Конституція України: історичні віхи творення

28 червня 2022 р. 16:37

661 переглядів

28 червня 2022 року Украіна відзначає День Конституції України

Важливою віхою українського державотворення стало прийняття на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року основного закону незалежної держави – Конституції України. Конституція набула чинності майже через п’ять років після того, як Україна заявила про свою незалежність. Понад 300 народних депутатів безперервно працювали, щоб сформулювати основні положення Конституції. Саме у день прийняття головного Закону – Конституції України – держава Україна набула повноти незалежності.

Офіційно затверджена Конституцiя України становить ядро нацiональної правової системи, фiксує головні юридичні та полiтичні аспекти відносин між державою та суспільством: від забезпечення прав i свобод людини до подальшого розвитку держави. У цьому полягає соцiальна цiннiсть Основного закону держави. Конституція України є гарантом прав і свобод кожного українця, закріплює наші обов'язки перед державою і визначає демократичний напрямок шляху країни у світі.

Конституція України: текст (Із змінами, внесеними згідно із Законами…): Документ 254к/96-ВР, чинний, поточна редакція — Редакція від 01.01.2020, підстава —27-IX [Електронний ресурс] / ВРУ. Законодавство України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141). – Дата публікації:01.01.2020. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96‑%D0%B2%D1%80#Text. – (Дата перегляду: 27.06.2022).

Конституція України. Історична ретроспектива / Хмельницька міська рада: офіц. сайт. Новини. Суспільство. – Дата публікації: 26.06.2020. – Режим доступу: https://khm.gov.ua/uk/content/konstytuciya-ukrayiny-istorychna-retrospektyva. – (Дата перегляду: 27.06.2022).

Зі змісту: Важливим є розуміння світоглядного підґрунтя укладання та прийняття Конституції України. Основний Закон тільки тоді може бути дієвим, коли відповідає природі відносин у суспільстві, може на практиці впорядкувати ці відносини і спрямувати їх на розвиток нації. Конституція – це і система поглядів, мислення та бачення українського народу, його самоідентифікація і розуміння власної державності.Увібравши історично найважливіші досягнення вітчизняної і зарубіжної наукової думки у галузі державотворення сучасна Конституція України визначила подальший розвиток української держави у напрямку Європейської інтеграції.

Конституція України успадковує витоки стародавніх правових джерел – конституційних актів високого цивілізаційного рівня – “Руської правди”, “Литовських статутів”, актів періоду Гетьманщини (“Березневі статті” тощо), які ставлять Україну в один ряд з іншими європейськими країнами. Особливе місце в цьому переліку займає Конституція Пилипа Орлика 1710 р. У цьому документі задекларовано основні засади розбудови демократичної держави.

• «Руська Правда» –історія початку українського законодавства(віртуальна виставка НІБУ, джерела, презентація)

Зі змісту: Найстарішою і найважливішою правничою пам’яткою українського народу, у якій збереглися записаними норми давньоруського звичаєвого права Х‑ХІ століття, є «Руська Правда».Завдяки літописцям ХІ–ХІІІ ст. маємо змогу вивчати скарбницю стародавньої національної правової думки «Руську Правду». В оформленні й розподілі зібраного матеріалу виявляється глибока правнича ерудиція, норми звичаєвого права й устав викладено загально, як законодавчий та судочинний документ. Це свідчить про високий цивілізований рівень розвитку суспільства держави Київської Русі, спадкоємницею якої є Україна.

• «Литовські Статути» (1529, 1566, 1588 рр.) : українські землі у складі Литви і Польщі(віртуальна виставка НІБУ, джерела, презентація)

Зі змісту: Статути Великого Князівства Литовського1529, 1566, 1588 рр. — зводи законів Великого князівства Литовського, створені на основі місцевого литовського, білоруського, українського (руського) права та відповідної останньому судової практики. Джерелами Статутів також були положення «Руської Правди», німецьких і польських судебників та певні норми римського права.

• Березневі статті, Переяславські статті, Московські статті, Глухівські статті, Коломацькі статті, «Рішительні пункти»

(віртуальна виставка НІБУ, джерела, презентація)

Зі змісту: Історичний період XVI–XVIІІ ст., став для України надто тяжким через посилення військових загарбницьких втручань та утисків чужоземців. Національно-визвольна війна українського народу за власні етнічні території та православну віру сформувала Українську Гетьманську державу – Військо Запорозьке. Природнім було й прагнення встановити відносини з союзниками та єдиновірцями. Усі правові документи Козаччини свідчать про наполегливий пошук та опанування волелюбним суспільством тернистого шляху історії до Незалежності України.

«Березневі статті» 1654 р. (інші назви — «Статті Богдана Хмельницького», «Березневі статті Богдана Хмельницького», «Просительні статті» «Статті Війська Запорозького», «Переяславський договір») — договорні умови про політико-правовий статус відносин Української Гетьманської держави та Російскої держави після Переяслівської ради 1654 р., комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове й військове становище України.З представлених на Переяслівській Раді 23 пунктів Угоди, затвердженими царськими грамотами було 11 пунктів.За цими статтями Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. На Гетьманщині без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи України. Україна зберігала свої збройні сили — 60-тисячне реєстрове козацьке військо. Гетьманський уряд мав право на ведення стосунків з іноземними державами з дозволу московського уряду і не мав права на зносини з Річчю Посполитою та Османською імперією.

Фото:

1. 1659 р., жовтня 17. – «Переяславські статті» (договір) про регулювання відносин між Україною та Московською державою, встановлені при остаточному обранні гетьманом Юрія Хмельницького / ЦДІАК України (ф.128, оп.1 заг., спр.2, арк.2, 2 зв. і 3 зв. Копія 2‑ої пол. XVIII ст.). – Київ, 2016. – Режим доступу: https://cdiak.archives.gov.ua/v_Dnya_Nezalezhnosti_2014.php. – (Дата перегляду: 27.06.2022).
2. 1687 р., липня 25. – «Коломацькі статті» (договір) про регулювання відносин між Україною та Московською державою, встановлені при обранні гетьманом Івана Мазепи / ЦДІАК України (ф.220, оп.1, спр.210, арк.1 і 9 зв. Копія XVIII ст.). – Київ, 2016.– Режим доступу:https://cdiak.archives.gov.ua/v_Dnya_Nezalezhnosti_2014.php. – (Дата перегляду: 27.06.2022).

• Конституція Пилипа Орлика у «Пактах й конституції законів та вольностей ВійськаЗапорізького», укладених 5 квітня 1710 року(віртуальна виставка НІБУ, джерела, презентація)

Зі змісту: На Бендерській раді 1710 р. між Гетьманом Пилипом Орликом та козацькою старшиною було укладено угоду, яка регулювала відносини між нимита конституювала внутрішній устрій гетьманської держави. Оформлений документ «Пакти і Конституції законів та вольностей Війська Запорозького» складався зі вступу та 16 пунктів-статейі, по суті, бувпершою конст туцією Української держави. Вступна частина обґрунтовувала ідею самостійної і незалежної України, розкривала історію її відносин з суміжними країнами (особливо з Московською державою), а також коротко висвітлювала події визвольної боротьби українського народу, починаючи від Богдана Хмельницького і завершуючи періодом гетьманування Івана Мазепи. Головні положення цього важливого документа були такими:

- збереження православ’я як державної релігії та узаконення самостійної Церкви в Україні;

- проголошення станової виборної монархії парламентського типу;

- забезпечення незалежності і самостійності України через протекторат шведського короля;

- мирна угода з Кримом;

- визначну роль у правлінні країною мала відігравати виборна Рада, яка водночас була і законодавчим, і контрольним органом;

- встановлювалися колегіальна форма правління;

- виборність усієї державної адміністрації;

- зберігалися автономні права Запорозької Січі тощо.

Документ було оформлено 2 примірниками, які зберігаються нині: староукраїнською – у Москві та латиною – у Швеції.

Конституція Пилипа Орлика 1710 р. (так прийнято називати її в історіографії, бо саме він був основним автором цього документа) діяла протягом кількох наступних років на території Київщини та Брацлавщини. Але внаслідок постійних військових дій, що велися на Правобережній Україні, реалізацію її положень було зупинено.

Укладання та прийняття такого важливого документа на початку XVIII ст. засвідчило високий рівень політичноїкультури українців, адже окремі його положення на багато десятиліть випередили правову думку деяких європейських народів.

2021 р., через 300 років від підписання, Конституцію Пилипа Орлика – документ латиною, було доставлено зі Швеції для експонування в Софійському соборі в Києві у рамках урочистостей 30‑річчя Незалежності України.

• Шляхи до самостійності України

(віртуальна виставка НІБУ, джерела, презентація)

• «Права, за якими судиться малоросійський народ» (віртуальна виставка НІБУ, презентація). Зі змісту:К одекс прав, якіподілялися 30 глав, 532 артикули і ділилися на 1607 пунктів, містив норми адміністративного, цивільного, торгового, кримінального і процесуального права, укладений та виданий у Глухові, 1743 р. Джерелами Кодексу прав були: Статути Великого князівства Литовського 1588 р., Зерцало Саксонське, дві книги Порядку з польської та латинина російський діалект перекладені та зведені в одній книзі.
• Головна Руська Рада, Львів,1848 р. –25 червня 1848 р. за рішенням Головної руської ради над Львівською ратушею вперше був вивішений синьо-жовтий стяг. Засновано культурно-освітнє тов-во «Галицько-Руська матиця», Львів , 16 липня 1848 р.
• Товариство «Просвіта» Львів, 1868. р.,головне гасло якого: «Кожний народ, що хоче добитися самостійності мусить переусім дбати про те, щоби нижні верстви суспільності, народні маси піднеслися до тої степені просвіти, щоб ця народна маса почула себе членом народного організму, відчула своє міщанське та національне достоїнство й узнала потребу існування нації як окремої народної індивідуальності, бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього».
• Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ), Львів, 1873 р. – перша  національна українська академія наук. Михайло Грушевський – з 1895 р. редактор часопису «Записки НТШ», з 1897 р. – голова НТШ, створюється: Археографічна комісія, Історико‑філософська секція.
• «Вольний союз – Вільна спілка. Опыт украинской политико-социальной программы» , Михайло Драгоманов,1884 р., праця надрукована «драгоманівкою» – правописом, автором якого був М. Драгоманов, що поширювався в Україні наприкінці ХІХ ст. «Громада»: літ.зб. (безцензурний), ред.М. Драгоманов, Женева 1878-1882.
• «Основний закон самостійної України – Спілки народу Українського» Миколи Міхновського, Львів, 1905 р. – часопис «Самостійна Україна»
• «Конституційне питання та українці в Росії», Михайло Грушевський, травень 1905 р.
• Права і вольності УНР. Акт Соборності України (1917–1921)

(віртуальна виставка НІБУ, джерела, презентація)

У період Української революції 1917–1921 років конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого універсалу Центральної Ради. 29 квітня 1918 р. Центральна Рада прийняла Конституцію Української Народної Республіки. УНР проголошувалася суверенною державою, “самостійною і нівідкого незалежною”.

Державотворчі процеси цього періоду були припинені тривалою окупацією українських земель східним сусідом. Свого часу абсолютна монархія Російської імперії не потребувала будь-яких конституцій. Натомість Радянський Союз, де авторитаризм і тоталітаризм досягли крайньої стадії, навпаки, за кілька десятиліть наплодив таку кількість основних законів, якої для цивілізованих країн вистачило б на тисячоліття. Втім, усі вони лише декларували певний набір демократичних цінностей, за ширмою яких поставала нова імперія, набагато страшніша за всі попередні.

• Конституції радянської України (1919–1991)

(віртуальна виставка НІБУ, джерела, презентація)

Першу радянську Конституцію України прийняли у березні 1919 р., яка була калькою Конституції Російської Федерації. Світле майбутнє мала уособлювати диктатура пролетаріату і повна   солідарність з іншими радянськими республіками задля “спільної боротьби за торжество світової комуністичної революції”.

Після утворення у 1922 році СРСР, загальносоюзну Конституцію прийняли в 1924 р.

На ХІ Всеукраїнськомуз’їзді  рад 1929 р. оформлено нову Конституцію УСРР.

Поки українці через колективізацію, розкуркулення та Голодомор-геноцид на практиці знайомилися з тріумфом радянської “демократії”, у Кремлі відреагували на подію “величезного історичного значення” – побудову соціалізму в СРСР.

У 1936 р.постала нова, так звана “сталінська”, Конституція СРСР. Вона законодавчо закріпила перемогу соціалізму. Конституція мала низку демократичних новацій (щоправда, суто демагогічних): загальне, рівне і пряме виборче право; таємне голосування; право на працю і відпочинок, матеріальне забезпечення у старості; навіть свобода совісті, слова, друку, зборів і мітингів.

Чергова Конституція УРСР 1937 р. повторила положення союзного документу, максимально обмеживши повноваження республіканських органів.

Після розвінчання культу особи Сталіна (після1953 р.) відкривалися нові обрії ідеального суспільства. Партійні керманичі розгледіли нові демократичні стандарти, які спочатку в СРСР (жовтень, 1977 р.), а там і в Україні, були оформлених у конституції Української РСР 20 квітня 1978 р. Тут тобі і суверенна республіка, і право виходу з СРСР (однак будь-які дії в цьому напрямку майже автоматично кваліфікувалися як зрада Батьківщини – найтяжчий злочин того часу). І “вся влада в Україні належить народові”. Апофеозом “радянської демократії” стала Ст.6. Конституції, яка закріплювала монополію компартії. Багатопартійність у радянській державі до демократичних чеснот не належала.

Крах радянської імперії став крахом і основного закону, який, попри всі гучні епітети, узаконював тоталітаризм і був непридатним для побудови правового, демократичного суспільства.

• Конституція суверенної держави України (віртуальна виставка НІБУ, джерела, презентація)

Новітній конституційний процес в Україні нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося із прийняттям Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 р.

Процеси творення національного законодавства активізувалися з розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Тож актуалізувалося питання прийняття Основного закону. Однак протистояння між президентом та парламентом істотно затягнуло конституційний  процес.

Конституційна комісія підготувала проект Конституції України.

1992 р. відбулося його всенародне обговорення і 26 жовтня 1993 р. вироблено остаточний варіант.

Далі справа призупинилася майже на рік. У листопаді 1994 р., після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію.

Черговою віхою стало 8 червня 1995 р. – день підписання Конституційного договору між Президентом України і Верховною Радою про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України.

Напередодні ухвалення Конституції, в червні 1996 р., ситуація загострилася. 26 червня Рада національної безпеки і Рада регіонів при Президентові України різко засудили будь-які зволікання з прийняттям цього документа. Президент призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. А наступного дня Верховна Рада України прийняла постанову “Про процедуру розгляду проекту Конституції України в другому читанні”. І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 години. Із них останні 14 – без перерви.

Це були непрості 14 годин. Серед питань, які викликали найбільші дискусії, були державнісимволи. Ліві категорично не погоджувалися на тризуб і синьо-жовтий стяг. Врешті депутати дійшли згоди.

Чимало суперечок викликало питання про статус Криму. Частина народних обранців (насамперед, праві) вважали, що достатньо обмежитися наданням півострову статусу звичайно області. Після неодноразових голосувань таки дійшли компромісу: ліві голосують за синьо-жовтий прапор, праві – за автономію Криму.

Нелегко вирішувалося і мовне питання: українська стала єдиною державною мовою, але Конституція гарантує вільний розвиток та використання російської і інших мов національних  меншин.

О 09 годині 18 хвилин 28 червня 1996 р. країна отримала Конституцію – першу Конституцію незалежної України. У ній було закріплено правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Конституція України містить норми прямоїдії. Одним із ключових положень стала 5-а стаття Конституції, згідно якої “носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ”.

• Конституція – правовий оберіг держави

(віртуальна виставка НІБУ, джерела)

Власне, конституційний процес не завершився прийняттям Конституції 28 червня 1996 р. Він триває увесь час, допоки існує держава і розвиваєтьсясуспільство.

Оновлення Конституції як завершення Революції / автори: Центр політико-правових реформ: А. Барікова, К. Давиденко, Я. Журба та ін.; Міжнар. центр перспектив. дослідж: С. Кіщенко ; керів. проекту: С. Кіщенко ; Міжнар. центр перспект.дослідж. (МЦПД);Міжнар. фондВідродження. – Київ, 2015. – 72 c. – Режим доступу: http://icps.com.ua/assets/uploads/images/files/t_konstituciya_reforma_b.pdf. – (Дата перегляду: 27.06.2022). Зі змісту: Потреба осмислення Конституції. Для чого нам — громадянам — Конституція? Чи вважаємо ми Конституцію важливою для свого повсякденного життя? Чи є наша Конституція для нас цінністю? На що ми готові піти заради виконання нашої Конституції? Якщо хочемо зробити нашу державу сильною та успішною, ці питання потребують усвідомлення від кожного громадянина та консенсусних відповідей усього суспільства.

Значення Конституції для суспільства впливає на успіх держави цього суспільства.

З моменту створення Конституції, основний закон набув кілька редакцій, був змінений кілька разів, але в 2014 р. уряд вирішив повернутися назад до версії, створеної в 2004 р. Нині Основний Закон застосовує редакцію 2004 р. із внесеними змінами.

28 червня 2022 р. –День Конституції України – 26 річниця прийняття Основного закону – буде відзначатися без урочистих святкувань – закон воєнного станускасовує дію статті про святкові та неробочідні. Вся Україна у воєнному стані бореться із нещадним агресором – 24 лютого 2022 р. рф вторглася на територію нашої держави і веде повномасштабну війну. Збройні Сили України героїчно протистоять нападу держави-терориста. Сміливість українців у захисті країни, своєї землі та сила духу військових у протистоянні ворогу дивує світ. Внутрішній ментальний поклик – захищати свою землю– у серці кожного українця.А готовність громадян зі зброєю захищати конституційні права і свободу свідчить проглибину самовизначенності суспільства, демократичне єднання великої волелюбної нації та успіх України.

Укладач: Алла Новицька