ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
03.05.2024
На відзначенння 450-річчя з часу видання у Львові Іваном Федоровичем «Апостола» і «Букваря» (1574 р.)
У 1574 році із заснованої [Іваном Федоровичем] у Львові друкарні вийшли в світ перші в Україні друковані книги – «Апостол» і «Буквар» (Азбука) [6, с. 6]. На сьогодні в літературі існують відомості, що друкарство в Україні відбувалося й до І. Федорова (або Івана Федорóвича, як він сам називав себе тут). Проте відсутність дофедорівських стародруків не дає можливості аналізувати ймовірні першодруки і зводить це питання до гіпотетичного [16, c. 58].
Українська стародрукована книга мала достатньо складну композиційну будову, котра була підпорядкована двом вимогам: по-перше, забезпечити зручність користування, щоб читач легко орієнтувався в тексті, і, по-друге, зробити книгу твором мистецтва в повному розумінні цього слова. Обидві вимоги нерозривно поєднані: більшість елементів стародрукованої книги одночасно є засобами і технічного, і художнього оформлення [5, с. 26].
Працюючи в Україні, Іван Федоров[ич] постійно вивчав і широко використовував у своїй творчості традиції місцевого образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Створені першодрукарем та його помічниками у Львові […] численні книжкові прикраси – заставки, кінцівки, художні ініціали, фігурні гравюри перекликаються з оздобами тогочасних українських рукописних книг, узорами прикладного мистецтва, архітектурного декору, пам'яток живопису. Виходячи з вітчизняних традицій і міжнародного досвіду, Іван Федоров[ич] виробив на практиці ті принципи художнього конструювання кириличної друкованої книги, які надовго визначили її своєрідність [8, с. 11].
Назвавши Івана Федоров[ич]а «друкарем книг перед тим невиданих», сучасники влучно визначили новаторський характер його друків. Саме Іван Федоров[ич] започаткував форми кириличного друкарського шрифту, які стали зразком для майбутніх друкарів [8, с. 10].
У більшості своїх видань Федоров[ич] застосовував декоративне письмо – в’язь, яке друкувалось не з виливних форм, як це робив слов’янський першодрукар Фіоль, а з гравірованих дерев’яних дощок. В’язь – вигадливе, химерне поєднання прописних літер в рядках заголовка; один і той же штрих належить двом, а подекуди й трьом літерам, укорочений штрих одної літери продовжує штрих другої, літери вписуються одна в одну і т. д. Внаслідок такого злиття літер створюється красива декоративна смуга, інколи доповнена ще й орнаментальними візерунками [7, с. 42].
Львівськими виданнями І. Федоров[ич] започаткував у вітчизняному книговиданні й використання авторських текстів у складі літургійних книг, долучивши до «Апостола» 1574 р. розлогу програмну післямову від власного імені. Важливо, що післямова Івана Федоровича до «Апостола» є першим автобіографічно-публіцистичним друкованим твором в Україні, абсолютно світським за змістом [5, с. 14, 67].
Федоров[ич] в пошуках нових елементів книжкового оформлення створив в Україні і свій друкарський знак, вміщений вперше у львівському «Апостолі» (в складі великої друкарської марки). Відомо, що друкарські знаки на заході появились у другій половині XV ст. Друкарські сигнети мали й польські друкарі, з якими Федоров[ич] підтримував зв’язки [7, с. 42, 46].
Друкарський знак Федоров[ич]а, який зустрічається у львівському «Апостолі», вміщений разом з гербом Львова як основна частина складної художньої композиції акантової гілки, яку тримає рука. У меншому варіанті цей видавничий знак надруковано – в «Букварі» 1574 р., а також в острозьких друках Федоров[ич]а (крім «Хронології») з деякими відмінностями (в острозькому «Новому завіті» і «Біблії» напис складається лише з двох літер «І. Ф.», геральдичний щиток тримає рука). Питання про інтерпретацію цього знаку все ще залишається остаточно не з’ясованим. Більшість дослідників вважає, що елементи друкарського знаку [І. Федоровича] були запозичені з польських або італійських гербів (напр., герб друкаря А. Мануція), інші, що центральна крива смуга в картуші символізує «книги суть ріки». В. К. Лукомський ще в 1935 р. звернув увагу на герб білоруського роду Рагоза, в якому є майже аналогічні елементи федорівського знаку. Дуже ймовірно, що прибувши в Литву, друкар прийняв цей герб шляхом адаптації, що було можливим до конституції 1601 р. [15, c. 29]. Після смерті Федорова друкарський знак першодрукаря було вирізьблено на його надмогильній плиті [7, с. 42].
І. Федоровим у «Апостолі» 1574 р. вперше було надруковано й гравюру із гербом гетьмана Г. Ходкевича, який був його покровителем та власником друкарні в Заблудові, а також фронтиспісну гравюру із зображенням легендарного автора тексту Луки, спеціально вирізану для цього видання і розміщену перед початком «Апостольських діянь та послань» [5, с. 67].
У вихідних відомостях стародрукованих книг, як і в рукописних, було зафіксовано лише ім’я друкаря або видавця (в рукописних книжках – переписувача). Але не було звичаю називати прізвище художника (рисувальника і гравера) навіть тоді, коли книжка мала розкішне оздоблення, багато гравюр чи мініатюр. […] У федорівських друках є тільки дві монограми, які проставлені під зображенням євангеліста Луки (ЛП і WS) і під великою друкарською маркою Федоров[ич]а (WS). Обидві гравюри – з львівського «Апостола», а всі інші (і фігурні, і декоративно-орнаментальні) – анонімні. Це не дає змоги докладно з’ясувати, хто був художник численних прикрас видань Івана Федоров[ич]а, які досі вражають своєю красою і мистецькою довершеністю [5, с. 42].
Літери ЛП розшифровують як Лаврентій Пилипович (Пухала), хоча його участь у створенні графічного оздоблення «Апостола» не підтверджується жодними документальними даними. Єдиним прямим доказом є монограма «ЛП» у вміщеній на фронтисписі книги гравюрі «Євангеліст Лука». На монограму вперше звернув увагу Іларіон Свєнціцький, який не зробив спроби її розшифрування. Це завдання поставив перед собою Володимир Січинський, зразу ж вказавши на відоме за публікаціями кінця ХІХ – початку ХХ ст. ім’я Лавріна Пухала [25].
Різьбив львівського Луку майстер WS. Свою монограму він подає із зображенням граверного інструмента – різця. У великій друкарській марці Федоров[ич]а ці ініціали подано роздільно і без зображення різця, що може бути підставою вважати майстра WS не тільки гравером марки, а й автором її малюнка, до речі, досить відмінного стильовими ознаками від львівського Луки [7, с. 68].
Друк «Апостола» та «Букваря» започаткував й інші традиції у книговидавничій практиці, що повторювались у пізніших друкарнях. У виданні «Апостола» 1574 р. використано нумерацію аркушів унизу на зовнішньому березі під титлом та наголосом, а також фігурний друк, винесення тексту на поля та у колонтитули, спеціальні позначення виносок тощо. Загалом усі видання І. Федоров[ич]а […] відзначаються досконалістю поліграфічного виконання та художнього оформлення. Їм притаманні рівні рядки, правильна виключка літер, вирівнювання шпальти набору з обох боків. […] В «Апостолі» 1574 р., використано помірний двоколірний друк, виконаний в два прогони, – спочатку червоним, потім чорним [5, с. 67-68].
Одним зі складників культури книговидання, або культури публікації книги, є папір, на якому її надруковано. У другій половині ХVІ – перших десятиліттях ХVІІ ст. папір на українських теренах найчастіше був привозним, виробленим переважно млинами Краківського воєводства, хоча й вироблявся кількома недовговічними місцевими папірнями Галичини та Волині [5, с.97- 98].
На підставі архівних документів та вивчення так званих водяних знаків (філіграней) встановлено, що друкар [Іван Федорович] мав досить широкі зв’язки з тогочасними паперовими млинами. Папір усіх українських видань Федоров[ич]а досить добротний, міцний, еластичний, добре сприймає фарбу [9, с. 56-58].
Аналіз більш ніж 30 примірників [львівського «Апостола» 1574 р.] показав використання для друку книги паперу з філігранями десяти сюжетів у такому співвідношенні: Лодзя (61 %), Підкова з хрестом (26 %), Єліта (4 %), Свєнчиц (3 %), до рідкісних, мало представлених знаків належать Абданк (0,6 %), Топур (0,2 %), Лодзя під короною (0,1 %), усього по одному разу трапились філіграні Кабан, Гоздава та Ястжембєц [5, с. 101; 24, с. 40].
Філігрань Лодзя переважає у всіх примірниках львівського «Апостола» 1574 р. і відповідає однойменному польському гербу, що зображує ладдю або стремено. Вважається, що папір зі знаком Лодзя виробляли в одній із найдавніших українських папірень у Буську під Львовом. Упродовж 1541-1588 рр. папірня була у власності роду Гурків, що обіймали посаду міських старост, і папір відповідно маркувався їхнім родовим гербом Лодзя [24, с. 41]. Також місцевим прийнято вважати папір Єліта, [що являє собою три перехрещених фігурних списи у лінійному картуші], який нібито виготовлений папірнею в Лівчицях під Львовом [с. Лівчиці Городоцького р-ну Львівської обл., Україна] [5, с. 103], що перебувала у власності С. Коритки відповідного гербу. Однак документи фіксують Лівчицьку папірню тільки починаючи від 1590 р. [17, с. 48], що може ставити під сумнів українське походження використаного у львівському «Апостолі» 1574 р. паперу з гербом Єліта. Принаймні виробництво відповідного паперу в цей час саме в Україні повинно бути документально підтвердженим [24, с. 43, 103].
Походження водяного знаку Підкова з хрестом без картуша не встановлено. Більше поширена назва філіграні Ястжембєц. Однойменний герб має вигляд підкови кінцями догори з розміщеним у ній хрестом. Оскільки аналізований водяний знак не має картуша, і сюжет малюнка не дозволяє точно встановити його верх і низ, цей водяний знак можна трактувати як герб Тупа підкова, тобто підкова кінцями донизу з хрестом усередині. Варто вказати на дуже широкий ареал побутування подібного паперу, – його використовували в Литві, Польщі, Україні та Білорусі. Зустрічаються відомості про виготовлення такого паперу в Оклесні під Краковом. У складі львівського «Апостола» 1574 р. така філігрань […] складає приблизно чверть від використаного паперу. Друкування кінцевого зошита на цьому ж папері, вочевидь, можна пояснити тим, що в даному випадку кінцеві аркуші друкувалися на початку роботи разом із передмовою. Навряд чи для закінчення друкування І. Федоров[ич] закуповував ще одну партію паперу, причому вона чітко мала розповсюдитися саме для друкування кінцевих статей видання. Відтак, зазначена на останніх аркушах дата закінчення роботи, а саме 15 лютого 1574 р., може справді не означати закінчення друку, – можемо припустити, що друкування «Апостола» було завершено на кілька місяців пізніше – навесні або на початку літа 1574 р. Однак для закріплення в науці подібні гіпотези потребують пошуків документального підтвердження [24, с. 42, 44-45].
Цікавим є питання стосовно того, чи друкувалися гравюри разом із усім текстом примірника, чи окремо. Дослідження показало, що всі три гравюри – титул (арк. [1] І рах.), традиційне фронтисписне зображення апостола Луки перед початком основного тексту (арк. 2 ІІ рах.) та друкарська марка на останньому аркуші (арк. 264) – демонструють такі ж філіграні, як і ті частини книги, у складі яких їх уміщено, у вигляді маленької підкови без картуша із вписаним в неї хрестом, відтак ілюстрації друкувалися одночасно із відповідним їм текстом. Львівський «Апостол» 1574 р. демонструє найчіткішу динаміку заміни однієї партії паперу іншою, причому синхронно в усіх досліджуваних примірниках. Така особливість львівського «Апостола» 1574 р., вірогідно, свідчить про те, що і закупівлею паперу, і технічними моментами друкування видання безпосередньо і одноосібно опікувався сам І. Федоров[ич], що виділяє видання «Апостола» з-поміж усіх інших друків І. Федоров[ич]а та П. Мстиславця [24, с. 44-46].
Щодо оправи книг, які зношувалися і їх періодично міняли, важко сказати, якими вони були у друках Івана Федоров[ич]а. Певне уявлення про палітурку «Апостола» можна скласти, оглядаючи примірник цієї книги, що зберігається у Львівському музеї українського мистецтва. Вона, безумовно, давня, виготовлена з міцних дощок, обтягнутих шкірою; мала застібки (збереглися лише клямки), прикрашена блінтованим орнаментально-сюжетним тисненням. Саме такими чи подібними (шкіра інколи замінювалась міцною коштовною тканиною, оздобленою гравірованими металевими прикрасами – мідними, срібними або золотими) і були оправи українських стародруків XVI, XVII і XVIII ст. [6, с. 9].
У вихідних відомостях львівського «Апостола» не подано його тиражу. Про тираж видання можна судити на підставі того факту, що збереглося приблизно стільки ж примірників «Апостола» 1574 р., скільки й деяких інших львівських літургійних видань першої половини XVII ст., які мали такий самий обсяг і перебували у виробництві приблизно однаковий час. Тираж видань Львівської братської друкарні становив звичайно 1200 примірників. Думаємо, що й тираж «Апостола» 1574 р. був в межах 1000-1200 примірників [7, с. 20]. Сьогодні відомо місцезнаходження 118 книг та 2 фрагментів. З них близько 30 зберігаються в провідних вітчизняних бібліотеках, музеях та приватних колекціях. Ареал зберігання досить широкий, що свідчить про велику популярність книги протягом багатьох століть. Львівський «Апостол» зафіксований у книжкових збірках 16 країн світу: окрім України, в Австрії, Білорусі, Болгарії, Ватикані, Великобританії, Греції (Афон), Канаді, Литві, Польщі, Росії, Сербії, США, Угорщині, Чехії, Швеції [10, с. 26].
Богослужбові видання великого формату були в свій час дуже дорогими, тому вони пильно оберігалися сучасниками та нащадками й дійшли до нашого часу в значній кількості примірників. Навчальні ж книжки, невеликі за обсягом та ціною, зачитувалися буквально до дір, і до нашого часу дійшли лише поодинокі їх примірники, найчастіше ті, що були вивезені за кордон і не використовувались активно для навчання. Так трапилося і з «Букварем», надрукованим Іваном Федоровим у Львові того ж 1574 року [16, с. 58], збереженого досьогодні всього у двох примірниках.
Назва книги умовна, деякі дослідники називають її «Граматикою» («Грамматикия»), оскільки титульний аркуш або передмова невідомі. Починається книжка таблицею азбуки, на п’ятій сторінці вміщений заголовок: «А сія азбука от книги осмочастныя, сирічь грамматикіи» [15, c. 26]. Відсутність титульної сторінки є характерною для ранніх друків, у яких інформація про видання та друкаря вміщувалася (якщо її взагалі подавали) в кінці книги. І у львівському «Букварі» титул відсутній, а не втрачений, вихідні ж дані вміщено на останній сторінці у нижній частині під двома прямокутними гравюрами видавця [3, с 7-8]. На особу друкаря й місце видання вказує видавнича марка друкаря і герб м. Львова в нижній частині останньої сторінки. На щиті марки Івана Федоров[ич]а розміщено літери ІОАН, знизу є напис: «Видруковано во Львові року 1574» [16, c. 58-59].
У дослідженнях обходять увагою питання, з якою метою саме у Львові І. Федоров[ич] надрукував не «Часослов» (або його скорочений варіант «Часовник»), за яким традиційно вивчали ази Закону Божого, читання та письма, а спеціально призначений для навчальних цілей «Буквар» [5, с. 68].
Широкій науковій громадськості «Буквар» Івана Федоров[ич]а став відомий 1954 р., а наступного року з'явилась повна фоторепродукція цієї пам'ятки в бюлетені бібліотеки Гарвардського університету (США), в якій вона зберігається тепер. Ця публікація супроводжується докладним дослідженням пам'ятки – статтями американських філологів Р. Якобсона та В. Джексона [31]. Записи на «Букварі» свідчать про те, що він потрапив із України за кордон (в Італію) ще в першій половині XVII ст. Видавництво «Дніпро» 1964 року випустило пам'ятку фотомеханічним способом під назвою «Граматика Івана Федорова» [2, c. 87]. А в 1984 р. з’явилось повідомлення про ще один примірник [львівського «Букваря» І. Федоровича], придбаний лондонською Британською бібліотекою кілька років тому [13, с. 116; 14, с. 110].
На першій сторінці «Букваря» подано тодішню азбуку [азбука має 45 знаків]. Очевидно, послідовність розташування літер в азбуці «Букваря» відбиває більш-менш усталену традицію, особливо щодо місця букв, які притаманні тільки кириличному письму. Завдяки Івану Федоров[ич]у вона міцно закріпилася і через наступні букварі й граматики дійшла до нашого часу. З відповідними змінами, що пов’язані з вилученням з ужитку окремих літер чи введенням додаткових, така послідовність літер у азбуці зберігається в усіх писемностях, які користуються кирилицею в гражданському варіанті. У пам’ятці азбука наводиться й у зворотному порядку, теж за традицією (таке засвоювання її обстоював, зокрема, філолог Костянтин Граматик ще в XV ст.), далі – впереміш [19, с. 38-39; 2, с. 88].
Суто букварним матеріалом Іван Федоров[ич] не обмежився. Як подальший етап в опануванні письма тут подано три спеціально виділені невеликі розділи, складені так, щоб готувати дітей до вивчення систематичної граматики [2, с. 88].
Другу частину «Букваря» складають тексти – щоденні молитви (до них долучено молитву Василія Великого й Манасії), які звичайно подавались і в «Часовниках». Далі вміщені звернені до дітей сентенції про корисність навчання та на морально-етичні теми, що є уривками з біблійної «Книги притчей Соломонових» (з 22-ї, 23-ї, частково з 29-ї притч). До батьків звернені уривки з послань апостола Павла про виховання дітей (це доказ того, що «Буквар» був адресований і дорослим) [19, с. 41].
Як видно з післямови [«Букваря»], Іван Федоров[ич] займався не лише оформленням книжки та керівництвом виробничим процесом, але й упорядкуванням змісту. Його дійсно можна вважати видатним просвітником свого часу, педагогом, письменником [16, c. 58-59].
«Буквар» надрукований маленьким форматом, у восьму долю (частку) аркуша – 8˚. Цей розмір свідчить про те, що друкували книжку на стандартних (на той час приблизно 46-50 на 37-40 см) аркушах паперу складених увосьмеро, відповідно у зшитку було вісім аркушів. Всього «Буквар» складається з п’яти зшитків, тобто з сорока аркушів. Сторінки не були пронумеровані, як і зшитки. Шрифт у «Букварі» той самий, що й у попередніх виданнях Федоровича – на одній сторінці вміщувалося до 15 рядків [3, с. 5]. У «Букварі» Федоров[ич] не використовував другої фарби – кіноварі. Книжка надрукована на папері з водяним знаком – герб Тупа підкова (підкова з вписаним в неї хрестиком). Цю філігрань бачимо і на папері львівського «Апостола» [7, с. 26]. Мусимо приєднатися до висловленого Є. Немировським припущення щодо того, що «Буквар» друкували одночасно з початковими та кінцевими аркушами «Апостола» 1574 р., тобто на початку роботи над книгою, і він, вірогідно, мав бути завершений раніше від «Апостола» [18, с. 74–75]. Якби «Буквар» друкували при завершенні роботи над «Апостолом», то його папір мав би бути маркований філігранню Лодзя [24, с. 46].
Виявлення львівського «Букваря» дало можливість внести істотні корективи в знання про зміст та характер творчості І. Федоров[ич]а. Його друкарська діяльність не була обмежена виданням літургічних книг, але відповідала практичним потребам та завданням освіти і шкільництва на Україні […], що в умовах посилення соціального та національного гноблення українського народу в шляхетській Речі Посполитій в другій половині XVI ст. було конче необхідним [15, c. 27]. Укладання і надрукування І. Федоровичем у Львові «Букваря» пов’язане з освітніми планами міщан, які поступово піднімали рівень своїх шкіл. У 1572 р. представники «всієї руської громади міщан та передміщан» Львова домоглися від королівської влади визнання за ними права посилати синів до шкіл для вивчення «вільних мистецтв», а у квітні 1575 р. добилися підтвердження цього дозволу. Видання «Букваря» стало внеском у здійснення програми освітніх заходів, наявність якої засвідчують обидва привілеї [13, с. 117].
Друкарсько-видавнича діяльність Івана Федоров[ич]а […] мала великий вплив на подальший розвиток вітчизняного книгодрукування. Вироблені ним засади поліграфічної організації тексту, шрифтового і декоративного оформлення книги надовго стали взірцем для багатьох поколінь друкарів, а його оригінальні дереворитні прикраси не сходили зі шпальт видання протягом 245 років (востаннє відбиток з оригінальної федоровської дошки зафіксовано у львівському «Букварі» 1819 р.) [6, с. 9].
Бібліографічний список (з фонду НІБУ)
1. Бондар Н. П. Видання Івана Федорова та Петра Мстиславця з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : дослідження, попримірниковий опис / Н. П. Бондар ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ : НБУВ, 2012. – 311 с.: іл.
2. Буквар Івана Федорова / І. Федоров ; авт. післям. В. В. Німчук. - Київ : Дніпро, 1975. – 96 с. – Текст українською та церковнослов’янською мовами.
3. Буквар Івана Федоровича 1574 року : путівник / НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, Благодійний фонд «Відродження історико-культурної спадщини України ім. Героя України Б. Г. Возницького» ; упоряд. : І. Жук, М. Литвин, А. Миронюк. – Львів : Бона, 2015. – 115 с.
4. Граматика Івана Федорова. – [Фотомеханічне відтворення видання 1574 р.]. – Київ : Дніпро, 1964. – 40 арк.
5. З історії книжкової культури України : дослідження ретроспективних книжкових, образотворчих, музичних видань та історичних колекцій з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / наук. ред. Г. І. Ковальчук ; НАН України , Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ: Академперіодика, 2021. – 400 c. : іл.
6. Запаско Я. П. Львівські стародруки : книгознавчий нарис / Я. П. Запаско, О. Я. Мацюк. – Львів : Каменяр, 1983. – 175 с. : іл. – Текст парал. укр., рос., англ.
7. Запаско Я. П. Мистецька спадщина Івана Федорова / Я. П. Запаско. – Львів : Вища школа, 1974. – 223 с. : іл. – Покажч. і підписи парал. укр., рос., англ., фр. та нім. мовами.
8. Запаско Я. П. Пам'ятки книжкового мистецтва : каталог стародруків, виданих на Україні. Кн. 1. (1574–1700) / Я. П. Запаско, Я. Д. Ісаєвич. – Львів : Вища школа. Вид-во при Львівському ун-ті, 1981. – 135 с.
9. Запаско Я. Першодрукар Іван Федоров : нарис / Я. Запаско. - Львів : Каменяр, 1964. - 111 с. : іл.
10. Зібрання українських стародруків : XVI-XVIII століття. – Київ: АДЕФ-Україна, 2012. – 482 с. : фот.
11. Иван Федоров первопечатник / АН СССР, Ин-т книги, документа, письма; [ред. А. С. Орлов]. – Москва ; Ленинград: Изд-во АН СССР, 1935. – 289, [11] c. : ил.
12. Ісаєвич Я. Д. Літературна спадщина Івана Федорова / Я. Д. Ісаєвич. – Львів : Вища школа. Вид-во при Львівському ун-ті, 1989. – 191 с. : іл.
13. Ісаєвич Я. Українське книговидання : витоки, розвиток, проблеми / Я. Ісаєвич ; відпов. ред. Ю. Ясіновський ; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. – Львів, 2002. – 520 с.
14. Історія України в особах. Литовсько-польська доба / [авт. кол.: О. М. Дзюба, М. В. Довбищенко, Я. Д. Ісаєвич та ін.]. – Київ: Україна, 1997. – 271, [1] c.
15. Ковальський М. П. Джерела про початковий етап друкарства на Україні. (Діяльність першодрукаря Івана Федорова в 70-х – на початку 80-х рр XVI ст.) : посібник для студентів / М. П. Ковальський. – Дніпропетровськ : [Друк. ДДУ], 1972. – 83 с. : іл.
16. Ковальчук Г. І. Рукописні книги та стародруки : навчальний посібник / Г. І. Ковальчук ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2011. – 100 с., іл.
17. Мацюк О. Я. Папір та філіграні на українських землях (XVI – початок XX ст.) / О. Я. Мацюк ; Архівне упр. при РМ УРСР. ЦДІА УРСР у Львові. – Київ : Наукова думка, 1974. – 295 с.
18. Немировский Е. Л. Начало книгопечатания на Украине. Иван Федоров / Е. Л. Немировский. – Москва : Книга, 1974. – 224 с. : ил.
19. Німчук В. В. Мовознавство на Україні і XIV–XVII cт. / В. В. Німчук ; АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. - Київ : Наук. думка, 1985. - 223 с.
20. Свєнціцкий Іларіон. Початки книгопечатаня на землях України : в память 350-ліття першої друкованої книжки на Україні у Львові 1573-4 р. [Електронний документ] : із 560 зразками друку і прикрас давньої книги України / замислом, трудом і заходами Іларіона Свєнціцкого ; накладом Наукової фундації Галицького митрополита Андрея Шептицького ЧСВВ ; «Національний Музей» у Львові. – Жовква : В печ. монастиря чина св. Василія Вел. , 1924. – 85 с. : CLI, 1 арк. іл. – Режим доступу : https://nibu.kyiv.ua/elfond/svjencickyj_pochatky_knygopechatannja_na_zemljah_ukr/svjencickyj_pochatky_knygopechatannja_na_zemljah_ukr.pdf.
21. Федоров Иван. [Азбука. 1574–1974] / И. Федоров ; подгот., авт. послесл. Г. В. Карпюк. – Москва : Просвещение, 1974. – [93] с. – Текст на старославянском яз. Без тит. л. Описано по вип. дан.
Електронні ресурси
22. Апостол [Електронний ресурс]. – Львів : Друкарня Івана Федорова, 1574. – [16], 264, [2] арк. : ил. Ілюстрації, заставки, кінцівки, в’язь, ініціали, рамки маргіналій; 2°. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0000290 (дата звернення 02.02.2024).
23. Бібліологічні вісті [Електронний ресурс] : наук. часопис книгозн. / Укр. наук. ін-т книгозн. – Київ : Держ. вид-во України, 1924. – Ч. 1-3 (січень – березень). – 176, 6 с. : іл. – Присвячується 350-літтю українського друкарства. – Режим доступу : https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=1243 (дата звернення 02.02.2024).
24. Бондар Н. Філіграні примірників видання львівського Апостола 1574 р. як джерело дослідження історії його друкування [Електронний ресурс] // Вісник Львівського ун-ту. Серія книгозн. бібліот. та інф. технол., 2011. – Вип. 6. – С. 36–47. – Режим доступу : http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/bibliology/article/download/4970/4991 (дата звернення 02.02.2024).
25. Лаврін Пухала – яскрава фігура мистецької культури Львова кінця XVI ст. [Електронний ресурс] / UKRARTSTORY : нариси з історіі українського мистецтва. – На основі дослідження Володимира Александровича «Лаврін Пухала (Пухальський)» у другому томі видавничої серії «Студії з історії українського мистецтва» під назвою «Львівські малярі кінця XVI ст.» (Александрович В. Львівські малярі кінця XVІ ст. ─ Жовква: Видавництво Отців Василіян «Місіонер», 1998. ─ 198 с., 16 іл.). – Режим доступу : https://ukrartstory.com.ua/tekst-statti-22/lavrin-puxala-jaskrava-figura-misteckoji-kulturi-lvova-kincja-xvi-st-69.html (дата звернення 02.02.2024).
26. Митрополит Іларіон. Перводрукований Львівський Апостол 1574 р. [Електронний ресурс] // Науковий збірник УВАН ч. 2. – Нью-Йорк : Українська Вільна Академія Наук у США, 1953. – C. 31-32. – Режим доступу : https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/2175/file.pdf (дата звернення 02.02.2024).
27. Плюта С. В. На відзначення 450-річчя з часу заснування у Львові Іваном Федоровим (Федоровичем) друкарні (1573) [Електронний ресурс] // Національна історична бібліотека України : сайт. – Дата оновлення : 23.03.2023. – Режим доступу : https://nibu.kyiv.ua/exhibitions/649 (дата звернення 02.02.2024).
28. Січинський В. Початки українського граверства і друкарства [Електронний ресурс] // Науковий збірник УВАН. Ч. 2. – Нью-Йорк : Українська Вільна Академія Наук у США, 1953. – C. 46-57. – Режим доступу : https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/2175/file.pdf (дата звернення 02.02.2024).
29. Соколишин О. Історія віднайдення Букваря Івана Федоровича [Електронний ресурс] / О. Соколишин. – Лондон : Українська видавнича спілка, 1964. – 12 c. – Відбитка з журналу «Визвольний шлях» – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/PDF/ukr0006835.pdf (дата звернення 02.02.2024).
30. Соколишин О. У 390-річчя появи Апостола і Букваря Івана Федоровича у Львові [Електронний ресурс] // Наукове Товариство ім. Шевченка. Доповіді, ч. 22. — Нью-Йорк, 1964. – 9 с. – Режим доступу : https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/4529/file.pdf (дата звернення 02.02.2024).
31. Jacobson R. Jackson. W. A. Ivan Fedorov’s Primer of 1574 [Електронний ресурс] // Harvard Library Bulletin. – Cambridge, Mass., 1955. – Volume IX, Number 1 (Winter 1955). – P. 5-45. – Режим доступу : https://dash.harvard.edu/handle/1/37363542 (дата звернення 02.02.2024).
Підготувала Світлана Плюта
Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань
Докладніше про проєкт:
Відкриття України. 21-ше сторіччя: біобібліографічні есеї
