ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
12.11.2026
На відзначення 160-річного ювілею видатного українського мовознавця Євгена Костянтиновича Тимченка (1866–1948) у межах дослідження особової бібліотеки вченого представляємо віртуальну виставку нарисів і матеріалів, підготовлених фахівцями науково-дослідного відділу стародруків, цінних та рідкісних видань.
Національній історичній бібліотеці України пощастило мати у своєму фонді майже всі першодруки праць Євгена Тимченка з тематики української історичної морфології та синтаксису. Особливі примірники цих книг були й залишаються предметом вивчення співробітниками відділу.
Представлені матеріали можуть стати поштовхом для нових досліджень наукової біографії автора блискучих історико-лінгвістичних праць, академіка Є. К. Тимченка.
Дослідження НІБУ «Бібліотека Євгена Тимченка» має на меті, зокрема, започаткування меморіальної колекції видань з особової книгозбірні Євгена Тимченка.
Фахівці відділу продовжують пошуки книг та окремих відбитків статей, які перебували в книгозбірні вченого до 1930-х років. Після арешту Є. К. Тимченка його коштовну бібліотеку було розпорошено. Участь у її реконструкції – справа честі для НІБУ та всіх наукових інституцій, які володіють раритетами з бібліотеки видатного вченого-патріота.
Пропонуємо увазі користувачів повні тексти двох нарисів з електронного видання НІБУ «Неповторні риси книг» та текст статті, опублікованої в журналі «Наука і суспільство».
Раритети Євгена Тимченка у фонді Національної історичної бібліотеки України
Ч. 1. Унікальні екземпляри першодруків Є. К. Тимченка
«Нині непомітно минає 150 років з дня народження Євгена Тимченка, одного з найвидатніших українських мовознавців. На відзначення цього ювілею публікуємо його Magnum opus [головну працю] про відмінки іменника в українській мові, писаний з 1913 по 1928 рік; цей твір так і не був опублікований одним виданням та й загалом не перевидавався й існує лише в першодруках», – так автори інтернет-видання «Збруч» у жовтні 2016 року вшанували професора Київського університету, академіка Української академії наук, дійсного члена НТШ і Київської Старої Громади, автора праць з фонетики, граматики, лексикографії, діалектології, історії української мови; перекладача, спеціаліста з порівняльного мовознавства, знавця санскриту та багатьох європейських мов Євгена Костянтиновича Тимченка (27 жовтня / 8 листопада 1866, Полтава – 22 травня 1948, Київ).
Одним із «каменярів української літературної мови» назвав Євгена Костянтиновича Іван Огієнко (обидва вони були учасниками філологічного Семінарію В. М. Перетца). На матеріалах пам'яток давньої писемності, фольклору та – меншою мірою – художньої літератури Євген Тимченко написав та опублікував п’ять «складневих» праць: «Функции генитива в южно-русской языковой области» (цю працю, видану в 1913 році, учений у 1914-му захистив у Санкт-Петербузькому університеті як дисертацію); «Льокатив в українській мові» (1925); «Номінатив і датив в українській мові» (1925); «Вокатив і інструменталь в українській мові» (1926); Акузатив в українській мові (1928). У передмові до праці «Вокатив і інструменталь […]» Є. Тимченко зазначав: «[…] форми закінчення ймення і є відмінки, себ-то […] ми бачимо замасковану тавтологію […]. Усправедливити її можна-б тільки тоді, коли-б скасувати зовсім термін «відмінок», що […] добре-б міг замінитися на терміни номінативна, генітивна, дативна і т. д. форма (розумій закінчення)». [Довідково: номінатив – називний відмінок, генітив – родовий, датив – давальний, акузатив – знахідний, інструменталіс – орудний, локатив – місцевий, вокатив – кличний].
Відзначимо й ми неоціненну мовознавчу спадщину Є. К. Тимченка: представимо два раритетні примірники згаданих публікаторами зі «Збруча» першодруків. Обидва вони подаровані автором колезі-лінгвісту Б. М. Ляпунову.
Тимченко, Євген Костянтинович. Льокатив в українській мові : (з української складні) / Є. Тимченко ; Українська академія наук, Історично-філологічний відділ. – Київ : Друкарня Української академії наук, 1925. – 71 с. – (Збірник Історично-філологічного відділу ; № 18). [На титульному аркуші – інскрипт Є. К. Тимченка:] «Многоуважаемому Б. М. Ляпунову от автора на добрую память».
Тимченко, Євген Костянтинович. Акузатив в українській мові : (з української складні) / проф. Є. Тимченко ; Українська академія наук, Історично-філологічний відділ. – Київ : Друкарня Української академії наук, 1928. – 101 с. – (Збірник Історично-філологічного відділу; № 67). – [На титульному аркуші – інскрипт:] «Високоповажаному Б. М. Ляпунову від автора».
У передньому слові до цієї (останньої за хронологією) праці автор писав: «В першім задумі всі відмінки разом із співрядними сполученнями, числом та родом, і з загальним оглядом іменних граматичних категорій що до їх функцій в реченні, мали становити складню імени в українській мові в порівнянні з иншими слов’янськими язиками. Події війни та пізніші розрухи негативно вплинули і на поступ цього діла, що не раз на довго переривалося, і на плян його [...]».
«Пізніші розрухи» в житті Є. К. Тимченка продовжилися трагічного 1938 року: 9 серпня вчений був заарештований за «участь у контрреволюційній діяльності СВУ». Свою належність до контрреволюційної організації Є. К. Тимченко заперечував, а «націоналістичні» погляди визнав. 11 січня 1940 р. його було засуджено до заслання у Красноярський край на 5 років. Та 1943 року Є. К. Тимченко був відізваний на роботу в АН УРСР, повернувся до Києва, і з 1944 року працював старшим науковим співробітником академічного Інституту мовознавства. Не публікувався через цензурні заборони.
Адресат дарчих написів Євгена Костянтиновича – вчений-славіст Борис Михайлович Ляпунов (25.07/7.08.1862, с. Болобонове Нижегородської обл. – 22.11.1943, с. Борове, Казахстан), 31 рік наукової та педагогічної діяльності якого пройшов на теренах України. Професор, академік Академії наук СРСР, Польської Академії наук, член-кореспондент Болгарської та Чеської академій наук Борис Ляпунов упродовж 1892-1899 рр. викладав у Харківському університеті, з 1900 до 1923 р. – у Новоросійському (Одеському) університеті. З 1924 р. Борис Михайлович працював у Ленінградському університеті. Учений займався історією праслов'янської та старослов'янської мов (зокрема, співвідношенням діалектів), порівняльною граматикою, взаємозв'язками російської та української мов, лексикографією. Досліджував етимологію українських лексем («Українське “бадьорий”, „бадьор”, „бадьорний” тощо»), виступав з рецензіями на публікації з української мови (напр.: «Новое объяснение процесса изменения „о” и „е” в новых закрытых слогах в южной группе украинских говоров (по поводу труда О. Курило «Спроба пояснити процес змiни „о”, „е” в нових закритих складах у пiвденнiй групi украiнських дiялектiв»)». Спорідненість тематики досліджень Є. Тимченка та Б. Ляпунова очевидна. В особистому архіві Б. М. Ляпунова збереглися листи Є. К. Тимченка. Перу Євгена Костянтиновича належить чула стаття «Пам'яті Бориса Михайловича Ляпунова», опублікована у 1946 р. на сторінках «Наукових записок Інституту мовознавства АН УРСР» (Т. 2-3, с. 242-248).
Перелічуючи здобутки Є. Тимченка, І. Огієнко писав: «Року 1930-1933-го вийшов надзвичайної ціни за його редакцією «Історичний словник українського язика (14-18 ст.)». […] Додам іще до цього, що в Словнику за редакцією Б. Грінченка дуже багато матеріялу Тимченкового». «Історичний словник української мови! Мрія трьох поколінь українських мовознавців. Та це ж тепер сотні рук (і не тільки мовознавців) хапливо потягнуться до нього як до вищого трибуналу, як до найавторитетнішого джерела за виясненням найрізнорідніших питань і темних загадок із обсягу не тільки чистого мовознавства», – писав Іван Огієнко у редагованому ним науково-популярному місячнику «Рідна мова», який видавався у Варшаві (1933. Ч.10, с. 322). Однак вийшло лише два томи «Історичного словника». Розгром української культури в УРСР припинив працю над словником; черговий випуск був знищений у друкарні. «Необхідно відзначити особливу роль у створенні історичного словника […] професора Є. Тимченка – людини, відданої українській мовознавчій науці, великого патріота, представника етнографічної школи в українському мовознавстві» [3].
Джерела та література
1. Тимченко Євген Костянтинович // Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України – 75. 1930–2005 : матеріали до історії / В. Г. Скляренко (відп. ред.). – Київ : Довіра, 2005. – С. 391–392.
2. Огієнко, Іван (митрополит Іларіон). Історія української літературної мови / І. Огієнко (митрополит Іларіон); упоряд., авт. передм. і комент. М. С. Тимошик. – [2-ге вид., випр.]. – Київ : Наша культура і наука, 2004. – 434 c. : іл. [1-ше видання: Вінніпег, 1949. Розділ XIII. Каменярі української літературної мови].
3. Кровицька, Ольга. Українська історична лексикографія у міжслов’янському контексті / О. Кровицька // Проблеми слов’янознавства. – 2003. – Вип.53. – С. 137-138.
Ч. 2. Віднайдені раритети з особової бібліотеки професора Є. К. Тимченка
Від подарованих Євгеном Костянтиновичем Тимченком власних видань перейдемо до раритетів з особової бібліотеки вченого.
Про складну долю наукової бібліотеки професора Є. К. Тимченка, яку він збирав упродовж багатьох років, розповіли у 2000 році фахівці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського Т. Варава та Л. Портнова [1]. У публікації документів зі слідчої справи Євгена Тимченка читаємо, серед іншого, заяву «высланого по постановлению Особого совещания от 2/1-40 г. из Киева в Красноярский край на 5 лет (считая со дня ареста 10/8-38 г.) академпенсионера профессора Е. К. Тимченко» від 7 травня 1941 року, адресовану начальнику НКВС у Києві: «[…] почти половина библиотеки где-то исчезла. […] комната, где была библиотека, проходная, и книги могли быть расхищены. […] Куда исчезла масса периодических изданий Киевской и Всесоюзной Академии и других? […] некий Коваль, которому было поручено быть политическим цензором возвращенных из склада книг, изъял много книг, нo иx спискa […] мнe […] даже не показал, но изъял, не известно по какому праву, Літературно-Науковий Вістник за все годы его издания […] и много других книг. Оказалось после, что многие мои книги […] проданы кем-то […] в библиотеку педагогического института. Исчез и каталог моей библиотеки» [1, с. 187-188]. Найбільше ж Є. К. Тимченко хвилювався за свій архів (особливо вражає перелік його 45-ти машинописних і рукописних автографів наукових праць та перекладів у кінці заяви). З коментарів публікаторів дізнаємося, що пошуки професором Тимченком незаконно вилучених у нього архіву та частини бібліотеки були марними: він, «очевидно, так і не дізнався, що його архів був спалений ще 10 березня 1939 року як такий, що не мав цінності» [1, с. 184].
Щодо згаданих Євгеном Костянтиновичем у заяві комплектів періодичних видань, то 35 примірників журналів, на щастя, віднайдено у фонді Національної історичної бібліотеки України. З-поміж них маємо 20 примірників «Літературно-наукового вістника», 8 примірників львівського народовецького журналу «Правда» і 5 екземплярів журналу «Житє і слово» з друкованим екслібрисом «Бібліотека Евгена Тимченко» на титульних аркушах. Окрім екслібрису вченого, на більшості примірників бачимо штемпелі «Бібліотеки клубу військовиків» (дослідникам ще належить з’ясувати історію цього клубу і його бібліотеки). Відбитки печаток свідчать, що пізніше примірники журналів потрапили до бібліотеки Київського будинку вчених, який очолював літературознавець Олександр Костянтинович Дорошкевич (1889–1946).
Нагадаємо і про книгу Олександра Барвінського «Спомини з мого жит[т]я» [2] з авторським інскриптом, адресованим Є. К. Тимченку *. Певний час книга перебувала у фонді Полтавської обласної бібліотеки, звідки в 1950-му надійшла до фонду Державної історичної бібліотеки УРСР.
З-поміж «унікатів» фонду НІБУ, які до 1938 р. були у книгозбірні Є. К. Тимченка, виокремимо чудовий екземпляр збірника «Галичанин» (1862–1863) [3], в якому під однією палітуркою зібрано усі чотири випуски видання. У збірнику друкувалися твори як галицьких, так і наддніпрянських письменників, а також статті з історичної проблематики та бібліографічні огляди. Першим власником нашого раритетного примірника був видатний історик, засновник київської історичної школи Володимир Боніфатійович Антонович (1834–1908). Наступним власником «Галичанина» пощастило бути Є. К. Тимченку.
У випуску 3 і 4, на с. 37 вміщено «Пісню русина» авторства «Л. з П.». Це – криптонім Й. І. Лозинського (1807–1889) – галицького етнографа, мовознавця, діяча національного відродження, учасника Першого з'їзду української інтелігенції (Собору руських вчених) у Львові. Зворушує й надихає текст його «Пісні»:
«[…] Ми маємо власні хати
В чужі не будем ся пхати
Бо ми тут не в коморщині
Но на своїй батьковщині.[…]
Ми не бажаєм чужого
Бо до волі маєм свого
Є й чим других поживити
Могуть з нами дружно жити.
Ми ся не боїм нікого
Є у Руси сил премного;
І орел злетить зо страхом
Як лев заричить над птахом».
Сподіваємося, що настане час, коли – принаймні частково – будуть віднайдені й описані всі розпорошені за доби репресій книжкові зібрання видатних вчених України, і серед них – коштовна українознавча бібліотека Євгена Костянтиновича Тимченка.
Джерела та література
1. Варава, Т. В. Доля особистого архіву та бібліотеки професора Є. К. Тимченка (за матеріалами Інституту рукопису НБУВ та ЦДАГО України) / Т. В. Варава ; Л. Ю. Портнова // Рукописна та книжкова спадщина України. – Вип. 6. – 2000. – С. 183-191.
2. Барвінський, Олександр Григорович. Спомини з мого жит[т]я : образки з громадянського та письменського розвитку Русинів в 60-их рр. ХІХ ст. з додатком переписки Ст. Новаковича, М. Лисенка і П. Куліша. Ч. 1 / Олександер Барвінський. – Львів : Друк. В. О. Шийковського, 1912. – 406 с.
*Про цей унікальний екземпляр див. також: Видання з автографами українських діячів науки і культури : каталог колекції Нац. іст. б-ки України. Вип. 1 / Нац. Іст. б-ка України ; Наталія Горська. – Київ : ВД "Вініченко", 2018 . – С. 39, 41-43.
3. Галичанин : литературный сборник, издаваемый Яковом Федоровичем Головацким и Богданом Андреевым Дедицким. Кн. 1. Вып. 1. – Львов : Типом Института Ставропигийского, 1862. – 196 с. – [Приплетено:] 1. Галичанин : литературный сборник, издаваемый Яковом Федоровичем Головацким и Богданом Андреевым Дедицким. Кн. 1. Вып. 2. – Львов : Типом Института Ставропигийского, 1863. – 172 с. : 1 снимок с рукописи. 2. Галичанин : литературный сборник, издаваемый Богданом Андреевым Дедицким. Кн. 1. Вып. 3 и 4. – Львов : Типом Института Ставропигийского, 1863. – 328 с. – [Власницькі написи на титульних аркушах вип. 1, 2, 3 і 4]: «В. Антонович»; [шт.]: «Бібліотека Евгена Тимченко»; «Бібліотека Київського Будинку Вчених».
***
Видання, публікації та матеріали з сайту НІБУ, представлені на виставці
Горська, Наталія. Раритети Євгена Тимченка у фондах Національної історичної бібліотеки України / Наталія Горська // Наука і суспільство. – 2024. – № 4. – C. 42-46.
Неповторні риси книг. Нариси про видання з автографами видатних українців : (з колекції Національної історичної бібліотеки України) / М-во культури та стратегічних комунікацій України, Нац. іст. б-ка України ; уклад. Н. О. Горська ; ред.: С. М. Смирнова, Н. О. Волошінська, І. С. Однопозов ; відп. за вип. І. Е. Дяченко. – Київ, 2025. – 212 с. : іл.
Горська, Наталія. Євген Тимченко. Вокатив і інструменталь в українській мові: виставка однієї книги до 100-річчя з дати видання (у межах Тижня української мови) // Національна історична бібліотека України. – Київ, 2026.
Підготувала Н. О. Горська
Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань
