1939-1945

Шановні друзі!

Оприлюднюємо офіційні документи щодо організації Державної історичної бібліотеки (нині Національна історична бібліотека України) та частину Літопису Книгозбірні, що висвітлює факти про її заснування у 1939 році, а також відомості про функціонування Бібліотеки в період нацистської окупації м. Києва (1941-1943 років).

Джерелом інформації нам слугували архівні документи, віднайдені науковцями Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, документи з власного архіву НІБУ, а також спогади Ніни Сергіївни Селівачової – однієї з перших співробітниць Історичної Книгозбірні.

1939 р.

4.09. На підставі наказу РНК УРСР за № 4740 1939 року «Про організацію Державної історичної бібліотеки» почала своє існування Державна історична бібліотека у м. Києві, нині – Національна історична бібліотека України (НІБУ), директором якої був призначений Андрій Решетніков. Для розміщення Бібліотеки виділено корпуси «Музейного містечка» № 1та 5.

25.12. Наркомом освіти УРСР затверджено «Положення про Державну історичну бібліотеку в м. Києві», в якому були визначені:

- загальні положення та завдання Бібліотеки;

- форми управління;

- фінансування;

- особовий склад працівників.

1940 р.

Для налагодження роботи до Бібліотеки були направлені випускники історичного факультету Київського університету: Георгій Вигура, Кирило Лозовик. Завідувачем відділу комплектування призначено Мартинова, а Нікольську (Селівачову Н. С.) – вченим секретарем, Гусєву К. В. – секретарем-друкаркою. Директором бібліотеки в той час був І. М. Льовшин, що вдалося встановити лише за підписом в трудовій книжці Н. С. Нікольської: від 5.11.1940 про відзначення і підпис від 8.07.1941 про звільнення.

1941 р.

16.01. В журналі «Комуніст», № 13 надруковано статтю «Створим наукову бібліографію історії України», в якій автори – наукові працівники Бібліотеки Максим Карпович Козиренко, Іван Іванович Кравченко, враховуючи незадовільний стан у розвитку бібліографії історичних наук, зокрема, історії України запропонували: «При Державній бібліотеці УРСР створити єдиний універсальний опис книг, журнальних і газетних статей і бібліографій з історичних наук і, зокрема, з історії України – центральну універсальну картотеку».

Під час німецько-радянської війни 1941-1945 рр. та в період нацистської окупації м. Києва Бібліотека зазнала великих збитків. Про цей трагічний період функціонування історичної книгозбірні свідчать документи, що збереглися в державних архівах м. Києва.

У науковому збірнику: Бібліотеки Києва в період нацистської окупації (1941-1943): Дослідження. Анотований покажчик. Публікації документів / Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ, Держ. ком. архівів України; ред. О. С. Онищенко, уклад. Л. А. Дубровіна. – Київ, 2004. – 814 с. вперше представлені документи з історії бібліотек Києва, в тому числі й Історичної бібліотеки періоду нацистської окупації 1941-1943 рр. На сторінках цього збірника офіційна назва «Державна історична бібліотека УРСР» вживається в кількох варіантах: Бібліотека [Києво-Печерської] лаври, Історична бібліотека, Історична бібліотека в лаврі, Лаврська бібліотека, Наукова історична бібліотека, Науково-історична бібліотека. На сторінках вказаного наукового збірника розміщено тексти документів, які надаємо в хронологічному порядку:

С. 206. 09.10.1941 – «Нотатки про стан Історичної бібліотеки: фонд – 180 тис. од. зб., у тому числі 60 тис. малоцінної літератури; складовою фонду є бібліотека митрополита Флавіана (20 тис. од. зб.), частина літератури не облікована.

Підпис: директор бібліотеки Горохолінська.»

С. 206. 10.10.1941 «Історична бібліотека. Список наявних співробітників бібліотеки (8 осіб).

Підпис: директор бібліотеки Горохолінська.»

С. 212. Доповідна записка від 29.10.1941 «завідуючої Науково-історичною бібліотекою І. Д. Горохолінською – інспектору бібліотек Тарнавському. Повідомляється, що 19 жовтня 1941 р. представниками СС було запропоновано залишити приміщення та здати ключі від бібліотеки. Висловлюється прохання виділити нове приміщення або дозволити працювати у старому».

С. 221. Доповідну записку складено у першій половині листопада 1941 про затвердження від 15 листопада директорами київських бібліотек осіб, які були тимчасово призначені виконуючими обов’язки керівників бібліотек, зокрема, Ірину Горохолінську – т.в.о. директора Науково-історичної бібліотеки від 11.10.1941 р.

С. 229-230. «Звіт про роботу бібліотеки за листопад 1941. Зазначається, що бібліотека знаходиться на території Лаврського монастиря, потерпіла від вибухів, частково пограбована. Наприкінці жовтня вхід в бібліотеку був заборонений. Співробітники працювали для забезпечення збереженості фондів. Бібліотеці виділено нове приміщення у центрі міста.

Підпис: директор Горохолінська».

С. 230. 05.12.1941. – «План роботи бібліотеки на грудень 1941 р. Передбачається проведення організаційних заходів для переїзду до приміщення колишньої школи на вул. Ірининській, 6. Зазначається, що прихильне ставлення д-ра фон Франке до бібліотеки є гарантією вирішення питань щодо матеріального забезпечення. Штат бібліотеки – 8 осіб, фонд – 180 тис. од. зб.

Підпис: директор Горохолінська».

С. 235. На кінець грудня 1941 подано матеріали до звіту щодо обстеження бібліотек м. Києва. Зазначається, що «найбільш цінні фонди були вивезені радянською владою (евакуйовані до м. Уфи). Подається перелік колекцій, вивезених… з бібліотеки лаври – найбільш цінні стародруки у 30 ящиках (які були довезені тільки до м. Харкова)»

С. 236. На кінець грудня 1941 «Німецькими службами, передусім групою д-ра Паульсена, були вилучені значні фонди, обсяг яких встановити неможливо: протягом 2-х місяців група працювала у головному приміщенні БАН і конфіскувала велику кількість як закаталогізованих, так і неопрацьованих книжок; … з бібліотеки Києво-Печерської лаври – всі книжки із загальної історії України».

1942 р.

С. 245-246. «Науково-історична бібліотека. Звіт за січень 1942: зазначається, що найважливішими були процеси упорядкування фондів у Лаврському монастирі (2146 од.); виявлення безгосподарних бібліотек (обстеження помешкань по вул. Рильського, Леонтовича, Ірининській). Найбільшу кількість виявлено по вул. Леонтовича, 5 (25 тис. томів). Опрацьовано 45 тис. томів тощо.

Підпис: директор Горохолінська, секретар Юдіна».

С. 247. «Науково-історична бібліотека. План роботи на лютий 1942 Заплановано перевірку безгосподарних бібліотек (вул. Житомирська, Рейтарська, Золотоворітська, Театральна, Георгіївський пров.) та упорядкування (спільно з БАН) фондів Бібліотеки пропагандистів. Планується перевезти з нерозібраних фондів до бібліотеки 8 тис. кн. од.

Підпис: директор Горохолінська, секретар Юдіна».

С. 275-276. Звіт за квітень 1942 : про взяття під контроль, конфіскацію та вивезення бібліотечних фондів зазначається, що «Обстежено приміщення монастирів [Києво-Печерської] лаври, завдяки чому вилучено додатково ще 5 тис. книжок, переважно політичного змісту. Крім того, 500 Біблій у цінних окладах зі скарбниць Музею «безбожників» перенесені до Історичної бібліотеки».

С. 279. 01.05.1942. «Історична бібліотека – фонд налічував бл. 180 тис. томів, переважно історичного змісту, у тому числі – 40 тис. томів релігійної літератури. Серед них багато книжок латинською, польською, німецькою мовами, надрукованих у Західній та Центральній Європі.

Приватні колекції Історичної бібліотеки:

митрополита Флавіана (20 тис. томів, переважно релігійного змісту);

генерала Потоцького;

київського купця і бібліофіла Маклакова;

численні стародруки – Біблії, Євангелія, псалтирі ХVI-XVII ст. тощо. Фонди цієї бібліотеки для зберігання і подальшого опрацювання були перевезені до приміщення колишньої Бібліотеки ім. ВКП(б)».

С. 304-305. 11.07.1942. «Відповідь на запит щодо церковно-богословських бібліотек… Зазначається:... Друга за значенням та обсягом богословська бібліотека Флавіана, що була в лаврі, перевезена до Київської міської публічної бібліотеки [КМПБ]».

У примітці до цього повідомлення є такі відомості: «Бібліотека митрополита Флавіана знаходилася на території Києво-Печерської лаври і формально належала БАН, однак у 1931 р. була передана Музейному містечку. У 1941 р. вона перебувала у складі Історичної бібліотеки, що розміщувалася на території лаври. У 1942 р. перевезена до КМПБ для переміщення до Німеччини».

С. 308. 20.07.1942. «Оперативний звіт за травень-червень 1942 р. Основна робота проводилася в переданій Штадткомісаріатом Міській бібліотеці, куди у травні було перевезено з лаври 150 тис. томів з Історичної бібліотеки».

С. 313. 01.08.1942. Тижневий робочий звіт робочої групи «Київ», зондерштаб бібліотек за 27.07-01.08, а також за липень 1942 р. «Про відбір книг в різних бібліотеках: Історичній бібліотеці у лаврі, приватних бібліотеках м. Києва; зокрема в Історичній бібліотеці закінчено опрацювання фондів, розпочате у середині червня. Разом з приватними бібліотеками було укомплектоване цінне зібрання монографій, продовжуваних видань і журналів. З 300 тис. переглянутих видань для ЦБВШ було відібрано 9608 видань, для Східної бібліотеки 5395 видань. Повністю укомплектовано 17 назв журналів, 11 назв наукових серій. Доукомплектування ще бл. 500 назв буде продовжено іншою зондергрупою».

С. 319. 18.08.1942. «Інструкція з відбору книг з так званої «Лаврської бібліотеки» для Східної бібліотеки. Відбираються російські та українські книжки, які опубліковані до 1917 р. і стосуються Росії. В першу чергу, вилучаються документальні джерела з різних галузей знань: збірники документів, мемуари, зібрання законів, давні акти, зібрання листів, звітів, статистичні матеріали, ілюстрації тощо. Також без винятку збираються словники, книжки з расової політики (теорія та родоводи), національного питання, народознавства, давньої історії, церковної політики, філософії, психології, мистецтва, бібліотекознавства, книгознавства, бібліографії, з історії євреїв і масонів, журнали. Для видань з інших галузей знань встановлюються певні обмеження».

С. 321-322. «Пояснювальна записка [без підпису] від 25.08.1942 … Науково-історична бібліотека, що до війни містилася в лаврі і мала фонд 180 тис. кн. од. Внаслідок воєнних дій приміщення бібліотеки було зруйновано, проте її фонд у цілому зберігся. Бібліотека переїхала до нового приміщення (вул. Ірининська, 6). Потім ця бібліотека влилася в БАН ».

У виданні Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (далі – ХДНБ): Бібліотека в історичному просторі трьох епох: до 125-річчя ХДНБ ім. В. Г. Короленка: нариси. – Х.: «ІРІС», 2011. – С. 158-159 повідомляється:

«У 1941-1943 рр. у ХДНБ ім. В. Г. Короленка тимчасово зберігались книжкові фонди ряду бібліотек … Більшу частину цих зібрань, які надійшли до Бібліотеки незадовго до окупації, зберегти не судилося. Фашисти все ж таки встигли відправити до Німеччини колекцію Історичної бібліотеки у Києві… Колекція стародруків Історичної бібліотеки є однією з найдорожчих втрат української культури в роки Другої світової війни. Книги були перевезені з Києва до Харкова для подальшої евакуації, але залишилися в окупованому місті під наглядом працівників ХДНБ ім. В. Г. Короленка.

Із спогадів [співробітниці ХДНБ] М. І. Румницької: … Це були стародруки – дивовижні видання. Коли прийшли загарбники, ми їх перенесли з ящиків до відділу обробки й прикрили різними книгами. У кінці лютого [1942 року] в Бібліотеці з’явилися два фашисти і почали вимагати 3000 книг, перевезених з Києва. Треба було віддати. [Анастасія] Омеляненко вирішила декілька книг розсунути по полицях … Але, на жаль, нам це не вдалося, бо загарбники нишпорили скрізь, оглядали всі полиці, і, знайшовши декілька книг, нагримали на Омеляненко, звеліли все вийняти, погрожуючи мало не розстрілом за приховування хоча б однієї книги.

Можна зробити висновок: представники групи Кюнсберга, які наприкінці 1941 – на початку 1942 року спеціально розшукували київські книжкові колекції для відправки до Німеччини, зуміли «вийти на слід» зібрання Історичної бібліотеки і в кінці лютого чи на початку березня знайшли його в Харкові. Невдовзі книги було відправлено до Німеччини».

1943, 1944, 1945 рр.

В ці трагічні роки війни Бібліотека майже припинила свою роботу через великі збитки, про що свідчать відомості з «Додатку до акту про збитки Державної історичної бібліотеки Наркомоса УРСР, вчинені німцями під час окупації м. Києва», зокрема, знищено:

- 533 тис. книг вартістю 5 млн. 41 тис. карбованців. Серед них – книжкові фонди Києво-Печерської Лаври (бібліотека Флавіана), які було передано до ДІБ перед війною;

- алфавітний і систематичний каталоги обсягом 1 млн. карток вартістю 250 тис. крб.;

- працю: «Бібліографія до історії України» обсягом 30 тис. анотованих карток вартістю 300 тис. крб.*

В цей період в Бібліотеці працювала вчений-історик Герой Радянського Союзу Людмила Михайлівна Павличенко, яка в складний для країни час вже ставила питання відновлення роботи Історичної книгозбірні, про що йдеться в її статті «О библиотеках г. Киева» (Правда України. 1944. 15 серп.).

* Из материалов Черезвычайной Комиссии: Дело №3, лист 42. // Архів Держави і права. - Ф.1620.-Оп.3.спр. 275. - С.23-25.