Ювілей Національного музею декоративного мистецтва України

21 грудня 2024 р. 17:10

Одним з найбільш знаних, популярних та улюблених усіма українцями музеїв Києва є Національний музей декоративного мистецтва України. Адже в ньому, як у дорогоцінній скарбниці зберігають та вивчають всі види традиційного народного мистецтва України [1-2].

Нині Музей досяг поважного віку – у 2024 році йому виповнилося 70 років.

Та історія музейної збірки починається значно раніше, а саме у 1899 р., коли у Києві відкрився перший загальнодоступний музей – Міський музей старожитностей і мистецтв. Розмістився він у спеціально збудованому для нього приміщенні по вул. Олександрівській (тепер вул. М. Грушевського, 6).

У наступні десятиліття музей неодноразово змінював назви: Київський художньо-промисловий і науковий музей ім. імператора Миколи Олександровича, Перший державний музей, Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Г. Шевченка, Київський державний музей українського мистецтва. Цьогоріч відзначаємо 125 років з дня заснування Міського музею старожитностей і мистецтв, який став спільним домом для трьох тепер окремих інституцій – Національного художнього музею України, Національного музею історії України та Національного музею декоративного мистецтва України. Від дня його заснування й беруть початок колекції цих музеїв.

Одним із засновників і першим директором (1902–1923) Київського художньо-промислового і наукового музею був Микола Біляшівський (1867-1926) – видатний український археолог, етнограф, мистецтвознавець, музейник та громадський діяч. Це був директор, що не сидів у кабінеті: сам виїздив у відрядження і привозив з подорожей цінні експонати, сам водив екскурсії, став одним із перших фахівців-експертів збереження історичних та архітектурних пам’яток. Одним із перших Микола Біляшівський почав досліджувати народне мистецтво. Під його керівництвом і ним особисто було зібрано близько 30 тисяч пам’яток, проведено три виставки кустарних промислів України, які популяризували українське народне мистецтво. За словами його вірного соратника Данила Щербаківського, збиральницька діяльність Миколи Біляшівського мала «всеукраїнський масштаб». Він мріяв не тільки створити справді національний музей всієї України, а декілька національних музеїв: історичний, етнографічний, художній. Через 100 років його мрія здійснилася. Більше про нього, зокрема, презентацію книжкової виставки «Археолог, етнограф, мистецтвознавець: до 155-річчя від дня народження Миколи Федотовича Біляшівського (1867-1926)» дивіться на сайті НІБУ.

Не менш цікавою є і постать Данила Щербаківського (1877–1927). Відомий український мистецтвознавець, невтомний музейник, етнограф, вимогливий педагог, організатор пам’яткоохоронної справи, один із фундаторів музейної справи в Україні, він був сподвижником та однодумцем Миколи Біляшівського. З 1910 року і до своєї трагічної смерті Данило Щербаківський працював завідувачем історичного та етнографічного відділів Київського художньо-промислового та наукового музею, який і став його дітищем та домівкою. Під час першої світової війни і революції Щербаківський врятував від загибелі безліч безцінних скарбів народного мистецтва та інших пам’яток старовини. За часів Центральної Ради він брав участь у створенні Української державної академії мистецтв, був її ученим секретарем. Багато з врятованих Щербаківським цінностей і нині прикрашають експозиції київських музеїв. Похований Данило Михайлович неподалік Трапезної церкви, у сквері неподалік головної дзвіниці Києво-Печерської лаври.

У 1953 р. Міністерство культури Української РСР прийняло рішення про створення Музею українського народного декоративного мистецтва, надіславши на затвердження до Москви необхідні документи. Але відкрити самостійний музей не дозволили, тому вирішили створити філіал у складі Державного музею українського мистецтва.

У травні 1954 р. у вже відремонтованому приміщенні Благовіщенської церкви на території Києво-Печерської лаври відкрилася виставка, присвячена 300-річчю возз’єднання України з росією. Експозиція налічувала 2784 твори переважно ідейно-політичного спрямування 750 авторів. На виставці експонувалась і частина колекцій народного мистецтва та художньої промисловості з фондів Державного музею українського мистецтва: килими, вишивки, ярма, дуги, порохівниці, сволоки, спинки возів і саней, твори кераміки, гутного скла, вироби фарфоро-фаянсових підприємств України.

9 вересня 1954 р. Міністерство культури СРСР прийняло рішення про реорганізацію Республіканської виставки народного мистецтва у філіал Державного музею українського мистецтва.

Очолив філіал Василь Георгійович Нагай (1914–1978), який доти працював на посаді завідувача відділу образотворчого мистецтва Центрального будинку народної творчості. У становленні музею як самостійної установи роль В. Г. Нагая була надзвичайно великою.

Саме В. Г. Нагаєм був вперше підготовлений альбом про видатну українську художницю Катерину Білокур. Довгий час це було єдине видання про неї. І саме завдячуючи Василеві Георгійовичу музей сьогодні володіє найбільшою і найціннішою збіркою творів художниці.

У 1959 – 1961 рр. до музею прийшла когорта молодих наукових працівників: Петро Толочко, Іван Кравець, Олександр Бєлашов, Михайло Романишин, Тетяна Кара-Васильєва, Леся Данченко.

Зусилля Василя Георгійовича, як директора філії КДМУМ, у ці роки були спрямовані в першу чергу на те, щоб перетворити її на самостійний Музей українського народного декоративного мистецтва.

Вже в ті роки працівники музею, громадськість Києва звертаються до вищих органів влади з пропозицією перетворити філіал на самостійний музей з наданням йому першої категорії. Цю пропозицію підтримали і діячі культури та мистецтва. У газеті «Радянська Україна» за підписами Максима Рильського, Олеся Гончара, Левка Ревуцького, Миколи Бажана, Василя Касіяна було надруковано лист до редакції, в якому зазначалося, що за п’ять років музей відвідало понад 600 тисяч осіб, а за два останні – понад 300 зарубіжних делегацій і туристичних груп.

У липні 1964 р. Постановою Ради Міністрів Української РСР філіал було перетворено на Державний музей українського народного декоративного мистецтва УРСР. Саме тоді завершуються ремонтні роботи в корпусі № 2 (колишні Митрополичі покої), створюється нова експозиція. Її урочисте відкриття відбулося 5 листопада 1965 р.

Колекція музею на цей час становила 45740 одиниць зберігання, а відвідування щороку зростало – від 208 тисяч осіб у 1965 р. до 619 тисяч у 1970-му.

Нині музейна збірка складається з 80 тисяч творів традиційного народного та професійного декоративного мистецтва України, від ХV століття до наших днів.

У музеї зібрані різноманітні за матеріалом, формою, декоруванням і призначенням предмети домашнього побуту, перетворені руками талановитих майстрів у високохудожні твори мистецтва. Всі вони мають яскраво виявлені національні та регіональні особливості.

Музей володіє значною збіркою творів професійних художників декоративного мистецтва України, в роботах яких прослідковуються використання народних традицій і тенденція до створення складних просторових композицій образно-асоціативного змісту.

В колекції музею представлені всі види народного мистецтва України: килимарство, ткацтво, вибійка, вишивка, кераміка, різьблення та розпис по дереву, художня обробка шкіри, рогу та металу, скло, фарфор, писанкарство, народний живопис та іконопис. До золотого фонду музейної збірки належать комплекси українського народного вбрання ХІХ – поч. ХХ ст. всіх регіонів України, датовані килими ХVІІІ – початку ХХ століть, глиняні кахлі ХV–ХVІІІ ст., козацькі люльки та порохівниці ХVІІІ–ХІХ ст., золототкані шовкові пояси XVII – ХVІІІ ст., пряничні форми XVIII – початку XX ст., гутне скло ХVІ–ХVІІІ ст., вироби провідних порцелянових і фаянсових підприємств України ХVІІІ–ХІХ ст. та інші.

У Національній історичній бібліотеці України можна замовити упорядковані каталоги на різні колекції Музею та детально ознайомитися з ними [3-10].

Музей зберігає найбільшу в Україні колекцію творів народного художника України Марії Примаченко (1909–1997) – понад шістсот казково фантастичних живописних композицій. Ім’я М. Примаченко увійшло до числа 10 кращих художників-примітивістів світу. Музей не тільки зберігає твори художниці, а й активно знайомить із ними поціновувачів в Україні та за її межами. Так, тільки у 2024 р. відбулися: презентація першого мультимедійного шоу «Примаченко. Рік дракона», виставка «Марія Примаченко. Невідоме» та презентація першої віртуальної галереї творів видатної художниці.

Твори Марії Оксентіївни нині подорожують світом та здійснюють культурну дипломатію, яка популяризує Україну та її талановитих митців. Це фотовиставки «Український світ Марії Примаченко» в німецьких містах Райне, Дормаген, Мюнстер, виставка робіт мисткині в швецькому місті Мальме тощо.

Більш детально про художницю та книги про неї, що є у фонді Національної історичної бібліотеки України дивіться у матеріалі на сайті НІБУ «Марія Примаченко - народна художниця».

Перлиною музейного зібрання є тридцять сім живописних полотен Катерини Білокур (1900–1961) – народного художника України, чий мистецький спадок по праву належить до скарбниці світового мистецтва. Дивіться також на сайті НІБУ матеріал проєкту «Культурний фронт: МИ УКРАЇНЦІ!» «Квіткова галактика Катерини Білокур».

Музей активно співпрацює з просвітницькою платформою UA.Heritage. Так, наприклад, одним із нових спільних заходів (діє з 13 листопада 2024 р.) є Міжнародний конкурс «Казкові звірі в стилістиці українського наїву», який проводиться у межах проєкту «Мистецтво під час війни».

Отже, Музей не тільки зберігає і вивчає традиційне народне мистецтво, а й використовує різні форми роботи (виставки, майстер-класи, конкурси, презентації тощо), щоб доступно і цікаво ознайомити з ними якнайбільший загал поціновувачів українського декоративного мистецтва.

Нині у Національному музеї декоративного мистецтва України триває ювілейна виставка «70: вчора, сьогодні, завтра», присвячена 70-річчю з дня утворення музею, як окремої інституції. Виставкова експозиція представляє близько 100 пам’яток з музейної колекції. Кожна з них є знаковою для музейного зібрання та пов’язана з важливими подіями – експедиціями в різні регіони України, науковими дослідженнями, реставраційними роботами, здійсненням творчих проєктів.

Серед виставкових експонатів є справжні раритети музею, збережені поколіннями музейників, які експонувались на Першій південноруській кустарній виставці 1906 року та Республіканській виставці народного мистецтва у травні 1954 року. Переважна більшість виставкових експонатів – це твори видатних українських митців XX-XI століть. Серед них – перлини музейної колекції з унікальних збірок, яким немає аналогів. Це роботи народних художниць України Катерини Білокур, Марії Примаченко; корифеїв петриківського розпису Тетяни Пати, Надії Білокінь, Марфи Тимченко, петриківчанок, Віри Клименко-Жукової та сестер Павленко, які вперше почали розписувати фарфор петриківкою на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі; твори українських художників-авангардистів Ганни-Собачко-Шостак, Евмена Пшеченка та Василя Довгошиї.

Ювілейна виставка також представляє твори майстрів художнього скла київської та львівської шкіл – Віталія Гінзбурга, Світлани Голембовської, Івана Зарицького; художнього текстилю – Сергія Нечипоренка, Надії Бабенко, Олексія Мороза та багатьох інших визначних авторів.

Ювілейна виставка триватиме в музеї до 28 лютого 2025 року.

Використані джерела:

1. Музей українського народного декоративного мистецтва / ред. Л. С. Білоус. – Київ : Мистецтво, 2009. – 351 с.

2. Національний музей українського народного декоративного мистецтва / упоряд. Л. С. Білоус. – Київ : АДЕФ-Україна, 2012. – 124 с. : фот.

* * *

3. Києво-Межигірський фаянс. З колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва : [кращі твори фабрики 1798-1877 рр.] / упоряд.: Т. Нечипоренко, Н. Густіліна ; вступ. слово В. Завершинський ; наук. ред. Л. Білоус ; керівник вид. Л. Строкова. – Харків : Раритети України, 2017. – 71 с. : фот.кол. – (Майстри українського фарфору та фаянсу).

4. Міловзоров О. Дари музею : альбом творів з музейної колекції / О. Міловзоров ; упоряд. К. Міловзорова ; Національний музей українського народного декоративного мистецтва. – Київ : Вістка, 2020. – 36 с. – (Музейні колекції).

5. Новодережкіна О. Шовкові пояси ХVIII століття: З колекції Музею українського народного декоративного мистецтва : каталог виставки / О. Новодережкіна ; Музей українського народного декоративного мистецтва. – Київ : Родовід, 2003. – 12 с. : іл.

6. Світ Катерини Білокур : каталог творів колекції державного музею українського народного декоративного мистецтва / авт.-упоряд. Н. Розсошинська. – Київ : Емма, 2000. – 64 с. : іл.

7. 100 років колекції Державного музею українського народного декоративного мистецтва : зб. наук. пр. / відп. ред. М. Селівачов. – Київ : АртЕк, 2002. – 248 с. : іл. – (Праці Державного музею українського народного декоративного мистецтва ; Вип. 40).

8. Українські порохівниці (XVII-початку XX століть) в колекції Музею українського народного декоративного мистецтва : каталог / авт.-упоряд. Л. Білоус. – Київ : Родовід, 2008. – 85 с.

9. Художнє скло України XVI-XIX ст. із колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва / упоряд.: Т. Лозинський, Т. Нечипоренко. – Львів : Ін-т колекціонерства укр. мистецьких пам’яток при НТШ, 2014. – 370 с. : іл. – (Українське народне мистецтво).

10. Штепа А. Каталог : Твори з колекції Музею українського народного декоративного мистецтва / А. Штепа. – Київ : Златограф-дизайн, 2003. – 36 с.

Підготувала Оксана Марченко

Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань

Докладніше про проєкт:

Культурний фронт: МИ – УКРАЇНЦІ!