ДЯКУЄМО ЛІКАРЯМ, ЯКІ РЯТУЮТЬ КРАЇНУ!

Степан Чебан / Штефан Чобану: iсторична унiкальнiсть долi вченого

Шановнi читачi, в рамках проєкту «Неповторнi риси книг» i на продовження теми «Володимир Перетц i його учні» пропонуємо вашiй увазi нарис, в якому зроблено спробу коротко окреслити важливi вiхи життя одного з учасникiв київського Семiнарiю - Степана Чебана.

Наприкiнцi січня 2020 року в НІБУ відкрилася книжкова виставка, на якій уперше були презентовані ексклюзивнi видання з дарчими написами авторiв - учнiв професора Унiверситету св. Володимира, керiвника Семiнарiю росiйської філології Володимира Миколайовича Перетца. Видатний педагог, талановитий археограф i текстолог, який на початках свого професорування в Києві не бачив там перспектив розвитку давньоруської фiлологiїї, по 5-ти роках дiяльностi Семiнарiю писав О. Шахматову: «Киеву повезло: столько людей, интересующихся древней литературой!».

На заняттях унiверситетська молодь «овладевала приемами научного исследования. В. Н. Перетц вместе с учениками посещал библиотеки и архивохранилища, показывал, как следует работать со списками и рукописями, как вести поиск малоизвестных материалов. Каждый член семинария разрабатывал собственную научную тему. Завершенные исследования рецензировались и зачитывались перед участниками заседаний, удачные доклады «продвигались» В. Н. Перетцем в научную периодику. Многие из участников семинария были при его поддержке оставлены для подготовки к профессорскому званию в Киевском или в Санкт-Петербургском университетах, получали стипендии и пособия». Учасники Семiнарiю дивували своїми здобутками навiть вимогливу петербурзьку професуру й високо тримали «марку киевской гвардии».

Високий професiоналiзм визначив дивовижну кар'єру (та загалом - долю) Степана Чебана - одного з улюблених учнiв В. М. Перетца. Це йому (серед iнших 33-х учнiв) Володимир Перетц у 1922 роцi присвятив свiй «Краткий очерк методологии русской литературы».

I саме постатi Степана Миколайовича Чебана присвячений наш нарис.

Пошук людини з таким прiзвищем, iм'ям та по-батьковi у веб-ресурсах до 2017 року не мав би успiху. Iменi Степана Чебана не згадав жоден iз дослiдникiв дiяльностi Семiнарiю В. М. Перетца. Світло на ситуацiю зi Степаном Чебаном пролила публiкацiя його листiв 1910-1911 рокiв, здiйснена у 2017 р. фахiвцем Iнституту історiї АН Молдови Анжелою Колiн. Коментарi до публiкацiї надали нам надзвичайно важливi факти про київський перiод життя Степана Миколайовича та про кардинальнi змiни в його долi пiсля повернення до рiдної Бессарабії 1917 року. Вiн змiнив громадянство, а вiдтак i iм'я, вiн, не полишаючи наукових та педагогiчних планiв, став державним дiячем. Народившися у Бессарабськiй губернiї Росiйської імперії та проживши в нiй 35 рокiв, Степан Чебан у 1918 роцi став пiдданим Королiвства Румунiя. Ось як пише про цей переломний момент в його життi А. Колiн: «Поддержав, как и многие молдавские интеллектуалы его генерации, приход в Бессарабию в 1918 г. румынских войск в целях противодействия большевизму и последующее вхождение этого края в состав Румынии, Степан Чебан, в соответствии с законами румынского языка превратившийся в Штефана Чёбану, отвечал за вопросы школьной политики в первой румынской администрации своего родного края». /Росiйською мовою прізвище Ciobanu дослiдниця подала як Чёбану/.

Пошук полегшився. Ось якi бiографiчнi вiдомостi ми почерпнули з української вiкіпедії. Штефан Чобану (рум. Ștefan Ciobanu; 11 листопада 1883, Талмаза, Бендерський повіт, Бессарабія 28 лютого 1950, Бухарест, Румунiя) румунський та бессарабський історик, державний діяч, педагог, професор, академік, віце-президент Румунської Академії (19441948). Син землевласника із Бессарабії. З 1907 до 1911 р. навчався на відділі славістики філологічного факультету Київського університету св. Володимира. Учень професора В. М. Перетца. Стажувався у Санкт-Петербурзі та Москві. Проводив дослідження документів з історії румунської літератури в архівах України, Росії та Польщі. 19121914 – вчителював у одній із шкіл Житомира. Його ранні роботи з’явилися у 1912 р. у Москві, Санкт-Петербурзі, Києві.

1917 повернувся до Бессарабії. Призначений Міністром освіти у першому керівництві Молдавської демократичної республіки П. Ерхана (19171918), потім Д. Чугуряну та П. Казаку (1918), міністром у справах релігії та мистецтва у керівництві Тетереску (1940). 19261938 займав посаду професора на катедрі румунської історії літератури, читав лекції у Молдавському державному університеті та у Бухарестському університеті. З 1918 дійсний член Румунської Академії; її віце-президент з 1944 до 1948. З 1919 член департаменту історичних пам’яток Бессарабії, з 1927 його голова. Його праці присвячені давньо-румунській літературі, культурі, історії і демографії Бессарабії, історії румунської літератури.

Подальшi пошуки, зокрема на румунських сайтах, дали нам вiдомостi про родину Штефана Чобану: дружина - Анна Шмiдт, дiти: дочка Алла (нар.1914) та син Валерiу (1917, Кишинiв - 1966, Бухарест) - румунський iсторик літератури, фольклорист i поет.

Повернiмося до київського перiоду життя С. Чебана. Член молдавсько- бессарабського гуртка «Пробудження», очолюваного доктором медицини Данiелом Чугуряну*, та учасник Семiнарiю, Степан Чебан розробляв близькi йому теми православних румунських рукописiв, легенд про Богородицю, а також описи румунських весiльних обрядiв, для чого провiв ретельнi розшуки в київських бiблiотеках. Не знайшовши майже нiчого, звернувся, за порадою Володимира Миколайовича Перетца, до його близького друга й авторитетного фахiвця в галузi румунiстики - Олександра Iвановича Яцимирського.

Публiкацiя трьох листiв Степана Чебана до вченого та коментарi до неї допомогли осягнути рiзнобiчну дiяльнiсть, прекрасні фаховi й людськi якостi героя нашого нарису. Про це свiдчить i виступ депутата румунського парламенту Василє Строєску 1920 року: «Единственная отрасль управления /в Бессарабии/ идёт хорошо и руководится человеком понимающим, умным, терпеливым, сумевшим устранить и примирить все со всех сторон возникавшие недоразумения и трудности - это директорат народного просвещения, руководимый г. Степаном Чёбану».

Бiльшiсть матерiалiв про наукову та пам'яткоохоронну дiяльнicть Штефана Чобану опублiковано румунською мовою та зосереджено на румунських веб-сайтах.

Однак в авторефератi дисертації молдовського мистецтвознавця Костянтина Чебана, яку вiн захищав у Москві, мiститься iнформацiя про блискучу наукову гiпотезу Штефана Чобану, викладену ним у статтi, опублікованій в Щорiчнику Комiсiї з історичних пам'яток за 1924 рiк. Шт. Чобану був дієвим членом, а згодом i головою цiєї Комісії (стаття вікiпедiї, проте, iнформує, що це був Департамент). Гiпотеза Чобану стосувалася часу датування церкви Успiння в Нових Каушанах; вона була прийнята iсториками архiтектури і ввiйшла до «Зводу архiтектурних пам'ятникiв середньовiчної Молдови».

I тепер представляємо «ранні» працi Степана Чебана, які, безперечно, «просувалися» Володимиром Миколайовичем Перетцом у наукову перiодику як цiкавi та вдалі, а невдовзi випускалися окремими вiдбитками (зберiгаються нинi у фондi науково - дослiдного вiддiлу стародрукiв, цiнних та рiдкiсних видань НІБУ).

Чебан, С. Н. Румынские легенды о Богородице / С. Н. Чебан. - Москва : Университетская тип., 1912. - 57 с. –

– [Текст автогр.]: «Дорогому Александру Адріановичу Назаревскому  автор». ... «10.ІХ. 191/2?/».

Серед описаних автором румунських легенд одна особливо зворушлива: про ангела, який приносить Марії у храм миро та змащує ним її уста; миро - її небесна їжа.

Чебан, С. Н. Миф об Арахне в богородичной легенде : [Из филол. семинария проф. В. Н. Перетца : Докл., чит. в заседании Неофилол. о-ва 21 февр. 1911 г. в Петербурге] / С. Н. Чебан. - Санкт-Петербург : Типо-Литогр. А. Э. Винеке, 1912. - 16 с. – – [Текст автогр.]: «Дорогому Александру Адріановичу Назаревскому. С. Чебан».

 

Мiф про Арахну - це історія грецької дiвчини-ткалi, яку за гордiсть та зневагу до богів жорстоко покарала Афiна, перетворивши її на павука.

Чебан, С. Народное образование. К истории учебно-педагогической литературы Московской Руси XVII в. / С. Чебан. - [Санкт-Петербург] : [Тип. Императорской Академии Наук], [1915]. - 129-164 с.- Оттиск из: Журн. М-ва народного просвещения. Новая серия 59/1915, № 10, отд. 3. – [Текст автогр.]: «В библиотеку Вол. общества [закреслено] изследователей Волы[ни]».

Два екземпляри видань Степана Чебана були подарованi автором О. А. Назаревському, колезi по Семiнарiю. Олександр Адріанович згадував, що робота над рукописами в Семiнарiї сформувала в нього справжній «смак» до текстологічної роботи, що пізніше проявилося під час опрацювання текстів для академічних видань творів М. В. Гоголя і Т. Г. Шевченка. По закінченнi історично-філологічного факультету Університету св. Володимира Олександр Назаревський був залишений стипендіатом для підготовки «до професури» на кафедрі російської філології (1911–1914). Конкурсний твір О. А. Назаревського «Язык евангелия Негалевского 1581 г.» був удостоєний золотої медалі. Мабуть, не тiльки дружнє ставлення С. Чебана до О. Назаревського , а й те, що останнiй показав себе фахiвцем з аналiзу малодослiджених давнiх православних джерел, дало Степану привiд дарувати йому свої видання, змiст яких був зрозумiлим далеко не кожному.

Екземпляр третьої працi Степана Чебана, яку ми презентуємо, був переданий автором до бiблiотеки Товариства дослiдникiв Волинi. Пiд час учителювання в Житомирi С. Чебан не полишив дослiдницької праці: проаналiзував виявлений ним у мiсцевiй книгозбiрнi рукопис та написав цiкаву статтю, яку було опублiковано в «Журнале Министерства народного просвещения». Згодом, цілком імовiрно, Степан Миколайович дещо допрацював статтю й видав її окремою брошурою (К вопросу о гигиенических предписаниях в древне- русской литературе. - Санкт-Петербург, 1913. - 24 с. - / Примiiрник з дарчим написом зберiгається у фондi НБУВ, у колекції П. М. Попова, який також вiдвiдував заняття Семiнарiю В. М. Перетца./

Список використаних джерел:

1. Рождественская М. В. Переписка В. П. Адриановой-Перетц и Н. К. Гудзия (по архивным материалам) / М. В. Рождественская // Труды Отдела древнерусской литературы. - Т.46. -  Санкт-Петербург, 1993. -  С. 186- 193.

2. Колин, Анжела Ивановна. Из истории русско-румынских научных связей. Письма Ш. Чёбану А. И. Яцимирскому (1910-1911) / А. И. Колин ; А. С. Стыкалин // Славянский мир в третьем тысячелетии. Этнические, конфессиональные, социокультурные компоненты идентичности народов Центральной, Восточной и Юго- Восточной Европы– Москва, 2017. -  С. 20- 30.

3. Груздева Е. Н. Владимир Николаевич Перетц в Киеве. 1903-1914 гг. (из переписки  В. Н. Перетца с  А. А. Шахматовым ) / Е. Н. Груздева // Академик А. А. Шахматов : жизнь, творчество, научное наследие. - Санкт-Петербург, 2015. -  С. 150-166.

4. Чебан, Константин Иванович. Атрибуция и датирование росписей церкви Успения в городе Новые Каушаны : автореф. дис .доктора искусствоведения. -  Москва, 1993. 24 с. - /Работа выполнена в Отделе искусствоведения АН Республики Молдова/.

5. *З Інтерв'ю Георге Чугуряну, сина Денiела Чугуряну, для Центру усної історії Румунського радiо.1993 рiк. Джерело: Radio Romania International.

 

Пiдготувала Н. Горська,

Модератор Я. Опенько