14 серпня 1937 року за наказом радянської влади у Києві підірвали собор Михайлівського Золотоверхого монастиря XII ст.
Кам’яний Михайлівський собор у Києві був побудований на території Дмитрівського монастиря в 1108-1113 роках за наказом Великого князя київського Святополка Ізяславовича, котрий у хрещенні отримав ім’я Михайло. Пошкоджений і пограбований під час монгольської навали 1240 р., храм був відновлений у 1496 році. Того ж року монастир було переіменовано на Михайлівський. Внутрішнє убранство собору відзначалося розкішною декорацією і унікальним мозаїчним та фресковим живописом. Навіть підлогу храму було прикрашено пишним орнаментом. На думку деяких дослідників, участь в оздоблені собору брав відомий давньоруський майстер Алімпій. Після численних перебудов та розширень впродовж XVI ст. монастир став одним з найбільших, найвідоміших та найбагатших монастирів України.
Під час радянської антирелігійної кампанії 1929–1941 років Політбюро ЦК КП(б)У в лютому 1934 р. затвердило постанову про знесення монастиря. Заклики ряду мистецтвознавців зберегти собор були відкинуті владою. Врятувати вдалося лише давні мозаїки і фрески, але вони були перевезені до музеїв Москви, Ленінграда, Новгорода та інших міст СРСР. Демонтажем фресок займався запрошений із Москви фахівець Д. Кіплік. У 1934–1937 р. Михайлівський Золотоверхий собор, дзвіницю та частину інших споруд монастиря знесли у зв’язку з проєктом створення на цьому місці урядового центру.
Історика зі світовим ім’ям, професора Миколу Макаренка, який мав сміливість протестувати проти варварського руйнування святині, комуністична влада заарештувала і згодом розстріляла.
Протягом 1996-1998 р. Михайлівський собор було відбудовано. Відкриття відбулося на День Києва 1998 р., з того часу храм є чинним.
Під час Революції Гідності у ніч на 11 грудня 2013 року дзвони Михайлівського Золотоверхого монастиря вперше за багато століть били на сполох. Саме завдяки звуку дзвонів до центру столиці зійшлося безліч киян, і спроба зачистити Євромайдан працівниками спецпідрозділу «Беркут» та військовослужбовцями Внутрішніх військ МВС виявилася невдалою. Мітингувальники двічі переховувались у соборі та розгортали на території монастиря тимчасовий штаб і шпиталь.

На фото: Михайлівський собор вигляд з заходу 1910 р. з сайту https://kp.ua/kiev/420127-deviat-vekov-zlatoverkhoho-sobora

На фото: руїни Михайлівського собору 1937 р. https://denzadnem.com.ua/istoriya/63444
Якщо бажаєте дізнатися більше про ці події та історичний період, запрошуємо до Національної історичної бібліотеки України.
Видання з фонду НІБУ:
Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря / ред. кол.: І. М. Преловська (наук. ред.) [та ін.]. - Київ : Грані-Т, 2007. - 119 с. : іл. - (Грані світу).
Дегтярьов, Михайло Георгійович. Михайлівський золотоверхий монастир / М. Г. Дегтярьов, А. В. Реутов. - Київ : Техніка, 1999. - 160 с. : іл. - (Національні святині України).
Слово про Михайлівський Золотоверхий: Фотоальбом. / Г. І. Криворчук. - Київ : Віател, 2003. - 197 с. : іл.