Національна історична бібліотека України

Український тканий рушник

19 листопада 2022 р. 10:21

«Шануйте, друзі, рушники,
Квітчайте ними свою хату –
То обереги від біди.
Шануйте ті, що дала мати.
Готуйте дітям з чистої роси,
Щоб легко їм в житті здолати
Похмурі та скрутні часи.
Шануйте, друзі, рушники!»

А. Малишко

Витоки народних традицій ткання рушників губляться в далекій давнині і з цієї причини мають важливе значення в нашій загальній суспільній культурі. Як правило, ткані рушники мають орнаментне заповнення по всій площині тканини і тому представляють науковий інтерес для дослідників, адже орнаментика є важливим інформативним джерелом, що таїть в собі давні духовні і світоглядні знання її першотворів, тобто наших пращурів. Навіть за відсутності візерунку рушник виконує обрядову роль і є носієм повідомлення, знаком, у вузькому розумінні – мовою.

Рушник є уособленням дороги, земного шляху, і вірним супутником людини на всіх її обрядових порогах. Це був спосіб комунікації між родами, спосіб захисту оселі та кожної людини окремо. До народження для немовляти ткали рушник долі, який потім зберігали протягом усього життя.

Творча династія Пособчук-Верес

Найкращі традиції Іванківського ткацтва на Київщині увібрала в собі славетна родина Вересів із села Обуховичі: Ганна Іванівна та її доньки - Валентина та Олена. Творчу обдарованість наслідували вони від матері Ганни Верес – Марії Пособчук (1890 - 1992). Проста селянка, Марія Маркелівна не вміла читати й ледве писала своє прізвище, однак не мала собі рівних у розумінні ткацької науки. Тому і стала учасницею Першої української виставки народного мистецтва у 1936 році.

Односельці вважали Марію Пособчук найкращою ткалею. Вона вражала небаченими мотивами і надзвичайно складною технікою ткання, а традиційну для Полісся триколірну гаму збагатила «райдугою барвів життя».

Ганна Іванівна Верес – видатна майстриня художнього ткацтва, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка і одна з найяскравіших представниць відомої ткацької династії Пособчук-Верес.

Внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на Київщині окупантами було зруйновано 79 пам’яток культурної спадщини. Серед постраждалих об’єктів – Іванківський історико-краєзнавчий музей, де зберігалися роботи мисткині. У пожежі, що спалахнула внаслідок обстрілу, частина унікальних полотен втрачена.

У лютому-березні 2022 року постраждав від рашистських обстрілів і Музей ткацтва в Обуховичах, створений 1983 року зусиллями майстрів та ентузіастів. У приміщенні вибиті майже усі вікна, пошкоджений і протікає дах, подекуди осколками перебиті віконні рами та побиті стіни. В цьому закладі культури також зберігається творчий доробок обуховицьких майстринь, адже здавна Обуховичі вважали головним осередком узористого ткацтва на Київському Поліссі.

«І на оновленій землі…»

Серед експонатів, які вціліли після російської навали в Музеї ткацтва в Обуховичах, є дуже цікаві та рідкісні речі – елементи одягу початку ХХ ст., ткані рушники та серветки, особистий одяг Ганни Верес, твори та ескізи до творів її доньок – Олени та Валентини Верес.

Обухівчани з гордістю відносяться до своїх традицій. У багатьох родинах і нині зберігаються ткані рушники, а в деяких оселях і ткацькі верстати. Навіть Герб села і той оздоблений зображенням янгола з тканими візерунками на одязі та крилах. А ім’ям Ганни Верес названа одна з вулиць села.

Чимало робіт династії ткаль збереглись у Національному музеї народного декоративного мистецтва України, Національному музеї Тараса Шевченка та інших музейних установах України. Мистецький проєкт «І на оновленій землі…», здійснений у серпні-вересні у Національному музеї Тараса Шевченка презентував роботи творчої династії Пособчук-Верес, які збереглись в музейних колекціях.

100-річчя Сергія Нечипоренка (1922–2014)

Одним визначних митців, який своє творче життя присвятив українському художньому ткацтву, є Сергій Григорович Нечипоренко – народний художник України, професор, мистецтвознавець, педагог, дослідник. Понад 60 років трудового життя він присвятив справі вивчення, збереження та розвитку традиційних технік художнього ткацтва, його стилістики та орнаментики.

19 вересня цього року в Україні відзначали 100-річчя від дня народження художника, який протягом довгого творчого життя створив понад 2000 композицій для художнього ткацтва. Значним є внесок художника у розвиток рушникового мистецтва України. Створені Сергієм Григоровичем рушники всі різні за орнаментикою, колористикою, але кожен вражає завершеністю композиції, красою і неповторністю.

Народився Сергій Григорович у с. Пролетарське (нині Поліське) Чернігівської обл. У 1941 р. закінчив Кролевецький художньо-промисловий технікум. У 1947–1950 рр. навчавсяу Всесоюзному інституті текстильної та легкої промисловості. В 1947–1951 рр. викладав у Київському республіканському художньо-промисловому училищі (за його участі відновлено відділи декоративного мистецтва). В 1951–1979 рр. працював старшим художником, а згодом начальником відділу декоративного ткацтва та килимарства Центральної художньо-експериментальної лабораторії Укрхудожпрому.

Понад 20 років Сергій Нечипоренко викладав у Київському Державному інституті декоративного мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука (нині Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука) на факультеті художнього ткацтва, засновником якого він був.

Підсумком творчого життя видатного художника стали видані ним книжки «Українські тканини та килими України»(2005), «Український килим» (2007), «Мої берегині» (2007), «Українська вишивка» (2007), «Українська вибійка» (2010).

У колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва, в якому цьогоріч відбулась ювілейна виставка митця,зберігається 272 твори художника – тематичні панно, декоративні тканини, рушники, плахти тощо.

Сергій Нечипоренко не тільки удосконалив технологію українського ткання, запропонував власні орнаменти, але і сприяв організації ткацького промислу в різних регіонах України.

Кролевецькі рушники – «тканий бренд Полісся»

Творчий шлях Сергія Григоровичабув тісно пов’язаний з найвідомішим осередком узорного ткацтва на Україні, розташованим у м. Кролевець, Сумської області. Ткацтво в Кролевці розвивалось з часів заснування міста, недарма на міському прапорі і нині ми бачимо зображення славетного кролевецького рушника.

Найбільшу популярність такі рушники мали в Україні у другій половині ХIX століття, оскільки були обов’язковим елементом весільних обрядів Сумщини, Полтавщини, Чернігівщини. Вироби місцевих майстрів мали успіх і за кордоном, за що отримали почесні медалі на виставках у Парижі, Лондоні, Барселоні.

З розвитком ткацтва та створенням в місті Кролевець фабрики художнього ткацтва виникла потреба у більш кваліфікованих робітниках, тому у 1928 році на теренах ремісничої школи було створено технікум художніх промислів з 4-річним терміном навчання. Саме в цьому навчальному закладі отримав свою першу художню освіту Сергій Нечипоренко.

«Я, коли навчався перед війною в Кролевецькому художньо-промисловому технікумі, то майже нічого не чув про місцеву орнаментику. Переважно нас учили оформленню тканин у Вавилоні, Єгипті, Франції... Але я й досі завдячую своєму вмінню моїм викладачам… Не знаю, чому, та я відразу почав не просто малювати, а «проектувати», як тоді казали, місцеві рушники. Мені вони подобалися ще вдома, а тут, у технікумі, я ними цілком захопився…», – згадував Сергій Григорович.

Згодом, здобувши вищу освіту та чималий досвід, Сергій Нечипоренко з 1950 року працював у Центральній художньо-експериментальній науково-дослідній лабораторії Укрхудожпрому. В цей час митець плідно співпрацював з Кролевецькою фабрикою художніх виробів та чимало проєктів тканин і тканих виробів впроваджував на цьому підприємстві.

Особливої популярності набули кролевецькі ткані рушники, створені у техніці переборного ткацтва, які стали називати «тканий бренд» Полісся. Упізнати цей рушник можна серед сотень інших – поєднання білого та червоного кольорів з густим орнаментом.

Варто також згадати, що «Кролевецькі ткані рушники», занесені у 2013 році до Національного списку елементів нематеріальної культурної спадщини України».

Більше про ткані рушники ви зможете дізнатися замовивши книги з фонду Національної історичної бібліотеки України:

Андрушко, Людмила Миколаївна. Український рушник – поліфункціональний сакральний твір народного мистецтва (функція, типологія, семантика і художні особливості) : автореферат дис. ... канд. мистецтвознавства : 17.00.06 / Л. М. Андрушко ; Львівська національна академія мистецтв. – Львів, 2009. – 18 с.

Берегиня рушникового дива Світлана Китова / Черкаська обл. б-ка для юнацтва ім. Василя Симоненка. – Черкаси, 2009. – Аркуш складений втроє. – (Постаті у дзеркалі бібліографії).

Боряк, Олена Олександрівна. Ткацтво в обрядах та віркваннях українців (середина XIX - початок XX ст.) / О. О. Боряк ; Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім М. Т. Рильського НАН України. – Київ, 1997. – 192 с. : іл.

Жук, Адам Купріянович. Сучасні українські художні тканини / А. К. Жук ; АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. - Київ : Наук. думка, 1985. - 118 с. : іл.

Кролевецькі рушники : З історії художнього ткацтва на Кролевеччині / голов. ред. Т. П. Шейна ; упоряд. С. М. Малиношевська. – Кролевець ; Лебедин : Білий лебідь, 2002. – 59 с. : іл.

Кролевецькі рушники: історія, семантика, технологія / Кролевецька райдержадмін. Від. культури, Музей кролевецького ткацтва ; авт.-упоряд. І. О. Пурига. – Суми : Триторія, 2018. – 38 с. : кол. іл.

Кролевецькі ткані рушники : період. бюл. «Нематеріальна культурна спадщина України» = Woven towels of Krolevets ; periodical publication «Intangible cultural heritage of Ukraine» / М-во культури України, Укр. центр культур. дослідж. ; Райдержадмін. Кролевецького р-ну Сумської обл. – Київ, 2017. – 14 с. : фот. – Текст укр., англ.

Музей кролевецького ткацтва. Ткані рушники кінця XIX– початку XX століття = The Museum of Krolevets Weaving. Woven towels (rushnyks) of late XIX – early XX century : альб. / Від. культури Кролевец. райдержадмін. Сумської обл ; Рай. комунал. закл. «Музей кролевецького ткацтва» ; упоряд.: Г. К. Ніжнік, І. О. Пурига, В. В. Гецевич. - Кролевець, 2017. – 44 с. : іл.

Рушники Наддніпрянської України : альб. / упоряд. Т. Лозинський ; авт. вступ. ст. : І. Яніна, Ю. Мельничук. – Львів : Ін-т колекціонерства укр. мистец. пам’яток при НТШ, 2017. – 375 с. : іл. кольор. – (Укр. нар. мистецтво).

Українські рушники. – Нью-Йорк : Український музей, [1981]. – 24 с. : іл.

Художні промисли України / М-во місцевої промисловості УРСР. – Київ : Мистецтво, 1979. – 254 с. : іл. – Текст парал. укр., рос. та англ. мовами.