ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
31.03.2026
У 2022 році наказом (від 06.07.2022 № 228) Міністерства культури та інформаційної політики України «Традиція приготування яворівського пирога» було взято під охорону держави та внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (охоронний номер 027н.к.с.) [Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини. URL: https://mcip.gov.ua/wp-content/uploads/2024/01/zatverdzheno_1.pdf (дата перегляду: 11.03.2026)].
Історична довідка. Яворів – стародавнє місто над річкою Шкло (притокою Сяну), адміністративний центр Яворівської м
іської громади та Яворівського району Львівської області. Знаходиться на відстані 50 км на північний захід від м. Львів, межує з прикордонними містами Польщі.
Місто Яворів має цікаві сторінки своєї минувшини. Із різних довідкових джерел дізнаємось про назву міста Яворів. За одними переказами, назва походить від густих яворівських лісів, які характерні для цієї території, за іншим припущенням назву виводять від прізвища Явір [Малі міста України. Львівська область: бібл. покажч. / Мінрегіон України, Держ. наук. архітектурно-будівельна б-ка ім. В. Г. Заболотного ; уклад.: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова. - Київ, 2017. - 663 с. : іл. С. 637. Шифр: А37190 / 016(01)/М19].
Свєшніков І. К. у своїй роботі «Підсумки дослідження культур бронзової доби Прикарпаття і Західного Поділля» подає інформацію, що на околицях міста виявлені залишки поселення бронзової доби ІІ тисячоліття до н. е., це свідчить, що люди на цій території жили з давнини [Свєшніков І. К. Підсумки дослідження культур бронзової доби Прикарпаття і Західного Поділля / І. К. Свєшніков ; М-во культури УРСР, Львівський держ. історич. музей. - Львів, 1958. - 29 с. : іл. С. 22. Шифр: 902.6/С24].
Про заснування міста Яворів немає жодних історичних джерел, але у виданнях, помічаємо різні датування першої письмової згадки про місто. У сучасній історіографії питання щодо першої письмової згадки про місто Яворів залишається предметом дискусій. Традиційно дослідники, спираючись на узагальнені праці, такі як «Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область» (1968, С. 707), Малі міста України. Львівська область: бібліогр. покажчик (2017, С.637) та ін., де вказано 1376 рік як орієнтовну дату першої згадки. Цю дату пов’язують з актами князя Владислава Опольського. Однак аналіз джерел, проведений Богданом Смерекою у його статті «Документ з ранньої історії міста Яворів 14?8 року» [Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2019. Вип. 52. Т 1. С. 9-16], виявляє, що в документі, який слугував основою для цього датування, немає прямого згадування топоніма Jaworów. Зазначене датування виникло через пізнішу інтерпретацію істориків. Рання історія Яворова потребує подальших досліджень із застосуванням джерельного аналізу та топонімічного вивчення для уточнення цієї інформації.
Після захоплення Галичини польськими феодалами у XIV ст. місто перейшло у королівську власність. У XV ст. було засновано католицьку парафію, зведено костели та монастир. З середини XVI ст. Яворів став королівським містом, і у 1569 р. отримав Магдебурзьке право. Водночас із цим привілеєм король надав місту герб, у якому поєднувалися родові емблеми колишніх власників: шляхтичів Шамотульських (друга пол. ХV ст.) і роду Горок (на межі ХV- XVI ст.). Зображення цього міського герба збереглося на яворівській печатці, датованій 1604 р.
Герб Яворова 
після отримання Магдебурзького права (1569 р.)
Герб Яворова (1996 р.)
Герб Яворова на міській печатці XVI – поч. XVIІ ст.
Прапор Яворова (1996 р.)
Автором-розробником сучасного герба і прапора міста Яворова є український геральдист А. Б. Гречило.
Протидія національному гнобленню, полонізації та окатоличенню приводить до організації братства, яке будує православні церкви, дбає про місцеві просвітні та церковні справи.
На початку XVIІ ст. місто стало важливим ремісничим і відомим торговельним центром Галичини на шляху Львів – Ярослав. У другій половині XVII століття Яворів був фортифікованим містом, у замку певний час розташовувався королівський монетний двір, а у місті діяла друкарня.
Після першого поділу Польщі у 1772 р., місто Яворів увійшло до складу Австрії, а з 1867 р. – Австро-Угорщини. Пожвавлення ремісничого і торговельного життя сприяло надання Яворову 1772 р. статусу вільного королівського міста. У цей час відкривається школа з німецькою мовою викладання, а на початку ХІХ ст. німецькі колоністи заснували фабрики.
У ХІХ ст. й до 1939 р. Яворів був повітовим містом Перемишльської округи, типовим для того часу планом забудови: чотирикутник з рівними вузькими вуличками та дерев’яними будинками. Головне місце посідав королівський замок, на центральній площі – ратуша і ринок. Майже всі мешканці міста та передмістя займалися ремеслом.
На початку ХХ ст. у 1918 р. повіт Яворів ввійшов до складу ЗУНР і було встановлено Українську владу. Але з 1919 до 1939 рр. знову перебувало у складі Польщі. У радянський період (від 1939 року) в Яворові комуністичною владою чинились утиски національних і релігійних потреб місцевого українського населення. Яворівці воювали у лавах УГА, ОУН-УПА. З 1939 р. Яворові було надано статус районного центру Львівської обл.
Після незалежності України, місто Яворів розвивається, відроджується релігійне життя, триває український культурний розвиток. У місті Яворів збереглося багато культових, архітектурних та історичних пам'яток. У 2002 р. відновив роботу історико-етнографічний музей «Яворівщина», який було засновано у 1931 р. Михайлом Фільцем. Культурні традиції минулого не тільки зберігаються, а й продовжуються, набувають подальшого розвитку.
Яворівський картопляно-гречаний пиріг є невід’ємною стравою для мешканців як Яворова, так і для інших мешканців Львівської області: його готують на весілля, ювілеї, традиційно на Зелені свята, а в багатьох родинах – і до звичайного недільного обіду. Подібно до борщу, у кожної господині цей пиріг має свій унікальний смак і особливості приготування.
У художній літературі XIX – початку XX ст. прямих згадок про яворівський пиріг не зафіксовано. Лише на початку ХХІ ст. українці серйозно взялися за відновлення своїх гастрономічних традицій. У різних регіонах України активізувалися дослідження локальної кухні, почалося відродження давніх рецептів, популяризація автентичних страв і продуктів, а також формування сучасної гастрономічної ідентичності, що поєднує історичну спадщину з новими кулінарними практиками. Так і про яворівський пиріг згадали: його почали активно досліджувати, популяризувати та відроджувати як важливий елемент локальної кулінарної спадщини. Страва поступово вийшла за межі родинної традиції, стала об’єктом гастрономічного зацікавлення, увійшла до меню ресторанів і фестивальної культури, утверджуючись як один із символів Яворівщини.
Видання Ігор Лільо «Львівська кухн
я» містить рецепт цієї смачної страви. Книжка лише на перший погляд присвяче
на кулінарії як одному з важливих аспектів історії Львова. Насправді ж її зміст значно ширший і глибший. Автор, знаний дослідник міста Лева, поєднав життєві історії відомих постатей давнього Львова та Галичини з притаманними їм кулінарними уподобаннями, відтвореними у вигляді характерних рецептів. Ці рецепти передавалися в родинах із покоління в покоління й донині активно використовуються сучасними господинями.
У книзі подано невелику розповідь про яворівський пиріг у поєднанні з постаттю лікаря Аполлінарія Тарнавського. Через біографічний епізод автор відтворює побут і гастрономічні вподобання галицького середовища. Окремо зазначено, що лікар Тарнавський дотримувався поглядів, які передбачали відмову від м’яса, тому особливо цінував страви на рослинній основі – зокрема яворівський пиріг, що відповідав його дієтичним переконанням.
Дріжджовий пиріг із картоплею та гречкою – візитівка Яворівщини, де народився А. Тарнавський. Однак ця страва вже давно поширилася на всю Галичину, і господині залюбки готують цей пиріг. Цей пиріг може бути доповненням до борщу, холодцю, бурячків з хроном. Деякі господині подають його зі сметаною, деякі – зі шкварками. У піст до нього прийнято робити грибну мачанку – густий соус на основі білих грибів. Саме так його подавали в санаторії, яким керував А. Тарнавський [Лильо І. М. Львівська кухня / І. М. Лильо. - Харків : Факт, 2016. - 249, [5] с. : іл. С. 162-168].
Форма пирога може бути різною: круглою, квадратною та прямокутною. Пиріг можна їсти і холодним, але краще він смакує теплим. Його порційно обсмажують на маслі чи смальці. Пиріг зі хрумкою скоринкою дуже смачний.
Виникнення пирога поєднують із появою на Галичині картоплі. Гречка вирощувалась у регіоні віддавна не дивлячись на кліматичні умови та історичні перипетії, а картопля масово з’явилась з німецькими колоністами. Тому припускають, що «пиріг з гречкою і картоплею міг з’явитися в меню галичан приблизно 150 років тому. Галичина, а особливо Львів і околиці, славилися своїми пирогами та іншою випічкою. «Яворівський» – це лише одна з багатьох назв для пирога з картоплею і гречкою. На українській стороні Розточчя його називають «Щирецьким», «Тучапським», «переселенським» чи просто «пирогом». На польській стороні – «білгорайським», «кашаком». Рецепти можуть відрізнятися деталями, проте одне залишається незмінним – поєднання картоплі та гречки. За свою простоту, добрий смак та поживність, пиріг став улюбленцем багатьох галичан… Проте все ж таки є кілька видозмін, хоч і не разючих. Наприклад, інколи пиріг готують відкритим або заливають збитим яйцем чи змащуючи сметаною. Пропорція картоплі і гречки також може змінюватися. Можна додати шкварки, підсмажену цибулю, більше чи менше спецій, але попри це все, страва залишиться яворівським пирогом» [Низовець А. Коли гречка з картоплею подружились. Історія та рецепт яворівського пирога / Liga.net. Дата опублікування: 3 грудня 2021. URL: https://life.liga.net/istoriyi/news/kogda-grechka-s-kartoshkoy-podrujilis-istoriya-i-retsept-yavorovskogo-piroga].
У м. Яворів кожний рік проходить фестиваль «Яворівської забавки та пирога». Фестиваль об’єднає творців, гостей і мешканців у святі українського крафту, народного мистецтва та смачної традиції яворівського пирога.
Народна кухня є доволі стабільною структурою. Певні рецепти чи способи приготування передаються від покоління до покоління. Яворівський пиріг є не лише традиційною стравою, а й важливим елементом локальної ідентичності, що відображає історичну пам’ять, кулінарну спадщину та безперервність культурних традицій Яворівщини.
Список літератури з фонду НІБУ
Електронні джерела
Список літератури з фонду НІБУ не є вичерпним. Більше документів по даній темі Ви можете знайти в Електронному каталозі та базах даних НІБУ.
Підготували: Снігирьова Л., Нестеренко О.
відділ довідково-бібліографічної та науково-інформаційної роботи
Докладніше про рубрику:
Нематеріальна культурна спадщина в документних джерелах
