Храм Гробу Господнього – доторкнись до місця, де відбувається диво!

18 квітня 2020 р. 10:44

Пропонуємо відвідати віртуальну екскурсію Храма Гробу Господнього!

Кожного року Світ відзначає Великдень – день Воскресіння Ісуса Христа! Свято, яке ще з дитинства асоціюється з теплом, світлом, затишком і неймовірною радістю. Мабуть кожен пам’ятає, як вперше посвятив свій кошик, хтось був дитиною, хтось вже дорослою свідомою людиною, напевно, є й ті, хто ще цього не робив – спробуйте! У цьому є щось магічне!

Справжньою магією завжди вважався Благодатний Вогонь, який щороку у Страсну суботу, перед Великоднем сходить на землю і сповіщає нас про прихильність небес. Це сходження благодатного вогню символізує очищення наших душ від бруду гріха, спалення злих думок, помислів та поганих дій. Воно запевняє нас, що Христос завжди перебуває з нами, і підтверджує слова Спасителя: «...Отож я з вами по всі дні аж до кінця світу» (Мт. 28,20).

Щороку тисячі вірян відправляються в Єрусалим, щоб на власні очі побачити не тільки саме Диво, але й місце, де воно відбувається. У нас з вами також є можливість власними очима побачити Храм Гробу Господнього, зазирнути в історію і опинитися на місці, де було розп’ято Ісуса Христа, де він спочив і воскрес.

Віртуальна екскурсія Храмом дає змогу оглянути всі закутки храму і навіть направити свій погляд на дивовижно прекрасне небо. Окрім того є можливість послухати проповідь і піснеспіви, за бажанням можна навіть запалити і поставити свічку! Складається враження ніби ти опинився там, в Єрусалимі і ось-ось доторкнешся до святині рукою – захоплююче почуття!

Храм Гробу Господнього в Єрусалимі вважається головним храмом християнського світу. Це великий релігійний і архітектурний комплекс, що включає в себе Голгофу з місцем Розп'яття, доволі велику ротонду з великим куполом, під яким безпосередньо розташовані Кувуклія (каплиця в центрі храму, що приховує безпосередньо печеру Гробу), Кафолікон або соборний Храм, що є кафедральним для Патріархів Єрусалимської Православної Церкви, підземний храм Обретіння Животворного Хреста, храм святої рівноапостольної Єлени і декілька притворів. В межах Храму Гробу Господнього також розташовані декілька діючих монастирів, він включає низку допоміжних будов, галерей тощо. Розташовано Храм в північно-західній частині Старого міста в Єрусалимі, який ще називають християнським кварталом.

При вході до Храму знаходиться камінь Помазання — видовжена низька плита, облицьована мармуром. За переказом, на цю брилу поклали тіло Ісуса, зняте з хреста, для змащення його, за юдейським звичаєм, ароматичними оліями перед похованням і тут же загорнули його в плащаницю. Неподалік каменю Помазання розташувалися двоє сходів, які ведуть нагору — до Голгофи, місця, де, за переказом, стояв хрест, на якому було розп'ято Ісуса Христа. Колонада поділяє цей простір на дві частини: одна належить Єрусалимській православній церкві, інша — римо-католицькій.

У глибині грецького притвору — розп'яття над відкритим престолом. У долівці під престолом міститься срібний диск з отвором, позначаючи місце, куди було встромлено хреста, ще двома чорними колами позначено місця хрестів, на яких одночасно з Христом катували двох злодіїв.

Католицький притвор прикрашено мозаїчними картинами на біблійні сюжети. Тут міститься вівтар «Прицвяховування до хреста». Біля однієї з колон, що розділяють притвори, є скульптурне зображення святої Діви Марії, оздоблене золотом та коштовним камінням — його було подаровано португальською королевою Марією Благочестивою у другій половині XVIII століття.

Ступаючи галереєю вздовж стіни Храму і спустившись на 30 сходинок, можна потрапити до грецької православної церкви Святої Єлени. Ця церква, у свою чергу, веде до печери Обретіння Хреста. Мармурова плита в печері позначає місце, де, за переказом, було знайдено хреста, на якому розіп'яли Ісуса.

Праворуч від каменю Помазання, під Голгофою, розташований вхід до каплиці праотця Адама, який, за переказами, після вигнання з раю жив у Єрусалимі. Адам, згідно з легендою, передрік, що якщо Христа буде розп'ято, кам'яний підмурок Голгофи розколеться. Через скляне віконце в глибині каплиці показують розщелину, що, як вважають, утворилась від землетрусу під час розп'яття Христа.

У центрі храмової зали-ротонди міститься невелика каплиця з рожевого мармуру, споруджена в 1910 році над печерою Гробу Господнього (Кувуклія). У гробницю веде вузький прохід. Гробниця освітлена лампадами, у ній міститься мармуровий надгробок. Розмір гробниці — 2×1,5 м.

Перед каплицею — кафолікон Єрусалимської православної церкви. У ньому, серед іншого, містяться мармурова півсфера «мезомфалос», що символізує «центр землі», розташований у Єрусалимі (т.зв. «пуп Землі»), і трон патріарха.

У західній частині до Кувуклії прибудована каплиця Глави, що належить до Коптської церкви.

Теперішній храм створювався протягом віків. Вшановувати місце розп'яття, поховання і воскресіння Ісуса Христа почали ще перші християни. Тоді воно було ще за міською межею Єрусалима. Імовірно, пам'ять про це місце не затерлася й після нищівного руйнування міста імператором Тітом в 70 році. За повідомленням Євсевія Кесарійського, під час будівництва під проводом імператора Адріана нового римського міста Елія Капітоліна (135 рік) на місці печери Гробу було зведено язичницький храм Венери. Першу ж християнську церкву на місці Гробу Господнього було закладено Святою Єленою і будувалась вона під проводом Макарія Єрусалимського одночасно з частково вцілілим Храмом Різдва Христового у Вифлеємі. Окрім власне Гробу Господнього до складу храмового комплексу ввійшли гадане місце Голгофи і місце обретіння Животворного хреста.

У 1009 року халіф Аль-Хакім, відомий жорстокими гоніннями проти християн, наказав повністю знищити храм, який кілька разів відбудовувався, але остаточне відновлення храму відбулось хрестоносцями у ХІІ ст., які зуміли зібрати під одним дахом всі місця, пов'язані із смертю і воскресінням Ісуса Христа. Протягом багатовікової історії храм Гробу Господнього переходив від одних конфесій до інших, як також і у руки мусульман, кілька разів був зруйнований та відновлений.

Сучасний Храм Гробу Господнього поділеним між шістьма конфесіями християнської церкви: Греко-православною, Католицькою, Вірменською, Коптською, Сирійською та Ефіопською, кожній з яких призначено свої межі у храмі та години для молитов.

Цікаво, що головний вхід до базиліки контролюють не християни. З ХІІ ст. це довірено двом мусульманським родинам і ця традиція зберігається до наших днів. Це право передається від покоління до покоління, від батьків до синів. Відтоді представники цих мусульманських родин відкривають та закривають храм і відповідають за те, щоб зберігався нейтралітет між шістьма конфесіями.

Інформація взята з Української Вікіпедії.

Додаткову літературу з історії християнства та інших релігій Ви можете знайти в електронному каталозі та тематичних БД НІБУ.