ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
13.11.2025
Українська мова сто років тому. Мовна політика на українських землях: бібліографічна картина виборювання права українців послуговуватися рідною мовою.
Рідне слово – тая м’ята, материнка, рута,
І невже ж, пахуча мово, будеш ти забута?
Агатангел Кримський
На початку буремного ХХ століття проблема української державності, національної ідентичності, мови, культури стояла так само гостро, як і сто років потому. Епіграф, до бібліографічної добірки обраний не випадково, він дуже влучно підкреслює важливість мови як атрибуту національної ідентичності. Силу і значення мови для усвідомлення нас як нації Іван Огієнко сформулював у своїй книзі «Наука про рідномовні обов’язки»: «Без добре виробленої рідної мови немає всенародної свідомости, без свідомости немає нації, а без свідомої нації – немає державности як найвищої громадської організації». Як приклад, можна навести і слова які належать ірландському письменнику Томасу Осборну Девісу (1814–1845): «Народ без власної мови – це лише половина нації». Він активно просував ірландську мову та культуру. Цитувала його і Леся Українка.
Щойно повідомивши про своє утворення 17 березня 1917 року, Українська Центральна Рада ухвалила рішення, що мовою публічного звернення першого українського парламенту має бути українська. За майже рік свого існування, у дуже складних економічних і політичних умовах, влада здійснила важливі кроки для затвердження української державності у законодавчій та виконавчій сферах: визначення державних символів, встановлення міжнародних відносин, формування збройних сил та інших структур спрямованих на захист держави, врегулювання земельних відносин, формування закладів культури, освіти тощо.
17 січня 1918 року Центральна Рада УНР в Києві оприлюднила «Головні правила українського правопису», роботу над яким розпочала за рік до того. 24 березня 1918 року вийшов «Закон Української Центральної Ради про державну мову». У чотирьох пунктах цього документу визначався статус української мови для діловодства, бізнесу, торгівлі. Невиконання каралось штрафом або ув’язненням.
29 квітня 1918 року ухвалено «Статут про державний устрій, права і вільності» (Конституція УНР). У той самий день, після проголошення гетьманату, до влади прийшов Павло Скоропадський, обраний Всеукраїнським хліборобським конгресом. Попри зміну влади процеси українізації продовжувались. У своїх спогадах про цей день він писав: «Хай буде, що буде, а йти на це діло я мушу. Потраплю врятувати мій край – буду щасливий, не здолаю цього зробити – буду мати чисту совість, бо не маю я особистих цілей» (Скоропадський П. Спогади: кінець 1917 – грудень 1918 / Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Ін-т східноєвропейських досліджень НАН України, Східноєвроп. дослід. ін-т ім. В. К. Липинського ; редкол.: Я. Пеленський (голов. ред.) та ін. - Київ ; Філадельфія, 1995. - 494 с. (с. 153 https://surl.li/qdssmi).
У проєкті Конституції Української Держави (комплекс документів), розробленому за Павла Скоропадського, закріплювались правові основи виконавчої і законодавчої влади, також було відображено пункт про державний статус української мови. В усіх середніх школах обов’язковими до вивчення стали українська мова, література, історія, географія. У листопаді 1918 року вже існували 150 українських гімназій (https://surli.cc/eklajb).
Українська мова ставала обов’язковою для вжитку в усіх урядових, громадських, публічно-правових установах, а також в армії та флоті з 1 січня 1919 року, коли Рада Народних Міністрів Директорії УНР затвердила Закон про державну мову в Українській Народній Республіці й оголосила українську мовою діловодства. Згодом була прийнята низка документів, відповідно до яких службовці мали обов’язково володіти державною мовою.
Більшовики, щойно прийшовши до влади в Україні, почали впроваджувати ними ж вигадану національно-культурну політику, намагаючись залучити на свій бік якнайбільшу кількість місцевого населення та з метою підготовки корінних національних кадрів, прихильних режиму. Вимушений компроміс під назвою «коренізація», на який наважилась радянська влада, легалізуючи тим самим захоплення територій, придушуючи національно-визвольний рух, викривляючи свідомість населення, вже з середини 1920-х років пішов на згортання.
Насаджена «згори» так звана «українізація» проіснувала недовго, влада розпочала посилену боротьбу з представниками української національної еліти і винищення української інтелігенції.
Попри формальний характер даного процесу, запровадженого радянським партійним керівництвом у 1920-х – початку 1930-х років була здійснена спроба ствердження свідомими українцями власної мовно-національної ідентичності.
Згадано у добірці і про території, заселені українцями, але належали до інших державних утворень.
Історія показує: збереження і розвиток української мови є важливою складовою боротьби за незалежність. Проводячи паралель між минулим і сьогоденням, можемо сказати, що мова є нашою зброєю, вона об'єднує, робить нас сильнішими.
Пропонована добірка складена з бібліографічних записів, які є складовою аналітичних тематичних баз даних «Суспільство і влада в Україні на етапі соціально-економічних перетворень 1919–1938 рр.» та «З історії повсякденного життя в Україні 20–30-х рр. ХХ ст.». Дані ресурси є доступними на сайті НІБУ у розділі «Каталоги» зі спливаючим вікном «Електронний каталог та бази даних» (https://nibu.kyiv.ua/irbis/catalogs/ ).
Також запрошуємо ознайомитись з електронними версіями випусків бібліографічного покажчика «Історія України» за 1996–2023 роки, Х і ХІ розділи якого стосуються періоду 1917–1939 років – проблем взаємовідносин влади і суспільства від початку встановлення більшовицької диктатури на території України до формування тоталітарної системи, репресій і голодоморів, вчинених радянським режимом (https://omeka.nibu.kyiv.ua/s/nibu/page/index ).
Бібліографічні записи укладені в алфавітному порядку, без нумерації. Робота не претендує на вичерпність, здійснена спроба оглядово окреслити тогочасну ситуацію, яка склалась довкола української мови у 20–30-ті роки ХХ сторіччя.
________________________________________________________________________________________________________________________
*вважаємо за необхідне звернути увагу на бібліографічний запис «Збірник праць Комісії для вироблення законопроєкту про заснування Української Академії Наук у Київі» (https://surli.cc/phlehe), поданий укладачами дещо розгорнуто. При створенні Української Академії Наук акцентувалась увага на винятковій необхідності збереження і дослідження надбань українського народу, розвитку та поширення української мови, культури, науки як в Україні, так і за її межами. Коментарі до бібліографічного опису подано мовою оригіналу.
** бібліографічна добірка частково анотована, деякі позиції містять URL-посилання на документ.
Борисьонок, О. Ю.
Обговорення проблем українізації вищим партійним керівництвом у 1922–1923 рр. / О. Ю. Борисьонок // Український історичний журнал. - 2000. - № 4. - С. 90-99. - Бібліогр. : 54 назви. - URL: https://surl.lu/iyzljs (останній перегляд: 02.07.2025).
Боровик, А. М.
Українізація загальноосвітніх шкіл за часів виборювання державності (1917–1920 рр.) / А. М. Боровик. - Чернігів : Черніг. обереги, 2008. - 368 с. - Бібліогр.: 782 назви.
Зі змісту:
Організаційні заходи з українізації загальноосвітніх шкіл за часів виборювання Державності (1917–1920 рр.). - С. 32-125.
Діяльність шкільних рад у вирішенні проблем українізації. - С. 172-185.
Блінда, Л. В.
Українізація та її роль в суспільно-політичному житті українського народу в 20-ті роки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.01 / Л. В. Блінда ; Київ. ін-т політології та соціального управління. - Київ, 1992. - 20 с.
Бузук, П.
Нарис історії української мови: вступ, фонетика і морфологія з додатком історичної хрестоматії / П. Бузук. - Київ, 1927. - 94 с.
Буравченков, А. О.
Омелянович-Павленко Іван Володимирович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. - Київ : Наук. думка, 2010. - С. 595-596 : іл. - URL: https://surli.cc/lzlidn (останній перегляд: 25.06.2025).
1917 українізував свій 8-й Лубенський гусарський полк, який у грудні отримав назву 2-й кінно-козачий Лубенський ім. гетьмана Сагайдачного полк.
Вакуленко, С. В.
Загальні тенденції в унормуванні української мови (1920–2015 рр.) / С. Вакуленко // Українська мова: унормування, розунормування, перевнормування (1920–2015). - Харків, 2018. - С. 7-258.
Васильчук, Г. М.
Діяльність комісій по українізації державного апарату на Україні (ІІ половина 20-х рр. ХХ ст.) / Г. М. Васильчук // Грані. - 2005. - № 2. - С. 32-38.
Вегеш, М.
Політична історія Закарпаття крізь призму українського державотворення. 1918–1950 : монографія / М. Вегеш, В. Міщанин, М. Палінчак. - Одеса : Вид. дім «Гельветика», 2022. - 834 с. - Бібліогр.: 2563 назви. - URL: https://surl.li/lrfrxo (останній перегляд: 01.07.2025).
Зі змісту:
«Кожний ученик має бути навчаний у своїй рідній мові…». - С. 319-342.
Уряд А. Волошина докладав максимум зусиль, щоб повністю перевести навчальний процес на українську мову. Хоча те, якою мовою навчатимуть у школах, мав остаточно вирішити майбутній парламент. Невдовзі виявилося, що «у справах освіти і культури новий уряд вочевидь український». Вже 25 листопада 1938 р. А. Волошин видав розпорядження, згідно з яким «державною мовою в країні Підкарпатської Русі є мова українська (малоруська) (с. 320).
Венжинович, Н.
Мовна ситуація на Закарпатті в 20–30-х роках ХХ ст. / Н. Венжинович, М. Кондор // Українська мова на Закарпатті у минулому і сьогодні: матеріали науково-практичної конференції (Ужгород, 5–6 трав. 1992 р.). - Ужгород, 1993. - С. 47-49.
Виговський, М. Ю.
Становлення періодичних видань Харкова 1920-х років як фактор реалізації політики коренізації / М. Ю. Виговський, К. В. Шпакович // Наук. часопис Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. Серія: Історичні науки. - Київ, 2013. - Вип. 10. - С. 9-19. - Бібліогр.: 37 назв.
«Зокрема найбільші зрушення відбулися саме у видавничій справі: більшість центральних і місцевих органів переведено на українську мову, їх кількість постійно зростала. Найпомітніші успіхи були досягнуті у сфері друку. Вже в кінці 1923 року переважна кількість газет та журналів друкуються на українській мові» (с. 10).
Гаврецька, М. Й.
Правовий режим української мови у Східній Галичині (1848–1939 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політ. і прав. учень» / М. Й. Гаврецька ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - Київ, 2015. - 20 с. - Бібліогр.: с. 16-18 (22 назви).
Гладкий, М. К.
Новий український правопис : [за офіційними матеріалами та даними Державної Правописної Комісії і Всеукраїнської Конференції] / М. К. Гладкий. - Київ : Трест «Київ-Друк», 6-та друкарня, 1929. - 62 с. - URL: https://surli.cc/aeddgm (останній перегляд: 07.07.2025).
Горецький, П. Й. Українська мова: практично-теоретичний курс / П. Й. Горецький, І. Шаля. - Київ : Книгоспілка, 1929. - 336 с.
Граматична термінологія і правопись, ухвалені комісією мови при Українському Т-ві шкільної освіти в Київі. - Київ: Друк. Укр. Центр. Ради, 1917. - 20 c. - URL: https://surli.cc/uambor (останній перегляд: 07.07.2025).
Грунський, М. К.
Українська мова. Фонетика. Морфологія. Синтакса. Порадник для самонавчання / М. К. Грунський, Г. О. Сабалдир. - Київ : Час, 1926. - 156 c.
Грунський, М. К.
Правила українського правопису (практичний порадник). Словник найнеобхідніших в діловодстві слів та виразів / М. К. Грунський, Г. О. Сабалдир. - Київ, 1925. - 125 c.
Гудим, В. В.
Українська мова в діловодстві установ і підприємств Полтавщини у 20-х рр. ХХ ст. / В. В. Гудим // Архіви України. - 2014. - № 6. - С. 175-191.
Архівні документи про впровадження і наслідки українізації.
Давидова, Н.
Наукова інтелігенція у впровадженні української мови у вищі навчальні заклади за українських урядів у 1917–1920 рр. / Н. Давидова // Емінак : наук. щоквартальник. - 2007. - № 1. - С. 52-58. - Бібліогр.: 39 назв.
Делібалтова, Ю. В.
Мовне питання в школах Підкарпатської Русі в другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст. / Ю. В. Делібалтова // Науковий вісник Миколаїв. нац. ун-ту ім. В. О. Сухомлинського. Історичні науки : зб. наук. пр. - 2014. - Вип. 3.37. - С. 32-36.
«В 1920 р. налічувалася 321 руська (українська) народна школа. З того часу зріст українських шкіл повільно (в 1931 р. їх було 425), тоді як число чеських шкіл зростає з надзвичайною швидкістю (з 22 шкіл у 1920 р. до 158 в 1931 р.) при загальній кількості чехословацьких дітей на Підкарпатській Русі біля 4000 душ. У 1921–1922 навчальному році на Підкарпатській Русі діяло 12 фахових шкіл із 22 – українськими, 24 – угорськими (мадярськими) і двома словацькими відділами». «У 1932 р. міністр освіти ЧСР д-р І. Дерер визнав за нездорову шкільну політику штучне насадження чеських шкіл за рахунок шкіл з українською викладовою мовою. Щодо кількості інших українських шкіл, крім народних, та в 1931 р. налічувалося 16 міщанських шкіл, 6 реальних гімназій, З учительських семінарії, одна торговельна академія та дві торговельні школи, дві фахові школи для обробки дерева та одна для обробки металу» (с. 35).
Дорошенко, М.
Словник ділової мови. Термінологія та фразеологія (проєкт) / М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Сташкевич. - Харків ; Київ : Держ. вид-во України, 1930. - 248 с.
«Секція дбала про те, щоб, науково перевіривши всі розв’язання, дати громадянству, в результаті своєї праці проєкт нормативного словника, цілком придатний до ділових стосунків і діловодства, складений на основі суто-народньої мови і позбавлений специфічного – селянського, міського чи якогось місцевого (льокалізми) забарвлення» – йдеться у вступній частині до словника.
Єпик, Л. І.
Реалізація мовного вибору населення України під час проведення кампанії з ліквідації неписьменності (20-ті роки ХХ ст.) / Л. І. Єпик // Історичні студії Східноєвроп. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. - 2013. - Вип. 9-10. - С. 70-74. - Бібліогр.: 17 назв.
Єфіменко, Г. Г.
Мовне питання в політиці більшовиків в Україні в роки першого комуністичного штурму (1918–1920) / Г. Г. Єфіменко // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки : міжвід. зб. наук. пр. - Київ, 2012. - Вип. 21. - С. 166-187. - Бібліогр.: 78 назв.
Завальнюк, О. М.
Іван Огієнко і упровадження української мови в усі сфери діяльності Кам’янець-Подільського університету (1918–1920 рр.) / О. М. Завальнюк // Наукові праці Кам’янець-Поділ. нац. ун-ту ім. Івана Огієнка. Історичні науки. - 2019. - Т. 29. - С. 232-243. - Бібліогр.: 38 назв.
Затонський, В. П.
З питань національної політики на Україні. Про мови / В. П. Затонський. - Харків : Рад. школа, 1933. - 130 с.
Збірник постанов, інструкцій та матеріялів в справі українізації. – Артемівське, 1928. - 37 с.
Збірник праць Комісії для вироблення законопроєкту про заснування Української Академії Наук у Київі. - Київ: Друк. Укр. Наук. Т-ва, 1919. - ХV, 86, 6 с. - URL: https://surli.cc/phlehe (останній перегляд: 03.07.2025).
Зі змісту:
[Промова п. Міністра Народної освіти і Мистецтв, Н. П. Василенка, при відкритті діяльності Комісії 9-го липня 1918 р.]. - С. ІІІ-ІV.
[До створення Української Академії Наук в Києві. Промова академіка В. І Вернадського, при відкритті діяльності Комісії, 9-го липня 1918 р.]. - С. V-ІХ.
[Про Національну Бібліотеку Української Держави. Записка В. О. Кордта]. - С. Х-ХІІІ.
Пояснююча записка до проекту організації Історично-Філологічного Відділу Української Академії Наук. (Складена проф. Д. І. Багалієм, проф. А. Ю. Кримським, проф. Г. Г. Павлуцьким та проф. Е. К. Тимченком). - С. 52-66.
[Що стосується потім окремо, завдань Національної Бібліотеки Української Держави, то в першу чергу стоїть тут, звичайно, створення повної колекції книг і брошур, надрукованих будь-коли українською мовою, колекції настільки повної, що можна було б згодом скласти на основі її повну бібліографію українського друку. До виконання цього завдання необхідно приступити негайно, тому що інакше виявиться неможливим досягти наміченої мети, так як з кожним днем стає важче складання повного зібрання тієї літератури, яка необхідна для історії останніх трьох років (с. ХІІ)].
«Усіх катедр підкомісія пропонує 16, і вони поділяються на дві частині: перша частина захоплює ті катедри, що торкаються українознавства в широкому розумінню цього слова, друга – загальні історично-філологічні науки. До складу катедр першої частини увіходять такі катедри: 1) Історія українського народу; 2) Граматика й історія української мови; 3) Народня українська устна словесність; 4) Історія українського письменства; 5) Історія українського мистецтва, в звязку з усесвітньою історією мистецтва; 6) Етнографія та історична географія Вкраїни; 7) Археологія Вкраїни та її помічні науки; 8) Історія Української Церкви в звязку з всесвітньою історією церкви […]» (с. 52).
«Коли закладется в Київі Національний Архів, треба буде також заснувати і Археографічну Комісію для видавання джерел історії українського народу і пам'яток давньої літератури, насамперед тих, котрі переховуватимуться в цьому Архіві, а потім і тих, що будуть в инших архівах і рукописних збірках». «[…] повинна бути звязана з Академією Наук програмою своїх видань та її планом, а саме з Історично-Філологічним відділом і відділом Соціяльних наук, особливо з катедрами історії українського народу, історії української мови, письменства і українського а західно-руського права. Перш усього треба буде звернути увагу на видання "Джерел для історії України", – літописів, юридичних памятників, грамот, актів, які торкатимуться геть усяких сторінок нашого історичного життя, положення станів, їх економічного побуту, церкви, заселення і т. и.» (с. 54). «Студіювання української мови було доси в виключно невигідних умовах: не тільки не було відповідних катедр на університетах, ба навіть зацікавлення українськими сюжетами на катедрі російської мови викликало підозріння тай могло дуже від’ємно відбитися на долі того, хто б почув у собі прихильність до такого роду праці» (с. 56).
Зуляк, І. С.
Проблема існування української мови і культури у Східній Галичині в міжвоєнний період (1919–1939 рр.) / І. С. Зуляк // Наукові записки Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського. Серія: Історія : зб. наук. пр. - 2002. - Вип. 4. - С. 116-118. - Бібліогр.: 15 назв. - URL: https://surl.li/gzcuec (останній перегляд: 01.07.2025).
Каганович, Н. А.
Граматика української мови / Н. А. Каганович. - Київ : Радянська школа, 1935.
Ч. ІІ: Синтаксис / [упоряд.: Н. А. Каганович, Г. В. Шевельов]. - 158 с.
Каганович, Н. А.
Проти «народництва» в мовознавстві. (Куди йде українська літературна мова / Н. Каганович // Прапор марксизму. - 1930. - № 1. - С. 51-64.
Кононенко, А. М.
Питання становлення норм української літературної мови в працях І. Огієнка / А. М. Кононенко // Наукові записки Харків. держ. пед. ун-ту ім. Г. С. Сковороди. - 1998. - Вип. 5 (16). Серія: Літературознавство. - С. 62-73.
Козелко, І. Р.
Короткий огляд діяльності мовознавців в умовах тоталітарного режиму / І. Р. Козелко // Тоталітаризм як система знищення національної пам’яті : зб. наук. пр. за матеріалами всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю. - Львів, 2020. - С. 100-102. - Бібліогр.: 11 назв. - URL: https://surl.li/nxsqct (останній перегляд: 25.06.2025).
«Вважаємо, що слід сказати про вагому для історії мови подію, яка проходила під назвою "Всеукраїнська правописна конференція 1927 р.". Членами засідання конференції були освітяни зі всієї України, а саме: А. Кримський, Є. Тимченко, О. Синявський, В. Сімович, П. Бузук, Л. Булаховський, Остап Вишня, Є. Волошин, М. Вороний, В. Ганцов, М. Гладкий, П. Гладкий, Гр. Голоскевич, М. Грунський, Майк Йогансен, М. Наконечний, І. Свєнціцький, Т. Секунда, М. Скрипник, К. Студинський та багато інших, яких згодом переслідували чи розстріляли. Наголосимо, що дискусія стала предметом обговорення у роботах низки науковців різних поколінь. Робота мовознавців була активною до 30-х рр. ХХ ст., оскільки потім були заборони, що тривали у кілька років» (с. 101).
Короткі підсумки перепису населення України 17 грудня 1926 р. : національний і віковий склад, рідна мова та писемність населення. - Харків : ЦСУ УСРР, 1928. - 210 с.
Кривченко, Г.
Словник економічної термінології (проєкт). Т. 17 : Матеріали до української термінології та номенклатури / Г. Кривченко, В. Ігнатович. - Харків ; Київ : Держ. вид-во України, 1930. - 133 с.
В роки радянської влади подібні словники були заборонені і вилучені з ужитку, знищені. Але вони і до наших днів зберігають науковий і практичний інтерес. У фонді НІБУ зберігаються оригінальні видання цих словників.
Кукса, Н. Г.
Вплив політики українізації 1920-х – початку 1930-х рр. на різні сфери суспільного життя / Н. Г. Кукса // Вісник Черкас. ун-ту. Серія: Історичні науки. - 2021. - № 1. - С. 72-81. - Бібліогр.: 35 назв. - URL: https://surl.lu/zywnsq (останній перегляд: 01.07.2025).
«Отже політика українізації дала можливість українському народові усвідомити себе національною спільністю, відчути значення мови, культури, традицій як факторів духовного розвитку нації». «В результаті здійснення національної реформи зросли суспільні функції української мови, яка стала мовою навчання, судочинства, офіційного діловодства» (с. 77).
Курило, О. Б.
Початкова граматика української мови. Ч. 2 / О. Б. Курило. - Львів; Винниця : З друк. Наук. т-ва ім. Т. Г. Шевченка : Поділля. - 1921. - 40 с.
Левченко, Г.
Викоренити націоналістичне шкідництво у підручниках з мови / Г. Левченко. - Харків, 1934. - 31 с.
Намагання знайти і викрити «буржуазних націоналістів» та «шкідників» буквально у всіх сферах культосвітнього життя, у т.ч. і у підручниках з мови.
Малярчук, Н. Г.
Мовна структура населення Східної України (за матеріалами всесоюзного перепису населення 1926 р.) / Н. Г. Малярчук // Нові сторінки історії Донбасу : зб. ст. - 2018. - Кн. 27. - С. 61-72. - Бібліогр.: 13 назв.
Малярчук, Н. Г.
Особливості мовної ситуації у Донбасі (20-ті рр. ХХ ст.) / Н. Г. Малярчук // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк, 2009. - № 2. - С. 93-99. - Бібліогр.: 23 назви.
Мануілова, К. В.
Вплив політики українізації на вибір мови промислових робітників і міщанства УСРР (1920-ті – 1930-ті рр.) / К. В. Мануілова // Політкультуротворча діяльність 2010 : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Київ, 2010. - С. 47-49.
Мануілова, К. В.
Вплив політики українізації на вибір мови селян національних меншин Півдня України у 1920–1930-х рр. / К. В. Мануілова // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри : зб. наук. пр. ІІІ Міжнар. наук. конф. (Одеса, 15–16 квіт. 2011 р.). - Одеса, 2011. - С. 250-254. - Бібліогр.: 20 назв. - URL: https://surli.cc/glqsuy (останній перегляд: 01.07.2025).
Масенко, Л. Т.
Мова і суспільство: постколоніальний вимір / Л. Т. Масенко. - Київ : Вид. дім «КМ академія» : Всеукр. т-во «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, 2004. - 163 с.
Зі змісту:
Доба українізації 20-х років. Концепція мовно-культурної політики Миколи Скрипника. - С. 11-17.
1930-ті роки: українська мова в добу Великого терору. - С. 18-27.
Мельник, Е. М.
Боротьба громадських організацій в Україні за збереження української національної школи в період денікінщини (вересень–грудень 1919 р.) / Е. М. Мельник // Вісник Кам’янець-Поділ. нац. ун-ту ім. Івана Огієнка. Історичні науки. - 2008. - Вип. 1. - С. 122-140. - Бібліогр.: 68 назв.
Мельник, Е. М.
Українська школа і польський окупаційний режим на Поділлі: проблема виживання (1919–1920 рр.) / Е. М. Мельник // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. - Кам’янець-Подільський, 2006. - Т. 8. - С. 3-9.
Мова народна – шлях до душі народній // Слово. - 1918. - 28 груд.
Найголовніші правила українського правопису / Укр. Акад. Наук. - Рівне: Вид. Волин. Кооп. Вид-ва, 1921. - 19 c. - Передрук з Київ. Вид. 1921 р. - URL: https://surl.lt/kdjshe (останній перегляд: 07.07.2025).
Наконечний, М. Ф.
Українська мова / М. Ф. Наконечний. - Харків : Рух, 1928. - 260 с.
Новородовська, Н. О.
Особливості мовної політики радянської влади в УСРР/УРСР у 1930-х рр. / Н. О. Новородовська // Український літопис : зб. наук. ст. - 2023. - Вип. 2. - С. 64-83. - Бібліогр.: 36 назв.
Овчаренко, Д. В.
Рівень знання української мови радянськими службовцями на Запоріжжі: результати перевірок 1925–1926 рр. / Д. В. Овчаренко // Наукові праці іст. ф-ту Запоріз. нац. ун-ту. - Запоріжжя, 2009. - Вип. 25. - С. 80-87 : табл. - Бібліогр.: 28 назв.
Огієнко, І.
Інститут Української Наукової Мови в Києві / Іван Огієнко // Рідна мова. - 1933. - Ч. 2. - С. 50-56.
Огієнко, І.
Нариси з історії української мови: система українського правопису / І. Огієнко. - Варшава, 1927. - 216 с.
Огієнко, І.
Наука про рідномовні обов’язки / І. Огієнко. - Жовква, 1936. - 72 с.
Також: Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки (витяги) / І. Огієнко. - Київ : Ярославів вал, 2014. - 56 с. ; Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки (витяги) / І. Огієнко. - Київ : Центр навч. літ-ри, 2022. - 16 с.
«Без добре виробленої рідної мови немає всенародної свідомости, без свідомости немає нації, а без свідомої нації – немає державности як найвищої громадської організації». «Народ, що не розуміє сили й значення рідної мови й не працює для збільшення культури її, не скоро стане свідомою нацією й не стоїть на дорозі до державности». «… Сила нації – в силі її культури, тому треба конче дбати про розвиток рідної мови».
Ораці, Л.
Український правопис і поворот у мовній політиці 1933 р. (за матеріалами газети «Вісті ВУЦВК)» / Л. Ораці // Українська мова: унормування, розунормування, перевнормування (1920–2015). - Харків, 2018. - С. 313-330.
Потоцький, В. П.
Мовна політика денікінського режиму у великих містах України / В. П. Потоцький // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Серія: Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. - 2018. - Вип. 26. - С. 147-156. - Бібліогр.: 53 назви.
Приходько, А.
Українізація народної освіти / А. Приходько // Шлях освіти. - 1927. - № 10. - С. 13-19.
1925–1926 рр., українізація трудшкіл, вузів та профшкіл.
Про забезпечення рівноправності мов та про сприяння розвиткові української культури: Постанова ВУЦВК та РНК УСРР від 6 липня 1927 // Український вісник. - 1987. - № 7. - С. 88-96.
Зі змісту:
Про мову, уживану в державному житті У.С.Р.Р. - С. 90-92.
Про мову в шкільних закладах та наукових установах. - С.92-93.
Про спеціяльні органи та заходи щодо забезпечення рівноправности мов в У.С.Р.Р.
- С. 94-96.
Про відповідальність за ламання правил цього положення. - С. 96.
Проведение украинизации : по материалам ЦК КП(б)У (с VIII всеукрпартконференции до IX-го всеукраинского с’езда) // Известия ЦК КП(б)У. - 1925. - № 14. - С. 11-22.
1924–1925 рр., українізація партапарату, господарських закладів, народної освіти, друку і видавничої справи.
Пуйда, Р. Б.
Боротьба за українську мову як засіб збереження національної ідентичності в 1919–1939 рр. (на прикладі Станиславівського повіту) / Р. Б. Пуйда // Прикарпатський вісник НТШ. Думка. - 2019. - № 4 (56). - С. 116-121. - Бібліогр.: 18 назв.
Романцов, В. О.
Як населення Радянського Союзу змінювало національну чисельність і користування рідною мовою (1926–1989) / В. О. Романцов. - Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2013. - 175 с. : табл.
Руда, О. В.
Правовий статус української мови в органах місцевого самоврядування міжвоєнної Галичини / О. В. Руда // Новітня доба. - 2022. - Вип. 10. - С. 69-80. - Бібліогр.: с. 78-79.
Сердюк, Ж. М.
Українська мова як елемент виховання в Одеській Маріїнській жіночій гімназії у 1919 р. / Ж. М. Сердюк // Чорноморська минувшина : зб. наук. пр. - Одеса, 2016. - Вип. 11. - С. 49-60. - Бібліогр.: 50 назв.
Синявський, О.
Найголовніші правила української мови (за новим правописом) / О. Синявський. - 2-ге вид. - Харків : Держвидав, 1929. - 62 с. - URL: https://surl.lt/sgtwko (останній перегляд 30.06.2025).
За словами автора, це видання – граматичний довідник для дорослих у межах правопису, морфології, орфоепії та фонетики української літературної мови. Він сприяє набуттю впевненості при активному користуванні мовою усім тим, хто цього потребує.
Ситник, Ю. В.
Вплив процесу «українізації» 1920-х – початку 1930-х років на мовно-національну ідентичність українців Донеччини / Ю. В. Ситник // Актуальні питання гуманітарних наук. - 2019. - Вип. 26, т. 2. - С. 8-13. - Бібліогр.: 18 назв.
Соболь, П. І.
Українізація на промислових підприємствах Миколаївщини (1920–1930-ті роки) / П. І. Соболь // Історія України: маловідомі імена, події, факти : зб. ст. - Донецьк, 2001. - Вип. 16. - С. 85-91.
Тихоненко, О. В.
Становлення норм офіційно-ділового стилю української мови у 20–30-ті рр. ХХ ст. : монографія / О. В. Тихоненко. - Харків : Майдан, 2013. - 179 с. : табл.
Українізація радянських установ (декрети, інструкції і матеріали) № 2 / Народний комісаріят освіти. - Харків, 1926. - 104 с. - URL: https://surli.cc/zfoiad (останній перегляд 07.07.2025).
Українська літературна мова й правопис. - Берлін : Укр. Слово, 1922. - 52 c. - (Бібліотека «Українського Слова» ; ч. 7).
Зі змісту:
Найголовніші правила Українського Правопису / Укр. Акад. Наук.
Чикаленко, Є. Про українську літературну мову.
Х-ко, А.
Про державну мову на Вкраїні / А. Х-ко // Українська ставка. - 1919. - 2 січ.
Хвиля, А.
Знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті / А. Хвиля. - Харків, 1933. - 143 с.
Автор критикує і дратується з приводу того, що Інститут української наукової мови, і деякі науковці зокрема, пропонують не тільки змінити правопис, а й замінювати слова і терміни на суто українські. На його думку, у російській і українській мовах багато співзвучних слів, тому «українські буржуазні націоналісти і фашисти» хочуть скалічити деякі слова і загальновідому наукову термінологію, самим життям прийняту в соціалістичній країні і збити «на шлях штучного відгородження від російської мови», повернути розвиток назад від соціалістичного будівництва – «у добу козаччини».
Чучка, П.
Питання літературної і державної мови в Карпатській Україні / П. Чучка // Українська мова на Закарпатті у минулому і сьогодні : матеріали наук.-практ. конф. (Ужгород, 5–6 трав. 1992 р.). - Ужгород, 1993. - С. 30–38.
Шахматов, О.
Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам’ятників письменської старо-українщини ХІ–ХVІІІ вв. / О. Шахматов, А Кримський. - Київ: Т-во «Друкар», 1922. - 184 с.
Видання було здійснено як підручник з історії української мови. Ця книга від 1930 року перебувала під забороною, адже висновки досліджень авторів суперечили офіційній концепції радянської науки і переконували у більш ранньому походженні української мови.
Шевельов, Ю. В.
Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900–1941): стан і статус / Ю. В. Шевельов ; авт. передм. Л. Т. Масенко. - Чернівці : Рута, 1998. - 208 с. - До 90-річчя від дня народження. - URL: https://surli.cc/gywujl (останній перегляд 25.06.2025).
Зі змісту:
Доба Визвольних Змагань (1917–1920). - С. 57-70.
Радянська Україна до українізації. - С. 71-88.
Доба українізації (1925–1932)
Між роками 1933 і 1941: Україна за Постишева і Хрущова. - С. 113-138.
Західна Україна між двома війнами (1920–1939). - С. 139-168.
Українські землі під Польщею. - С. 139-151.
Юсип, Ю. В.
Августин Волошин і мовна дискусія 20-х рр. ХХ ст. / Ю. В. Юсип // Українська мова на Закарпатті у минулому і сьогодні : матеріали наук.-практ. конф. (Ужгород, 5–6 трав. 1992 р.). - Ужгород, 1993. - С. 338-342.
З поточними бібліографічними списками і покажчиками також можна ознайомитись на сайті НІБУ в окремому розділі «Історія України. Бібліографічні матеріали», який створено у формі структурованого ресурсу з відкритим доступом до поточних/ретроспективних бібліографічних списків та покажчиків для полегшення пошуку і з метою популяризації наукових джерел з історії України (notion.so/historyofua/ca66e8c0cd334a0da7a2f43ff6de4f03?pvs=4).
Виконавець : Дарія Стегній,
науково-бібліографічний відділ
