«Василь Кричевський та родина Щербаківських: споріднені думками»

26 грудня 2022 р. 11:48

«Я мала щастя були сестрою

Данила Михайловича

і дружиною Василя Григоровича»

Євгенія Кричевська

Зазвичай у нашому проєкті розглядаються книги, які містять дарчі або власницькі написи.

В цьому нарисі на відзначення 145-ї річниці від дня народження Данила Михайловича Щербаківського і напередодні 150-річного ювілею Василя Григоровича Кричевського згадаємо два томи раритетного видання «Українське мистецтво» (1913 і 1926 рр.). Їх автори – Вадим і Данило Щербаківські; автор обкладинок, або «титульних віньєток» – Василь Кричевський.

Ці книги – яскравий приклад творчої співпраці трьох видатних діячів української культури.

Спілкування з живописцем Василем Кричевським почав іще Михайло Пилипович Щербаківський (1848/1850–1919/1920), священник приходу села Шпичинці Сквирського повіту Київської губернії. Михайло Пилипович був свідомим українцем, і його діти – Вадим, Данило, Зінаїда та Євгенія – з дитинства відчували себе органічною частиною свого народу. Знайомство батька з Василем Кричевським переросло в багаторічну дружбу з ним молодших Щербаківських; згодом вони ще й поріднилися.

«У серпні 1917-го року В. Кричевський узяв церковний шлюб з Євгенією (усі Кричевські її називали Ївгою) Щербаківською. Минуло сім років з часу розлучення з Варварою Іллівною – вичерпався термін заборони на одруження, і він повінчався зі Щербаківською, що віднині стала Кричевською. [Василю Григоровичу] на той час виповнювався сорок п’ятий рік, його друга дружина мала тридцять шість років. Вони, як і раніше, мешкали на Паньківській, у будинку Грушевського […]» [1]. Це – цитата із ґрунтовного видання Валентини Рубан-Кравченко, на суперобкладинці якого «[…] наче коштовні камені, сяють два олійні краєвиди В. Кричевського, доповнені чорно-білою світлиною будинку Полтавського губернського земства» [2].

Неповторною рисою цього фоліанту є також оригінальний форзац, що відтворює родовід Кричевських, і серед членів родини бачимо ім’я Євгенії Михайлівни.

Василь Григорович Кричевський (31 грудня 1872 / 12 січня 1873 – 15 листопада 1952) – самобутній і багатогранний художник, який «[…] репрезентує собою цілу добу розвитку українського модерного мистецтва. Його творчість сягала майже до всіх галузів пластичного мистецтва – архітектури, малярства, графіки, ужиткового […] мистецтва». Так у передмові до каталогу пам’ятної виставки робіт В. Г. Кричевського у Нью-Йорку оцінював його спадщину Володимир Січинський [3]. Книжковій графіці митця присвячено в каталозі окремий розділ. 

Звернімося до першого тому видання, яке, за задумом братів Щербаківських, мало стати однією з перших презентацій українського народного мистецтва та архітектури в Європі.

Щербаківський, Вадим. Українське мистецтво = L’Art de L’Ukraїne. [Т.] I. Деревляне будівництво і різьба на дереві = L'architecture et la sculpture en bois / улаштував В. Щербаківський. – Львів; Київ, 1913. – ХХ, 62, [4] с. : іл.

Під час підготовки видання Вадим Михайлович Щербаківський (1876-1957) «[…] написав листа до Василя Григоровича з проханням, щоб він намалював обгортку, а що має малювати, віддав йому самому до вибору». Через місяць, згадує В. Щербаківський, «він мені виклав на стіл 30 образків-проєктів. […] ці образки буле дуже цікаві. Ми рішили, що до кожного тому буде інша обкладинка, і ми зробили проєкт на 15 томів […]» [4, с.12].

Мистецтвознавець Дмитро Володимирович Антонович (1877–1945) у своїй рецензії спершу похвалив «елєгантський томик знимків, добре зроблених на гарному папері, з українського дерев’яного будівництва і різьби по дереву, улаштований п. Вадимом Щербаківським, [та] двохмовний (український і французький) текст видання». А далі зауважив: «[…] в виборі матеріялу […] панує випадковість. Так, із двайцяти знимків церков п’ятнайцять [–] церкви з Австрійської України, чотири із Київщини, одна з Полтавщини, а з інших частин України не подано нічого. […] европейський читач із виданого томику не зможе винести поняття і про богацтва форм українських дерев’яних церков» [5].

Другий том «Українського мистецтва» готував уже Данило Михайлович Щербаківський (17.12.1877–06.06.1927). Він був учнем В. Б. Антоновича та однодумцем його сина Дмитра у визнанні європейськості українського мистецтва й відмінності його від російського. Д. Щербаківський переконливо доводив: «Україна була в постійних зносинах з Европою, жила взагалі европейським життям, европейською культурою і в мистецтві переживала всі ті доби, якими жила й Европа: романо-візантійську добу, готицьку, відродження, барокко і клясичний стиль» [6]. Врахувавши зауваження Д. Антоновича, Данило Михайлович у підзаголовку 2-го тому конкретизував предмет і географію матеріалу. Опис представлених у книзі світлин надзвичайно фаховий і водночас зрозумілий будь-якому читачеві.

Українське мистецтво. [Т.] ІІ. Буковинські і галицькі деревляні церкви, надгробні і придорожні хрести, фігури і каплиці / Данило Щербаківський. – Київ ; Прага : Укр. громад. вид. фонд, 1926. – XXXIV, 62 с. : іл.

«Через події останніх років, – писав автор у передмові, – цей випуск виходить через 12 років після першого і через 8 років після укладання. Фотографії пам'яток архітектури зроблені автором в Галичині й Буковині у 1915–1917 роках».

П. П. Курінний так пояснив збирання Данилом Щербаківським мистецтвознавчих матеріалів під час війни: «Як офіцер царської армії, він у час військових дій фактично несе обов’язки інспектора охорони українських пам’яток у районі боїв і збирає пам’ятки до музеїв» [7].

Розповідаючи в 1954-му році подробиці створення й поширення видання «Українське мистецтво», Вадим Щербаківський писав: «Коли б не революція, то наші видання були б зробили велике враження в Европі. […] перший том розійшовся у великій частині за границею, а ляйпціґські книгарські фірми просили в мене дальших томів, з яких вийшов ще тільки один, власне другий том, який теж розійшовся швидко. Третій том під назвою «Українська хата» лежить ще й досьогодні у мене не друкований» [4, с. 24]. Рукопис 3-го тому готувався також із обкладинкою В. Г. Кричевського. «Більшість найліпших речей Василя Григоровича загинуло під час бомбардування дому Грушевського», – з гіркотою констатував Вадим Михайлович; серед них, на його думку, була й решта зразків обкладинок, створених митцем.

Євгенія (Ївгена) Михайлівна Кричевська (1881–1964) в листах до П. П. Курінного так описувала катастрофічний лютневий день 1918-го року: «[…] коли більшовики спалили будинок Грушевського і ми з Вас[илем] Григоров[ичем] і дітьми залишились буквально на улиці, – я пішла тоді просто до Даня. Яке сердечне відношення! Яку моральну й матеріальну поміч ми мали від нього! Що я кажу, – «поміч»? Це була вже не просто поміч. А неусипне піклування про всіх нас, а особливо про Василя Гр[игоровича]. Загубивши всі свої численні праці і неоцінимий музей укр[аїнського] народн[ого] мистецтва, художню бібліотеку і, взагалі, все, – Василь Гр[игорович] міг стерятись». Згадувала Ївгена Михайлівна і про те, скількох людей рятував її брат у своєму маленькому помешканні в Київському міському музеї. «В ті ж роки революції Даньо часто переховував у себе (в критичні моменти зміни влад) кого-небудь: то В. Модзалевського, [...] то [В.] Клінгера, то П. Зайцева, то, здається, [Є.] Перліна (євр[ейський] публіцист). [...] В тяжкі часи голоду при осадному стані Київа, він не тільки переховував, але й годував їх; не тілько днями, а тижнями, а іноді й місяцями». З Василем Кричевським, згадувала вона, «Даньо думками був глибоко споріднений» [7]. Духовний зв’язок між ними підтверджував і Вадим Михайлович: «В часі від 1911 по 1927 р. Василь Григорович близько зійшовся з істориком Данилом Щербаківським, музейним діячем, дослідником і великим знавцем українського народнього мистецтва і фолкльору [...]. За українське мистецтво і його принципи обом їм приходилося тяжко боротися й терпіти різні напади ворогів, як з боку москалів, так і, ще більше, з боку своїх москвофілів. Приходилося боронитися від відвертих нападів, і від таємних підлих інтриг. Данило Щербаківський [боронив] не тільки музей і свою працю, а й цілу групу чесних наукових співробітників музею. [...] переконавшись у тім, що боротьбу приходиться вести [...] з цілою системою, він не витримав і покінчив з собою. [...] не стало того, на кого Василь Григорович міг морально опертися [...]» [4, с. 48-49]. У 1943 році В. Г. Кричевський виїхав з Києва спершу до Львова, а згодом – до м. Каракас (Венесуела).

Спогади Вадима Щербаківського про В. Г. Кричевського сповнені зачарування його художнім даром: «Василь Григорович малював чистими фарбами, але вмів їх уживати так гарно, що [...] робилося враження великої м’якості барв, не дивлячись на велику контрастність. Це нагадувало ренесансовий спосіб малювання [...]». «Поклавши в основу своїх праць народне мистецтво, Василь Григорович ніколи не повторяв […] старих форм. Він перетворював їх відповідно [до] вимог сучасності та [до] власного мистецького почуття» [4, с. 52].

На завершення ми все ж, не порушуючи традицій нашого проєкту, презентуємо особливий книжковий інскрипт. Сергій Іванович Білокінь у примітках до публікації «Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського» (яку ми тут багато цитували) послався на свою книгу спогадів – «На зламах епохи» [8], в якій є цікаві згадки про родину Щербаківських. Екземпляр цієї надзвичайно вартісної книги високоповажний науковець спрямував до науково-дослідного відділу стародруків, цінних та рідкісних видань Національної історичної бібліотеки України. Видання з дарчим написом: «До відділу рідкісних книжок Історичної бібліотеки. С. Білокінь. 7/ХІІ. 2015 р.» – зайняло почесне місце в колекції книг з автографами українських діячів науки.

Цитована й використана література

1. Рубан-Кравченко, Валентина Василівна. Кричевські і українська художня культура ХХ століття. Василь Кричевський / В. В. Рубан-Кравченко. – Київ : Криниця, 2004. – 704 с. : іл. – (Мистецькі роди України). – Текст укр. та англ. мовами.

2. Ходак, Ірина Олександрівна. Книга про великого майстра / І. Ходак // Мистецтвознавство України. – Київ, 2005. – Вип. 5. – С. 375–386.

3. Кричевський, Василь Григорович. Пропам’ятна виставка, присвячена творчостi Василя Григоровича Кричевського : архiтектура, малярство, графiка, кiнофiльми, вжиткове мистецтво / В. Г. Кричевський. – Нью-Йорк, 1953. – 27 с. – (Об’єднання митцiв українцiв в Америцi).

4. Щербаківський, Вадим Михайлович. Пам`яті Василя Григоровича Кричевського / Вадим Щербаківський. – Лондон : Накладом Української видавничої спілки, 1954. – 56 с. – Бібліотека українського мистецтва.

5. Ходак, Ірина Олександрівна. Брати Щербаківські : на шляху осягнення феномену української храмової архітектури // Щербаківські Вадим і Данило. Українське мистецтво: в 2-х т. / Вадим Щербаківський ; Данило Щербаківський. – Харків : Видавець Савчук О. О., 2015. – Додаток ІV. Рецензії на «Українське мистецтво, І». Антонович, Дмитро. Перед лице Европи / Д. Антонович.– [Рец. на кн.:] Українське мистецтво. І. Деревляне будівництво і різьба на дереві. Улаштував В. Щербаківський. – Львів ; Київ, 1913.– ХХ, 62, [4] с.

6. Ходак, Ірина Олександрівна. Концепція історії українського мистецтва Данила Щербаківського / Ірина Ходак // Мистецтвознавство України. – 2009. – Вип. 10. – С 265-275.

7. Білокінь, Сергій Іванович. Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського / Сергій Білокінь // Студії мистецтвознавчі. – 2009. – Ч. 3(27). – С. 99-121.

8. Білокінь, Сергій Іванович. На зламах епохи : спогади історика / Сергій Білокінь ; НАН України, Ін-т історії України. – Біла Церква: Видавець О. Пшонківський, 2005. – 336 с.

Уклала Н. О. Горська

(Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань)

Докладніше про проєкт:

Неповторні риси книг: серія нарисів