ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
17.05.2024
Володимир Кирилович Винниченко – одна з ключових постатей історії та культури початку 20 століття. З його ім’ям пов’язані героїчні сторінки формування української держави. Політичний і громадський діяч Володимир Винниченко у 1917-му році очолив український уряд, був головою Директорії УНР, автором декларацій, універсалів та законодавчих актів Української Народної Республіки, борцем за незалежність України у ХХ сторіччі відповідно до Закону України [1]. Крім того, Володимир Винниченко – письменник світового рівня, «[…] чия творчість ознаменувала новий напрям розвитку української літератури, слава якого гриміла на рідній землі майже три десятиліття, було грубо, безжально викинуто з пантеону національної культури, його книжки вилучено з бібліотек, а на ім’я накладено ідеологічне табу» [5, с.289].
На початку ХХ століття ім’я В. К. Винниченка було на афішах кращих європейських театрів; проза, публіцистика, драматургія перекладалися мовами світу; в Україні надруковано зібрання його творів у 24 томах. Свідченням великої популярності українського письменника є слова Михайла Коцюбинського, написані ще у 1909 році у листі до Володимира Кириловича: «Ви маєте найкращого читача, якого можна мати – молодь. Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Винниченка. Кого купують? Знов Винниченка» [2, с.229].
Сьогодні постать видатного політика, письменника, художника, його складний життєвий шлях та багатогранний доробок досліджують історики, літературознавці; твори вивчають у навчальних закладах, вшановують пам’ять. Деякі сучасні українські науковці по-новому, неоднозначно оцінюють його політичну діяльність (Жулинський М. Г., Кульчицький С. В., Панченко В. Є.). Тож у нарисі приділимо увагу лише літературній діяльності В. К. Винниченка.
Творча спадщина письменника налічує більше ста оповідань, чотирнадцять романів, двадцять три п'єси. Літературознавці визначають три періоди у творчості В. К. Винниченка: перший – з 1902 до 1905 р. Доречно згадати, що шлях у літературу молодому письменнику відкрив український меценат Євген Харлампійович Чикаленко, який уважно ставився до нових талантів і всіляко сприяв їх розвиткові. Він був вимогливим критиком творчості свого «літературного хрещеника» та підтримував його матеріально. Попри деякі політичні розбіжності знайомство та листування двох великих людей тривало майже тридцять років.
До другого періоду відносяться оповідання, п'єси і романи, написані після революції 1905 року. Ряд п'єс цього періоду («Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Закон», «Гріх») здобули загальноєвропейську популярність, перекладені німецькою мовою та з успіхом йшли на сценах театрів європейських країн. Також на екранах Німеччини у 1921 році демонструвався фільм «Чорна Пантера», співавтором сценарію якого був В. К. Винниченко.
Третій період охоплює праці, написані в еміграції. Саме в цей період сто років тому і був написаний найвідоміший роман В. К. Винниченка «Сонячна машина».
Над романом Володимир Кирилович працював з 1922 по 1924 рік, перебуваючи в еміграції у Німеччині. Поява роману була сенсаційною для тогочасного літературного процесу, він мав величезний успіх та привернув значну увагу літературознавців. Різноманітні погляди на «Сонячну машину» висловили О. І. Білецький, М. К. Зеров, В. Д. Коряк , А. Річицький, О. Парадиський та інші. Деякі літературознавці вважали роман утопією, інші антиутопією, а деякі заперечували його утопічність.
«Сам той факт, що з’явився великий роман (загалом щось понад 800 сторінок у трьох томах), написаний письменником з великим літературним досвідом, хіба не є він вже подією в нашій сучасній літературі! Інтерес до новинки ще зростає по тому, як на обкладинці ми прочитали: утопічний роман. Перший український утопічний роман! Перший за весь час існування української літератури!...» – писав про феномен успіху твору видатний український літературознавець Олександр Іванович Білецький.
Відомо, що В. К. Винниченко досить критично віднісся до популярності роману, він сподівався його доопрацювати, дописати ще один розділ, замінити фінал. «Коли б ще років три над нею попрацювати, могла б бути путньою річчю. І зараз маю сум за неї, жаль до неї, як до дитини, від якої батьки ждуть геніальності, а з неї виходить жалюгідний, непомітний та ще й кривджений іншими середняк. Дефектів багато, сам бачу, а виправити вже не сила мені», – писав він у «Щоденнику».
Спроби автора надрукувати роман за кордоном не мали успіху. Берлінське видавництво Ульштейна відмовило В. К. Винниченку, мотивуючи тим, що роман «не підходить до їхнього світогляду». Антирадянська газета «Українська громада» (США) пропонувала надрукувати твір за умови, що Винниченко не повинен повертатись в радянську Україну. На таку умову Володимир Кирилович не погодився [15, с. 158].
Вперше в Україні «Сонячна машина» опублікована харківським кооперативним видавництвом «Рух» у 1928 році, до 1930 року роман мав ще три перевидання та був включений до збірок творів автора.
Зворушливі слова автора «Присвячую моїй сонячній Україні. В. В.» на титульній сторінці були лише в першому виданні, наступні друкувались вже без присвяти. Лише 1989 року у видавництві «Дніпро» роман надрукований знову з присвятою автора.
Роман , «який з погляду ідеології не вписувався в час» викликав різні оцінки та хвилю диспутів, що проходили в бібліотеках, клубах, на шпальтах газет. «Тим критикам і письменникам, які намагалися довести свою відданість комуністичній партії та її ідеологічній політиці, роман «Сонячна машина» прислужився. Намагалися вхопитись за будь-що. Від присвяти – «Присвячую моїй сонячній Україні» до посторінкового «вилущення» згадок про пролетаріат. Запитували: «Невідомо тільки, чи присвячено це радянській Україні, чи якійсь іншій?». Та високі хвилі критичного осудження роману передусім під ідеологічним кутом зору не могли загасити величезного читацького ентузіазму: на книжку в бібліотеках складали черги, читали роман ночами, бо вдень обговорювали, і прихильників було стократ більше, ніж противників» [5, с. 311].
«Сонячна машина» – філософський, соціально-психологічний, детективний роман, в основі якого фантастичний сюжет. Події роману відбуваються в Європі у 1922-1924 роках після закінчення першої світової війни. Сюжет роману розгортається двома лініями: боротьбою за «сонячну машину» та історією кохання принцеси Елізи до геніального винахідника Рудольфа Штора. Автор з гострою сатирою зображає верхівку фінансово-промислового капіталу – гумового фабриканта і президента Об’єднаного Банку Мертенса та його оточення. Некоронований король Мертенс володіє необмеженою владою, за гроші купив парламент і уряд, банки й підприємства, поліцію і пресу. Для задоволення своїх амбіцій прагне придбати ще й аристократичний герб разом з принцесою Елізою.
Політичній та економічній силі автор протиставляє винахід інженера Рудольфа Штора – «сонячну машину», завдяки якій люди можуть отримувати їжу із сонячної енергії. Геніальним винаходом зацікавилась організація ІНАРАК (Інтернаціональний Авангард Революційної Акції), яка поширює його по всьому світу, тим самим звільняючи людей від тяжкої праці та гніту капіталістів. Спочатку це здається благом, та невдовзі сама цивілізація руйнується – без працівників припиняють роботу електростанції, виходять з ладу комунікації. Прекрасний винахід, який може повністю задовольнити потреби людини в продуктах, необхідних для харчування, стає знаряддям руйнування , призводить до застою, бездуховності, анархії й хаосу. Сюжет роману постійно інтригує читача , тримає в стані високої емоційної напруги.
Новаторський твір В. К. Винниченка «Сонячна машина» і в наші дні не втратив свого ідейно-естетичного значення. Чому варто прочитати «Сонячну машину» В. К. Винниченка? Відповідь на це питання та цікаві роздуми про роман знайдемо у відео на каналі філологині Катерини Лепської [17].
Література
1. Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті : Закон України №314- VIII : ухвалений Верховною Радою України 9 квітня 2015 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2015. - № 25. - Ст. 190.
2. Бардаш О. Д. Листування Михайла Коцюбинського з відомими українськими діячами наприкінці ХІХ – на початку XX століть //Сіверянський літопис. –2010. – № 2-3. – С. 226-232.
3. Володимир Винниченко: утвердження українськості : дайджест-конспект життя і творчості за матеріалами досліджень В. Панченка, Г. Клочека, С. Михиди та ін. / авт.- упоряд. Т. С. Яровенко. – Кіровоград : Поліграф-Сервіс, 2013. – 432 с. – (Стилет і стилос трьох степовиків).
4. Володимир Винниченко: «Бо я –українець» : дайджест-конспект життя і творчості за матеріалами досліджень Володимира Панченка. Кн. 1 / С. О. Колісник, Т. С. Яровенко. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2011. – 504 с. : фот. -– (Стилет і стилос трьох степовиків).
5. Жулинський М. Г. Українська література: творці і твори : учням, абітурієнтам, студентам, учителям / М. Г. Жулинський. – Київ : Либідь, 2011. – 1152 с. : іл.
6. Зеров М. Українське письменство XIX ст. Від Куліша до Винниченка: (Нариси з новітнього українського письменства). Статті /М. Зеров ; Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова. – Дрогобич : Відродження, 2007. –566 с. – (Cogito: навчальна класика).
7. Кульчицький С. В. Володимир Винниченко /С. В. Кульчицький, В. Ф. Солдатенко. – Київ : Альтернативи, 2005. – 374 с. : фото. – (Особистість і доба).
8. Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2 т. Т. 1. А—К. – Київ : Євроімідж, 2002. – 877 с. : іл., фото.
9. Панченко В. «Бо я — українець»: літературний портрет Володимира Винниченка / В. Панченко. — 3-тє вид. — Київ : Веселка, 2008. — 36 с. — (Урок літератури).
10. Парадиський Ол. Володимир Винниченко / О. Парадиський. – Харків ; Одеса : Державне видавництво України, 1930. – 52 с. – (Шкільна критико-біографічна бібліотека).
11. Прижиттєві видання класиків української літератури XIX – початку XX ст. : каталог колекції науково-дослідного відділу стародруків, цінних та рідкісних видань Національної історичної бібліотеки України / М-во культури України, Нац. іст. б-ка України ; уклад. Н. Д. Хівренко ; ред.: О. І. Марченко, С. І. Смілянець ; відп. за вип. А. В. Скорохватова ; авт. передм. О. В. Романенко. – Київ, 2018. – 103 с.
12. Річицький А. Володимир Вінниченко в літературі й політиці: збірка статей / А. Річицький. – 2-е вид., допов. – Харків : Держвидав України, 1930. – 93 с.
13. Сеник Л. Перший український утопічний роман // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — Вип. 5. — Львів, 1998. — С. 549—559.
14. Тагліна Ю. С. Володимир Винниченко/ Ю. С. Тагліна. – Харків : Фоліо, 2010. – 120 с. – (Знамениті українці).
15. Федченко П. М. «Треба б наблизити до найбільшої реальності…» // Київ. – 1989. – №1. – С. 157-160.
16. Чикаленко Є. Х. Спогади (1861-1907) / Є. Х. Чикаленко. – Нью-Йорк : Укр. вільна акад. наук у США, 1955. – 502 с.
17. Лепська К. Чому варто прочитати «Сонячну машину» Володимира Винниченка [Електронний ресурс] // Цікава укр. літ. з Пані Вчителькою. – 2020. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=PQjZDpHxG9E.
Підготувала: Ніна Хівренко,
Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань
Докладніше про проєкт:
