ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
25.04.2024
Про життя німецьких колоністів у Полтаві в ХІХ ст. на сторінках часопису «Основа»
Російська військова агресія проти України змусила наших співвітчизників шукати прихистку та підтримки в європейських країнах і, разом з тим, прискорила інтеграцію України до європейського співтовариства. В умовах повномасштабного вторгнення Росії на нашу територію та прагнення путінського уряду, в черговий раз, перешкодити нам у вільному європейському виборі та розбудові нашої держави, як ніколи важливо тримати дружні, довірливі стосунки з країнами Європи. Одне із значних місць у таких відносинах посідає Німеччина, авторитет якої у Європі та світі в цілому є надзвичайно високим. Становлення та утвердження взаємин українського та німецького народів відбувалося впродовж різних історичних періодів, які заклали фундамент для сучасного двостороннього співробітництва. За часів Київської держави в ХІ ст. в українських містах з’являлись невеличкі німецькі торгівельні колонії. В цей період київські князі намагались укладати династичні шлюби з німецькими княжими родами, адже споріднені стосунки служили головною зброєю дипломатії, яка була спрямована на захист Київської держави від посягань інших країн. Дослідники відмічають кілька великих хвиль міграції німецького етносу на українську територію. В ХІІ – XV ст. перші переселенці із північних областей Нижньої Саксонії, Фландрії з’явилися на Закарпатті. Починаючи з ХІV ст., в містах Буковини оселяються купці та ремісники з Трансільванії. Вихідці з німецьких земель зустрічаються навіть серед запорожців, саме тому у козаків можна було зустріти німецькі прізвища, такі як: Максим Цимерман, Янко Німець, Андрій Тузен, Андрій Острогман та ін. [1, С. 11]. З другої половини XVIII ст. починається етап масового переселення німецького населення на українські землі. Переселенцям пропонувались привабливі умови для проживання на малозаселених, багатих на необроблену землю територіях. Так, німців, яких спонукали до переселення економічні вигоди, вже в середині ХІХ в Україні налічувалось близько 100 тисяч осіб. [1, С. 15] Найбільша кількість переселенців оселилася на Півдні України, який являв собою степову зону з досить обмеженою кількістю населення: Бессарабська, Херсонська, Таврійська губернії. Особливим регіоном компактного проживання німців на українських територіях стала Волинь. Були німецькі колоністи і в Полтаві. Про це повідомляє, вже відомий нам з другого випуску наших оглядів, [2] автор Олександр Кониський на сторінках травневого номеру часопису «Основа» за 1861 рік [3]. Він розповідає про життя колоністів, які, за словами автора, прибули в Полтаву на початку ХІХ століття. У цій публікації наводиться статистичний матеріал про німецьких переселенців у Полтаві, описано їхнє господарське, громадське і культурне життя, а також проаналізовано заходи держави щодо активізації переселенського процесу. Із статті стає відомо, що запрошення німецьких робітників походило від Міністерства внутрішніх справ: іноземців запрошували на правах колоністів задля розвитку текстильної промисловості. На Полтавщині ініціатива міграційного процесу була зумовлена добре розвиненим вівчарством в регіоні - населення заготовляло багато якісної вовни, з якої можна було робити сукно. Тому, згідно з царським наказом від 20 червня 1808 р., для прискорення розвитку виробництва армійського сукна, із Богемії, Моравії та інших західноєвропейських земель були запрошені ремісники. Крім цього, прибулі німці мали передати досвід полтавцям в оволодінні майстерністю виготовлення цегли. Так, в Полтаві перших поселенців налічувалось 54 родини (249 осіб). Подібна колонія з’явилася й у місті Костянтинограді в тодішній Полтавській губернії (тепер – місто Красноград Харківської області), що нараховувала 41 родину (218 осіб). Поселенцям надавались привілеї: для розміщення людей, вирішено було спорудити на землі, що належала місту, кам’яні будинки; ремісникам надавались необхідні інструменти для суконного виробництва та асигнування з державної скарбниці для початку господарської діяльності. Тим не менш, автор наголошує, що життя у колонії було непростим. Тому 27 грудня 1818 року було видано наказ, згідно якого колоністи звільнялись від сплати казенного боргу; у їхню власність передано будинки, земельні ділянки для облаштування городу та сінокосу, а також необхідні інструменти для роботи; кожному сімейству дозволено брати позику в розмірі сто рублів строком на три роки; було дозволено заснувати у колонії суд.
Німецька колонія мала свій окремий статус, але підпорядковувалася полтавському губернатору. Так, О. Кониський у статті зазначає, що опікувався німецькою колонією генерал-губернатор Полтавської та Чернігівської губерній князь Микола Рєпнін, який 1820 року видав інструкцію, згідно якої, для управління німецькою колонією було створено прикази (орган управління), до якого входили староста та два байзітцери (засідателі), які обиралися громадою терміном на три роки. Автор також дивується, що незважаючи на відсутність повинностей, усі ці дії не принесли добробуту німецьким колоністам та розмірковує про причину їх бідності. Далі автор повідомляє про створення у 1842 році особливого комітету, який займався покращенням становища суконних фабрикантів. До нього входили 6 чоловік, обраних громадою серед колоністів. В тому ж році було оголошено про «відрахування полтавських колоністів із відомства палати державного майна та підпорядкування їх загальній міській владі».
Під кінець статті, О. Кониський досить прихильно відгукується про німецьких трудівників в Полтаві, відмічає їх прагнення до освіти, охайність та чесність. І справді, німецькі сукнороби вирізнялися працьовитістю, дисциплінованістю, добропорядністю та, як правило, вели тверезий спосіб життя. Німецькі поселенці були глибоко релігійними людьми, переважно сповідували лютеранство, інколи серед них зустрічалися римо-католики. Власними зусиллями на території німецької колонії лютеранська громада побудувала першу Петропавлівську кірху (церкву), яку обов’язково відвідували щонеділі та у святкові дні. Загалом, вплив колонії на Полтаву позначився, в першу чергу, на її промисловому потенціалі, адже на той час зріс обсяг промислового виробництва, а завдяки добропорядному господарюванню, німці ставали моральним взірцем для всіх полтавчан.
Німецька колонія в Полтаві була ліквідована у 1867 році у зв’язку з введенням загальної військової повинності та з розвитком машинного виробництва виготовлення сукна, в результаті цього ручний домашній промисел німецьких ремісників втратив актуальність. Німцям, які жили в Полтаві було дозволено виїхати або назад в Німеччину, або залишитися в місті за своїм бажанням. Деякі продовжували працювати, але ця діяльність вже не приносила бажаних доходів та можливості добре жити.
Отже, переглядаючи статті з часопису «Основа», відзначаємо, що видавці журналу намагалися висвітлювати життя тогочасних населених пунктів України з різних аспектів, у тому числі, й історію міграційних процесів та життя переселенців усередині країни. Це цікавий матеріал для сучасних дослідників-краєзнавців та усіх, хто цікавитися історією свого краю.
Список джерел:
Васильчук В. Етапи розселення німців в Україні / В. Васильчук // Історія німців в Україні: матеріали всеукраїнської наукової конференції. – Київ, 2017. – С. 4-24.
Олександр Кониський (Переходовець) про організацію освіти в Полтаві середини ХІХ ст.: огляд статті на сторінках часопису «Основа» за 1861 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: рікhttps://nibu.kyiv.ua/news/246/. – (Останній перегляд 07.07.2022).
Конисский А. Из Полтавы / А. Конисский // Основа : южно-русский литературно-ученый вестник. – 1861. – Травень. - С. 68-71.
Джерела з бази даних «Історія міст і сіл України», які містять інформацію про перебування німецьких колоністів у Полтаві та інших населених пунктах України в ХІХ ст.
Алексеєнко С. Про долю німецького маєтку на Полтавщині ХХ ст. : маєток братів Трепке - Вільгельма Вільгельмовича і Еміля Вільгельмовича у с. Ковалівка і с. Куликове (до 1941 р. Парасковіївка) Полтавського району Полтавської області кінця ХІХ - початку ХХ ст. / С. Алексеєнко // Німецькі поселенці на українських землях: історичні та актуальні проблеми і перспективи: збірник наукових праць за результатами Міжнародної науково-практичної конференції, 16-17 трав. 2013 р. - Полтава, 2013. - С. 214-216.
Антонович В. Б. Радомышльский уезд / В. Б. Антонович // Археологическая карта Киевской губернии. - Москва : Типогр. М. Г. Молчанинова, 1895. - С. 3-14. - [Згадується село Негребівка, тепер Радомишльська мтг Житомирський район Житомирська область - в минулому - німецькі колонії Дубовець та Вигода].
Берестень О. Освітянська діяльність німецьких колоністів Півдня України на початку ХХ століття (на прикладі товариства м. Олександрівська) [тепер – місто Запоріжжя] / Олена Берестень // Історія німців України: матеріали всеукраїнської наукової конференції. - Київ, 2017. - С. 47-53.
Берестень Ю. До питання про становлення сільськогосподарської середньо-професійної освіти в німецьких колоніях Півдня України на початку ХХ століття (на прикладі Ейгенфельдської сільськогосподарської школи) [Згадується село Полянівка Семенівська стг Мелітопольський район Запорізька область - до 1945 р. німецька колонія Ейгенфельд] / Юрій Берестень // Історія німців України: матеріали всеукраїнської наукової конференції. - Київ, 2017. - С. 53-66.
Власенко Л. Вплив менонітських колоністів на розвиток Оріхівського краю ХІХ-ХХ ст. : [містечко Орехов колишній центр Мелітопольського повіту Таврійської губернії, нині - місто Оріхів Оріхівська мтг Пологівський район Запорізька область] / Л. Власенко // Німецькі поселенці на українських землях: історичні та актуальні проблеми і перспективи: збірник наукових праць за результатами Міжнародної науково-практичної конференції, 16-17 трав. 2013 р. - 2013. - С. 172-175.
Гирич І. Німці в Києві : [німецькі колоністи у Києві середини XVIII - першої половини ХХ ст.] / І. Гирич // Київ в українській історії. Києвознавчі статті. - Київ : Смолоскип, 2011. - С. 179-186.
Заболоч [тепер - село Забілоччя Радомишльська мтг Житомирський район Житомирська область] // Похилевич Л. Уезды Киевский и Радомысльский. - Киев : тип. А. Давиденко, 1887. - С. 165-167. - [Згадується село Негребівка Радомишльська мтг Житомирський район Житомирська область - в минулому - німецькі колонії Дубовець та Вигода].
Капко С. Негативний вплив місцевого чиновництва на створення і становлення колоній німецьких сукноробів у Полтаві [початок ХІХ ст.] / С. Капко // Німецькі поселенці на українських землях: історичні та актуальні проблеми і перспективи: збірник наукових праць за результатами Міжнародної науково-практичної конференції, 16-17 трав. 2013 р. - 2013. - С. 216-218.
Народные училища в уездах Киевской губернии. 1. Киевский уезд // Памятная книжка народных училищ Киевской губернии на 1909 год. - Умань : Типография “Энергия”, 1909. - С. 52-68. - [Згадується село Старицьке Брусилівська стг Житомирська область - в минулому - німецька колонія Старицька (Вільгельмшвальде)].
Населені пункти, які існували в різні часи в межах нинішнього Миколаївського району [Одеська область] [Кавказ - Охріменкова] // Березницький М. О. На перегонах віків: історичні есе, легенди і бувальщини. - Врадіївка : Коваленко А. Г., 2015. - С. 270-313. - [Згадується Ліхтенфельд (Корнієво Дальнє), колонія німецька].
Німецькі лютеранські кладовища [місто Київ] // Проценко Л. А. Історія Київського некрополя. - Київ : Укрбланквидав, 1995. - С. 217-256. - С. 224-225.
Островий В. М. З історії життя німецьких колоністів на Поділлі / В. М. Островий // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: збірник науково-краєзнавчих праць. - Дунаївці - Кам’янець-Подільський, 2013. - Вип. 5. - С. 140-141.
Пархоменко В. Зниклі села на теренах полігону “Широкий лан” (кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.) / В. Пархоменко // Краєзнавство: науковий журнал. - 2018. - № 1. - С. 34-44. - [Згадується неіснуюче зараз село Шульцово Миколаївський район Миколаївська область, яке було колишньою німецькою колонією].
Плесская Э. Г. Сельскохозяйственная школа в Ландау / Э. Г. Плесская // Немецкая национальная школа в Украине 1803-1938. - 2014. - С. 107-108. - [Згадується село Широколанівка Степівська стг Миколаївський район Миколаївська область - колишня німецька колонія Ландау, заснована у 1809 р.].
Ріттер В. Сумні сторінки історії та сьогодення полтавських німців : [Закон про ліквідацію землевласності та землекористування від 2 лютого і 13 грудня 1915 р., який вимагав експропріації нерухомого майна всіх німців Росії, масові репресії 1937-1938 рр., депортації німецького населення з областей УРСР та Криму на Схід 1941 року тощо] / В. Ріттер // Німецькі поселенці на українських землях: історичні та актуальні проблеми і перспективи: збірник наукових праць за результатами Міжнародної науково-практичної конференції, 16-17 трав. 2013 р. - 2013. - С. 41-46.
Святненко В. Г. Рідний край над Здвижень-рікою. У терновому вінку : краєзнавче видання / В. Г. Святенко. - Київ : Центр учбової літератури, 2012. - 380 с. - [Згадуються: село Браженець Коростишівська мтг Житомирський район Житомирська область - в минулому - німецька колонія Юліанівка; село Раковичі Радомишльська мтг Житомирський район Житомирська область - в минулому - німецька колонія Жиловець].
Соловйова С. Німецькі колонії ХІХ – початку ХХ ст. на теренах сучасного Роздільнянського району Одеської області / С. Соловйова // Південний захід. Одесика. Історико-краєзнавчий науковий альманах . - Одеса : Друкарський дім, 2017. - Вип. 22. - С. 226-231.
Тунік О. Життя кількох поколінь німецьких колоністів в контексті історії сіл Теснівки, Зубрівки, Голубіївки та хутора Бобрик Коростишівського району [тепер – Коростишівська мтг Житомирський район] Житомирської області / О. Тунік // Історія німців України: матеріали всеукраїнської наукової конференції. - Київ, 2017. - С. 67-74.
Чирук С. В. Смертність у лютеранській колонії Йозефсталь (ХІХ - початок ХХ ст.) : [німецька лютеранська колонія Йозефсталь (Йосипівка; нині у складі м. Дніпро, заснована 1789 р. колоністами з міста Данциг (Гданськ, Польща)] / С. В. Чирук // Вісник Дніпропетровського університету: науковий журнал . - Дніпропетровськ, 2015. - Т. 23, № 1. - С. 68-80 : табл.
Філатова О. Є. Розвиток пивоваріння в Харківській губернії другої половини ХІХ ст.: причини монополії німецьких пивоварень / О. Є Філатова // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. - Харків, 2017. - Вип. 24. - С. 24-27.
Список не є вичерпним. Більше документів з даної теми Ви можете знайти в Електронному каталозі та базах даних НІБУ.
Підготувала: М. В. Цінська
Докладніше про проєкт:
Часопис «ОСНОВА», як джерело історико-краєзнавчих досліджень
