ДЯКУЄМО ЛІКАРЯМ, ЯКІ РЯТУЮТЬ КРАЇНУ!

«Тi, що шукають премудрість, - знайдуть»* : Сергiй Бугославський та його науковi досягнення

Шановнi читачi! На вiдзначення Дня слов'янської писемностi i культури пропонуємо вашiй увазi завершальний нарис у пiдсерїї «Володимир Перетц i його учнi» проєкту «Неповторнi риси книг».

Нарис присвячений постатi Сергiя Бугославського та його дивовижним науковим досягненням у роки молодостi.

Здається, вислів Нестора-Лiтописця, яким ми скористалися для заголовку нарису, столiттями надихав численних дослiдникiв його писань.

Серед них вирiзняється постать Сергiя Олексiйовича Бугославського (20.06/02.07. 1888, Чернігів – 14. 01.1946, Москва). Літературознавець, композитор, музикознавець, вiн чудово володiв не тiльки кiлькома мовами (насамперед - церковнослов'янською), а й унiверсальною мовою людства - мовою музики.

Закiнчивши Унiверситет св. Володимира у 1912 роцi, вiн уже в 1914-му справив неабиякий фурор у фiлологiчному спiвтовариствi.

М. К. Ґудзій так писав про успiх молодого дослiдника:

«[...] его обширная статья «К вопросу о характере и объеме литературной деятельности преп. Нестора», напечатанная в 1914 г. в т. XlX «Известий ОРЯС АН» [...] акад. А. А. Шахматов писал в 1916 г. «Весьма обстоятельное и хорошо продуманное изложение нового и оригинального взгляда на литературную деятельность Нестора находим в [...] исследовании С. А. Бугославского. [...] Отличное знакомство автора с источниками, широкая постановка вопроса и талантливое его освещение [...] [названная работа] в конечных своих выводах сильно расходится с некоторыми из выставленных мною положений». [...] «Считаю теперь свое мнение (о взаимоотношении анонимного «Сказания» и «Чтения» Нестора. — Николай Гудзий) ошибочным. В значительной степени неосновательность его доказана соображениями С. А. Бугославского». Такая высокая оценка работы молодого ученого со стороны А. А. Шахматова, к которому С. А. Бугославский относился, разумеется, с глубоким пиететом, притом оценка, сопровождаемая свойственной знаменитому ученому самокритичностью, — сама по себе достаточно характеризует качество этой работы» [1].

У статті йшлося про те, що після 1108 року чернець Києво-Печерського монастиря Нестор, використовуючи анонiмнi «Сказание» та «Сказание о чудесах», написав «Чтение о Борисе и Глебе». С. Бугославський вважав, що Нестор був автором також i Житiя Феодосiя Печерського.

Видання пам'яток борисоглiбського циклу Сергiй Бугославський почав у 1914 роцi в «Университетских известиях» та закiнчив виданням книги «Украïно-руські пам'ятки XI-XVIII вв. про князiв Бориса та Глiба» (Київ, 1928). У авторськiй передмовi до цiєї (без перебiльшення, титанiчної) працi вiн писав:

«Роботу цю почав я, ще на студентській лаві бувши. Писав я її ввесь час під керуванням глибокоповажаного мойого навчителя академика В. М. Перетца, що вчив своїх учнів не боятися чорнової дослідчої роботи, не витати в сферах вигадок та гіпотез, не заснованих на вивченні документальних даних. Позитивні свої прикмети завдячує моя праця саме-іменно методам В. М. Перетца. Отож йому я її з вдячністю, глибокою пошаною та любов’ю й присвячую. Не можу не згадати за двох инших керманичів у моїй роботі — про небіжчика-академика О. О. Шахматова й про академика Н. К. Нікольського, що без його провідника по древлехранилищах («Матеріалы для повременнаго списка...») мені не пощастило-б довести до краю своє дослідження».
«[... С. Бугославскому] принадлежит еще ряд солидных исследований по древнерусской литературе, которые стали печататься с 1910 года преимущественно на страницах «Известий ОРЯС АН» : Поучение еп. Луки Жидяты по рукописям XV-XVII в. [и др.]. Всем этим  работам присущи [...] достоинства научных исследований С. А. Бугославского: прекрасное знание материала, тонкость филологического анализа, острое критическое чутье» [1].

У фондi НIБУ зберiгається рiдкiсний екземпляр вiдбитку цiєї працi С. Бугославського.

Бугославский, Сергей Алексеевич. Поучение еп. Луки Жидяты по рукописям XV-XVII вв. : (из Филологического Семинария проф. В. Н. Перетца) / Сергей Бугославский. - Санкт-Петербург : Тип. Императ. Академии наук, 1913. - 42 с. - [Текст інскрипту на титульному аркуші (закреслено)]: "Глубокоуважаемому Андрею Митрофановичу от автора".· [Текст власн. напису на обкладинці]: "А. Лобода"].

Лука Жидята - знатний новгородець, діяч кола князя Ярослава та його «книжників», якi виступали проти гегемонізму Візантії. Князь Ярослав намагався надавати посади ієрархів руської православної церкви відданим йому русичам з інтелектуалів, i Лука отримав сан єпископа -  всупереч волі новгородського єпископа Іоакима, який своїм намісником призначив грека Єфрема. Після смерті Ярослава у 1055 р. за доносом холопа Луки Дудики Жидята був викликаний до Києва й ув'язнений у монастирi, де провів три роки. Пicля смерті Єфрема звiльнений Лука повернув собi владу, однак по дорозі до Новгорода в жовтнi 1069 р. помер. Щодо другого iменi Луки, то О. I. Соболевський вважав, що Жидята - це мирське iм'я єп. Луки, вiд звичного в Новгородi Жидіслав.

Проаналiзувавши численнi списки «Поучения» Луки, С. Бугославський подiлив їх на двi групи: списки в лiтописах і списки у збiрниках; у додатку подав змiст твору.

Наш екземпляр «Поучения» належав колись професору Андрiю Митрофановичу Лободi [2], який пiсля вiд'їзду В. М. Перетца до Санкт-Петербурга дiєво допомагав його учням - киянам, зокрема, й Сергiю  Бугославському.

«Особой заботой Лободы, занимавшего должность секретаря факультета, было продвижение в печать готовых работ учеников Перетца. [З листа Андрiя Митрофановича до В. М. Перетца (кiнець 1916 р.):] "Особенно трудно с церк[овно]-слав[янским] шрифтом. Сейчас печатаются приложения Бугославского [...] и шрифта в обрез" [3].

З 1922 року Сергiй Олексiйович жив у Москвi, працював у рiзних науково-педагогiчних iнституцiях, а з 1926 до 1930 р. був художнiм керiвником Московського радіо. 

Концертний метелик на портретi Сергiя Олексiйовича зобов'язує нас згадати й про його музичну творчiсть. Вiн - автор чудової музики до фiльму «Праздник святого Йоргена», а також симфонiї, увертюр, романсів. Щодо останнiх, то маємо розповiсти читачам про машинописну програму вечора, присвяченого пам'ятi Сергiя Єсеніна, органiзованого спiвробiтниками Курсiв Живого Слова 7 лютого 1926 р.

Доповiдь про поета мала виголосити  В. Динник, а автором романсiв на вiршi Єсеніна й виконавцем їх на роялi мав бути Сергiй Бугославський. Ця ледь жива програмка, що її було виставлено на аукцiонi, неочiкувано висвiтлила коло людей, з якими Сергiй Олексiйович, за посередництва Миколи Калениковича Ґудзiя, пiдтримував творчi та науковi зв'язки; серед них - визначний фольклорист Юрiй Соколов та його дружина - лiтературознавець Валентина Динник (киянка, випускниця Київського університету). У 1941 роцi Сергiй Олексiйович Бугославський та Валентина Олександрiвна Динник-Соколова помiстили свої надзвичайно наукомiсткi статтi у збiрнику, зредагованому М. Ґудзiєм [4, 5].

А вже за п'ять рокiв вчений пiшов з життя - на пiку своїх можливостей. Микола Ґудзiй, його найближчий друг зi студентських рокiв, з болем писав у некролозi : «14 января 1946 г. [...] от паралича сердца, скончался [...]  доктор филологических наук профессор Сергей Алексеевич Бугославский. Ушел в могилу всего лишь на 57-м году даровитый и неутомимый ученый, прекрасный знаток древнерусской литературы [...] и душевно щедрый человек, живший интересами других, как своими  собственными, часто больше, чем собственными. [...] Он был очень благородным и на редкость добрым человеком»[1].

Завершити пiдсерiю нарисiв з умовною назвою «Володимир Перетц і його учнi» доречно чудовим уривком з листа М. К. Ґудзiя, адресованого В. П. Адрiановiй-Перетц (20 лютого 1962 р.): «[...] уезжаю на сессию АН УССР в Киев, тот Киев, откуда есть пошла преподанная нам Владимиром Николаевичем наука» [6].

Список використаної літератури

1. Гудзий Н. К. С. А. Бугославский / Н. К.  Гудзий // Труды Отдела древнерус. лит-ры Ин-та рус. лит-ры АН СССР. - 1948. - Т. 6. - С. 411-413.

2. Видання з автографами українських діячів науки і культури : каталог колекції Національної історичної бібліотеки України. Вип. 1 / уклад. Н. О. Горська . - Київ, 2018. - [Лобода А. М.]. С. 219-221.

3. Робинсон М. А. Академик В. Н. Перетц - ученик и учитель / М. А. Робинсон // Славянский альманах 2002. - Москва, 2003. - С. 200-201.

4. Бугославский, С. А. «Повесть временных лет» : списки, редакции, первоначальный текст / С. А. Бугославский // Старинная русская повесть / под ред. Н. К. Гудзия. - Москва ; Ленинград, 1941. - С. 7-37.

5. Дынник-Соколова, В. А. «Слово о полку Игореве» и «Песнь о Роланде» / В. А. Дынник-Соколова // Старинная русская повесть / под ред. Н. К. Гудзия. - Москва ; Ленинград., 1941. - С. 48-64.

6. Рождественская М. В. Переписка В. П. Адриановой-Перетц и Н. К. Гудзия (по архивным материалам) / М. В. Рождественская // Труды Отдела древнерусской литературы. - Т. 46. - Санкт-Петербург, 1993. - С. 192.

Примiтки

* Українська афористика / ред. I. Драч ; В. Черняк. - Київ : Просвiта, 2001. - 320 с.

 

Уклала Н. Горська,

Модератор Я. Опенько.