ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

«Бібліотечні справи» Олександра Грушевського

30 вересня відзначається Всеукраїнський день бібліотек – свято, засноване для відзначення внеску бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури. Встановлене Указом Президента України від 14.05.1998 р. № 471/98.

Пропонуємо вашій увазі статтю авторства Олександра Грушевського «Бібліотечні справи», опубліковану в часописі «Шлях» 1919 року.

Олександр Сергійович Грушевський (1877–1943) – дослідник історії України, літературознавець, етнограф, педагог і громадський діяч,член НТШ, брат Михайла Грушевського. Вчений збагатив наукове українознавство низкою праць з історії, історіографії, джерелознавства, історичної географії, архівознавства, етнографії, літературознавства. Не оминув увагою і бібліотечну сферу, розумів важливість цієї діяльності.

У своїй статті «Бібліотечні справи» Олександр Грушевський висловлює думки щодо необхідності запровадження реформи бібліотечної справи. Він запевняє, що в процесі поширення освіти бібліотеки, як і школи, відіграють дуже важливу роль.

«Школа має ширити освіту серед дітей, обслуговує людність шкільних років, – бібліотека обслуговує людність старших. Отже бібліотека йде поруч з школою і допомагає їй, се ніби дві галузі однієї просвітної справи. Таким чином бібліотеки мають на увазі і шкільну людність і людність старшу, і одночасно дбають і про сю, і про ту. Певна одностайність має бути проведена в орґанізації бібліотек з’огляду на сі спеціяльні завдання», – пише науковець.

Він описує тогочасний стан бібліотечної справи, наголошуючи на недоліках організації її роботи, робить акцент на потребі створення в Україні певного центрального органу з однією системою, що опікувався би зазначеною справою. Науковець окреслює кілька завдань, що стоять перед Бібліотечно-Архівним відділом Міністерства Освіти, шляхи їхнього вирішення, а також ділиться досягнутими результатами: «Деякі земства віднеслись дуже уважно, полегшуючи працю бібліотечно секції, передруковували анкетні блянки (напр., Богодухівське земство Харь. губ.) і всякими засобами дбали про те, як би представити повніше для дослідів стан бібліотечної справи. Деякі земства, навпаки, віднеслись дуже байдуже, виповнили лише механичну працю розсилки по школах, зовсім не дбаючи, щоб дала анкета добрі результати. Через те анкета не обхопила рівномірно вміст всієї України, як би сього хотілось Бібліотечній Секції. Як не як, все ж таки дали сі анкети можливість скласти реєтр бібліотек».

Окрім того, Олександр Грушевський у своєму матеріалі зачіпає економічну сторону проблеми. Він пише, що через загальне подорожчання життя майже не лишається ніяких фінансових ресурсів на закупку книг, тому бібліотеки змушені звертатися по допомогу до Департаменту Позашкільної Освіти або Бібліотечної Секції, аби уникнути катастрофічної скрути.

Науковець так само наголошує на необхідності спеціальної підготовки бібліотечних діячів: «Тепер за браком спеціальної підготовки немає единства в бібліотечній справі і кожний бібліотекарь сам собі зокрема складає поділ книг по відділах і т. и. Таким чином в однім місті в різних бібліотеках існують різні системи і не завжди добрі. Так виникла думка про бібліотечні курси».

Завершує свою статтю Олександр Грушевський не надто позитивним висновком, підкреслюючи невтішність подальшої долі розроблених планів. Він пише: «Але се загальна доля всіх культурних шляхів в тих важких умовах, в яких довелось жити в останній рік українській інтелігенції і українських культурним інституціям в добу пановання „фаховців”. Пригодаю один лишь приклад: уперту неуважність петербурзьких “фаховців” і вчених до потреб Киів. Наукового Товариства».

 

Питання організації бібліотечної справи, актуальні як сто років тому, так і сьогодні.

 

Підготував: відділ соціокультурних комунікацій