Феномен Івана Пулюя

25 квітня 2023 р. 16:34

Есей 10

«Рідкісне поєднання

універсального таланту,

титанічної працездатності,

загостреного почуття

справедливости і відповідальности,

особливої одухотворености

й ще чогось невловимого,

що визначає чар особистости,

феномен Івана Пулюя».

Пляцко Р. М.

Коли читаєш статтю Івана Павловича Пулюя «Україна і її міжнародне політичне значення» (Прага, 1915) вражає, наскільки далекоглядними є погляд автора на історичні події початку ХХ сторіччя, його глибока впевненість в необхідності здобуття Україною незалежності та розуміння загрози імперської росії для України та Європи.

Сьогодні Україна переживає страшні часи своєї історії: дев’ять років безжальний ворог топче нашу землю та чинить злочини проти мирних людей. Війна торкнулася та змінила життя кожного українця, сотні тисяч громадян стали на захист єдності нашої держави. Пророчі слова пристрасного патріота Івана Павловича Пулюя, написані 100 років тому, нині актуальні та звучать з новою силою, а характеристика російського агресора відповідає сучасним реаліям.

Зі статті І. П. Пулюя «Україна і її міжнародне політичне значення»:

«…В цей великий і рідкісно історичний момент, у дні страшної суворости величезних битв переможні центральні держави в інтересах рівноваги і безпеки довготривалого миру в Європі мають прагнути спочатку відтіснити російську імперію до «матушки» Волги і Каспійського моря, і з цією метою визволити пригноблену Україну – одну з перлин Європи!» [6, с. 630].

***

«Поневолені народи Росії мають бути звільнені і зорганізовані у самостійні держави. Але найзначнішим для здійснення цієї високої мети, для встановлення тривалого миру в Європі може бути тільки самостійна Україна. Самостійність України є, на наш погляд, ключем для мирного дому Європи» [6, с. 646].

***

«Лише внаслідок приєднання України з Московії утворилася надмогутня Росія, і тільки через визволення всього українського народу з російського рабства може стати Росія знову Московією, азіатською імперією» [6, с. 644].

***

Іван Павлович Пулюй жив і працював за кордоном, але завжди пам’ятав про своє українське коріння. В публікаціях, громадських виступах він обстоював інтереси українського народу, уболівав за його долю.

Народився Іван Пулюй 2 лютого 1845 року в місті Гримайлів на Тернопільщині. Навчаючись в Тернопільській класичній гімназії, він переклав українською мовою підручник з геометрії для українських гімназій (на той час таких ще не було). В 1865 році закінчив гімназію з відзнакою, і цього ж року вступив до Греко-католицької духовної семінарії у Відні, де поєднував навчання з роботою над перекладами духовної літератури українською мовою. 1868 року разом зі студентами-громадівцями заснував у Відні легальне студентське товариство «Січ», яке об’єднало українську молодь австрійської столиці. Навчаючись у духовній семінарії, Іван Пулюй відвідував лекції з математики, фізики та астрономії у Віденському університеті. Захоплення цими науками сприяло його рішенню не висвячуватися на священика, а стати студентом філософського факультету. Після закінчення навчання працював науковцем у фізичній лабораторії професора фон Лянґа, друкуючи перші наукові статті, присвячені дослідженням з молекулярної фізики та електротехніки змінних струмів. У 1874-1875 роках вчений викладав фізику і математику у Військово-морській академії, захистив докторську дисертацію, пізніше викладав теорію механіки і кінетичну теорію газів в Страсбурському університеті.

1884 року І. П. Пулюй одружився з Катериною-Йосифою-Марією Стозіцькою (1863-1945) — студенткою Віденського університету. У подружжя народилося 15 дітей, з яких до зрілого віку дожили шестеро: три доньки і три сина. В родині дітей виховували в любові до України, її історії, та культури.

Понад 30 років вчений працював професором Празького політехнічного університету, у 1888-1889 роках обирався його ректором.

І. П. Пулюй – винахідник багатьох цінних приладів, які отримали патенти в багатьох країнах Європи та були відзначені найвищими нагородами на міжнародних виставках. За 14 років до відкриття відомого німецького ученого-винахідника В. К. Рентгена він сконструював електронну трубку, яка тепер називається рентгенівською. У 90-х роках ХІХ ст. вчений керував проєктами та будівництвом багатьох електростанцій на змінному струмі в Чехії. З нагоди 100-літнього ювілею Німецької політехніки в Празі за наукову та викладацьку працю І. П. Пулюя відзначили орденом Залізної корони ІІІ ступеня та хрестом ордена Франца-Йосифа. У 1913 році вченого обрали почесним членом Віденського електротехнічного товариства. Пізніше Івану Павловичу було запропоновано стати міністром освіти Австрійської монархії, однак за станом в здоров'я він був вимушений відмовитися від пропозиції.

Помер Iван Павлович Пулюй 31 сiчня 1918 року у Празi, де i похований.

Всесвітньо відомий вчений-фізик залишив після себе великий творчий доробок. Його перу належить близько 50 наукових та науково-популярних праць, опублікованих українською, німецькою та англійською мовами.

У фонді Національної історичної бібліотеки України зберігаються рідкісні праці вченого, серед яких особливу увагу заслуговують унікальні примірники прижиттєвих видань.

1. Пулюй, Іван. Непропаща сила / І. Пулюй. – Львів : З друк. Наук. Тов. ім. Шевченка, 1901. – 53 с. – (Літературно-наукова бібліотека ; Ч. 5).

У книзі йдеться про відкриття та всесвітні прояви фундаментального фізичного закону збереження енергії (за термінологією автора — «закону непропащої сили»), а також про благодатний вплив цього закону на моральну міць людського духу.

«Закон, що сила не пропадає, має загальне значення, бо він править не тільки фізичним, але й інтелектуальним світом, і в інтелектуальному світі намагає сила правди на розум людський і перемагає його з такою певнотою, з якою Сонце притягає Землю або атом атома» [9, с. 200].

2. Пулюй, Іван . Нові і перемінні звізди / Львів : З друк. Наук. Тов. ім. Шевченка, 1901. – 38 с. – (Літературно-наукова бібліотека ; Ч. 11).

Розглянуто процеси, що відбуваються в деяких небесних тілах. Автор виходить за рамки аналізу лише астрономічних та фізичних явищ і торкається таких глибоких філософських проблем, як питання життя й смерті, тимчасовості й вічності, мінливості та постійності. Вже на початку своєї розповіді про зорі вчений чітко формулює мету наукового пізнання – відкриття законів природи за допомогою дослідів і мислення. Разом з тим І. П. Пулюй визнає, що наука не може і не повинна обмежуватися лише пізнанням законів природи, але мусить вказати також шляхи використання її могутніх сил для добра людини.

Перші два видання є складовою конволюту (зшитку), що об’єднує 20 окремих праць українських авторів. Книга належала до особової бібліотеки відомого українського мовознавця, літературознавця, бібліофіла Євгена Костянтиновича Тимченка (1866-1948), про що свідчать суперекслібрис «Е. Т.», відтиснутий на шкіряному корінці оправи та круглий штамп «Бібліотека Євгена Тимченка» на форзаці конволюту та титульних аркушах більшості видань.

3. Святе письмо Нового Завіту. Мовою русько-українською / переклали вкупі П. А. Кулиш и др. И. Пулюй. – У Львові : В друк. Тов-ва імені Шевченка, під зарядом К. Беднарського, 1880. – 464 с.

Переклад Біблії українською мовою розпочав у 60-х роках XIX ст. П. О. Куліш, пізніше до цієї праці приєднався І. С. Нечуй-Левицький. У 1869 році вони залучили до перекладу І. П. Пулюя, який мав глибокі знання з богослов'я та знав 15 мов, зокрема давньо- грецьку. Переклад Нового Завіту Наукове товариство імені Шевченка опублікувало у Львові у 1880 році. Праця над Старим Завітом тривала. Але, на жаль, під час пожежі на хуторі Мотронівка, де жив і працював П. О. Куліш, згорів рукопис перекладу Старого Завіту. Тож роботу потрібно було розпочинати з самого початку, а завершили переклад уже після смерті П. О. Куліша. 1903 року Британське Біблійне Товариство видало першу повну українську Біблію у перекладі П. О. Куліша, І. П. Пулюя та І. С.Нечуя-Левицького.

Біблія українською мовою перевидавалася у 1912 р. (Відень), 1921 і 1930 рр. (Берлін), 1947 р. (Нью-Йорк, Лондон). На теренах України Біблію у перекладі українською мовою вперше було видано у Києві, у 2000 році.

Сьогодні вперше за останні 300 років нашої історії в Успенському соборі Києво-Печерської лаври та багатьох українських храмах лунає молитва рідною мовою. Доречно згадати, що саме Іван Пулюй «своїми перекладами молитов, участю в перекладі Біблії із П. Кулішем заклав основи сакрального стилю нової української літературної мови, готував ґрунт для уцерковлення її. І в цьому його величезна заслуга перед нашою духовною культурою» [9, c. 66].

Унікальна постать нашого земляка Івана Павловича Пулюя привертає дедалі більшу увагу сучасників як в Україні, так і за її межами.

Доктор філологічних наук Ірина Фаріон у своїй монографії «Мовний портрет Івана Пулюя» на основі епістолярної спадщини вченого розкриває світогляд великого українця та його важливу роль в розбудові літературної мови. «Мислитель, поліглот, знавець давніх мов, човен порятунку, що впевнено знав і наступально вказував шлях руху свого народу до визволення» [9, с.201].

В пам'ять про великого вченого названо середню школу міста Гримайлів, вулиці та провулки Івана Пулюя є у багатьох населених пунктах України, його ім’я присвоєно Тернопільському національному технічному університету. За видатні роботи у галузі прикладної фізики раз у 2 роки присуджується Премія НАН України імені Івана Пулюя. Національний банк України, продовжуючи серію «Видатні особистості України», ввів у обіг пам'ятну монету номіналом 5 гривень, присвячену Іванові Павловичу Пулюю, до 150 річчя від дня його народження виготовлена поштова марка із зображенням вченого. Міжнародна астрономічна спілка (IAU) назвала малу планету ім'ям видатного українського фізика Івана Пулюя.

Література

1. Білокінь, С. І. Біблії переклади українською мовою // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – Київ : Наукова думка, 2003. – Т. 1 : А – В. – С. 257. – 688 с. : іл.

2. Видання з автографами українських діячів науки і культури : каталог колекції Національної історичної бібліотеки України. Вип. 1 / Нац іст. б-ка України, Н.-д. від. стародруків, цінних та рідкісних видань ; уклад. Н.О. Горська ; ред. О.І. Марченко, С. І. Смілянець, К.Г. Таранюк-Русанівський. – Київ: Вид. дім «Вініченко», 2018. – 416 с.

3. Збожна, О. М. Іван Пулюй: «Лампаду одні другим передадуть» / О. М. Збожна, Р. М. Пляцко. – Тернопіль : Терно-граф, 2015. – 140 с. : іл., фот.

4. Кушерець, В. І. Апостол правди і науки : (до 175-річчя від дня народження І. Пулюя) / В. І. Кушерець, В. А. Шендеровський ; Т-во «Знання України». – Київ : Знання України, 2020. – 93 с.

5. Кушерець, В. І. Самоцвіт України – Іван Пулюй : (до 170-річчя від дня народження) / В. І. Кушерець, В. А. Шендеровський ; Т-во «Знання України». – Київ : Знання України, 2015. – 63 с.

6. Пулюй, І. П. Збірник праць / І. Пулюй ; ред. В. Шендеровський. – Київ : Рада, 1996. – 710 с. : схем., іл., портр.

7. Пулюй-Куліш. Подвижники Нації / ред. В. Шендеровський. – Київ : Рада, 1997. – 288 с. : іл.

8. Прижиттєві видання класиків української літератури ХІХ – початку ХХ ст. : каталог колекції наук.-дослід. від. стародруків, ціних та рідкісних видань / Нац. іст. б-ка України ; уклад. Н.Д. Хівренко ; авт. вступ. слова О. В. Романенко; ред. О. І. Марченко, С. І. Смілянець. – Київ, 2018. – 104 с.

9. Фаріон, І. Д. Мовний портрет Івана Пулюя (за листами мислителя) : монографія / І. Д. Фаріон ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівська політехніка». – Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2017. – 215 с. : іл., схем.

10. Іван Пулюй [Електронний ресурс] : бібліографічний список літератури / Прикарпат. ун-т, Наукова б-ка, Інформаційно-бібліогр. від. ; [упоряд. Ражик Є. Ф.; ред. та відп. за вип. Блинчук О. М.]. – Івано-Франківськ, 2019. – 23 поз. – Режим доступу : http://lib.pu.if.ua/biblio.php (дата звернення 25.04.2023).

Підготувала Ніна Хівренко

(Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань)

Докладніше про проєкт:

Відкриття України. 21-ше сторіччя: біобібліографічні есеї