ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
16.07.2024
Нарис у рамках проєкту «Неповторні риси книг» до 130-річчя від дня народження українського науковця
«Пильне вивчення перейдених шляхів,
використання надбань минулих поколінь –
це той єдиний шлях, яким прийшли усі
великі цивілізації до свого розквіту»
П. Курінний
Предметом нашого нарису є нещодавно виявлені видання з дарчими написами визначного українського археолога, історика, музеєзнавця, організатора пам’яткоохоронної справи Петра Петровича Курінного (01.05.1894–25.10.1972). Ці видання являють собою окремі відбитки статей. Раніше дані про чотири праці П. П. Курінного з археологічної тематики, спрямовані ним до Бібліотеки Всеукраїнського музейного городка, та про видання, подароване ним археологу Ф. Лучицькому, були оприлюднені в 1-му випуску Каталогу видань з автографами НІБУ (Київ, 2018).
Наукова біографія Петра Петровича Курінного розпочалася з проведення археологічних розкопок на Уманщині у його гімназійні роки (1911–1913). Під час навчання в Уманській гімназії Петро Курінний став членом гуртка любителів старовини та етнографії, створеного вчителем історії й географії Данилом Михайловичем Щербаківським (1877–1927). «Він так захопив мене історією і археологією, що я зараз же почав збирати черепки і несподівано відкрив на полі с. Кочержинець рештки селища людини кам’яної доби на Україні т. зв. Трипільської культури (III–IV тис. до Р.Х.), що було справжнім відкриттям і раз і назавжди зв’язало мене з археологією, прихилило під авторитет Д. М. Щербаківського», – згадував Петро Курінний. «[…] вчитель давав читати книжки з історії, етнографії, археології, українських класиків, закладаючи розуміння окремішності українського народу, його романтичної мисте[ць]кої історії, […] його закріпачення, несправедливого з ним поводження».
Все подальше життя Петра Курінного учитель був його науковим наставником і другом. Саме Петрові Курінному Данило Михайлович залишив у червні 1927 року передсмертного листа, в якому попросив потурбуватися про його книги та зберегти його наукову спадщину.
Про уманський період життя й діяльності П. П. Курінного розповідає нам безцінний екземпляр відбитку статті молодого археолога, подарований ним Д. М. Щербаківському. Окрім чулого дарчого напису, бачимо тут і цікаві маргіналії.
Курінний, Петро. З минулогоУманьщини* / П. Курінний. – [Умань : вид. Уман. Кооперат. Союзу, 1918]. – 6 с. – [*Відбиток з газети «Союз»**, ч. 14-15, 1918 р. – Автора зазначено в кінці тексту]. Інскрипт: «Дорогому [вчи]телеві Данилу Михайловичу Щербаківському від щирого учня – перші літературні кроки. П. Курінний». [До тексту на с. 2: «[…] років з 10 назад було знайдено Зуба мамута за т. з. Зарембовою греблею», – рукою П. Курінного дописано:] «та м. Тальному – бедро мамута». [Після тексту: «Союз», ч. 14-15, 1918 р., – рукою П. Курінного дописано:] «Доклад З’їзду вчителів Уманщини. Більшість знахідок переховуються в Музеї Уманської Української гімназії – та Національному музеї Київа».
[** Союз : літ.- громад. і кооперат. газ. / ред. І. П. Садурський; вид. Уман. Кооперат. Союзу. – Умань, 1918, 1919. Ред.: 1918 No 1 (22 берез.) – 4 (12 квіт.) Т. Петрішин, No 5 (19 квіт.) – 20 (5 серп.) Т. Петрішин, В. Масюкевич].
Стаття «З минулого Уманьщини» згадується ще в одному уманському виданні, що, безумовно, являє собою бібліографічну рідкість:
Курінний, Петро. Покажчик Історичного музею Уманьщини в році 1918-му / П. Курінний ; Перша Українська гімназія ім. Б. Грінченка на Уманщині. – Умань : Електр. друк. А. Галкіна, 1919. – 16 с.
У передмові автор, на той час уже випускник Університету св. Володимира, викладач історії Першої української громадської гімназії ім. Б. Грінченка і організатор Музею, нагадує про відродження в Умані у 1913 р. краєзнавчих прагнень Д. М. Щербаківського, а саме – про створення міського Історичного товариства та заснування й складання збірки Історичного музею в Умані. До каталогу ввійшли предмети археологічного, історичного, етнографічного, церковного відділів Музею та його окремої нумізматичної збірки.
Навесні 1923 року Олексій Петрович Новицький (1862–1934), який обіймав низку керівних посад у Всеукраїнській академії наук, за рекомендаціями Данила Щербаківського та Миколи Біляшівського написав директорові Історичного музею Уманщини П. П. Курінному листа: «[…] чи не згодні були б Ви взяти посаду завідуючого Відділом у новому музеї, що улаштовується в Лаврі […]». Видатний музейник і археолог М. Ф. Біляшівський (1867–1926), у якого П. Курінний стажувався в часи студентства, заохочував П. Курінного дати згоду: «Як домові обставини? Чи дозволять вони Вам перебратись до Київа? А перебратись Вам зо всіх боків потрібно. Перше – щоб далі набіратись знаття і слідкувати за науковим поступом по Вашій спеціяльности, а в друге – щоб прилучитись до ширшого українськ[ого] життя. У Вас така вдача, що Ви б могли бути дуже на місці хоч би й в нас у Київі і дуже багацько зробити». Тож П. П. Курінний погодився на пропозицію київських колег і вже з 15 квітня 1924 р. був зарахований на посаду директора Лаврського музею (Музею культів і побуту). Упродовж 1926–1932 років він був директором заповідника "Всеукраїнський музейний городок" («ВМГ»).
Весь цей час П. П. Курінний вважав своїм обов’язком передавати екземпляри наукових праць співробітників Всеукраїнського музейного городка (і своїх, зокрема) до Бібліотеки ВМГ, що свідчить про його піклування щодо якісного поповнення фонду книгозбірні. Він став продовжувачем традиції, якої навчили його видатні наставники – Д. М. Щербаківський та М. Ф. Біляшівський.
Курінний, Петро Петрович. Важливі матеріали щодо встановлення відносної хронології трипільських селищ : (З приводу праці I. Kostrzewsk'ого: "Groby eneolitychne s skurczonemi zkieletami w Bialym Potoku (pov. czortkowskim)". Окр. відб. s «Przeglad Archeologiczny», т. 3 / П. П. Курінний. – Київ, 1930. – С.23-30. – Окремий відбиток з видання: Хроніка археології та мистецтва. – 1930. – Ч.2. – С.23-30.– Текст інскрипту: «Бібліотеці ВМГ [-] автор. 10/ІV-32 р.».
Отже, Національна історична бібліотека України зберігає у своєму фонді неоціненні раритети – книжкові автографи П. П. Курінного (хронологічні рамки написів –1918–1939 роки; більшість з них поповнили фонд Бібліотеки Всеукраїнського музейного городка у 1932 році).
Джерела
Видання з автографами українських діячів науки і культури: каталог колекції Національної історичної бібліотеки України. Вип. 1 / Нац. іст. б-ка України, Н.-д. від. стародруків, цінних та рідкісних видань ; уклад. Н. О. Горська ; ред. О. І. Марченко, С. І. Смілянець, К. Г. Таранюк-Русанівський. – Київ: Вид. дім «Вініченко», 2018. – 416 с.
Курінний, Петро. Історія археологічного знання про Україну / Петро Курінний ; авт. передм. П. Горохівський. – Умань : ПП Жовтий О.О., 2013. –154 с. [Перше видання : Курінний, Петро. Історія археологічного знання про Україну / П. Курінний; Український вільний університет. – Мюнхен, 1970. – 138 c.– [Із змісту: «Цю книжку у вигляді короткого конспекту лекцій автор призначає для користування студентів Українського вільного університету»; «Сучасними представниками напряму В. Антоновича в археології є: В. Козловська, П. Курінний, Н. Полонська-Василенко»].
Яненко Анна. Непотизм чи кадрова політика: працевлаштування у Лаврському музеї культів та побуту / Всеукраїнському музейному городку (за листами до Петра Курінного) / А. Яненко // Україна : культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Вип. 36. – Львів, 2022. – С. 94-118.
Уклала Н. О. Горська
(Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань)
Докладніше про проєкт:
