Випуск 20. Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик»

22 вересня 2024 р. 10:56

218 переглядів

У 2020 році наказом Міністерства культури України № 2008 елемент «Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик» було взято під охорону держави та внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (охоронний номер 020.нкс) [https://mcip.gov.ua/wp-content/uploads/2024/01/zatverdzheno_1.pdf].

Історична довідка. Валки – місто Богодухівського району Харківської області. Розташоване на березі річки Мжа, на річці Велика Загата. Валки сьогодні є членом ліги історичних міст України. Має свій герб, прапор та гімн. Валки – одне зі стародавніх селищ Слобідської України. Сучасну назву виводять від валу, насипаного для захисту, або від характеру місцевості, в різних напрямках порізаної ярами-валками [48, С.428].

У прадавні часи територію Валківщини населяли різні племена і народи, про що свідчать матеріальні артефакти знайдені під час археологічних розкопок. Вперше про Валки згадується в «Естракті про слобідські полки» (1555 р.) та в «Книге, глаголема большой чертеж» (1627 р.). У 1636 р. описується як урочище Валки, де з південної сторони було насипано вал для оборони від татар. З ХV ст. біля нинішніх Валок, по долинах річки Мжі, яка з’являється в офіційних документах уже у 1555 р., налічувалося понад 150 пасік, у кожній проживало од п’яти до десяти чоловік [9, С. 21].

В одному з документів указується, що у 1571 р. Рильським станичникам Московської держави було наказано «їхати рікою Турлукою до верхів’я Болгіревого Колодязя, а звідти верхів’ями Мжі до Валок та виїхати на Муравський шлях» [8, С. 239].

Через численні набіги орди у першій половині ХІІІ ст. ці землі були спустошені, край являв собою майже безлюдний степ, який дістав назву «Дике Поле» на довгі століття. Саме тут, між лісами й болотами, проходив відомий Муравський шлях – із Криму на Московію, яким здійснювали набіги за здобиччю та невільниками кримські і ногайські татари. У своїй роботі «Опис України» Гійом Левассер де Боплан, побувавши у Дикому Полі, згадував диких сайгаків, які паслися на цій території [11, С. 91]. У XVII ст. серед «Дикого поля» почали створюватися перші малочисельні укріплені пункти – невеликі фортеці та остроги, серед яких були і Валки. У 1646 р. московський уряд збудував на тому урочищі фортецю Валки, інакше Можській острожок [9, С. 21]. У роботі Є. Альбовського ретельно, майже поденно, простежується історія будівництва першої фортеці Можського острогу, а пізніше міста Валки під час російської колонізації [1]. У 1660 р. фортецю передали українським переселенцям, які зобов’язувалися нести сторожову службу. У 1661-1765 рр. Валки – сотенне містечко Харківського слобідського козацького полку – про цей період йдеться у монографії Є. Альбовського «Історія Харківського слобідського козацького полку» [2, С. 97–137, 3, С. 87–127, 4, С. 84–106]. Із заснуванням Харківської губернії, у квітні 1780 р. Валкам був наданий статус міста, яке стало центром повіту.

Багато цікавої інформації про Валки та Валківщину знаходимо у працях Д. Багалей [6-9], І. Беляева [10], Г. Лукомського [28], М. Желєзняка [17-19], І. Лисенка [27].

У 1923 р. Валки стали центром Валківського району. Надзвичайно великою бідою для населення району став 1933 рік. На Валківщині не було жодного села, де б масово не вмирали люди від голоду. Цю трагедію описано у книгах Т. Поліщук «Столиця відчаю» [35] та «Чорні жнива»: Голод 1932-1933 років у Валківському та Коломацькому р-нах Харківщини» [54]. З 1941 до вересня 1943 р. Валківщина знаходилась під фашистською окупацією.

Місцеве населення займалося землеробством, промислами, торгівлею. Найбільш розповсюдженими ремеслами були ткацтво, чоботарство, чинбарство, гончарство. Із ХVIII ст., тобто з початку масового будівництва у Валківщині мурованих храмів, набув розвитку ще один промисел, пов’язаний із корисними копалинами, – цегляний, про що можна дізнатись зі збірки архівних документів і матеріалів з історії стародавніх міст Харківщини [12]. Гончарні родини або майстерні були майже в кожному селі завдяки наявності великих родовищ глини на всій території Валківського повіту Харківської губернії.

Давнє ремесло валківчан – гончарство – почало поширюватися після внесення звукової глиняної забавки «Валківський свищик» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України від Харківської області. Коли з’явився «Валківський свищик» – невідомо, але можна припустити, що майже одночасно з гончарством. Іграшка-свищик – невід’ємний елемент у роботі кожного гончаря. У давнину свищики мали лише утилітарне, а не декоративне призначення. Над малими формами працювали жінки гончарів або гончарі під час відпочинку. Іграшки продавали на ярмарках як сувеніри, або давали на решту.

Свищик має дуже давнє походження, бо ще за часів Трипільської культури робили фігурки тварин, що згодом трансформувалися в іграшки-свищики, їх виготовляли з дерева, глини та інших матеріалів. І сьогодні свищики – надзвичайно цікава та популярна іграшка. Прототипом свищика, як зазначає дослідниця Л. Герус у монографії «Українська народна іграшка» [13], був великий горіх з проїденим у ньому черв’яком отвором. Коли у нього вдували повітря, з’являвся свист. Горіх з двома отворами відтворював два різні тони.

Окариноподібні керамичні музичні інструменти виготовляли майже в усіх гончарних регіонах України як інструмент «дитячої ігрової практики та раннього музичного навчання» [30]. Та найвідомішими результатами таких практик стали ще у ХІХ ст. «свистуни полтавських кустарів» та «гуцульська зозуля». Технології ліплення цих іграшок-забавок (окрім оздоблення) дуже подібні до «Мистецтва виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик». Останній відрізняється від інших глиняних іграшок, які мають голос, зовнішнім виглядом, традиційним способом виготовлення. У Валках існують два способи виготовлення повітряної камери у тулубі свищика: перший – «на паличці або пальці», другий – «від вареника». При застосуванні першого способу камера виходить пряма й довга. Їй притаманний глухий з надривом звук. Більша камера дасть нижчий звук, менша – високий. На її основі створюють форми, що стоять на чотирьох ніжках: коників, баранців, веприків.

При застосуванні другого способу виготовлення повітряної камери – «від вареника» – камера виходить ширша у середині та вужча на кінцях і трохи вигнута, стіни її тонші. Їй притаманний чистий та мелодійний звук. На її основі створюють форми з опорою на три точки – здебільшого півників. Саме «триопорні» форми найбільш притаманні Валківщині. «У Валках був гончарний цех 1980-х рр. Виробництво закрили, там вироблялися різні вироби, у тому числі й така дрібнота, як свищик. Але у той час їм не надавали значення, не надавали змістовності, що це важливий елемент місцевої культури, їх сприймали як супутній товар [«Іграшка, що має голос». Як створюється валківський свищик — урок від майстрині з Харківщини: інтерв’ю з Ольгою Тимошенко / Суспільне Харків. Дата опублікування: 18 листопада 2021. – URL: https://suspilne.media/kharkiv/181594-igraska-so-mae-golos-ak-stvoruetsa-valkivskij-svisik-urok-vid-majstrini-z-harkivsini/].

Елемент «Валківський свищик» практикується у м. Валки та селищах Ков`яги, Шарівка, де розташовано навчальні класи Валківської районної комунальної дитячої школи мистецтв, та у с. Мельникове – учнями за місцем проживання. Безпосереднім носієм елементу «Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик» є колектив Валківської районної комунальної дитячої школи мистецтв у складі викладачів, учнів образотворчого відділення та випускників.

«Валківський свищик» – виріб із глини, що належить до малих керамічних форм. У наш час він відомий як глиняна звукова забавка майже монохромного охристого оздоблення, що має два основних та один, два (рідше три) додаткові отвори для видобування звуків. Може бути частково вкритий поливою. Найчастіше вживані форми: птах, півник (курочка), коник, козлик (коза), веприк. Виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик» полягає в тому, щоб в процесі ліплення не тільки надати шматочку глини певної форми, а й змусити його звучати.

Традиційним є й те, що «Валківський свищик» виготовляється з місцевої теракотово-помаранчевої глини. Видобувається вона на території району, обробляється механічно: її подрібнюють, перемивають, перетирають через сито, щоб вона була пластичною, без вкраплення. Коли глина сира – має темнуватий вигляд, коли виріб підсихає в природних умовах – висвітлюються, і тільки після опалу утворюється гарячий насичений колір. Опалена іграшка не розмокне, її можна й у воду кинути.

Для оздоблення валківських свищиків використовують лише два ангоби: білу глину «каолін» та червоно-коричнєву «червінку». Їх наносять звичайними пензликами. Поливою «Валківські свищики» декорують рідко. Вкривають нею місця видової ознаки: голову та ніжки. Але деталь «свисток» – ніколи. Раніше майстри виготовляли поливу власноруч. Нині використовують готову.

Відомий валківський кераміст Заслужений майстер народної творчості України Борис Миколайович Цибульник (1952−2015, с. Шарівка) згадував, що його перше «знайомство з глиною» (як для більшості валківської малечі) розпочалося з «дитячих забавок на попасі», де діти, які пасли худобу, ліпили свищики з глини. Його вчителі − гончар з хутору Піски Григорій Тихонович Білостоцький, Федір Іванович Гнідий (1893−1980, м. Валки) та Дмитро Іванович Наріжний (1926−2015, м. Валки) − навчились цьому мистецтву у своїх дідів та батьків. Заслужений майстер народної творчості УРСР (1967 р.) Ф. Гнідий найвідомішу свою колекцію свищиків створив у 1950-ті роки. Сам же Борис Цибульник ліпив їх до останнього подиху, та ще задовго до того, у 1990-ті, передав це мистецтво директору Валківської дитячої школи декоративно-прикладного мистецтва Олександру Ковальову та своїй учениці Ользі Тимошенко –корінній валківчанці та спадковій гончарівні. Пізніше Ольга стала викладачем Валківської ДШДПМ. У 1994 р. Валківська ДШДПМ стає центром навчання елементу – там офіційно введене освоєння кераміки учнями. Зараз «Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик» передається завдяки курсу з кераміки в рамках навчального процесу на образотворчому відділенні Валківської РК ДШМ. Перевіряють звуковий потенціал мистецьки виготовлених «Валківських свищиків» учасники «шумового оркестру» другого, музичного, відділення Валківської РК ДШМ [Витяг з облікової картки елемента нематеріальної культурної спадщини України «Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик». URL: https://s45krqu5ezyqolpmcanyxxmwvvhfkven.cdn-freehost.com.ua/images/stories/intangible-cultural-heritage/Vytyag_Obl_kartka_Svyschyk_Valky.pdf]. Глина має здатність «розвантажувати» психіку людини – і дорослої, і дітей.

Попри війну і нові виклики, народні майстри продовжують свою справу: проводять майстер-класи для тимчасово переміщених осіб, навчають дітей, популяризують «Валківський свищик» в різних регіонах України.

Список літератури з фонду Національної історичної бібліотеки України

1. Альбовский Е. Валки, украинский город Московского государства / Е. Альбовский. – Харьков : тип. Печ. Дело, 1905. – 45 с. Шифр: 9(с2)г/А563.
2. Альбовський Є. Історія Харківського слобідського козацького полку // Прапор: літ.-худ. та громад.-політ. журнал Спілки радянських письменників України. – Харків : Обл. вид-во, 1990. – № 7. – С. 97–137. Шифр: П69/05/П149/1990/7.
3. Альбовський Є. Історія Харківського слобідського козацького полку (Продовження) // Прапор: літературно-художній та громадсько-політичний журнал Спілки радянських письменників України. – Харків : Обл. вид-во, 1990. – № 8. – С. 87–127. Шифр: П69/05/П149/1990/8.
4. Альбовський Є. Історія Харківського слобідського козацького полку (Продовження) // Прапор: літературно-художній та громадсько-політичний журнал Спілки радянських письменників України. – Харків : Обл. вид-во, 1990. – № 9. – С. 84–106. Шифр: П69/05/П149/1990/9.
5. Альбовский Е. История Харьковского Слободского казачьего полка (1651-1765 гг.): по архивным материалам / Е. Альбовский. – Харков : Тип. губ. правления, 1895. – 218 с. Шифр: 355.1(09Р)/А56.
6. Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его существования (1655- 1905): Историческая монография: В 2 т. Т. 1 XVII-XVIII века / Д. И. Багалей, Д. П. Миллер. – Репр. изд. 1905 г. – Харьков, 2004 . – 570 с. : ил. Шифр: М1083-1/9(с2)/Б14.
7. Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его существования (1655- 1905): Историческая монография : В 2 т. Т. 2 XIX-начало XX века / Д. И. Багалей, Д. П. Миллер. – Репр. изд. 1912 г. – Харьков, 2004. – 976 с. : ил. Шифр: М1083-2/9(с2)/Б14.
8. Багалей Д. И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства / Д. И. Багалей. – Москва : Ун-т. тип. (М. Катков), 1887. – 614 с. Шифр: 9(с2)44/Б14.
9. Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д. І. Багалій ; ред., упоряд. В. О. Ріяка. – Харків : Основа, 1990. – 255 с. Шифр: 9(с2)/Б14.
10. Беляев И. Д. О Сторожевой, Станичной и Полевой службе на польской Украине московского государства до царя Алексея Михайловича / И. Д. Беляев. – Москва : Унив. тип., 1846. – 56, 86 с. С. 7–9, 12–13. Шифр: 9(с)13/Б44.
11. Боплан Гійом Левассер (де). Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн / Г. Л. Боплан. Українська бопланіана / Я. Р. Дашкевич ; ред. кол., авт. передм. В. А. Смолій, авт. передм. Я. Д. Ісаєвич, пер. З. Борисюк ; АН УРСР, АН УРСР. Ін-т історії, АН УРСР. Ін-т суспільних наук, Український науковий ін-т Гарвардського ун-ту. – Факс. відтвор. руанського вид. 1660 р. в комплекті з дод. – Київ : Наукова думка, 1990. – 256 с. : іл.   Шифр: 9(с2)/Б819.
12. Валки: зб. архів. документів і матеріалів / Держ. арх. Харківської обл. ; сост. В. В. Резнікова. – Харків : СП ІНАРТ, 1992. – 47 с. – (Старовинні міста Харківщини). Шифр: 9(с2)/В156.
13. Герус Л. М. Українська народна іграшка = Ukrainian Folk Toy / Л. М. Герус. – Київ : Балтія Друк, 2017. – 61 с. : фот. – Укр. – Англ. Шифр: А37153/74/Г407.
14. Герус Л. Стан і перспективи української глиняної іграшки на початку ХХІ століття / Л. Герус // Українська керамологія : нац. наук. щорічник. – За рік 2009, Кн. 5. Т. 2. - С. 266-271. Шифр: Пр4045/2020/2009/5. 
15. Голяховский Я. Памятная книжка Харьковской губернии на 1863 год / Я. Голяховский. – Харьков : В Университетской тип., 1863. –[342] с. Є цифрова копія (в БД DB15). Шифр: 9(с2)/Г63. – Зі змісту: 2. Уѣздъ Валковскій. а) У. г. Валки. – С. 40–41.
16. Енциклопедія історії України: в 5 т. Т. 1. А-В / НАН України. Ін-т історії України ; ред. В. А. Смолій. – Київ : Наук. думка, 2003. – 688 с. : іл.]. Шифр: М988-1 / 9(с2)(03)/Е644.
17. Желєзняк М. М. Древня земля Валківська / М. М. Желєзняк. – Харків : Федорко, 2018. – 165 с. : іл. Шифр: А42602/9(с2)/Ж512.
18. Желєзняк М М. Валківське дворянство / М. М. Желєзняк. – Харків : Федорко, 2013. – 264 с. : табл., фот. Шифр: А30848 / 9(с2)/ Ж512.
19. Желєзняк М. М. Валківщина у «божевільному» столітті: [краєзнавче дослідження] / М. М. Желєзняк. – Харків : Федорко, 2014. – 406 с. : іл. Шифр: А30884 / 9(с2)/Ж512.
20. Жмуд Н. Апотропеїчна функція української народної іграшки / Н. Жмуд // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. – 2004. – № 17. – С. 111–116. Шифр: Пр3799/2004/17.
21. Зубань В. Секрети майстерності виготовлення глиняної іграшки Олександри Селюченко та їх опанування учнями гуртка «Сонячний круг» / В. Зубань // Українська керамологія : нац. наук. щорічник. – 2021. – За рік 2016, Кн. 11. Т. 1. – С. 174–180 : рис. Шифр: Пр4045/2021/2016/11.
22. Історія міст і сіл Харківської області: бібліогр. покажч. Ч. 2. Історія населених пунктів Харківської області / М-во культури і мистецтв України, Харківська держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка ; уклад. Л. І. Єпішева. – Х. : ХДНБ, 2004. – 294 с. Шифр: М1332-2/9(с2)(01)/І-907. – Зі змісту: 2.6. Валківський район. – С. 38–53 (див. № 2240, 2243, 2244, 2245, 2247, 2249, 2250, 2265, 2269, 2292–2314).
23. «КерамПік у Опішному!» Перша національна виставка-конкурс художньої кераміки (2 липня-30 жовтня 2009) : альб.-каталог / М-во культури і туризму України, НАН України ; авт.-упоряд. О. Пошивайло. – Опішне, 2010. – 207 с. Шифр: А22133/74/К36.
24. Коваленко О. «Іграшка чи ремесло?»: один із аспектів дитинства в ранньомодерній Україні / О. Коваленко, І. Сердюк // Київська старовина : історичний науково-популярний та літературний журнал. – 2012. – № 5/6. – С. 45–56. Шифр: К10/05/К38/2012/5/.
25. Коваленко О. Типологія глиняних виробів ( у контексті функціонально-атрибуційного підходу) / О. Коваленко // Археологічна керамологія : наук. журнал. – 2019. – № 2. – С. 120-129. Шифр: А78/05/А874/2019/2.
26. Крутенко, Н. Г. Розповіді про кераміку / Н. Г. Крутенко. – 2-е вид. – Київ : Либідь, 2005. – 240 с. Шифр: А15821/74/К846.
27. Лисенко І. Валківська енциклопедія. Т. 3 / І. Лисенко. – Київ : РАДА, 2008. – 244 с. Шифр: М1760-3/9(с2)/Л631.
28. Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. Ч. 1. Уезды: Ахтырский, Богодуховский, Валковский, Волчанский, Сумской, Харьковский / Г. К. Лукомский. – Петроград : Клейнмихель, 1917. – 104 с. : 110 л. Шифр: 72.09Р/Л84.
29. Малишев О. В. Розвиток кустарної промисловості в Харківській губернії у другій половині XIX – на початку XX ст.: Автореферат дисертації на здоб. наук. ст. канд. істор. наук / О. В. Малишев ; Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2005. – 17 с. Шифр: 9(с2)/М207.
30. Мацієвський І. В. Музичні інструменти гуцулів / І. В. Мацієвський. – Вінниця : Нова книга, 2012. – 464 с. : ноти, рис., 4 л. фот. Шифр: В2866/78/М367.
31. Метка Л. Гончарство Слобідської України у другій половині ХІХ – першій половині ХХ століття: асортимент та збут виробів / Л. Метка // Етнічна історія народів Європи: зб. наук. праць. – 2010. – № 33. – С. 27–32. Шифр: Пр3799/2010/33.
32. Найден О. С. Українська народна іграшка. Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості / О. С. Найден. – Київ : Артек, 1999. – 255 с. : іл. Шифр: Б1759 / 74/Н203. – Зі змісту: Іграшки з глини, дерева, тіста, сиру та інших матеріалів. – С. 182–245.
33. Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. / АН УРСР. Археогр. коміс. [та ін.] ; [упоряд.: В. О. Пірко, О. І. Гуржій ; редкол. П. С. Сохань (відп. ред.) [та ін.]. – Київ : Наукова думка, 1991. – 220, [3] с. : 24 вкл. арк. факс., факс. – (Описово-статистичні джерела). Шифр: 9(с2)/О-629.
34. Панасюк Г. Особиста збірка літератури корифея української глиняної іграшки Олександри Селюченко / Г. Панасюк // Українська керамологія : нац. наук. щорічник. За рік 2016, Кн. 11. Т. 1. –  С. 284–297 : рис. Шифр: Пр4045/2021/2016/11.
35. Поліщук Т. Столиця відчаю. Голодомор 1932-1933 років на Харківщині вустами очевидців: Свідчення, коментарі / Т. Поліщук. – 2-е вид., випр. і допов. – Харків : Оригінал, 2007. – 334 с. Шифр: А19189/9(с2)/П509.
36. Пошивайло О. Українська академічна керамологія XXI сторіччя : Теорія, історія, сучасний ужинок, майбутній поступ. Кн. 1. (2001-2005) / О. Пошивайло ; НАН України. – Опішне : Українське народознавство, 2007. – 775 с. Шифр: М1562-1/74/П662.
37. РоманецьТ. А. Стародавні витоки мистецтва української народної кераміки: Навч. посібник / Т. А. Романець. – Київ : Просвіта, 1996. – 208 с. : іл. – (Трансформація гуманітарної освіти в Україні). Шифр: А7706/902.6/Р691.
38. Рущенко П. Т. Валки: краєзнавчий нарис / П. Т. Рущенко. – Харків : Прапор, 1965. – 102 с. : іл. Шифр: 9(с2)г/Р92.
39. Рущенко П. Т. Валківський район. Валки // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Харківська область / АН УРСР. Ін-т історії; ред. кол. М. А. Сіроштан. – Київ : Голов. ред. Укр. рад. енциклопедії АН УРСР, 1967. – С. 298–310. Шифр: 9(с2)/І-90.
40. Сентемон Н. Робимо глиняного коника: [майстер-клас] / Н. Сентемон // Світлиця : [краєзнав. альм.]. – 2017. – № 3(58). – С. 75–76 : фот.кол. Шифр: Пр4884/2017/3.
41. Слюсарський А. Г. Слобідська Україна: історичний нарис XVII–XVIII ст. / А. Г. Слюсарський. – Харків : Кн.-газ. вид-во, 1954. – 279 с. : портр., 1 л. карти. Шифр: 9(с2)4/С49.
42. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным стат. комитетом Министерства внутренних дел. [Вып.] 46. Харьковская губерния : список населенных мест по сведениям 1864 года. – Санкт-Петербург, 1869. – [3], XCVI, 210 : 1 л. карт. Шифр: 31/С726.
43. Сушко А. Керамічна іграшка ХІ–ХІХ ст.: каталог / А. Сушко ; НАН України. Ін-т археології. – Київ : Наукова думка, 2021. – 111, [2] с. : іл., 16 вкл. л. фот. – (Проєкт «Наукова книга») (Молоді вчені). Шифр: Б11553/902.6/С917.
44. Сушко А. Популяризація гончарної справи Давньої Русі як нематеріальної культурної спадщини / А. Сушко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Бібліотечка «Часи козацькі» : зб. наук. ст. – 2021. – Вип. 30. – С. 120–126 : іл. Шифр: Пр3608/2021/30
45. Таранушенко С. А. Наукова спадщина. Харківський період. Дослідження 1918–1932 рр. : ілюстрації та довідкові матеріали / С. А. Таранушенко ; наук. ред., упоряд. М. М. Красиков, упоряд.  О. О. Савчук ; Харківський обл. центр народної творчості, Християнський благодійний фонд імені Андрія Первозваного, Харківська держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка, Харківський нац. ун-т імені В. Н. Каразіна, Центральна наук. б-ка. – Харків : Атос, 2010. – 219 с. : табл. – (Студії з фольклору та етнографії Слобожанщини; вип. 5). Шифр: Б11955 / 709/Т191.
46. Таранушенко С. А. Наукова спадщина. Харківський період. Дослідження 1918–1932 рр. : монографічні видання, статті, рецензії, додатки, таранушенкознавчі студії / С. А. Таранущенко ; наук. ред. М. М. Красиков ; Харківський обл. центр народної творчості, Християнський благодійний фонд ім. Андрія Первозваного, Харківська держ. наук. б-ка імені В. Г. Короленка, Харківський нац. ун-т імені В. Н. Каразіна, Центральна наук. б-ка. – Харків : Атос, 2009. – 431 с. : іл., фот. – (Студії з фольклору та етнографії Слобожанщини; вип. 4). Шифр: Б11959/709/Т191.
47. Таранушенко С. А. Пам'ятки мистецтва старої Слобожанщини / С. А. Таранушенко. – Харків, 1922. – 114 с.: іл. Шифр: 72.09Р/Т19.
48. Тронько П. Т. Валки // Енциклопедія історії України: в 5 т. Т. 1. А-В / НАН України. Ін-т історії України ; ред. В. А. Смолій. – Київ : Наук. думка, 2003. – 688 с. : іл. Шифр: М988-1/9(с2)(03)/Е644.
49. Українська іграшка: [фоторозповідь про самобутнє мистецтво талановитих нар. майстрів укр. іграшки] / фото В. О. Чупринін ; авт.-упоряд.: О. Г. Авксентьєва, І. Д. Авдєєва. – Київ : Мистецтво, 1973. – 95 с. – (Перлини народного мистецтва). Шифр: 74/У455.
50. Українська керамологія: нац. наук. щорічник / НАН України, Ін-т народознавства, Ін-т керамології, Нац. музей-заповідник українського гончарства в Опішному. – Опішне : Українське народознавство, 2021. За рік 2016 Кн. 11. Т. 1. Шифр: Пр4045/2021/2016/11. 
51. Українська керамологія: нац. наук. щорічник / НАН України, Ін-т народознавства, Ін-т керамології, Нац. музей-заповідник українського гончарства в Опішному. – Опішне : Українське народознавство. За рік 2009 Кн. 5. Т. 2, Кн. 5, Т. 2 : Ринок ужиткової й художньої кераміки в Україні. – 2020. Шифр: Пр4045/2020/2009/5.
52. Ханко В. Лекції з історії мистецтва. Зшиток 5. Історія кераміки / В. Ханко ; Полтавський нац. тех. ун-т імені Юрія Кондратюка. – 4-е вид. – Київ : О. Ханко, 2009. – 50 с. Шифр: М1861-5/74/Х-191.
53. Чигирин-2004: Другий Всеукраїнський молодіжний симпозіум гончарного мистецтва / авт.-упоряд. Є. Шевченко. – Київ : Вид. центр «Народні джерела», 2005. – 44 с. Шифр: А14371/9(с2)/Ч-586.
54. Чорні жнива: Голод 1932-1933 років у Валківському та Коломацькому районах Харківщини: документи, спогади, списки померлих / упоряд. Т. В. Поліщук. – Нью-Йорк ; Київ : Коць, 1997. – 368 с. Шифр: А3467/9(с2)/Ч-755.

Електронні джерела

1. Валківський свищик [Електронний ресурс] / HI – MUSIC. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=PkY8Q0Qgwpc. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 06.09.2024.
2. Валківський свищик як туристичний магніт рідного краю [Електронний ресурс] / Громада. – Дата опублікування: 07.02.2021. – URL: https://valky.gromada.group/news/news/5918-valkivskij-svishik-yak-turistichnij-magnit-ridnogo-krayu. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 10.09.2024.
3. Витяг з облікової картки елемента нематеріальної культурної спадщини України «Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик» [Електронний ресурс] / Vytyag_Obl_kartka_Svyschyk_Valky. – URL: http://surl.li/gbmgzl. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 10.09.2024.
4. «Іграшка, що має голос». Як створюється валківський свищик — урок від майстрині з Харківщини [Електронний ресурс] / Суспільне Харків. – Дата опублікування: 18.11.2021. – URL: https://suspilne.media/kharkiv/181594-igraska-so-mae-golos-ak-stvoruetsa-valkivskij-svisik-urok-vid-majstrini-z-harkivsini/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 10.09.2024.
5. «Код нації»: валківські свищики [Електронний ресурс] / Суспільне Харків. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=Znwt3z3ayWo. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 06.09.2024.
6. Мистецтво виготовлення звукової гляняної забавки «Валківський свищик» [Електронний ресурс] / Харківський обласний центр культури і мистецтва. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=fV-bYvQ3Shk. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 11.09.2024.
7. На Харківщині бережуть унікальний елемент нематеріальної культурної спадщини – «Валківський свищик» [Електронний ресурс] / Харківська обл. військова адмін. – Дата опублікування: 12.10.2023. – URL: https://kharkivoda.gov.ua/news/123479.. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 11.09.2024.
8. На Харківщині встановили новий національний культурний рекорд [Електронний ресурс] / Укрінформ. – URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3317863-na-harkivsini-vstanovili-novij-nacionalnij-kulturnij-rekord.html. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 11.09.2024.
9. Наш свищик прославляє Валківщину. Проєктна робота «Валківський свищик – символ Слобожанщини» [Електронний ресурс] // Facebook. – URL: https://www.facebook.com/watch/?v=1463576027719492. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 06.09.2024.
10. Секрети українського свищика – минуле у сучасному [Електронний ресурс] / На урок. – URL: https://naurok.com.ua/sekreti-ukra-nskogo-svischika---minule-u-suchasnomu-384894.html. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 11.09.2024.
11. Слобожанська садиба і валківський свищик. Харківщина Валки. Наша Спадщина [Електронний ресурс] / ТиДиви. – Дата опублікування: 29.06.2022 р. – URL: https://www.tydyvy.com/video/DykkIwI. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 11.09.2024
12. Свищики Бориса Цибульника [Електронний ресурс] / Валківський краєзнавчий музей. – URL: http://surl.li/yxeofs. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 11.09.2024.

Підготували: О. Нестеренко, Л. Снігирьова,
відділ довідково-бібліографічної та науково-інформаційної роботи

Докладніше про рубрику:
Нематеріальна культурна спадщина в документних джерелах