ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
31.05.2026
Київ та його околиця в історії і пам’ятках. – Київ, 1926;
Щербина В. І. Нові студії з історії Києва. – Київ, 1926
(в межах проєкту «Ювілей історичної книги» Вип. 8)
Серед розмаїття історичних досліджень важливе місце посідають праці історико-географічного характеру, до яких належать регіональні історичної студії.
Найвище піднесення історичних регіональних досліджень припадає на 20-ті роки ХХ ст., коли в системі історичних установ ВУАН за ініціативи М. Грушевського, в рамках його загальної концепції комплексного історико-регіонального вивчення України були створені чотири Комісії порайонного дослідження історії України [6, c. 49].
Створені згідно постанови Спільного зібрання ВУАН від 21 липня 1924 р. при Історичній секції, Комісія Києва і Правобережної України, Комісія Лівобережної України, Комісія Степової (Полудневої України), а також Комісія Західної України, створена у червні 1925 р., розпочали широку діяльність з історико-географічних, соціально-економічних, краєзнавчих, мистецтвознавчих досліджень, таким чином, втілюючи в життя розроблену М. Грушевським програму «історичної районізації» [6, c. 52]. І хоча Науковий комітет НКО УСРР у своїй Постанові від 19 серпня 1924 р. визнав недоцільним створення цих Комісій, Спільне зібрання вирішило організувати їх накладом Академії, про що свідчить протокол його засідання від 29 вересня 1924 р. (ІР НБУВ, Ф. І. № 26308, арк. 1-1 зв.) [24, с. 93-94].
Названі академічні установи при мінімальних штатних посадах та вкрай обмеженому фінансуванні змогли об’єднати навколо себе значні наукові сили та проводити досить інтенсивну науково-дослідну діяльність, підготувавши кілька районних збірників та монографічних видань. Організаційно кожна із комісій мала власного керівника, секретаря, інколи одного-двох штатних співробітників, головою всіх цих комісій був акад. М. Грушевський [56, с. 20-21].
Про поточну діяльність Комісій у 1920-х рр. наукова громадськість мала можливість скласти уявлення із досить детальних повідомлень, які щорічно друкував М. Грушевський у часописі «Україна», та із його передмов до тих порайонних збірників, що встигли побачили світ [56, с. 21].
Найбільш плідною була діяльність комісії Києва і Правобережної України. Передусім, це пояснюється як значною кількістю місцевих співробітників, які активно включилися в її роботу, так і багатством наукового матеріалу, напрацьованого ще до створення комісії. Спроби організації комісії робило раніше Українське наукове товариство [5, c. 83].
Результати наукової діяльності співробітників Комісії заслуховувались на її засіданнях. Доповідь на засіданні з наступним її обговоренням була своєрідною апробацією для подальшої публікації в наукових збірниках і часописах [6, c. 53]. Протоколи засідань Комісії Києва і Правобережжя зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (ІР НБУВ) у фонді Х (Українська академія наук – Всеукраїнська академія наук) [56, с. 30].
Засідання Комісії Києва і Правобережжя традиційно починались о шостій годині вечора. Спочатку науковці збирались у «залі спільних зібрань» ВУАН у будинку по вул. Короленка, 54 (нині вул. Володимирська, 54, будинок Президії НАН України), а з 1 квітня 1925 р. перебрались до приміщення редакції «України» у квартиру 12-а житлового будинку по вул. Короленка, 37 (нині вул. Володимирська, 37). Ця зміна місця проведення засідань дозволяє досить точно визначити час виділення цієї квартири для Історичних установ М. Грушевського. Найімовірніше, відповідне рішення було ухвалене у лютому-березні 1925 р. [56, с. 32].
Головним завданням Комісій порайонного дослідження історії України М. Грушевський бачив у виданні територіальних збірників.
Першим фундаментальним виданням Комісії Києва і Правобережної України був опублікований під егідою історичної секції збірник «Київ та його околиця в історії і пам’ятках» (1926 р.). Він вміщує 17 нарисів 14 авторів з політичної і економічної історії та історії культури Києва [6, c. 55]. У вступній статті М. Грушевський коротко визначив основні завдання дослідницької районізації, показав ті видавничі труднощі й перешкоди, що з самого початку стали на шляху їх здійснення і висловив надію й побажання швидкої розбудови української видавничої справи [23, с. 338].
Збірник відкриває стаття М. Грушевського «Порайонне історичне дослідження України і обслідування Київського узла», де вчений чітко окреслив цілі і завдання історичного районознавства, а також схарактеризував історичні умови, в яких розвивався Київ та території навколо нього з найдавніших часів. До збірника також увійшли розвідки: П. Тутковського – про передісторичну природу краю; О. Грушевського – про історію київського ратушного господарства XVI ст.; О. Андріяшева – з історії колонізації Київської землі до кінця XV ст. В останній автор, базуючись на текстах літописів і актових книг, використавши велику кількість історичних джерел, вміщує нариси про міста і села Київської землі, уточнює дати їх заснування, окреслює територіальні межі, характер забудови, етнографічний склад населення. В статті В. Щербини йдеться про боротьбу Києва за автономію, починаючи з литовсько-польської доби і до російського поневолення України. Цікавими статистичними даними насичені статті К. Лазаревської «Київські цехи в другій половині XVIІI та на початку ХІХ віку», С. Шамрая «Київський одноденний перепис 2-го березня 1874 року», М. Боровського «Національно-соціальні перегрупування населення м. Києва в пореволюційний період (1917–1923)» [6, c. 56 ; 23, с. 338].
Збірник також містить багато розвідок архітектурознавчого й мистецтвознавчого характеру, зокрема: Ф. Ернста – «Київська архітектура XVII віку», «До історії Києво-Печерської фортеці»; І. Моргилевського – «Київська Софія в світлі нових спостережень»; І. Щітківського – про історію спорудження пам’ятників Т. Шевченку та княгині Ользі [5, c. 89].
У фонді Національної історичної бібліотеки України (НІБУ) зберігаються праці Данила Михайловича Щербаківського «Перший театральний будинок в Києві і його садиба» та «Реліквії старого київського самоврядування», які були надруковані роком раніше (1925 р.) як окремі відбитки із збірника «Київ та його околиця». Це два унікальні примірники з дарчими написами автора: «До бібліотеки ВУАКу. Д. Щербаківськ[ий]» та «До бібліотеки Всеукр. Археол. Комітету [–] Д. Щербаківс[ький]».
В статті Д. Щербаківського «Реліквії старого київського самоврядування» автор дає детальний опис втраченої будівлі міської ратуші, доповнюючи його планами 1695 р., 1800 р., 1806 р., з позначенням місця її розташування. Описує реліквії київського самоврядування (статуї Архангела Михаїла, яка знаходилась на фасаді ратуші, богині Феміди, київські міські гармати, хоругви, значки, печатки, цехові скриньки, монумент в пам’ять повернення Києву магдебурзького права) [5, c. 89].
Ювілейним засіданням Історичної секції ВУАН, що відбулося 24 грудня 1926 р. було відзначено п’ятдесятиліття наукової діяльності Володимира Івановича Щербини. До цього ж ювілею приурочили видання до того часу ненадрукованих розвідок і доповідей «заслуженого дослідника історії Києва», що здійснювалось заходами Комісії історії Києва й Правобережної України та Науково-дослідної кафедри історії України. «Нові студії з історії Київа Володимира Івановича Щербини» стали цінним вкладом в історію Києва, його пам’яток та установ. Збірка вміщує ґрунтовну бібліографію праць Володимира Івановича, вступну статтю академіка М. Грушевського про ювіляра; привітання від Української Академії наук за підписом Президента академіка В. Липського і неодмінного секретаря академіка А. Кримського; статті про творчий доробок і громадську діяльність В. Щербини, написані його аспірантами [5, c. 89-90 ; 9, с. 228]. С. Глушко присвятив вчителю статтю «П’ядесятиріччя науково-педагогічної і громадської діяльності В. І. Щербини», охарактеризувавши його як прекрасного педагога та енергійного громадського діяча, дослідника історії Києва, досвідченого керівника й вихователя нових істориків-науковців. С. Шамрай атестував праці суспільствознавця з історії Правобережної України, зазначивши, що всі вони пов’язані з архівною працею історика. Завершила збірник студія аспіранта Науково-дослідної кафедри історії України К. Антиповича «Праці В. І. Щербини з історії м. Київа». Він також відмітив, що дослідження Володимира Івановича спираються на архівний матеріал, в них робиться спроба підвести підсумки роботам попередніх істориків-києвознавців [61, с. 13-14, 105].
У фонді НІБУ зберігаються декілька раритетних примірників збірника «Нові студії з історії Київа Володимира Івановича Щербини» (1926 р.).
«Нові студії з історії Київа» включають 14 розвідок і охоплюють хронологічний період від XV ст. до 1914 р. Вони ілюструють широкий діапазон історика з різних питань улюбленого міста, зокрема з міської картографії, проблем магдебурзького права і війтівства, церковно-релігійного життя, краєзнавства. Ці студії значно доповнюють відомості про столицю України та її околиці, бо вчений їх ґрунтував на унікальних джерелах з Київського центрального архіву давніх актів, частина з яких безповоротно втрачена. На цьому, зокрема, наголошував рецензент збірника «Нові студії з історії Київа» знаний науковець А. Степович (ІР НБУВ, ф. 179, № 137) [26 ; 61, с. 29, 150].
В нарисах з історії Києва (1654-1914) В. Щербина перерахував основні праці своїх відомих попередників – києвознавців М. Берлінського, М. Закревського, М. Максимовича, В. Антоновича, С. Голубєва, М. Петровського, П. Лебедінцева, М. Грушевського, В. Іконникова та інших та віддав їм належне, але зазначив, що окрім цінного матеріалу, вони не давали загальної синтези за 1654-1914 рр. Отже, метою суспільствознавця стало якраз заповнення цієї історіографічної прогалини і створення суцільної праці з історії Києва за означений час з акцентуванням на головних періодах в його минувшині. Насамперед, він наголосив, що польський, а потім і російський уряди добре розуміли значення міста в історії України. Це був своєрідний ключ для панування в цьому регіоні, тому всі прагнули володіти градом на Дніпрі. Далі вчений виділив 5 періодів в історії міста під московською владою: 1) Київ у другій половині XVII ст.; 2) Київ у XVIII ст.; 3) Київ у першій чверті ХІХ ст.; 4) Київ у другій чверті ХІХ ст.; 5) Київ у другій половині ХІХ та на початку ХХ ст. [61, с. 150-151].
Дві статті «Нових студій» присвячені проблемі війтівства у Києва та долі окремих його представників. Це роботи «Упривілейовані війти міста Київа «именуємого Подола» та «Ждан Тадрина, київський війт кінця XVII в.». Прізвища багатьох київських війтів були відомі дослідникам і раніше. Про них писали М. Закревський, В. Антонович. Заслуга ж історика полягала якраз у тому, що він суттєво доопрацював реєстр війтів у Києві, складений його попередниками, збільшив його на 7 імен, виправив фактичні помилки. Можна стверджувати, що на 1926 р. це була єдина стаття в українській історіографії, яка ґрунтовно досліджувала проблему війтівства у Києві [61, с. 154].
В монографії В. Щербина піднімав також питання картографії міста. На цю проблематику вчений написав дві статті: «Давні плани міста Київа (1638-1837)» та «Мапа Київського повіту половини XVIII в.». Науковець зазначав, що давніх карт київського граду залишилося дуже мало. Відомі києвознавці М. Берлінський, М. Максимович, М. Закревський використовували у своїх працях більше рукописні плани (988-1240, 1400-1600, 1700-1800 рр.), тоді як збереглося чотири друковані плани міста (1638, 1695, 1745 і 1787 рр.). Це малюнок Кальнофойського у книзі «Тератургіма», де зображено Печерську лавру й деякі церкви Старого Київа. Дослідник описав місцевість міста, зазначивши, що між Печерськом та Старим Києвом лежить пустеля, по якій в’ються стежки. У 1893 р. київська «Комиссия для разбора древних актов» видала «План Киева, составленный в 1695 году». Як нотував суспільствознавець, цей план був зроблений з метою побудови у Києві фортеці для захисту міста. Характеризуючи цю мапу, Володимир Іванович резюмував, що тут показана доволі дрібна топографія міста з його важливими частинами – Старим Києвом, Подолом та Печерськом, але це не стільки мапа, як малюнок [61, с. 155].
Інші статті «Нових студій» присвячені історії та походженню назв: Шулявщина (або Шулявка), вулиць Рейтерської і Стрілецької, історії жіночої освіти у Києві тощо. Окремий нарис містить цікаву інформацію про Києво-Печерську лавру, її історію, плани, а також майстрів, котрі відбудовували святиню після пожежі 1718 р., та меценатів цієї справи [5, c. 91].
Друкована продукція Комісії історії Києва була значним етапом в розвитку історіографії києвознавства. У 1930 р. вийшов підготовлений комісією, тематичний, ілюстрований збірник про Київ – «Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва. Зб.1». Загалом збірник вміщує 21 статтю 15-ти дослідників з археології, мистецтва, історичної географії, економічної, політичної, соціальної та культурної історії Києва, його околиць в межах, що протягом віків були тісно зв’язані з самим містом – між ріками Стугною і Ірпенем [6, c. 57-58].
На жаль, розроблена М. Грушевським, грандіозна програма «історичної районізації» з запланованим виданням серії регіональних збірників, була втілена лише частково. Внаслідок недостатнього фінансування, недоукомплектації штатів, зміни видавничих планів Держвидавом, вдалося видрукувати лише кілька збірників. В подальшому, передусім через зовнішні обставини, робота в зазначених сферах виявилась надовго замороженою. Внаслідок розгрому історичних установ М. Грушевського, вивчення України в «горизонтальному вимірі» зупинилося майже на чотири десятиріччя. Більшість вчених – учасників досліджень ВУАН 20-30-х років під час сталінських репресій були звинувачені у «буржуазному націоналізмі» та шпигунстві й зазнали переслідувань влади, існувала фактична заборона вивчення їх діяльності офіційною радянською наукою, котра тривала до початку перебудови та проголошення незалежності України [5, c. 13-14, 98].
Бібліографічний список (з фонду НІБУ)
1. Андріяшев О. М. Нарис історії колонізації Київської землі до кінця XV віку / О. Андріяшев // Київ та його околиця в історії і пам'ятках / під ред. М. С. Грушевського ; Українська академія наук, історична секція. – Київ : Державне видавництво України, 1926. – С. 33-79.
Андріяшев Олександр Михайлович (1863-1933) – історик, архівіст, археограф. Був присутнім на засіданнях Комісії Києва і Правобережжя 1 листопада 1924 р. та всіх засіданнях з березня до жовтня 1925 р., у квітні виголосив доповідь. У цей час працював в Археографічній комісії ВУАН та Постійній комісії ВУАН для складання історично-географічного словника українських земель [56, с. 48].
2. Антипович К. Є. Праці В. І. Щербини з історії м. Київа / Костянтин Антипович // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. XXV-XXXІV.
Антипович Костянтин Єрофійович (1899-1949?) – історик. Брав участь у засіданнях Комісії Києва і Правобережжя 1 вересня та 1 листопада 1924 р. У 1921-1923 рр. навчався у Київському інституті народної освіти (ІНО), у 1925-1928 рр. – аспірант Науково-дослідної кафедри історії України ВУАН [56, с. 35].
3. Бібліографія праць В. І. Щербини // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. XXXV-XXXІХ.
4. Боровський М. Національно-соціяльні перегруповання населення м. Київа в пореволюційний період (1917-1923) / Микола Боровський // Київ та його околиця в історії і пам'ятках / під ред. М. С. Грушевського ; Українська академія наук, історична секція. – Київ : Державне видавництво України, 1926. – С. 431-475.
5. Вербиленко Г. А. Історико-географічні дослідження в історично-філологічному відділі ВУАН у 20-30-х роках XX ст. / Г. А. Вербиленко ; НАН України. Ін-т історії України. – Київ : Ін-т історії України НАНУ, 2014. – 120 с.
6. Вербиленко Г. А. Комісії порайонного дослідження історії України при ВУАН : створення, функції, архів / Г. Вербиленко // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. – 2007. –Вип. 17. –С. 49-63.
7. Гермайзе О. З революційної минувшини Київа (конференція українського студентства в Київі в 1911 р.) / Осип Гермайзе // Київ та його околиця в історії і пам'ятках / під ред. М. С. Грушевського ; Українська академія наук, історична секція. – Київ : Державне видавництво України, 1926. – С. 393-429.
Гермайзе Йосип (Осип) Юрійович (1900-1958?) – історик, археограф. Брав участь у всіх засіданнях Комісії Києва і Правобережжя у 1924 р., у 1925 р. був присутнім на засіданнях 1 лютого, 1 березня, 1 квітня, 2 вересня та 2 листопада. У 1924-1925 рр. – професор Київського ІНО, штатний співробітник Археографічної комісії ВУАН, секретар Історичної секції ВУАН, керуючий секцією Науково-дослідної кафедри історії України ВУАН, виконуючий обов’язки керівничого Комісії Лівобережної України та Слобідщини [56, с. 37].
Глушко Сильвестр Васильович (1896–1961) – історик. Як штатний співробітник та секретар Комісії Києва і Правобережжя у 1924–1925 рр. брав участь у всіх засіданнях. В цей же час – член бюро Історичної секції ВУАН, аспірант Науково-дослідної кафедри історії України ВУАН [56, с. 37].
9. Гл. С. [Глушко С.] Ювілей В. І. Щербини / С. Глушко // Україна. – 1927. – Кн. 1-2. – С. 228.
10. Грушевський М. C. Історикові Київа / Акад. Михайло Грушевський // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. III-V.
Грушевський Михайло Сергійович (1866–1934) – історик, державний і громадсько-політичний діяч. Ініціатор та організатор Комісії Києва і Правобережжя, її голова. Був присутній на трьох засіданнях Комісії у 1924 р. (у вересні-листопаді) та на п’яти засіданнях у 1925 р. (у лютому-квітні, червні та вересні), на всіх цих засіданнях головував [56, с. 35].
11. [Грушевський М.] Комісії порайонного розроблення історії України / М. Грушевський // Україна. – 1926. – Кн. 1. – С. 166-168.
12. [Грушевський М.] Комісії по-районного розроблення історії України / М. Грушевський // Україна. – 1925. – Кн. 1-2. – С. 224-226.
13. Грушевський М. С. Порайоне історичне дослідження України і обслідування Київського узла / Акад. Михайло Грушевський // Київ та його околиця в історії і пам'ятках / під ред. М. С. Грушевського ; Українська академія наук, історична секція. – Київ : Державне видавництво України, 1926. – С. 1-24.
14. Грушевський О. С. З київського ратушного господарства XVI віку / Олександр Грушевський // Київ та його околиця в історії і пам'ятках / під ред. М. С. Грушевського ; Українська академія наук, історична секція. – Київ : Державне видавництво України, 1926. – С. 109-123.
Грушевський Олександр Сергійович (1877-1942) – історик, літературознавець. Молодший брат М. С. Грушевського. Брав участь у трьох засіданнях Комісії Києва і Правобережжя у 1924 р. (1 вересня, 1 жовтня та 1 листопада) та трьох засіданнях у 1925 р. (1 лютого, 1 березня, 2 вересня). У 1924-1925 рр. – заступник голови Історичної секції ВУАН, керівник Постійної комісії ВУАН для складання історично-географічного словника української землі, дійсний член Археографічної комісії ВУАН, керівничий секції Науково-дослідної кафедри історії України ВУАН [56, с. 37].
15. Ернст Ф. Л. До історії Київо-Печерської фортеці / Федір Ернст // Київ та його околиця в історії і пам'ятках / під ред. М. С. Грушевського ; Українська академія наук, історична секція. – Київ : Державне видавництво України, 1926. – С. 265-274.
Ернст Федір (Теодор) Людвігович (Львович) (1891-1942) – історик, мистецтвознавець, музеєзнавець. Брав участь у засіданнях Комісії Києва і Правобережжя 16 жовтня і 1 листопада 1924 р. та 1 лютого, 1 березня, 1 квітня і 2 травня 1925 р., двічі виступав із доповідями. У 1924-1925 рр. – завідувач художнього відділу Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка, член ВУАК, нештатний постійний співробітник Історично-філологічного відділу ВУАН, редактор Комісії ВУАН для складання біографічного словника діячів України [56, с. 42].
16. Ернст Ф. Київська архітектура XVII віку // Київ та його околиця в історії і пам'ятках / під ред. М. С. Грушевського ; Українська академія наук, історична секція. – Київ : Державне видавництво України, 1926. – С. 125-165.
17. Желєзко А. М. Володимир Щербина – дослідник київської старовини / А. М. Желєзко // Праці Центру пам’яткознавства. – 2012. – Вип. 21. – С. 178-186.
18. Зайцева З. І. Володимир Іванович Щербина – «будівничий українського життя, української науки» (до 170-річчя від дня народження) / З. І. Зайцева // Треті Києвознавчі читання: історія та етнокультура : зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. – 2020. – С. 33-42.
19. Київ та його околиця в історії і пам'ятках / під ред. М. С. Грушевського ; Українська академія наук, історична секція. – Київ : Державне видавництво України, 1926. – XII, 475 с. : іл. – (Записки Українського наукового товариства в Київі (тепер Історичної секції Української Академії наук) ; том ХХІІ). Особливості примірника : [Текст автогр.]: «В Ляскоронський».
20. Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва. Зб. 1 / видає Академічна комісія історії Києва ; під заг. ред. Михайла Грушевського. – Київ : П'ята друк. УПП-ДВОУ, 1930. – 401 с. : табл. : фот. На обкладинці – рік видання 1931.
Лазаревська Катерина Олександрівна (1879–1939) – історик, археограф, палеограф. У 1925 р. чотири рази відвідала засідання Комісії Києва і Правобережжя (у травні, вересні, жовтні та грудні). У 1925 р. – секретар Комісії Лівобережної України і Слобідщини, штатна співробітниця Комісії ВУАН для складання історичного словника української мови [56, с. 58].
Моргилевський (Моргілевський) Іполит Владиславович (1889-1942) – інженер, історик архітектури, мистецтвознавець, педагог. Брав участь у засіданнях Комісії Києва і Правобережжя 1 жовтня 1924 р. та 1 квітня і 2 травня 1925 р. У 1924-1925 рр. викладав у київських вишах, був нештатним постійним співробітником Історичного-філологічного відділу ВУАН [56, с. 41].
23. Папакіна Т. В. Документи Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського як джерело до вивчення діяльності Комісії дослідження історії Києва та Правобережжя при ВУАН (1924-1932) / Т. Папакіна // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий збірник наукових праць. – Київ, 2001. – Вип. 3: Джерелознавчі дисципліни. – C. 334–346.
24. Папакіна Т. П. Діяльність комісій порайонного дослідження історії України ВУАН (на матеріалах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського) / Т. Папакіна // Рукописна та книжкова спадщина України. – 2000. – Вип. 5. – С. 92-106.
25. План Киева, составленный в 1695 г. / сост. И. Ушаков, Киевская комиссия для разбора древних актов. Киев : Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1893. – [9] c. : карты.
Степович (Дудка-Степович) Андронік Іоаникійович (1856–1935) – історик-славіст, педагог. У 1924 р. після довгих років викладання у гімназіях, Київському університеті та Київському ІНО вийшов на пенсію. Брав участь у всіх засіданнях Комісії Києва і Правобережжя у 1924 р. та у 6-ти із 9-ти засідань у 1925 р. [56, с. 35].
Тутковський (Тутківський) Павло Аполлонович (1858-1930) – український геолог, географ і педагог. Один з основоположників геології й географії України.
Шамраїв (Шамрай) Сергій Вікторович (1900-1938) – історик, племінник М. С. Грушевського. Брав участь у засіданні Комісії Києва і Правобережжя 1 вересня 1924 р. У 1924 р. – штатний співробітник Історичної секції ВУАН, аспірант Науково-дослідної кафедри історії України ВУАН [56, с. 37].
29. Шамрай С. Праці В. І. Щербини з історії Правобережжя / Сергій Шамрай // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. XV-XXІІІ.
30. Щербаківський Д. М. Перший театральний будинок у Київі і його садиба / Данило Щербаківський // Київ та його околиця в історії і пам'ятках / під ред. М. С. Грушевського ; Українська академія наук, історична секція. – Київ : Державне видавництво України, 1926. – С. 309-334.
Щербаківський Данило Михайлович (1877-1927) – мистецтвознавець, музеєзнавець, археолог, етнограф. Був присутнім на засіданнях Комісії Києва і Правобережжя 1 вересня 1924 р. та 1 лютого, 1 березня, 2 травня, 2 жовтня (імовірно) і 2 листопада 1925 р. На жовтневому засіданні 1925 р. виголосив доповідь. У 1924-1925 рр. – зберігач (завідувач) відділу народного мистецтва та історично-побутового відділу Всеукраїнського історичного музею ім. Шевченка, нештатний постійний співробітник Фольклорно-етнографічної комісії ВУАН, член ВУАК, у 1925 р. – член Комісії краєзнавства ВУАН [56, с. 36].
31. Щербаківський Д. М. Перший театральний будинок у Київі і його садиба / Д. М. Щербаківський ; Всеукраїнська академія наук ; Історична секція. – Київ : [б. вид-ва], 1925. – 27 с. – [Окрема відбитка із збірника «Київ та його околиця» за ред. голови секції акад. М. Грушевського]. – [Текст інскрипту] : «До бібліотеки ВУАКу. Д. Щербаківськ[ий]».
32. Щербаківський Д. М. Реліквії старого Київського самоврядування / Дан. Щербаківський ; Всеукраїнська академія наук, Історична секція. – Київ : Київ-Друк, 1925. – 51 с. : рис., план., фот. – [Окрема відбитка із збірника «Київ та його околиця» за ред. голови секції акад. М. Грушевського]. – [Текст інскрипту]: «До бібліотеки Всеукр. Археол. Комітету [–] Д. Щербаківс[ький]».
33. Щербаківський Д. М. Реліквії старого Київського самоврядування / Данило Щербаківський // Київ та його околиця в історії і пам'ятках / під ред. М. С. Грушевського ; Українська академія наук, історична секція. – Київ : Державне видавництво України, 1926. – С. 217-264.
34. Щербаківський Данило Михайлович // Видання з автографами українських діячів науки і культури : каталог колекції Національної історичної бібліотеки України. Вип. 1 / М-во культури України, Нац. іст. б-ка України ; Н.-д. від. стародруків, цінних та рідкісних видань ; уклад. Н. О. Горська ; ред.: О. І. Марченко, С. І. Смілянець, К. Г. Таранюк-Русанівський ; відп. за вип. А. В. Скорохватова. – Київ : Вид. дім «Вініченко», 2018. – С. 372, 374, 377-379.
35. Щербина В. І. 1744 рік у Київі // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. 131-140.
36. Щербина В. І. Боротьба Київа за автономію / Володимир Щербина // Київ та його околиця в історії і пам'ятках / під ред. М. С. Грушевського ; Українська академія наук, історична секція. – Київ : Державне видавництво України, 1926. – С. 167-216.
37. Щербина В. І. Давні плани міста Київа (1638-1837) // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. 45-57.
38. Щербина В. І. До історії жіночої освіти у Київі // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. 159-164.
39. Щербина В. І. Ждан Тадрина, київський війт кінця XVII в. // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. 127-130.
40. Щербина В. І. Київський відділ «Российского Библейского Общества» // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С.145-158.
41. Щербина В. І. Мапа Київського повіту половини XVIII в. // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. 58-60.
42. Щербина В. І. Нариси з історії Київа, відколи приєднано його до Московської держави, до початку світової війни і революції (1654-1914) // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. 1-44.
43. Щербина В. І. Нові студії з історії Київа / В. І. Щербина ; авт. передм. М. С. Грушевський; авт. вст. ст. С. Глушко, С. Шамрай, К. Антипович ; Українська академія наук. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – XXXIX, 164, [2] с., фот. Особливості примірника : [Шт.]: «Zentralbibliothek der hohen Schule»; [Шт.]: «Українська Академія Наук. Українськ. Театральний Музей. Інвентар».
44. Те саме. 2-й примірник. Особливості примірника : [Шт.]: «Zentralbibliothek der hohen Schule»; [Шт.]: «Українська Академія Наук. Музей українських діячів науки та мистецтва. м. Київ» ; [Шт.]: «Центральний історичний музей. Бібліотека».
45. Те саме. 3-й примірник. Особливості примірника : [Шт.]: «Волинський інститут народньої освіти. Бібліотека»; [Шт.]: «Житомирська обласна бібліотека».
46. Те саме. 4-й примірник. Особливості примірника : [Шт.]: «Державна наукова бібіліотека при Київ. держ. університеті імені Т. Г. Шевченка»; [Шт.]: «Библиотека Рос. Академии наук. Славянское отделение» ; [Шт.]: «Выдано из Запасных фондов БАН СССР».
47. Щербина В. І. Спомин у Київі про рід Іпсіланті / Володимир Щербина // Київ та його околиця в історії і пам'ятках / під ред. М. С. Грушевського ; Українська академія наук, історична секція. – Київ : Державне видавництво України, 1926. – С. 335-340.
48. Щербина В. І. Старі київські кам’яниці на Подолі та «Артемиха» // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. 112-114.
49. Щербина В. І. Стрілецька та Рейтарська вулиці у Київі // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. 64-66.
50. Щербина В. І. Так звані архімандричі покої Київо-Печерської Лаври // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. 108-111.
51. Щербина В. І. Упривилейовані війти міста Київа (именуемого Подола) // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. 115-126.
52. Щербина В. І. Чи була Київська Лавра в’язницею, як манастирі російські // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. 141-145.
53. Щербина В. І. Шулявщина (або Шулявка) // Щербина В. І. Нові студії з історії Київа. – Київ : друк. Укр. акад. наук, 1926. – С. 61-63.
Щітківський (Щитківський) Іван Іванович (1866-1942) – культурний і громадський діяч. У 1924-1925 рр. – штатний співробітник Історичної секції ВУАН, нештатний постійний співробітник Комісії Києва і Правобережжя, був присутнім на всіх (за винятком 16.10.1924) засіданнях Комісії [56, с. 37].
Юркевич Віктор Дмитрович (1898-1939) – історик. Брав участь у трьох засіданнях Комісії Києва і Правобережжя у 1924 р. (1 вересня, 1 жовтня та 1 листопада) та трьох засіданнях у 1925 р. (1 березня, 2 вересня та 2 грудня). У 1924-1925 рр. – викладач І трудової школи ім. Т. Шевченка, нештатний постійний співробітник Постійної комісії ВУАН для складання історично-географічного словника української землі, кандидат в аспіранти Науково-дослідної кафедри історії України ВУАН [56, с. 37].
56. Юркова О. В. Діяльність Комісії Києва і Правобережжя ВУАН мовою документів (частина 1: Протоколи засідань Комісії за 1924-1925 рр.) / О. Юркова // Київські збірники історії, археології, мистецтва та побуту. – 2021. – Зб. 2. – С. 19-73.
57. Юркова О. В. Світлина з ювілею М. Грушевського 1926 р. : проблеми атрибуції / О. В. Юркова // Український історичний журнал. – 2016. – № 6.– С. 24–41.
Електронні ресурси
58. Горська Н. Прижиттєві видання Данила Щербаківського 1925 року [Електронний ресурс] / Н. Горська // Нацiональна історична бiблiотека України. – Київ. – 2025. – Режим доступу : https://nibu.kyiv.ua/projects/nepovtorni_rysi_knig/Shcherbakivskyi_Danylo .
59. Єрофалов. Б. Л. Архітектурно-розпланувальні засади розвитку столичного міста Києва у ХІХ та на початку ХХ століть [Електронний ресурс] : Дис. на здоб. наук. ст. канд. архітектури (спеціальність 18.00.01 «Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури») / Б. Л. Єрофалов ; Міністерство освіти і науки України ; Київський національний університет будівництва і архітектури. – Київ, 2023. – с. 247. – Режим доступу : https://uacademic.info/ua/document/0423U100187 .
60. Плюта С. Київський Нестор істориків Володимир Іванович Щербина (1850-1936) [Електронний ресурс] / С. Плюта // Нацiональна історична бiблiотека України. – Київ. – 2025. – Режим доступу : https://nibu.kyiv.ua/exhibitions/852 .
61. Тороповська Т. М. Громадська, культурно-просвітницька і наукова діяльність Володимира Щербини (1850-1936) [Електронний ресурс] : Дис. на здоб. наук. ст. канд. іст. наук (спеціальність 09.00.12 - Українознавство) / Т. М. Тороповська ; Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2004. – 207 с. – Режим доступу : https://uacademic.info/ua/document/0405U000244 .
Підготувала Світлана Плюта
Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань
Докладніше про проєкт: «Ювілей історичної книги»
