ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років

Цього року Україна вперше відзначає 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Верховна Рада України Законом «Про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановила 8 травня єдину дату, коли Україна відзначає перемогу над нацизмом та вшановує памʼять загиблих у Другій світовій війні. Символом памʼяті про Другу світову війну з 2014 року в Україні, як і в Європі, є мак памʼяті.

З історії виникнення символу

Джон Мак-Крей, національний герой Канади, володів рідкісним поєднанням талантів: він був талановитим художником, поетом і лікарем. Проте найбільше він вважав себе солдатом. Його бойовий шлях розпочався з добровольчої участі у другій англо-бурській війні (1899-1902), а згодом, з початком Першої світової, він приєднався до канадських експедиційних сил. Однак жорстокість Першої світової війни вразила навіть досвідченого воїна, яким був Мак-Крей. У листі до матері він описує Іпрську битву у Фландрії, як жахливе пекло. Саме під час цієї битви німці вперше в історії застосували хімічну зброю, що жахнуло солдатів. Трагічною подією для Мак-Крея стала загибель близького друга під час битви. На його похоронах він звернув увагу на яскраві червоні маки, що розцвіли навколо могил загиблих. Цей образ надихнув його наступного дня написати один з найвідоміших антивоєнних віршів – «У полях Фландрії», який став гімном пам'яті полеглим воїнам.

В полях фламандських квітне мак
Поміж хрестів – скорботний знак
По нас; а жайвір серед хмар
Нам шле свій спів – останній дар,
Ледь чутний тут крізь грім атак.
Бо ми, полеглі в цих полях,
Ми, що кохали, нині – прах,
Жили – і прийняли удар
В полях фламандських.
Ідіть у бій, забувши страх,
Нам світоч випав з рук, відтак –
Вам підіймати цей тягар!
Якщо загасне віри жар –
Наш сон розвіється, як мак,
В полях фламандських…

(переклад Оксани Самари)

Вірш Джона Мак-Крея «У полях Фландрії», реквієм про крихкість людського життя у воєнний час, здобув популярність одразу після публікації.Червоний мак, який згадується у вірші, згодом перетворився на потужний символ пам'яті жертв усіх військових конфліктів.

Квітка маку, з її насиченим червоним кольором та швидкоплинною красою, посідає особливе місце і в українській традиції протягом століть . Її природні особливості, що поєднують в собі життєву силу та тлінність, здавна робили мак символом зв'язку з потойбіччям, з душами предків, які відійшли у вічність. Саме тому вибір маку як символу Дня пам'яті та примирення для України є глибоко логічним та значущим. Цей вибір підкреслює не лише єднання України з європейським культурно-цивілізаційним простором, де мак також широко використовується як символ пам'яті, але й ґрунтується на багатих та самобутніх традиціях українського народу. Червоний мак, що квітне навесні, нагадує нам про тих, хто не повернувся з поля бою, про їхню жертовність та про наш священний обов'язок берегти пам'ять про них. Таким чином, мак стає не просто квіткою, а потужним символом скорботи, пам'яті та єднання, що об'єднує українців в їхній спільній історії та прагненні до миру.

Символ «Ніколи знову»: від надії до болю

Автор символу «Ніколи знову», що поєднує в собі макову квітку та кривавий слід від кульового поранення, – дизайнер Сергій Мишакін. Цей образ, створений у 2014 році після початку російської агресії проти України, мав стати потужним закликом до миру та нагадуванням про жахливі наслідки війни.

8 травня, в День пам’яті та перемоги, Україна вшановуватиме кожного, хто боровся з нацизмом. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять мирні цивільні люди, які загинули або постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл, діти війни, примусові робітники. Адже війна – це не лише танки,гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.

Друга світова охопила значну частину планети. Участь у ній взяла 61 держава. Воєнні дії велися на території близько 40 країн – у Європі, північній Африці, Азії, Тихоокеанському регіоні. За різними оцінками, в тій війні загинуловід 50 до 85 мільйонів людей.

Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Водночас українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

На жаль, гасло «Ніколи знову» сьогодні втрачає свою актуальність. Знову ж таки, українська земля зазнає жорстоких випробувань: російські окупанти безжально вбивають мирних жителів, руйнують міста та села, перетворюючи наші родючі землі на мінні поля.

Якщо у 2014 році українцям вдалося стримати агресію на сході країни, то у лютому 2022 року жахливі наслідки війни відчули мешканці всієї України, від Львова до Маріуполя, від Києва до Херсона. Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, справедливішої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на планеті. Сьогодні в умовах агресії єдиний шлях відновлення – перемогти загарбника.

За матеріалами: Український інститут національної пам'яті, DayToday