"На вiтрилах знань"* (першi видання праць Миколи Ґудзія та їх дарування)

Шановнi читачi! Продовжуємо знайомити вас iз раритетними екземплярами видань учнiв  В. М. Перетца. 3 травня - день  народження одного з найбiльш вiдомих учнiв професора - Миколи Калениковича Ґудзія (1887-1965).

У рамках проєкту "Неповторнi риси книг" пропонуємо вашiй увазi нарис про студентськi публiкації Миколи Ґудзія у журналах та його iнскрипти на окремих вiдбитках з них.

Професор М. К. Наєнко у пiдручнику "Icторiя українського лiтературознавства" [1], розповiдаючи про нищення лiтературних шкiл у 1930-х роках, назвав два iменi "випадково вцiлiлих учених" - Миколу Ґудзiя i Олександра Назаревського**.

Обидва - учнi В. М. Перетца, учасники його київського філологічного Семiнарiю. Обидва в подальшому плiдно займалися вивченням та популяризацiєю пам'яток давнього письменства. Ґудзiй - у Москвi, Назаревський - у Києві. Обом ровесникам доля подарувала довге життя, i впродовж багатьох рокiв спiлкування їхнє не припинялося.

У нарисi, що продовжує тему "Володимир Перетц i його учнi",  спробуємо "оживити" для читачiв двi раннi працi Миколи Калениковича Ґудзiя, видрукуванi у 1910-му та 1913-му роках як окремi вiдбитки статей. Обидва екземпляри, що зберiгаються в нашому фондi - з дарчими написами автора Олександру Адріановичу Назаревському.

Першу  публiкацiю  молодого дослiдника  називають усi довiдники й бiографiчнi джерела.

Гудзий, Николай Каллиникович. "Прение живота и смерти" и новый украинский его список / Н. К. Гудзий. - Оттиск из "Русского филологического вестника" 1910 г. -  Варшава : Тип. Варшавского учебного округа, 1910. - 20 с.

Краще за всiх про цю роботу вже на схилі рокiв  розповiв сам автор.

З 1957 р. професор Московського унiверситету, академiк АН Української РСР М. К. Ґудзiй очолював віддiл давньої української літератури академiчного Iнституту лiтератури. У 1960-му за його редакторства та з його передмовою вийшла збiрка "Українськi iнтермедiї XVII-XVIII ст.". У цiй передмовi, читати яку - суцiльне задоволення, Микола Ґудзiй пише: "На поширений сюжет написана  українська "Iнтермедiя на три персони: смерть, воин и хлопец". Тема її - суперечка людини зi смертю - була дуже популярною, […] зокрема, в нiмецьких масляничних виставах-фастнахтшпiлях.  Вона розроблена в перекладнiй нiмецькiй пам'ятцi "Прение живота и смерти", вiдомiй [...] в  українських [списках] з XVII ст. Цей твiр вiдбився в пам'ятках [...] української книжної лiтератури, [...] українському фольклорi." [2, .с. 27].

I далі автор дає посилання на свою першу друковану працю, вмiщену в журналi "Русский филологический вестник" (виходив у Варшавi; головним редактором його з 1904 р. був Євфимій Карський, колега й однодумець  Володимира Перетца).

Iнскрипт на титульному аркушi нашого екземпляра  - особливий:  "Ненавижу я [?] Презираю я н[авет?] Люблю лишь [...] слов с молодости лет.  Дорогому Александру Адриановичу Назаревскому от автора".

Є і власницький  напис: "А. Назаревский. 25.ХІ.[?]".

Микола Каленикович любив i добре знав поезiю символiстiв, був знайомий та листувався з Анною Ахматовою.  Крiм того, вiршованi присвяти були, очевидно, традицiйними для учасникiв "вiльного наукового спiвтовариства" - Семiнарiю.

Олександр Назаревський згадував:

"Высокий Перетц-воевода / В своем высоком терему / Собрал там множество народа, /  Дай, Боже, здравия ему..." — так начиналась шутливая поэма «Семинариада», написанная одним из участников научных собраний в доме профессора В. Н. Перетца". [...]  «Первый доклад Николая Каллиниковича в семинарии был сделан в апреле 1908 года на тему "Типы русских метрических систем в поэзии народной и искусственной". Речь здесь шла о метрике, тонике, ритмике. Докладчик, видимо, волновался, не все получалось выразительно, достаточно внятно, и в "Семинариаде", где нашли отражение многие наши первые выступления, дебют Николая Каллиниковича вызвал такую ироническую строчку: "Гудзий бубнит  и метротонит...".

А ось напрочуд дотепна розповiдь Олександра Адріановича про юнака Ґудзія та його "Прение...":  «Худощавый, несколько даже тщедушный молодой человек, очень живой и подвижный, но не совсем ловкий в движениях [...]. Внешний вид его казался иногда болезненным. [...]  В октябре 1909 года Николай Каллиникович на одном из заседаний семинария прочитал доклад "Прение живота и смерти в украинской литературе" (то есть "Спор жизни и смерти"). Этот же доклад, в дополненном виде, он повторил в марте 1910 года в Петербурге на заседании Общества любителей древней письменности. [...] Еще в 1907 году в Берлине об этом же памятнике была напечатана [...] работа голландской исследовательницы Анны Круазе ван дер Коп, с которой мы все перезнакомились. [...] И вот случилось так, что в гостях у академика А. А. Шахматова, куда все мы, участники семинария, были приглашены, оба исследователя "Прения" оказались за столом рядом и оживленно разговаривали, точно спорили; да им было о чем и поговорить и поспорить. Я очень хорошо их видел, так как сидел как раз напротив. Контраст был поразительный: пышущая здоровьем, румянощекая, крепко сбитая ван дер Коп и рядом — бледный, худой, точно развинченный, наш Николай Каллиникович. "Вот теперь мы наглядно, в лицах, видим "Прение живота и смерти", — шепнул кто-то сзади. Нельзя было не рассмеяться. И сам Николай Каллиникович от души смеялся, когда ему рассказали об этом. Мы же, не раз еще видя Николая Каллиниковича разговаривающим с ван дер Коп, иначе уже и не называли их, как "прение живота и смерти". А потом, много лет спустя, этот хилый, слабосильный смолоду человек поражал нас — уже в очень зрелые годы— своей исключительной работоспособностью, неутомимостью, неистощимой энергией и жизнерадостностью» [3].

За три роки в Києві вийшла друком нова робота М. Ґудзія, вже викладача Унiверситету св. Володимира.

Гудзий, Николай Каллиникович. К вопросу о переводах из "Великого зерцала" в Юго-Западной Руси / Н. К. Гудзий. -  Киев : Тип. Т. Г. Мейнандера, 1913. - 42 с. - "Дорогому Александру Адриановичу от преданного автора". - [Окремий вiдбиток з вид. : Чтения Исторического общества Нестора Летописца. - Т. 23. - Вып. 2. -  Киев, 1913. - С. 3-42.].

Слiд вiдзначити, що В. М. Перетц ще до приїзду в Київ займався темою "Великого Зерцала", навiть радився зі своїм учителем Олексiєм  Iвановичем Соболевським, чи не взяти її для дисертацiї, та той відрадив [4]. Але для доповiдi ця тема була цiкавою, вважав В. Перетц, i запропонував її розробку своєму учневi. Миколi належало дослiдити наявнi на теренах України переклади текстів "Великого Зерцала".

В українській літературі XVII—XVIII ст. цей збірник легендарних оповідань був досить популярний. Його прототип — збірник «Speculum Magnum Exemplorum» («Велике Зерцало прикладів») — був складений 1605 р. єзуїтом Іоанном Майором на основі кiлькох середньовічних джерел. Короткі оповідання (понад 2000) були запозичені з церковноповчальної та легендарної літератури; деякі з них мали анекдотичний характер. Пояснення до них поданi в дусі католицької боротьби з «єресями». Переклад польською мовою здійснив єзуїт Симон Висоцький (збірники видано у 1621 та 1633 рр.). Високоосвiченi проповідники I. Галятовський та А. Радивіловський використовували «Велике Зерцало» з польських і латинських першоджерел. Окремі групи оповідань мали мiсце у рукописах 2-ї пол. XVII та XVIII ст. Найчастіше переписувалася повість про Удона, єпископа Магдебурзького, розпусника й користолюбця, та його страшну смерть. У кінці XVII- XVIII ст. в Україні переписували повісті уже з російського перекладу «Великого Зерцала» 1677 р., в якому була значно послаблена католицька тенденцiя. 

А далi з-пiд пера М. К. Ґудзія вийшли численнi рецензiї на працi Учителя й колег, кожна з яких насправдi - повноцiнна наукова стаття; тривала багаторiчна робота над "Словом о полку Iгоревiм" та низкою iнших пам'яток. Список праць ученого до його 70-рiччя налiчував 265 позицiй; статтi для енциклопедiй не були врахованi.

Микола Каленикович Ґудзій "тихо любив" давні українські тексти i навчив любити їх своїх учнів, та й усiх, хто уважно читав прекраснi книги вченого.

Використані джерела

1. Наєнко М. К. Iсторiя українського літературознавства : пiдручник / М. К. Наєнко. - 2-ге вид. - Київ : Видавничий центр "Академiя", 2001. - 360 с.

2. Українськi iнтермедiї XVII-XVIII ст. : пам'ятки давньої української літератури  / АН УРСР. Iнститут літератури iм. Т. Г. Шевченка. - Київ : Вид- во АН УРСР,  1960. -  239 с.

3. Назаревский А. А. Из далекого и недавнего прошлого / А. А. Назаревский // Воспоминания о Николае Каллиниковиче Гудзии. -  Москва, 1968. -  С. 16-18.

4. Робинсон М. А. Академик В. Н. Перетц  - ученик и учитель / М. А.  Робинсон // Славянский альманах  2002. -  Москва, 2003. - С. 180.

Примiтки

* "Щасливий час! Десь на вiтрилах знань Помчать тепера стовесельнi струги..." - рядки з поезiї  "Визволення" Миколи Костьовича Зерова , також учня В. М. Перетца та учасника зiбрань Семiнарiю на Марiїнсько-Благовiщенськiй, 74.

** Короткi бiографiчнi довiдки вчених поданi у кн.: Видання з автографами українських діячів науки і культури: каталог колекції Національної історичної бібліотеки України. Вип.1 . -  Київ, 2018. - С. 119, 112-113.

Уклала Н. Горська

Модератор Я. Опенько