Подвижник української археології Вікентій В’ячеславович Хвойка (1850–1914). На відзначення 175-річного ювілею видатного діяча науки

21 лютого 2025 р. 12:57

Есей 17

Вінценц Хвойка народився у чеському селі на березі Лаби (Ельби); свою величну наукову місію він, іменований уже Вікентієм, здійснив на берегах Дніпра.

Богдан Ханенко одного разу сказав Вікентію: «Ви відчуваєте цю землю». Найродючіша в Європі придніпровська земля, яку В. Хвойка відчував і плекав спершу як агроном, а згодом як польовий дослідник, віддавала йому врожаї й тисячолітні скарби. Талановитий і відповідальний археолог, Вікентій Хвойка прагнув осмислити досвід і взаємодію всіх спільнот, що колись існували на українській території. З його ім’ям пов’язані археологічні відкриття кількох періодів прадавньої української історії.

• У 1893 році Вікентій Хвойка відкрив першу в Східній Європі пам'ятку кам'яного віку – стійбище первісних мисливців на мамутів. Знахідкам і залишкам вогнищ від житлових споруд Кирилівської пізньопалеолітичної стоянки понад 15 тис. років.
• 1896 року В. Хвойка відкрив найпівнічнішу периферію давніх цивілізацій Стародавнього Сходу – трипільську рільничу цивілізацію, що існувала на Подніпров'ї у 4 - 3 ст. до н.е. Назвав її трипільською «за найбільшим на знахідки місцем» (в околицях с. Трипілля на Київщині)*. *Однак треба визнати, що відкриття того історичного шару західної гілки цивілізації, що пізніше отримав назву Кукутень-Трипілля (Cucuteni–Trypillia culture), належить румунському фольклористу Теодору Бураді, який у 1884 р. розкопав у с. Кукутень на березі Прута фрагменти розписаної кераміки і глиняні фігурки.
• У 1898-1899 рр. Вікентій Хвойка відкрив могильники (так звані поля поховань) зарубинецької (2 ст. до н. е. – 1 ст. н. е.) та черняхівської (3 – 5 ст. н. е.) археологічних культур. Артефакти, знайдені на березі Дніпра біля с. Зарубинці на північ від Канева та поблизу с. Черняхів під Кагарликом, вперше довели впливи кельтської та провінційно-римської культур у Південно-Східній Європі.
• 17 серпня 1907 р. Вікентієм В’ячеславовичем було розкопано фундаменти мурованого князівського палацу часів Київської Русі на Старокиївській горі, у садибі лікаря Петровського. Саме там було виявлено перше зображення тризуба; розкопані також залишки давньоруських ювелірних майстерень.
• 1909-1914 роки: В. Хвойка відкрив давньоруське князівське місто-фортецю Білгород у селі Білогородка під Києвом; виявив там потужні оборонні споруди й залишки кам'яного храму 12 ст.

Сучасники дивувалися археологічному «щастю» Вікентія Хвойки, а деякі високопоставлені чиновники відверто заздрили й перешкоджали його розкопкам. Втім, правник Анатолій Савенко висловив думку багатьох тодішніх київських інтелектуалів: «[…]його щастя не було наслідком низки щасливих випадків, а було сумою, яку склали величезний талант, самовіддана праця, любов до теми і залізна воля».

Становленню Вікентія Хвойки як археолога, крім самоосвіти, сприяло спілкування з Володимиром Антоновичем (1834–1908) та Федором Вовком (1847–1918).

Професор Університету св. Володимира В. Б. Антонович вітав В. Хвойку з його сенсаційним відкриттям на Кирилівській вулиці й заохочував археолога продовжувати розкопки: «проф. Антонович […] своим приездом для осмотра моей находки выразил свое любезное сочувствие и поощрение» (Хвойко, Викентий Вячеславович. Каменный век Среднего Приднепровья / В. В. Хвойко. – Москва : Тип. Г. Лисснера и А. Гешеля, 1901. – 77 с. – На титульному аркуші цього раритетного примірника бачимо дарчий напис, на жаль, частково обрізаний під час пізнішої оправи: «[Уважаемому] Леониду Павловичу Добровольскому от автора». Л. П. Добровольський (1867–1929) – історик, дослідник топографії давнього Києва та його околиць, зокрема, фортифікаційних споруд; дійсний член Історичної секції ВУАН. В. Хвойку та Л. Добровольського пов’язувала спільна праця в Київській губернській архівній комісії та інших наукових інституціях. Свою бібліотеку Л. П. Добровольський заповів Історичній секції. Відбиток печатки: «Бібліотека Інституту історії матеріал. культури», – свідчить про те, що із заснуванням у 1933 р. Інституту історії матеріальної культури цей раритет разом з іншими книгами був переданий з Історичної секції ВУАН до бібліотеки ІІМК).

Антрополога й археолога Ф. К. Вовка, який з 1887 року жив і працював у Парижі, «цікавило все, що стосувалося археологічного життя в Україні. В. Хвойка ж проводив розкопки досить активно, тому певною мірою міг задовольнити інтерес вченого. У своїх листах він детально розповідав про самі розкопки, знахідки, супроводжуючи розповіді фотографіями, малюнками, навіть копіями звітів. Ф. Вовк прагнув донести події археологічного життя в Україні до широкого кола світової спільноти. Завдяки його публікаціям в наукових […] журналах Франції та України світова наукова громадськість дізналась про археологічні дослідження В. Хвойки, його відкриття. […] Ф. Вовк виступав з доповідями і повідомленнями про його дослідження на міжнародних конгресах, конференціях, виставках, у яких йому доводилось брати участь як організатору і учаснику. […] свої виступи він супроводжував численними малюнками та фотографіями, висланих йому В. Хвойкою. […] великого резонансу набуло повідомлення Ф. Вовка на Всесвітній Виставці у Парижі і пов'язаного з нею Археологічно-антропологічного Конгресу (1900 р.) про дослідження В. Хвойкою в Україні трипільської культури. Ф. Вовк особисто проводив екскурсії по виставці фотографій, що присвячені розкопкам Кирилівської стоянки у Києві […]. Ф. Вовк передавав В. Хвойці публікації зарубіжних вчених, знайомлячи […] його з досягненнями, новими науковими концепціями провідних […] археологів за кордоном. […] точилися […] між ними й наукові дискусії, суперечки через розбіжності у поглядах, наприклад, щодо датування Кирилівської стоянки».

У листі В. Хвойки до Ф. Вовка, вперше опублікованому в 2017 році, йдеться про розкопки Кирилівської стоянки 1894–1900 рр. До листа В. Хвойка додав «три снимка от найденного бивня слона [тобто, мамута] с находящимися на нем рисунками, отдельные снимки с цельного бивня того же животного с выдолбленным на нем во всю его длину желобком […] предметы выкопаны в известной Вам палеолитической стоянке, занимавшей когда-то громадную площадь. […] Громадных размеров сплошное кострище, состоящее исключительно из пережженных костей слонов […] были тоже извлечены верхняя часть […] черепа вместе с зубами носорога […] орудия сделанные в виде обухов и палицы из бивней и костей слона, […] экземпляры ножей, скребков […] из кремня. […] найдены были верхняя часть черепа вместе с зубами и двумя другими костями льва, зубы медведя (гиганта) и челюсть гиены». (Лист В. Ч. Хвойки до Ф. К. Вовка / упоряд. Л.В. Кулаковська // Археологія і давня історія України : зб. наук. пр. — Вип. 3 (24). – Київ : ІА НАН України, 2017. – С. 172-176).

Київський літератор і підприємець А. Н. Александровський познайомився з Вікентієм Хвойкою в Празі, й, на щастя для української археології, запросив його до Києва. Спогади А. Н. Александровського про Вікентія Хвойку сповнені дружньої приязні й гордості: «Приднепровский человек был особенно мил сердцу Хвойки: он с замечательным старанием собирал черепки горшков, которые потом соединял, склеивал, восстанавливал таким образом первобытную посуду. […] Хвойка убедился в существовании неизвестной и своеобразной культуры в области Приднепровья и послал первые найденные им черепки через Ф. К. Волкова в Парижское антропологическое общество. Эти черепки произвели большую сенсацию на заседании Парижского антропологического общества 3 марта 1897 года. Докладчиком был Ф. К. Волков, он сообщил о стоянке первобытного человека на Кирилловской улице, потом показал черепки с оригинальным орнаментом, найденные […] около Триполья. На них налетели в один миг Мортилье [Габріель де Мортільє (1821–1898) – французький антрополог, основоположник сучасної наукової археології, автор класифікації кам’яного віку] и другие горшечники: удивление, восторг, недоумение – все смешалось в общем гуле, все другие доклады пошли насмарку; констатирован был факт нахождения новой неведомой до сих пор культуры, которую забыла история, просмотрели археологи. Французы по черепкам сразу отметили важность нового открытия Хвойки, обратили внимание на оригинальный орнамент, на форму сосудов […]. Заслуги Хвойки в археологии очень велики, – весь отдел древностей Киевского музея воздвигнут на его трудах, ученые Западной Европы чутко следили за работами киевского археолога; имя его, произносимое на ученых заседаниях Лондона, Кембриджа, Парижа, всегда сопровождалось сочувственными возгласами, а у французов даже громкими аплодисментами. Самое же главное то, что Хвойка давал собой пример молодому ученому поколению […]. Вечная память отошедшему учителю, честь и слава его последователям и ученикам […]». [Див.: https://www.trypillia.com/index.php?option=com_content&view=article&id=102:a-kolesnikova-unknown-memories-about-vv-hvoika&catid=56:research-history&Itemid=68#google_vignette].

З-поміж учнів Вікентія Хвойки насамперед варто згадати Валерію Євгенівну Козловську (1889–1956). Останні роки життя В. В. Хвойки Валерія була його секретарем, а після смерті вченого зберігала його архів. Влітку 1914 р. Валерія Козловська разом із В. В. Хвойкою працювала в Білогородці. Вже тяжко хворий учений доручав їй проводити розкопки окремих ділянок самостійно. 24 жовтня 1914 року на засіданні Комітету Київського художньо-промислового і наукового музею імператора Миколи Олександровича було прийняте рішення: «[…] за смертью В. В. Хвойки, хранителем археологического отдела Музея избрана окончившая Высшие женские курсы по историко-филологическому отделению Валерия Евгениевна Козловская […]».

У 1916 р. В. Козловська провела самостійні археологічні розкопки поселення трипільської культури поблизу села Сушківка на Черкащині. Саме там Валерія Євгенівна вперше виявила дивовижну глиняну модель житла з деталями інтер’єру (т. зв. «хатку»), яка нині є окрасою колекції Національного музею історії України.

У тому ж році Валерія Євгенівна почала складати біографічний нарис «[…] ко дню 2-й годовщины смерти моего незабвенного учителя». «Моя задача состоит в том, чтобы дать по возможности полные биографические сведения и в общем очертить деятельность В. В. в области археологии. Материалами […] служили его личные воспоминания, которые он передавал мне, воспоминания лиц, знавших В. В. [,] письма от частных лиц и разных учреждений […], дипломы и похвальные листы, выданные ему на выставках. […] В 1876 г. В. В. поселился в Киеве, который стал для него второй родиной. […] Он […] обогатил археологическую науку открытиями целого ряда до того времени неизвестных культур и на основании своих выдающихся открытий старался обрисовать всю доисторическую жизнь среднего Приднепровья […].В. В. был чрезвычайно скромным и добрым человеком, безкорыстным тружеником […]. Он обладал мягким всепрощающим сердцем, был строго честен и отличался необыкновенной снисходительностью к другим». (Козловская, В. Е. Светлой памяти В. В. Хвойки / В. Е. Козловская. – Одесса : «Славянская» тип. Е. Хрисогелос, 1917. – 14 с. – Примірник був подарований авторкою, вірогідно, колезі по Київському художньо-промисловому і науковому музею, оскільки на титульному аркуші наявний відбиток печатки «Кіевскій Музей». Текст напису немилосердно обрізаний під час оправи, читаються лише такі слова: «Вельмишановному […] на добрий спомин від автора. 30 квітня 1917 р. Б[ожого]. м. […]»).

Українська письменниця Докія Кузьмівна Гуменна (1904, м. Жашків – 1996, Нью-Йорк), літературна діяльність якої почалася в Україні в середині 1920-х рр., 1937 року брала участь в археологічній експедиції при розкопках поселення трипільської культури біля с. Халеп'я на Київщині під керівництвом Т. Пассек. Отримані враження знайшли відображення в нарисі «Трипільська статуетка» (1939). 1978 року Українська Вільна академія видала книгу Докії Гуменної про Трипілля, де на перших сторінках вдячно згадується Вікентій Хвойка (Гуменна, Докія Кузьмівна. Минуле пливе в прийдешнє : розповідь про Трипілля / Д. Гуменна. – Нью-Йорк : Вид. Укр. Вільної акад. наук у США, 1978. – 384 с. : іл. – [Автограф авторки: «Привіт! Докія Гуменна»]).

Рідкісні видання праць В. В. Хвойки у фонді НІБУ

Хвойка, Викентий Вячеславович. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена (по раскопкам) : с приложением описания раскопок в ус. М. М. Петровского в г. Киеве и с. Белгородке Киевского у. / В. В. Хвойка. – Киев : Тип. Т-ва Е. А. Синькевич, 1913. – 101 с. – [У 1923 р. Валерія Євгенівна Козловська як розпорядник архіву В. Хвойки передала цей примірник до бібліотеки Кабінету Антропології та Етнології ім. Хв. Вовка].

Хвойка, Викентий Вячеславович. К вопросу о славянах : [оттиск из журнала «Киевская старина»] / В. В. Хвойка. – Киев, 1902. – 11 с.

Хвойко, Викентий Вячеславович. Начало земледелия и бронзовый век в Среднем Поднепровье / В. В. Хвойко. – Москва : Тип. Г. Лисснера и Д. Собко, 1907. – 8 с. – Друкований екслібрис «Из библиотеки В. И. Гошкевича».

Хвойка, Викентий Вячеславович. Обряд погребения с сожжением и его древность / В. В. Хвойка. – [Киев], [1906]. – 11 с.

Хвойка, Викентий Вячеславович. Раскопки 1901 г. в области трипольской культуры / В. В. Хвойка. – Санкт-Петербург : Тип. И. Н. Скороходова, 1904. – 25 с. : ил., табл.

Джерела та література

Видання з автографами українських діячів науки і культури: каталог колекції Національної історичної бібліотеки України. Вип. 1 / Нац іст. б-ка України, Н.-д. від. стародруків, цінних та рідкісних видань ; уклад. Н.О. Горська ; ред. О.І. Марченко, С.І. Смілянець, К.Г. Таранюк-Русанівський. – Київ : Вид. дім «Вініченко», 2018. – С. 124-126, 353-354.

Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікентія Хвойки. Ч.1 . Переклади наукових праць та коментарі / Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України ; ред. Н. В. Блажевич. – Київ : Академперіодика, 2006. – 206 с.

Трипільська культура на Україні = La culture de Tripolie en Ukraine. В. 1 / УАН, Всеукр. Археол. Комітет, Трипільська комісія ; за ред. В. Козловської та П. Курінного. – У Київі : З друк. УАН, 1926. – 209, 1 с. – [Упродовж багатьох років В. Є. Козловська була науковим секретарем Трипільської комісїі при ВУАК. У 1926 р. В. Козловська зредагувала два томи матеріалів досліджень трипільської культури, підготовлених Комісією].

Чесько-українська науково-практична конференція «Шляхи розвитку культури чехів України» (2 ; 27 листопада 2010 р. ; Київ). Життя та діяльність визначного українського археолога чеського походження Вікентія Хвойки = 2. Česko-Ukrajinká vědecko-praktická konference cesty rozvoje kultury Čechů Ukrajiny. Zivot dílo výtnamného ukrajinského archeologa českého původu Vikentije Chvojky : матеріали конференції / Посольство Чеської республіки в Україні, Українсько-чеське культурно-освітнє товариство «Вишеград» ; техн. ред. А. І. Лавринович. – Київ, 2014. – 100 с. : іл., фот.

Підготувала Н. О. Горська
Докладніше про проєкт:
«Відкриття України. 21-ше сторіччя»