ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
20.04.2024
Відділом обслуговування користувачів підготовлено віртуальну книжкову виставку «Старовинні міста України. Вишгород».
Українські землі заселені з найдавніших часів. В епоху палеоліту, при освоєнні греками Північного Причорномор’я, а також в середньовіччі на них вирувало життя. Тут кожна місцевість має свої легенди та є свідком героїчних та славетних подій, які творили долю нашої країни. Найбільш цінними в історичному плані є найстаріші міста України, які існують вже багато століть. Їх населяли древні племена, засновували князі, розбудовували шляхтичі, відвойовували козацькі війська, утверджували незалежність новітні політичні діячі.Перші гради з´явились наприкінці V— у першій половині VI ст. Протягом наступних століть ці гради активно розбудовувались та переросли у великі міста. "Повість минулих літ" нараховує на Русі в IX—Х ст. 20 міст, таких як Київ, Чернігів, Переяслав, Любеч, Вишгород. У Х ст. літописи згадують 32 міста, в XI ст.— близько 60, а в XIII ст. їх нараховувалося вже майже 300.
Міста Південної Русі були зосереджені в Середньому Подніпров'ї, поблизу стольного града Києва. Чимало міст виросло в західному регіоні, в Галицькій і Волинській землях. Найголовніші з них займали велику площу, з населенням до декількох десятків тисяч, та відігравали роль адміністративних, соціально-економічних, та культурних центрів країни.
Багато старовинних міст збереглись до нашого часу й приваблюють тисячі туристів своєю неповторною красою, чудовими об'єктами архітектури та будівництва, музеями, старовинними, історичними пам'ятками – замками, фортецями, храмами, церквами, парками тощо. Тут кожен куточок «дихає історією».
Ця виставка присвячена одному з найдавніших міст України – Вишгороду.
Вишгород
Вишгород розташований в заповідній зоні на північ від Києва на правому березі Дніпра, на Київському водосховищі. Це невелике стародавнє місто було одним із найкрасивіших та значних міст Київської Русі, політично та економічно тісно зв’язаним з Києвом. Також він був ключовим пунктом шляху «Із варягів у греки» та колискою українського гончарства. Історичний ландшафт та городище давньоруського Вишгорода внесено до пам’яток національного значення.
Вперше Вишгород згадується в «Повісті минулих літ» під 946 роком як резиденція княгині Ольги – «Ольжин град». У X-XI ст. Вишгород був типовим для того часу феодальним замком і літньою резиденцією київських князів. Тут у 1054 році помер великий князь київський Ярослав Мудрий, останки якого поховали в Борисоглібській церкві, які згодом перенесли до Київського Софійського собору. 1078 року Вишгород уперше згаданий як столиця удільного князівства Київщини.
Давній Вишгород був значним церковно-релігійним осередком. За часів князювання Ярослава Мудрого у місті була збудована дерев’яна церква на вшанування перших руських святих - братів Бориса і Гліба, вбитих Святополком Окаянним, на місці якої у 1112 р був побудований кам’яний храм Бориса і Гліба, який відзначався красою зовнішнього і внутрішнього оздоблення. За розмірами це був найбільший, після Софії, храм на Русі.
Для полегшення доступу тих, хто приходив на поклоніння до мощів святих Бориса і Гліба, які зберігалися в цьому храмі, князь Володимир Мономах побудував у 1115 р. дерев’яний міст – перший в країні міст через Дніпро.
Вишгород являв собою значний осередок культурного життя Київської Русі. Саме тут Ярослав Мудрий працював над «Руською правдою», запрошував книжних знавців, перекладачів різних творів духовного змісту. Також існує версія, що на вишгородській землі зберігається славнозвісна бібліотека Ярослава Мудрого. Князь Володимир Мономах, перебуваючи у Вишгороді, написав свій славнозвісний літературний твір «Повчання дітям». Вважають, що тут написані напівлегендарні «Житія Бориса і Гліба», які є видатними пам’ятками давньоруської літератури.
Писемні джерела свідчать про те, що Вишгород був досить великим ремісничим центром, в якому вже в X ст. зосереджувалася значна кількість ремісників, а в XI-XII ст. тут існували цілі ремісничі організації. Також з X ст. він був значним осередком зовнішньої та внутрішньої торгівлі, поряд з такими торговельними центрами, як Новгород, Смоленськ і Київ. Значний економічний розвиток міста підтверджують знахідки так званого «кварталу металургів» з житлами і майстернями для виробництва: склоробного, ювелірного, ковальського, гончарного.
Вишгород був важливим стратегічним пунктом, що входив до системи оборони центральної території Київської держави, могутньою фортецею Київської Русі, міцним форпостом Києва в боротьбі проти печенігів та половців. Місто оточували потужні вали і рови довжиною близько 3 км із стінами та вежами над ними. Під стінами Вишгорода, який надійно захищав Київ з півночі, відбувалися кровопролитні битви з кочівниками, які тут не раз зазнавали поразки.
З кінця XI – початку XII ст. Вишгород стає об’єктом пожалування, але не перетворюється на окреме удільне князівство, а залишається передмістям Києва. У Вишгороді знаходились ставленики великого київського князя на правах воєвод: Ярополк Ізяславич, Всеволод Мстиславич, Вячеслав Володимирович, Андрій Юрієвич та ін. Була тут і своя посадська влада – тисяцький, який здійснював і поєднував адміністративне керівництво, поліцейські функції та функції визиску. У цей же час будуються нові укріплення міста.
З середини XII століття, водночас із занепадом Києва як центра держави, втрачав своє значення і Вишгород. Під час монголо-татарської навали у 1240 році Вишгород був вщент зруйнований і спустошений.
З 1362 і до 1569 року Вишгород перебував під владою феодальної Литви, а після Люблінської унії 1569 року – шляхетської Польщі. Його власником лишfвся Межигірський монастир, якому ці землі були приписані грамотою Сигізмунда.
В 1595 році Вишгород увійшов до складу королівських маєтностей і став центром Вишгородського староства. Надаючи йому великого військового значення як форпостові Києва, польський король на початку XVII ст. наказав відновити тут укріплення – вал і замок з вежами.
Під час Визвольної війни 1648-1654 рр. населення Вишгорода активно виступало проти польсько-шляхетського панування. У травні 1648 року в Київському повіті спалахнуло повстання, в якому взяли участь і вишгородці. Вишгород був визволений з-під влади шляхетської Польщі і з 1649 року ввійшов до складу Київської сотні Київського полку.
Під час війни Росії з Польщею 1654-1667 рр. Вишгород був спалений. За Андрусівським перемир’ям 1667 р. він остаточно відійшов до Росії. З того часу він майже не розвивається і залишається невеликим селищем.
У післяреформений період у Вишгороді розвивається промисловість, місто зростає. Тут з’являються цегельні заводи Л. Черноярова, Ф. Березовського, головною продукцією яких була вогнетривка цегла – «межигірка». Працювали вишгородці і на Межигірській фаянсовій фабриці, яка була відома своїм якісним фаянсом.
В 1843 і 1846 рр. у селі побував Т. Г. Шевченко, де зробив ряд зарисовок. Цей візит знайшов відображення в поемі «Чернець», де також згадується Межигірський монастир. Начерк місцевості олівцем, що він виконав під час останньої з цих поїздок, дає змогу уявити тогочасний Вишгород.
На початку XX ст. Вишгород разом з усією Україною пережив буремні роки Першої світової та Громадянської війни в Росії. Містом почергово володіли УНР, німецькі війська, Гетьманат, Директорія Симона Петлюри, армія Денікіна, військо Польське і, зрештою, більшовики. Потім були: побудова вугільних шахт, колективізація, сталінські репресії, голодомор. Слідом за тим місто пережило всі жахи Другої Світової війни і окупацію. В листопаді 1943 р. Вишгород вкотре став плацдармом для штурму Києва. Німецько-фашистські загарбники завдали величезної шкоди місту, спалили багато будинків, зруйнували церкву Бориса і Гліба.
У повоєнну епоху місто знову звелося на ноги завдяки будівництву велетня гідроенергетики - Київської ГЕС, - однієї з найбільших на той час електроцентралей Європи. Вишгород спочатку став селищем енергетиків, а потім і містом, центром вишгородського району.
В 1968 р. Вишгород отримав статус міста, в цьому ж році його внесено до Списку стародавніх міст, селищ і сіл України. 12 квітня 1973 року створено Вишгородський район з центром у місті Вишгород. 1976 року місто включено до Переліку древніх середніх і малих міст, що мають пам’ятки історії, археології і архітектури. У 1994 році засновано Вишгородський історико-культурний заповідник. 2001 року Вишгород включено до Списку історичних населених міст України.
Пам’ятки культури:
Музеї
Пам’ятки природи:
Список літератури:
Бібіков Д. Вишгород у політичній історії Давньоруської держави (за літописними даними)/ Д. Бібіков //Археологічні зошити з Пересопниці. IV: збірник статей учасників IV Наукового археологічного симпозіуму “Літописні міста давньоруської держави” 7-8 жовтня 2016 року. - Рівне: Зень О., 2016. - С. 7-17
Бібіков Д. В. Вишгородський “квартал металургів” ХІІ - ХІІІ ст. у світлі нових досліджень [2012-2013 рр.] [Текст] / Д. В. Бібіков ; Нац. заповідник "Глухів", Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК // Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. - 2014. - Вип. 7. - С. 68-74
Бібіков Д. В. Давньоруські оборонні споруди Вишгорода: [аналіз результатів археологічних досліджень та писемних даних]/ Д. В. Бібіков; Нац. заповідник Глухів, Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК //Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. - Київ; Глухів, 2015. - Вип. 8. - С78-82: іл.
Бібіков Д. В. Нові дослідження Вишгородського городища/ Д. В. Бібіков, В. Г. Івакін //Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. - 2013. - Вип. 6. - С. 124-129
Бреяк О. В. Цегельне виробництво в Вишгороді і околицях: [Х - ХІІІ ст.]/ О. В. Бреяк; Вишгородський історико-культурний заповідник //Старожитності Вишгородщини: збірник тез доповідей і повідомлень 10-ої науково-практичної конференції, присвяченої “Дню пам’яті Ярослава Мудрого”, 28 лютого 2003 р., м. Вишгород. - Вишгород, 2003. - С26-33
Булаєвська Н. І. З історії створення історико-культурного заповідника у м. Вишгороді: [заснований 1994 р.]/ Н. І. Булаєвська; Вишгородський історико-культурний заповідник //Старожитності Вишгородщини: збірник тез доповідей і повідомлень 9-ої науково-практичної конференції, присвяченої “Дню пам’яті Ярослава Мудрого”, 4-5 березня 2002 р., м. Вишгород. - Вишгород, 2003. - С6-10
Буряк Н. В. Археологічні дослідження на території давнього Вишгорода та його околиць [кінець XVIII - XX ст.]: історіографічний нарис/ Н. В. Буряк; Вишгородський історико-культурний заповідник //Старожитності Вишгородщини: збірник тез доповідей і повідомлень 10-ої науково-практичної конференції, присвяченої “Дню пам’яті Ярослава Мудрого”, 28 лютого 2003 р., м. Вишгород. - 2003. - С11-17
Вишгород: фотоальбом/ упоряд. В. В. Климик ; вступ. ст. А. І. Шульга ; фото М. О. Голяк. - Київ: Мистецтво, 1982. - 96 с.: іл.
Даценко І. В. Перші вулиці міста Вишгорода до 60-х років [ХХ ст.] [Текст] / І. В. Даценко ; Вишгородський історико-культурний заповідник // Старожитності Вишгородщини: збірник тез доповідей і повідомлень 17-ої науково-практичної конференції, присвяченої “Дню пам’яті Ярослава Мудрого”, 26-27 травня 2011 р., м. Вишгород. - 2012. - С. 13-23
Дегтяр Т. І. Вишгородські видзвони: (розповіді про найголовніше) : до 35-річчя району/ Т. І. Дегтяр. - К.: РАДА, 2008. - 144 с.: іл.
Звіряка А. І. Історичний ландшафт давньоруського м. Вишгорода/ А. І. Звіряка //Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. - Київ: Фенікс, 2013. - Вип. 8. - С56-65: іл..
Івакін В. Г. Нові дані про ремесло і торгівлю давньоруського Вишгорода (за матеріалами досліджень 2013 - 2015 рр. )/ В. Г. Івакін, Д. В. Бібіков, А. М. Оленич //Дослідження Київського Полісся. - Київ, 2016. - Вип. 3 (20).
Івакін В. Г. Предмети особистого благочестя з гончарного посаду давньоруського Вишгороду (за матеріалами археологічних досліджень 2015 р.)/ В. Г. Івакін //Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. - 2016. - Вип. 9. - С. 153-157
Івакін В. Г.Нові дані про ремесло і торгівлю давньоруського Вишгорода (за матеріалами досліджень 2013-2015 рр.) [Текст] / В. Г. Івакін, Д. В. Бібіков, А. М. Оленич // Археологія і давня історія України: [збірник наукових праць]. - 2016. - Вип. 3(20). - С. 160-167
Капустін К. Знахідки XVI-XVIII ст. із Вишгорода (за матеріалами розкопок 1936?1937 рр. та 1947 р.) [місто Вишгород Київська область] [Текст] / К. Капустін // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: збірник наукових статей / Наук.-дослід. центр “Часи козацькі”, Укр. т-во охорони пам'яток історії та культури , Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК , Іст.-культ. асоціація “Україна-Туреччина”, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. - 2014. - Вип. 23. - С. 91-95
Корнеева В. И. Борисоглебская церковь в г. Вышгороде [Текст] / В. И. Корнеева ; Вишгород. іст.-культ. заповідник // Старожитності Вишгородщини: збірник тез доповідей і повідомлень 11-ої науково-практичної конференції, присвяченої “Дню пам’яті Ярослава Мудрого”, 3 берез. 2004 р., м. Вишгород. - 2004. - С. 18-27
Ніколаєнко Л. І. Вивчення історії Вишгорода від середини ХІХ ст. до кінця 30-х рр. ХХ ст./ Л. І. Ніколаєнко; Вишгород. іст.-культ. заповідник //Старожитності Вишгородщини: збірник тез доповідей і повідомлень 11-ої науково-практичної конференції, присвяченої “Дню пам’яті Ярослава Мудрого”, 3 берез. 2004 р., м. Вишгород. - Вишгород, 2004. - С64-78
Ніколенко Л.І. Орлов Р. С. Дослідження Вишгородського гончарного центру ХІ - ХІІ ст.: [підсумки кількох археологічних досліджень гончарних осередків, що відбулися протягом ХХ ст.]/ Р. С. Орлов; Вишгородський історико-культурний заповідник //Старожитності Вишгородщини: збірник тез доповідей і повідомлень 10-ої науково-практичної конференції, присвяченої “Дню пам’яті Ярослава Мудрого”, 28 лютого 2003 р., м. Вишгород. - Вишгород, 2003. - С34-65
Пироженко І. В. Вишгород. Межигір’я/ І. В. Пироженко, І. Т. Черняков; Управління культури і туризму Запорізької облдержадміністрації, Вишгородський історико-культурний заповідник. - Київ, 2007. - 174 с.
Т. Шевченко на Вишгородщині [Текст] / Л. І. Ніколенко // Старожитності Вишгородщини : зб. тез доп. і повідомл. 11-ої наук.-практ. конф., присвяч. "Дню пам’яті Ярослава Мудрого", 3 берез. 2004 р., м. Вишгород. - 2004. - С. 57-63
Додаткову літературу з історії України та про окремі історико-культурні об'єкти Ви можете знайти в електронному каталозі та тематичних БД нашої Бібліотеки.
