ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
27.04.2024
Щоденники війни
Випуск 14. Події війни у висвітленні ЗМІ: публікації 16–31 травня 2022 року: Регіони України: Херсонщина, Хмельниччина, Сумщина, Чернігівщина, Чернівеччина, Окупований Крим
Херсонщина
Зі змісту: На Херсонщині росіяни повністю перекрили шляхи виїзду та в’їзду. Лишився тільки один "коридор" – в Крим, утім він теж небезпечний та оманливий. “У Криму окупанти зіткнулися з новою проблематикою, адже проукраїнські настрої більшості переміщених з материка осіб важко приховати. Тому агресор згортає на окупованому півострові “пункти прийому біженців” та всіх осіб, що прибуватимуть з боку Херсонської області окупанти будуть переправляти з півострова до Росії”, – йдеться у повідомленні громадської організації Association of Reintegration of Crimea.
Зі змісту: Село Олександрівка на Херсонщині знаходиться на лінії фронту. За нього понад місяць точилися бої. Військові ЗСУ показали його з висоти пташиного польоту. Як можна побачити, зруйновано більшу частину будівель. Населений пункт продовжує перебувати під контролем України.
Зі змісту: Вже можна говорити про системність у діях орків у черговій злочинній підлості. Жителів Херсонської області з різних громад, чоловіків викрадають, а потім відправляють на територію Донецької області, де одягають у військову форму ЗСУ та видають за військовополонених", – написав у Фейсбук перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський. Таким чином загарбники показують статистику нібито захоплених бійців, з іншого боку, набирають кількість для обміну. Факти викрадення підтверджують родичі цих людей.
Зі змісту: Жителька села Хрещенівка, що на півночі Херсонської області, 36-річна вчителька початкових класів Оксана Корецька розповіла УНІАН, як зустріла з сім’єю прихід російських загарбників, про пережиті обстріли, поведінку окупантів та евакуацію до Львова. Три місяці тому Херсон зустрів ворога одним з перших міст – на область російські окупанти сунули з Криму. Але мешканці далеких степових сіл не планували евакуйовуватись, були переконані, що російська армія не стане шукати собі "пригод" на рівнині. Проте помилялись.
Зі змісту: Спершу в місті постійно проводили проукраїнські мітинги. Дух містян був сильним, усі були налаштовані рішуче. Пізніше, коли дедалі більше людей залишало місто, бойовий дух падав, психологічно ставало складніше з кожним днем. Ніхто з місцевих не хоче жити в таких умовах, нікому не подобається, що місто захопили ворожі війська. Насправді, дуже складно чинити опір, коли поруч вештаються російські воєнні зі зброєю та наводять її на людей. Вони поводяться нахабно, як у себе вдома. Вони розуміють, що лякають людей. Вони розуміють, що їм не раді. Це очевидно. Окупанти зруйнували життя в місті — воно стало порожнім, сумним. Це більше не той Херсон, що ми його знали. Вони розтоптали все, що ми будували роками.
Зі змісту: На окупованій Херсонщині загострюється гуманітарна криза. Окупанти не пропускають волонтерів з гуманітарною допомогою та грабують гуманітарні вантажі. За повідомленням мера міста Ігоря Колихаєва, потреба в лікарських засобах наявна в усіх районах Херсона без винятку. В області залишається близько пів мільйона людей.
Зі змісту: Російські окупанти планують вивезти експонати з Херсонського художнього музею у Крим або росію. Про це Укрінформу повідомила директорка Обласного художнього музею ім. Шовкуненка Аліна Доценко.
Зі змісту: Населення Херсона з початку російського вторгнення в Україну скоротилося з 300 тисяч до 170-180 тисяч, проте безпечних шляхів виїзду з міста не було і дотепер немає. Про це повідомив міський голова Херсона Ігор Колихаєв в інтерв'ю «РБК-Україні». Безпечно виїхати з Херсона неможливо. Колони є і на в'їзд, і на виїзд з тимчасово окупованої території. люди стоять під обстрілами «Градів», є велика кількість поранених, є загиблі. Місто прийняло багато біженців із сіл області, які були розбомблені, — зі сторони Снігурівки, Великої Олександрівки. Людей розміщували в школах, де багато хто з них залишається й досі. Окрім того, багато людей приїхали з Маріуполя та Мелітополя.
Зі змісту: Спротив на Херсонщині дуже різноманітний і він трансформується з часом… Однозначно, населення області не підтримує окупаційний режим – спротив триватиме, набуваючи нових форм. Наразі це і листівки, і розмальовування міста у кольори українського прапора, вивішування стрічок і Державних прапорів. Дуже багато проукраїнських активістів тримають українське небо своєю присутністю у Херсоні», – сказала громадська активістка Ольга Жукова. Вона зазначила, що до масових акцій протесту, які відбувалися у Херсоні, долучалися люди, які раніше ніколи не проявляли явно своєї громадської активності, – для них важливо продемонструвати свою позицію окупантам. Наразі багато людей, які відчули особисту фізичну небезпеку, виїхали з захопленої території. Проте естафету проукраїнської позиції продовжують ті люди, які залишаються, і очікують на Збройні сили України.
Зі змісту: Як депутат місцевої ОТГ Алла Дмитрівна була у списках рашистів, за якими вони забирали мешканців Херсонщини на підвал, у катівню. У неї окупанти розбили оселю, а її сестра перед самісінькою війною втратила чоловіка. Більше місяця жінки і кіт провели в окупації. І таки вирвалися з російського полону напередодні Великодня. Цей репортаж про поневіряння двох сестер та доньки однієї з них, їхнє виживання в окупації на Херсонщині та вихід на підконтрольну Україні територію.
Зі змісту: В окупованому Високопіллі Херсонської області немає ліків і продуктів, але є натомість катування й репресії. Загинуло 25 мирних жителів. Зруйновано всі адміністративні будівлі, не вистачає продовольства й дитячого харчування. Ще одна проблема мешканців – відсутність ліків. У селищі багато інсулінозалежних, онкохворих, людей із захворюванням щитоподібної залози.
Зі змісту: Розповідають місцеві жителі: "Ми чули два прильоти. Перебиті газові труби. Сталося це в районі вулиць Херсонської і Соборної". Серед загиблих підлітки – хлопець, дівчина 12 років та Даша Голік – вчителька англійської мови. Ще відомо про трьох поранених. Скільки всього людей загинули і поранені наразі не відомо.
Зі змісту: Російські окупанти змушують місцевих підприємців відкривати бази відпочинку, кав'ярні, магазини та «створювати безпечні й комфортні умови» для відпочивальників на Арабатській Стрілці в тимчасово захопленій Херсонській області.
Зі змісту: Мер Скадовська Олександр Яковлєв розповів, що росіяни планують розмістити в туристичних базах міста дітей з окупованої частини Донбасу.
Зі змісту: Російсько-окупаційні війська викрали мешканку тимчасово окупованого Херсона Ірину Горобцову з її власного будинку в її день народження, яка активно висловлювала свою проукраїнську позицію. Ірина у своїх соціальних мережах засуджувала вторгнення окупантів на територію України та її рідного міста. Вже тиждень окупанти вибивають з Ірини зізнання у тому, що це нібито вона коригувала вогонь по окупаційних військах на чорнобаївському аеродромі.
Зі змісту: Понад 40 днів український стрибун у висоту перебував на тимчасово окупованих територіях. Андрій Проценко – лідер чоловічої збірної України зі стрибків у висоту. Його особистий рекорд – це 2.40 м. Він підкорив цю позначку на змаганнях у Лозанні у 2014 році і став 12-м спортсменом в історії, який стрибав на 240+ сантиметрів. 33-річний легкоатлет є переможцем фіналу Діамантової ліги (2019), дворазовим срібним призером чемпіонатів Європи (2014, 2019) та віцечемпіоном світу (2014). Однак замість того, щоб повноцінно готуватись до літнього постолімпійського був у Херсоні, однак потім разом із сім'єю виїхав до населеного пункту в Херсонській області, де провів близько 40 днів. Там він продовжував тренувальний процес просто неба, однак не наважувався виїхати. Зрештою, подолавши сумніви, український атлет вирушив у бік Миколаївської області.
Зі змісту: В області внаслідок багаторазових обстрілів загинули сотні цивільних, ЗСУ і тероборона боролися за кожний міліметр української землі, а рашисти і зараз викрадають людей і катують їх у тюрмах за активізм і волонтерську діяльність. Мешканці області неодноразово виходили на проукраїнські мітинги, щоб показати загарбникам: Херсонщина — це Україна! І хоча зараз такі акції вщухли, жителі області вірять у ЗСУ і сподіваються не де окупацію.
Зі змісту: Ще березні до скадовська заїхали танки російських військ. За різними оцінками, зі Скадовська виїхала половина працездатного населення. Однак тисячі людей залишилися у рідному місті й змушені жити за правилами росіян. За словами скадовчан, переважна більшість жителів українського Скадовська зараз намагаються зайвий раз не виходити з домівок. А ще скаржаться на те, що місцевих намагаються вербувати і перебивають звʼязок у місті.
Зі змісту: 24 лютого Росія розпочала повномасштабне вторгнення. А 10 березня колона російських танків і БТРів зайшла у Велику Олександрівку. Через півтора місяці Анатолію Фоменку, мешканцю Великої Олександрівки, довелося разом із матірʼю та трирічним сином тікати з рідного селища після того, як російські військові катували його кілька днів і погрожували вбити сім’ю. Яким було б справедливе покарання російським військовим, які його катували? Анатолій вважає, що їх треба карати, щоб до них хоч трохи дійшло, чим вони взагалі займаються», — впевнений він.
Хмельниччина
Зі змісту: Юлія Фесенко з Харкова з 9-ти років грає на скрипці. Після школи вона здійснила свою мрію – вступила до Харківської консерваторії. Після закінчення цього музичного вишу дівчина прагнула здійснити ще одну свою мрію – грати в оркестрі Харківської філармонії. Але поки не склалося, плани зруйнувала війна, яку 24 лютого проти України розпочала росія. Як Юлія з мамою та котом евакуювалася з Харкова та чим їй допомогла скрипка у житті на новому місці? Ще одна історія важких рішень та порятунку.
Зі змісту: Матусі взяли за руки дітей і поїхали майже у невідомість. Та за кордоном довго бути не змогли і повернулись додому. За чим скучили і що кажуть про своє перебування в іншій країні: розповідаємо історії молодих матусь.
Чернігівщина
Зі змісту: Війна в Україні показала справжніх українців навіть у селі Москалі, які за 30 км від Чернігова. До війни тут був приватний музей українських старожитностей – кілька хат і понад три тисячі рукотворів хрестиком і гладдю. Краєзнавець Юрій збирав їх упродовж 30 років: шукав, купував – іноді селяни їх самі приносили. Юрій дуже боявся, що все знищать, тож коли побачив за вікном російську техніку - одразу почав ховати свої скарби. А далі був місяць окупації. Троє дітей, дружина, родичі і сусіди – врятувати колекцію допомагали усі хто залишився у селі. Для схованок обладнали кілька льохів. Туди клунок за клунком зносили вишиванки та рушники. Але найцінніший скарб колекціонер заховав подалі від дороги, якою їхали окупанти. Поки рашисти в окупації крали з осель українців холодильники та унітази, колекціонер вишиванок з Чернігівщини вивіз і заховав унікальну колекцію старовинних вишиванок із візерунком білим по білому. Їх у колекції понад три десятки.
Зі змісту: Росіяни обстріляли з артилерії чергу за хлібом у Чернігові. В результаті загинуло 14 людей, а десятки були поранені. Люди, які вижили в тій черзі, поділилися спогадами про той страшний день. Загалом в лікарню потрапили близько 40 людей. У той же день ввечері поранені у черзі за хлібом потрапили ще під один обстріл – в лікарні. В будівлі вибило майже усі вікна. Чернігівська обласна прокуратура відкрила проти рф кримінальне провадження за 1 та 2 ч. статті Кримінального кодексу "Порушення умов та звичаїв ведення війни".
Зі змісту: У березні в цьому бомбосховищі жили три сотні людей. Зараз таких залишилося близько 40. Це ті, в кого повністю або частково зруйноване житло.
Зі змісту: 21-річний Максим Дідик із села Новий Биків Чернігівської області протягом двох тижнів разом із двадцятьма цивільними знаходився у полоні в російських окупантів. Максим розповів, що російські окупанти дуже жорстоко знущалися з людей і навіть змушували полонених вибирати, хто буде вбитий наступним.
Зі змісту: Вони хотіли врятуватися, а потрапили під обстріл. Сім'я з друзями – четверо дорослих та троє дітей – виїжджали машиною з рідного Чернігова 9 березня. Після першого влучання вони ще намагалися їхати далі, після другого вибуху машину викинуло на узбіччя. Вижили лише двоє – Олеся з дворічною донькою Веронікою. Жінка розповіла про те, що їм довелося пережити і як вони лікувалися та як почуваються зараз.
Зі змісту: Радіо Свобода віднайшло свідчення про випадки масових убивств цивільних у двох сусідніх селах Чернігівщини під час російської окупації. У перший день, коли російські війська захопили село Старий Биків, вони розстріляли шістьох цивільних чоловіків, яких просто схопили на вулиці. А у підвалі котельні сусіднього села Новий Биків, російські військові влаштували катівню, де утримували щонайменше 40 людей. Вікторія Вовк, жителька села Старий Биків, тримає портрети сина – Богдана Гладкого та зятя – Олександра Могирчука, яких 27 лютого разом із ще 4-ма місцевими чоловіками вбили російські військові. «Вони були розстріляні в голову», ‒ свідчить Вікторія.
Зі змісту: Раніше Чернігів зустрічав гостей з боку столиці Катерининською церквою на пагорбі, яку вечорами підсвічували ліхтарі. З початком війни вони згасли. А з 23 березня це "обличчя" закрито через пошкоджений автомобільний міст, що з’єднував лівий та правий береги Десни. Нині перше, що бачать ті, хто приїжджає до Чернігова – "шрами": зруйновані та пошкоджені будинки на околицях, розбиті відбійники, блокпости.
Влада міста підрахувала: за час активних бойових дій у Чернігові повністю зруйновані 1,5 тисячі приватних будинків та 10 тисяч квартир, ще 37 тисяч пошкоджено. З міста у березні виїхало близько ⅔ мешканців – це майже 200 тисяч людей. Скільки з них уже повернулися, – оцінити складно.
Зі змісту: Як розказала завідувачка навчально-тренувальним відділом Чернігівського обласного Центру ЕМД та лікарка з медицини невідкладних станів Катерина Клепалова, російські окупанти почали обстрілювати Чернігів вже на другий день початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Лікарі екстреної допомоги Чернігова під час активних бойових дій в регіоні у лютому та березні хоробро утримували медичний фронт. 42 дні їм доводилося працювати у надзвичайно складних умовах. Снаряд влучив у приміщення станції ЕМД у місті, де розташовувалася диспетчерська 103. Через це усі медики переїхали на другу станцію ЕМД. Багато хто там і жив, бо повертатися було нікуди.
Зі змісту: 25 днів у селі Ягідне (Чернігівщина) росіяни тримали майже 400 людей у тісному шкільному підвалі. Наймолодшому було 3 місяці, найстаршому 93 роки. Місця було наскільки мало, що можна було лише сидіти!!! Повітря майже не було, щоб конденсат, який утворювався від людського дихання, не крапав на голови, під стелю чіпляли обрізані пластикові пляшки. В перші дні були ліхтарики, але за кілька днів сіли батареї і люди залишились у повній темряві. Замість туалету відро. Інколи, раз на 12 годин, випускали надвір, на кілька хвилин. У підвал, на возиках і тачках, привезли навіть лежачих хворих старих людей, більшість із яких померли. Люди помирали від задухи, знесилення і хвороб. Хто намагався протестувати – розстрілювали. Загалом загинуло близько 10% населення Ягідного.
На одвірках було записано кількість людей у кожній кімнаті. На стінах малювали діти, доки могли. Вели календар. В одному приміщенні була стіна, на якій записували померлих. Ніхто не вірив, що виживе.
Зі змісту: У селищі на Чернігівщині Бакланова Муравійка до 100% пошкоджених будинків, половина повністю знищених, цілі вулиці – це суцільні фундаменти. Мешканці туляться по сусідах, розбирають згарища, завали і шукають уцілілі речі. «Там сарай був, худоба стояла – корова, поросята. Корову випустили, але там вдарило снарядом, поросята згоріли», – каже мешканець Василь. Їхня оселя опинилась на траєкторії ворожих снарядів, осколки побили усю городину і дерева, переорали поле і влучили в дім. І таких будинків у цьому селі більшість.
Буковина
Зі змісту: Шеврони замість спідниць. Перед війною в новий НПЦ встигли закупити нове потужне обладнання, що може витримати велике фабричне навантаження. Тож вдалося перекваліфікуватися й шити шеврони, плащі, аптечки, ноші замість штанів, спідниць і суконь. У перші 2 тижні в профтесі відшили орієнтовно 6000 шевронів-прапорів, далі — 200‑300 щодня. Шили також позначки роти чи полку, нашивки ЗСУ, з групою крові, прізвищем. Відшили 300 дощовиків, 100 нош, понад 100 аптечок.
Окупований Крим
Зі змісту: Підтримка друзів, успіхи Збройних сил України та об’єднання українців зараз є найголовнішим для досягнення перемоги України у війні проти Росії. Такі успіхи у єднанні українців потрібні й для наших земляків в тимчасово окупованому Криму. Перемоги ЗСУ та єднання українців дають надію людям, які нас чекають в Криму. Ми обов’язково повернемось до Криму, бо ми завжди повертаємось.
Зі змісту: У Криму відчувається дедалі більше сум'яття, дедалі більше сумнівів серед місцевого проросійського населення. Чим успішніше діють ЗСУ, тим сильнішими є панічні настрої серед кримчан, які ще недавно були впевнені в незламності російської армії. Після ейфорії в перші дні так званої спецоперації, коли кремлівські пропагандисти обіцяли швидке взяття Києва, у проросійських кримчан тепер почалося гірке похмілля. Російська армія відкинута назад.
Зі змісту: У Євпаторії у ніч проти 16 травня хтось пофарбував будівлю російської окупаційної адміністрації у кольори державного прапора України. Згодом виявилося, що це був художник-акціоніст Богдан Зіза, який у такий спосіб виступив проти російської агресії в Україні. Його не змогли затримати відразу, але потім вирахували на камерах спостереження. З моменту затримання друзі та правозахисники намагаються знайти Зізу, проте встановити місце його перебування не вдалося.
Зі змісту: Про паралелі між подіями минулого сторіччя та сьогоднішнім вторгненням Росії, про життя на окупованих територіях та шляхи їх звільнення Суспільне поговорило із Постійною представницею президента України у АР Крим Тамілою Ташевою. 18 травня Україна згадує жертв депортації кримськотатарського народу 1944 року. За даними Національного руху кримських татар, тоді з Криму виселили 238500 людей. У перші роки з них загинули 110200 або 46,2% від усіх депортованих. Чи варто проводити паралелі між подіями 1944 року, 2014-го і 2022-го? Ми не можемо їх не шукати. В будь-якому випадку 18 травня 1944 року відбувся акт геноциду кримськотатарського народу. Те, що ми бачимо у 2022-му після повномасштабного вторгнення Росії, — це теж акт геноциду.
Зі змісту: Активісти зазначають, що вийти на мітинг — це заявити про право на свій дім. Це вшанувати жертв депортації кримських татар. Це згадати про загиблих на війні та засудити вторгнення Росії. Це підтримати територіальну цілісність України! Світ побачить, що Крим – це Україна!", – запевнили організатори.
Укладачі: Єфіменко Г. В. , Чугіна О. А., Новицька А. І.
Докладніше про проєкт:
Свідчення очевидців подій війни росії проти України
(розповіді, спогади, щоденники за матеріалами ЗМІ)
