Випуск 4. Місто Куп’янськ Куп’янський район Харківська область

Куп’янськ – одне зі стародавніх козацьких міст Слобідської України. Заселення місцевості, де нині розташоване місто, відбулося ще за доби мезоліту – середнього кам’яного віку (Х – VII (VI) ст. до н.е.). А перші писемні згадки про Куп’янськ належатьдо 1665 р. – козацька слобода під назвою Купенка або Купчинка у складі Харківського полку. Приблизно в той самий час тут була збудована дерев’яна Покровська церква. Відомості про час заснування слободи містяться в «Екстракті про слобідські полки». Але за деякими даними ,час заснування міста – 1675 р., а ім’я його засновника – Іван Трофимов (за документом «Столбцы Белгородского стола») [1, С. 12-13].

фото [1, C. 13]

Купенка розвивалась як форпост для захисту кордонів від татарських набігів. У 1705 р. було збудовано дерев’яну Миколаївську церкву. Основну частину населення складали військові. Наприкінці XVII ст. тут існувала вже добре укріплена фортеця з 7-ма бастіонами. В описі ряду населених пунктів, складеному в 1683 р., згадується про Купецький, як одну з новозбудованих черкаських (тобто українських) слобід [2, С. 118]. У царській грамоті на ім’я полковника Григорія Донця, йшлося про перехід поселення у відання Ізюмського козацького полку. Упродовж 1685 -1765 рр. – сотенне містечко. Після ліквідації слобідських козацьких полків (1765 р.) Купенка стала центром Ізюмської провінції, деякий час мала назву Купенськ. Так, в «Полном собрании законов Российской империи» за 1781 р. місто називалося Купенськом, а в 1786 р. отримало сучасну назву [3]. В 1767 р. тут діяло чотири ярмарки на рік, в 1780 р. вже шість.Торгували хлібом, лляним полотном, рибою, бахмутською й торською сіллю, вином, м’ясом, шкірами, дьогтем, худобою тощо. Розвиток торгівлі, промислів, землеробства сприяв зростанню населення міста. У 1797 р. Куп’янськ отримав статус повітового міста Воронезького намісництва Слобідсько-Української губернії.

У 1807 р. засновано повітове училище, ще через 12 років – жіноча і чоловіча гімназії, сільське народне училище. Навчання провадилося виключно російською мовою .

У 1895 р. було здано в експлуатацію залізничну лінію Балашов – Харків. Після появи залізниці Куп’янськ – Вовчанськ та Куп’янськ – Лисичанськ місто стало залізничним вузлом, що спонукало виникненню селища Куп’янськ -Вузловий за 7 км від Куп’янська.

На початку ХІХ ст. промисловість міста була на низькому рівні, згадується лише шість ремісничих професій: кравці, чоботарі, ковалі, каретники тощо. Незначною була і торгівля. Товарообіг ярмарків становив лише близько 35 тис. крб. У місті було декілька невеликих крамниць і 22 шинки, проживало 9 купців 3-ї гільдії [3].

У 1917-1919 рр. територія Куп’янського повіту стала ареною запеклих боїв українських військ із російськими окупантами – як більшовиками, так і денікінцями. Сам Куп’янськ, як стратегічно важливий залізничний центр, кілька разів переходив із рук у руки. З листопада 1917 р. до грудня 1919 р. влада в Харкові, а відповідно і в Куп’янську, змінювалася 9 разів: Тимчасовий уряд, Центральна Рада УНР, більшовики, Центральна Рада УНР, Гетьманат Скоропадського за участю кайзерівської Німеччини, Директорія УНР, більшовики, денікінці й з грудня 1919 р. – знову більшовики, на цей раз – остаточно [4].

Під час Другої світової війни Куп’янськ був окупований німецько-фашистськими військами з липня 1942 до лютого 1943 року. Три роки потому Куп’янськ віднесено до категорії міст обласного підпорядкування Харківської області [5., C. 585].

Наприкінці грудня 2000 р. була затверджена символіка Куп’янщини – герб, гімн і прапор. У 2009 р. відкрився новий триповерховий вокзальний комплекс на станції Куп’янськ-Вузловий.

На території сучасного Куп’янська три будівлі, які мають статус пам’ятки архітектури, що зруйновані російськими військами [6]: «Миколаївська церква» на вул. Центральній, 3, «Духовне училище» по вул. 1-го Травня, 2 (тепер. вул. Захисників Куп’янська) та «Актовий зал, церква, навчальні приміщення» (пров. Духовний, 2).

У перші ж дні повномасштабного вторгнення 27 лютого 2022 р. «мер Куп’янська, Геннадій Мацегора, домовився з російськими військами та впустив їх у місто без жодного спротиву. За його словами, до нього звернувся командир російського батальйону і поставив  ультиматум: здати місто або його візьмуть штурмом» [7].

10 вересня 2022 р. місто було звільнено від російських окупантів. З липня наступного року російські військові активізувалися на Куп’янсько-Лиманському напрямку. І з того часу, «Не було жодного дня, щоби Куп’янську громаду не обстрілювали» за словами голови Куп’янської міської військової адміністрації Андрія Беседіна [8]. 15 жовтня 2024 р. цивільне населення Куп’янська та прилеглих районів було евакуйоване. На жаль, станом на 9 січня 2025 р. лінія фронту вже перебуває за два кілометри від Куп’янська. Ситуація біля самого міста дуже складна – це пов’язано з тим, що ворогу вкрай необхідно оволодіти Лівобережжям Купʼянська та Куп’янськом-Вузловим [9].

Дивись також Краєзнавчі Ресурси НІБУ: "Історія міст і сіл України", "Адміністративно-територіальний устрій України. Зміни і доповнення" , Проєкт «Міста і села України, втрати воєнного часу».

Більше інформації з історії міста Куп'янськ:

1. Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. ‒ Кн. 1: Куп’янськ і Куп’янський район / Ред. кол. тому: О. Яцина (співголова), М. Рабінович (співголова), О. Костін (заст. співголови), С. Боярчук (заст. співголови), В. Марьонкіна (відп. секр.) та [ін.]. ‒ Х.: Курсор, 2018. ‒ 156 с
2. Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в ХVI–XVIII столетии / Собранные и редактированные Д. И. Багалеем. – Т. 1. – Харьков, 1886. – 396 с.
3. Куп’янськ. Міста і села України [Електронний ресурс] – URL: http://historytv.at.ua/index/kup_jansk/0-736
4. Резніков В. В. До питання про антибільшовицький рух на Куп’янщині в 1919-1921 рр. / В. В. Резніков // Грані: науково-теоретичний альманах. – 2014. - № 7 (липень). – С. 129-137. – URL: file:///C:/Users/test/Downloads/583-%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96-1144-1-10-20161027.pdf
5. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ (на 1вересня 1946 року) / відп. ред. М. Ф. Попівський. – Київ : Українське видавництво політичної літератури, 1947. – 1064 с.
6. Полтавець Ольга. В історичному центрі Куп’янська не залишилося жодної неушкодженої будівлі [Електронний ресурс]. // Куп'янськ.City [сайт]. – 2024,20 березня. – URL: https://kupiansk.city/articles/273138/v-istorichnomu-centri-kupyanska-ne-zalishilosya-zhodnoi-neushkodzhenoi-budivli
7. Куп’янськ: історія окупації одного міста [Електронний ресурс: проєкт]. – URL:https://www.slidstvo.info/kupiansk-istoriia-okupatsii-odnoho-mista/#about
8. Глуховський М. Російський контрнаступ. Глава Куп’янська про ситуацію на Харківщині / М. Глуховський // Главком [сайт] - URL: https://glavcom.ua/longreads/rosiyskyy-kontrnastup-hlava-kupyanska-pro-sytuatsiyu-na-kharkivshchyni-943642.html
9. Куп’янський напрямок: військовий оцінив тактику і втрати ворога [Електронний ресурс]. // ТСН [офіційний сайт]. - URL: https://tsn.ua/ato/kup-yanskiy-napryamok-viyskoviy-ociniv-taktiku-i-vtrati-voroga-2742591.html

Підготувала: О. В. Покропивна

16 січня 2025 р.