Жіноче обличчя Збройних Сил України
05 грудня 2022 р. 06:00
«Українська жінка ніколи не буде дивитися під ноги,
вона завжди дивиться ворогу і всім складнощам
в обличчя, і ніколи не опускає рук. Я хочу подякувати
всім українським жінкам, які нас зараз підтримують в
тилу, які зараз безпосередньо знаходяться в зоні
бойових дій, які проводять медичну евакуацію, які
виконують військові завдання. Ми найкращі! Ми
переможемо. Українська жінка – це основа всього,
тому що українська жінка може "витягнути" те, чого
не може зробити чоловік».
Аліна Гордєєва, розвідниця
Цьогоріч премію Джона Маккейна, що вручається особам, за лідерство у прагненні до справедливості, присудили українським жінкам. “Ми хочемо відзначити відважність та внесок жінок України… Хоробрі жінки, які намагаються уберегти свої родини, відправляють синів та чоловіків на війну та воюють самі, захищаючи країну…” Українські жінки "самі того не бажаючи, стали героїнями, демонструючи відвагу, честь і гідність, яка надихає нас усіх”.
Вже не перший рік жінки-захисниці на рівні з чоловіками на передовій захищають суверенітет і незалежність України, боронять країну від ворога. У багатьох з них були звичайні цивільні професії, але війна все змінила. Вони воюють, допомагають, розраджують, надихають. Серед них є командири, операторки, кулеметниці, артилеристки, снайперки, медикині…
Упродовж останніх років вносилися зміни у перелік військово-облікових спеціальностей і штатних посад, зокрема для військовослужбовців-жінок щодо забезпечення прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях.
Заступниця міністра оборони України Ганна Маляр на Другому саміті перших леді та джентельменів, який пройшов у липні 2022 року повідомила, що у Збройних силах України наразі працюють понад 50 тисяч жінок. З них більш як 5 тисяч перебувають на передовій. За її словами, на цей час у Збройних силах служить більше 40 тисяч військовослужбовиць.
Національна історична бібліотека України підготувала підбірку бібліографічних матеріалів про українських військовослужбовиць Збройних сил України, учасниць повномасштабної російсько-української війни 2022 року. Маємо дбайливо виявляти і збирати історичні наративи про досвід жінок на війні для подальшого вивчення та аналізу науковцями. Йдемо до перемоги разом. Слава Україні!
Алляйн Аня. Фемінізм під час війни: місце жінки – не на фронті, так само як і не на кухні в мирний час / Аня Алляйн ; Київщина 24/7. – Дата публікації: 20.08.2022. – Режим доступу: https://www.kyiv e-zhinky-ne-na-fronti-tak. – Дата звернення: 03.10.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «І тепер ми точно знаємо, що в громадянському суспільстві України, безумовно, головна – жінка. Сьогодні всі жіночі організації перепрофілювалися на надання гуманітарної допомоги всій українській нації. Вони забезпечують тих, хто на передовій, у гарячих точках, вимушених переселенців, тварин… Тільки про деякі жіночі організації, які стали потужним тилом України під час війни: 8-річна діяльність правозахисного руху українських жінок-військових проти російської агресії «Невидимий Батальйон». 2015 року засновано проєкт «Невидимий батальйон», покликаний не лише документувати й досліджувати участь жінок у війні України проти Росії, а й викорінювати будь-які форми дискримінації у Збройних Силах України. Результати адвокаційної кампанії «Невидимого батальйону» – розширено список бойових посад для жінок, які вони фактично обіймали на війні:
-
гуманітарка, психологічна підтримка, розміщення ВПО та документування воєнних злочинів від «Маршу жінок 2022»,
-
програма швидкого реагування на нагальні проблеми жінок «Українського Жіночого Фонду»,
-
підтримка внутрішньо переміщених осіб від «Жіночих перспектив»,
-
«Жіночий Ветеранський Рух»,
-
психологічна підтримка хабу «Розірви коло»,
-
надання правових консультацій під час воєнного стану від Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем»,
-
підтримка роботи журналістів під час війни від ініціативи «Жінки в медіа»,
-
підтримка вразливої групи сільських жінок у відносно безпечних і тимчасово окупованих регіонах від «Бізнес-Мережі Сільських Жінок України» тощо.
А на додачу — дієва міжнародна інформаційна війна українських жіночих організацій за правду щодо жахіть війни в Україні і створення гуманітарних коридорів».
Алляйн Аня. 66 000 українок служать в ЗСУ, Нацгвардії, Нацполіції, Держприкордонслужбі, ДСНС і Державній міграційній службі / Аня Алляйн ; Київщина 24/7. – Дата публікації: 06.07.2022. – Режим доступу: https://www.kyivschina24.com/news/66-000-zahysnycz-ukrayiny-ta-yiyi-pravoporyadku-sluzhat-v-zsu-naczgvardiyi-nacz. – Дата звернення: 03.10.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «66 000 жінок стоять зараз на охороні України та її правопорядку, 25 з них – загинуло при обороні України. Про це повідомляє Міністерство внутрішніх справ України. «5 тисяч 640 жінок із системи МВС України мають статус учасника бойових дій. 6 000 жінок несуть службу у Нацгвардії (400 з них займають керівні посади НГУ). Більш, ніж 25 000 жінок – у Нацполіції (2 000 з них – на керівних посадах). Більш, ніж 11 000 жінок – у Держприкордонслужбі (150 з них – на керівних посадах). 12 000 жінок – у ДСНС. 4 500 – у Державній міграційній службі України», – інформує заступниця міністра МВС Катерина Павліченко. Також у відомстві знають про жінок-захисниць України, які під час бойових дій зникли безвісти або ж потрапили в полон до рашистів. Але точної інформації про їх долю наразі немає».
Амеліна Катерина. Військовий облік жінок з 1 жовтня. Обов’язковий чи ні? / Катерина Амеліна ; фот. Facebook ; LB.ua. – Режим доступу: https://lb.ua/society/2022/08/20/526750_viyskoviy_oblik_zhinok_z_1_zhovtnya.html. – Дата звернення: 26.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Наказ Міноборони викликав багато плутанини і запитань. Зокрема, як визначатимуть, кому із жінок вручати повістку, що буде з перетином кордону і чи таки обов’язково ставати на облік. LB.ua розбирався із документом та заявами чиновників разом із адвокатом юридичної компанії «Міллер» Андрієм Новаком».
Війна в Україні: до ЗСУ добровільно мобілізувалися близько 1000 жінок / підгот. Дар’я Скрипник ; ZN.UA. – Дата публікації: 07.07.2022. – Режим доступу: https://zn.ua/ukr/UKRAINE/vijna-v-ukrajini-do-zsu-dobrovilno-mobilizuvalisja-blizko-1000-zhinok.html. – Дата звернення: 01.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «З 24 лютого по сьогодні у нас мобілізовані близько 1000 жінок – це ті, що самі добровільно прийшли і заявили про бажання мобілізовуватись», – наголосила заступник Міністра оборони України Ганна Маляр».
Зі змісту: «Юрист відповів на найбільш поширені запитання про обов’язковий військовий облік, який стартує 1 жовтня. В Україні багато жінок, готових йти захищати Україну, багато жінок це роблять прямо зараз. Водночас з початку військового конфлікту жодна жінка не була мобілізована примусово. Медики, механіки, кулеметниці – за даними Міноборони, приблизно 22 % особового складу ЗСУ складають жінки. А 1 жовтня мають стати на військовий облік українки від 18 до 60 років певних спеціальностей та професій, перелік яких був затверджений Міністерством оборони. Серед професій, які можуть стати у нагоді ЗСУ, такі, як лікарі, ветеринари, юристи, журналісти, бухгалтери, психологи, перекладачі, кухарі, програмісти, музиканти тощо».
Зі змісту: «Про це заявила заступник міністра оборони України Ганна Маляр під час участі у Другому міжнародному Саміті перших леді та джентльменів, що триває у Києві. За її словами, нині спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості військовослужбовиць-жінок серед усіх категорій особового складу. Так, зокрема, від жовтня минулого року суттєво збільшилась частка військовослужбовиць-жінок – з 31 до понад 38 тисяч. Ще в жовтні 2021 року, ми робили заяву про те, що у Збройних Силах 31 тисяча жінок-військовослужбовиць. На сьогодні їх на 7 тисяч більше. Понад 5000 військовослужбовиць-жінок беруть безпосередню участь в бойових діях. Нині жінкам у війську доступні всі офіцерські посади та військово-облікові спеціальності рядового, сержантського і старшинського складу».
Зі змісту: «Історія цієї війни повинна буде писатися у цілокупності найрізноманітніших подій, осмисленні різних, інколи здавалось би, несумісних факторів, враховуючи як широкомасштабні воєнні дії з обох сторін, так і особистісні людські історії. Сьогодні 17% ЗСУ складають жінки. Вони воюють, вони гинуть, вони перемагають. Чи не найбільшою легендою цієї війни поряд із «Привидом Києва» – уславленим льотчиком – стала винищувачка рашистських танків Тетяна Чорновол – офіцер української армії, «дєвочка, яка б’є танки орків», як вона сама сказала про себе в одному з інтерв’ю, описуючи власну конкретну ситуацію. А відома українська снайперка, українська журналістка, офіцер Збройних Сил України Олена Білозерська, яка вкотре заперечила повідомлення рашистстьких ЗМІ про власну загибель? Чи Маруся Звіробій зі своїми «Марусиними Ведмедями» – інструкторами вишколу добровольців спецназу? Хіба це не жіноче обличчя війни? Ці та багато інших феноменів українського спротиву заслуговують на окрему аналітику та спеціальне дослідження, зокрема, в контексті завершення побудови української модерної нації. Мова також і про реформування ЗСУ, до речі, у гендерному питанні – у відповідності до стандартів НАТО, де, як відомо, найкращими бійцями-снайперами є якраз жінки-снайперки. Вочевидь, величезну консолідуючу роль в українському суспільстві відіграють жінки тилу, вірніше, нон-комбатантки: волонтерки; усі ті, хто працює сьогодні на підтримання економіки країни; хто бореться з ворогом на інформаційному фронті; хто працює у тилових медичних закладах; хто забезпечує виживання власної родини, а разом із тим допомагає іншим справитись зі складними психологічними проблемами тощо. Захоплення та глибоку повагу викликають жінки, які разом із чоловіками виходять проти окупантів на боротьбу за свободу й Україну у захоплених ворогом населених пунктах, ведуть партизанську війну проти російських фашистів».
Дробович Ірина. Лідерство українських жінок: на війні та після перемоги України / Ірина Дробович. – Дата публікації: 21.04.2022. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/columns/2022/04/21/248335/. – Дата звернення: 31.05.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Авторка – радниця платформи "Український Жіночий Конгрес". З моменту незаконної та неспровокованої агресії росії проти України 24 лютого 2022 року український жіночий рух одразу долучився до національної оборони та протидії агресору. За оцінками Міністерства оборони України, жінки становлять близько 15% від загальної чисельності Збройних Сил України. У час війни жінки поряд з чоловіками стоять на лініях вогню, виконують військові задачі в лавах Збройних сил України, зокрема, служать в силах Територіальної оборони».
Безпековий форум у Галіфаксі присудив премію імені Джона Маккейна за лідерство в державній службі усім жінкам України. Від імені українок премію прийняла перша леді Олена Зеленська. Вона звернулася до учасників форуму та подякувала від жінок України.
Жінки на передовій і на всіх фронтах війни в Україні / Голос України. – Дата публікації: 13.05.2022. – Режим доступу: http://www.golos.com.ua/article/360002. – Дата звернення: 26.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Голова Комітету з питань інтеграції України до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе взяла участь у конференції щодо ролі жінок у війні, яку росія веде проти України. Вона наголосила, що сьогодні жінки України на рівні з чоловіками захищають свою землю на фронті. Перед початком масштабної війни в українському війську вже було 16% жінок. Цієї цифри вдалося досягти завдяки ініціативам, які були започатковані кілька років тому: «Пишаюся і вдячна, що на посаді віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції мала можливість координувати питання гендерної рівності. Ми з колегинями відкрили для жінок ті професії, які традиційно вважалися чоловічими. Відкрили для дівчат можливість здобувати військову освіту. Зараз ці зусилля приносять результати». Українські дівчата, за словами голови Комітету, мають змогу обирати ту професію, яку вважають за потрібне без обмежень з боку суспільства».
Зі змісту: «Про це написав Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний у Facebook, опублікувавши відео про старшину команди зв'язку Анастасію, яка з 2022 року служить на кораблі».
Зі змісту: «Напередодні війни жінки становили близько 17% військовослужбовців ЗСУ, а це близько 32 тис. осіб. Це один із найвищих показників у світі. Після кількох етапів проєкту «Невидимий батальйон» (2015) та кампанії на захист рівноправности жінок у війську ігнорувати масову жіночу присутність у лавах Збройних сил і заперечувати здатність жінок дієво опановувати бойові професії стало неможливо. Їхній новий воєнний досвід потребує вивчення – як він змінив цих жінок. Не менш важливо зрозуміти й те, як жіноча участь змінила самé військо: і на рівні командування, військових ієрархій та субординації, і на рівні неформальних відносин між військовослужбов(и)цями, і на рівні повсякденного побуту підрозділів, і на рівні зв’язків із цивільними (місцевими, волонтерами, рідними й друзями). Війна теж уповні засвідчила професійність і компетентність жінок, котрі обіймають відповідальні посади в уряді та в органах управління різного рівня».
Зі змісту: «Декілька українських жінок розповіли про те, як війна радикально змінила їхнє життя. З ними поспілкувалися журналісти та дізналися про їхню мотивацію. Сотні тисяч українок сьогодні воюють на рівні з чоловіками, працюють як волонтери, або ж – виконують іншу роботу заради перемоги України. Львів’янка Тетяна Шевченко… із перших днів служить санінструктором у Львівській окремій бригаді територіальної оборони. «Моя попередня освіта є медичною, і працювала операційною медичною сестрою. Із 25 лютого я захищаю Україну». Заступник Міністра оборони України Ганна Маляр є однією із цивільних працівниць, а в минулому – юристка. «Вдячна долі, що можу сьогодні допомагати державі і боронити державу саме на інформаційному фронті, на якому я працюю. Ми цей інформаційний фронт потужно і міцно тримаємо».
Кречетова Діана. Про зброю, тактику і медицину: для військових запустили мінібібліотеку / Діана Кречетова ; Українська правда. Життя. – Дата публікації: 14.07.2022. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2022/07/14/249539/. – Дата звернення: 25.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Для захисників України створили "Мінібібліотеку українського військового", де зібрана корисна і життєво необхідна інформація в умовах повномасштабної війни. Платформу розробили комунікаційне агентство provid та Міжнародна організація The Mozart Group. Остання займається навчанням, консультуванням і оснащенням підрозділів Збройних сил України та добровольчих об’єднань. Мінібібліотека для українських захисників складається із чотирьох розділів: "Тактика", "Медицина", "Вибухівка", "Зброя". У кожному з них є відеоматеріали».
Логвиненко Богдан. Зі зброєю чи без. Українські жінки захищають свою державу / Богдан Логвиненко, Анастасія Левкова ; менеджерка Катерина Юзефик. – Дата публікації: 08.03.2022. – Режим доступу: https://ukrainer.net/zhinky/. – Дата звернення: 01.06.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Перед вторгненям загарбників у Збройних Силах України були задіяні 57 тис. жінок, тобто майже 22 % від усього особового складу ЗСУ. З них близько 32 тисяч – саме військові (понад 12 % від особового складу). Станом на 2020 рік в Україні було 13 тис. учасниць бойових дій – жінок. Серед українських військовослужбовиць є танкістки, безпілотниці, артилеристки, командири рот, взводів тощо. Жінки також служать у Національній гвардії України (минулоріч – 5,5 тис., тобто 9 %; понад 360 займають керівні посади) та Національній поліції (близько 22 % жінок від загального особового складу). У Державній службі України з надзвичайних ситуацій працюють 11 тис. жінок, що теж складає п’яту частину від загальної кількості. У Територіальній обороні, що масово почала поповнюватися в останні місяці перед війною з цивільних громадян і громадянок різних професій, на початку року жінок було 8 %. 2015 року засновано проєкт «Невидимий батальйон», покликаний не лише документувати й досліджувати участь жінок у війні України проти Росії, а й викорінювати будь-які форми дискримінації у Збройних Силах України. Результати адвокаційної кампанії «Невидимого батальйону» – розширено список бойових посад для жінок, які вони фактично обіймали на війні; 2018 року прийнято Закон України «Щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях». Щороку 14 жовтня Україна відзначає День захисника України. Минулоріч, у 2021-му, його перейменували на «День захисників і захисниць України» (з вживанням фемінітиву). Коли сьогодні Президент України звертається до тих, хто захищає державу, обов’язково вживає, зокрема, фемінітив: «Дорогі захисники й захисниці».
Ганна Маляр про українських амазонок, готовність до війни та інтелектуальні Збройні Сили України / розповідь заступника оборони Ганни Маляр в передачі «Ранок з Україною». – Режим доступу: https://armyinform.com.ua/2022/05/03/ganna-malyar-pro-ukrayinskyh-amazonok-gotovnist-do-vijny-ta-intelektualni-zbrojni-syly. – Дата звернення: 08.06.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Але жінок у нас в Збройних Силах – це більше ніж 31 тисяча. Якщо брати разом із цивільними, бо у нас цивільні теж працюють, то ми вийдемо на 22%. Тобто п’ята частина у нас жінок і щоб було зрозуміло в порівнянні це багато чи мало? На тлі країн НАТО це один із найвищих показників. Тобто у нас дуже багато жінок».
В Україні законодавство передбачає взяття на військовий облік жінок, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з військово-обліковою спеціальністю з переліку Міноборони, і придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком. Про це йдеться у ч. ч. 11, 12 ст. 1 закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Петрушкевич Марія. Дні науки-2022: Круглий стіл «Роль жінки в російсько-українській війні 2014–2022 рр.» / Марія Петрушкевич ; Національний університет «Острозька академія». – Дата публікації: 17.05.2022. – Режим доступу: https://www.oa.edu.ua/ua/info/news/2022/17-05-04. – Дата звернення: 04.07.2022. – Назва з екрана.
Висвітлено науковий погляд нашої молоді на два поняття: «жінка» і «війна». Часто ми можемо чути, що війна – це не жіноча справа. Учасники круглого столу конкретними прикладами показали, що не має чоловічого чи жіночого обличчя війни. Є мужні, самовіддані, патріотичні захисники нашої Вітчизни. І жінки нарівні з чоловіками боронять незалежність і свободу нашої держави. Під час круглого столу було обговорено двадцять тем. Учасники та учасниці презентували долі жінок, що брали участь у військових діях з 2014 року. Низка доповідей була присвячена культурологічному осмисленню різних ролей, які жінки обрали після 24 лютого 2022 р.: медиків та парамедиків, волонтерок, учасниць територіальної оборони або Збройних Сил України.
Повномасштабна російсько-українська війна, що почалася 24 лютого 2022 року, змінила традиційне зображення жінок у медіа. Українські ЗМІ перейшли на воєнний формат. До російського вторгнення в Україну образ жінки здебільшого формувався під впливом гендерних стереотипів та сексизму, що, за свідченням фахівців, може призводити до дискримінації жінки у різних сферах життя (від побутових до професійних), сексуалізації тіла, насильства, приниження честі та гідності. Образ жінки, що з’явився під час повномасштабної війни 2022 року: Жінки, що воюють на фронті разом з чоловіками.
Приседська Вікторія. Офіційна жіноча військова форма. Як ЗСУ роблять ще один крок до рівності в армії / Вікторія Приседська ; BBC News Україна. – Дата публікації: 18.07.2022. – Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/features-62148100. – Дата звернення: 20.07.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Незабаром вперше в історії ЗСУ у жінок, які служать в армії, зʼявиться уніфікована жіноча військова форма. Військовослужбовиці вітають ініціативу, але водночас розповідають, що одяг – лише верхівка айсберга багатьох проблем, повʼязаних із гендерною рівністю. У ЗСУ разом із добровольцями територіальних громад сьогодні служать близько 57 тисяч жінок. З них близько 32 тисячі перебувають у зоні бойових дій. І сьогодні парамедики, артилеристки, снайперки, розвідниці, командирки рот і взводів виконують свій військовий обовʼязок на передовій та в тилу нарівні з чоловіками. Волонтерський проєкт Arm Women Now (Озброїмо жінок зараз), який поставив собі амбітну мету забезпечити українських захисниць якісною і функціональною формою».
Зі змісту: «У Збройних силах України наразі працюють понад 50 тисяч жінок. З них понад 5 тисяч перебувають на передовій. Про це розповіла заступниця міністра оборони України Ганна Маляр. За її словами, наразі у Збройних Силах служить понад 38 тисяч військовослужбовиць. «Зараз жінкам дозволили все: вони танкісти, артилеристи, навіть глибоководний військових дайвінг – у нас унікальна інструкторка в Україні – жінка. Була дискусія про професії, які шкідливі для здоров'я напряму. Наші жінки відстояли своє право на вибір навіть таких професій», – зазначила Ганна Маляр. Заступниця міністра оборони зауважила, що зараз залишається питання побуту в армії, який не пристосований для жінок. Однак, вона запевнила, що у Міноборони «взяли прямий курс», щоб організувати все якомога комфортніше для жінок».
100+ історій жінок та дівчат у війні росії проти України. Т. ІІ. – Режим доступу: https://bit.ly/3OtpLXz. – Дата звернення: 01.10.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Вийшов другий том історій жінок та дівчат, чиї життя назавжди змінила війна, – військовослужбовиць, захисниць із територіальної оборони, медиків, дипломаток, правозахисниць, активісток, волонтерок, підприємиць, біженок, матерів, сестер, доньок. Усі історії ці жінки та дівчата розповіли або записали самостійно».
Стрельник Олена. Як позиціонувати феміністичний рух і комунікувати тему гендерної рівности в контексті війни? / Олена Стрельник ; Гендер в деталях. – Дата публікації: 07.08.2022. – Режим доступу: https://genderindetail.org.ua/season-topic/dosvidy. – Дата звернення: 29.09.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Докторка соціологічних наук, гендерна дослідниця. Права людини і гендерна рівність завжди на часі, навіть в умовах війни. Війна точиться на тільки на лінії фронту, вона відбувається і на рівні сенсів та дискурсів. Тоді, у лютому 2022 року, я подумала про те, що ідея прав людини і гендерної рівности важлива для позиціонування України, яка платить надзвичайно високу ціну за незалежність від «русского міра». Тому, скажімо, ратифікація Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (так звана Стамбульська конвенція) під час війни – це потужний крок, який закріплює послідовну позицію української держави в захисті прав жінок і протидії насильству. Тепер, у контексті війни, варто згадати про величезний прогрес України у напрямі гендерної рівности: про дослідження на розмаїту тематику, розвинене законодавство, діяльність жіночих організацій та ініціативних груп. Проте під час війни перед українським фемінізмом стоїть завдання побудувати нові меседжі для комунікації гендерної рівности, особливо в контексті того, що цивільні чоловіки підлягають військовій мобілізації, а переважній більшості чоловіків заборонено залишати країну протягом воєнного стану. В українських ЗМІ багато сюжетів як про жінок-військових, так і про повсякденний героїзм цивільних українок: працівниць евакуаційних поїздів, продавчинь, лікарок, поштарок, учительок. Нарешті, переможець цьогорічного Євробачення гурт Kalush Orchestra присвятив своє музичне відео «Стефанія» жінкам і матерям на війні. Наприклад, частина з них досі конструюють другорядну роль жінки, як-от флешмоб української телеведучої Лесі Нікітюк «Краса для Збройних сил» із закликом до дівчат «надихати жіночою красою чоловіків, які на передовій».
Такий характер. У Міноборони розповіли, скільки жінок служать у ЗСУ / Ганна Маляр. – Дата публікації: 24.07.2022. – Режим доступу: https://report.if.ua/lyudy/takyj-harakter-u-minoborony-rozpovily-skilky-zhinok-sluzhat-u-zsu. – Дата звернення: 03.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Також є цивільні жінки, які у ЗСУ працюють. Тобто, загалом у ЗСУ – понад 50 тисяч жінок. За цифрами Україна має один з найбільших показників кількості жінок у Збройних силах серед країн-членів НАТО, – каже Ганна Маляр. За словами заступниці міністра, в Україні було два сплески збільшення кількості жінок в армії: у 2014 та 2022 роках. Це такий характер української жінки. Вона сама заходить у Збройні сили та займає там своє почесне місце, – говорить Маляр. Заступниця міністра розповіла, що на початку війни жінки в армії стикалися з певними проблемами. Зокрема, не до всіх військових професій можна було залучати жінок. Однак тепер жінка в армії сама може вирішувати, чим їй там займатися. Наразі у Збройних силах є танкістки, артилеристки та навіть унікальна інструкторка з глибоководного військового дайвінгу».
Зі змісту: «Про це 23 липня на міжнародному Саміті перших леді та джентльменів у Києві розповіла заступниця міністра оборони Ганна Маляр. Окрім 38 тис. жінок-військовослужбовців, у нас ще є жінки цивільні, які працюють у Збройних силах України. Тому загалом у нас понад 50 тис. жінок у ЗСУ. На передовій сьогодні у нас понад 5 тисяч жінок».
Зі змісту: «Більше як 37 тисяч жінок захищають Україну як кадрові військові у лавах Збройних Сил України. Водночас 2008-го року службу у ЗСУ проходило лише 1800 жінок. Як інформує Lviv.Media, про це повідомила перша леді України Олена Зеленська».
Зі змісту: «Розробкою форми уже займаються волонтери двох ініціативних груп. Одну з них курує проєкт першої леді Олени Зеленської «Безбарʼєрність». Другу групу – Arm Women Now – очолила депутатка Київради Ірина Никорак. Зараз вони працюють спільно, пише BBC News Україна».
Світлини: Українська військова під час огляду захопленого і знищеного танку рашистів (фот. Alex Kent); Одна з пар військових, яка побралася в Києві під час бойових дій; Співробітниця української поліції заспокоює й підтримує літню жінку з Бучі після звільнення від рашистської окупації (фот. Національна поліція України); Українська військова під час бойових дій пише повідомлення рідним (фот. Стас Юрченко).
Шостий Український Жіночий Конгрес. Цінності під час війни, [Київ, 28 листопада 2022 р.] : відео / You Tube. - Дата публікації: 28.11.2022. - Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=Cv_x6j9DNBY. - Дата звернення: 28.11.2022. - Назва з екрана.
Як війна змінила українських жінок : відео / Анна Філь ; DW. Суспільство Україна. – Дата публікації: 08.05.2022. – Режим доступу: https: https://www.dw.com/uk/yak-viina-zminyla-ukrainskykh-zhinok/video-61708344. – Дата звернення: 17.09.2022. – Назва з екрана.
Тисячі українок воюють на рівні з чоловіками, возять чи сортують гуманітарну допомогу, рятують дітей від ворожих снарядів і працюють, підтримуючи державу. Історії жінок розкриває дане відео.
Командири
Зі змісту: «Христина Кудрява – неймовірна дівчина з бригади швидкого реагування Нацгвардії України. Жінка на війні, жінка військова на війні, – на твій погляд, чи місце їй там? Війна – взагалі не людська справа, як на мене. Але це обов'язок кожного громадянина країни. І якщо ти можеш щось зробити для цієї перемоги – роби це! Отак я це бачу».
Жінки на війні. «Нема людей, які не бояться» – як Ірина «Незламна», мама трьох дітей, стала командиром протитанкового відділення / ред. Кіра Гіржева ; фот. НВ. – Дата публікації: 07.06.2022. – Режим доступу: life.nv.ua/ukr/lyudi/yak-zhinki-viyskovi-zahishchayut-ukrajinu-istoriya-mami-troh-ditey. – Дата звернення: 12.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Ірина "Незламна" Терехович – командирка 3-го розвідувального відділення гірсько-штурмового батальйону. Для мене війна почалася у 2015 році. Тоді я пройшла шлях від доброволиці до командира протитанкового відділення. Я за спеціальністю інженер лісового, садово-паркового господарства. Ми шили форму, футболки. А потім я пішла доброволицею в ЗСУ, в добробат, потрапила в батальйон АРАТТА, там дуже багато навчилася як солдат і вже залишилась. Почина я з радіотелефоністки і там вже перший раз познайомилась із СПГ. Спершу починала як навідник, далі сама пристрілювалась, а потім стала командиром гранатометного відділення. Ще згодом мене перевели у протитанкове. І вже у 2017 я почала командувати розвідувальним відділенням гірсько-штурмового батальйону».
Зі змісту: «Катерина Корнієнко, начальниця служби цивільно-військового співробітництва штабу Командування Сил логістики ЗСУ. Вона має 22 роки вислуги та бере участь у бойових діях із 2015 року. Моя робота – це недопущення гуманітарної катастрофи серед цивільного населення, а також забезпечення тісної взаємодії військових із цивільними щодо запобігання випадкам блокування підрозділів наших військ. На початку повномасштабного вторгнення я не бачила страху та паніки в очах свого народу. Люди ділилися харчами, речами, віддавали свої машини для ТрО. Одразу не було чужих та своїх, кожен допомагав чим міг. А який у нас волонтерський рух! У цьому наша унікальність. Зараз усі незалежно від того, хто ким працює й чим займається, роблять усе задля нашої Перемоги. Волонтери – це наша друга потужна армія. І це не тільки викликає повагу та захоплення, але й вражає. Як би не хотів ворог привласнити нашу історію, знищити нашу мову, культуру та традиції, йому це не вдасться. Бо ми – країна вільних людей. І ми не повинні про це забувати».
Зі змісту: «Старша лейтенантка ЗСУ. Досвід роботи – 6 років. 2016–2018 роки 54-та окрема механізована бригада; 2018–2021 роки Київський військовий ліцей імені Івана Богуна; 24.02.2022 – мобілізована, командир взводу. Перші декілька місяців я служила в одному з підрозділів Києва. Коли в Києві та області обстановка стабілізувалася, я прийняла рішення їхати на схід. Тож наразі я проходжу службу в одному з підрозділів, які тримають оборону в Донецькій області. Зараз я бачу лише два сценарії: або ми переможемо, або ні. Третього не дано. Якщо програємо, це знову окупація на століття. Ще один геноцид від рашистів ми не переживемо. Ми ще не оклигали від геноциду совка. Тож вихід один – перемога. Я розраховую лише на себе, свою зброю, своїх побратимів. І готова загинути. Це вже друга війна в моєму житті».
Зі змісту: «Сьогодні наша героїня – старша лейтенантка НГУ Христина, позивний «Кудрява». Я у 2015 році прийняла рішення поїхати навчатися на офіцера до Харкова. Досвід на військовій службі – 9 років. Моя посада – заступниця командира мінометної батареї. І кожного разу, коли було дуже складно, я усвідомлювала, що не можу падати духом, тому що потрібно боротися і ми вже не маємо анінайменшого права здаватися. Тільки перемога! Тільки повна ліквідація росіян. Росіяни – одне з найобразливіших слів, які можуть бути на планеті Земля. А поки борімося! Мене найбільше вразили те єднання і підтримка, які ми відчули під час повномасштабного вторгнення. Та кількість людей, які, залишившись в Україні чи виїхавши за кордон, з неймовірною силою і бажанням прагнуть бути долученими до перемоги, всіма силами та засобами допомагати військовим».
Жінки у війні: Євгенія Бакай – перша в історії ВМС ЗСУ штурманка флоту / Інна Бірюкова ; журнал «Українки». – Режим доступу: https://ukrainky.com.ua/zhinky-u-vijni-olesya-vorotnyuk-baleryna-yaka-pishla-na-vijnu/. – Дата звернення: 28.07.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «У березні цього року Євгенія закінчила навчання у відділенні військової підготовки фахового коледжу морського транспорту Національного університету «Одеська морська академія».
Жінки у війні: Любов Плаксюк – перша жінка, яка очолила артпідрозділ ЗСУ / журнал «Українки» . – Режим доступу: https://ukrainky.com.ua/zhinky-u-vijni-lyubov-plaksyuk-persha-zhinka-yaka-ocholyla-artpidrozdil-zsu/. – Дата звернення: 28.07.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Вона з Житомира, за фахом – вчителька історії і дуже любить «Гіацинти» – артустановки, а не квіти. Ранок 24 лютого 2022 року лейтенантка Любов Плаксюк зустріла в районі проведення операції об’єднаних сил на посаді командирки батареї самохідного артдивізіону 26 артилерійської бригади ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича. Завдяки її вмінням – миттєво реагувати на зміну обставин, приймати оптимальні рішення, швидко рахувати установки для стрільби та вираховувати поправки для ведення вогню – російські війська зазнають жахливих втрат у техніці та живій силі під вогнем артилерійської бригади, в якій служить пані Люба. Орки даремно до нестями бояться лише наших воїнів-чоловіків – їм куди більше потрібно боятися наших жінок, додає Угрупованні Об’єднаних сил. І ми з ним повністю погоджуємося».
Командувач Медичних сил ЗСУ Тетяна Остащенко, яка торік стала першою жінкою – бригадним генералом Збройних Сил України, отримала звання генерал-майора медичної служби.
Москалюк Ольга. Позивний Кнопа: "У мене в планах навіть після нашої перемоги залишитися в лавах ЗСУ…» / Ольга Москалюк ; Цензор.НЕТ. Війна в Україні. – Дата публікації: 22.08.2022. – Режим доступу: https://censor.net/ua/resonance/3361640/pozyvnyyi_knopa_u_mene_v_planah_navi. – Дата звернення: 24.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «До повномасштабного вторгнення вона працювала в столичному відділенні однієї з найбільших мереж ломбардів України. Про війну дізналася якраз дорогою на роботу. Того ж дня поїхала записуватися до Тероборони. Не маючи військового досвіду та навіть не вміючи тримати автомат, але із шаленою мотивацією захищати свою країну. Сьогодні боєць на позивний Кнопа – заступник командира взводу. Виконує бойові завдання "на нулі". Служить у 130 батальйоні ТрО Києва».
Зі змісту: «Жінка пройшла шлях від радіотелефоністки до командирки відділення управління, але переломний момент в кар'єрі трапився, коли вона побачила роботу САУ. Любов Плаксюк стала першою жінкою-очільницею артилерійського підрозділу Збройних сил України. Станом на кінець минулого року в ЗСУ служили 57 тисяч українок, тобто майже 22% всього особового складу. З них близько 32 тисяч – саме військові (понад 12% особового складу), а 3,5 тисячі – старші офіцерки. Торік вперше одне з командувань ЗСУ очолила жінка – Тетяна Остащенко».
Перша жінка-штурман ВМФ ЗСУ «Зараз потрібно лише визначитися – готовий ти захищати свою країну чи ні» / Наталія Задверняк ; фот. автора ; АрміяInform. – Дата публікації: 13.05.2022. – Режим доступу: https://armyinform.com.ua/2022/05/13/persha-zhinka-shturman-vms-zsu-zaraz-potribno-lyshe-vyznachytysya-gotovyj-ty-zah/. – Дата звернення: 11.10.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Старшина рульової команди старшина 2 статті Євгенія Бакай – перша дівчина-штурман українського національного флоту. Тільки у березні вона закінчила навчання у Відділенні військової підготовки Фахового коледжу морського транспорту Національного університету «Одеська морська академія», де опановувала спеціальність «Кораблеводіння». А вже сьогодні Женя, ламаючи всі стереотипи, стала незамінною частиною екіпажу бойового судна».
Понад тисяча жінок уже стали командирами у ЗСУ – перша леді / Надія Собенко ; фот. Антон Кулаківський ; Суспільне Новини. – Дата публікації: 10.06.2022. – Режим доступу: https://suspilne.media/248910-ponad-tisaca-zinok-uze-stali-komandirami-u-zsu. – Дата звернення: 25.07.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «У лавах Збройних сил України служать 37 тисяч жінок, із яких більше тисячі вже стали командирами. Про це розповіла перша леді Олена Зеленська під час участі у відеоформаті на міжнародній конференції «Жінки у конфліктах». За її словами, українські жінки нині борються на всіх фронтах. «Більшість наших медиків – жінки. 50% наших підприємців – жінки, і вони працюють, щоб підтримувати економіку. У лавах ЗСУ – 37 тисяч жінок. Вже понад тисяча жінок стали командирами», – сказала перша леді. Зеленська зазначила, що не може говорити про війну мовою статистики й цифр, бо за ними втрачаються долі. Вона згадала деякі з безлічі історій українських жінок, які стали символами війни:
медсестру з Лисичанська Оксану, яка продовжувала допомагати хворим аж до моменту, поки сама не залишилася без ніг, потрапивши на ворожу міну;
15-річну Лізу Чернишенко з Попасної, яка з вогнепальними пораненнями сіла за кермо й вивезла в безпечне місце чотирьох поранених;
Тетяну Близняк, яка годувала донечку в київському метро, яке перетворилося на бомбосховище. Її фото назвали "Українська мадонна".
«Є таке популярне питання: яка ваша суперсила? Так от, кожна наша жінка може відповісти: моя суперсила – я українка! І це не перебільшення. Наші жінки – супергероїні, які наближають перемогу кожним днем свого життя», – наголосила Зеленська».
Зі змісту: «Знімок рятувальниці в білому шоломі, яка пригортає до себе постраждалу від обстрілів у Києві жінку в рожевій шапці, облетів соцмережі, опинився на обкладинці німецького журналу Schpigel. У невеликому інтервʼю LB.ua поговорив зі Світланою Водолагою, чому важливо не публікувати в реальному часі інформацію про обстріли, як змінилася робота київських рятувальників і чому навіть у найтрагічніших обставинах є місце для людяності».
Зі змісту: «Людське горе і масштаби руйнувань – це було найбільшим викликом для мене особисто і наших рятувальників на початку війни», – розповіла про темні дні лютого Світлана Водолага. Працюючи у службі з надзвичайних ситуацій, жінка звикла до викликів. За місяць війни в столиці було зруйновано ракетними обстрілами та вибухами 208 будинків, загинула майже сотня киян. І щоразу Світлана з рятувальниками виїжджала за цими адресами. Гори уламків бетону і цегли, покручений метал – все це можна розібрати й відновити. А от бачити вбитими невинних людей, які ще годину тому мирно заварювали каву на кухні, чи говорили телефоном з рідними, – цей біль не вгамовується».
Тетяні Чубар 23 роки, вона мати двох дітей. У мирний час Тетяна була кондитером, а тепер – водійка САУ. У лавах Збройних Сил дівчина з 2017 року. Спершу служила в медроті, потім у реактивній батареї, а далі – в самохідному дивізіоні. І все це в окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського, що базується в Конотопі. Потім вона поїхала вчитися на навідника САУ та була єдиною дівчиною в навчальному дивізіоні в Немирові. У лютому планувала поїхати навчатись на командира гармати, але мужньо стала на захист України і стала військовим профі. На її рахунку – більше десятка знищених ворожих цілей. Вже вийшов наказ про нагородження хороброї дівчини медаллю «Захисник Вітчизни». А керівництво подало рапорт на її призначення командиром гармати.
Зі змісту: «На Харківському напрямку, одному з найгарячіших від початку повномасштабного вторгнення, тримає оборону батальйон «Карпатська Січ». Серед очільників нашого підрозділу Марія Чашка. Жінка, яка здобула беззаперечний авторитет у війську. Вона – заступниця командира батальйону "Карпатська Січ" ЗСУ, позивний «Калина».
Військовослужбовиці
Зі змісту: «Заріна та Сергій Маєвські – подружжя військовозобов’язаних вінничан. Дружина працює в поліції, а чоловік служить у Збройних Силах України. Вже у перший день війни сім’я зрозуміла, що служба їх «розкине» у різні куточки України. Заріна говорить, що ніколи не пробачить агресору їх кривавих вчинків. Її «особливому» синочку 16 років. Заріна ділиться, що війна дуже сильно відобразилась на дітках, які мають інвалідність та інші проблеми зі здоров’ям. Паніка, великий потік інформації та шокуючі факти дуже травмують дітей. «Зараз фронт не тільки на полі бою. Українські жінки – сильні, вольові та вперті. І зараз вони вкотре це доводять. Очолюють волонтерські штаби, лікарні, пекарні, ЗМІ та інші структури. Проте важливо вирішити, ким хочеш бути: частиною вирішення чи частиною проблеми. Для перемоги кожен українець повинен докласти свої зусилля. Там, де може!». Заріна Маєвська разом із колежанками-поліцейськими відзняли відеозвернення до країни агресора. Запитали росіян, за яку ціну окупанти прийшли вбивати наших із Вами дітей».
Зі змісту: «Її фото з гвинтівкою на кухні в січні облетіло весь світ. Статтю про киянку написало британське видання The Times. 52-річна Мар'яна Жагло, маркетологиня і мама трьох дітей, вже два роки була в лавах київської тероборони. Вона – стрілкиня. Її 130-й батальйон тероборони спершу захищав аеропорт Жуляни. Далі витискали окупантів з Ірпеня».
Зі змісту: «Від початку повномасштабної війни в Україні багато жінок також пішли до військкоматів, аби стати на захист своєї землі від російських окупантів. Захисниці мотивують, підбадьорюють та захоплюють мирних мешканців своїми героїчними вчинками. Вони діляться своїми думками, пережитими подіями та жартами у Мережі: балерина Леся Воротнюк, навідниця САУ Тетяна Чубар, захисниця з позивним «Ластівка», стилістка і художниця Олександра Рязанцева, захисниця Олена Шинкаренко».
Жінки на фронті: 10 запитань доброволиці Алісі Коваленко / Леся Пахарина ; фот. Любов Дуракова ; ELLE Україна. Жінки на фронті. – Дата публікації: 03.08.2022. – Режим доступу: https://elle.ua/ludi/interview/zhinki-na-fronti-10-zapitan-dobrovolici-alisi-kovalenko. – Дата звернення: 03.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Аліса Коваленко, режисерка-документалістка, членкиня Європейської кіноакадемії. Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення Росії на територію України, Аліса вступила до лав Української добровольчої армії. У 2015 році я дала собі обіцянку: якщо буде повномасштабна війна, то я візьму зброю й піду воювати. Не з камерою, а зі зброєю. Бо коли ти знімаєш, ти все одно залишаєш певну дистанцію між собою й реальністю, ти не допроживаєш усе це. Що не дає вам зараз упасти духом і зламатися? Узагалі це якийсь мікс факторів, пазл із багатьох речей. Але найбільше – це гумор. Коли поруч із тобою люди, які вміють жартувати, люди, які вміють радіти життю, незважаючи на всі жахливі обставини, — це не дає зламатися».
Зі змісту: «Офіційно я на посаді стрільця, але оскільки я маю багато знань та умінь у різних галузях, то виконую досить різноманітну роботу. Це може бути і медицина, і діловодство, якщо там потрібна допомога. Мене вразили мої друзі. Які, втрачаючи кінцівки та отримуючи серйозні травми, знову повертаються на війну. Ми зобов’язані зробити все для того, щоб наші діти жили під мирним небом, у вільній та незалежній Україні, любили це життя і тільки з історії знали про те, що таке війна».
Зі змісту: «Жінка на війні у свідомості багатьох – усе ще виклик. Якщо вважати це іспитом, то героїня нашого першого інтерв’ю – майор ЗСУ, військовий психолог Вікторія Кравченко його успішно здала. У Збройних Силах України я з 2008 року. Я навчаюся, намагаюся займатися науковою діяльністю, тому що минулого року вступила до ад’юнктури і написання дисертації є наразі моїм обов’язком. За запитом виїжджаю на передові позиції та в центри підготовки наших бійців, де проводжу психоедукаційні експрес-заняття з нашими захисниками щодо надання першої психологічної допомоги під час виникнення негативних психічних станів, заняття щодо збереження та відновлення психічного здоров’я військовослужбовців, навчання методів самодопомоги та саморегуляції. Звичайно, проводжу індивідуальні бесіди з тими, кому це необхідно. Особливо мене вразив наш народ. Найкращий, непереможний, сильний та вільний. За свободу та життя такого народу я точно готова віддати своє життя, якщо буде потрібно. Вважаю, що тепер наймогутніша країна з найвеличнішим народом – це наша Україна. І весь світ це також бачить. За останні місяці трансформацій відбулося надзвичайно багато. В усіх сферах. А далі нас чекає тільки найкраще».
Жінки у війні: Олеся Воротнюк – балерина Нацопери, яка пішла на війну / фот. Олександр Злуніцин ; журнал «Українки». – Режим доступу: https://ukrainky.com.ua/zhinky-u-vijni-olesya-vorotnyuk-baleryna-yaka-pishla-na-vijnu/. – Дата звернення: 28.07.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Її чоловік загинув в АТО, і вона після повномасштабного вторгнення змінила пуанти на автомат. Коли на Україну повномасштабно напали рашисти, Олеся залишила балет і пішла в київську тероборону – зайняла позицію на київському блокпосту з АК-47 у руках. Їй присвятило окрему статтю відоме видання The Economist. Пані Воротнюк каже, що бачила «російську культуру» в Бучі та Ірпені, місцях поблизу Києва, де загарбники вчиняли військові злочини».
Жінки у війні: чотири українки, які пішли в тероборону. Вчителька, юристка, журналістка і навіть помічниця народного депутата / журнал «Українки». Видатні українки. – Режим доступу: https://ukrainky.com.ua/zhinky-na-vijni-chotyry-ukrayinky-yaki-pishly-v-teroboronu/. – Фот. – Дата звернення: 28.07.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «У перший день війни до українських військовослужбовиць доєдналися службовиці тероборони – дівчата, які не обов’язково є професійними військовими, але стали до лав тих, хто обороняє зараз наші міста. Їх дуже багато – кожна заслуговує на увагу, подяку, підтримку і бодай маленьку розповідь про себе. Саме з цією метою українська фотографка, засновниця проєкту «Важлива» Катерина Крючкова створює їх фотопортрети – виїжджаючи на блокпости, в осередки тероборони і доповнюючи наш спецпроєкт «Жінки у війні» унікальними героїнями та історіями. Для Катерини це не перший вагомий соціальний проєкт. Понад 9 років вона розповідає про людей за допомогою фотографії. У 2014 році створила серію плакатів для бійців української армії. Чотири роки тому Катя започаткувала фотопроєкт «Важлива» про красу без кордонів і рамок, без стереотипів і забобонів. У ньому беруть участь жінки з інвалідністю, паралімпійці, політики, жінки з орфанними захворюваннями, військові, вдови загиблих героїв України, мами особливих дітей, а також жінки з важкими життєвими ситуаціями. Ще місяць тому Катя не могла собі уявити, що відвідуватиме воєнні пости і спілкуватиметься з жінками з тероборони. Чотири з них навіть встигли між виконанням військових обов’язків розповісти про себе кілька слів…: Альбіна (вчителька образотворчого мистецтва); Оксана (адвокатка, юристка політичної партії та помічниця народного депутата України); Мирослава (журналістка, вчителька української мови та редакторка); Ганна (військова юристка, старша лейтенантка юстиції)».
Тетяна Чубар – військовослужбовиця 58-ї окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського. Дівчина працює на українській самохідній гаубиці 2С1 «Гвоздика».
Зі змісту: «Про це написав Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний у Facebook, опублікувавши відео про старшину команди зв'язку Анастасію, яка з 2022 року служить на кораблі».
Іванець Наталя. Жінка на війні / Наталя Іванець ; Ехо Червонограда . Проєкт «ЕхоІсторії». – Дата публікації: 13.07.2022. – Режим доступу: https://echo80100.info/stories/21251/. – Дата звернення: 01.09.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Військову справу звикли вважати чоловічою. Проте від початку російсько-української війни за зброю взялись не тільки чоловіки. Однією з жінок на війні є і наша сьогоднішня співрозмовниця Наталя. Саме її «погляд з передової» на перейменування вулиць і знесення пам’ятників, боротьбу за українізацію, фрази «на передову їх» зацікавив редакцію Ехо. «Якщо йдемо на позиції, то всі рівні – всі копають, у всіх зброя в руках. Мені пощастило з підрозділом, адже ми усі – УНСО. Наш підрозділ був злагодженим ще до повномасштабного вторгенння. Кожний знав свою посаду, свої обов’язки, пройшов вишкіл. Тому ми лише підлаштовувались під певні обставини. Адже я тут лишала сина. Хоч він був під наглядом, проте я боялась, що він це сприйме, ніби я його покинула».
Кобиляцька Вікторія. «Бути ефективною бойовою одиницею»: історії жінок на війні / Вікторія Кобиляцька ; ZMINA. – Дата публікації: 13.04.2022. – Режим доступу: https://zmina.info/articles/buty-efektyvnoyu-bojovoyu-odynyczeyu-istoriyi-zhinok-na-vijni/. – Дата звернення: 01.06.2022. – Назва з екрана.
Є багато жінок, які дуже мотивовані йти до війська й захищати Україну. І так само є чимало жінок, які вже це роблять: морська піхотинка Ярина Чорногуз, бійчиня Ніка, офіцерка Юлія Микитенко, бійчиня тероборони Анна Сенік, бійчиня добровольчого підрозділу Аліна Михайлова.
Краса, яка вбиває. Жінки ЗСУ – війна за Україну: [про сучасних жінок-героїнь нашої Батьківщини] : відео / Нателла Кірс ; ТV. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=7hCqhplVsac. – Дата звернення: 28.07.2022. – Назва з екрана.
Мужні захисниці України: парамедик Кіра Нечай, снайперка Олександра Самсонова, балерина Леся Воротнюк, навідниця САУ Тетяна Чубар, «Ластівка», «Ялта», стилістка і художниця Олександра Рязанцева.
Зі змісту: «Хоча в Україні жінки не є військовозобов’язаними, деякі з них з власної ініціативи героїчно пішли боронити Україну. Серед них є ті, хто взяв до рук зброю, а є й такі, що допомагають на волонтерському фронті. Дві подруги – Ярина Чорногуз та Олена Герасим’юк, яких поєднала війна, розповіли про свій військовий досвід. Познайомились подруги, коли Ярина цілком цивільною людиною приїхала в зону воєнних дій знімати матеріал на нульових позиціях, де Олена вже рятувала життя наших бійців. Опинившись на передовій, Ярина прийняла рішення пройти військовий вишкіл і згодом успішно склала іспити. Дівчата разом почали служити в лавах добровольчого батальйону «Госпітальєри», але потім їхні бойові шляхи розійшлись. Вже майже два роки Ярина служить у батальйоні морської піхоти: «Зараз я служу в розвідувальному батальйоні морської піхоти, у 140-му. Скоро буде два роки, як я тут служу». Олена Герасим’юк, волонтерка добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» та авторка поетичної збірки «Тюремна пісня», на війні з 2015 року. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну «Госпітальєри» готувались впродовж кількох місяців і їхні командири мали чіткий план на випадок повномасштабної війни».
Зі змісту: «Зранку 24 лютого цього року Олександр та [військовозобов'язана] Наталя прокинулися від дзвінка телефону. Жінку по тривозі викликали на службу. Після цього подружжя побачилося лише через два місяці. До подій 2014 року він працював зварювальником, вона – керівницею магазину. Тихе життя змінилося на боротьбу за незалежність України, яка продовжується й сьогодні».
Рудик М. Жінки-українки в умовах війн: історія питання / ІІ Міжнародна наукова конференція «Воєнні конфлікти та техногенні: історичні та психологічні наслідки». – Режим доступу: http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/37884/2/MCTD_2022_Rudyk_M-Ukrainian_women_in_the_condition. – Дата звернення: 05.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Заслуговує на особливу увагу історія жінок-українок в умовах сучасної війни з московським агресором. Це сукупність індивідуальних історій; кожна з яких має власний досвід війни, власні мотиви, які спонукають взяти до рук зброю, служити розвідницею, артелеристкою чи снайперкою, бути медсестрою. Одні з жінок йдуть на війну, щоб захищати та оберігати, бо відчувають, що це необхідно. Інші – знають, що їхні вміння та навички допоможуть у бойових умовах. Армія і передова стали хорошим уроком життя. Прикро, але й досі значна частина жінок-військовослужбовців не отримують гідного визнання на державному рівні. Реальні потреби і проблеми жінок-військовичок залишаються поза увагою держави. Жінки не забезпечуються належним екіпіруванням, засобами гігієни та медичним обслуговуванням. Повсякденне життя військових майже не розглядається в медіа, проте повсякденне життя і є реальністю солдаток на війні. Поняття бути сміливою і захищати країну насправді складається з багатьох реальних дій і ситуацій, яким треба вчитися, з якими треба справлятися. Прихід жінок у Збройні Сили України це нагальна вимога часу, це один із засобів посилення спротиву політиці «путіна». Перебування жінок у ЗСУ сьогодні є виправданим та необхідним».
Стала вдовою після трьох днів у шлюбі: історія кохання захисників на "Азовсталі" / Михайло Загородній ; Українська правда. Життя. – Дата публікації: 11.05.2022. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2022/05/11/248611/. – Дата звертання: 19.05.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «У блокадному Маріуполі на заводі «Азовсталь» українська захисниця Валерія стала нареченою, дружиною, а згодом вдовою. У місці, де тривають найважчі бої з російськими окупантами, дівчина та український прикордонник Андрій побралися 5 травня. Однак через три дні чоловік загинув, захищаючи Україну, повідомляє «Укрінформ». Нас одружили в День народження «Азову». Прикордонника й азовочку. Просто зробили рапорт. Тут, під вибухами і обстрілами. Але це був такий щасливий день і щасливе фото», – пише дівчина. Валерія розповідає, що коханий Андрій сам змайстрував їм імпровізовані обручки з фольги».
Українки, які борються проти російської армії : відео. – Дата публікації: 04.05.2022. – Режим доступу: https://www.dw.com/uk/ukrainky-yaki-boriutsia-proty-rosiiskoi-armii/av-61683166. – Дата звернення: 09.06.2022. – Назва з екрана.
Наталя до війни працювала модельєром, а її донька Вероніка вивчала медицину. Тепер жінки захищають свою країну зі зброєю в руках у лавах територіальної оборони Збройних сил України.
Зі змісту: «Швея – з гвинтівкою. В українській армії служать 20 тисяч жінок. Серед них – розвідниці, снайпери та гранатометниці. Та ще донедавна в військах вони значилися, як кухар, начальник лазні чи швея. Та навіть коли Міноборони розширило перелік посад для жінок-військовиків, гендерна нерівність, кажуть юристи зберігається. 250 офіцерів у спідниці. Та жодного генерала. Чому найвищі військові ранги наразі лишаються тільки за чоловіками – дізнавалася Кристина Карвацька».
Як українські жінки-військові боронять нашу країну та рятують життя на передовій: 10 вражаючих історій / Катерина Попова, Леся Пахарина ; ELLE Україна. Жінки на фронті. – Дата публікації: 02.08.2022. – Режим доступу: https://elle.ua/ludi/novosty/yak-ukrainski-zhinki-viyskovi-boronyat-nashu-krainu-ta-ryatuyut-zhittya-na-peredoviy-10. – Дата звернення: 24.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Під час війни жінки взяли на себе величезну відповідальність: одні – за родини й дітей, виїхавши за кордон та допомагаючи в тилу, багато інших – на фронті, взявши в руки зброю та поїхавши в найгарячіші точки бойових дій, щоб захищати свої сім’ї та Батьківщину. Чесні, щирі, незламні, вони руйнують усі гендерні стереотипи та власним прикладом доводять, що для українських жінок немає нічого неможливого: військовий психолог Вікторія Кравченко, парамедикиня Маргарита Рівчаченко, стрілець Олександра, парамедикиня Аліна Михайлова, парамедикиня Ластівка, снайперка Євгенія Емеральд, військова Христина, командир взводу Юлія Микитенко, кулеметниця Оксана Рубаняк, парамедикиня Ірина Цибух, молодша сержантка Катерина Бабіч».
Кулеметниці
Зі змісту: «Історія про жінку-воїна з Верховинського району, котра на рівні з чоловіками воює проти окупанта на передовій у Донецькій області. Паралельно дівчина здобуває 3 вищих освіти, є організатором багатьох турнірів змішаних бойових мистецтв у Франківську, заступник голови молодіжної ради обласного центру. «Я кулеметниця в одному з підрозділів механізованої бригади імені Чорних Запорожців. У взводі я лише одна жінка, а всі бойові побратими стали мені вже, як рідні, – розповідає Оксана Рубаняк».
Зі змісту: «Сьогодні ми знайомимо вас із нашою новою героїнею – 19-річною кулеметницею кулеметного взводу 72-ї окремої механізованої бригади Оксаною Рубаняк, позивний «Ксена», студенткою військової кафедри ПНУ ім. Василя Стефаника. Розпитали військову про складнощі, які довелося подолати, про те, що не дає впасти духом та як проходить день Оксани сьогодні. «Можна сказати, я універсальний солдат, але основна моя діяльність – це вогнева підтримка особового складу з кулеметів. Стать на війні неважлива, головне – бажання, знання і навички. Я хочу, щоб мої рідні, друзі, майбутні діти гуляли вулицями, де майорітиме прапор України, лунатимуть українські пісні, співатимуть український гімн».
Медикині
Зі змісту: «Здавалось, що то все просто страшний сон. Гул вертольотів, повідомлення про вибухи у Києві та на околиці, сотні дзвінків. Катерині Бабіч не хотілося вірити у те, що відбувається, як і всім українцям 24 лютого. Поки загарбники знищують міста та вбивають українців, Катерина Бабіч змінила улюблену роботу на звання молодшого сержанта і порятунок життів, а своє ім’я трансформувала на Гаєчку».
Зі змісту: «Кожна із трьох героїнь нинішньої розповіді готувалася до повномасштабного вторгнення росії ще задовго до нього. 19-річна санінструкторка Олександра Хома проходила 6-річний вишкіл у молодіжній організації. 36-річна офіцерка ЗСУ Дана Виноградова (із позивним «Дана») захищає Україну зі зброєю в руках ще з 2014 року. А 22-річна волонтерка відділу забезпечення ДУК «Правий сектор» Ілона Надала уже за двадцять хвилин після повідомлення про початок війни готувала все необхідне для спорядження бійців».
Зі змісту: «Історія кожного лікаря та кожної лікарки у калейдоскопі воєнних подій проймає до кісток. Одна з таких – про анестезіологиню Анну Конош. Жінка з першого дня великої війни працювала на Романівському мосту, котрий з’єднував Ірпінь зі столицею. Її героїзм – це про допомогу пораненим просто під мінометним обстрілом, порятунок 54 шпіців та історії тих, хто врятувався».
Герої України. Врятувала десятки бійців у день своєї загибелі: бойова медикиня Катерина Ступницька / Андріана Стахів ; Еспресо. ТV. – Дата публікації: 02.08.2022. – Режим доступу: https://espreso.tv/geroi-ukraini-vryatuvala-desyatki-biytsiv-u-den-svoei-zagibel. – Дата звернення: 20.09.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «До повномасштабного російського вторгнення Катерина Ступницька неодноразово бувала на передовій – надавала допомогу та рятувала життя бійців. Військова медикиня, сержантка Збройних сил України Катерина Ступницька народилася 11 квітня 1996 року на Рівненщині. З дитинства мріяла стати медиком, тому пішла навчатись до Дубенського медичного коледжу. А вже у свої 20 років прийшла до районного військкомату. Тож, на початок великої війни 25-річна Катерина служила у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого не перший рік, потрапляла на різні за складністю ротації на передовій, проте завжди виконувала свої обов’язки на найвищому рівні, не забуваючи про людяність та добре слово. "Якщо просто сказати, що вона була хорошою людиною – це не сказати нічого. Вона була людиною із великим серцем, завжди усміхнена, радісна, – розповідає командир її роти боєць Микола. – Катерина була "запальничка": завжди горіла, в неї очі світилися. Завжди надавала допомогу, байдуже, хто до неї підходив. Як медик вона завжди була дуже компетентною, завжди знала, кому і що потрібно". Того дня, 8 березня, Катерина врятувала багато життів, адже її підрозділ брав участь у непростому бойовому завданні – зачистці смт Макарів на Київщині. 12 березня Героїню, чиїми руками врятовані десятки життів українських воїнів, поховали в рідному селі Залізниця на Рівненщині. А указом президента України від 19 березня 2022 року бойовій медикині, сержантці Катерині Ступницькій посмертно присвоєно орден "Золота Зірка".
Зі змісту: «Військовослужбовиці, прикордонниці та медпрацівниці – 131 жінка з Азовсталі перебувала в російському полоні станом на 11 серпня, казала віцепрем’єр-міністерка Ірина Верещук. Внаслідок обміну захисників Маріуполя 21 вересня додому повернулося 12 жінок. Серед них: Катерина Поліщук співала патріотичні пісні, наприклад, марш українських націоналістів «Зродились ми великої години». Співати на великій сцені – довоєнна мрія «Пташки», розповідав її брат Роман Поліщук. Вона закінчила Тернопільський мистецький коледж ім. Соломії Крушельницької. Дівчина грає на бандурі, пише вірші. Мар’яна Мамонова – народилася в Рівненській області, навчалась у Тернопільському медичному університеті та у військовій Академії. Після закінчення була відправлена у Бердянськ, де працювала три роки і виросла до посади медичного офіцера. Валентина Зубко – старший лейтенант медичної служби. Валентина народилася на Черкащині. Після ліцею навчалась у Вінницькому медуніверситеті, а далі в військовій медичній академії столиці. За розподілом потрапила до військового шпиталю № 555 в Маріуполі.
Довідково: В полоні залишаються десятки українок, зокрема українські медикині з військового шпиталю № 555. Ось прізвища лише деяких із них: операційна медична сестра Олена Шаповалова, медична сестра хірургічного відділення Олена Зубова, операційна сестра хірургічного відділення Олена Бійовська, лейтенант Медичних сил Катерина Скопіна, лікар-епідеміолог Анастасія Заудальська».
Зі змісту: «Оксана Чорна – бойовий медик, професор економіки. Служить у 34 батальйоні 57 бригади. Базується під Лисичанськом. Я – науковиця, викладачка в університеті, до 2014 року працювала в Академії наук, в Інституті економіки і прогнозування. Рішення піти на війну я прийняла для себе ще в 2014 році. Тоді служила водієм санітарів в 28-й бригаді. В 2015 році була мобілізована і знаходилася на фронті до кінця 2017. Нас, медиків, вбивають. Так само, як звичайних солдат. Дуже великі втрати. Коли закінчиться війна, люди зрозуміють кількість поранених, кількість вбитих, вони зрозуміють справжню ціну. І війна дуже кривава зараз. Така, що найстрашніші бої тих років не йдуть в жодне порівняння з тим, що зараз діється».
Зі змісту: «Як і 2014 року, нині українські жінки беруть участь у всіх аспектах дій на фронті. Вони живуть у підрозділах як волонтерки, служать бойовими медикинями, піхотинками, снайперками, кулеметницями. Серед них є відомі блогерки, які свою медійність теж поставили на допомогу армії. Співачка й ведуча Анастасія Шевченко, відома під псевдонімом «Стасік», після 24 лютого повернулася до лав ЗСУ – 2014 року вона була стрільчинею-санітаркою та інструкторкою із само- і взаємодопомоги. Свою медійність Стасік використовує, щоб збирати донати для підрозділів. А її пісня «Колискова для ворога» 2019 року зі словами «Ти ж хотів землі цієї, тож тепер змішайся з нею» стала своєрідним гімном боротьби з ворогом. Інструкторка з тактичної медицини і бойова медикиня Марія Назарова – співавторка програм підготовки з тактичної медицини Генштабу ЗСУ. За вісім років вона підготувала близько 8000 військових. Тепер Назарова проводить тренінги для військових і цивільних та активно займається інформаційною кампанію з розвінчання міфів про тактичну медицину. Ярина Чорногуз уже два роки служить у ЗСУ як бойова медикиня. На своїй сторінці Ярина багато розповідає про досвід служби, фронтові будні, ділиться думками про становище жінок. Це теж суттєво підіймає й нормалізує видимість жінок на війні. Багато жінок вступили до лав армії вперше, щоб боронити свою державу. Як-от колишня редакторка феміністичного видання «Жінки – це 50 % успіху України» Леся Ганжа. 24 лютого вона записалася в Тероборону Оболонського району Києва, охороняла об’єкти інфраструктури в Ірпені під час боїв під Києвом. Вона розповідає: «У багатьох чоловіків, у батальйоні зокрема, постає питання: “А нащо ви сюди прийшли?” У когось немає таких питань, і це вже прогрес. “А нащо вам це треба?” А ти кажеш: “А нащо тобі це треба?” І чоловік одразу: “Ну, я – Україну захищати”. І ти кажеш: “І я Україну захищати, я така сама громадянка, як і ти”. І багато хто замислюється й погоджується». У середині березня росіяни взяли в полон волонтерку і військову медикиню Юлію «Тайру» Паєвську. Жінка провела в полоні понад три місяці. Вона розповідала: «Останнім часом мене тримали в Донецькому СІЗО. Там залишилося дуже багато наших полонених. Ставлення жахливе. Годують більш-менш, померти з голоду не вдасться. Але в останній тиждень нам навіть мила не дали. У камері 22 жінки, камера три на шість метрів, десять ліжок». У квітні Україна повернула з полону 15 жінок військовослужбовиць. У всіх у них було поголено голови. Це ще один спосіб принизити саме жінок. Окупанти вдаються і до психологічного тиску на жінок, шантажуючи їх родичами й дітьми. Ось що розповідала Тайра: «Інші [жінки] теж не мали жодної інформації про сім’ю й дітей. Це були українки з лав Збройних Сил і Нацгвардії, там були дівчата з “Азова” і були також цивільні». Невідома доля 82 полонених жінок-медикинь із Маріуполя. Це лікарки, медичні сестри та співробітниці військового шпиталю в Маріуполі, які з 12 квітня перебувають у полоні».
Зі змісту: «Навчалася в медичній академії. З перших днів війни я волонтерю, працюю з величезною кількістю людей-супергероїв, об’єднавшись у величезну дрім-тім «Оборона Полтави»: 24/7 без вихідних робимо для військових усе можливе і неможливе. Тож із травня я у військовому строю, позивний «Гаєчка». Усе для мене було новим: від шикування до статуту. Але мені пощастило з крутою командою батальйону на чолі із сучасним і прогресивним командиром, з яким можна і гори перевернути. Так, я мама... І саме тому я пішла до ЗСУ, бо мені є кого і що захищати! Я мама, і в ЗСУ тисячі матусь і татусів! І я дякую сину – він моє натхнення і мій супергерой, дякую небесам за такого сильного хлопчика, який усе розуміє. І моєму чоловікові – його підтримка неоціненна! Я інструкторка з тактичної медицини, і я в неї закохана по самі вуха! І там аж до вечора. Найголовнішим завданням є те, щоб кожен, хто бореться за свободу та волю нашої країни, повернувся живим незалежно від того, має він медичну освіту чи ні. Кожен має навчитися самодопомоги та взаємодопомоги. Мене вразив наш народ. Ох, яка я горда, що народилася українкою, я пишаюся цим. Бо бути частинкою українського народу – це суперсила, яка закладена в ДНК!»
Зеленська поділилася історіями лікарів, які рятували життя під час війни / Олена Зеленська ; Укрінформ. – Дата публікації: 29.03.2022. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-uarazom/3442750-zelenska-podililasa-istoriami-likariv-aki-ratuvali-zitta-pid-cas-vijni.html#:~:text=%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%. – Дата звернення: 29.03.2022. – Назва з екрана.
Із початку повномасштабного вторгнення російські війська вбили шість українських медиків і зруйнували 13 лікарень. Про це повідомила дружина Президента України Олена Зеленська у Фейсбуці.
Зі змісту: «Сотні тисяч українок сьогодні воюють на рівні з чоловіками, працюють як волонтери, або ж – виконують іншу роботу заради перемоги України. Львів’янка Тетяна Шевченко обрала інший шлях. Вона із перших днів служить санінструктором у Львівській окремій бригаді територіальної оборони. Моя попередня освіта є медичною, і працювала операційною медичною сестрою. Із 25 лютого я захищаю Україну».
«Коли після важких боїв вдалося піти в душ, то не могла підняти руки, так вони трусилися». Історія бойової медикині [Діани Кукурудзяк] / Ярослав Галас ; Українська правда. Життя . – Дата публікації: 01.08.2022. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2022/08/1/249806. – Дата звернення: 29.09.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Медики часто потрапляють у саму гущу бою і бачать на власні очі такі жахливі речі, які здатна витримати далеко на кожна здорова психіка. Одна із них – Діана Кукурудзяк, старша бойова медикиня 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Вона пройшла через справжнє пекло і витримала, не зламалася. Указом Президента України бойову медикиню нагородили орденом «За мужність» III ступеня».
Зі змісту: «Воює в танковій бригаді і тендітна жінка Тетяна Гайдамашко. Вона – військовий лікар і мама 6-річної донечки. Хоробра жінка вже має медаль «За врятоване життя» від Президента».
Зі змісту: «Тетяна Гайдамашко вивчала сестринську справу у Хмельницькому медколеджі, згодом вступила до Тернопільського медичного університету. Після завершення інтернатури, у 2020 році лікарка підписала контракт із Збройними Силами України. Пішла служити до 3-ї танкової бригади. У травні за свої заслуги Тетяна отримала медаль від Президента України. Про це йдеться в Указі № 340: «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі постановляю нагородити медаллю «За врятоване життя» Гайдамашко Тетяну Олександрівну – лейтенанта медичної служби».
Зі змісту: «Юлія Мала, сержант та бойовий медик 503-го батальйону Морської піхоти розповіла в інтерв'ю Еспресо про життя на фронті, своє кохання, сина, Маріуполь у перші дні повномасштабного вторгнення, жінок на фронті та свій перший досвід у ролі бойового медика. Я з Миколаївської області. З села Улянівка. З самого дитинства хотіла бути медиком. У 2014 році після закінчення медичного коледжу стала фельдшером. В армії я з 2016 року. Спочатку пройшла навчальний центр. І по розподілу мене направили в Морську піхоту 36-ї бригади. 24-го числа о 5-й ранку мені подзвонив командир і каже: "Юля, Одесу обстрілюють, Маріуполь…". В мене є нагорода – орден "За мужність". Саме цей орден мені дали, коли я перебувала в Маріуполі. По суті, орден за Маріуполь. Вибралися звідти й приєдналися знову до свого батальйону. На даний момент батальйон знаходиться в зоні проведення бойових дій. Мене перевели медиком в мінометну батарею, де я і зараз залишаюся нести службу. Свого сина я бачила ще 24 лютого, коли його евакуювала й везла до своїх друзів у Дніпро».
Указом від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Президент України оголосив загальну мобілізацію на території всіх областей України та міста Києва. 22 травня Верховна Рада за подання Президента продовжила строк проведення загальної мобілізації ще на 90 діб, тобто до 23 серпня. Як відбувається мобілізація медиків, зокрема жінок, як діяти після отримання повістки та хто не може бути мобілізованим.
Зі змісту: «Оксана Гук – дипломована медикиня, успішна бізнесменка і депутатка Калуської міськради взялася за зброю – служить в 102 бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківської області».
«Не передбачалося що маленькі жінки будуть служити» : відео / інтерв’ю Олександри Клітіної з бойовим медиком Іриною ; Кyiv Рost. Війна. – Дата публікації: 21.07.2022. – Режим доступу: https://www.kyivpost.com/uk/multimedia/video. – Дата звернення: 28.09.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Ірина, служила бойовим медиком під Лисичанськом до того, як російська армія захопила місто. Ірина розповіла про службу в Збройних Силах України, також підкреслила важливу роль волонтерів на фронті».
Олехнович Анастасія. «І звідки у ній було стільки хоробрості? В її-то 25 років?». – Дата публікації: 24.03.2022. – Режим доступу: https://armyinform.com.ua/2022/03/24/i-zvidky-u-nij-bulo-stilky-horobrosti-v-yiyi-to-25-rokiv/. – Дата звернення: 06.05.2022. – Назва з екрана.
Бойові будні медика Катерини Вікторівни Ступницької під час боїв у березні 2022 р. в Київській області.
Зі змісту: «Історію дівчини, яка бореться із самою смертю й вивозить хлопців і дівчат з нульового пекла розповів журналістам УП.Життя Ярослав Галас. Ця надзвичайна й смілива дівчина – бойова медикиня 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Діана Кукурудзяк. Її медичний мундир уже заслужено прикрашає орден За мужність III ступеня, виданий указом Президента».
«Я знала, що Путін не заспокоїться». Ветеранка АТО [Анна Ільющенкова] вступила до Одеської ТрО та організувала волонтерський штаб : відео / Ксенія Процепова ; Суспільне Новини. – Дата публікації: 18.05.2022. – Режим доступу: https://suspilne.media/240653-a-znala-so-putin-ne-zaspokoitsa-vetera. – Дата звернення: 26.08.2022. – Назва з екрана.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України до лав Одеської тероборони вступила ветеранка АТО Анна Ільющенкова з позивним "Мурка". У 2014 жінка опинилася в Іловайському котлі, потрапила до російського полону та перенесла операцію. Наразі вона служить у складі медичної частини, а також забезпечує їжею й одягом військових та переселенців.
Операторки
Зі змісту: «Військовослужбовиця Анастасія у війську вже майже десять років. Жінка працює оператором-планшетистом у Повітряних силах Збройних сил України. У 27 років Анастасія вирішила підписати контракт у війську. Сину на той час було понад три роки. "У мене є вся інформація перед монітором, – розповідає жінка. Ми на екрані бачимо територію України та суміжні держави. Як тільки ракета чи літак починає рух в напрямку тієї чи іншої області, вмикається система оповіщення. Ми знаємо точно, коли відбувається пуск ворожої ракети. І приблизно розуміємо траєкторію польоту. Проте кінцеву ціль випущеної ракети досить складно визначити, бо вона може відхилитися від зазначеного шляху. Насправді це складна робота, бо постійно треба бути зосередженим, не відриватися і приймати правильні рішення. Найскладніше – коли ситуація в небі змінюється дуже швидко, коли бачиш повітряні цілі противника, які рухаються над територією України й несуть потенційну загрозу. Ця робота – для витривалих та емоційно стійких людей".
Жінки на війні. «Кажуть, що я фашистка, бо підтримую Азов» – історія Катерини Тьошиної, яка служить в ЗСУ з 18 років / ред. Кіра Гіржева ; фот. особистий архів К. Тьошиної. – Дата публікації: 01.06.2022. – Режим доступу: https://life.nv.ua/ukr/lyudi/yak-zhinki-viyskovi-zahishchayut-ukrajinu-istoriya-katerini-toshinoji-novini-ukrajini. – Дата звернення: 12.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Катерина Тьошина, позивний «Мавік». Діюча військовослужбовиця ЗСУ. Бойовий медик в 54-му окремому розвідувальному батальйоні ім. Михайла Тиші, виконує обов'язки оператора БПЛА (дрона), аеророзвідниця. Катерина пішла на війну, коли їй було всього 18 років. З 2014 року і до сьогодні – служить Збройним силам України і українському народові – це її покликання. Я навчалась тоді в «меді» – закінчила Дніпропетровське медичне училище і проходила практику в лікарні ім. Мечникова. Якраз це був 2013–2014 рік, коли я залишилася там як доброволець-медик і допомагала медсестрам та лікарям. Згодом я пішла в Госпітальєри. Аеророзвідка – це те, чому я сама навчалася. Я дивилася в ютубі як це робити і сама розбиралася у всьому. Знаходжуся не офіційно на цій посаді – просто вилітаю, бо можу це робити».
«Стугна» влучає відразу : [про операторку протитанкової зброї Тетяну Чорновол] // Михайлюта О. О. Відсіч. Хроніка битви за Україну. – Київ, 2022. – С. 78-79.
Зі змісту: «Стугна» зіграла велику роль особливо у перші місяці війни. Я не буду говорити тільки про Київ, бо вона відзначилася на всіх фронтах. От я зараз біля Кривого Рогу, то там перші БМП були підбиті зі «Стугни» прямо з дахів будинків. І, повірте, це має дуже великий психологічний вплив на ворога. «Стугну» дуже бояться вороги, бо вона сіє паніку».
Журналістка, операторка ПТРК Т. Чорновол з 24 лютого 2022 р. воює на передовій з українською «Стугною». Вона розповідає як працюється з установкою, за яку сама боролась, як відбувались бої, як жінці на війні, і як виросли українські командири.
Парамедикині
Барсукова Олена. «Ти тут не жінка, бо війна не має статті»: Маргарита Рівчаченко про службу в теробороні та допомогу армії. – Дата публікації: 08.03.2022. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2022/03/8/247712/. – Дата звернення: 31.05.2022. – Назва з екрана.
Маргарита Рівчаченко – журналістка та піарниця родом з Харкова, сьогодні живе і працює в Києві. З початку війни доєдналася до територіальної оборони столиці. Виконує обов’язки молодшого медичного персоналу – допомагає в лікуванні хворих, а також займається пошуком медикаментів та обладнання для свого підрозділу.
Зі змісту: «Коли розпочалася російська інтервенція, вона вивчала тактичну медицину. Пізніше почала викладати тактичну медицину бійцям, навіть розробила курс для тих, хто виїжджав на фронт відразу після Революції Гідності. Вона стала їздити на фронт. Побачила, що там бракує досвідчених парамедиків. І вирішила, що буде більш корисна там, ніж в тилу. Тоді ж їй дали позивний "Тайра". А коли зібрала свою команду, то та отримала назву "Ангели Тайри". Юлію Паєвську бійці самопроголошеної "ДНР" затримали 15 березня на блокпості в селищі Мангуш, що в 15 кілометрах від Маріуполя, коли вона допомагала евакуюватися жінкам та дітям. Понад два місяці росіяни утримували в полоні українську парамедикиню "Тайру". 17 червня "Тайру" звільнили з полону».
Енциклопедії в 5 років, історичні книжки, писання віршів і малювання. Про звільнену з полону "Пташку" [Катерину Поліщук] розповідає мама / Анастасія Ізвощікова ; Суспільне Новини. – Дата публікації: 23.09.2022. – Режим доступу: https://suspilne.media/284653-enciklopedii-v-5-rokiv-istoricni-knizki-pisanna-virsiv-i-maluvanna-pro-zvilnenu-z-polonu-ptas. – Дата звернення: 24.09.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Про свою доньку, яка була на "Азовсталі" парамедиком, яка співала під час обстрілів і цим підтримувала бойовий дух своїх побратимів розповіла мати Катерини Поліщук ("Пташки") Світлана Поліщук. 21-річна Катерина Поліщук вчилась у Тернопільському мистецькому фаховому коледжі. Випустилась з відділення співу у 2020 році. У коледжі її впізнали, коли на початку травня захисник Маріуполя виклав у соцмережі відео, на якому дівчина зі зброєю, у підземеллі "Азовсталі", співає патріотичну пісню. Катерина працювала у військовому госпіталі на Луганщині. З листопада 2021 року вона в складі "Госпітальєрів" була на Донеччині. Надавала медичну допомогу як парамедик військовим і цивільному населенню. У травні Катерина разом з іншими українськими захисниками потрапила в полон росіян. Чотири місяці про місцеперебування дівчини нічого не було відомо».
Жінки на війні. «В Бучі були не буряти, а російська армія» – як доброволиця Анастасія Розлуцька відправилася з Міністерства на фронт /ред. Кіра Гіржева ; фот. НВ. – Дата публікації: 04.06.2022. – Режим доступу: https://life.nv.ua/ukr/lyudi/yak-zhinki-viyskovi-zahishchayut-ukrajinu-istoriya-paramedika-anastasiji-rozluckoji-novini-uk. – Дата звернення: 12.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Анастасія Розлуцька – парамедик-доброволиця, кандидат політичних наук, засновниця курсів з вивчення української мови і платформи "Є-Мова", менеджерка проекту "Є-data" в Міністерстві фінансів. «Про те, що моє місце на фронті, я вирішила набагато раніше, ніж 24 лютого. Ще до повномасштабної війни інтуїція підказувала, що треба йти готуватися. У 2021 я навіть їздила на полігон один раз і пройшла курси парамедика в Госпітальєрах. Ми маємо чітко озвучувати, з ким воюємо. Це російський солдат, російська армія і росія. Це не орки якісь безликі, це не буряти, не чеченці, і не інші національності, які входять в російську федерацію. Це треба чітко артикулювати і не розмивати ось ці сенси і поняття. Це їм дуже вигідно, що тут були проти нас буряти в Бучі. Та не були це буряти в Бучі – це були росіяни і російська армія, яка чинила безчинства».
Жінки на війні. «Хлопець вже помер, а на його телефоні від мами 28 пропущених». Парамедик «Кава» розповідає, як рятує поранених на фронті / ред. Кіра Гіржева ; фот. НВ. – Дата публікації: 14.06.2022. – Режим доступу: https://life.nv.ua/ukr/lyudi/yak-zhinki-viyskovi-zahishchayut-ukrajinu-istoriya-paramedik/ a-oleni-y/. – Дата звернення: 12.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: "Олена Ємельянова – парамедик з Дніпра, у мирний час власниця кав’ярні. Я на війні з 2016 року, починала з волонтерства у шпиталі у Дніпрі. Пішла на курси парамедиків у медичний батальйон Госпітальєри, записалась і вирішила суто для себе навчитися, щоб знати протоколи. Після кількох днів у Києві я таки повернулась у Дніпро і вже майже три місяці є начмедом української добровольчої армії. Медичний батальйон Госпітальєри завжди разом з Українською добровольчою армією. Ми розуміємо, за що боремось і сподіваємось, що українці також цінують це».
Зі змісту: «Бойова пташка, парамедикиня, молодша сержантка – Ластівка родом із Запоріжжя. До війни займалася творчістю малювала, писала книги. Про те, як вона стала бойовим медиком, який перебуває на лінії вогню в найгарячіших точках на сході нашої країни, про те, що відчуваєш, коли на тебе прямим наведенням працює танк, та як, незважаючи ні на що, продовжуєш будувати плани на майбутнє, Ластівка розповіла в інтерв’ю. На службі я займаюся наданням домедичної допомоги просто на полі бою. Зараз я вже звикла носити важкий бронежилет, каску, автомат, боєкомплект, рюкзак і сумку медика, хоча це половина моєї ваги. Постійно щось вражає. Але мабуть, найбільше вразило нелюдське ставлення росіян до українців. Я бачу, як вони ставляться до цивільних на окупованих територіях – просто як до худоби, і це жахливо. У мене є плани на майбутнє. Я хочу потім видати книгу. І не одну. Сила українців у єдності. Сила українців – незламна. Ми всі маємо триматися одне одного. І вірити в себе й у свою перемогу».
Жінки на фронті: 10 запитань військовій парамедикині Рівчаченко / шеф-ред. Катерина Попова ; ELLE Україна. Жінки на фронті. – Дата публікації: 07.07.2022. – Режим доступу: https://elle.ua/ludi/interview/zhinki-na-fronti-10-zapitan-viyskoviy-paramedikini-margariti-rivchachenko/. – Дата звернення: 03.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Що ви хочете сказати сьогодні українцям та світу? Хочу сказати: «Дякую». Бо щоразу, коли бачу ту вдячність ЗСУ від народу, хочеться віддячити тим же. А ще хочу сказати, що нам буде важко. Дуже важко. Протягом великого проміжку часу».
Зі змісту: «Аліна Михайлова, доброволиця Першої окремої штурмової роти ДУК «Правий сектор», громадська активістка та депутатка Київської міської ради. На війну я пішла як боєць у 2016 році. До того була волонтером. Зрозуміла, що відчуваю, що роблю замало. Що для перемоги моєї держави можу робити більше. Пройшла курси парамедиків і поїхала на першу ротацію в Широкине. На сьогодні я координую медицину на фронті у своєму підрозділі, працюю на евакуації. Також займаюся всіма паперами, які потрібні для перебування підрозділу на лінії фронту, трохи допомагаю командиру з побутовими питаннями батальйону».
Жінки у війні: Пташка – військова, яка незламно заспівала на «Азовсталі» : відео / журнал «Українки». – Режим доступу: https://ukrainky.com.ua/zhinky-u-vijni-ptashka-vijskova-yaka-nezlamno-zaspivala-na-azovstali/. – Дата звернення: 28.07.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Відео з її виконанням повстанської пісні у маріупольському підземеллі стало вірусним і вразило всіх українців. На відео дівчина зі зброю в руках у повній темряві, разом з побратимами у підземеллі «Азовсталі» зворушливо співає «Зродились ми великої години». Вона не просто співає, вона заряджає – і втомлених бійців поруч, і всю Україну. Вона – наче образ дівчини-янгола посеред маріупольського армагедону. Усі назвали її Пташкою – за ніжний голос, мелодійний спів. На передову дівчина пішла ще рік тому, у 2021 році. Спершу закінчила курси – стала військовим медиком, а потім мобілізувалася і одразу в зону активних бойових дій на Донеччину».
Звільнена з полону Тайра: Мені одразу сказали – жити ти не будеш : відео /ексклюзивне інтервʼю Ю. Паєвської DW. – Дата публікації: 01.07.2022. – Режим доступу: https://www.dw.com/uk/zvilnena-z-polonu-taira-meni-odrazu-skazaly-zhyty-ty-ne-budesh-01072022/av-62332733. – Дата звернення: 05.07.2022. – Назва з екрана.
Паєвська Юлія Георгіївна (19 грудня 1968, Київ) –українська волонтерка, доброволець, військовослужбовець, (позивний «Тайра», «Габрієл»), парамедик, командир підрозділу «Янголи Тайри». Дизайнер, президент федерації айкідо «Мутокукай-Україна». Вона провела в російському полоні 3 місяці. Шанси на обмін були примарні. Та все ж 17 червня її вдалося визволити.
Максименко Олена. Колишня росіянка Анастасія Леонова, доброволець-парамедик ЗСУ. Світ став іншим після того, що ми пережили / Новинарня. Війна. – Дата публікації: 13.06.2022. – Режим доступу: https://novynarnia.com/2022/06/13/aleonova/. – Дата звернення: 26.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Російські окупанти продовжують штурмувати «Азовсталь». Ворог атакує завод різними способами і спрямував на нього авіацію, артилерію та піхоту. У Маріуполі йдуть важкі бої. Українські воїни під щільним вогнем хоробро тримають оборону. У короткі миті тиші їхній бойовий дух піснею підтримує «Пташка» – захисниця, героїзм якої дивує мільйони. У підземеллях «Азовсталі» – третього металургійного підприємства нашої держави, бійці гуртом виконують повстанські пісні «Зродились ми великої години» та «Батько наш Бандера». Заспівує композиції усміхнена захисниця Катя – 21-річна дівчина, у грудях якої за словами всіх, з ким нам вдалось поспілкуватись, з дитинства горить неймовірної сили любов до Батьківщини! Своїм голосом красуня-військова підкорила соцмережі за лічені години. Нескореністю й міццю наших Героїв почав захоплюватись весь світ!»
Зі змісту: «З російського полону Україна повернула 215 осіб. Загалом, це військовослужбовці, прикордонники, поліцейські, моряки, нацгвардійці, бійці територіальної оборони, митники, цивільні».
Скотнікова Ольга. Кулеметниці, механіки, командири та медикині – киянки на передовій у статті The Washington Post / фот. Хайда Левин. – Дата публікації: 04.07.2022. – Режим доступу: https://vechirniy.kyiv.ua/news/68547/. – Дата звернення: 15.07.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Від початку війни кількість українок, які йдуть служити до ЗСУ, різко зросла. На фото – Аліна Михайлова, депутатка Київради».
Українки на війні. Жінки оберігають Україну. – Режим доступу: telegraf.com.ua/ukr/ukraina/2022-04-22/5703084-kogda-eti-zhenshchiny-prosyat-chto-to-sdelat-delayte-podborka-krasavits-ukr. – Дата звернення: 15.07.2022. – Назва з екрана.
Медик, інструкторка з тактичної медицини, помічниця фонду «Повернись живим», заступниця директора бюджетної установи Український ветеранський фонд, обличчя проєкту «Реаніметро" Маша Назарова; медик, раніше – волонтерка загонів Червоного Хреста України, інструкторка з тактичної медицини, одна зі співзасновниць проєкту «Реаніметро» Міла Макарова; співзасновниця проєкту «Реаніметро», зараз парамедик у Госпітальєрах Кіра Нечай; депутат Київради, парамедик Аліна Михайлова; журналістка, волонтер Анастасія Рокитна; журналістка, волонтер, координатор Фонду «Притули» Меланія Подоляк.
«Як можна їхати туди, звідки всі тікають?!": як парамедикиня рятує військових та мріє шити одяг. Обличчя оборони України: Юлія Куба, дизайнерка, волонтерка, парамедикиня / Олена Пріхно ; Рубрика. Спецпроєкти. – Режим доступу: https://rubryka.com/article/yulia-sidorova-kuba/. – Фот. – Дата звернення: 01.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Юлія Сідорова з позивним "Куба" — відома особистість у військових та волонтерських колах. Саме цій парамедикині, у минулому одній із засновниць медичної служби "Ульф", Сергій Жадан присвятив свій вірш "Госпітальєрка". Після трирічної перерви дівчина повернулася до військової справи: зараз вона керує медичною службою Жіночого Ветеранського руху "Veteranka" та захищає нашу країну в лавах бойового підрозділу "Кракен".
Як українські жінки-військові боронять нашу країну та рятують життя на передовій: 10 вражаючих історій / Катерина Попова, Леся Пахарина ; ELLE Україна. Жінки на фронті. – Дата публікації: 02.08.2022. – Режим доступу: https://elle.ua/ludi/novosty/yak-ukrainski-zhinki-viyskovi-boronyat-nashu-krainu-ta-ryatuyut-zhittya-na-peredoviy-10. – Дата звернення: 24.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Під час війни жінки взяли на себе величезну відповідальність: одні – за родини й дітей, виїхавши за кордон та допомагаючи в тилу, багато інших – на фронті, взявши в руки зброю та поїхавши в найгарячіші точки бойових дій, щоб захищати свої сім’ї та Батьківщину. Чесні, щирі, незламні, вони руйнують усі гендерні стереотипи та власним прикладом доводять, що для українських жінок немає нічого неможливого: військовий психолог Вікторія Кравченко, парамедикиня Маргарита Рівчаченко, стрілець Олександра, парамедикиня Аліна Михайлова, парамедикиня Ластівка, снайперка Євгенія Емеральд, військова Христина, командир взводу Юлія Микитенко, кулеметниця Оксана Рубаняк, парамедикиня Ірина Цибух, молодша сержантка Катерина Бабіч».
Розвідниці
Жінки на війні. «У наказів гендеру немає» – історія розвідниці Аліни Гордєєвої / ред. Кіра Гіржева ; зап. Юлія Янчар ; фот. Аліна Гордєєва. – Дата публікації: 31.05.2022. – Режим доступу: https://life.nv.ua/ukr/lyudi/yak-zhinki-viyskovi-zahishchayut-ukrajinu-istoriya-rozvidnici-alini-gordyeyevoji-n. – Дата звернення: 01.09.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Серед наших героїнь – бойові медики, парамедики, доброволиці, інструкторки з тактичної медицини, радіотелефоністки, аеророзвідниці і командирка протитанкового та гірсько-штурмового відділення. Аліна Гордєєва – санітарний інструктор, розвідниця. До війни – менеджерка з управління проєктами у фармацевтичній компанії. За спостереженнями дівчини, жінок в арміії в порівнянні з 2014 роком значно більше, і на різних посадах – від штабних, які займаються зв’язком, до дівчат на бойових посадах, в аеророзвідці, снайперок».
Жінки на війні. «Українці повинні прийняти, що війна з нами назавжди» – морська піхотинка Ярина Чорногуз / ред. Кіра Гіржева ; фот. з особистого архіву Ярини Чорногуз. – Дата публікації: 25.07.2022. – Режим доступу: https://life.nv.ua/ukr/lyudi/yak-zhinki-viyskovi-zahishchayut-ukrajinu-istoriya-morskoji-pihotinki. – Дата звернення: 12.08.2022. – Назва з екрана.
Ярина Чорногуз – морська піхотинка, письменниця, громадська активістка, закінчила Києво-Могилянську академію – літературознавство і філософія, мама 6-річної доньки. Громадська активістка 2019 року пішла парамедиком у Госпітальєри, а потім підписала контракт із ЗСУ. Уже другий рік знаходиться у розвідувальному батальйоні морської піхоти.
Саперки
Барсукова Олена. «Бронік на нормальних грудях – це важко». Історії про будні жінок у війську від Лесі Литвинової та Анастасії Леонової. – Дата публікації: 10.09.2022. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2022/09/10/250388/. – Дата звернення: 29.09.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Волонтерка і засновниця фонду "Свої" Леся Литвинова служить у саперному взводі разом із чоловіком. А сомельє, колишня дайверка і парамедикиня Анастасія Леонова приїхала з Росії ще у 2014 році. У 2015 році вона навчала українських бійців такмеду, а потім повернулася до цивільного життя, але з 24 лютого була змушена вдягти форму знову. Поки не маю українського громадянства. З 6 березня я – інструктор тактичної медицини та старший парамедик підрозділу ЗСУ».
Зі змісту: «Жінка-саперка набирається досвіду у полях Київщини: 30-річна Марина, військова з 13-річним досвідом, освоїла фах сапера і вже виконує бойові завдання».
Зі змісту: «30-річна Марина вже виконує бойові завдання з підриву небезпечних боєприпасів, які піротехніки й досі тисячами знаходять на території Київської області. Марина – «Майор» на курсах, а в команді саперів – підлегла. Нацгвардійка отримала такий позивний в навчальному центрі Косово. Там вона вчилась фаху сапера. Жінка має 13-річний досвід військової».
Макей Людмила. Розмінування по-балканськи. Як у Косові українки стають саперками / Людмила Макей ; Geneva Solutions ; фот. Людмила Макей. – Дата публікації: 16.05.2022. – Режим доступу: https://genevasolutions.news/ukraine-stories/%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1. – Дата звернення: 26.08.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Анастасія – одна з восьми українок, які навчаються у Школі знешкодження вибухонебезпечних предметів та розмінування MAT Kosovo EOD & ERW в місті Пея. Ще одна представниця військової династії – Марина, старший офіцер інженерної служби. Вона служить у Національній гвардії України, має звання капітана. Під розлогим навісом сидить сіроока молода жінка: спортивна статура, бейсболка хакі, патріотичний манікюр із жовто-блакитним візерунком. Це Катерина зі Слов'янська».
Снайперки
Зі змісту: «Військовослужбовець 132-го окремого розвідувального батальйону ДШВ ЗС України на псевдо «Віскас» ще з дитинства знала, чим хоче займатися. А з початком російсько-української війни це бажання тільки посилилось. Селекція, навчання, ретельна підготовка і перша ротація до району проведення ООС. Про особисту зброю, з якою працює, про роботу у парі та специфіку роботи в сучасних умовах війни».
Зі змісту: «Євгенія Емеральд із позивним Жанна д’Арк – молодший лейтенант, снайперка полку спеціального призначення НПУ «Сафарі» та єдина жінка в чоловічому колективі. До 24 лютого Євгенія була успішною підприємницею, займалася ювелірною справою. За місяць до війни я придбала ящик патронів для всіх видів своєї зброї. Мене вразив наш український народ. Війна дуже згуртувала нашу націю, показала, хто є справжній українець».
Осадча Яна. «Найкращі воїни – завжди роздовбаї». Снайперка Олена Білозерська про службу в ЗСУ та перспективи війни / Яна Осадча ; Українська правда. Життя. – Дата публікації: 17.04.2022. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2022/04/17/248251. – Дата звернення: 31.05.2022. – Назва з екрана.
Олена Білозерська – журналістка, блогерка, а ще – професійна військова, офіцерка, снайперка. Воювала в Добровольчому Українському корпусі "Правий сектор" у 2014–2015 рр., потім 2016–2017 рр. в – УДА (Українська добровольча армія), далі вивчилась на офіцера і в 2018 пішла в ЗСУ.
Прус Марія. "У нас не тільки чоловіки хоробрі, а й жінки теж" – історії українок на війні [Євгенії Емеральд, Ярини Чорногуз, Катерини Приймак] / Марія Прус. – Дата публікації: 18.04.2022. – Режим доступу: https://ukrainian.voanews.com/a/6532945.html. – Дата звернення: 15.06.2022. – Назва з екрана.
Самсонов Даніїл. Я не дівчинка, я – військовослужбовець: історії українських захисниць на війні : відео / Даніїл Самсонов ; Вікна. Жінки на війні. – Дата публікації: 18.05.2022. – Режим доступу: https://vikna.tv/video/lyudy/ya-ne-divchynka-ya-vijskovosluzhbovecz-istoriyi-ukrayinskyh-zahysnycz-na-vijni//. – Дата звернення: 01.10.2022. – Назва з екрана.
Зі змісту: «Учителька патріотичного виховання з Вінниці Юлія Щербань (військовослужбовець). Вона – мама, а це ще одна причина, для кого служити та кого захищати. Війна не застала зненацька і киянку Анну. У цивільному житті вона лікарка, досліджує препарати для онкохворих. Усі вісім років війни жінка волонтерила для українських десантників. Два роки тому зважилась і на бойову підготовку. Анна ретельно вчилася стріляти та нині впевнено тримає в руках і гвинтівку, і карабін, і снайперський кулемет. Цей досвід не про брязкання зброєю, а про власну психологічну готовність до бою».
Зі змісту: «23-річна Олександра Самсонова – мужня українка, риси обличчя якої схожі на зовнішність Анджеліни Джолі. В мережі її назвали українська Лара Крофт. У тому, що буде повномасштабна війна, дівчина не сумнівалася і почала готуватись до вторгнення ще три роки тому».
Зі змісту: «Найперше завдання, з яким чудово справляються усі снайпери – деморалізація живої сили противника. Ідеальна ціль для снайпера – ворожий офіцер чи кулеметник. А часто буває і зовсім без стрільби – розвідка, коригування вогню, просте спостереження з позицій. Снайпінг від самого початку вважався «жіночою» професією. А зараз вже повно і кулеметниць, і артилеристок, навіть танкістки є».
Зі змісту: «Олена пішла на війну в 2014-му, практично в перші ж дні, звичайним стрілком разом з чоловіком – одним з командирів добробату. А зараз за званням старша за нього: вона – офіцер Збройних Сил України, лейтенантка, командирка другого вогневого взводу самохідної артилерійської батареї в 503-му окремому батальйоні морської піхоти і в минулому одна з кількох на всю Україну жінок-снайперок».
Укладач: Науково-бібліографічний відділ
