ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Елізе Реклю та його Magnum opus: «Земля і люди. Загальна географія» («Nouvelle géographie universelle : la terre et les hommes»)

До уваги користувачів пропонуємо книжкову виставку з фонду відділу документів іноземними мовами «Елізе Реклю та його Magnum opus: «Земля і люди. Загальна географія» («Nouvelle géographie universelle : la terre et les hommes»)»

Жан-Жак Елізе Реклю (фр. Jacques Élisée Reclus; 1830-1905), визначний французький географ та історик, член Паризького Географічного товариства, переконаний анархіст та мислитель.

Життєвий шлях

Народився 15 березня 1830 р. в Сент-Фуа-ла-Гранд в сім'ї пастора. Навчався у протестантській середній школі в Німеччині, в Рейнській області, де отримав літературну і релігійну освіту.

У 1848 р., здавши іспит на ступінь бакалавра, приступив до вивчення теології в Монтобані, проте незабаром відмовився від намірів стати теологом і провів один семестр в Берлінському університеті, слухаючи лекції знаменитого географа Карла Ріттера. Після державного перевороту 2 грудня 1851 р. Реклю, що дотримувався республіканських поглядів, змушений був покинути Францію і влаштувався в Лондоні. Подорожував, працював в Ірландії і в Америці. У 1856 р., зазнавши невдачі у створенні сільськогосподарської комуни в Новій Гренаді (Колумбія), повернувся до Парижу. Став журналістом і секретарем видань Географічного товариства.

З 1859 р. Реклю почав друкувати в «Журналі двох світів» («Revue des Deux Mondes») статті з географії, літератури, міжнародної політики, економіки, археології, бібліографії; ці публікації незабаром привернули увагу читацької аудиторії. Співпрацював у «Tour du Monde» та інших географічних журналах. У 1868 р. спільно з М. Бакуніним і Д.Фанеллі заснував Альянс соціалістичної демократії, який в 1869 р. приєднався до 1-го Інтернаціоналу.

Будучи самостійним і різнобічним мислителем, ворогом релігійних і соціальних примусів, заснованих, на його думку, на забобонах і угодах, які не мають філософської цінності, Реклю розвинув у своїх творах цілий комплекс ідей, що виходили за рамки чисто географічних досліджень. Так, в роботі «Земля, опис феноменів життя на земній кулі» («Terre, description des phénomènes de la vie du globe», 2 vol., 1867-1868) Реклю виклав концепцію «фізичної географії», що базується на ідеї гармонії між людиною, Землею та космосом . Життя мешканців нашої планети визначають природні умови - клімат і грунт, особливості конкретної місцевості. В процесі історичного розвитку змінюються відносини людини з природою. Сучасні люди, творці індустріальної цивілізації, віддають перевагу силі перед красою і змінюють Землю відповідно до власних уявлень і потреб. В результаті первинна гармонія людини і природи порушується, що може призвести до серйозних проблем у житті людства в загальноісторичному масштабі.

Необхідно, вважав Реклю, знову повернути Землі красу, пізнавати її, керуючись принципами любові, а не насильницького перетворення. Це можливо тільки шляхом виховання, яке розвине моральне почуття людей і приведе їх до гармонії один з одним і з природою. Людська солідарність, на думку Реклю, - єдиний спосіб покласти край економічній і соціальній нерівності, а це, в свою чергу, допоможе людству перейти в своєму русі від історичних циклів до справжньої еволюції.

Під час облоги Парижа Реклю служив в національній гвардії і залишався в її лавах в період Комуни. У квітні 1871 р. був заарештований, ув'язнений і постав перед Військовою радою, яка засудила його до довічної депортації. У 1872 р. вирок було пом'якшено завдяки клопотанню європейських вчених і замінено висилкою. У 1873 р. Реклю поїхав в Італію, потім до Швейцарії, де продовжив географічні та етнографічні дослідження. Зблизився з Кропоткіним і Юрською федерацією анархо-синдикалістів. 1878-1894 рр. стали для нього часом активної творчості - спочатку в Швейцарії (1872-1890), потім у Франції (1890-1894), куди він повернувся після амністії. Найбільш значною його роботою, яку можна розглядати як першу істотну спробу створення у Франції географії на науковій основі, став фундаментальний твір «Земля і люди. Нова загальна географія» («Nouvelle géographie universelle, la terre et les hommes», 19 vol., 1875-1894).

Реклю брав участь у створенні Вільного університету в Брюсселі, де став в 1892 р. професором порівняльної географії, а в 1898 р. заснував в рамках університету Географічний інститут. В останні роки життя працював над фундаментальною працею «Людина і Земля» («Homme et la Terre», 6 vol., 1905-1908).

Серед інших праць Реклю - «Путівник по Лондону і його околицях» («Guide du voyageur à Londres et aux environs», 1860); «Лондон в ілюстраціях» («Londres illustré»); «Історія струмка» («Histoire d'un ruisseau», 1869); «Феномени Землі: моря і метеори» («Phénomènes terrestres: les mers et les météores», 1873); «Історія гори» («Histoire d'une montagne», 1880); «Еволюція, революція і анархістський ідеал» («L'évolution, la révolution et l'idéal anarchique», 1898).

Елізе Реклю та Україна

У т. 5 свого головного твору «Земля і люди» Реклю представив Україну як самостійну географічну одиницю, користуючись серед іншого творами українців, зокрема М. Драгоманова, з яким Реклю був у приязних стосунках.

У 1879 р. Реклю видав карту "Peuples de l’Europe Orientale", Париж. Українці позначені на карті як Pettits Russien (Малоруси). Ареал проживання українців - від Берестейщини, Підляшшя, Пінщини до Подоння та Кубані. Все Надсяння (від р. Дунаєць) і далі на схід заселене українцями.

«Земля і люди. Загальна географія»

У 1873 р. Реклю приступив до роботи над грандіозним твором «Земля і люди. Загальна географія». За 20 років було створено 19 томів (п'ятий том у двох випусках, з доповненнями): п'ять томів про Європу, п'ять про Азію, по чотири про Африку і Америку, один про Австралію та Океанію. У книгах Реклю в рівній мірі талановито представлено опис природи, економіки, культури та життя людей окремих країн світу. Основу описів становлять не природні особливості, а народи, міста, визначні пам'ятки.

«Загальна географія» принесла Реклю всесвітню популярність і була переведена на багато іноземних мов. У Росії твір французького вченого витримав два видання: перше, що побачило світ у 1877-1896 рр., заслужило схвальні відгуки критики і читачів, як за точний і хороший переклад, так і за розкішне оформлення; друге, здешевлене видання, було опубліковано товариством «Общественная польза» в 1898-1901 рр. з метою зробити цю капітальну працю доступною більшій читацькій аудиторії.

З фонду НІБУ:

Reclus, É. Nouvelle géographie universelle, la terre et les hommes [Текст] Т. 3. L'Europe centrale (Suisse, Austro-Hongrie, Allemagne). - Paris : Librairie Hachette et Cie, 1878. - 983 p. - Франц.

Reclus, É. Nouvelle géographie universelle, la terre et les hommes [Текст] Т. 6. L'Asie russe. - Paris : Librairie Hachette et Cie, 1881. - 919 p. - Франц.

Reclus, É. Nouvelle géographie universelle, la terre et les hommes [Текст] Т. 14. Océan et  terres océaniques. - Paris : Librairie Hachette et Cie, 1889. - 1004 p. - Франц.

Reclus, É. Nouvelle géographie universelle, la terre et les hommes [Текст] Т. 16. Les États-Unis. - Paris : Librairie Hachette et Cie, 1892. - 847 p. - Франц.

Укладачі: Дмитренко Є.Ю., Коленко В.М.