ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
05.12.2025
Вовчанськ – місто з багатим історичним минулим, якого вже майже не існує. Офіційною датою заснування населеного пункту вважається 1674 рік, хоча на його території і поблизу нього знайдено пам’ятки культури давніх часів (два поселення часів неоліту, кургани ранньобронзового віку, поселення черняхівської ранньослов’янської культури, а також городище і поселення салтівської культури). На кінець 16 ст. територія Вовчанська належала Бєлгородському монастирю. У 1674 р. козак Мартин Прокоф’єв Старочудний, запросив у московського царя Олексія Михайловича дозвіл на будівництво Слободи на правому березі річки Вовчі Води (Вовча), вище по течії (приблизно на 2 км), від теперішнього розташування міста. Територія сучасного Вовчанська була забудована лише у 1866 році.
У 1732 р. у Слободі Вовчі Води проживало 211 чоловік, зокрема 159 козаків, 51 "підданий" місцевому сотнику.
Упродовж 1730-40 рр. землі козаків біля річки Вовчі Води захопив бєлгородський губернатор Богдан Пассєк.
У 1768 р. в Слободі Вовчі Води налічувалось 268 дворів, 13 вулиць і провулків.
У 1776 р. Вовчі Води – військове сотенне містечко, в якому розміщувалося 147 черкесів (назва українських козаків) Харківського полку [1]. Також, у цьому ж році Слободу Вовчі Води перейменовано у Вовчанськ.
У 1780 р. Вовчанськ стає повітовим містом Харківського намісництва, в 1797 р. статус скасовують, а через п’ять років, після адміністративно-територіальної реформи Петра І, Вовчанську знову повертають статус повітового міста Харківської губернії.
У 1782 р. збудований двоповерховий Троїцький храм, у 1786 р. відкрито храм Обрізання Господнього.
У 1796 р. у Вовчанському повіті утворено 14 волостей. У цей час у місті проживає 1891 особа, щорічно проводяться 7 ярмарків. 1802 року відкривається повітове училище.
У 1804 р. збудована Соборно-Троїцька церква, на дзвіниці якої встановлено 5 дзвонів, один з яких важив 480 кг.
У 1821 р. у місті відкрита лікарня.
Колишній шпиталь
У Вовчанську жив та творив український поет Степан Писаревський (Стеценко Шереперя; 1780-1839 рр.).
Упродовж 19 ст. місто стрімко розвивається: діють два цегляні заводи, відкривається аптека, засновується Вовчанська учительська семінарія, ремісниче училище (1890 р.), церковнопарафіяльна школа (1891 р.), типографія, відкривається громадська бібліотека (1893 р.), збудована залізниця (1896 р.). У місті проживало 10 980 осіб більшість з яких визначали українську, як рідну мову [1, С. 111].
Колишнє реальне училище 1910-х рр.
На початку 20 ст. у місті діяли два приватні кінотеатри, Земський банк, дитячий притулок, електростанція та музей старовини. У 1918 р., за сприяння товариства "Просвіта", відкриваються Українські учительські курси. У цьому ж році, після проголошення Української Народної Республіки, Вовчанськ увійшов до адміністративно-територіальної одиниці "Донеччина" з центром у місті Слов’янськ.
Під час Першої війни Радянської Росії проти УНР (1917-1918 рр.) Вовчанськ опинився під контролем більшовиків. У місті довгий час панує анархія. Згодом Вовчанськ було звільнено від радянських військ. Під час Другої війни РСФРР і УНР (1918-1919 рр.) у грудні 1918 року російсько-радянські війська окупували міста: Новгород-Сіверський, Шостка, Білгород, Куп’янськ, Новозибків, Городня та Вовчанськ. Після цього остаточно закріпилася влада більшовиків над містом.
12 квітня 1923 р. в УСРР була проведена адміністративно-територіальна реформа. Вовчанський повіт був поділений на 8 районів: Білоколодязький, Великобурлуцький, Вовчанський, Жовтневий, Печенізький, Рубіжанський, Хотімлянський та Шипуватівський. На 1 січня 1924 р. населення Вовчанського району становило 27329 осіб [2].
У 1936 р. у Вовчанську діє три технікуми: педагогічний, медичний та механізації сільського господарства.
3 1 жовтня по 12 листопада 1941 року місто було захоплене німецько-фашистськими військами. У 1942 р., після поразки радянських військ у Харківській операції (Друга битва за м. Харків) , Вовчанськ знову був окупований фашистами до 1943 р.
У 1964 р. завершено будівництво двох залізобетонних мостів через річку Вовча та збудовано районний Будинок культури.
На 1975 рік у місті проживало 23,9 тис. осіб.
У 1979 р. у Вовчанську діяли шість заводів (обозний, завод будівельних матеріалів, асфальтовий завод, маслоекстракційний завод, хлібний завод, маслоробний завод), три фабрики, медичне училище, авіаційне училище, технікум механізації сільського господарства, три лікувальні установи, Будинок культури, шість клубів, кінотеатр та 14 бібліотек.
Після проголошення незалежності України, місто опинилося на кордоні з Російською Федерацією, тут було обладнано митний пост "Вовчанськ".
На початок 2022 р. у Вовчанську проживало 17 тис. осіб.
Під час вторгнення російських військ на територію України 24 лютого 2022 р. місто одне з перших потрапило під обстріли та було окуповане. У вересні 2022 р. окупаційна влада покинула місто. З того часу Вовчанськ знаходиться під постійними обстрілами, внаслідок яких населений пункт зазнає великих руйнувань. Станом на вересень 2024 р. щонайменше 60 % будинків вщент розбито, 18 % - пошкоджені, стан 22 % будинків невідомий [5].
Панорама зруйнованого Вовчанська.
Дивись також Краєзнавчі Ресурси НІБУ: "Історія міст і сіл України", "Адміністративно-територіальний устрій України. Зміни і доповнення" , Проєкт «Міста і села України, втрати воєнного часу».
Більше інформації з історії міста Вовчанськ:
Підготувала: О. В. Покропивна
27 листопада 2024 р.
