Випуск 6. Місто Олешки Херсонський район Херсонська область

Місто Олешки розташовано навпроти Херсона – через річки Дніпро і Конку. На території сучасного міста археологами знайдені кам’яні ливарні форми пізнього бронзового віку. Вперше Олешки згадуються у літописі 1084 р., коли онук Ярослава Мудрого князь Давид Ігорович прибув до торгівельного міста Олешшя й пограбував купців, що прямували до Візантії [1]. На той час місто було опорним пунктом Київської Русі в нижній течії Дніпра, про що також написано в Іпатіївському літописі [2]. Крім того, істориками встановлено, що Олешки згадує у своїх працях арабський географ 12 ст. ал-Ідрісі під назвами Уліски та Муліса [3]. А місцевий краєзнавець Андрій Лопушинський вважає, що «назва міста походить від річки Олешки та лугу Олешки… Ймовірно, ця річка була – одна з приток річки Конки» [4]. З Олешками пов’язана історія Запорізької Січі останнього періоду її існування. На східній околиці сучасного міста знаходяться залишки запорозької Олешківської Січі. У 1708 – 1709 рр. запорожці, переслідувані і гнані царським урядом, проголошені після «мазепинських подій» зрадниками, які до того ж, конфліктували з гетьманською владою, змушені були покинути межі власної держави. Частина з них знайшла притулок у володіннях кримського хана. З його дозволу в 1711 р. «низове товариство» розмістилося в урочищі Олешки, де заснували Олешківську Січ на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. На території Січі знаходилось 38 куренів, близько півтори тисячі козаків. У Січі був свій порт на річці Лазня та церква, побудована з дерева, очерету й глини [5].

У 1784 – 1802 рр. місто мало назву Дніпровськ [6].

Після створення Таврійської губернії у 1802 р. Олешки стали адміністративним центром Дніпровського повіту. В той же час важко було назвати цей населений пункт містом. Ось як описує Олешки О. С. Афанасьєв-Чужбинський у своїй книзі «Нариси з Дніпра»: «Олешки – це невеличка квадратна площа з собором посередині, забудована крамничками і такими-сякими будиночками; далі ж у так званих вулицях – майже халупки, зрідка обсаджені акаціями… » [7, С. 467]. Центр міста було сформовано навколо собору на честь Введення Богородиці з дзвіницею та прилеглою територією. Поряд з ним був розташований ринок та магазини. У середині 19 ст. в Олешках діяло повітове училище та невелика бібліотека (близько 500 томів), пошта, лікарня на 20 ліжок, синагога [1]. У національному складі населення міста переважали українці; менш чисельними були росіяни, литовці, поляки, євреї та інші етнічні групи.

З сільгосппродукції вирощували городину, баштанові культури, займалися садівництвом, а згодом почали вирощувати виноград. Наступним після сільського господарства, по кількості зайнятих людей та значимості для міста, було мореплавство. Ще в 1834 р. за Імператорським наказом створено товариство вільних матросів в Олешках. А в 1884 р. відкрито морехідні класи другого розряду. Основними промислами були: рибальство, заготівля очерету, будівництво різноманітних суден та перевіз вантажів і людей по воді [7].

Наприкінці 19 ст. в місті мешкало 9 тис. чоловік, діяли однокласна та двокласна церковнопарафіяльні школи, три земські школи, морехідні класи, міське училище, гімназія, професійне жіноче училище.

На початку 1921 р. в Олешках працювало 17 невеликих кустарних майстерень. Медичну допомогу населення отримувало в лікарні на 35 ліжок. У 1928 р. радянською владою місто перейменовано у Цюрупинське [8] на честь О. Д. Цюрупи, партійного та державного діяча, уродженця Олешків.

У 30-х р. на ділянці Солонці-Кардашин-Олешки відбулося «Куркульське» антирадянське масове повстання, яке жорстоко придушино чекістами у селі Солонці (нині Олешківської міської громади Херсонського району Херсонської області), «відкривши шквальний вогонь у напрямку беззбройних селян та заарештувавши десятки повстанців, шістьох з яких засудили до розстрілу» [9, С. 147-152].

З 1934 року працював будинок культури, кінотеатр, радіовузол.

З вересня 1941 по 1943 рр. Олешки були окуповані німецькими військами. За час окупації страчено 2180 цивільних жителів та 2 тис. полонених радянських солдат та офіцерів. Після визволення почалась відбудова народного господарства. До кінця 1944 р. в місті вже працювали промислові підприємства [10].

У 1956 р. Олешки переведено до категорії міст районного значення [11, С. 318].

У 1958 р. почалось будівництво целюлозного заводу. З 1974 р. було розпочато виготовлення фільтрувального паперу. Це був єдиний на всю державу завод, який виготовляв матеріали для фільтрації масла для двигунів. Крім того, у 70-х роках на території міста працювали: маслозавод, харчосмакова фабрика, швейна фабрика, райпобуткомбінат, 5 будівельних установ, шовкобаза, річковий вокзал, підприємство залізничного транспорту, автотранспортні підприємства. У цей період також побудовано Палац культури, торговий центр, нові корпуси лікарні, поліклініку, стоматологічну та дитячу лікарні тощо. Також у місті працювало два кінотеатри, бібліотеки, музична школа та школа мистецтв, дві спортивні школи та ін. [10].

Після проголошення незалежності України місто активно розвивалося, відкрилися нові підприємства, зокрема: ВАТ «Олешківський маслозавод», ТОВ «Промбізнес», ЗАТ «Електро», ВАТ «Винрозсадник», фермерське господарство «Січ» тощо. Крім цього, в Олешках працювали автотранспортні підприємства, діяли гімназія, загальноосвітні школи, інтернат для дітей з інвалідністю, спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат та професійний ліцей. Функціонували Центр Культури та дозвілля, краєзнавчий музей, музична школа, бібліотеки.

У 2016 р. відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19.05.2016 № 1377-VIII м. Цюрупинськ і Цюрупинський район перейменовано відповідно у м. Олешки [12], Олешківський район [13]. У 2020 р. ліквідовано Олешківський район [14] та утворено Олешківську міську територіальну громаду, до якої увійшли 12 населених пунктів [15]. Після чого Олешківська громада увійшла до новоствореного Херсонського району [14].

З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на територію України Олешки опинилися під окупацією. Мешканці міста намагалися чинити опір окупантам, виходячи на мирні мітинги, де закликали російських військових покинути населений пункт з гаслами «Олешки – це Україна» [16].

6 червня 2023 р., внаслідок підриву російськими окупантами греблі Каховської ГЕС, 90% міста було затоплено [17]. Досі не відомо точна кількість жертв серед мирного населення, адже російська адміністрація в окупованих Олешках «умисно приховує» справжню їх кількість [18].

Крім того, підрив греблі призвів до масштабної екологічної та техногенної катастроф, через яку, крім десятків тисяч людей, постраждали історичні, культурні пам’ятки та туристичні об’єкти. Зокрема, пішов під воду будинок-музей української художниці Поліни Райко, який охороняється Законом України «Про охорону культурної спадщини». Цінність її творчості підтверджена багатьма як українськими, так і іноземними експертами. Через дію води унікальний стінопис майже знищено [19].

Фрагмент розпису в будинку Поліни Райко до підтоплення. Фото: Наталія Тимофєєва	Зруйновані фрески після підтоплення

У жовтні 2024 р. російські окупанти, злякавшись наступу ЗСУ, знищили Конківський міст поблизу Олешків [20]. Наразі місто Олешки досі знаходиться під окупацією.

Підготувала: О. В. Покропивна

28.04.2025

Дивись також Краєзнавчі Ресурси НІБУ: "Історія міст і сіл України", "Адміністративно-територіальний устрій України. Зміни і доповнення", Проєкт «Міста і села України, втрати воєнного часу».

Література:

1. Дуброва П. Город Алешки / П. Дуброва // Записки Одесского Общества истории и древностей. – 1853. – Т. 3. – С. 217-222.

2. Олешки [Електронний ресурс] / Т. А. Салабуда // Енциклопедія Сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-76714

3. Енциклопедія історії України : у 10 т. / НАН України, Ін-т історії України; ред. рада: В. М. Литвин (голова) [та ін.] ; ред. кол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.]. – Київ: Наук. думка, 2003. – Т. 7 : Мл - О / Н. С. Абашина [та ін.]. – 2010. – С. 584.

4. Сидорович Є. «Олешки, а не Альошки чи Цюрупінськ»: як росіяни спотворювали назву міста козаків на Херсонщині [Електронний ресурс]/ Є. Сидорович // Вгору. – 2024. – (13 грудня). – Режим доступу: https://vgoru.org/istoriyi/oleski-a-ne-alyoski-iak-rosiiani-spotvoriuvali-nazvu-mista-na-xersonshhini

5. Історія Запорозької Січі / ред кол.: В. Смолій, О. Гуржій, Т. Чухліб. – 2-е вид. – Київ: Арій, 2024. – 240 с.: іл.

6. Цюрупинськ // Микола Янко. Топонімічний словник України: словник-довідник / Міжнародний фонд «Відродження». — Київ: Знання, 1998. — C. 379.

7. Афанасьєв-Чужбинський О. С. Нариси з Дніпра / О. С. Афанасьєв-Чужбинський. – Львів: Апріорі, 2016. – 544 с.

8. Про перейменування селища «Алешки» Херсонської округи УСРР на селище «Цюрупинське» : Постанова ЦВК СРСР № 542 від 7 вересня 1928 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D1%88%D0%BA%D0%B8

9. Тіліщак В. 1930. У. С. Р. Р. Повстання: науково-популярні нариси / В. Тіліщак. – 2-е вид., випр. і допов. – Київ: Смолоскип, 2017. – 224 с.

10. Історія міста [Олешки] [Електронний ресурс] // Олешківська міська рада. – Режим доступу: https://oleshki-rada.gov.ua/history.html

11. СССР. Административно-территориальное деление Союзных республик на 1 января 1958 года : [справочник] / Верховный Совет СССР, Президиум. – 9-е изд. – Москва : Известия Советов депутатов трудящихся СССР, 1958. – 631 с. : 2 л. карт.

12. Про перейменування окремих населених пунктів та районів : Постанова Верховної Ради України від 19 трав. 2016 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 24. – С. 23-32.

13. Про перейменування окремих населених пунктів та районів : Постанова Верхової Ради України № 1377-VIII від 19.05.2016 // Відомості Верховної Ради. – 2016. – № 24. – Ст. 497.

14. Про утворення та ліквідацію районів : Постанова Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року // Офіційний вісник України – 2020. – № 59. – Ст. 1851.

15. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області : Розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р від 12.06.2020 // Урядовий кур’єр. – 2020. – № 137 (18 липня).

16. Гавриляк І. «Олешки – це Україна!»: жителі Херсонщини вийшли на мітинг проти окупації [Електронний ресурс] / І. Гавриляк // Главком. – Режим доступу: https://glavcom.ua/video/oleshki-ce-ukrajina-zhiteli-hersonshchini-viyshli-na-miting-proti-okupaciji-video-827876.html

17. «Олешки затоплені на 90%» — мер міста Рищук [Електронний ресурс] // Суспільне. – 2023 (7 червня). – Режим доступу: https://suspilne.media/500473-oleski-zatopleni-na-90-mer-mista-risuk/

18. Азізова М. «Тіла плавали, як кульки»: як Росія умисно приховала справжню кількість жертв підриву Каховської ГЕС – AP [Електронний ресурс] / М. Азізова // ТСН. – 2023. – Режим доступу: https://tsn.ua/ato/tila-plavali-yak-kuli-yak-rosiya-umisno-prihovuvala-spravzhnyu-kilkist-zhertv-pidrivu-kahovskoyi-ges-ap-2481412.html

19. Найденко Ю. Унікальний стінопис під загрозою. Будинок-музей художниці Поліни Райко в окупованих Олешках опинився під водою [Електронний ресурс] / Ю. Найденко // NV. – Режим доступу: https://life.nv.ua/ukr/art/kahovska-ges-unikalniy-budinok-muzey-hudozhnici-polini-rayko-pishov-pid-vodu-novini-ukrajini-50330383.html#goog_rewarded

20. Сафронов Т. Біля Олешок підірвали Конківський міст [Електронний ресурс] / Т. Сафронов // Militarnyi. – Режим доступу: https://militarnyi.com/uk/news/bilya-oleshok-pidirvaly-konkivskyj-mist/