У рамках співробітництва з Інститутом історії України Науково-бібліографічний відділ НІБУ здійснює формування тематичної бази даних «З історії повсякденного життя в Україні 20–30-х років ХХ століття». Наразі вона налічує понад 7200 бібліографічних записів. Продовжуємо знайомити користувачів з новими надходженнями, якими нещодавно вона поповнилась:
Міщанин, В. Д. Селянські самосуди в Малих Будищах (1927, 1933): гончарський слід : монографія / В. Д. Міщанин. – Опішне : Укр. народознавство, 2020. – 135 с. : іл., фот.
«…Про те, що тоді випадки самосудів на терені Опішненщини були непоодинокими, свідчать, зокрема, рядки з архівного документа за 1927 рік. У ньому зазначено, що «самосуди в данній місцевості все більш і більше збільшуються, що з’являється неприпустимим явищем при існуванні ревзаконності…». «Результатом першого самосуду стала смерть одного громадянина, а результатом наступного – смерть трьох громадян. Окрім того, самосуд 1933 року спричинив до самогубства ще трьох громадян. Спільним для цих самосудів було те, що їх проводили над крадіями. До того ж, в обох із них був помітний, так би мовити, гончарський слід» (с. 13-14).
Іваненко, В. В. Жебрацтво та бродяжництво у повсякденному житті Півдня України 1920-х років / В. В. Іваненко // Грані. – 2021. – Т. 24, № 3. – С. 62-70.
«Глибока системна криза, тотальна розруха, занепад продуктивних сил, фізична і моральна виснаженість «людського чинника» через тривалі воєнні дії на території республіки, слабкість державної влади та її неспроможність впоратися з валом політичних і економічних труднощів повоєнного життя радянської країни – все це було тим благодатним підґрунтям, на якому виникали й розросталися подібні соціальні збочення» (с. 68-69).
Бонь, О. І. Табірне повсякдення київських професорів-гуманітаріїв: БАМЛАГ / О. І. Бонь // Київські історичні студії : наук. журнал. – 2020. - № 2 (11). – С. 106-115. – Бібліогр.: 20 назв.
«Метою статті є реконструкція табірного повсякдення відомих українських науковців, професорів-гуманітаріїв Стефана Андрійовича Таранушенка, Василя Васильовича Дубровського, Дмитра Петровича Гордєєва та Всеволода Михайловича Зуммера й стратегій їхнього виживання» (с. 107).