ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
06.05.2024
Фото: Софія Геліївна Ялпачик (у центрі) з членами караїмської національно-культурної громади «Джамаат» Автор фото: Д. Дворецький, вересень 2018
У 2018 році наказом Міністерства культури України № 995 елемент «Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя » було взято під охорону держави та внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (охоронний номер 013.нкс).
Історична довідка.
Караїми – малочислена етнічна спільнота, яка проживає на території Україні. Це – один із корінних народів України. Караїми як етнос походять від древніх тюркських племен, що входили до складу Хазарського каганату в VІІІ-Х століттях. Після розгрому Хазарського каганату, караїми поселились в Криму, переважно в районі фортеці Чуфут-Кале, поблизу Бахчисараю. Або правильно говорити – Джуфт-Кале, стверджують караїми. Про це свідчать давні надгробні пам’ятники з тюркськими іменами у караїмських некрополях [Фиркович М. Я. Старинный караимский городок Калэ, называемый ныне “Чуфут-Калэ” / М. Я. Фиркович. – Вильна : Тип. И. Ционсона, 1907. – 48 с. : ил.]. У XIII ст. частина переселилась до Галичини та Волині, у XIV ст. – у Литву [Див.: Караїми Галича: історія та культура: матеріали Міжнар. конф. Галич, 6–9 вересня 2002 / Нац. заповідник “Галич”. – Львів ; Галич : СПОЛОМ, 2002. – 160 с.; Шабаровський В. В. Караїми на Волині: (штрихи до портрета загадкового народу) / В. В. Шабаровський. – Луцьк : Твердиня, 2013. – 251 с.]. Основним заняттям караїмів були садівництво, виноградарство, ремесла і торгівля, скотарство. Мова караїмів належить до кипчацької групи тюркських мов. Караїмська мова поділяється на три діалекти: тракайський, галицький і кримський. Караїми сповідують караїмізм – релігія, яка поєднує в собі риси іудаїзму, християнства та ісламу. Ця релігія ґрунтується на Старому Завіті, який віруючі мають читати та інтерпретувати самі, не покладаючись на сторонні авторитети. На відміну від інших релігій, не має жодних доповнень до Старого Завіту [Глосарій релігієзнавця / ред. В. О. Балух. – Чернівці : Наші книги, 2013. – С. 112-113]. Можливо, звідси й пішла назва, що походить від єврейського «карай» – читач.
На жаль цей етнос наразі поступово зникає внаслідок асиміляційних процесів і караїми докладають усіх можливих зусиль для збереження своїх культурних набутків. У Литві (Таракаї) проживає велика караїмська діаспора. У Галичі сьогодні є музей та цвинтар караїмів. У Луцьку є вулиця Караїмська. Колись тут стояла кенаса ― храм караїмів. На цій же вулиці зберіглося приміщення культурного центру караїмів. Однією з найбільших культурних установ, яка зберігає історію та культуру караїмів в Україні, можна назвати Музей караїмської історії та культури в Галичі. Створений у 2004 році, музей є філією державного заповідника «Давній Галич». У Харкові діє Харківська караїмська релігійна громада. Караїмські громади в Євпаторії та Сімферополі нараховують кілька сотень осіб, близько сотні караїмів залишилося у Феодосії, Керчі. За межами півострова представників цього етносу ще менше. У Мелітополі діє найбільша за межами Кримського півострова караїмська громада, яка налічує близько півсотні осіб, але війна та окупація росією Криму та Мелітополя, вплинула на те, що частина караїмських громад була вимушена емігрувати (караїмські родини виїхали зі своїх домівок і зараз знаходяться у Польщі, Литві, Хорватії, Ізраїлі, Німеччині, на західній Україні – Львові та ін.), частина залишилась, і це зробило збереження караїмської спадщини ще складнішим.
Перші караїми прибули до Мелітополя в середині ХІХ століття, у зв'язку з Кримською війною (1853-1856 рр.). Вони відіграли велику роль у розвитку та історії Мелітополя, були активними громадянами цього міста: побудували театр та багато будівель у нижній частині міста, були меценатами, займалися наукою, торгівлею, городництвом, мали військову кар'єру і брали участь у громадському житті міста. Караїми намагалися підтримувати зв’язок, дбайливо зберігали свою культуру, мову, традиції, відзначали разом національні свята.
Мелітополь Запорізької області – місто інтеркультурне, де проживають представники багатьох народностей. Найбільшою культурною громадою, яка займається розвитком караїмської культури в Україні, є Мелітопольське національно-культурне караїмське товариство «Джамаат», яке створено у 1991 році. У його витоків стояли Ялпачик Гелій Семенович та Тихонова-Катик Тетяна Олексіївна. Також в Мелітополі працює етнографічний культурний центр «Кале», що об’єднує караїмський музей і кафе караїмської кухні. У 2009 році при громаді був створений караїмський фольклорний ансамбль «Джамаат». Він унікальний, єдиний караїмський ансамбль в Україні. У Мелітополі караїми відзначають День корінних народів, проводять фестивалі караїмської гостинності та свята врожаю, роблять усе, аби про них знали в місті та країні як про окремий народ.
Фото: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/13#lg=lightgallery-un&slide=45
Важливим аспектом діяльності Мелітопольського національно-культурного караїмського товариства «Джаамат» є збереження нематеріальної культурної спадщини караїмів, зокрема, традиції національної кухні. В етнокультурному центрі «Кале» та кафе караїмської кухні «Чир-Чир» проводяться майстер-класи з виготовлення караїмських пиріжків, міські та регіональні культурні заходи з дегустацією і популяризацією караїмської кухні. Рецепти караїмських страв передавалися з вуст в уста, з покоління в покоління, дійшли до наших днів. На сьогодні караїмські пиріжки з м’ясом є найбільш відомою стравою і кулінарною візитівкою караїмів Мелітополя.
У караїмській, як і в інших національних кухнях, узагальнено досвід багатьох поколінь, результат багатовікового природного відбору продуктів та їх поєднань, що найбільше відповідають смаку народу. Особливістю кухні караїмів є вживання в різних видах баранини в поєднанні з тістом, овочами, фруктами, горіхами. За всю історію народу, традиційні способи приготування їжі передавалися від покоління до покоління, ряд страв і способів їх приготування втрачені або вийшли з вживання, з'явилися нові. Страви, аналогічні караїмським, є у кримських татар, болгар, тюркських народів Закавказзя та Середньої Азії, регіонів Причорномор'я, Середземномор'я, країн Близького Сходу – наступників Арабського халіфату та Османської імперії. У всіх існує безліч м'ясних і овочевих страв, що відрізняються різноманітністю і кількістю прянощів, що застосовуються.
Ет аяклак (лит. — kibin) – караїмська національна страва у вигляді запеченого листкового тіста і начинки з рубленої сирої чи вареної баранини (рідше яловичини), або картоплі чи сиру. М’ясо повинно бути рублене, тісто – листкове на курдючному жирі (вершковому маслі). Караїмський пиріжок має вигнуті краї у формі півмісяця, а на його поверхні робиться два невеликих отвори, в які заливається бульйон. Тісто виходить хрустким, а начинка – соковитою. Велику роль має ритуал приготування та подання караїмських пиріжків до столу. Незважаючи на популярність караїмської кухні, кулінарні рецепти стали систематизувати недавно.
Представниця Мелітопольського національно-культурного караїмського товариства «Джаамат» та членкиня правління громадської організації «Спілка караїмів України», кандидат географічних наук, доцент Олена Арабаджи проводить велику роботу у напрямку збереження та популяризації традиційної культури караїмів. Нею підготовлено низку наукових публікацій щодо особливостей караїмської національної кухні та збереження нематеріальної культурної спадщини караїмів. 26 лютого 2022 року російські війська окупували місто Мелітополь, Олена Арабаджи звернулася до світової спільноти на XXI сесії Постійного форуму корінних народів світу при Організації об’єднаних націй, який проходив з 29 квітня по 6 травня 2022 року, і закликала до міжнародної підтримки України у боротьбі з російськими агресорами. Зауважила, що військова агресія росії та окупація українських міст завдала нищівного удару по корінним народам України, збереженню історико-культурної спадщини, родинним зв’язкам [https://dess.gov.ua/karaim-21-forum-oon/].
У 2021 році Верховна Рада України прийняла Закон України «Про корінні народи України», який визначає, що корінними народами України, які сформувались на території Кримського півострова, є кримські татари, караїми, кримчаки. «Корінний народ України – автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України», – йдеться в документі. Закон спрямований на максимальний захист культурних, інформаційних та інших прав корінних народів, надання їм механізмів та інструментів роботи з Українською державою. Зокрема, визнаються представницькі органи корінних народів. Для караїмів це особливо важливо, адже представницький орган караїмів лише утворюється. Згідно з документом, «корінні народи мають право на дотримання, відродження та розвиток своїх духовних, релігійних та культурних традицій і звичаїв, збереження матеріальної та нематеріальної культурної спадщини; визначення переліку власних місць та об’єктів релігійного та культурного значення; відновлення своєї історичної топоніміки; співпрацю із закладами освіти задля забезпечення вивчення своєї мови, історії, культури корінного народу. Закон дозволить державі сформувати систему підтримки інструментів збереження культури караїмів: вивчення мови караїмів, дослідження історії та культури караїмів, створенню та розповсюдженню контенту про караїмів та їх культуру, тощо».
Сподіваємось, що підтримка вже існуючих практик громад караїмів Мелітополя, Харкова, Херсона, Галича та інших міст і містечок України дозволить передати спадщину цього народу наступним поколінням. Віримо у Збройні Сили України та чекаємо на деокупацію Криму та Мелітополя!
Список літератури з фонду Національної історичної бібліотеки України
Арабаджи О. С. Етнографічний музей «Кале» як осередок збереження історико-культурної спадщини караїмів // Імплементація Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи : зб. наук. пр. за матеріалами ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 16 грудня 2016 р. / Український центр культур. дослідж.; заг. ред. О. А. Буценка. Київ : НАКККМ, 2016. – С. 5-9. Шифр: А39112/7/В855.
Арабаджи О. С. Традиція частування караїмів як яскравий зразок нематеріальної культурно спадщини народу // Імплементація Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи : зб. наук. пр. за матеріалами ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю, 20-21 грудня 2017 р. / Український центр культур. дослідж.; заг. ред. І. В. Френкель [та ін.] ; [упор. Босик З. О.; відп. ред. Телеуця В. В.]. – Київ : НАКККіМ, 2018. С. 5 – 8. Шифр: А37968/709/В855.
Глосарій релігієзнавця / ред. В. О. Балух. – Чернівці : Наші книги, 2013. – 279 с. Шифр: А32464/2(03)/Г547.
Елементи Нематеріальної Культурної Спадщини України = Intangible Cultural Heritage Elements of Ukraine / М-во культури України, Укр. культур. фонд ; наук. ред.: В. В. Телеуця, Л. М. Снігирьова. – Вінниця : Твори, 2018. – 145, [6] с. : іл. Шифр: А41589/9(с2)/Е503.
Зі змісту: Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя. – С. 126 – 135.
Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнар. конф. Галич, 6–9 вересня 2002 / Нац. заповідник «Галич». – Львів ; Галич : СПОЛОМ, 2002. – 160 с. – Текст укр. і англ. мовами. Шифр: Б3997/9(с2)/К21.
Караїми та їх роль у контексті світової спільноти: матеріали міжнар. наук. конф., Галич, 17 вересня 2012 р. / М-во культури і туризму України, М-во освіти і науки України, Нац. заповідник «Давній Галич». – Галич : Давній Галич, 2012. – 100 с. Шифр: Б7536/9(с2)/К21
К некоторым вопросам караимской общественной жизни. – Киев : Киев. слово, 1898. – 32 с. – Текст рос. Шифр: 9(с8)К11.
Кримські караїми в Україні : наук.-допоміж. бібліогр. покажч., 1917-1941. – Київ : Кн. палата України, 2001. – 88 с. – (Сер.: «Етноси України»). Шифр: В473/9(с2)(01)/К823.
Крымские караимы: Происхождение, этнокультура, история. – Симферополь : Доля, 2005. – 159 с. – Текст рос. Шифр: А13799/9(с2)/К 852.
Кукула С. Караїми – одні з найдавніших мешканців Галича / С. Кукула // Пам’ятки України: історія та культура : наук.-популяр. ілюстрований часоп. – 2013. – № 6. – С. 66 – 71 : фот. Шифр: П1/05/П15/2013/6.
Культурно-духовные основы исторической судьбы крымских караимов: традиции и современность: (материалы междунар. науч.-практич. конф., посвящ. 20-летию создания нац.-культ. караимского о-ва, 14-16 сентября 2011 г., г. Мелитополь) / Мелитопольский гос. пед. ун-т им. Богдана Хмельницкого, Нац.-культ. караимское о-во города Мелитополя ; ред.: Е. С. Арабаджи, М. А. Семикина, С. Г. Ялпачик. – Мелитополь : МГТ, 2012. – 114, 1 с. – Текст рос. Шифр: В2660/9(с2)/К906.
Ливанов Ф. В. Чуфут-Кале (иудейская крепость) в Крыму: с присоединением истории малоисследованной еще в России секты караимов : сост. и изд. для путешественников / Ф. В. Ливанов. – Москва, 1874. – 66 с. – Текст рос. Шифр: 9(с168)/Л55
Османов Э. Э. Культовые сооружения Бахчисарая в конце ХVІІІ начале ХХ века / Э. Э. Османов // Таврійські студії. Історичні науки. – 2012. – № 2. – С. 89-93. – Текст рос. Шифр: Пр4627/2012/2.
Полканов Ю. А. Легенды и предания Караев (крымских караимов-тюрков) / Ю. А. Полканов ; Асоциация крымских караимов «Крымкарайлар», Молодежный караимский центр. – Симферополь, 1995. – 67 с. – Текст рос. Шифр: А14170 / 8Ю/П51.
Поляков В. Е. Клад и другие караимские истории / В. Е. Поляков. – Симферополь : Доля, 2004. – 142 с. : фото. – Текст рос. Шифр: А14229/П542
Походження етносу кримських караїмів та трансформація караїзму в герменевтичному колі інтерпретації історії / Ю. С. Бараш [и др.] // Універсум історії та археології = Universum historiae et archeologiae. – 2020. – Т. 3, Вип. 1(28). – С. 116-124. Шифр: Пр5010/2020/3/1.
Прохоров Д. А. Виникнення громад караїмів на території губерній Північно-Дніпровського Лівобережжя в другій половині XIX - на початку XX ст. / Д. Прохоров // Ніжинська старовина : зб. регіональної історії та пам’яткознавства. – 2012. – Вип. 14(17). – С. 33-39. Шифр: Пр4120/2012/14.
Тирияки Д. Караимские кенасы Евпатории / Д. Тирияки. – Севастополь : Библекс, 2008. – 40 с. : ил. – Текст рос. Шифр: А19449/2/Т441
Тюркские народы Крыма: Караимы. Крымские татары. Крымчаки / ред. С. Я. Козлов. – Москва, 2003. – 458 с. : фото, ил. – (Народы и культуры). – Текст рос. Шифр: Б4508/9(с2)/Т985.
Фиркович М. Я. Старинный караимский городок Калэ, называемый ныне «Чуфут-Калэ» / М. Я. Фиркович. – Вильна : Тип. И. Ционсона, 1907. – 48 с. : ил. – Текст рос. Шифр: 902.6/Ф62.
Чопп І. Л. Караїми півдня України. Одеські караїми / І. Л. Чопп ; Одеський держ. ун-т ім. І. І. Мечникова, Кафедра археології та етнографії України. – Одеса, 1996. – 37 с. – (Історичне краєзнавство Одещини ; вип. 7). Шифр: Пр4887/7.
Шабаровський В. В. Караїми на Волині: (штрихи до портрета загадкового народу) / В. В. Шабаровський. – Луцьк : Твердиня, 2013. – 251 с. Шифр: А27984/9(с2)/Ш124.
Штанько О. Два документи до історії караїмів 1615 р. / О. Штанько // Українознавство :: щокв. наук.-популяр. журн. – 2019. – № 4(73). – С. 129-136. Шифр: У9/05/У45/2019/4.
Електронні джерела
Арабаджи О. Традиції приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом) [Електронний ресурс] / Автентична Україна. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicii-prigotuvanna-et-aaklak-karaimskij-pirizok-z-masom. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 22.09.2023.
«Відтінки України» на Суспільному: історія караїмки Софії Ялпачик [Електронний ресурс] / Суспільне. Культура. – Дата опублікування 19 серпня 2021. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://suspilne.media/156798-vidtinki-ukraini-na-suspilnomu-istoria-karaimki-sofii-alpacik/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 22.09.2023.
Ет аяклак: традиція жива [Електронний ресурс] / Погляд. – Дата опублікування 29 жовтня 2019. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://poglyad.tv/et-ayaklak-tradytsiya-zhyva-article. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 26.09.2023.
Звіт Мелітопольского національно-культурного товариства «Джаммат» щодо інвентаризації, популяризації та збереження елемента Національного переліку НКС України «Традиція приготування ет аяклакъ (караїмський пиріжок з м’ясом). Рецепти караїмів Мелітополя» [Електронний ресурс] / УЦКД. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://surl.li/lmwzx. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 26.09.2023.
Караимские пирожки. Мягкое, вкусное тесто. Сочная начинка [Електронний ресурс] / Food Time - рецепты, кулинария // YouTube. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=sttRuhIwmrU. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 26.09.2023.
Лебедева Э. И. Рецепты караимской кухни. – Симферополь : Изд-во «Таврида», 1992. – 272 с. [Електронний ресурс] / Крымология-R Wiki. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://surl.li/lmwxn – Назва з екрана. – Дата перегляду: 26.09.2023.
Моніторинг по елементу 013.нкс «Традиції приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя» (аналіз та рекомендації) [Електронний ресурс] / УЦКД. – Дата опублікування 22 жовтня 2020. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uccs.org.ua/novyny/monitorynh-po-elementu-013-nks-tradytsii-pryhotuvannia-et-aiaklak-karaimskyj-pyrizhok-z-m-iasom-dosvid-karaimiv-melitopolia-analiz-ta-rekomendatsii/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 22.09.2023.
Олена Арабаджи про культурну спадщину караїмів – перлину Приазов’я [Електронний ресурс] / Zruchno.Travel. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://zruchno.travel/Publications/Entry/5933?lang=ua. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 20.09.2023.
Пиріжки останніх караїмів [Електронний ресурс] / Репортер. – Дата опублікування 28 жовтня 2019. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://reporters.media/pyrizhky-ostannih-karayimiv/. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 22.09.2023.
Традиції частування караїмів Мелітополя [Електронний ресурс] / Обл. метод. центр культури і мистецтва Запорізької облради. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.zomc.org.ua/nemater ialna-kulturna-spadhina/perelik-elementiv-nks/item/967-karaimska-kultura-iak-element-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-dotsent-olena-arabadzhy. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 22.09.2023.
Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя [Електронний ресурс] / УЦКД // Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини / М-во культури України, Укр. центр культур. дослідж; УКФ. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/13. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 26.09.2023.
Список не є вичерпним. Більше документів по даній темі Ви можете знайти в Електронному каталозі та базах даних НІБУ (https://nibu.kyiv.ua/irbis/catalogs/)
Укладачі: фахівці відділу довідково-бібліографічної та
науково-інформаційної роботи
Нестеренко О. В., Снігирьова Л. М.
Докладніше про рубрику:
Нематеріальна культурну спадщину в документних джерелах
