ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Настінне малювання українських хат: відродження традицій

Традиції декоративного розпису житлових та хазяйських приміщень є органічною частиною нашої культури. Датувати початок цієї творчості важко, адже до ХІХ століття вона майже не фіксувалася і не збиралася. Свій розквіт (як галузь мистецтва) стінопис отримав лише наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Про розписування селянських будівель в Україні ми знаємо з пісень, художньої та етнографічної літератури. Відомості про розписані житла знаходимо в повісті М. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом». Так, вікна хати коваля Вакули були обведені червоною фарбою, а на дверях зображені «козаки на конях із люльками в зубах». Т. Г. Шевченко в поемі «Марія» (1848) дає опис хатнього настінного розпису орнаментального характеру. Найпоширенішим видом народного декоративного малювання був настінний розпис селянських хат, комор і деяких надвірних споруд.

Навесні господині білили хату й наносили всередині і ззовні пишні орнаменти, які не лише захоплювали своєю красою, а й оберігали мешканців садиби від усілякого лиха. Практично в усій Україні практикувалося нанесення червоної (у деяких місцевостях використовували жовтий або синій колір) оберегової смуги навкруги усієї споруди трохи вище долівки. Часто захисними смугами обводили не тільки приміщення, але й вікна та двері. Головні ж узори розташовувались усередині приміщення. Як правило, розписували піч і стіни, іноді стріху. Найчастіше хату розписували квітами. Серед найулюбленіших і часто вживаних сюжетів дерево життя. У гуцулів, крім того, використовувалися й церковні сюжети.

Протягом віків в Україні формувалися регіональні особливості декоративного розпису з своєрідною образною стилістикою. Розписи широко використовували для орнаментації житла, керамічних і дерев’яних виробів, у текстильній та порцеляново-фаянсовій промисловості, поліграфії.

Внутрішні розписи хат зазвичай багатші та різноманітніші від зовнішніх. Головним місцем для розписів і композиційним центром оздобленого інтер'єру був комин печі. Його розписували навіть сюжетними сценками.

Важливу роль в інтер'єрі української хати відігравала запільна стіна. На ній малювали «килим», адже його не міг придбати простий селянин. Розписували також сволоки, простінки між вікнами на центральній стіні, іноді розмальовували фризом смугу над вікнами на центральній і причілковій стінах, а в деяких областях і стелю. На Вінниччині, Одещині й Дніпропетровщині розмальовують не лише печі, а й грубки і навіть пічні заслінки. Розписи Дніпропетровщини менші за розміром і в межах кожної композиції мають значно більше дрібних деталей. Заповнення великої площини досягалося ритмічним і багаторазовим повторенням одного й того самого мотиву. Характерним для Дніпропетровщини є і те, що в одному орнаменті можна побачити поряд і декоративне, і реалістичне зображення рослини.

Про еволюцію народного розпису розповідають на численних виставках твори майстрів Дніпропетровщини, Київщини, Черкащини, Чернігівщини, Хмельниччини, Херсонщини, які не тільки успадкували кращі мистецькі традиції, а й збагатили цей вид мистецтва новою тематикою, сучасними орнаментальними мотивами, яскравою поліхромною палітрою фарб.

Так, наприклад, Національний музей українського народного декоративного мистецтва презентував виставку народного майстра з Вінниччини Сергія Бугая «Мотиви Подільського стінопису».

Виставкова експозиція показала 50 робіт подільського митця, який продовжуючи давні традиції народного розпису, відтворив малюнки старовинного стінопису Поділля. Переважну більшість творів митець підготував спеціально для виставки, але є роботи, з яких він розпочинав серію розписів у 2017 році.

За словами автора, мистецтво хатніх настінних розписів, якими так славилось Поділля, було майже втрачене за останні 50 років. Тому роботу по відродженню давньої традиції хатнього малярства майстер розпочав з вивчення літератури та матеріалів досліджень мистецтвознавців – «Традиційний стінопис Поділля» кінець ХІХ перша половина ХХ ст. Наталії Студенець, «Селянський стінний розпис на Поділлі» Л. А. Левитської, «Сільське житло Поділля» Тамари Косміної, «Нариси з історії декоративного мистецтва України» Костя Шероцького.

Своєрідним поштовхом до творчості в цьому напрямку стали слова Євгена Ігоровича Шевченка, голови спілки народних майстрів України, який наголосив: «Досліджуйте, вивчайте, популяризуйте своє». Адже більш відомим є петриківський розпис, з якого художник починав свій творчий шлях.

Нині у творчому доробку майстра – півтори тисячі робіт, в яких він поєднує традиції народного малярства та новаторські підходи та індивідуальний стиль. «Декоративний розпис – це мистецтво для душі. Тут можна фантазувати, підбирати кольори, відходити від канону. Саме цей вид мистецтва дає свободу творити красу на стінах, на папері, на полотні», – зазначає майстер.

В кожному творі художника – споконвічне «дерево життя» або «вазон», улюблений образ у традиційному хатньому малюванні Поділля першої половини XX століття. Рослинні мотиви доповнені зображенням птахів.

«Цікаво, що під час симпозіуму майстрів декоративного розпису та народного малярства «Мальована хата», який відбувся торік в селах Воєводчинці та Сказинці Могилів-Подільської громади на Вінниччині, ми мали змогу ознайомитись з творчістю тих майстрів, які працювали ще на початку ХХ століття в цій місцевості. Зокрема, це Гафія Подоба та Докія Швець, які розписували хати, печі, відмальовували орнаменти на папері. Їх твори були зафіксовані науковцями, а нині вони зберігаються у фондах Національного музею українського народного декоративного мистецтва», – розповідає митець.

У 2022 році за розробку мистецького проєкту «Мальована хата» Сергій Олександрович став переможцем серед претендентів на одержання гранту Президента України молодим діячам у галузі культури. Крім того, за серію робіт подільського розпису Сергій Бугай був двічі відзначений стипендією Президента України для молодих майстрів народного мистецтва (2017 і 2021 рр.).

Працюючи над відродженням подільських хатніх розписів, подільський майстер постійно експериментує і вдосконалює свою майстерність. Вивчає не тільки традиційні орнаменти, але і все, що пов’язано з хатнім малюванням. Так, серед презентованих робіт на виставці є декілька малюнків, виконаних на дереві.

«Я хотів провести експеримент, щоб подивитись як виглядатимуть розписи на дереві, зімітувати фактуру, наприклад, старого будинку. Як на мене, вийшло досить цікаво», – розповідає Сергій Бугай.

В подільських селах першої половини XX століття побілка та малювання хати були невіддільною частиною побуту. Але розписи рідко зберігалися більше року, адже для виготовлення фарб використовували глину, крейду, вугілля, попіл, найрізноманітніші рослинні барвники.

«В моїх творчих планах – виконати розписи природними фарбами, щоб показати як могли виглядати малюнки стінопису 100 років тому. Взяти буряк, моркву, молоде жито, сажу, різні соки ягід. Чисті, не змішані кольори – це характерна риса подільського розпису», – ділиться автор.

Залюблений у традиційне українське мистецтво, митець захоплюється ще й колекціонуванням етнографічних старожитностей. У своєму рідному селі Човновиця, що на Оратівщині, він створив етнографічну збірку «Човен». В ній нараховується понад 2000 експонатів – прикраси, ікони, одяг, керамічний посуд та інші побутові речі, які майстер-колекціонер презентує на виставках широкому загалу, зокрема, у світлиці Вінницького обласного центру народної творчості, в якому працює з 2014 року.

В часи російської агресії проти України, зацікавленість роботами Сергія Бугая, надзвичайно велика. «Своїм мистецтвом ми хочемо показати, що ми не такі, як вони. Що ми не такі як всі. Ми – українці і гордимося тим. Адже кожен куточок України особливий і має свою «родзинку», яку ми маємо зберегти» – вважає майстер.

Ще більше про особливості української хати та, зокрема, хатнє настінне малювання, ви зможете дізнатися замовивши книги з фонду Національної історичної бібліотеки України:

Данилюк, Архип Григорович. Наша хата : етнографічний нарис про традиційне поліське житло / А. Г. Данилюк ; АН України, Ін-т народознавства, Полісько-Волинський народознавчий центр. – Луцьк : Надстир’я, 1993. – 63 с. : іл.

Хата на Поліссі, як і всюди в Україні, була не лише житлом, а й священним місцем. В її інтер’єрі, в усій організації внутрішнього простору відбивалися народні традиції, символи, життєві правила, звичаї та обряди.

Данилюк, Архип Григорович. Українська хата / А. Г. Данилюк. – Київ : Наук. думка, 1991. – 108, [2] с.: 2 арк. кольор. іл.

Для широкого кола етнографів,істориків, краєзнавців. Багатий матеріал книги можуть використати у своїй практиці архітектори, будівельники і народні майстри сучасного села.

Кожолянко, Георгій Костянтинович. Поселення та житло українців Івано-Франківщини та Буковини / Г. К. Кожолянко; Аlberta culture and multiculturalism historscal resourcec division. – Едмонтон: Historic sites and Archives servise, 1992. – V, 99 с.: фот.

У своїй праці автор приділив увагу таким важливим аспектам життєдіяльності населення, як поселення та житло, оздоблення інтер’єру та екстер’єру будівлі, детально розглянув локальні комплекси традиційних українських споруд різного призначення буковинської частини Поділля, Попруття, Передгір’я, Гуцульщини.

Косміна, Тамара Володимирівна. Сільське житло Поділля: Кінець XIX – XX ст. : історико-етнографіне дослідження / Т. В. Косміна ; АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. – Київ : Наук. думка, 1980. – 189 с.

Основними джерелами для даної роботи стали польові матеріали, зібрані автором під час етнографічних експедицій 1969—1975 рр. За цей час було обстежено житло більше як у двохстах селах Вінницької, Хмельницької, Одеської та Тернопільської областей Української РСР, а також у суміжних селах Дондюшанського та Бричанського районів Молдавії.

Левитська, Лариса. Селянський стінний розпис на Поділлі : (Зіньківський та Солобковецький р-ни) / Л. А. Левитська. – Київ : Вид. Київ. крайового с.-г. музею, 1928. – 30 с. : VI табл., іл. – (Селянський розпис).

Робота студентки Київського художнього інституту Л.А. Левицької, яку вона написала на основі замальовок під час подорожі в 1927-1928 роках. Збираючи стінний розпис, Кустарний відділ Київського Сільсько–Господарського Музею мав на меті одержати матеріал на основі народного мистецтва для виробництва шпалер. Про принципи монументальності та особливості такого розпису йде мова в цьому виданні.

Масненко, Віталій Васильович. Українська хата / В. В. Масненко, В. Б. Ракшанов ; Черкаський нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького, Осередок Наук. т-ва ім. Шевченка у Черкасах. – Черкаси : Брама-Україна, 2012. – 190 с. : іл.

У дослідженні розповідається про виникнення, становлення та складний генезис житла в різних історико-етнографічних регіонах, а також визначено основні риси української хати, її різновиди, подано ретроспективний огляд її розвитку від найдавніших часів до наших днів.

Орел, Лідія Григорівна. Українська хата / Л. Орел. – Київ : Вид. дім журн. «Пам’ятки України», 2019. – 26 с. – (Народна б-ка «Пам’ятки України»; Вип. 4). – До 50-ліття Нац. музею народ. архітектури та побуту України.

Орел Лідія Григорівна — український етнограф, старший науковий співробітник Національного музею народної архітектури та побуту НАН України, заслужений працівник культури України. Автор етнографічної експозиції «Полісся» в НМНАП НАНУ. За роки праці в Національному музеї народної архітектури та побуту нею та за її участю зібрано понад 15 тисяч експонатів, переважно на Поліссі.

Самойлович, Віктор Петрович. Українське народне житло. (Кінець XIX - початок XX ст.) / В. П. Самойлович ; АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильского. – Київ : Наук. думка, 1972. – 24, [32] с. : іл.

З найбільш характерними зразками українського народного житла кінця XIX — початку ХХ ст. знайомить це дослідження. Подані матеріали дають уявлення про особливості архітектури народного житла в різних районах України, а також короткі відомості про його планування, конструкції та архітектурно-художнє рішення.

Січинський, Володимир. Українська хата в околицях Львова : реферат читаний на зібранню Українського Народного Товариства в Празі / В. Січинський. – Львів, 1924. – 22 с. : 4 л. мал. – (Українська архітектура).

Видання містить відомості з історії українського народного хатнього будівництва, а також опис, плани, малюнки хат в с. Гряда під Львовом.

Студенець, Наталя. Традиційний стінопис Поділля кінця XIX – першої половини XX століття / Н. В. Студенець; рец. О. А. Лагутенко, рец. Л. Є. Жоголь ; Нац. акад. наук України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. – Київ, 2010. – 224 с. : фото.

Монографія присвячена унікальному явищу традиційної культури Поділля – настінному розпису. На основі значного, уперше введеного до наукового обігу архівного та музейного матеріалу, висвітлено особливості хатнього малювання як своєрідної системи художнього мислення, розглянуто типові мотиви стінопису в ансамблі житла, господарчих споруд Подільського регіону, охарактеризовано технологію і техніку малювання, окремі осередки, творчість майстрів. У праці проаналізовано також взаємовпливи різних мистецьких традицій у стінописах Подільського Придністров’я.

Шероцкий, Константин Витальевич. Очерки по истории декоративного искусства Украины. Т. 1 Художественное убранство дома в прошлом и настоящем / К. В. Шероцкий. - Киев : Тип. Кульженко, 1914. – 1-94, 97-141 с. : ил.

Дана праця присвячена побуту українців, а точніше, тому, як вони з давніх-давен намагалися цей побут прикрасити. Наводяться ілюстрації із зображенням декоративних елементів житла, від внутрішнього оздоблення шляхетських домів до розпису господарських споруд.

Щербаківський, Вадим Михайлович. Українське мистецтво : вибрані неопубліковані праці / В. М. Щербаківський. – Київ : Либідь, 1995. – 286 с. : 48 л. фот. – (Пам’ятки історичної думки України).

У збірнику вперше публікуються унікальні праці визначного українського вченого, в яких у широкому світовому контексті аналізуються різні види і форми народного та професійного мистецтва України з найдавніших, часів до XIX століття. Автор розглядає прадавню символіку української хати, писанок, церковної архітектури, одягу тощо. Оригінальна загальна концепція й сьогодні може вважатися новим словом у дослідженні духовного життя українців. Є окремий розділ «Орнаментація української хати».

Ярова, Аліна. Традиційне житло Чернігівщини кінця XIX – першої половини XX століття : монографія / А. Ярова ; НАН України. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. – Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, НАНУ, 2017. – 194, [1] с.: іл.

У монографії відображено результати комплексного дослідження традиційної української житлової архітектури кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. з території сучасної Чернігівської області. Встановлено особливості екстер'єру та інтер'єру житлової архітектури в різних частинах Чернігівської області. Окремо розглянуто систему звичаїв, вірувань та обрядових дій, пов'язаних із житлом, що зафіксовані серед місцевих мешканців.

 

Підготувала Оксана Марченко

Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань

Докладніше про проєкт:

Культурний фронт: МИ – УКРАЇНЦІ!