Часопис «Основа», як джерело історико-краєзнавчих досліджень. Випуск 5

31 липня 2022 р. 14:40

«Вісті із Кременчуга»: подорожні записки О. Переходовця
в часописі «Основа»

Історія населених пунктів України – культурний спадок нашого народу: все, що відбувалося в містах, містечках та селах, – повною мірою відображається на сучасному розвитку держави.

Часопис «Основа», як один з каналів поширення інформації та формування суспільної думки в Україні середини ХІХ століття, відігравав значну роль: він був важливим тогочасним джерелом інформування суспільства щодо висвітлення питань історії, державної політики, української мови, літератури, освіти, етнографії тощо. Дослідження журналу завжди знаходяться в полі зору науковців та посідають чільне місце в сучасній українській історіографії. Однак, варто відмітити, що деякі аспекти залишилися поза увагою. Зокрема, – інформація про населені пункти України, вміщена на сторінках часопису: про соціально-економічний, промисловий розвиток, інфраструктуру та навіть незначні внутрішні перипетії громади, про які ми можемо дізнатися з цього першоджерела, надають нам більше уявлення про процеси, які відбувалися у той період та в подальшому вплинули на хід історії. 

Одним із постійних дописувачів «Основи» був Олександр Кониський (1836–1900 рр.), який у 1856 році оселився у Полтаві, де спочатку служив у суді, а потім дістав адвокатську практику (більш детально його біографію описано в нашому попередньому випуску [1]). Специфіка його роботи юристом змушувала багато подорожувати Ніжинською та Полтавською губерніями. Там він спілкувався з селянами, вільними козаками, священниками, інтелігенцією. Своїми думками, враженнями від побаченого Кониський ділився у своїх творах, які публікувались, у тому числі й на сторінках часопису «Основа». Одне з таких повідомлень, яке ми знаходимо у виданні є «Вісті із Кременчуга» [2] за його авторством, під псевдонімом О. Переходовець. Скоріш за все Олександр Кониський був у Кременчуці проїздом, бо у перших реченнях своєї статті («листа до Основи») він визнає, що пише тільки те, що «вспів дізнатися прихватком». Місто Кременчук в середині ХІХ століття – один з центрів торгівлі, яка розвивалась завдяки річці Дніпро, це ж підтверджує у своїй статті Переходовець (Кониський). Він пише, що «саме місце, на якому стоїть Кременчук, – указало, чим повинні перебиваться кременчужці». У місті добре розвинена торгівля лісом, хлібними злаками, сіллю, льоном. Також є п’ять тютюнових фабрик, одну з яких відзначає Кониський – тютюнова фабрика Дурунча [3]. Існує у місті й значна кількість торгових майданів, лавок, «шинкам і ліку немає, що не ступінь, то й шинок». У статті Кониський згадує і переправу через Дніпро та розповідає, що для простого люду, чумаків сама важка пора – це весна й осінь, бо міст знімають та вантаж переправляють на байдарках, плотах і дубах. Переправа, пише автор, казенна, а плата, дуже висока, «що найменш по золотому за чумацьку хуру». Не відомо, хто збирає плату за неї, але ж «не даром уже самі поліціанти пору переправи називають своїми жнивами». Також Кониський описує Кременчук, як велике місто, але не чепурне, «будинки почорніли, вапна на них пооблуплювалося, криши пообдиралися», вулиці вимощені каменем та «без толку: каміння покладено такими здоровенними кусками, що не їхати, ні ходить гаразд не можна». Як він зазначає у своїй статті до «Основи», все це через те, що «…люд тут комерческій. Коли почують, що іде хто-небуть важний, – от поліція гукне, – на главній Херсонській улиці [тепер вулиця Лейтенатна Покладова] підметуть, підмажуть, підбілять, на живу нитку та й годі, а проїхав важний, пішло знову на старий лад» [2, С. 78]. Вулиця Херсонська – одна з найстаріших вулиць Кременчука, прокладена за планом 1774 року, була сполучною ланкою між лівим і правим берегами Дніпра: між містами Кременчук і Крюків (тепер район міста Кременчук) [4].

У Кременчуці вже на той час був телеграф, проведений до Києва, Полтави, Миколаєва та Катеринослава (тепер місто Дніпро). Через те, що Кременчук -торговельне місто, склад населення був різноманітний: українці, росіяни, німці, євреї, як пише автор, «що послідніх найбільше», взагалі населення у місті на 1859 рік складало 19 259 осіб. За даними І всеросійського перепису населення наприкінці ХІХ ст., національний склад Кременчука був таким: українці – 30,9%, росіяни – 19,25%, євреї – 46,95%, німці – 0,69%, поляки – 1,74%, білоруси – 0,45%, татари – 0,42%, інші – 0,36% [5].

Олександр Переходовець пише і про необхідність відкриття у місті дівочого училища, бо хоч є два пансіони для дівчат, але ж вони «для простого люду за дорого беруть». Як дізнався автор статті у мешканців міста, училище не відкриють, поки не зведуть місцевий банк, переписка щодо якого велася 10 років; цікаво й те, що і гроші були на цього, і громада була не проти, «да ба то проект не так написаний, то те, то друге, – той і зупиняється діло». Також у 1860 році відкрили у місті недільні школи (для хлопців і для дівчат) на яку місцевий голова виділив лише 25 карб., інші кошти збирали завдяки благодійними театральним виставам. Таким чино було зібрано більше 600 карб., які віддали «одному надежному чоловікові: він і платить щороку школам по 50 карб. проценту». Автор зазначає, що у Кременчуці існувало також повітове училище для хлопців [6] і була збудована громадська безкоштовна книгозбірня (1859 р.), у фонді, якої налічувалося до 2000 видань. Але ж вона так і не була відкрита, хоча на її розвиток виділялося 2000 карб. на рік від купецької громади.

Сьогодні Кременчук – сучасне місто, великий індустріальний центр Полтавщини, тут функціонує понад 80 промислових підприємств. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто увійшло до списку історичних населених місць України. А починалось усе з Магдебурзького права, яке місто отримало 1635 року та подальшого розвитку, про який пише О. Кониський (Переходовець) у своїй статті до часопису «Основа».

«От – и все, що дознався я [Кониський] про Кременчуг!»

Список джерел

1. Часопис «Основа», як джерело історико-краєзнавчих досліджень. Олександр Кониський (Переходовець) про організацію освіти в Полтаві середини ХІХ ст.: огляд статті на сторінках часопису «Основа» [Електронний ресурс] // Національна історична бібліотека України: офіційний сайт. – Режим доступу: https://nibu.kyiv.ua/news/246/. (Останній перегляд 07.07.2022 р.).

2. Переходовець О. [Олександр Кониський]. Вісті з Кременчуга // Основа: южно-русский литературно-ученый вестник. – 1862. – Березень. – С. 78-80.

3. Кременчуцька тютюнова фабрика Дурунча [Електронний ресурс] // Окраины Кременчука»: сайт проекту. – Режим доступу: https://okrain.net.ua/article/read/kremenchugskaya-tabachnaya-fabrika-duruncha.html?fbclid=IwAR05SYkXUIq3YtKZ9W6v6rWwY08oRKMc4s2zfOcMGcK91xr2vD6-QvCA9g8. – (Останній перегляд 04.07.2022).

4. Історія вулиці Лейтенанта Покладова (колишня Карла Маркса [Електронний ресурс] // «Окраины Кременчука»: сайт проекту – Режим доступу: https://okrain.net.ua/article/read/ulica-karla-marksa-v-kremenchuge.html. – (Останній перегляд 04.07.2022).

5. Козаченко А. Історичні часи на Полтавщині / Полтавщина. – Полтава, 1927. – С. 159 – 220. [С. 130]

6. Історія повітового училища у Кременчуці [Електронний ресурс] // «Окраины Кременчука»: сайт проекту. – Режим доступу: https://okrain.net.ua/istoriya-kremenchuga/istoriya-uezdnogo-uchilishha/. – (Останній перегляд 05.07.2022).

Джерела з бази даних «Історія міст і сіл України», які містять інформацію про місто Кременчук

Арандаренко, Николай. Записки о Полтавской губернии, составленные в 1846 году : в 3 ч. Ч. 3 / Н. Арандаренко. – Полтава : Типогр. Губерн. Правления, 1852. – 434 с.

Вирський Д. Кременчук: початок історії (1571–1648) : Кременчуку – 440 років / Д. Вирський // Краєзнавство: науковий журнал. – 2011. – № 4. – С. 59-83.

Вирський, Дмитро Станіславович. Новоросія Incognita: Кременчук 1764–1796 рр. : (матеріали з історії регіональної столиці) / Д. С. Вирський ; НАН України. Ін-т історії України. – Київ, 2019. – 213 с. : іл., табл.

Вирський, Дмитро Станіславович. Українне місто : Кременчук від заснування до року 1764-го / Д. С. Вирський. – Київ, 2011. – 653 с.

Город Кременчуг // Павловский К. Ф. Статистические сведения о Полтавской губернии сто лет назад (архивный материал) / К. Ф. Павловский. – Полтава, 1905. – С. 17-21. – Оттиск из 2-го выпуска трудов Полтавской Ученой Архивной Комиссии.

Кременчук – місто на Дніпрі // Грибан Г., Халимон В. Гортаючи сторінки історії Полтавщини / Г. Грибан, В. Халимон. – Полтава : Дивосвіт, 2016. – С. 368-383. : фот.кол.

Крот В. Становлення та розвиток земської медицини у Кременчуцькому повіті у другій половині ХІХ століття / В. Крот, О. Матета // ЕМІНАК: науковий щоквартальник. – 2018. – Т. 1, № 3 (23) липень-вересень. – С. 45-50.

Маслак В. Минуле Кременчука очима краєзнавців : Кременчуку – 440 років / В. Маслак // Краєзнавство: науковий журнал. – 2011. – № 4. – С. 93-95.

Москалик, Геннадій. «Долі прокладають шлях...»: історія розвитку та реформування освіти міста Кременчука у ХІХ–ХХ : монографія / Г. Москалик. – Кременчук : Щербатих О. В., 2013. – 272 с. : табл., фот.

Музиченко Н. В. З історії православних храмів Кременчука (17 ст. – поч. 20 ст.) / Н. В. Музиченко // Краєзнавчі читання: матеріали наукового семінару, 20 квітня 2016 року. – Кременчук : Щербатих О. В., 2016. – С. 16-24.

Музиченко, Наталія Валентинівна. Зелена перлина Кременчука: парк над Славутичем / Н. В. Музиченко, І. М. Соколова. – Кременчук, 2009. – 81 с.

Описание Кременчугского уезда // Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии, составленные в 1846 г. : в 3 ч. – Полтава, 1852. – Ч. 3. – С. 110-139.

Осадчий В. В. Розвиток художнього та мистецького життя Кременчука кінець ХІХ-ХХ століття / В. В. Осадчий // Історичні, культурні та соціально-економічні аспекти регіонального розвитку: матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (14 листопада 2017 року). – Кременчук : ПП Щербатих О. В., 2017. – С. 98-100.

Потапенко, Петро Сергійович. Кременчук. Три мости через Дніпро та їхня доля. 1872–1949 / П. С. Потапенко. – Кременчук : Про-Графіка, 2008. – 39 с. : іл.

Соколова І. Особливості судноплавних умов на Дніпрі поблизу Кременчука в другій половині ХІХ – на початку ХХ століть / І. Соколова // Полтавський краєзнавчий музей: збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. – 2017. – Вип. XIІ. – С. 170-184.

Старожитності та історія Кременчука : збірник наукових праць / Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, Полтавська облдержадмін. Деп. культури і туризму, Кременчуцька міськрада. Виконком, Полтавський краєзнав. музей ім. В. Кричевського, Кременчуцький краєзнав. музей ; ред. кол. Л. Л. Бабенко [та ін.]. – Київ ; Полтава : ЦП НАН України і УТОПІК, 2019. – 259 с. : іл., карт., табл.

Судноплавство на річці Дніпро: від Канівської ГЕС до Кременчуцької ГЕС : навігаційно-гідрографічний нарис. – Київ, 2013. – 37 с. : фот.

Сьомик, Броніслав Іванович. Кременчук – майбутній потужний мегаполіс / Б. І. Сьомик, О. Б. Сьомик. – Кременчук : Novabook, 2020. – 99 с. : іл., портр.

Список не є вичерпним. Більше документів з даної теми Ви можете знайти в Електронному каталозі та базах даних НІБУ.

Підготувала: О. В. Покропивна

Докладніше про проєкт:
Часопис «ОСНОВА», як джерело історико-краєзнавчих досліджень