Національна історична бібліотека України

Випуск 24. Борщівська народна вишивка

26 червня 2025 р. 07:00

137 переглядів

У 2020 році наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 2182 елемент «Борщівська народна вишивка» було взято під охорону держави та внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (охоронний номер 024н.к.с.) [Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини [Електронний ресурс]. – URL: https://surl.li/paaedl].

Історична довідка. Борщів — місто, районний центр Тернопільської області, Борщівська міська громада [Про утворення Борщівської міської територіальної громади Борщівського району Тернопільської області] // Відомості Верховної Ради України. – 2017. – № 9. – С. 35 [Електронний ресурс]. – URL: https://surl.li/umwipf].

Місто розташоване на лівому березі річки Нічлави (притока р. Дністра) за 104 км від м. Тернополя та 431 км від м. Києва [Борщів // Малі міста України. Тернопільська область: бібліографічний покажчик, 2017. – С. 61].

Із видання «Ім’я вашого міста» Кругляка Ю. М. дізнаємось про залишки двох поселень трипільської культури, городище та могильник на території Борщева, що свідчить про стародавнє походження міста. На цьому місці було давньоруське укріплене городище часів Київської Русі. Дослідники говорять, що назва могла виникнути від рослини борщівка, яку кладуть у борщ. Легенда пов’язує цю назву з часами татарського лихоліття, місцеві мешканці нібито втопили татарина в казані з борщем [Кругляк Ю. М. Ім’я вашого міста: походження назв міст і селищ міського типу УРСР, 1978]. А можливо, що топонім походить від давньослов'янського імені – Боржівой. Князь Боржівой відомий, як той хто одним із перших західних слов'ян прийняв християнство [Борщів місто в Тернопільській області (Україна) [Електронний ресурс]. – URL: https://surl.li/yfbowp].

У різних книжкових виданнях, енциклопедіях, довідниках та словниках зафіксовано, що перша письмова згадка про Борщів як про приватну власність шляхтичів Дудинських датується 1456 р. [Головко В. В. Борщів // Енциклопедія історії України : в 5 т. Т. 1. А–В, 2003. – С. 354-355; Пасічник М. І. Борщів // Енциклопедія Сучасної України. Т. 3. Біо – Бя, 2004. – С. 380; Борщів // Малі міста України. Тернопільська область: бібл. покажчик, 2017. – С. 61]. Дослідник Борщівського краю Ігор Скочиляс зазначає, що «крім першої згадки (про Борщів), масові джерела починають висвітлювати історію міста лише з 1525 р. До того року минуле Борщева – суцільна «біла пляма». Автор збірника «Історія Борщівського краю» стверджує, що на старому кладовищі зберігся хрест на якому «вибито рік руськими літерами, що відповідають 1330 року» [Скочиляс І. Я. Історія Борщівського краю, 2024. – С. 5-6].

Про подальшу історію міста Борщів довідаємося з «Енциклопедії історії України» та бібліографічного покажчика «Малі міста України. Тернопільська область». У XVI – першій половині XVII ст. ним володіли шляхтичі Дудинські, потім Золотницький. У другій чверті XVII ст. в Борщеві споруджено замок, рештки якого збереглися до наших днів. У 1629 році королівським привілеєм Борщеву надано магдебурзьке право, за яким місто одержало самоврядування, право на проведення трьох ярмарків на рік і щотижневих базарів, а ремісники – на створення цехів. Це сприяло розвитку ремесла, торгівлі. З 1672 – 1699 рр. місто перебувало під владою Туреччини, частина жителів покинула місто, переховуючись у лісах, частину вбили або забрали в полон і продали в рабство. Після вигнання турків уціліле населення повернулося до Борщева. У 1699 р. м. Борщів увійшло до складу Польщі.
[Головко В. В. Борщів // Енциклопедія історії України : в 5 т. Т. 1. А–В, 2003. – С. 354-355] .

Документні джерела підтверджують, що у 40-х роках XVIII ст. багато жителів Борщева приєдналося до опришків [Петрушевич А. С. Сводная Галицко-русская летопись с 1700 до конца августа 1772 г. Ч. 1, 1887. – С. 165], а в 1768 р. брало участь у Коліївщині [Архив Юго-Западной России, Ч. 3. Акты о гайдамаках (1700 - 1768), 1876. – С. 755].

З 1772 р. місто увійшло до складу Австрійської імперії. Спочатку воно входило до Заліщицького, а потім Чортківського округів. На основі імператорського указу 1785 року Борщів переведено до розряду містечок [Борщів // Малі міста України. Тернопільська область: бібл. покажчик, 2017. – С. 61-62] .

У 1789 році 20 родин входило до суконного, 17 – до шевського, 11 – до гончарного і ковальського, 10 – до ткацького і кушнірського цехів [Борщів Міста і села України [Електронний ресурс]. – URL: http://historytv.at.ua/index/borshhiv/0-759].

З 1809 до 1815 рр. Борщів перебуває під владою Російської імперії, а з 1815 р. знову увійшло до складу Австрійської імперії. У 1867 р. Борщів став центром повіту в Галіції й залишав за собою цей статус аж до 1939 р. Наприкінці ХІХ ст. спостерігався швидкий промисловий розвиток міста, побудовані численні фабрики і заводи, чисельність населення складала понад 4500 мешканців, як зазначено у польській Універсальній енциклопедії (1898 р.) [Encyklopedyja Powszechna: т. 2 «B – Borysz», 1898. – С. 638].

У роки Першої світової війни (1914-1917 рр.) місто окуповане російськими військами. З 1918 до 1919 рр. перебувало у складі Західноукраїнської Народної Республіки. 1920-1939 рр. – повітове місто Тернопільського воєводства у складі Польщі. Для міста Борщів «у 1929 р. польська адміністрація опрацювала проект герба, який мав відображати «урожайність земель повіту»: «У щиті, розколеному срібними і червоними стовпами, – золотий сніп, нахилений колоссям праворуч». Зображення герба м. Борщів знаходимо у книгах Панченко В. «Старовинні герби українських міст», «Гербівник міст України» тощо [Панченко В. Старовинні герби українських міст, 2018. – C. 85; Панченко В. Гербівник міст України, 1996. – С. 113].

З 1939 р. у складі Західної України увійшло до складу УРСР. Під час Другої світової війни місто перебувало під нацистською окупацією. У 1940-1950-ті рр. Борщівський район був одним з тих районів, де активно діяли загони ОУН [Енциклопедія історії України: В 5 т. Т. 1 (А–В), 2017. – С. 62].

Борщів був центром торгівлі і ремесла навколишнього населення з давнини. На ярмарках, що проводились кожних два роки, з давніх часів йшла торгівля худобою, кіньми, зерном, тканиною, гончарними виробами, вишитими рушниками, сорочками тощо.

І сьогодні Борщів – південна перлина Тернопільщини, містечко, яке може пишатися своєю славною історією, вишивкою, працьовитими людьми. Місто цікаве своїми історичними пам’ятками, про які ми дізнаємось з різних довідкових джерел. Про археологічні розкопки в печері Вертеба, що неподалік Борщева, де можна оглянути підземний світ та музей трипільскої культури, розказує Михайло Сохацький у своїй публікації у журналі «Археологія Тернопільщини» [Сохацький М. археологічні розкопки в печері Вертеба біля села Більче-Золоте в 1996-1998 роках // Археологія Тернопільщини, 2003. – С. 45-59]. А у книгах «Тернопільщина. Край незвіданих скарбів» [Тернопільщина. Край незвіданих скарбів, 2012. – С. 65] та «Відкрий Тернопілля» [Відкрий Тернопілля, 2019. – С. 106-109] розміщені фотографії цієї печери.

Окрасою міста Борщів є діючий костел Матері Божої святого Скапулярія, збудований у 1763 р. замість знищених татарами і турками дерев'яних (вежу святині перебудували з оборонної вежі замку XVII століття). Пам'ятка архітектури національного значення [Борщів. Костел Пресвятої Трійці (1763). Тернопільська обл., Чортківський р-н / Костели і каплиці України [Електронний ресурс]. – URL: https://surli.cc/ntppbv].

Останніми роками Успенська церква [Успенська церква, Борщів [Електронний ресурс].– URL: https://surl.li/cykyjm], збудована у 1886 році, у Борщеві, викликає жваву зацікавленість ще одним образом Богородиці у багатьох людей, до того ж не лише з України. Йдеться про ікону Борщівської Матері Божої у вишиванці, яку намалювала американська художниця українського походження Дарія Гуляк-Кульчицька [Маркусь В. Гуляк-Кульчицька Дарія [Електронний ресурс] / Енциклопедія Української Діяспори = Encyclopedia of Ukrainian Diaspora : Т. 1 : Сполучені Штати Америки. Кн. 1 А – К, 2009. – С. 192. – URL: https://surl.li/xokldh]. Мисткиня вирішила одягнути Пречисту в кольорові шати, але в українські національні. І намалювала Матір Божу в чорній борщівській сорочці, з намистом, у білому рантусі – головному уборі заміжньої галичанки. Ісус – у білому одязі, з вишитим оздобленням. Нову ікону виставили на престолі в лівій частині церкви. Хоча цей образ не зовсім відповідає церковним канонам іконопису, але він став одним із символів Борщівщини. Образ матері і дитятка у вишиванці тепер ще й духовний оберіг борщівського краю» [Миколин Г. Божа Матір із сином у борщівській вишивці // Голос України. – 2016. – № 228 (30 лист.).– С. 12. – URL: https://www.golos.com.ua/article/280088].

Існує декілька легенд про виникнення борщівських сорочок. За однією з легенд поява цієї унікальної вишиванки пов’язана з давніми трагічними подіями історії, що сталися у Борщівському краї понад п’ять століть тому. На цей мальовничий край нападали турки і татари, грабували села і жорстоко вбивали все чоловіче населення. Жінки та дівчата, що залишилися без чоловіків, батьків, братів і синів, на знак скорботи давали клятву – носити траурний одяг протягом семи поколінь. Відтоді чорними нитками почали вишивати повсякденні та святкові сорочки. Проте з роками між чорними нитками почали вплітати кольорові, але основною залишалася чорна вишивка. Це одна із легенд виникнення борщівської вишивки [Довгошия Т. Наш оберіг – Борщівська чорна вишиванка [Електронний ресурс]. – URL: https://surl.lu/clkmnn].

Сучасне географічне побутування борщівської народної вишивки поширене в багатьох містах України: Києві, Львові, Рівному, Запоріжжі, Тернополі, Борщеві та Теребовлі Тернопільської області, Новому Роздолі Львівської області; селах: Кривче, Іване-Пусте, Гермаківка, Стрілківці, Дністрове, Глушків, Стрільче Городенківського району Івано-Франківської області, Юр’ямпіль, Плебанівка, Біла; Мельниця-Подільська, селищі Велика Березовиця Тернопільського району та ін.; в містах США: Фінікс штату Арізона та Лейквіл штату Міннесота.

З особливостями борщівської народної вишивки на сорочках знайомить нас альбом, укладений старшим науковим співробітником Інституту народознавства НАН України у Львові Людмилою Булгаковою-Ситник та колекціонером, художником, дослідником мистецьких творів Тарасом Лозинським «Жіноча сорочка Борщівсько-Заставнівського Придністров’я» [Жіноча сорочка Борщівсько-Заставнівського Придністров’я: альб, 2013]. Видання присвячене давнім жіночим святковим сорочкам з двох відомих в Україні і далеко за її межами осередків вишивальної творчості. Спираючись на матеріали приватних і музейних колекцій, дослідники розкрили характерні риси і локальні відмінності крою, технік, узору, колірної гами декорування жіночих святкових сорочок Борщівського району Західного Поділля і Заставнівського району Буковинського Поділля кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Борщівські вишиті сорочки – феноменальне явище, яке назавжди зберегло фрагменти трипільської культури. Для створення сорочки використовували вибілене домоткане полотно, переважно конопляного. Вони мають простий крій та густий, щільний, переважно об’ємний орнамент. Лише тут вишивали нитками з чорної овечої вовни, що не линяли. Їх називали «бавною». Але закцентувати на окремих мотивах, виокремити композиційні поля і підсилити святковість виробу, використовували шовкові («відваб», «олічка»), бавовняні («заполоч», «опал») та металеві нитки («сухозліть», «хір», «сухозлоття», «металевий дріт», «шир», «мирса», «сирма»). Сухозліткою, тоненькими різнокольоровими шовковими та бавовняними нитками стебловим («стебнівкою»), тамбурним швом («ланцюжком») вишивали контури мотивів, щоб закцентувати на окремих мотивах. Згодом з’явилися «волічка», «сухозліть», бісер («цятки»), пацьорки, лелітки, стеклярус тощо. Їх додавали поверх вишитого візерунка, що робило оздоблення не таким витонченим, проте, багатшим і урочистішим. Нитки були товсті і з вовни, дуже сильно закручені по спіралі. Тому ними вишивали стіжки, а не хрестики. Розміщення вишивки на одязі тісно пов’язане з його кроєм і з традиційною уявою про охоронне значення мотивів-символів, що покликані оберігати тіло від впливу злих сил. На святкових та весільних жіночих сорочках вишиті візерунки розміщували в місцях з’єднання рукава з уставкою, оповивали плечі, груди, шию, зап’ястя.

У деяких селах нитку, перед тим як шити, воскували, щоб була міцнішою. Вощена конопляна нитка набувала насиченого зелено-сірого кольору, що підсилювало декоративність з’єднувальних швів та змережування. Шити та вишивати на цупкому з густим переплетенням ниток конопляному полотні дуже складно. Ця праця потребує неабияких навичок. Проте вишивка на збережених до наших днів у музейних і приватних колекціях сорочках, засвідчує високу майстерність вишивальниць. Вишивали сорочки дуже складними різними техніками. Основні способи вишивки: настилування, хрестик, півхрестик, мережка, ланцюжок, «стебнівка», «колодки», «кучерявий шов», «гаклювання», «поверхниця», «верхоплут», «мотане», «на просто». Перечислені техніки наприкінці ХІХ ст. були відомі в усіх куточках України, але відрізняються за способом виконання.

Винятковою прикметою давніх вишиванок є візерунки, створені з дивовижних геометричних знаків із закодованою інформацією про світосприйняття та культуру їхніх творців. Головна увага в оздоблені сорочки була зосереджена на вишивці рукавів. Суцільно вишиті площини схематично можна розділити на три орнаментальні поля – уставка (вуставка, плечко, полик), частина рукава під уставкою («морщінка», «підбиране», «підплечко», «підполики», «підрамник», «курпіння», «круплянка») та нижня частина рукава («стовп», «вішитка»). Це три самостійні орнаментальні блоки зі своєю внутрішньою композицією, асортиментом мотивів та колоритом. За композиційно-декоративним оформленням, стилем орнаменту, колоритом вишивки на рукаві можна було впізнати, з якої місцевості жінка, до якого роду чи громади вона належить. У деяких виробах рукав суцільно покривали вишивкою, що створювало ефект фактури іншої тканини. Чорний колір домінував переважно у північному регіоні у сорочках до 1930-х років минулого століття.

Крім рукавів, вишивали передню («передні погрудки») і задню («задні погрудки», «заплічка», «заплічкове») частину станка поздовжніми орнаментальними смугами. Сорочки з «погрудками» носили лише дівчата на виданні та молодиці. На грудях, спинці, в нижній частині рукава орнаменти укладали у стрічкові композиції, що рельєфно виступали над поверхнею тканини. Виріз горловини і краї рукавів густо обметували бавовняними нитками чорного кольору, а дрібні складки (брижі) закріплювали й одночасно декорували технікою «набирування». Край подолка підрублювали вощеними конопляними нитками під мережку в один прутик («цирку»). Найпоширеніші серед загальних мотивів геометричного орнаменту – ромб-квадрат, «роги», S-подібний мотив, «стовп» – трапляються у вишивці борщівсько-заставнівських сорочок. Інколи в ромби вписані хрестики, розетки. Ці модифікації ромба утворюють велику групу тотожних між собою знаків. Їхня символіка пов’язана із зображенням сонця, а семантика – з ідеєю родючості. «Стовп» характеризується вертикальним напрямком вишитого стилізованого квітучого дерева чи гілки.

Принципово важливо, щоб на зворотному боці вишиванки не було вузликів. Враховуючи сакральне значення такої сорочки, вважалося, що вузлики на візерунку можуть стати вузликами долі та життєвого шляху. Вишиванки одягали на всі випадки життя: до шлюбу, у неділю та свята, на поховання тощо. Весільні сорочки були багато оздоблені. Окрім чорного, який символізував родючість, у них переважали червоний (палке кохання), жовтий (достаток), зелений (молодість) і синій (ніжність). Щоправда, чоловічий костюм був білим зверху донизу, лише прикрашений вишивкою. Це підкреслювало зріст, прямоту, статність і повагу чоловіка. У багатьох родинах вміння вишивати передавали від покоління до покоління. Вишивати привчали з дитинства. Найбільше вишивали дівчата, адже вишиті сорочки були обов’язковою частиною весільного посагу, на який кожна дівчина мала придбати багато сорочок, що було мірилом заможності чи бідності родини, працьовитості чи лінощів [Жіноча сорочка Борщівсько-Заставнівського Придністров’я: альбом, 2013].

Сьогодні старовинні борщівські сорочки отримують нове життя в нових тканинах і шаленою швидкістю поширюються не лише в Україні, а й у світі. Народні майстрині, шануючи українські традиції, з любов’ю виготовляють їх та прикрашають вигадливими візерунками.

Нині своєрідною скарбницею борщівської давньої народної сорочки є Борщівський обласний краєзнавчий музей. Не одне десятиліття працівники музею збирають та досліджують феномен борщівської вишиванки. Найяскравіші раритети датуються кінцем ХІХ ст. – двадцятими роками ХХ ст. і нараховують понад 100 предметів. Це єдина велика колекція, яка зберіглася на території Борщівської старовинної сорочки і дозволяє познайомитися з цією унікальною культурною спадщиною. Завдяки зібраній колекції ми маємо можливість здійснити історичну ретроспективу життя предків. Про вправність і майстерність вишивальниць свідчать музейні раритети. Про колекцію борщівської народної сорочки Борщівського обласного краєзнавчого музею розповідає Михайло Сохацький у своїй статті «Борщівський обласний краєзнавчий музей – науково-культурний центр Західного Поділля» [Сохацький М. Борщівський обласний краєзнавчий музей – науково–культурний центр Західного Поділля // Збірник праць: Т. 8. Музеї Тернопільщини, 2013. – С. 459–475]. У трьох залах представлені жіночі, чоловічі та дитячі вишиті сорочки з різних сіл району. Найстаріша сорочка була створена приблизно в 1890-х роках. Є також автентичні сорочки до Першої світової війни, вишиванки 1920-1930-х років. Кожна борщівська сорочка має свою історію: хто її вишивав, у які роки, в якому населеному пункті тощо. Сьогодні у Борщівському краєзнавчому музеї зберігається понад дві сотні унікальних сорочок. Колекція формувалася протягом 36 років. Завдяки наполегливій дослідницькій праці Людмили та Олексія Покусінських вийшла публікація «Борщівська народна сорочка: Матеріали. Крій. Техніка шитва», в якій зуміли описати всі тонкощі виготовлення сорочки: матеріали, крій, техніки шитва та змережування. Нажаль у фонді НІБУ цієї книги немає.

Не таким поширеним, як борщівська сорочка, але не менш цікавим елементом українського традиційного одягу є «горсики» – жіночий верхній одяг без рукавів. Про цей елемент одягу нас знайомить фотоальбом «Горсики з борщівського краю». Приватна колекція традиційного українського вбрання кінця XIX – поч. XX ст. Віри Матковської налічує з півсотні горсиків і всі вони родом з Борщівського району. Вироби унікальні і мають мистецьку та історичну цінність. Горсик вдало довершував жіночий стрій разом з вишитою сорочкою, тканою плахтою, запаскою чи спідницею і крайкою. На чорному оксамиті з кольорових ниток оживають різноманітні квіти – від червоних троянд до конвалій та ромашок. Лелітки, бісер і стеклярус – матеріали, які зазвичай використовували для оздоблення горсиків [Горсики з борщівського краю: колекція Віри Матковської, 2019. – С. 2].

У Тернополі продовжують передавати від покоління до покоління знання з традиційної борщівської вишивки. У громадській організації «Школа борщівської народної сорочки» навчають вишивати, розкривають секрети майстринь борщівського вишиття, велике бажання впровадити вишивку у сучасність, показати її як українцям, так і у всьому світі [Школа борщівської народної сорочки [Електронний ресурс]. – URL: https://www.facebook.com/groups/verhoplut/]. Метою культурно-мистецького проєкту «Віртуальний простір борщівської сорочки» є збереження Борщівської вишиванки як української культурної спадщини [Віртуальний простір Борщівської сорочки [Електронний ресурс]. – URL: https://surl.li/tvgika]. На створеному WEB-ресурсі користувачі можуть детально ознайомитися із технікою та кращими зразками борщівської сорочки, доповнювати базу даних етнографічних раритетів [Борщівська вишиванка у 3D вимірі [Електронний ресурс]. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=GuUILwM5RwE].

Навесні на Борщівщині щорічно відбувається велике мистецьке дійство, яке об’єднує два грандіозні фестивалі «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» та «Борщ’Їв», на якому можна побачити справжню борщівську вишивку. Програма фестивалю завжди насичена, весела, цікава, пізнавальна і... смачна, адже тут можна відвідати виставку вишиванок, скуштувати понад 50 видів українського борщу, насолодитися народною музикою, піснями, танцями [На Тернопільщині провели фестиваль «Борщівська вишиванка» [Електронний ресурс]. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=rwbDFC14bC4].

Борщівська чорна вишиванка знайшла своє унікальне відображення і на художніх полотнах Василя Стецька – борщівського художника, відомого живописця і графіка, члена Національної спілки художників України [Стецько Василь Петрович // Художники України: Енциклопедичний довідник. Вип. 1, 2006. – С. 524].

Поетеса Олександра Кара мала нагоду з дитинства любуватися розмаїтою красою борщівських сорочок, такій давній і самобутній вишивці вона присвятила вірші, в яких передала любов до вишивки, вміння побачити в ній духовний стрижень народу, творчий зв’язок поколінь [Кара О. Ю. Сила Борщівської сорочки, 2013. – С. 9].

У виданні Лілії Бебешко «Українська вишиванка: мальовничі узори, мотиви, схеми крою» розміщено схеми композицій борщівської вишивки для жіночої сорочки, а також схеми кількох традиційних та сучасних кроїв для її пошиття. У книзі є все, що необхідно для того, аби самостійно пошити та власними руками вишити красиву українську вишиванку: детальні схеми узорів для різних деталей сорочки, вказівки щодо вишивання, схеми крою, візерунки та орнаменти [Бебешко Л. Українська вишиванка : мальовничі узори, мотиви, схеми крою, 2018. – С 42-47].

Етнографи вважають, що донині борщівська вишиванка зберіглася практично в первозданному вигляді, починаючи з XV століття, практично на неї не вплинули інші течії у вишивці. «Наприкінці ХІХ ст. разом зі своїми власниками сорочки емігрували за океан, як найцінніший скарб у скромному багажі перших переселенців. Сьогодні ці речі – найдорожчі реліквії в родинах української діаспори в США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Австралії, а також предмети приватного та музейного колекціонування» [Жіноча сорочка Борщівсько-Заставнівського Придністров’я: альб., 2013. – С 16].Такої неординарної вишивки ви не побачите більше ніде в Україні. Від неї віє витонченою естетикою, таємничістю традиційної української символіки, магією знаків давніх цивілізацій, які живуть і передають дух свого часу в українських вишиванках.

Експозиція виставки представлена у читальній залі НІБУ. Запрошуємо до бібліотеки!

Список літератури з фонду НІБУ

Бебешко Л. Українська вишиванка: мальовничі узори, мотиви, схеми крою / Л. Бебешко. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2018. – 127 с. : іл. Шифр: Б10107/74/Б351.

Зі змісту: Ч. 2 Жіночі сорочки. Тернопільщина (Борщів). – С. 42-47.

Брокгауз Ф. А. Энциклопедический словарь / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон ; ред. И. Е. Андреевский. – СПб., 1891– . – Т. 7 : Битбург–Босха. – 1894. – VIII, 472 с. : ил. Шифр: 03/Б88.

Зі змісту: Борщовъ. – С. 452-453.

Вайн А. Єврейські громади Борщівщини (історичний нарис) / А. Вайн, А. Вайс // Літопис Борщівщини : іст.-краєзнав. зб. / Борщівський краєзнав. музей, Краєзнавче т-во «Джерело». – Борщів, 1993. – Вип. 4. – С. 9–12. Шифр: Пр4737/1993/4.
Варивончик А. В. Традиційна народна вишивка як складова українського одягу (XX ст.) : навч. посіб. для студентів ВНЗ / А. В. Варивончик ; Київський ун-т ім. Бориса Грінченка, Ін-т мистецтв. – Київ : Київський ун-т ім. Б. Грінченка, 2013. – 108 с. : іл. Шифр: А31301/74/В181.
Відкрий Тернопілля : [іл. розповідь про найвизначніші пам’ятки природи та архітектури Тернопільскої обл.] / голов. ред. І. Ткаченко. – Київ : Рада, 2019. – 345, [3] с. : іл. Шифр: В5082/9(с2)/В42.

Зі змісту: Печера Вертеба. – С. 106-109.

Волковічер Т. М. Вербальні тексти у народній вишивці кінця XIX – першої половини XX ст.: генеза, семантика, прагматика / Т. М. Волковічер ; НАН України. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. – Київ : Наук. думка, 2019. – 173 с. : іл. Шифр: Б10427/74/В676.
Главацька Л. А. Борщівська народна вишивка – елемент нематеріальної культурної спадщини України: дослідження, розвиток та популяризація // Міжнар. наук.-практ. конф.-фестиваль (4 ; 20–21 травня 2021 р. ; Київ). Нематеріальна культурна спадщина як сучасний туристичний ресурс: досвід, практика, інновації : тези доповідей / М-во освіти і науки України (Київ), Ін-т модернізації змісту освіти, Київський нац. ун-т культури і мистецтв, Київський ун-т культури [та ін.]. – Київ : Вид. центр КНУКіМ, 2021. – С. 47-51. Шифр: В5479/902.7/М581.
Головко В. В. Борщів // Енциклопедія історії України: в 5 т. Т. 1 : А–В / НАН України, Ін-т історії України ; ред. В. А. Смолій. – Київ, 2003. – С. 354-355. Шифр: М988-1/9(с2)(03)/Е644.
Горсики з борщівського краю: колекція Віри Матковської : фотоальб. / В. Матковська. – Тернопіль, 2019. – 37, [10] с. : кол. іл. Шифр: Б10460/902.7/Г704.
Гречило А. Б. Герби міст України (XIV – перша половина ХХ ст.) / А. Б. Гречило, Ю. К. Савчук, І. І. Сварник. – Київ : Брами, 2001. – 400 с. : іл. Шифр: В675/9(с2)/Г812.

Зі змісту: Борщів. – С. 91.

Жіноча сорочка Борщівсько-Заставнівського Придністров’я : альб. / упоряд.: Л. Булгакова-Ситник, Т. Лозинський. – Львів, 2013. – 333 с. : фот. Шифр: Г30/9(с2)/Ж728.
Захарчук-Чугай Р. В. Українська народна вишивка: Західні області УРСР / Р. В. Захарчук-Чугай ; АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. – Київ : Наук. думка, 1988. – 190, [1] с. : іл. Шифр: 74/З-38.
Іваневич Л. А. Регіонально-локальні риси побутуючих технік вишивки на святкових жіночих сорочках Поділля / Л. А. Іваневич // Хмельницькі краєзнавчі студії : наук.-краєзнав. зб. – Хмельницький, 2019. – Вип. 19. – С. 107-122. Шифр: Пр4768/2019/19.
Кара-Васильєва Т. Історія української вишивки / Т. Кара-Васильєва. – Київ : Мистецтво, 2008. – 463 с. Шифр: В1606/74/К21.
Кара-Васильєва Т. В. Українська вишивка / Т. В. Кара-Васильєва, А. Д. Чорноморець. – 2-е вид., стер. – Київ, 2005. – 158 с. : орн. Шифр: Б4200/74/К21.
Кара-Васильєва Т. В. Українська народна вишивка / Т. В. Кара-Васильєва, А. О. Заволокіна. – Київ : Либідь, 1996. – 91 с. : іл. Шифр: А2631/902.7/К21.

Зі змісту: Поділля. – С. 55-64.

Кара О. Ю. Сила Борщівської сорочки / О. Ю. Кара. – Тернопіль : Терно-граф, 2013. – 143 с. Шифр: А27744/К21.
Крикун М. Документи комісарського суду Подільського воєводства 1678–1679 років / М. Крикун. – Львів : Вид-во Українського Катол. Ун-ту, 2015. – 360 с. : фот. + 1 л. карт. Шифр: А32147/9(с2)/К824.

Зі змісту: Борщів. – С. 43, 90, 122, 264.

Кругляк Ю. М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міського типу УРСР / Ю. М. Кругляк. – Київ : Наук. думка, 1978. – 152 с. Шифр: 9(с2)/К84.

Зі змісту: Борщів. – С. 19.

Кулинич-Стахурська О. Мистецтво української вишивки. Техніка і технологія = The art of Ukrainian embroidery / О. Кулинич-Стахурська ; НАН України, Львівська наук. б-ка ім. В. Стефаника. – 3-е перевид. – Львів, 2024. – 186, [78] с. Шифр: В5584/74/К903.
Лавренюк В. А. Тернопільщина туристська: путівник / В. А. Лавренюк, В. О. Радзієвський. – Львів : Каменяр, 1983. – 126 с. : іл. – [С. 63-64: згадується Борщів]. Шифр: 9(с2)/Л135.
Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України: 3700 географічних назв / В. В. Лучик. – Київ: Академія, 2014. – 544 с. – (Nota Bene!). Шифр: Б9379/4(03)/Л872.

Зі змісту: Борщів. – С. 64.

Малі міста України. Тернопільська область: бібліогр. покажч. / Мінрегіон України, Держ. наук. архітектурно-будівел. б-ка ім. В. Г. Заболотного ; уклад.: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова. – Київ, 2017. – 511 с. Шифр: А37196/016(01)/М19.

Зі змісту: Борщів. – С. 61–65.

Медведчук Г. К. Краса подільської народної вишивки / Г. К. Медведчук; Хмельницька облдержадмін. Упр. культури. – Хмельницький : Поділля, 1993. – 32 с. : іл. Шифр: 74/М42.
Музеї Тернопільщини / ред. тому Е. Бистрицька. – Тернопіль: Терно-граф, 2013. – 544 с. – (Наук. т-во ім. Т. Шевченка. Тернопільський осередок; т. 8). Шифр: Пр4538/8.
Нечипоренко С. Г. Українська вишивка / С. Г. Нечипоренко. – Київ : Майстерня книги, 2010. – 159, 1 с. : фот. Шифр: Б8631/74/Н593.
Новицкий И. П. Указатель к изданиям Временной комиссии для разбора древних актов,... при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (с 1845 по 1877 год). Т. 2 : Имена географические : / И. П. Новицкий. – Киев : Тип. Данилевича, 1882. – ІІ, 978 с. – (Материалы для ист. географии Юж. и Зап. России). Шифр: 9(с2)/Н73.

Зі змісту: Борщовъ. – С. 51.

Панченко В. Гербівник міст України / В. О. Панченко; Музей гетьманства, Східноєвропейський дослід. ін-т ім. В. К. Липинського. – Київ; Нью-Йорк : М. П. Коць, 1996. – 168 с. : іл. Шифр: В142/901.8/П168.

Зі змісту: Борщів. – С. 85.

Панченко В. О. Міські та містечкові герби України / В. О. Панченко. – Київ : Просвіта, 2000. – 185 с. : іл. Шифр: В414/901.8/П168.

Зі змісту: Борщів. – С. 45.

Панченко В. Старовинні герби українських міст / В. Панченко. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 383 с. : іл. Шифр: А41676/901.8(03)/П168.

Борщів. – С. 85.

Пасічник М. І. Борщів // Енциклопедія Сучасної України. Т. 3 : Біо – Бя / НАН України, Координаційне бюро Енциклопедії Сучасної України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка; ред. І. М. Дзюба. – Київ, 2004. – С. 380 : іл. Шифр: М844-3/9(с2)(03)/Е644.
Паняк Я. Історія містечка Борщева (краєзнав. розвідка з 1741 р.) / Ян Паняк // Літопис Борщівщини : історико-краєзнав. зб. – Борщів, 1993. – Вип. 4. – С. 38-39. Шифр: Пр4737/4.
Скочиляс І. Я. Історія Борщівського краю : зб. ст. та матеріалів. Т. 1 / І. Я. Скочиляс ; упоряд. Л. Грабик [та ін.] ; Борщівський обл. краєзнавчий музей, НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Львів ; Борщів : Растр-7, 2024. - 599, [1] с. : іл. Шифр: М3777-1/9(с2)/С449.
Сохацький М. Борщівський обласний краєзнавчий музей — науково-культурний центр Західного Поділля / М. Сохацький // Зб. праць: Т. 8 : Музеї Тернопільщини / Наук. т-во ім. Шевченка, Тернопільський осередок. – Тернопіль, 2013. – С. 459–475. Шифр: Пр4538/8.
Сохацький М. Археологічні розкопки в печері Вертеба біля села Більче-Золоте в 1996-1998 роках // Археологія Тернопільщини: Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє / НАН України, Ін-т археології, Тернопільська обл. інспекція охорони пам’яток історії та культури ; ред. І. С. Винокур. – Тернопіль, 2003. – С. 45-59. Шифр: Б4213/902.6/А828.
Сусак К. Р. Українське народне вишивання: Техніки. Методологія. Методика.: навч. посіб. / К. Р. Сусак, Н. А. Стеф’юк ; Косівський держ. ін-т приклад. та декорат. мистецтва. – Київ : Наук. світ, 2006. – 281 с. : іл. - Текст укр., англ. Шифр: В1784/74/С904.
Тернопільський краєзнавчий музей: путівник = Тернопольский краеведческий музей : путеводитель = The Ternopol Local Lore Museum: Guide-Book / упоряд. В. А. Лавренюк. – Львів : Каменяр, 1986. – 72 с. : фот. Шифр: 9(с2)/Т35.
Тернопільщина. Край незвіданих скарбів : фотоальб. / ред. Ю. Грицина. – Тернопіль : Діана плюс книги, 2012. – 96 с. : фот. Шифр: Б8047/9(с2)/Т353.

Зі змісту: Печера Вертеба. – С. 65.

Удовік С. Л. Західна Україна: путівник / С. Л. Удовік. – Київ : Ваклер, 2007. – 279 с. Шифр: 39591/9(с2)(03)/У313.

Зі змісту: Борщів. – С. 182.

Українська вишивка / Нац. музей укр. нар. декорат. мистецтва ; упоряд. Л. Білоус ; кер. проекту Л. Строкова. – Київ : Пріоритети, 2017. – 40 с. : фот. – (Музейні колекції ; Вип. 1). Шифр: А37073/069/У453.
Українська вишивка : альб. / авт. тексту, упоряд. Т. Кара-Васильєва. – Київ : Мистецтво, 1993. – 263 с. : іл. Шифр: 74/У453.
Українське декоративно-ужиткове мистецтво : монографія / Полтавський нац. пед. ун-т ім. В. Г. Короленка ; голов. ред. А. Є. Чорнощоков. – Полтава, 2019. – 286 с. : іл., фот. Шифр: А43709/74/У453.
Українські народні вишивки : альб. – Київ : АН УРСР, 1961. Шифр: 74/У45.

Комплект 1. – 12 окр. л. : іл.

Комплект 2. – 12 окр. л. : іл.

Комплект 3. – 12 окр. л. : іл.

Комплект 4. – 12 окр. л. : іл.

Українські народні вишивки: альб. / упоряд. І. Ф. Красицька. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1961. – 18 окр. л. : іл. Шифр: 74/У45.
Художники України: Енциклопедичний довід. Вип. 1 / Акад. мистецтв України, Ін-т проблем сучасного мистецтва ; Акад. мистецтв України, Ін-т проблем сучасного мистецтва. – Київ, 2006. Шифр: М1765-1 / 75(03)/Х-981.

Зі змісту: Стецько Василь Петрович. – С. 524-525.

Чумарна М. І. Вишивання долі: символіка і техніки шитва / М. І. Чумарна. – Львів : Апріорі, 2015. – 88 с. : іл. Шифр: В3859/74/Ч-902.
Чумарна М. І. На полотні вічності: Таємниці вишивки і вишивання / М. І. Чумарна. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2021. – 142 с. : іл., фот. Шифр: Б11426/74/Ч-902.
Шнейдер А. Борщівський повіт у Галичині з його доісторичною та середньовічною старовиною (Археологічне дослідж., опрацьоване на місці у 1878 р. ...) / А. Шнейдер ; пер. І. Думанська // Літопис Борщівщини : іст.-краєзнав. зб. / Борщівський краєзнав. музей, Краєзнавче т-во «Джерело». – Борщів, 1995. – Вип. 7. – С. 84-99. Шифр: Пр4737/1995/7.

Список не є вичерпним. Більше документів по даній темі Ви можете знайти в Електронному каталозі та базах даних НІБУ.

Електронні джерела

Борщівська вишиванка у 3D вимірі [Електронний ресурс] / MediaTOR. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=GuUILwM5RwE. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 18.06.2025.
Борщівська вишивка: історія сорочок з унікальними чорними візерунками [Електронний ресурс] / VIOLITY. – Дата опублікування: 05.02.2024. – URL: https://surli.cc/vmbyzr. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 18.06.2025.
Борщівська народна вишивка [Електронний ресурс] / Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України. – URL: https://surl.li/msvpvd. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 10.06.2025.
Борщівська народна вишивка [Електронний ресурс] / Тернопільський обласний центр народної творчості. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=kVkeAF_Aqyk. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 17.06.2025.
Борщівська сорочка – Курс по буденці – Краса вишивки [Електронний ресурс] / Марія Вибач. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=BeJ4TNmjFeQ. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 12.06.2025.
Борщівська сорочка у виконанні авторки курсу Вихиляси з вишивасами від бабці Ірці [Електронний ресурс] / Студія Ірини Зайцевої. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=Csx-FszVxIA. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 12.06.2025.
Відтворює давні узори вишитих сорочок [Електронний ресурс] / Мистецтво жити. Суспільне. Тернопіль. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=dfxyrRXUBzM. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 18.06.2025.
Давні сорочки мають зберігати в музеях: чому борщівська вишиванка – рідкість [Електронний ресурс] / Суспільне Тернопіль. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=EQo2hv5Es-0. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 18.06.2025.
Довгошия Тарас. Наш оберіг – Борщівська чорна вишиванка [Електронний ресурс] / HomeКУЛЬТУРА. – URL: https://zolotapektoral.te.ua/taras-dovhoshyya-nash-oberih-borschivska-chorna-vyshyvanka/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 12.06.2025.
Нематеріальна культурна спадщина «Борщівська вишивка» Тернопільщина [Електронний ресурс] / Мистецька Тернопільщина. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=VboWlU2SveU. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 12.06.2025.
Про відзначення на державному рівні 555-річчя заснування міста Борщева Тернопільської області: постанова Верховної Ради України від 8 лип. 2011 р. № 3690-VI [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3690-17#Text. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 19.06.2025.
Про затвердження Списку історичних населених місць України : постанова Кабінету Міністрів України від 26 лип. 2001 р. № 878 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-%D0%BF#Text. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 19.06.2025.
Про утворення Борщівської міської територіальної громади Борщівського району Тернопільської області : Рішення Борщівської міської, Верхняківської, Висічанської, Королівської, Мушкатівської, Пищатинської, Стрілковецької та Циганської сільських рад Борщівського району від 21, 23, 29, 30 червня 2016 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 2017. – № 9. – С. 35. – URL: https://surli.cc/uzadln. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 10.06.2025.
Скарби роду – Дослідники борщівської вишивки [Електронний ресурс] / Покусінські // Суспільне. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=8j_I-xsp_pk. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 18.06.2025.
Sofia Smirashevska. Борщівська вишиванка: історія виникнення, символіка та особливість [Електронний ресурс] // ternopolyanka.info. – Дата опублікування: 22.03.2024. – URL: https://surl.li/qzjudi. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 18.06.2025.
Ти впізнаєш її з тисячі – борщівська вишиванка [Електронний ресурс] // Галичанка. – URL: https://surl.lt/rxrlpt. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 18.06.2025.
Яка ж вона, чорна борщівська сорочка? [Електронний ресурс] / Тернопільський обл. краєзнав. музей. – Дата опублікування: 21.03.2020. – URL: https://www.facebook.com/watch/?v=2549362548660631. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 18.06.2025.

Підготували: Л. Снігирьова, О. Нестеренко,
відділ довідково-бібліографічної та науково-інформаційної роботи

Докладніше про рубрику:
Нематеріальна культурна спадщина в документних джерелах