Випуск 23. Карпатське ліжникарство

15 березня 2025 р. 06:00

1576 переглядів

У 2020 році наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 2182 елемент «Карпатське ліжникарство» було взято під охорону держави та внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (охоронний номер 023.нкс).

Історична довідка. Гуцульщина – історично-географічна частина України, що охоплює гірські райони Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей. Домашня переробка рослинної і тваринної сировини здавна посідала важливе місце в господарській діяльності кожної гуцульської родини. Про поширеність традиційних способів обробки льону, коноплі та вовни на Карпатському Підгір’ї вже в І тис. нашої ери свідчать численні знахідки прядильно-ткацьких знарядь, які описує Л. Вакуленко у роботі «Пам’ятники підгір’я Українських Карпат першої половини І тисячоліття н. е.» [Вакуленко Л. В. – С. 60]. М. Домашевський зазначав, що основним зайняттям гуцулів було скотарство, зокрема вівчарство, розвитку якого сприяли міжгірські полонини з буйною рослинністю, придатною для випасання маржини (худоби) [Домашевським М. Історія Гуцульщини. T. 1, 1995. – С. 11]. Основною сировиною для ткацтва ліжників (особливо у високогірних селах) була овеча вовна, яку мили у гірських річках і висушували, щоб волокна стали м’якими й пухнастими. Найкращий ліжник можна виготовити лише з вовни овець карпатської породи (цакель – буквально – круторогий). Якість вовни залежала від породи овець, відгодівлі їх та догляду. Вовну необхідно було обробити належним чином, тому велику увагу приділяли всім етапам процесу підготовки сировини. Ткання ліжників відбувалось на дерев’яних кроснах – верстатах. Процес виготовлення ліжника складний і довготривалий, тому це ремесло має родинний характер. Донедавна, ще наприкінці ХХ ст., всі технологічні процеси виконувалися вручну і тільки пізніше з’явилися технології, які механізовують окремі процеси, зокрема, розчісування вовни і виготовлення основи, і тим самим полегшують нелегку працю майстрів. Про стрижку овець, обробку вовни, фарбування, прядіння можна прочитати у розділі «Домашні промисли і ремесла» монографії «Гуцульщина» [Гуцульщина: іст.-етногр. дослідження, 1987. – С.125-146].

Ліжник (лижник, ложник) – це товсті вироби з овечої вовни, які мають об’ємну поверхню та довгий пухнастий ворс з одного або двох сторін. У південно-західних районах Гуцульщини і Бойківщини вони мають назву «джеги», «джерджина», «жерги», у північно-східних районах Бойківщини їх називають «покрівці», «наліжники», «коци», «коверці» [Никорак О. І. Сучасні художні тканини Українських Карпат, 1988. – С. 119]. А ще їх називають гуцульськими ковдрами. Протягом трьох століть технологія виготовлення ліжників майже не змінювалась. В Україні традиція виготовлення ліжників була поширена також на Волині, Лівобережжі, Поділлі чи Опіллі, але на сьогодні зберіглося лише в Карпатах.

Хоча конкретних документальних підтверджень про ліжникарство немає, однак відомо, що «перша згадка про ліжники вказує на 1515 рік: уже тоді у Делятині, що під Яремче, був «вальник» – те, що сьогодні має назву «валило». Є також відомості, що у ХVІ ст. на Прикарпатті виготовляли ліжники, які потім обмінювали на інші товари. Наприклад, за гарний ліжник можна було виміняти корову чи навіть двох – це свідчить про надзвичайно високу цінність ліжника, адже корова завжди була мірилом добробуту селянської родини. У 1869 р. польський етнограф В. Поль описав побут гуцулів: «Про багатство гуцула свідчить кількість ліжників, порозвішуваних на жердці біля ліжка» [Мельничук Г. Традиційні заняття і культура гуцулів, 2020. – С. 127]. Ліжники (коци) найчастіше згадуються у ряді документів, поданих у формі скарг про пограбування майна, реєстрів заподіяних збитків з переліком речей та ін.

У п’ятитомній праці «Гуцульщина» В. Шухевич дав загальну характеристику життя гуцулів, їх побуту та культури. У підрозділі «Ткацтво», оповідаючи про особливості ткацького ремесла, видатний етнограф дещо акцентував на технологічних особливостях виготовлення ліжників, зазначивши, що роблять їх на тих самих ткацьких верстатах, що й полотно, з тією різницею, що для ліжників «нити і бредо рідше, бо основа грубша тай сукно чи ліжник мають вийти мягкі з волосом, а не тугі як полотно. Сукно на сїраки тчуть просто як полотно на сорочки, а ліжники та запаски тчуть чиновато» [Шухевич В. Гуцульщина. Ч. 2, 1901. – С. 259].

До поч. ХХ ст. ліжники виготовляли для власних потреб майже у всіх селянських родинах Гуцульщини, верстати нескладної конструкції можна було виготовити самотужки. Ліжникарством займалися переважно жінки, хоча у підготовці пряжі брали участь і чоловіки. Пізніше ліжники почали виробляти на приватних ткацьких підприємствах, в артілях, на художньо-виробничих комбінатах. У вже згадуваній монографії «Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження» у розділі «Художнє ткацтво» подано огляд ліжникарства, особливості виробів, перелік різновидів, процеси виготовлення тощо. «Цей процес відбувався у валилі при водяному млині. Ліжники (три-чотири) вміщували в посудину прямокутної або конусоподібної форми, туди по жолобу підводили воду з млинівки, яка, падаючи з висоти, безперервно обертала ліжники в різні боки. Пряжа у воді трохи пом’якшувалася, і під ударами струменя на поверхню витягувалися кінчики волокон вовни, в основному з ниток підкання. В результаті ліжник збивався – «звалювався» до відповідної щільності, а на його поверхні утворювався густий довгий (4-6 см) ворс. Процес валяння тривав одну – дві доби. За цей час ліжник зменшувався у розмірах: по підканню на 30-40 см і дещо менше по основі. Після валила ліжники висушували. В наш час у більшості випадків їх іще начісують дротяною щіткою» [Гуцульщина: історико-етнографічне дослідження, 1987. – С. 135].

За декором вони різняться: без оздоблення (однотонна колористика), смугасті (горизонтальні лінії, що чергуються по всій площині виробу), коверцеві (заповнені композиціями, складеними з ромбів, «скосиків», «клинців», «смужечок» тощо). Прості поперечно-смугасті ліжники ткали у «паси», «батки», «партки» з овечої вовни натуральних кольорів. Для ліжників пряли грубі (0,5-1,0 см діаметром) ледь скручені нитки. При тканні легко прибивали їх бедром, після чого піддавали своєрідній технологічній обробці – валянню, ворсуванню.

Стародавні ліжники робили здебільшого складеними, зшитими з двох вузьких половин, що зумовлювалось невеликою шириною верстата. Пізніше, з виникненням широких верстатів, ліжники стали робити цільними. Із досліджень про ліжникарство О. Никорак дізнаємось, що «у ХІХ для підгірських околиць центральної та східної Гуцульщини були характерні ліжники на сірому або чорному тлі, закарпатської – переважно на білому, а на Чернігівщині чорне або темно-сіре поле ритмічно перетинали білі смуги, Полтавські теж мали чорне, а іноді темно-коричневе тло… на Гуцульщині й Бойківщині робили «писані» ліжники, в яких червоні, вишневі, оранжеві, жовті, зелені однакової чи різної ширини смуги, чергуючись поодинці або групами, створювали ритмічний орнамент» [Никорак О. І. Карпатські ліжники, 1984. – С. 35-36].

В останній чверті ХІХ ст. у побут горян увійшли ліжники, що нагадували поперечно-смугасті верети із зигзагоподібними або ромбовидними фігурами. В цей час у ткацтві ліжників накреслився поступовий відхід від традиційних поперечно-смугастих схем до складніших орнаментальних, так званих «коверців»: у центральній частині Гуцульщини – поздовжнє розташування на сірому або чорному фоні двох-трьох груп різнокольорових зигзагоподібних смуг – «кривуль»; «для Косівщини типові «коверці», вздовж осі яких розташовані три-чотири ромби з концентричною розробкою внутрішнього поля і симетричним обрамленням обох країв різнокольоровими зигзагами. Поздовжні кінці ліжників оздоблені кількома поперечними гладкотканими або утвореними чергуваннями різнокольорових «скосиків» смугами. За аналогічною схемою побудована композиція ліжників так званих «руського», або «гуцульського», та «кривого лопаткового»… Ліжники «головкаті», «очкаті», «в окільця», «в очіла», «у вічка», «скриньчисті» характеризуються шаховим укладом ромбовидних фігур» [Никорак О. І. Сучасні художні тканини, 1988. – С. 122-123].

Гуцульський ліжник на початку ХХ ст. перевтілився у мистецький виріб завдяки Парасці Шкрібляк–Король, адже саме вона привнесла у ліжникову орнаментику найпопулярніші композиції із вишиваних вуставок, винайшла коверцові ліжники, навчилася чесати виріб і, сміливо експерементуючи з ним, вивела його на міжнародний рівень: «Вона започатковує появу ліжників, орнаментованих модулями ламаних ліній – ромбічних і зигзагуватих («коверцові»), які збереглися до нашого часу. Справжній фурор зробили яворівські ліжники на виставці-ярмарку художніх виробів у Познані (1930 р.), після чого попит на них різко зріс» [Барвисте диво = Colourful marvel. Вип. 7, 2016. – [18] с.: фот.].

Пізніше почали фарбувати пряжу і з’явились різноманітні варіанти візерунків. Традиційні візерунки ліжників кожного локального осередку постійно збагачуються новими оригінальними композиціями. Народні майстри Косівщини створили численні варіанти ліжників типу «кривого», «сливового», «підківкового», «сонечка», «кавалєрського очка», «пушкатого», «кавалєра», «дубового листа», «ружевого», «кнігинькового», «баранкового» тощо [Никорак О. І. Сучасні художні тканини, 1988. – С.124-125]. Ткання килимових і ліжникових виробів Карпатського регіону рахунковою технікою на горизонтальних верстатах позначається на симетричності орнаментально-композиційної будови килимів (чіткість, геометричність ліній), а ткання гребінковою технікою дає змогу заокруглювати контури мотивів, довільно їх розміщувати по всьому полі килима [Антонович Є. А. Декоративно-прикладне мистецтво, 1993. – С. 127].

З давніх часів ліжники мали обрядове, інтер’єрне і господарське призначення: ними застеляли постіль, припічок, лавцю, взимку – сидіння на санях або бричках, влітку – на возах; накривали себе і коней, підкладали під дерев’яне сідло; прикрашали житло, їх розвішували на дерев’яній жердці над ліжком, використовували як хатні обереги. «За каглою залишають традиційний запічок, де можна висушити перемочений одяг або вигрітися самому. За піччю ліжко, накрите веретою або ліжником, в головах – джерба (загорнена верета або ліжник). Над ліжком – різьблена «зубчиками» та «ружами» жердка для одягу та ліжника» [Данилюк А. «…І бачив образи, стіл, грядки…»,1977 /1978. – Вип. 30, Ч. 4-1 (120/122). – С. 17].

«Як засвідчує Головацький, зимою цей ліжник і вдягали, заложивши один його кінець, накинувши на плечі та зав’язавши на грудях шнурком, що його претягнуло в загин. У такій формі ця одежа мала вигляд справжньої опони, себто прикривки чи завіси, що її носять, як одежу» [Онацький Є. Українська мала енциклопедія, 1960.– С. 845]. Ліжником зустрічали щойно народжену дитину: «Потім баба кладе дитину до породильниці на постіль, заслонену полотном або ліжником, що звисають із жердки [Домашевський М. Історія Гуцульщини. Т. 1, 1995. – C. 106]. «В колиску стелє на спід сіна, верх того стелє джеружину, а на то одну пелінку и на тім лежит дитина» [Шекерик-Доників П. Д. Рік у віруваннях гуцулів, 2021. – С. 152].

Ліжник входив у посаг нареченої, що відігравав важливу функцію і при весільних обрядах: «виряджаючи молодих до шлюбу, під час прощання молодих з батьками і рідними батьки благословляли їх, сидячи на лавці, застеленій ліжником; молоді при цьому стояли ще на одному, розстеленому на підлозі ліжнику… Ліжником застеляли поріг, біля якого батьки з хлібом і сіллю проводжали молодих і гостей до шлюбу, а також зустрічали їх після вінчання… Вовняний ліжник у весільній обрядовості був своєрідним символом достатку і родинного щастя» [Никорак О. І. Сучасні художні тканини, 1988.– С.120-121]. «Поки молоді виберуться в дорогу, вони обходять тричі стіл навколо. Дружби просять у родичів молодії ліжників, лудиня, напоїв і всякого наїдку і запрошують їх на пропій до молодого» [Домашевський М. Історія Гуцульщини. Т. 1, 1995. – С.154]. «Родичі княгині передають боярам постіль, ліжники, перемітай, лудинє і інше» [Домашевський М. Історія Гуцульщини. Т. 1, 1995. – С.156]. «Заводини у комору. Перед дниною дружба заводить молодих до комори, стелить ліжник на поміст, роззуває молодого й молоду, бере собі гроші, які знайде в чоботях, іде назад до хати і говорить з іронією, що є тепер за що пити. «Пий та диви сі, аби они уночі не били сі!» Відповідають Газди» [Домашевський М. Історія Гуцульщини. Т. 1, 1995. – С. 160].

Ліжник супроводжував горян і в останню путь – його стелили в домовину, вкривали її зверху, на ліжник ставили труну з померлим. «Кладуть тіло у деревищє, а єк було вже передом покладено, то затикають деревищє верхов лодвов. Родина плаче, цілює и паде на тіло. Деревищє укривають новим ліжником, котрий висів на жердці» [Шекерик-Доників П. Д. Рік у віруваннях гуцулів, 2021. – С. 197].

«Існує і по сьогодні обряд обдаровування майстрів ліжниками на обряді («квітка») – коли будівництво завершене, але входити у нове житло ще не відбулося. Дар від господаря – ліжник передає головній оплаті і означає найвищу міру пошанівку майстрів» [Олещук І. Ліжник як знакова система й обрядовий атрибут у традиційній культурі людини-горянина, 2018. – С. 33]. Якщо ліжник зносився – його можна лише спалити, аби достаток з дому не пішов.

Кожна дівчина з дитинства переймала секрети ліжникарського ремесла, які і досі передаються з покоління в покоління. Кількість майстринь-ліжникарок зменшується, через те, що молодь не дуже хоче займатися важкою працею, яка не приносить бажаного їм прибутку. Крім того, через повінь зменшилась кількість валил (валило – велика дерев’яна діжка, звужена донизу, в яку спадає з величезною силою потік води, завдяки чому утворюється вир, у якому «валяються» ліжники) на річці, які використовують під час виготовлення ліжників. Через великі черги процес сповільнювався, а деякі майстри кидали свою справу.

Ареал побутування традиційного ліжникарства сьогодні – села Яворів, Річка, Снідавка, Брустури, Вербовець, місто Косів Івано-Франківської області; села Буковець, Верхній Ясенів, Криворівня, Ільці, Красноїлля, Білоберізка, Черетів Закарпатської області; села Кваси, Розтоки, Тораки, Сергії, Дихтинець Чернівецької області. Основним центром «коверцового» ліжникарства вважається с. Яворів Косівського району Івано-Франківської області.

У с. Яворові працює біля сотні майстринь; у селі функціонує 4 валила, в яких безперервно обробляють ліжники. Ліжникарство є сімейною справою, що передається з покоління в покоління. «Найвідомішими ліжникарками с. Яворів сьогодні є Василина Калинич, Анастасія Хім’як, Ганна Копильчук, Василина Копильчук, Марія Рибчук, Василина Романчич, Василина Корпанюк, Олена Шкрібляк-Прокоп’юк, Ганна Пасічняк, Руслана Гончарук тощо. Їхні ліжники є зразками художньої стилістики та якості виконання. Сучасний розвиток ліжникарства у цьому селі зумовлений тим, що яворівські майстрині активно демонструють ліжники на виставках та фольклорних фестивалях, беруть активну участь у майстер-класах та організації майстерень на малих виробництвах» [Книш Б. Гуцульське народне мистецтво новітньої доби: тяглість традиції та виклики часу, 2019. – С. 223-239].

Мистецтво ліжникарства приваблює не лише українців, а й туристів з багатьох країн. З 2003 р. у с. Яворів на Косівщині проходить пленер, де митці діляться своїм творчим баченням і доробками, проводять майстер-класи з традиційного ліжникарства, міксують техніки, матеріали, відкриваючи щось нове. Також відбувається Міжнародний фестиваль-ярмарок «Барви карпатського ліжника», виставка майстрів ліжникарства «Гуцульська ґражда». Ліжники зберігаються у багатьох державних та приватних музейних фондах, наприклад, у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського, у приватному Музеї ліжникарства села Яворів сім’ї Кіщуків, де можна оглянути красивих довгошерстих овець, на майстер-класі зіткати власний ліжник та познайомитись зі справжньою культурою горян.

У процесі історичного розвитку оздоблення ліжники поступово змінювались, і кожне покоління вносило своє розуміння краси і доцільності. Традиція ліжникарства привернула увагу й послужила основою для новаторських творчих пошуків художників, модельєрів, дизайнерів.

Правічні ліжникові коди, які заховані у візерунках, відображають глибину народного мислення, адже у них – і метафоричне осмислення природи Карпат, і діалог зі світом, і молитва… Поєднання традицій та інновацій перетворило ліжник на мистецький витвір.

Запрошуємо ознайомитись з експозицією книжково-журнальної виставки, яка представлена у читальній залі НІБУ.

Список літератури з фонду НІБУ

1. Антонович Є. А. Декоративно-прикладне мистецтво / Є. А. Антонович, Р. В. Захарчук-Чугай. – Львів: Світ, 1993. – 272 с. Шифр: 74/А724.

Зі змісту: Художні тканини, в’язання і мереживо. – С. 105-132.

2. Барвисте диво = Colourful marvel = Farbenprächtiges wunder. Вип. 2 / Гуцульська граджа, Яворівський центр народного мистецтва; підгот. А. Григорук [та ін.]. – Івано-Франківськ: Писаний камінь, 2011. – 13 с. – Текст укр., англ. та нім. мовами. Шифр: М2791-2/74/Б247.
3. Барвисте диво = Colourful marvel. Вип. 7 / Яворівський центр народного мистецтва «Гуцульська гражда»; Яворівський центр народного мистецтва «Гуцульська гражда». – Івано-Франківськ, 2016. – [18] с.: фот. Шифр: А46836/74/Б247.
4. Боб’як Д. Вовняна «ліжникова» тканина в практиці художників, модельєрів і народних майстрів: вплив композиції на формотворення вбрання / Д. Боб’як // Народознавчі зошити = The Ethnology Notebooks: наук. жур. – 2016. – № 2(Березень-квітень 2016). – С. 412-417: іл. Шифр: 05/Н30/2016/2.
5. Бушина Т. І. Декоративно-прикладне мистецтво Радянської Буковини: наук.-попул. нарис / Т. І. Бушина. – Київ: Мистецтво, 1986. – 126, [1] с. Шифр: 74/Б948.

Фото ліжника Л. Дудчак, м. Путила, 1977 р. – С. 42.

6. Вакуленко Л. В. Пам’ятники підгір’я Українських Карпат першої половини І тисячоліття н. е. / Л. В. Вакуленко ; АН УРСР. Ін-т археології. – Київ : Наук. думка, 1977. – 142 с. Шифр: 902.6/В148.
7. Всеукраїнська Друга трієнале художнього текстилю / М-во культури і мистецтв України, Нац. спілка художників України; упоряд. З. Чегусова. – Київ: Центр. будинок художника НСХУ, 2007. – 64 с.: фот. Шифр: В2612/74/В855.

Зі змісту: Дипломи в номінації: «За найкращий ліжник». – С. 22-23, 46-47.

8. Всеукраїнський семінар-практикум викладачів художніх шкіл з декоративно-прикладного мистецтва (ткацтво-килимарство) (16-19 листопада 2011 р.; Тернопіль). Матеріали семінару-практикуму та «народознавчих студій пам’яті Василя Скуратівського» з проведенням круглого столу на тему: «Початкова мистецька освіта в контексті розвитку української культури» / М-во культури України, Український центр культурних досліджень ; гол. ред. С. М. Садовенко. – Тернопіль; Київ: УЦКД, 2011. – 500 с.: фот. Шифр: А24757/74/В855.
9. Гоберман Д. Н. Искусство гуцулов / Д. Н. Гоберман. – Москва: Сов. художник, 1980. – 51, [8] с.: 75 л. ил., цв. ил. Шифр: 74/Г571.
10. Гоберман Д. Н. По Гуцульщине / Д. Н. Гоберман. – Ленинград: Искусство. Ленингр. отд-ние, 1979. – 166 с.: ил. Шифр: 72/Г571.
11. Гошко Ю. Г. Промисли й торгівля в Українських Карпатах, XV – XIX ст. / Ю. Г. Гошко; АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. – Київ: Наук. думка, 1991. – 252, [3] с.: іл. Шифр: 902.7/Г749.

Зі змісту: Виробництво полотна. – С. 117-141.

12. Грабовецький В. В. Гуцульщина ХІІІ-ХІХ століть: іст. нарис / В. В. Грабовецький. – Львів: Вища школа. Вид-во при Львів. ун-ті, 1982. – 151 с.: 7 л. іл. Шифр: 9(с2)/Г751.
13. Гричанюк Л. Виставки у світлиці / Л. Гричанюк // Світлиця: [краєзнавчий альманах]. – 2016. – № 2(53). – С. 60-65: фот. кол. Шифр: Пр4884/2016/2.
14. Гуцульщина: іст.-етногр. дослідження / П. І. Арсенич, М. І. Базак, З. Є. Болтарович; АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильского. – Київ: Наук. думка, 1987. – 470, [1] с.: 20 арк. іл. Шифр: 9(с2)/Г977.
15. Данилюк А. «... І бачив образи, стіл, грядки...» / А. Данилюк // Гуцулія: єдиний гуцульский журнал у світі: конф. гуцульських товариств Америки й Канади. – 1997/1998. – Вип. 30, Ч. 4-1 (120/122). – С. 16-18. Шифр: 05/Г97/1997/1998/30/120/122.
16. Домашевський М. Історія Гуцульщини = History of Hutsulshchyna. Т. 1 / М. Домашевський; Гуцульський дослідний ін-т (Чикаго), Конф. Гуцульських Тов. Америки і Канади (Чикаго). – 2-е допов. вид. – Чикаго; Львів, 1995. – 503 с.: фот. Шифр: М398-1/9(с2)/Д66.
17. Всеукраїнська Друга трієнале художнього текстилю / М-во культури і мистецтв України, Нац. спілка художників України; упоряд. З. Чегусова. – Київ: Центр. будинок художника НСХУ, 2007. – 64 с : фот. Шифр: В2612/74/ В855.
18. Дутка В. До питання етнографічних досліджень традиційних занять гуцулів (20-90 рр. ХІХ ст.) / В. Дутка, Г. Мельничук // Чернівецький нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. Наук. вісн. Чернівецького нац. ун-ту ім. Юрія Федьковича. Сер.: Історія. – 2020. – № 2(52). – С. 143-149. Шифр: Пр4872/2020/2.
19. Етнографічний образ сучасної України: корпус експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів. Т. 7. Господарські заняття, промисли та ремесла / НАН України. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського; голов. ред. Г. Скрипник. – Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2017. – 494 с.: іл. Шифр: М3402-7/902.7/Е885.

Зі змісту: Івано-Франківська обл. Косівський р-н. с. Гуцулівка. Ткацтво. Техніка та технологія виготовлення килимів. – С. 160.

20. Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули / НАН України. Ін-т народознавства; наук. ред., уклад. С. П. Павлюк. – Харків : Фоліо, 2020. – 379, [2] с.: іл., фот., 24 вкл. л. фот. Шифр: Б10891/902.7/Е885.

Зі змісту: Ткацтво. – С. 188-220.

21. Жоголь Л. Є. «А наостанку я скажу...» / Л. Є. Жоголь. – Київ: Либідь, 2014. – 243 с.: іл., фот. Шифр: Б9377/74/Ж783.
22. Жук А. К. Українські народні килими / А. К. Жук; АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильского. – Київ: Наук. думка, 1966. – 151 с.: іл., 8 л. іл. Шифр: 74/Ж85.
23. Захарчук-Чугай Р. В. Українське народне декоративне мистецтво: навч. посіб. / Р. В. Захарчук-Чугай, Є. А. Антонович. – Київ: Знання, 2012. - 340 с. Шифр: Б7526/74/З-382.

Зі змісту: Килими. – С. 49-68.

24. Івано-Франківщина: писанковий край = Ivano-Frankivsk region: Pysankovyi kray / Івано-Франківська облдержадмін., Івано-Франківська облрада; Авт. проекту Б. Мицкан, Авт. проекту Т. Маланюк. – Львів: Манускрипт-Львів, 2011. – 168 с.: іл. Шифр: В2295/9(с2)/І-20.
25. Історія гуцульщини = History of Hutsulshchyna. Т. 4 / Гуцульський дослідний ін-т (Чікаго), Гуцульський дослідний ін-т. Від-ня на Гуцульщині, Регіональне об’єднання дослідників Гуцульщини (Львів), Регіональне об’єднання дослідників Гуцульщини. Косівське від-ня, Конф. Гуцульських Товариств Америки і Канади; голов. ред. М. Домашевський; заступник голов. ред. Н. Библюк. – Львів: Логос, 1999. – 575 с.: іл. Шифр: М398-4/9(с2)/І-907.
26. Кара-Васильєва Т. В. Декоративне мистецтво України XX століття: У пошуках «Великого стилю» / Т. В. Кара-Васильєва, З. Чегусова. – Київ, 2005. – 280 с. Шифр: В1101/74/К21.

Ліжник. – С 109 : фот.

27. Клапчук В. М. Гуцульщина та гуцули: економіка і народні промисли (друга половина XIX-перша третина XX ст.) / В. М. Клапчук; Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, Прикарпатський нац. ун-т ім. В. Стефаника. – Львів; Івано-Франківськ: Фоліант, 2009. – 507 с. Шифр: Б5835/9(с2)/К473.

Зі змісту: Ткацтво, обробка вовни, льону та конопель. С. – 327-333.

28. Книш Б. Гуцульське народне мистецтво новітньої доби: тяглість традиції та виклики часу / Б. Книш // Гуцульщина – слов’янська Атлантида: історія, етнокультура, персоналії, туризм: зб. матеріалів міжнар. наук.-практич. конф. на пошану професора Петра Сіреджука з нагоди 70-ліття (Івано-Франківськ – Космач 22 листопада 2019 року) / Прикарпатський нац. ун-т ім. В. Стефаника. Ін-т історії, етнології і археології Карпат, Центр. осередок гірського туризму ПТТК Республіки Польща. – Краків; Івано-Франківськ; Космач: Wierchy, 2019. – С. 223-239. Шифр: А42116/9(с2)/Г977.
29. Книш Б. Гуцульські ліжники. Традиції та сучасні інтерпретації (за матеріалами Косівського району Івано-Франківської обл.) / Б. Книш // Народознавчі зошити = The Ethnology Notebooks: наук. журн. – 2019. – № 1(145). – С. 81-91: іл. Шифр: 05/Н30/2019/1.
30. Коваль-Фучило І. Україністика в археологічному та етнографічному музеї в Лодзі / І. Коваль-Фучило // Народна творчість та етнологія. – 2022. – № 2. – С. 132-136: іл. – Бібліогр. в кінці ст. Шифр: 05/Н30/2022/2.
31. Коломийський державний музей народного мистецтва Гуцульщини: каталог / М-во культури Української РСР, Обл. управ. культури; уклад.: М. Дудяк, Г. Пудик, М. Михалевська. – Станіслав: Станіславське обл. вид-во, 1957. – 44 с.: фот. Шифр: 069(03)/К612.

Зберігається у музеї: Ліжник, розмір 295х150, с. Космач, 1930 р.

32. Коломыйский музей народного искусства Гуцульщины = Muzeum kołomyjskie sztuki ludowej Guculszyzny = Kolomyjské muzeum lidového umění Guculštiny: фотоальбом / сост.: О. А. Кратюк, М. П. Сахро. – Киев: Мистецтво, 1978. – [96] с.: фот. – Рус. – Пол. – Чеш. Шифр: 74/К612.
33. Косів: [фоторозповідь про талановитих народних митців Косівського району Івано-Франківської області УРСР] / авт. тексту М. Д. Петрик; фото Б. О. Міндель. – Київ: Мистецтво, 1971. – 95 с.: іл. – (Перлини народного мистецтва). – Укр. – Англ. – Нім. Шифр: 74/К712.
34. Кравчук Н. Барви карпатського ліжника: [фестиваль] / Н. Кравчук // Писанка: літературно-мистецький альм. – 2020. – № 4(22). – С. 72-73: кол. іл. Шифр: Пр4928/2020/4.
35. Кречковський Л. 60 років з часу відкриття експозиції Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини / Л. Кречковський // Гуцулія: єдиний гуцульский журнал у світі: конф. гуцульських товариств Америки й Канади. – 1995/1996. – Вип. 27, Ч. 111/114(2-3-4-1). – С. 3-4. Шифр: 05/Г97/1995/1996/27/111/114.
36. Крушинська О. Валила – супутники млинів / О. Крушинська // Український млинологічний журнал = Ukrainian Molinological Journal: наук. журн. Української Млинологічної Асоціації. – 2019. – Вип. 2. – С. 108-112: іл. Шифр: Пр4992/2019/2.
37. Лаврук М. Історико-географічні та соціально-економічні аспекти розвитку відгінно-полонинського тваринництва Гуцульщини // «Гуцульщина в гомоні віків»: матеріали міжнар. наук.-практич. конф., Львів 6 травня 2011 р. / Львівська облрада, Суспільно-культурне т-во «Гуцульщина» в м. Львові; ред. П. С. Сіреджук. – Львів: Тріада Плюс, 2011. – С. 176-215. Шифр: А24103/9(с2)/Г977.
38. Ломацький М. Гомін гуцульської давнини / М. Ломацький. – Мюнхен, 1961. – 323 с.: iл. Шифр: 9(с2)/Л734.
39. Лосюк В. Гуцульське ліжникарство: традиції, сучасний стан і перспективи // Традиційна культура України як складова культурної політики: сучасний стан, загрози, перспективи: зб. наук. праць за матеріалами Всеукраїнської наук.-практ. конф., 2 листопада 2017 р. / Український центр культурних досліджень. – Київ: НАКККіМ, 2017. – С. 53-57. Шифр: А37446/37/Т65.
40. Мельничук Г. Виникнення та розвиток народного ужиткового мистецтва Косівщини (кінець ХVІІІ - друга пол. ХІХ ст.) / Г. Мельничук, В. Дутка // Чернівецький нац. ун-т ім. Юрія Федьковича : наук. вісн. Чернівецького нац. ун-ту ім. Юрія Федьковича. Сер.: Історія. – 2021. – № 1(53). – С. 143-150. Шифр: Пр4872/2021/1.
41. Мельничук Г. Традиційні заняття і культура гуцулів: проблеми збереження і відродження (кінець ХХ-початок XXI ст.) / Г. Мельничук // Чернівецький нац. ун-т ім. Юрія Федьковича : наук. вісн. Чернівецького нац. ун-ту ім. Юрія Федьковича. Сер.: Історія. – 2020. – № 1(51). – С. 124-132. Шифр: Пр4872/2020/1.
42. Народне мистецтво [Україна]: кераміка, декоративний розпис, різьблення по дереві, вишивки, килими, тканини, гутне скло, художне скло, художній метал: фотонарис / авт. текста, упоряд. П. Г. Юрченко, фотогр. Б. О. Міндель. – Київ: Мистецтво, 1967. – [39] с.: іл. Шифр: 709/Н30.
43. Народні художні промисли України: зб. наук. праць / АН УРСР, Музей етнографії та худож. промислу; ред. Ю. Г. Гошко (відп.). – Київ: Наук. думка, 1979. – 98 с. Шифр: 74/Н301.
44. Невичерпне джерело: Декоративно-прикладне мистецтво: бібліогр. нарис / Упр. культури черкаської облдержадмін., Обл. б-ка для юнацтва ім. В. Симоненка; Авт.-уклад. Л. Б. Сапсай. – Черкаси, 2001. – 48 с. Шифр: А10665/74(01)/Н403.
45. Никорак О. І. Карпатські ліжники // Народна творчість та етнографія / НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, Міжнародна асоціація етнологів. – Київ: Наукова думка, 1984, № 3. – С. 33-40. Шифр: 05/Н301/1984/3.
46. Никорак О. І. Ліжникарство // Енциклопедія Сучасної України. Т. 17. Лег–Лощ / НАН України, Ін-т енциклопедичних досліджень, Наукове т-во ім. Шевченка; голов. ред. кол. т.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ: Ін-т енциклопедичних досліджень НАНУ, 2016. – С. 367-368: іл., фот. Шифр: М844-17/9(с2)(03)/ Е644.
47. Никорак О. І. Сучасні художні тканини Українських Карпат / О. І. Никорак; АН УРСР. – Київ: Наук. думка, 1988. – 224 с.: іл. Шифр: 74/Н63.
48. Никорак О. І. Тенденції розвитку сучасного ткацтва Карпатського регіону // Народна творчість та етнографія / НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, Міжнародна асоціація етнологів. – Київ: Наукова думка, 1997. – 1987, № 1. – С. 43-46. Шифр: 05/Н301/1987/1.
49. Никорак О. Традиції українського народного ліжникарства в творчості сучасних мистців / О. Никорак // Народознавчі зошити = The Ethnology Notebooks: наук. журн. – 2018. – № 5(143). Шифр: 05/Н30/2018/5.
50. Олещук І. І. Гуцульський ліжник: дискурс через віки: науково-експедиційні нариси / І. І. Олещук, М. М. Шкрібляк. – Чернівці: Друк Арт, 2018. – 79 с.: фот. Шифр: А40634/74/О-539.
51. Онацький Є. Українська мала енциклопедія. Кн. 7. Літери ЛЕ-МЕ / Є. Онацький. – Буенос-Айрес, 1960. – 823-948 с. Шифр: 03/О-58.

Зі змісту: Ліжник. – С. 845.

52. Пилип’юк Я. Барви карпатського ліжника: [фестиваль] / Я. Пилип’юк // Писанка: літературно-мистецький альм. – 2019. – № 3(21). – С. 74-75: фот. кол. Шифр: Пр4928/2019/3.
53. Пилип’юк В. Івано-Франківщина: Фотоальбом / В. Пилип’юк. – Львів: Світло й тінь, 1999. – 144 с.: фото. кол. Шифр: В1431/9(с2)/П324.

Фото Вівці, мої вівці…

54. Піпаш В. Закарпатська гуцульщина: історико-етнографічний нарис / В. Піпаш. – Ужгород: Олександра Гаркуша, 2012. – 68 с.: фот. Шифр: А26804/9(с2)/П329.
55. Сахро М. П. Гуцульське ліжникарство // Народна творчість та етнографія. – 1976, № 3. – С. 53-58. Шифр: 05/Н301.
56. Світ декоративно-прикладного мистецтва: пам’ятки користувачам: набір буклетів. Вироби з бісеру. Вироби з дерева; Вироби з металу. Вироби з паперу; Вишивка. Вітраж; Декоративно-прикладне мистецтво: специфіка і призначення. Іграшка; Інтер’єр. Кераміка; Килими. Гобелени. Костюм; Орнамент. Писанкарство / Івано-Франківська обл. універсальна наук. б-ка ім. І. Франка, Від. літератури з мистецтва; упоряд.: Г. І. Пристай, М. Ю. Михайлюк. – Івано-Франківськ, 2010. – 14 л. Шифр: А29941/74/С247.
57. Сеньків І. Гуцульська спадщина: праці з життя і творчості гуцулів: [ілюстрована монографія] / І. Сеньків; ред. О. Рибалко. – Київ: Українознавство, 1995. – 510 с.: іл. Шифр: А1130/902.7/С317.

Зі змісту: Господарчо-технічні споруди. – С. 189-191.

58. Соломченко О. Г. Скарбниця гуцульського мистецтва: путівник по музею косівського технікуму народних художніх промислів ім. В. І. Касіяна / О. Г. Соломченко; Українське т-во охорони пам’яток історії та культури. Івано-Франківська обл. орг. – Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1987. – 16, [1] с.: фот., 6 вкл. л. Шифр: 069/С605.

Зберігається у музеї: гуцульський ліжник ворсовий, ткаля Хім’як А. Ю., с. Яворів.

59. Сидорович С. Й. Художня тканина західних областей УРСР / С. Й. Сидорович ; відп. ред. Ю. Г. Гошко; АН УРСР, Музей етногр. та худож. промислу. – Київ: Наук. думка, 1979. – 153 с.: іл. Шифр: 74/С347.
60. Теліженко О. У столиці гуцульського ліжникарства / О. Теліженко // Народне мистецтво. – 2002. – № 1/2. – С. 58: фот. кол. Шифр: 05/Н30/2002/1/2.
61. Тиводар М. П. Етнографія Закарпаття: Історико-етнографічний нарис / М. П. Тиводар; М-во освіти і науки України, Ужгородський нац. ун-т. – Ужгород: Гражда, 2011. – 410 с.: іл + 8 л. іл матеріалу. – 1-48. Шифр: А22867/902.7/Т393.

Зі змісту: Ліжники («джеги», «жерги»). – С. 155.

62. Українське ліжникарство: історія, проблеми, перспективи: матеріали науково-практичної конференції, м. Чернівці, 18–19 жовтня 2018 року / Укр. культ. фонд, Учбово-метод. центр культури Буковини; упоряд., ред. І. І. Олещук, заг. ред. М. М. Шкрібляка, відп. ред. О. В. Меленчук. – Чернівці: Друк Арт, 2018. – 87 с.: іл. Шифр: А41554/74/У453.
63. Шевченко Є. І. Українська народна тканина / Є. І. Шевченко. – Київ: Артанія Нова, 1999. – 413 с. Шифр: Б1802/902.7/Ш379.

Зі змісту: Ліжник (лижник, джерга, покрівець, наліжник). Ліжник коверцовий. Ліжникар. Ліжникарка. – С. 146; Гребло. – С. 78.

64. Шекерик-Доників П. Д. Рік у віруваннях гуцулів: вибрані твори / П. Д. Шекерик-Доників. – Харків: Фоліо, 2021. – 345, [4] с. Шифр: А44148 / 8Ф/Ш402.
65. Шухевич В. Гуцульщина. Ч. 2 / В. Шухевич; Наук. т-во ім. Шевченка (Львів). – Львів: Друк. наук. т-ва ім. Шевченка, 1901. – 318 с. – (Матеріали до укр.-рус. етнології; т. 4). Шифр: Пр1347/4-2.
66. Юрченко М. Знов вівчарикам у гори дорога неблизька: [фестиваль] / М. Юрченко // Писанка: літ.-мистецький альманах. – 2017. – № 1(19). – С. 191-192: фот. кол. Шифр: Пр4928/2017/1.

     

Список не є вичерпним. Більше документів по даній темі Ви можете знайти в Електронному каталозі та базах даних НІБУ.

Електронні джерела

1. Автентичні ліжники сотні років виготовляють в Яворові [Електронний ресурс] / Телерадіокомпанія ВЕЖА // YouТube. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=kOjmDm5V8S0 – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
2. Василина Калинич – унікальна майстриня ліжників [Електронний ресурс] / Espreso // YouТube. – URL:https://www.youtube.com/watch?v=Lq1mZha0YeA – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
3. Вах І. Народні художні промисли Галицької Гуцульщини [Електронний ресурс]. – URL:  http://kipdm.lnam.edu.ua/images/VYKLADACHY/DPM/Vakh_Ivan/Vydannia/Narodni_Hudozhni_Promysly_Galytsiykoiy_Gutsuliyshchyny_Opt.pdf. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
4. Гуцульський ліжник [Електронний ресурс] / Іванна Стеф'юк // YouТube. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=S20mdKe9OO4 – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
5. Гуцульський ліжник: плинність традицій [Електронний ресурс] / Івано-Франківське обласне телебачення // YouТube. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=3cq7wsyF_KM. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
6. Гуцульські ліжники [Електронний ресурс] / Karpaty Travel. – URL: https://www.facebook.com/media/set/?set=a.740981416037370.1073741843.559105944224919&type=3&_rdr. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
7. Карпатське ліжникарство: традиції, що зігрівають душу й тіло [Електронний ресурс] / Ukr.cool. – URL: https://ukr.cool/karpatske-lizhnykarstvo-tradytsii-shcho-zihrivaiut-dushu/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
8. Карпатський ліжник – винахід гуцулів [Carpathian Lizhnyk — Hutsuls’ Invention] [Електронний ресурс]. – URL: https://www.ukrainer.net/karpatskyj-lizhnyk/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 11.03.2025.
9. Косів. Ліжникарство [Електронний ресурс] / Суспільне Івано-Франківськ // YouТube. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=jMlkuSa13Ms. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
10. Ліжник – ковдра з характером [Електронний ресурс] / Локальна історія. – Дата опублікування: 23.04.2021. –  URL: https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/lizhnik-kovdra-z-kharakterom/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 11.03.2025.
11. Ліжникарство – унікальне гуцульське ремесло [Електронний ресурс] / Дзеркамо Медіа. – Дата опублікування: 03.04.2018. – URL: https://dzerkalo.media/news/lijnikarstvo---unikalne-gutsulske-remeslo-video. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
12. Ліжникарство на Косівщині [Електронний ресурс] / Івано-Франківське обл. телебачення «Галичина» // YouТube. – URL:https://www.youtube.com/watch?v=ldE9qQr6R8k. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
13. Ліжникарство у Яворові (Івано-Франківська обл.) [Електронний ресурс] / Travel-al.com.ua. – URL: https://travel-al.com.ua/2020/05/05/lighnyk/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 17.02.2025.
14. Ліжникарство як унікальне явище вівчарської культури [Електронний ресурс] / Єврорегіон Карпати. – Дата опублікування: 17.05.2021. – URL: https://ekarpaty.com/lizhnykarstvo-iak-unikalne-iavyshche-vivcharskoi-kultury/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 17.02.2025.
15. Ліжники [Електронний ресурс] / Телеканал Sirius // YouТube. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=sRRy5A6Ydms. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
16. Майстер-клас. Гуцульський ліжник [Електронний ресурс] / Natalka Fitsych // YouТube. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=ugvMrxym3d8 – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
17. На Косівщині відбувся фестиваль «Барви Карпатського ліжника» [Електронний ресурс] / Телерадіокомпанія НТК // YouТube. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=iRyFP-EBbRs. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
18. Наталя Кіщук майстриня ліжникарства [Електронний ресурс] / Living by art Мисткиня // YouТube. – URL:https://www.youtube.com/watch?v=0ab1C6Ok9w8. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
19. Прокопчук І. Ліжникарство: в чому унікальність Карпатського ремесла? [Електронний ресурс] / VERSII.IF.UA. Дата опублікування: 11.08.2022. – URL: https://versii.if.ua/novunu/lizhnykarstvo-v-chomu-unikalnist-karpatskogo-remesla/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 17.02.2025.
20. Столиця Карпатських Ліжників Село Яворів. Валило [Електронний ресурс] / Константин Грубич // YouТube. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=OGLYDfTsQ1M. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
21. Традиційні карпатські ліжники представили народні майстри в Ужгороді [Електронний ресурс] / Varosh. – Дата опублікування: 11.12.2023 – URL: https://varosh.com.ua/noviny/tradyczijni-karpatski-lizhnyky-predstavyly-narodni-majstry-v-uzhgorodi/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
22. Унікальний фестиваль ліжникарства відгримів на Закарпатті [Електронний ресурс] / Перший Кабельний // YouТube. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=qacluu9M__o – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
23. «Щоб їм було тепленько». Як у гуцульському селі на Франківщині тчуть ліжники для воїнів на передову [Електронний ресурс] / Суспільне Івано-Франківськ // YouТube. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=A2pJyjXKm-M. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
24. Яворів, ліжникарство в Івано-Франківській області. Гуцульщина [Електронний ресурс] / Ukraini Narod // YouТube. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=Xp0BDgW9uBc. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
25. Як буковинці відроджують ліжникарство [Електронний ресурс] / Шпальта. – Дата опублікування: 28.09.2018. – URL: https://shpalta.media/2018/09/28/yak-bukovinci-vidrodzhuyut-lizhnikarstvo/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.
26. Як вони це роблять? Історія та технологія виготовлення ліжників на Гуцульщині [Електронний ресурс] / L’Officiel. – Дата опублікування: 19.02.2019. – URL: https://officiel-online.com/lifestyle-2/style-life/unique-hutsul-blankets/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 21.02.2025.

Підготували: Л. Снігирьова, О. Нестеренко,
відділ довідково-бібліографічної та науково-інформаційної роботи

Докладніше про рубрику:
Нематеріальна культурна спадщина в документних джерелах