ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Лазаревський Олександр Матвійович (1834-1902)

Книжкова виставка в рамках наукового дослідження «Історичне товариство Нестора-літописця»

Олександр Матвійович Лазаревський (8 (20) червня 1834, Гирявка – 31 березня (13 квітня) 1902, Київ) – історик, археограф, бібліограф, джерелознавець, видавець, громадський діяч, автор понад 500 публікацій (у тому числі й декількох досить солідних монографічних досліджень), колекціонер рукописів і стародруків, стараннями якого постала унікальна архівна колекція, що й нині приваблює багатьох учених [2, с. 48]. Олександр Матвійович – один з найкращих знавців історії Гетьманщини, його доробок – великий і різноманітний, причому переважна більшість праць ученого присвячена історії Лівобережної України 2-й половини ХVІІ-ХVІІІ ст. У головних з них («Малороссийские посполитые крестьяне (1648-1783 гг.)» [13], «Люди Старой Малороссии», «Очерки малороссийских фамилий» [44], «Очерки из быта Малороссии ХVІІІ в.», «Описание Старой Малороссии» [23, 24] та ін.) порушуються соціально-економічні проблеми, питання географії і статистики, архівознавства, генеалогії тощо. І це попри те, що О. Лазаревський протягом свого життя ніколи не працював у науково-дослідних і навчальних установах, не мав ні професорського звання, ні наукового ступеня. Все життя він був чиновником різних установ Чернігова, Полтави, Кременчука, Ніжина, Курська і, нарешті, Києва [36, с. 7 ; 2, с. 63].

Свої перші праці, серед яких «Опыт указателя источников для изучения Малороссийского края в историческом и географическом отношениях» [43], на які свого часу звернув увагу О. Бодянський, Олександр Лазаревський опублікував у «Черниговских губернских ведомостях» 1853 р. Протягом кількох років він друкував у цьому ж виданні «Украинскую литературную летопись», а 1858 р. вмістив «Указатель для изучения Малороссийского края» [30], де підсумував багаторічну працю в справі розшуку друкованих і рукописних джерел з історії України [36, с. 10].

11 квітня 1861 р. О. Лазаревський був призначений членом від уряду з’їзду мирових посередників у Чернігівській губернії [36, с. 11]. З переїздом до Чернігова Олександр Матвійович почав діяльну працю в губернському статистичному комітеті: спочатку членом, а потім секретарем комітету. Проте його перебування в Чернігові у 1861-1863 роках не обмежувалося лише службою. Найбільшою мрією О. Лазаревського була робота зі «шпаргалами», тобто з архівними матеріалами. Коли він оселився в Чернігові, то відкрились такі архівні цінності, яких не мало в ті часи жодне місто України, навіть Київ. Зі скасуванням Малоросійської Колегії було вирішено всю архівну спадщину, що залишилась після неї, «генеральную малороссийскую архиву», поділити між намісництвами, а всі справи, що мали загальний характер або стосувалися всієї Гетьманщини, зосередити в Чернігові. І Олександр Матвійович негайно узявся за архівні розвідки [33, с. 28-30].

Працюючи в архіві, Лазаревський звернув увагу на Генеральний (Рум’янцевський) опис Лівобережної України 1765-1769 рр. Щоб полегшити користування цими матеріалами, він почав складати «Обозрение Румянцевской описи» [19, 20]. Зрештою Олександром Матвійовичем було описано 142 томи, інші описав Константинович М. [21; 36, с. 12].

Згадана монографія О. Лазаревського «Малороссийские посполитые крестьяне (1648-1783)» [13] (опублікована 1866 і перевидана 1908 р.) визначила основну тематичну спрямованість дальших наукових досліджень історика. Соціальні й економічні відносини між козацькою старшиною і дворянством, з одного боку, та українським селянством, з іншого, – стали ключовою науковою проблемою, яку О. Лазаревський намагався дослідити на підставі переважно нових архівних джерел. [2, с. 50]. В монографії вперше порушено питання ролі займанщини у формуванні старшинського землеволодіння в Гетьманщині; проблеми колонізації і поступового заселення південних українських земель; історії заснування окремих слобід, сіл та містечок; шляхів, методів і темпів передачі вільних земельних маєтностей у приватну власність; виконання залежним селянством Лівобережної України повинностей тощо [2, с. 53]. Монографія О. Лазаревського практично повністю базувалася на джерелах, знайдених ученим в архіві Малоросійської колегії, а також серед матеріалів «Генерального слідства про маєтності (1729 р.)», «Генерального (Рум’янцевського) опису Малоросії (1765-1769 рр.)», в окремих документах із його власної архівної добірки [2, с. 50].

Починаючи з листопада 1868 року професійна діяльність історика була переважно пов’язана з роботою у судових установах, де Олександр Матвійович дослужився до члена Київської судової палати. На цю посаду він був обраний 4 грудня 1885 р. і залишався на ній до останнього дня життя.

Після переїзду О. Лазаревського до Києва у 1880 році він розпочав зведення зібраних протягом багатьох років документальних матеріалів, що згодом утворило «Описание Старой Малороссии» [23, 24, 42]. Автор мав намір підготувати «Описание» в десяти томах, тобто кожному полку присвятити окремий том. Перший з них, присвячений Стародубському полку, вийшов друком 1888 р., другий, присвячений Ніжинському полку, – 1893 р., а третій, присвячений Прилуцькому полку, – 1901 р. Четвертий том (Полтавський полк) історик не встиг закінчити – завадила смерть. У кожному томі наводяться дані про територію та адміністративний устрій, біографічні відомості про представників козацької старшини і, нарешті, дані про окремі населені пункти [36, с. 13].

Останні роки життя вченого позначені активною працею з часописом «Киевская старина», одним з ініціаторів створення якого він був [36, с. 13].

Значним є внесок ученого й у діяльність Історичного товариства Нестора-літописця (далі ІТНЛ) – однієї з провідних науково-історичних інституцій, заснованої 24 листопада 1872 р., як вважають, за ініціативою М. Максимовича. Від 1873 р. товариство діяло при Київському університеті св. Володимира. 14 березня 1893 р. О. Лазаревського було обрано почесним членом ІТНЛ. До активної роботи його залучив відомий історик і літературознавець М. Дашкевич. Олександр  Матвійович регулярно відвідував засідання Товариства, виступав із доповідями й публікував свої праці у «Чтениях в Историческом обществе Нестора-летописца» (далі «ЧИОНЛ»). У березні 1894 р. О. Лазаревського обрали членом ради інституції [3, с. 55].

Із 10 жовтня 1893 р. по вересень 1895 р. головою Товариства був професор Київського університету В. Іконников. Коли ж він відмовився від цієї посади, тимчасовим виконувачем обов’язків голови (після довгих умовлянь) став О. Лазаревський. У листі до Г. Милорадовича від 9 жовтня 1895 р. він зазначав, що біля керма наукової інституції опинився «в виде компромисса двух партий, которые, подравшись на своих кандидатах, выбрали чужого» [3, с. 55].

Під керівництвом Олександра Матвійовича незмінно поповнювалась бібліотека Товариства. Він передав до цього закладу деякі з рукописів, 169 примірників виданого ним «Сулимовського архіву», значну кількість видань. Саме в цей час розпочалася його плідна робота над складанням історичної мапи Чернігівщини [33, с. 44].

О. Лазаревський очолював ІТНЛ трохи більше року з 18 березня 1895 по 5 жовтня 1896 рр., встигши зробити досить багато. Так, завдяки його старанням, М. Терещенко пожертвував на науку 1000 крб., на які Олександр Матвійович започаткував читання публічних лекцій, котрі згодом публікувалися окремими книжками. За його редакцією було видано два томи «ЧИОНЛ». Проте більшість членів інституції вважала, що очолювати її повинен професор Київського університету, що зміцнило б зв’язки з науково-освітніми закладами. Тому 5 жовтня 1896 р. на засіданні Товариства його головою обрано В. Антоновича. Натомість Олександр Матвійович обійняв посаду товариша (заступника) голови, на якій і перебував до кінця свого життя [3, с. 56].

У книжках «Чтений» було опубліковано 22 праці О. Лазаревського. Починаючи з 1890 р., видання документів Товариством стало регулярним. З четвертої книги «ЧИОНЛ», коли у збірнику було запроваджено ІІІ розділ («Матеріали»), постійно друкувалися документальні джерела з вітчизняної історії. Їх публікація супроводжувалася передмовою дослідників, де повідомлялося, у чому полягає важливість того чи іншого джерела, що воно собою являє, де зберігається тощо. Крім того, окремі документи друкувалися як додатки до праць членів Товариства [4, с. 32].

У 1890 р. вчений на сторінках «ЧИОНЛ» розмістив акти з історії землеволодіння в Україні (1630-1690 рр.), узяті з «Генерального слідства про маєтності» Чернігівського полку. Серед них особливу увагу привертають універсали Б. Хмельницького та царська грамота місту Чернігову 1690 р., яка дає уявлення про права й обов’язки міщан і знайомить із становищем міст України. Пізніше на сторінках «ЧИОНЛ» були розміщені публікації О. М. Лазаревського з історії монастирського землеволодіння в Україні у 1636-1730 рр. [6], які переважно складаються з гетьманських універсалів [6, с. 32].

Окремий нарис О. Лазаревського присвячено історії Батурина [11]. Учений навів документальні свідчення про те, як саме виглядало місто в різний час (з літопису С. Величка, з подорожніх нотаток старця Леонтія, з доносу Кочубея на І. Мазепу). На підставі нових джерел він докладно розглянув історію захоплення міста в 1708 р. військами О. Меншикова, зруйнування укріплень та страту його захисників. Опис розореного міста О. Лазаревський подав, спираючись на відомості Лизогубівського та Чернігівського літописів [2, с. 58].

Значну увагу ІТНЛ приділяло й такій важливій події в історії України, як визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. Один з її епізодів досліджував і О. М. Лазаревський [27], який звернув увагу на невдалу спробу магната Ієремії Вишневецького придушити народне повстання на Лівобережній Україні [4, с. 33].

О. Лазаревський одним із перших започаткував дослідження діяльності в Лівобережній Україні президента Малоросійської колегії та генерал-губернатора краю П. Рум’янцева. 24 листопада 1896 р., на відзначення століття від дня смерті правителя Малоросії, О. Лазаревський виступив із доповіддю [8] на засіданні ІТНЛ, присвяченій його життю та діяльності. У повному викладі її опублікував журнал «Киевская  старина» [3, с. 132]. У статтях, замітках та виступі на засіданні ІТНЛ О. Лазаревський навів короткі біографічні відомості про президента колегії, проаналізувавши два етапи його діяльності та зосередивши головну увагу на реформах, проведених П. Рум’янцевим у Лівобережній Україні [3, с. 137].

Особливе місце серед мемуарної літератури посідають щоденники (діаріуші) Генеральної військової  канцелярії. У 1898 р. О. Лазаревський опублікував уривки зі щоденника Генеральної військової канцелярії за 1722–1723 рр. [25]. У передмові до видання він відзначив цінність діаріушів як історичного джерела, де найбільш повно й точно було визначено діяльність і роль адміністрації в козацькій державі ХVІІІ ст. Історик зауважив, що авторами щоденника були: від дня смерті І. Скоропадського, із липня 1722 і до березня 1723 рр. – П. Борзаківський, а з березня 1723 р. – канцелярист П. Ладинський. Він описав також зовнішній вигляд джерела і засвідчив, що передав його до бібліотеки Університету св. Володимира [3, с. 87].

О. Лазаревський одним із перших здійснив аналіз і дав оцінку «Переписным книгам 1666 г.», опублікувавши їх у 1899 р. У післямові О. Лазаревський зазначив причини та хід проведення перепису в Лівобережній Україні, звернув увагу на значення переписних книг як цінного джерела для економічної історії, яке, проте, залишається маловідомим [35]. О. Лазаревський встановив, що вперше ці книги у скороченому вигляді видав М. Костомаров у своїй праці «Руина». Він навів опис зовнішнього вигляду документів, вказавши на порядок та особливості їх публікації. Учений зазначив, що серед виданих матеріалів перепису чотирьох полків – Прилуцького, Лубенського, Миргородського і Полтавського, найкраще збереглися дані щодо першого з них. Видання супроводжував географічний покажчик [35, с. 137-138, 140-143]. О. Лазаревський вказав також на вади джерела, де було наведено відомості лише про селянство й міщанство, натомість козацтво залишилося поза переписом, тому встановити кількість населення за книгами 1666 р. було неможливо. Проте для аналізу економічного становища селян і міщан ця пам’ятка, на його думку, – «материал первостепенной важности» [35, с. 138]. У післямові вчений розкрив мету перепису – «фискальные цели», і показав ставлення до нього українського населення. Одні селяни та міщани, як зазначив О. Лазаревський, почали масово переписуватись у козаки, інші – категорично відмовлялися платити податки. Тому, на його думку, «фискальная попытка московского правительства» в Лівобережній Україні «не удалась» [35, с. 138-139 ; 3, с. 72].

У 1900 р. О. Лазаревський  опублікував листи О. Шафонського до А. Сулими [40]. У передмові вчений висвітлив питання стану освіти дітей козацької старшини та їх бажання навчатися за кордоном, навів відомості про тих, хто здобув освіту за межами країни, ставши згодом відомими діячами, подав біографічну довідку про автора. Листи О. Шафонського написано у Чернігові, хронологічні межі його епістолярних джерел охоплюють 1794-1797 рр. Публікацію зроблено з оригіналів, місцезнаходження яких історик не повідомив [3, с. 81-82].

Значну цінність для дослідження соціально-економічних відносин всередині України мають надруковані О. М. Лазаревським акти з історії ремісничого виробництва та його цехової організації у 1622-1645 рр. [32], запозичені з фамільного архіву Сулим і Рум’янцевого опису України, а також гетьманські універсали про міське господарство Києва у 1677-1719 рр. [7]. Останні, зокрема, містять цікаві матеріали про фінансове управління, внутрішню та зовнішню торгівлю киян [4, с. 33].

Першу, доволі ґрунтовну оцінку частина наукового доробку О. Лазаревського отримала ще за його життя у численних реферативних оглядах і рецензіях на друковані праці 1870-1890-х рр. Загальна оцінка місця вченого і його робіт в українській історіографії була здійснена в некрологах у зв’язку з його смертю. Вагоме значення в осягненні наукової спадщини О. Лазаревського відіграли тематичні випуски «Українського археографічного збірника» [39] та альманаху «Україна» [38], опубліковані 1927 р. до 25-річниці з дня смерті історика. На сторінках цих видань було вміщено декілька змістовних наукових праць, а також комплекс епістолярій із його власного архіву [2, с. 49]. В 25 роковини смерті О. Лазаревського у статті про його наукову спадщину, вміщеній в журналі «Україна» за 1927 рік, Михайло Грушевський зазначав: «…Сього року українська історіографія зачинає сплачувати свій борг заслугам Олександра Матвійовича Лазаревського. Борг задавній і великий» [38, с. 3]. І далі він наголошує, що соратники й учні «звикли мислити Лазаревського як одного з найбільших українських істориків, ставлячи його поруч із Костомаровим, Антоновичем, Кулішем, Драгомановим, Франком…» Віддаючи йому належне, М. Грушевський вважає О. Лазаревського найбільшим дослідником Гетьманщини [33, с. 5].

 

Бібліографічний список (з фонду НІБУ)

1. Василенко Н. Памяти почётного члена общества Александра Матвеевича Лазаревского / Н. Василенко // ЧИОНЛ. – 1903. – Кн. 17. – Вып. 2. – Отд. 1. – С. 85-107.

2. Воронов В. О. М. Лазаревський як історик та археограф // Український історичний журнал. – 2009. – № 3. – С. 48-67.

3. Герасименко Неля. Олександр Лазаревський: життя і творчість, (1834—1902 рр.) / Н. Герасименко ; НАН України, Ін-т історії України. – Київ : Ін-т історії України НАНУ, 2012. – 180 с.

4. Колесник М. П. Історичне товариство Нестора-літописця та його вклад у розвиток історичної науки в Україні // Укр. іст. журн. – 1995. – № 5. – С. 28-37.

5. Лазаревский А. М. Акты по истории землевладения в Малороссии (1630-1690 гг.) / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1890. – Кн. 4. – Отд. 3. – С. 83-135.

6. Лазаревский А. М. Акты по истории монастырского землевладения в Малороссии (1636-1730 гг.) / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1891. – Кн. 5. – Отд. 3. – С. 49-92.

7. Лазаревский А. М. Гетманские универсалы о Киевском городском хозяйстве (1677-1719 гг.) / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1902. – Кн. 16. – Вып. 4. – Отд. 3. – С. 73-83.

8. Лазаревский А. М. Граф П. А. Румянцев-Задунайский / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1898. – Кн. 12. – Отд. 1. – С. 4-6.

9. Лазаревский А. М. Записка Г. А. Полетики о начале Киевской академии / А. М. Лазаревский. // ЧИОНЛ. – 1896. – Кн. 11. – Отд. 3. – С. 46-59.

10. Лазаревский А. М. Исторические очерки Полтавской Лубенщины XVII и XVIII вв. / А. М. Лазаревский. // ЧИОНЛ. – 1896. – Кн. 11. – Отд. 2. – С. 34-203.

11. Лазаревский А. М. Исторический очерк Батурина (1625-1760 гг.) / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1892. – Кн. 6. – Отд. 2. – С. 105-122.

12. Лазаревский А. М. Люди старой Малороссии. Лизогубы, Милорадовичи, Миклашевские и Свечки : (из 1, 3 и 8-й книжек "Киевской старины" за 1882 г.) / А. М. Лазаревский. – Киев : Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1882. – 62, 82, 20 с. Особливості примірника : [Друкований екслібрис]: «Александр Шрамченко» ; [Штамп] : «Библиотека Александра Шрамченко».

13. Лазаревский А. М. Малороссийские посполитые крестьяне (1648-1783) : Историко-юридический очерк по архивным источникам / А. М. Лазаревский. Киев : Тип. 1-й Киевской Артели Печатного Дела, 1908. 108 с.

14. Лазаревский А. М. Материалы для истории общественного и частного быта в Малороссии XVIII в. / А. М. Лазаревский. // ЧИОНЛ. – 1896. – Кн. 11. – Отд. 3. – С. 60-116.

15. Лазаревский А. М. Материалы для истории торговли пенькою Стародубья с заграницей в начале XVIII в. / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1901. – Кн. 15. – Вып. 1. – Отд. 3. – С. 34-38.

16. Лазаревский А. М. О кладе, найденном близ села Пилявы (Каневского уезда), на берегу р. Росавы / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1896. – Кн. 11. – Отд. 1. – С. 10-11.

17. Лазаревский А. М. О собирании материалов для истории освобождения крестьян от крепостной зависимости в губерниях Киевского учебного округа / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1901. – Кн. 15. – Вып. 2. – Отд. 5. – С. 43-50.

18. Лазаревский А. М. Об И. Р. Мартосе, авторе «Исследования о банном строении, о котором повествует летописец Нестор» / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1896. – Кн. 10. – Отд. 1. – С. 35-36.

19. Лазаревский А. М. Обозрение Румянцевской описи Малоросси. [Вып. 2 : Полк Киевский. Уезды : Нежинский. Козелецкий. Остерский] / А. М. Лазаревский. – Чернигов : В Губернской тип., 1867. – С. 139-390. – *Бібліографічний опис поданий на с. 139 рукою невідомої особи.

20. Лазаревский А. М. Обозрение Румянцевской описи Малороссии [Вып. 1 : Полк Черниговский. Уезды : Черниговский, Городницкий, Сосницкий] / А. М. Лазаревский. – Чернигов : Тип. Губернского правления, 1866. – 138 с.

21. [Лазаревский А.]. Константинович Н. Обозрение Румянцевской описи Малороссии [Вып. 3 : Полк Нежинский. Уезды: Нежинский, Борзенский, Конотопский, Черниговский, Сосницкий, Кролевецкий] / Н. Константинович. – Чернигов : Изд. Черниговского губ. стат. комитета, 1875. – 394–857 с.

22. Лазаревский А. М. Один из приятелей Гоголя (А. М. Маркович) / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1902. – Кн. 16. – Вып. 1-3. – Отд. 5. – С. 39-43.

23. Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии : материалы для истории заселения, землевладения и управления. Т. 1. Полк Стародубский / А. М. Лазаревский. – Киев : Тип. К. Н. Милевского, 1888. – ХVІ, 470, ХХV, [1] с. Приплетено: Лазаревский А. М. Полк Нежинский. Т. 2 / А. М. Лазаревский. – Киев : Тип. К. Н. Милевского, 1893. – ІV, 521, ХХV, [4] с. Особливості примірника : [Дарчий напис М. С. Грушевському] : «Михайло на добрую память. Автор». [Штамп] : «Михайло Грушевський».

24. Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии : материалы для истории заселения, землевладения и управления. Т. 3. Полк Прилуцкий / А. М. Лазаревский. – Киев : Тип. Имп. ун-та св. Владимира Акц. О-ва Н. Т. Корчак-Новицкого, 1902. – ХIV, 426, ХХІІІ с. Особливості примірника : [Друкований екслібрис] : «З книжок Ант. Козаченка». [Автограф] : […Ткачен?].

25. Лазаревский А. М. Отрывки из дневника гетманской канцелярии за 1722-23 годы / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1898. – Кн. 12. – Отд. 3. – С. 90-145.

26. Лазаревский А. [Рец.] «История запорожских козаков» Д. И. Эварницкого. Т.1, 1892, VІІ+542 с.; Т. 2, 1895, 624 с. / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1896. – Кн. 10. – Отд. 4. – С. 3-23.

27. Лазаревский А. М. Сведения о пребывании кн. Иеремии Вишневецкого в Левобережной Украине и об уходе его оттуда / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1896. – Кн. 11. – Отд. 1. – С. 15-17.

28. Лазаревский А. М. Сведения о предках Гоголя / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1902. – Кн. 16. – Вып. 1-3. – Отд. 2. –С. 3-12.

29. Лазаревский А. М. Старинные полько-русские календари / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1900. – Кн. 14. – Вып. 2. – Отд. 2. – С. 102-123.

30. Лазаревский А. М. Указатель источников для изучения Малороссийского края [Електронний документ] : каталог. Вып. 1 / А. М. Лазаревский. – С.-Петербург : Тип. губернского правления, 1858. – [126] с. – Режим доступу : https://nibu.kyiv.ua/elfond/ukazatel_istochnikov_dlya_izuch_maloros_kraya_vipusk1/ukazatel_istochnikov_dlya_izuch_maloros_kraya_vipusk1.pdf

31. Лазаревский А. М. Украинские козаки в двадцатых годах XVII века / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1901. – Кн. 15. – Вып. 4. – Отд. 5. – С. 75-78.

32. Лазаревский А. М. Цеховые акты Левобережной Малороссии (1622-1645 гг.) / А. М. Лазаревский // ЧИОНЛ. – 1901. – Кн. 15. – Вып. 4. – Отд. 3. – С. 202-214.

33. Лазаревський О. О. «Істориками, як і поетами, народжуються...» / О. О. Лазаревський. – Київ : Пульсари, 2009. – 75 с. : портр, фото. – До 175-річчя з дня народження О. М. Лазаревського.

34. Лазаревський Олександр Матвійович [Електронний документ] // Видання з автографами українських діячів науки і культури : каталог колекції Національної історичної бібліотеки України. Вип. 1 / М-во культури України, Нац. іст. б-ка України ; Н.-д. від. стародруків, цінних та рідкісних видань ; уклад. Н. О. Горська ; ред.: О. І. Марченко, С. І. Смілянець, К. Г. Таранюк-Русанівський ; відп. за вип. А. В. Скорохватова. – Київ : Вид. дім «Вініченко», 2018. – С. 206. – Режим доступу : http://bit.ly/nibusigns2018.

35. Малороссийские переписные книги 1666 года / Послеслов. и ред. А. М. Лазаревского // ЧИОНЛ. – 1899. – Кн. 13. – Отд. 3. – С. 35-143.

36. Олександр Матвійович Лазаревський, 1834–1902 : матеріали до біобібліографії / НАН України, Інститут української археографії, Чернігівський державний педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка ; ред. кол. П. С. Сохань (голова) [и др.] ; передмова І. Л. Бутича. Київ, 1994. – 78 с. – (Науково-довідкові видання з історії України ; Вип. 37).

37. Сулимовский архив. Фамильные бумаги Сулим, Скоруп и Войцеховичей ХVІІ-ХVІІІ в. : с 5-ю портретами. – Киев : Тип. К. Н. Милевского, 1884. – 316 с. Особливості примірника : [Друкований екслібрис]: «Библиотека митрополита Флавиана» , [Суперекслібрис] : «М. Ф.».

38. Україна : науковий двохмісячник українознавства. Кн. 4 [Електронний документ] / Всеукраїнська академія наук, Орган історичної секції, Українське Наукове Товариство ; ред. М. С. Грушевський. – Київ : Державне видавництво України, 1927. – 223, [1] с. – Режим доступу : https://nibu.kyiv.ua/elfond/ukraina_dvohmisychnik_knijka_4_1927/ukraina_dvohmisychnik_knijka_4_1927.pdf.

39. Український Археографічний збірник. Т. 2 [Електронний документ] / Українська Академія Наук, Археографічна комісія. – К. : Друкарня Укр. АН, 1927. – 394 с. – Режим доступу : https://nibu.kyiv.ua//elfond/ukrajins''kyj_arheografichnyj_zbirnyk_tom_2/ukrajins''kyj_arheografichnyj_zbirnyk_tom_2.pdf

40. Четыре письма А. Ф. Шафонского к А. С. Сулиме о порядках обучения в Галльской «педагогии» (1794–1797 гг.) / Публ. А. Лазаревского // ЧИОНЛ. – 1900. – Кн. 14. – Вып. 2. – Отд. 3. – С. 71-83.

41. «Чтения в Историческом обществе Нестора-Летописца» (1879-1914) : бібліографічний довідник / АН УРСР, Археографічна комісія, Інститут історії ; уклад. М. П. Колесник. – Київ : Ін-т історії, 1989. – 84 с. – (Науково-довідкові видання з історії України).

Електронні ресурси

42. Очерки малороссийских фамилий. Материалы для истории общества в XVII и XVIII веках [Електронний ресурс] / собр. А. М. Лазаревский. – Москва: Тип. Грачева и К., 1875 - 1876. – [96] c. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001917.

43. Опыт указателя источников для изучения Малороссийского края в историческом и географическом отношениях [Електронний ресурс] / [сост. А. М. Лазаревский]. – [Чернигов]: [б.и.], [1853]. – 48 c. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001833.

44. Лазаревский А. М. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. [Вып. 4 : Полк Стародубский. Уезды : Стародубский, Мглинский, Суражский, Новозыбковский, Новгородсеверский] [Електронний ресурс] / А. М. Лазаревский. – Чернигов : Губ. тип., 1866. – 1866. – [3] с., С. 394-857. – http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0002740.

Підготувала Світлана Плюта

Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань