4 липня 1439 року візантійський імператор Іоанн VIII, разом з лояльним до нього східним духовенством, підписав з Папою Римським Євгеном IV угоду про злуку Церков. Унія передбачала цілковиту зверхність папського престолу над іншими апостольськими столицями, включаючи Константинополь.
Імператор пішов на такий відчайдушний крок в надії отримати військову допомогу від Папи і втримати свою імперію, що була майже знищена турками-османами.
Авантюра видалася невдалою, Іоанн VIII так і не дочекався жодного підкріплення, а значна частина населення його держави була незадоволена союзом з католиками.
Брав участь в унії і митрополит Київський і всієї Русі Ісидор. Повернувшись, він не знайшов підтримки великого князя московського Василія II, був ув’язнений у Москві, пізніше утік до Константинополя, а після падіння останнього перебрався до Рима.
Усунувши Ісидора, Василь II створив окрему автокефальну Церкву, що не підпорядковувалася ані Риму, ані Константинополю. Так Флорентійська унія спричинила розкол Київської митрополії.

зображення імператора Іоанна VIII епохи Ренесансу, взято з сайту the-rearview-mirror.com
Видання з фонду НІБУ:
Ореховський, В.О. Флорентійська унія 1439 року та православна церква в Україні / В. О. Ореховський // Збірник наукових праць Наук.-дослід. ін-ту українознавства. - 2008. - Т. ХХ. - С. 421-428.
Кочан, Н. І. Флорентійська унія і Київська митрополія: до характеристики розвитку та втілення ідеї унії церков / Н. І. Кочан //Український історичний журнал: науковий журнал. - 1996. - № 1. - С. 28-44