ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
20.04.2024
Щоденники війни
Випуск 13. Події війни у висвітленні ЗМІ: публікації 16–31 травня 2022 року: Регіони України: Вся Україна, Вінниччина, Волинь, Дніпропетровщина, Донеччина: Маріуполь, Київщина, Сумщина, Харківщина.
Вся Україна
Зі змісту: Розбиті шибки, вигнуті рами, чорні пустки та наскрізні діри – це вікна в будинках українців, до яких вдерся «рускій мір». Колись вони захищали оселі, а зараз стали свідченнями руйнівних наслідків приходу загарбників. Українські вікна війни – у фотодобірці від Укрінформу.
Зі змісту: "Культурний фронт" – концерти для бійців на передовій, вистави для біженців, гастролі світом з розповідями про війну в Україні. Далі про величезний творчий внесок у перемогу – акторів, музикантів, громадських діячів. Зокрема, відома українська актриса та волонтерка Ірма Вітовська розповіла журналістам ТСН як допомагає країні і чому важливо не забувати про культуру навіть під час війни.
Зі змісту: Євгенія Даниленко: Прокинулася з думкою – яке ж це щастя, що ми можемо бути людьми! Насправді треба вчити людей волонтерити, бо зайві рухи шкодять.
Зі змісту: Освітній геноцид є частиною загального геноциду, який чинить Росія проти України."На всій території України російські бомби, снаряди та ракети руйнують заклади освіти, змушують дітей, батьків і вчителів залишати рідні домівки, рятуватися від небезпеки, перериваючи освітній процес та спричиняючи важкі втрати в освіті наших дітей", – повідомляє освітній омбудсмен Сергій Горбачов. "На тимчасово окупованих територіях освітній геноцид проявляється у забороні спілкуватися українською мовою, навчатися за українськими освітніми програмами, вивчати свою історію і читати українські книжки. Окупанти примушують працівників та керівників закладів освіти переходити навчати дітей за російськими стандартами та російською мовою. Іноді вчителі змушені це робити в прямому сенсі під дулом автоматів", – говорить він. На фото зруйнована школа у Маріуполі.
Зі змісту: Астронавт Європейського космічного агентства ESA Маттіас Маурер повернувся на Землю 6 травня, майже через пів року перебування на МКС. За його словами, через війну на космічній станції не було суперечок, всі астронавти погодилися, що в Україні відбуваються жахливі речі. "Спочатку вночі у країні було зовсім темно, тому що все освітлення у містах було зменшено. Фактично можна було впізнати лише Київ, а вся країна навколо нього була суцільною темнотою", - зазначає Маурер. Він зазначив, що однієї ночі побачив блискавку і зрозумів, що це були ракети. А вдень над такими містами, як Маріуполь, стояли "величезні стовпи диму, глибокі чорні стовпи диму – це було дуже, дуже добре видно неозброєним оком із космосу.
Зі змісту: Кількість держав, які солідаризуються з таким рішенням, буде лише зростати. Визнання злочинів росії геноцидом Українського народу — це насамперед повага до пам’яті тисячі невинно вбитих українців, зокрема — дітей.
Зі змісту: Дружина президента України Олена Зеленська зверлулася до мами Стефанії. Перша леді країни привітала Kalush Orchestra із пeрeмогою в пісeнному конкурсі Євробачeння-2022. Також Зеленська подякувала мамі фронтмeна гурту Олeга Псюка пані Стефанії. Разом з вами пишаємося вашим сином. Разом з вами радіємо неймовірній перемозі Kalush Orchestra на Євробаченні. Бо кожна така перемога, хай і на культурному фронті, нині є перемогою України у її війні.«Стефанію» співали музиканти з Польщі, Латвії та Франції, співали The Rasmus. Тепер пісню про українську маму — українською мовою — співатиме увесь світ. (фотоколаж: https://intermarium.com.ua/pisnyu-pro-ukrayinsku-mamu-ukrayinskoyu-movoyu-spivatyme-uves-svit-persha-ledi-ukrayiny-olena-zelenska-zapysala-zvernennya-do-mamy-frontmena-kalush-orchestra/)
Зі змісту: Правозахисна організація Human Rights Watch задокументувала воєнні злочини Росії у звільнених селах Чернігівщини та Київщини, серед яких – страти та катування мирних жителів. Про це йдеться у звіті організації, оприлюдненому у середу, 18 травня.Там зазначається, що правозахисники протягом квітня зафіксували 22 випадків страт без суду, дев'ять інших випадків незаконних вбивств, шість імовірних насильницьких зникнень та сім випадків катувань. Крім того, 21 цивільний мешканець розповів організації про незаконне позбавлення волі й утримання в нелюдських і принизливих умовах.
Зі змісту: Human Rights Watch задокументувала низку злочинів російського війська проти мирного населення в Київській та Чернігівській областях на півночі України. Про це пише CNN. У середу, 18 травня, команда HRW, яка відвідала цей район у квітні та травні, оприлюднила свій звіт. Вона повідомила, що “розслідувала 22 очевидні страти без надзвичайних обставин, дев’ять інших незаконних вбивств, шість можливих насильницьких зникнень і сім випадків катувань”. У HRW заявили, що зібрали речові докази про причетність російських військ до численних порушень законів війни, які можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини та злочини проти людства.
Зі змісту: Кількість жертв російської агресії в Україні серед цивільного населення значно перебільшую втрати українських військових. Про це в інтерв’ю BBC повідомив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль. За приблизними оцінками «Азову», лише у Маріуполі загинуло понад 20 тисяч людей. Окупанти намагаються знищувати тіла, навіть залучають до цього місцевих під примусом або за їжу.
Зі змісту: Близько двох тисяч звернень про воєнні злочини російських військових зафіксували прокурори у Кропивницькому. Свідчення переселенців, які приїхали на Кіровоградщину, приймають щодня. Найчастіше звертаються жителі Донецької та Луганської областей.
Зі змісту: Кінорежисер і колишній політв'язень путінського режиму, який зараз захищає Україну, закликає відкинути легковажне ставлення до ворога.
Зі змісту: Посол Великої Британії опублікувала фото із багаттям, в якому окупанти спалили книжки з історії України. Пані посол Британії Мелінда Сіммонс у соцмережі зазначила, що це – не "денацифікація, а навпаки".Саме таким терміном росіяни називають ті звірства, які скоюють в Україні.
Зі змісту: "Численні звірства російських військ, які окупували північ України на початку війни, огидні, незаконні і жорстокі", – сказав Георгій Гогіа, заступник директора HRW по Європі і Центральній Азії.
Зі змісту: Запоріжжя – Наталя Лобач – відома запорізька урбаністка, дизайнерка і громадська активістка. В умовах повномасштабної війни Росії з Україною вона створила цілу серію плакатів, присвячених опору українських населених пунктів військам РФ. Нині в ній понад сотня робіт. Спочатку Наталя публікувала їх у себе на сторінці в Facebook. А від 24 травня частину її робіт можна побачити просто неба в центрі Запоріжжя. Радіо Свобода поспілкувалося з Наталею Лобач під час відкриття виставки її плакатів.
Цієї війни на всіх вистачить, або чому я прийняв смерть. Зі "Щоденника війни" / Артем Чех ; фото: Аrtem Cheh // Твоє місто. – Режим доступу: https://tvoemisto.tv/blogs/tsiiei_viyny_na_vsih_vystachyt_abo_chomu_ya_pryynyav_smert_zi_shchodennyka_viyny_133008.html. – Дата публікації: 30.05.2022. – Дата перегляду: 01.06.2022.
Зі змісту: Український письменник Артем Чех ділиться своїми відчуттями, які переживає на фронті. Зокрема, він говорить, що прийняття ймовірності загинути на війні робить його сильним, більш врівноваженим і вільним.
Зі змісту: На Міжнародній виставці-конкурсі карикатур у Києві — аншлаг. Дві сотні робіт представили для показу на виставці карикатур 40 художників з 12 країн світу. Гумор нікуди не зникав, попри драми, які розгортались на очах мирних миколаївців. «Наші художники малювали реалії щоденного життя так, ніби кожна їх робота — куля в лоб путіна», — ділиться сьогодні Тетяна Чичкалюк, очільниця ГО «Асоціація лідерів туризму Миколаївської області». Мова художньої сатири доступна всім, поза віком.
Вінниччина
Зі змісту : Вік волонтерству не завада: це доводить 90-річний Сергій Вознюк із Вінничини, який пережив два голодомори, Другу світову і батькове заслання. Чоловік управно і швидко плете маскувальні сітки й відразу передає бійцям на передову. Самотужки сплів понад сотню одиниць камуфляжного маскування. І це не єдине, чим волонтер-довгожитель допомагає нашим військовим.Кожна сітка довжиною понад 4 метри і два завширшки. Аби сплести одну треба працювати майже цілодобово п’ять днів.
Волинь
Зі змісту: Переселенці, які нині мешкають у санаторії «Лісова пісня», в оригінальний спосіб долучилися до святкування Дня вишиванки. Про це повідомляє Волинська обласна рада. «Вишивана» доріжка у традиційних українських орнаментах і кольорах відтепер прикрашатиме кількадесятметровий пірс, який сполучає берег оздоровниці з озером Пісочне. Цей стилізований рушник майже тиждень творили теперішні мешканці обласного комунального закладу – вимушені переселенці зі сходу, півдня, півночі та центру України.
Зі змісту: 10 тисяч гривень, виручених від продажу картин, луцька художниця Алла Харчук переказала 83-річній Вірі Пилипівні з села Горенка. Через обстріли її літня кухня перетворилась у руїни, вистояла лише піч. І попри це, пенсіонерка випікає в напівзруйнованій печі хліб. Ці дві жінки ніколи не зустрічалися вживу і донедавна не знали одна про одну. Алла Харчук – художниця з Луцька, засновниця художньої студії. Віра Пилипівна – пенсіонерка з села Горенка на Київщині, яка нині переживає другу у своєму житті війну. Соцмережі облетіло фото, як вона напередодні Великодня пече паски посеред руїн під відкритим небом у печі, яка залишилася від її розбитої літньої кухні. Ця історія її дуже вразила, каже Алла Харчук. Тож вона вирішила якимось чином допомогти. Так виникла ідея продати свої картини і переказати кошти Вірі Пилипівні.
Зі змісту: Сестри-близнючки Софія та Марія Руднєви приїхали до Луцька з міста Сєвєродонецьк Луганської області. Нині вони волонтерять і мріють про перемогу.
Зі змісту: З 24-го лютого до 10-те травня у Волинській області розселили майже 68,5 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Більшість з них – в державних закладах. Переселенці по області розподілилися непропорційно. У деяких прикордонних із Польщею громадах кількість ВПО сягнула 14% усього населення, тоді як на межі з Рівненською областю та Білоруссю люди селилися рідко. Станом на 10 травня Волинська область розселила загалом 68,5 тисяч осіб. 94% (64277 осіб) оселилися у державних закладах, решта – в приватному секторі. В абсолютних числах найбільше людей прийняв Луцьк і Луцький район – 28 893 особи.
Зі змісту: Жителька Маріуполя Вікторія 30 квітня втекла разом із шестирічним синочком у Ковель, де була втішена доброзичливістю місцевих жителів, коли потрапила у скрутну ситуацію.15 травня, гуляючи містом, вони забули в парку Шевченка рюкзак з документами та грошима. З допомогою доброзичливих ковельчан згуба знайшлася.
Зі змісту: У Торчині молодь взялася виготовляти окопні свічки для військових. Першу партію відправили у Сумську область та на схід України. Матеріалів потрібно небагато, зате користі і тепла буде багато. До російського вторгнення люди не задумувалися або й не знали про окопні свічки. Нині ж партіями відправляють їх для наших захисників. Доброю справою зайнялася і молодь Торчина. Їхні свічки вже гріють військових на Сумщині та сході України. Основна перевага таких свічок – горять близько чотирьох годин, на них можна і гріти їжу, і зігріватися, тому вони дуже корисні.
Дніпропетровщина
Зі змісту: Олександр Вілкул, після початку повномасштабної війни — начальник військової адміністрації Кривого Рогу. Нині Кривий Ріг є одним із найбільших міст, куди приїздять люди із тимчасово окупованих Росією територій. Як місто допомагає їм та чи змінились політичні погляди Вілкула — в інтерв‘ю Суспільному.
Донеччина
Зі змісту: Бахмут — одне з ключових міст Донеччини, стоїть на шляху захоплення російськими окупантами Слов’янська, який вони мріють приєднати до так званої «ДНР». Місто постійно обстрілюють, тут відсутній газ, періодичні перебої зі світлом, водою та зв’язком, люди масово виїжджають. Про те, чи готове місто до ворожого наступу чим важлива ця територія для окупантів і як довго може тривати війна — в інтерв’ю із військовими, захисниками Бахмута «Дєдом», «Кошмаром» та Сергієм.
Зі змісту: За даними Генштабу ЗСУ наразі найбільша активність ворожих військ спостерігається якраз на Слобожанському та Донецькому напрямках. Ситуація на Донбасі надзвичайно важка, російська армія постійно намагається наступати на Слов’янськ і Сіверодонецьк, але українські військові мужньо стримують атаки загарбників. Згідно з повідомлення Укрінформу за 23 травня, зараз російські підрозділи готуються відновити наступ на Слов’янському напрямку. Саме тому 24 травня усіх охочих жителів міста автобусом евакуюють до Дніпра. У ВЦА закликали населення, яке ще залишається у Слов’янську, не ігнорувати можливість виїхати у безпечне місце. 29-річна Карина разом з матір’ю і двома маленькими дітьми прибули до нашого міста зі Слов’янська, що на Донеччині. Ще у квітні 2014 р. їхнє місто стало ареною бойових дій між російськими терористичними угрупованнями й українськими оборонцями, тому родина жінки сповна пізнала сенс слова «війна». Карина й гадки не мала, що після пережитого тоді у Слов’янську їй доведеться покидати рідний дім у 2022 р.
Зі змісту: Від лютого 2022 р. російські війська додали до окупованих низку українських територій: північ Луганщини, Херсонщину, частину Запорізької та Харківської областей. Артур Гмиря – мешканець Горлівки – розповідає, що з початку березня 2022-го більше як місяць ховався від мобілізації до російської армії у підвалі, а дружина носила йому їсти.
Зі змісту: Постійно продовжуються обстріли вздовж лінії фронту – по населеним пунктам: Авдіївці, Торецьку, Красногорівці, Вугледару, Енергодару. Також під обстрілами кілька днів Бахмут і Соледар, вранці були ракетні удари по цих містах. "Під обстрілами Святогірська громада, де ще залишаються люди, сьогодні обстрілом зруйновано відновлену в 2016 році за допомогою Японії школу", – розповів начальник Донецької обласної військової адміністрації Кириленко.
Зі змісту: Російські загарбники кидають свої основні сили на луганський та донецький напрямки, і хочуть окупувати ключові міста Донбасу. Там ведуться запеклі бої за українську землю, а цивільні люди тижнями сидять у повній блокаді під обстрілами окупантів, без їжі, газу та електрики. Серед них – люди з інвалідністю, пенсіонери, та інші люди з вразливих категорій. Єдиний вихід для них – евакуюватися. З перших днів повномасштабного вторгнення Волинь приймає людей з інших регіонів країни, які рятуються від війни. Так, станом на кінець травня в області живуть близько 65 тисяч осіб, які мають статус внутрішньо переміщених. Найбільша кількість переселенців зосереджується в обласному центрі – Луцьку, а також в Ковелі та Володимирі.
Зі змісту: 24 лютого армія рф напала на Україну. З перших днів війни Волноваха опинилася під вогнем агресора. Тисячі жителів міста, в тому числі та діти, змушені були жити у підвалах в той час, як росіяни рівняли місто з землею. Від 11 березня Волноваха знаходиться в окупації. Журналісти Волноваха.City зібрали дописи містян та новини, що документують злочинні діяння влади невизнаної днр та колаборантів. Волновасьці, що залишилися у місті, із міркувань безпеки не поширюють інформацію в соціальних мережах. У приватних розмовах знайомі скаржаться, що відчувають безпорадність, тиск та просять не поширювати інформацію.
Зі змісту: 69-річна Ольга Висоцька з Краматорська на Донеччині була змушена стати переселенкою через початок повномасштабної війни Росії в Україні. Вона разом із родиною переїхала до Луцька, коли в її рідному місті стало надто небезпечно. Жінка розповіла про ворожий обстріл залізничного вокзалу в Краматорську, коли загинуло дуже багато людей, у тому числі діти, які збиралися евакуйовуватися в безпечні регіони країни, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс». Нагадаємо, 8 квітня Росія завдала двох ракетних ударів по залізничному вокзалу в Краматорську, де сотні мирних жителів чекали на евакуаційні поїзди. Голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко повідомив, що окупанти застосували касетні боєприпаси, вдаривши ракетним комплексом «Точка-У». Тоді в результаті ракетного удару загинули 52 особи, ще 109 – отримали поранення.
Зі змісту: «Понад нами літали снаряди, поруч розривалися міни... Тиждень ми жили в погребі, виходили вранці, тільки щоб приготувати їжу на плиті, що стояла у дворі... Жили як у склепі: заходиш – темно, прокидаєшся – темно. Свічки берегли на кращий час», – розповідає Валентина Фесенко з міста Лиман Донецької області. Вона понад 40 років пропрацювала в міській школі вчителем. Нині – переселенка.
Зі змісту: У Мангуші та Нікольському, що на Донеччині, окупанти знищують україномовні книжки, зокрема історію та літературу. Про це інформує в Телеграм радник мера Маріуполя Петро Андрющенко. На зараз. Окупанти почали інвентаризацію бібліотечних, шкільних та інших книжкових фондів. Тому, що виявляється “молодь донбасу проти екстремізму”. Все це робиться працівниками бібліотеки ім. Крупської в Донецьку. На сьогодні вже окінчено оцінку бібліотек та шкільної літератури в Мангуші та Нікольському. Всі книжки, що містять “екстреміській зміст” вилучено. До екстреміської належать зокрема всі підручники Історії Україніи, з літератури. У підсумку – всі україномовні книжки вилучено для знищення. Маріуполь – наступний. Пікантний факт. Саме бібліотека ім. Крупської в Донецьку на початку Незалежності була центром культурного розвитку молоді і боротьби зі спадщиною совка.
Зі змісту: «Якби не війна, ми, звісно ж, ніколи не залишили би своє гарне місто. Було дуже важко. Ми працювали до останнього дня», – наголошує Тетяна Жарко з міста Селидове Донецької області. Саме через сина вона вирішила покинути Селидове та виїхати на захід країни. Нині жінка оселилася в Луцьку. Зараз її менший 12-річний син приймає ліки і йому значно краще. Тетяна Жарко впевнена, що ЗСУ переможуть і вона, як і багато співгромадян, зможе повернутися додому. Звичайно, нас дуже гарно приймають, але все ж вдома найкраще. За її словами, найстрашніше – це втрата рідної людини. Два роки тому вона поховала батька, який помер від ускладнень після COVID-19. Нині дуже хвилюється за матір, чоловіка і старшого сина, які залишилися в Селидовому.
Зі змісту: Кілька найвідважніших місцевих жителів готують на подвір’ї їжу прямо під звуки важкої артилерії, та тікають у підвали будинків від обстрілів. Чоловік під звуки вибухів важкої артилерії проходить вулицею в Сєвєродонецьку, щоб повернути втраченого перед цим коня додому, у той час як повз проїжджає український танк.
Маріуполь
Зі змісту: В майже повністю окупованому російською армією Маріуполі з квітня створена та впроваджена система «фільтрації». Жителі, які ще залишаються у місті та бажають пересуватися між районами, мають проходити цю процедуру. Як це відбувається зараз? Що змінилося? Як окупанти посилюють тиск на жителів? Та як маріупольцям пропонують уникнути «фільтрації»? Про це проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов'я» розповіла головна редакторка маріупольського порталу 0629.com.ua Анна Романенко, яка збирає та публікує свідчення маріупольців, яким вдалося поїхати з міста.
Зі змісту: Юлія Паєвська — українська спортсменка та волонтерка. Понад двадцять років жінка займається айкідо. Має 5 дан, очолює федерацію "Мутокукай Україна". У 2014-му Паєвська на Майдані надавала медичну допомогу пораненим і травмованим. За словами Вадима Пузанова, чоловіка Юлії, вона з дитинства мріяла лікувати людей. "Коли розпочалася російська інтервенція, вона вивчала тактичну медицину. Пізніше почала викладати тактичну медицину бійцям, навіть розробила курс для тих, хто виїжджав на фронт відразу після Революції Гідності. Це був початок тієї війни, яку ми з вами зараз, сподіваюся, завершуємо", — пригадує Вадим. За словами чоловіка, у дружини було кілька тисяч учнів. "Вона стала їздити на фронт. Побачила, що там бракує досвідчених парамедиків. І вирішила, що буде більш корисна там, ніж в тилу. Тоді ж їй дали позивний "Тайра". А коли зібрала свою команду, то та отримала назву "Ангели Тайри" Юлію Паєвську бійці самопроголошеної "ДНР" затримали 15 березня на блокпості в селищі Мангуш, що в 15 кілометрах від Маріуполя, коли вона допомагала евакуюватися жінкам та дітям. Понад два місяці росіяни утримували в полоні українську парамедикиню "Тайру". Згодом пропагандисти зробили про жінку декілька роликів на російському ТБ.
17 червня президент Зеленський повідомив, що "Тайру" звільнили з полону.
Зі змісту: Відомий український телеведучий Андрій Бєдняков родом з Маріуполя. Там він народився і виріс. Там же під час війни померла його мама. Нещодавно він поділився, що деякі колаборанти з числа містян, що вітають окупантів та допомагають їм будувати в зруйнованому місті «рускій мір» вважають його зрадником. Андрій вважає, що росіяни ненавидять Маріуполь та так безжально намагаються його знищити, зокрема, тому що місто не скорилося у 2014 році. Тоді українці звільнили його від самопроголошених формувань, які намагалися приєднати горде місто до так званих «республік».
Зі змісту: Кожна історія виживання й порятунку з Маріуполя відкриває нові подробиці жахіть, скоєних Росією в Україні XXI століття. У перші дні війни російські війська оточили Маріуполь і почали невибіркові обстріли міста з важкої артилерії та літаків. У домах зникли вода, електрика, газ і зв'язок. У 10-градусний мороз люди цілодобово ховались у підвалах і готували їжу на вогнищі. Тіла загиблих мирних жителів довго залишались на вулицях, поховати їх у промерзлій землі під постійними атаками з повітря було складно. Домовитися про евакуацію з Маріуполя не вдавалося. Ті, у кого вціліли машини і був бензин, під обстрілами вирушали з міста на свій страх і ризик через численні блокпости російських військових.
Зі змісту: ЛЬВІВ ‒ Тетяна з Маріуполя повернулась із дітьми в Україну з Італії, щоб повінчатися і бути з чоловіком‑військовослужбовцем Романом на батьківщині. За кордон Тетяна з синами виїхала через початок повномасштабної війни Росії в Україні. Війна розділила родину на майже три місяці. Тетяна ‒ у звичайній сукні. Роман ‒ у військовій формі. Вони вперше прийшли з двома синами і друзями‑львів’янами до церкви з понад 250-літньою історією, що є окрасою музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові.
Зі змісту: Людмила з Маріуполя розповідає про життя під обстрілами. Каже, в рідному місті залишалася майже до кінця березня. Тоді в будинках не було світла, води та газу."На Західному мікрорайоні міста біг струмочок, з нього набирали воду. На решітках з холодильника готували їсти. Усі виходили з під’їздів, допомагали, тільки чуємо – гудить в небі. І всі врозтіч, в під’їзди. Літаки летять, скидають міни. Стріляють. І так було щодня до години п'ятої чи шостої вечора. Потім на ніч затихало все десь до третьої години ночі, а потім знову починали бомбити". З Маріуполя, розповідає жінка, виїжджала автомобілем. "Ми вибиралися дорогою поміж трупами. Їдеш, а загиблі лежать повсюди. Страшно. Багато людей йшли пішки до Володарська, бо їхати було нічим. Транспорту не було. А міни і снаряди летять, не перестають, звідусіль стріляють, осколки відлітають, людей убиває, руки і ноги відриває... Пологи – страшно було”.
Зі змісту: Мер Маріуполя Вадим Бойченко наголошує на необхідності якнайшвидше створити умови для повномасштабної евакуації людей з міста. Як передає кореспондент УНІАН, про це він сказав на брифінгу, інформуючи про ситуацію у місті, що може значно погіршитися з настанням літа. "В Маріуполі залишається понад 100 тис. населення і це є проблемою… Вже й ООН зробила висновки, що можуть бути спалахи холери й інших захворювань, таких як дизентерія... І це може забрати тисячі життів наших жителів", – зазначив мер. Він підкреслив, що відсутність у окупантів професійного досвіду у відновленні роботи інфраструктури міста призводить лише до погіршення ситуації у Маріуполі.
Зі змісту: Героєм фільму став Дмитро Козацький із позивним «Орест» – колишній зв’язківець, а нині голова пресслужби полку «Азов» у Маріуполі. «Фортеця Маріуполь» – це цикл фільмів, побудованих на відеодзвінках до воїнів, оточених у Маріуполі на «Азовсталі».Фото керівника пресслужби полку «Азов» Дмитра Козацького із заводу «Азовсталь» облетіли весь світ.Завдяки світлинам Дмитра Козацького світ побачив обличчя мужніх захисників Маріуполя. Це він автор вже легендарної фотографії «Світло переможе». Військовий також відомий виконанням під звуки обстрілів пісні-переможниці Євробачення «Стефанія» і своїм відео «Фортеця Маріуполь. Останній день на Азовсталі». Дмитра Козацького разом із побратимами евакуювали із «Азовсталі» і нині вони в російському полоні.
Зі змісту: Катерина заплющує очі й глибоко вздихає, коли я запитую про її чоловіка – військового, який досі, як вважають, перебуває в лабіринті тунелів під металургійним заводом "Азовсталь" у Маріуполі. До цього моменту вона була спокійною і витриманою. Вона також провела понад два місяці в одному з бункерів під величезним промисловим об'єктом зі своїми двома синами, де здавалося, що бомбардування ніколи не закінчаться."Ракети були настільки важкі, що здавалося, що стіни бункера рухаються, а самі кімнати стають меншими", – розповіла вона."Іноді була годинна перерва, і ми сподівалися, що, можливо, це все. Можливо, на цьому все завершиться. Але ні. Вони продовжували". Позаду нас двоє її хлопчиків, 6 і 11 років, граються зі зброєю, зробленою з паперу та клейкої стрічки.
Зі змісту: Газета "Правда" у номері від 17 жовтня 1941 року розповідає про захоплення Маріуполя нацистами. Військовий кореспондент описує, що нацисти сконцентрували "дуже значні сили", зокрема румунські та італійські дивізії, щоб прорвати фронт і оточити Донбас. Зробити це вдалось саме на півдні біля Азовського моря, але, як вказує радянський журналіст, лише за рахунок "чисельної переваги і ціною величезних втрат". За два роки фашистської окупації фашисти перетворили великий центр металургійної промисловості півдня — місто та порт Маріуполь – у руїни.
"За два місяці російська армія вбила вдвічі більше людей, ніж фашисти за два роки окупації Маріуполя під час Другої світової війни", – запевняє мер міста Вадим Бойченко. За даними української влади, з початку широкомасштабного вторгнення рф загинуло близько 20–22 тисяч маріупольців. Полк Нацгвардії "Азов", що боронить місто, називає ще більшу цифру жертв – близько 25 тисяч.
Київщина
Чорнобиль – адмін. центр зони відчуження
Сумщина
Зі змісту: Тростянець був в окупації понад місяць. росіяни прикривалися місцевими, катували їх у підвалі вокзалу, вбивали, виганяли з квартир. Міського голову Юрія Бову розшукували з перших днів окупації. Тому він виїхав із Тростянця й переховувався в сусідніх селах. А місцеві у цей час не здавались і наближали перемогу своїми силами, у підпіллі. Слідчі ДБР із камерами фіксують наслідки руйнувань на залізничному вокзалі та розбитих домівок мешканців Тростянця.
Харківщина
Зі змісту: 24 лютого ми прокинулись від звуків обстрілів і ми одразу «переїхали» в бомбосховище. На другий день війни буквально в 4 м від нас впала ракета. На щастя, вона не розірвалась – застрягла в асфальті, але ми все одно дуже злякались. 5 днів у Харкові ми пробули в бомбосховищі, але сину там було дуже важко, тому я прийняла рішення виїжджати. 34-річна харків’янка Надія Бедріна з п’ятирічним сином Платоном евакуювались до Львова, коли в Харкові стало небезпечно. Вже понад два з половиною місяці вона живе і працює у Львові, а її син ходить до дитячого садка. Про це повідомили у пресслужбі ЛМР. Надія Бедріна є завідувачем кафедри аудіовізуального мистецтва в Харківській державній академії дизайну і мистецтв. В перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну адміністрація цього навчального закладу прийняла рішення переміститись в більш безпечне місце, до Львова.
Зі змісту: Комунальні служби, працівники газових компаній поступово повертають в деокуповані села електрику, газ. Це дуже велика робота. Все треба обстежити перед тим, як під’єднати. Деякі газові труби, наприклад, не просто побиті, а вирвані. Так само з електромережами. Стовпи повалені, дроти розірвані. То спочатку треба все відновити. Люди пристосуватися готують на вогнищах, долають 10 км, аби зарядити телефон, щоб бути на зв’язку.
Зі змісту: За кордон через військову агресію Росії виїхало понад 20 тисяч українських вчителів, проте більшість педагогів залишилась і продовжує навчати своїх учнів. 24‑річна вчителька з Харкова Валерія Гукова викладала дітям з бомбосховища 42 дні війни. Вона навчає молодші класи, а після роботи безплатно готує підлітків із малозабезпечених родин до ЗНО та ДПА. Дівчина починає роботу з 10 ранку. До 15-ї – у неї уроки з молодшими учнями. А вечір закріплений за старшокласниками. Уроки дівчина проводила в онлайн‑форматі із бомбосховища, адже дівчина мала свій мінімальний простір.
Зі змісту: З молодшими класами Валерія працює за готовою інтерактивною програмою у форматі презентацій. Зі старшокласниками вивчає матеріал за підручниками Авраменка, з поясненнями та інтерактивом, переглядом відео, вікторинами, тестами – все у діджитал форматі. Попри війну, молодші діти виконують домашні завдання. Валерія каже, що завдячує цьому батькам дітей, які дуже зацікавлені у продовжені навчання, адже більшість із сімей виїхали з Харкова за кордон чи на захід України. Щодо старшокласників, то багато з них залишились у місті. "Старшокласникам трошки важче себе зібрати, бо вони більше читають, бачать більше новин, тому я не даю багато домашньої роботи, бо вони не будуть її робити, хоча раніше вони могли отримати 30 тестів", – каже дівчина. Найважливіше для Валерії – це підтримка своїх учнів. Дівчина вважає, що на заняттях варто приділяти час на обговорення важливих питань, емоційному інтелекту та ментальному здоров’ю учнів.
Зі змісту: Українка Катерина евакуювалася з Харкова разом із двійнею тримісячних немовлят. Про це пише UNICEF Ukraine на сторінці у Facebook. До війни дітлахи були на змішаному вигодовуванні. Але мити посуд, кип’ятити воду та розводити дитячу суміш в дорозі дуже важко. Коли почалася війна, Катерина з малюками перейшли повністю на грудне вигодовування і досі залишаються на ньому. "Ми довго вагалися чи варто евакуюватися, бо боялися, що не впораємося з двома малюками, яким ще не було трьох місяців. Але на шостий день війни наважилися їхати. Мої діти були на змішаному вигодовуванні. Я відразу дорогою вирішила, що дорогою повністю переходжу на годування грудьми, інакше неможливо. Дорога була настільки завантажена, що їхали цілий день - один великий затор. Дівчата – розумнички, просили їсти по черзі", – розповіла жінка.
Зі змісту: До нападу агресорів Тетяна мала 4 собаки, але з початком бойових дій вона стала збирати покинутих тварин, яких лишали люди, коли тікали з міста. Зараз у волонтерки 16 собак, 10 папуг, яких їй підкинули сусіди та 30 гризунів, частину яких вона врятувала з розбитого зоомагазину та ветеринарної клініки. Перший час харків’янка жила з тваринами вдома, але одного дня в їх оселю влучив снаряд. Після цього Тетяна була вимушена разом з підопічними переїхати до Кіровоградської області…", — написали зооактивісти з UAnimals.
Зі змісту: До війни 29‑річний Сергій Іванчук з Полтави мріяв про кар’єру оперного співака в Італії та займався IT-технологіями. А після вторгнення окупантів, не зволікаючи ні хвилини, сів у власну автівку та поїхав евакуйовувати людей з найгарячіших точок — Охтирки та Харкова. 10 березня попавши під обстріл та отримавши поранення, непритомніючи, Сергій Іванчук мчав до українського блокпоста, бо переживав перш за все за людей, а сам потайки прощався з життям. Та материнська молитва і медики-професіонали зробили неможливе — врятували мужнього українця, якому кулі та осколки пошкодили діафрагму легень та поранили все тіло, пройшовши за кілька міліметрів від хребта. Втім, Сергій не здається, після оперативних втручань його доправили до Німеччини, де він продовжує лікування й мріє знову заспівати улюблені арії.
Зі змісту: Війна руйнує економіку регіону і змушує підприємців релокуватися в більш спокійні регіони, щоб урятувати бізнес. Значна частина підприємств зі сходу, півдня та центру України таким чином опинилася в західних областях. Шанс на розвиток отримують містечка, які за інших обставин не змогли б залучити масштабне виробництво. Один з найбільших виробників велосипедів в Україні "Велотрейд" перевіз частину підприємства в Хотин Чернівецької області, іншу частину – у Борщів на Тернопільщині. Відстань між цими містами – близько 60 км. Velotrade – відомий харківський виробник недорогих велосипедів, який працює з 1990-х років. До 24 лютого потужності підприємства і 170 робітників дозволяли за день збирати до 600 транспортних засобів. Через війну виробництво в Харкові довелося повністю припинити."Один із цехів ми втратили в перші дні війни: туди прилетіла ракета, і він повністю згорів", – розповідає виконавчий директор "Велотрейду" Микита Ткаченко. Керівництво вирішило евакуювати виробництво. Для переїзду компанія скористалася державною програмою релокації бізнесу.
Зі змісту: У Харкові на станції метро «Героїв Праці» живуть люди з північної Салтівки та районів навколо, які росіяни активно обстрілювали протягом попередніх місяців. Частині тимчасових мешканців метро уже не має куди повертатися, та й варіант із переселенням з підземки до кінця війни також не розглядається – обстріли міста не вщухають.
Зі змісту: Житлові будинки постраждали, немає інфраструктури, всі школи знищені. Ізюм зараз — це маленький Маріуполь.
Зі змісту: Росіяни гатили по Харкову "Піонами". Родина потрапила під обстріл. У Харкові жінка поховала чоловіка та 5‑місячного сина, усі вони потрапили під обстріл окупантів. Родина повернулася до міста після евакуації, це стало великою помилкою.
Зі змісту: Коли ж життя в окупованому Ізюмі стало нестерпним, – розповідає переселенка з Ізюма Оксана Романчук (ім’я та прізвище змінено), – разом з двома синами вирішила іти до батька у село Заводи, яке розташоване за 40 кілометрів від міста. Містяни, з якими вони жили в бомбосховищі, вважали їх божевільними. Дорогою жінка з хлопцями пережили чимало жахіть, пройшовши російські блокпости та побачивши безліч розбитої ворожої техніки. Нині вона з синами оселилася у Луцьку, а її чоловік-снайпер захищає Україну на одному з напрямків.
Зі змісту: Заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко побував у місті Чугуїв, що на Харківщині – оглянув зруйновані в перший день війни багатоповерхівки, розповів історію Олени Курило, фото якої облетіло весь світ. Жінка опинилася на перших шпальтах світових медіа, як «обличчя війни». Вона отримала поранення через обстріл. Її тіло було посічене осколками скла, частина яких потрапила в очі. Олена Курило залишалася в осадженому Чугуєві не маючи можливості отримати належне лікування. В кінці березня вона разом з дочкою поїхала в Польщу в спеціалізовану клініку, де лікарі повертають їй зір. «Але вона мріє повернутися додому, в свій рідний Чугуєв, де жінка працювала у дитячому садочку», – підсумував заступник голови Офісу президента.
Зі змісту: Тетяна – пресофіцерка бригади, яка звільняла селище – розповідає: бої за звільнення Малої Рогані точилися три дні. Ось тут – збитий і згорілий гелікоптер, про його приналежність до армії противника свідчить характерна “Z” на уламках. Ось спалений танк із таким самим знаком. Руїну і згарища в Малій Рогані перекриває шалений квіт бузку. Ті, хто вцілів, пораються на городах і в дворах, затягують плівками розбиті вікна, радіють теплу та жаданій тиші. Радіють поверненню до життя.
Зі змісту: У звільненій від росіян Малій Рогані знайшли близько 10 поховань загиблих від обстрілів людей, яких поховали без встановлення причин смерті та свідоцтва про смерть через окупацію. Тіла загиблих направлять на судово-медичну експертизу.
Зі змісту: На Харківщині є кілька точок, де зараз тривають найзапекліші бойові дії. В яких саме місцях росіяни найжорсткіше атакують – розповів 25 травня голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов в ефірі національного телемарафону. Посадовець зазначив, що російські війська зосередили свої зусилля на терорі, який спрямований на місцеве населення. Це стосується навіть звільнених від ворога населених пунктів. «Найгарячіші запеклі бої тривають на північному напрямку та північно-східному напрямку. Звичайно, і на Ізюмському напрямку відбувається те саме. Ворог постійно намагається атакувати наші позиції», – сказав Синєгубов. Однак він додав, що окупанти під час атак зазнають значних втрат. Українські воїни ліквідовують не лише росіян, а й багато їхньої техніки.
Зі змісту: Анастасію Пецко називають котячою мамою відтоді, коли вона відкрила кав’ярню з котиками, а своє звання вона підтвердила, коли не покинула своїх улюбленців та залишилася в Харкові під обстрілами.Вже за кілька годин після перших вибухів Настя з чоловіком та співробітниками були в кав’ярні. Цокольне приміщення на 80 квадратних метрів вмістило 23 людини, 18 котів, 2 щурів та собаку. Вони мене обліпили з усіх боків, і отак я з ними тут сиділа", – згадує Анастасія цей непростий час.
Укладачі: Єфіменко Г. В. , Чугіна О. А., Новицька А. І.
Докладніше про проєкт:
Свідчення очевидців подій війни росії проти України
(розповіді, спогади, щоденники за матеріалами ЗМІ)
