ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Часопис «ОСНОВА», як джерело історико-краєзнавчих досліджень. Вип. 1

Історико-краєзнавчий огляд статті Миколи Костомарова «Гетьманство Виговського» з  часопису «Основа: южно-русский литературно-ученый вестник» (квітень, 1861 рік)

Вторгнення росії на територію нашої держави спричинило багато руйнувань, горя та страждань. Сприйняття «братнього» народу більше ніколи не буде таким, як раніше. Саме зараз ми пишемо нову історію боротьби за нашу Незалежність. Але не варто забувати і славетні сторінки історії України минулих століть. Українці завжди відстоювали національні інтереси, боролися за свої землі та волю. Незважаючи на усі війни, які наша нація пережила, ми знову і знову відроджували наші міста й ніколи не забували своє коріння. 

Козацька доба в українській історії – це, мабуть, один з найяскравіших періодів, сповнений боротьби та протистоянь, як проти московської влади й інших завойовників, так і всередині країни. Знаючи та аналізуючи нашу історію, наші традиції, перемоги та поразки, ми зможемо переломити хід історії та створити дійсно незалежну, вільну, демократичну Україну. 

Стаття «Гетманство Выговского» (перша її частина) Миколи Костомарова опублікована у квітневому випуску часопису «Основа: южно-русский литературно-ученый вестник» за 1861 рік.
Автор статті був дослідником української історії, етнографом, прозаїком, поетом, громадським діячем. 

Вищу освіту Микола Іванович Костомаров (1817-1885) отримав у Харківському університеті (1836), склав у ньому іспит на ступінь кандидата (1837) і магістра (1840). Володів кількома європейськими і класичними мовами [1]. 

Разом з Миколою Гулаком і Василем Білозерським у 1845-1846 рр. заснував Кирило-Мефодіївське товариство. У 1847 р. за свої історико-політичні погляди був ув’язнений та засланий у Саратов (росія), де працював у Саратовському статистичному комітеті над монографією, присвяченою Богдану Хмельницькому. Після амністії (1855 р.) обраний професором кафедри російської історії Петербурзького університету (1859 р.), однак, за кілька років, на знак протесту проти дій царської влади, залишив викладацьку роботу за власним бажанням, але продовжив свої наукові розвідки. У Санкт-Петербурзі Костомаров зустрівся з давніми друзями Пантелеймоном Кулішем і Василем Білозерським, разом вони створили й очолили петербурзький осередок української інтелігенції «Громада», в ідейному спектрі якої Костомаров відстоював ліберальні погляди, але на національних позиціях стояв непохитно [2]. У 1861-1862 рр., підтримуючи тісні зв'язки з аналогічними гуртками в Україні, петербурзькі «громадівці» започаткували журнал «Основа: южно-русский литературно-ученый вестник». У виданні були надруковані теоретичні праці Костомарова «Думки про федеративне начало в Давній Русі», «Дві руські народності» й «Риси народної південно-руської історії», в яких було розроблено концепцію відмінності історичних шляхів і етнокультурних типів українців і росіян, підкреслено роль козацьких демократичних традицій в українській історії, котрої Костомаров уже не ідеалізував, як не ідеалізував і російського самодержавства [3]. 

У першій частині статті «Гетьманство Виговського» [4] йдеться про прийняття гетьманства Іваном Виговським та про події, що супроводжували його перебування при владі. 

Іван Виговський - легендарна, видатна та цікава історична постать, об’єкт багатьох історичних досліджень: військовий писар, Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Україні у 1657–1659 роках, був найближчим соратником Богдана Хмельницького у формуванні зовнішньополітичного курсу України, виходячи з її геополітичних пріоритетів.
У липні 1657 року Іван Виговський обраний на Чигиринській раді новим гетьманом до часу повноліття Юрія Хмельницького, сина Богдана Хмельницького, а у жовтні переобраний гетьманом на загальновійськовій раді в Корсуні. Вступив у конфлікт із Запорізькою Січчю та Полтавським полком, який вилився у заколот під проводом Мартина Пушкаря і Якова Барабаша [5, 6]. Як і опоненти, намагався, залучити на свій бік московську владу, однак, на відміну від них, одночасно «загравав» з Річчю Посполитою. В умовах загрози війни з Московією, яка виступила на боці антигетьманських сил, у 1658 р. уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою, за яким козацька Україна мала увійти до її складу як Велике князівство Руське. За договором проголошувався Гетьманом військ Руських і чигиринським старостою. Під час козацько-московської війни 1658-1659 рр. розбив московитів у битві під Конотопом за підтримки кримського хана Мехмеда IV [7]. Проте поступово втратив підтримку оточення, через невдоволення козаків Гадяцьким договором. У вересні 1659 р. передав булаву Юрієві Хмельницькому, після чого виїхав до Речі Посполитої. 

У статті автор згадує більш ніж десять населених пунктів, з якими пов’язані ці історичні події. Зупинимося на основних з них. Перший населений пункт, який зустрічається у тексті статті Костомарова – місто Чигирин (тепер Черкаська область), яке було гетьманською столицею в1648-1678 рр. За часів Богдана Хмельницького Чигирин став одним із найбільших міст тогочасної України, де мешкало понад 50 тисяч осіб, розміщувалися державна та військова адміністрації, знаходилась гетьманська резиденція та палац. Тут 365 років тому (у 1657 році) і прийняв булаву Іван Виговський [8], якого вважали правою рукою Богдана Хмельницького. Однак, як зазначають дослідники, «рада была не полная и могла казаться незаконною», тому гетьман «для соблюдения казацких прав» назначив раду в Корсуні (тепер місто Корсунь-Шевченківський Черкаський район Черкаська область).

Корсунь – давньоруське місто-фортеця. У 1584 році отримало магдебурзьке право. В 20-х роках XVII ст. Корсунь був значним містом середньої Наддніпрянщини і за кількістю населення випередив Черкаси, Білу Церкву та інші міста, поступаючись лише перед Чигирином [9]. Основним населенням були козаки, які займались землеробством. Козацька старшина і заможні реєстрові козаки, крім земель у місті й на його околицях, мали свої хутори. Богдан Хмельницький проводив у Корсуні ради, збирав тут військо для нових походів, приймав іноземних послів. Місто було одним з центрів українського козацтва, тут 25 вересня 1657 р. на Корсунській раді, гетьман Іван Виговський остаточно закріпив свою владу. Також за козацькими звичаями необхідно було ще й освячення церквою, тому гетьман, полковники і старшини відправилися у Київ та 17 жовтня у Братському монастирі [Києво-Братський Богоявленський монастир на Подолі (заснований 1615 р. і зруйнований за часів радянської влади 1935р.)] єпископ Чернігівський Лазар Баранович [світське ім’я – Лука, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський, народився у 1620 р. (за іншими даними близько 1615), був одним з представників українського шляхетного роду Барановичів гербу Сирокомля [10]] окропив святою водою гетьманські знаки та віддав їх гетьману. У цей період місто Київ, на умовах Березневих статей [11], резиденція московського воєводи, одночасно залишається й центром козацького Київського полку. 

Тим часом, полтавський полковник Мартин Пушкар [(Пушкаренко) Мартин (р. н. невід. – приблизно 1658 р.) – військовий і політичний діяч, полтавський полковник (1648–1658 рр.)], у 1648 очолив новостворений Полтавський полк. Після смерті Б. Хмельницького Пушкар на гетьманських виборах підтримав кандидатуру І. Виговського. Однак уже з кінця 1657 р., після спроб уряду І. Виговського встановити економічну блокаду Запорізької Січі, очолив разом із кошовим отаманом Я. Барабашем опозиційні гетьману сили, зібрав військо з вільних козаків, що йменувалися дейнеками в околицях Гадяча (тепер місто Гадяч Миргородський район Полтавська область). Статус міста Гадяч отримав у 1634 році, це був великий торгівельний населений пункт та прикордонне місто. У Гадячі знаходилася друга, після Чигирина, гетьманська резиденція. Іван Виговський направляється до Гадяча з намірами придушити повстання. Захопивши там декількох бунтарів і стративши їх, відправляє гадяцького намісника Тимоша в Полтаву (тепер обласний центр) до Мартина Пушкаря з проханням залишити свої наміри, однак, полтавський полковник не відмовився від своєї позиції, за що пізніше був покараний (повстання Пушкаря було придушене) [13]. У часи гетьманства Виговського місто Полтава - військово-адміністративний центр Полтавського полку, яке неодноразово зазнавало значних руйнувань, але постійно відроджувалося. 

У статті згадується й місто Переяслав (тепер Переяславська тг, Бориспільський район Київська область), тут був сформований один з найбільших полків Війська Запорізького, який налічував 18 сотень, місто було важливим центром постачання зброї і харчів для війська. У цей час Переяслав відігравав роль і дипломатичного центру держави. Сюди приїздили річпосполитські, московські, угорські, татарські, османські посли. Саме в Переяславі,за наказом царського посланця Хитрово Богдана Матвійовича, у 1658 році відбулося зібрання козацьких полковників з метою переобрання гетьмана. Але, не зважаючи на інтриги московського царя, на раді козаки одностайно підтримали Виговського та його булаву, захищаючи право виборів. Однак рада була змушена погодитися й на поступки царській владі - прихід російських воєвод в Україну. Насправді Московія, декларативно підтримуючи українського гетьмана Івана Виговського, підбурювала до повстання полтавського полковника Мартина Пушкаря, який мріяв здобути гетьманську булаву за сприяння московського царя. Також за повної підтримки Москви заколотники розбили під Полтавою загони полковників Івана Богуна [14] та Івана Сербина [15], захопили землю Полтавського та Лубенського полків [16]. 

Після Переяславської ради гетьман Виговський із своїм затяжним військом (найманці – серби, поляки, німці, татари) розгромили під Полтавою військо Мартина Пушкаря, а «орда» спустошила Полтаву. Як пише автор: «Полтава, удаленная от войны в продолжении 49 лет, со своими окрестностям краем, находилась в цветущем состоянии, а после посещения Выговским не скоро оправилась» [17]. Гетьман у Полтаві був кілька днів та призначив новий полк. У той же час Григорій Гуляницький ((р.н. поч. 17 ст.-1675) український військовий, політичний діяч, корсунський та ніжинський полковник) [18], який підтримував гетьмана підійшов до Лубен (тепер місто Лубни Полтавська область). За часів Богдана Хмельницького місто стає центром Лубенського козацького полку - одного з найбільших в Україні. З початку XVII ст. в Лубнах діяла найстаріша з церков міста - Троїцька. Тоді ж на території міста знаходився католицький бернардинський монастир, ченці якого започаткували на Лубенщині культуру вирощування лікарських рослин. У місті знаходилися прибічники Пушкаря. Лубни було узято штурмом, люди спасалися втечею, багато хто потонув у річці Сула.

Як зазначає М. Костомаров у своїй статті, - населення Миргорода [у ті часи невеличке полкове містечко (тепер місто районний центр Полтавської області)], побоюючись долі Лубен, схопили та заарештували наказного полковника Степана Довгаля, призначивши на його місце іншого та проголосили себе «за Виговського». Звідси Гуляницький пішов на Гадяч, який теж було взято, після того «пушкарівські» війська здалися.  

Біля Києва в містечку Гоголів (тепер село Гоголів Великодимерська селищна тг, Броварський район Київська область) козацький загін Черкаського полку напав на московських бояр, які супроводжували Якова Барабаша на військовий суд до Києва. Виговський наказав взяти Барабаша та передати суду козацькому. У той же час гетьман відправляє свого брата Данила взяти Київ. Однак, як зазначає автор, воєвода Київський Шереметєв Василь Борисович [19] розгромив козаків і почав жорстоко їх катувати. Також за його наказом, був винищений та спалений Бориспіль (тепер місто, Київська область) – стародавнє місто, у часи гетьманату Виговського сотенне містечко Переяславського полку, тому що, як думав Шереметєв, там збиралися заколотники. Після невдалого походу на Київ, Виговський вирушив у Гадяч «под предлогом преследовать и карать мятежников, которые там снова собирали пушкаревскую партию» [20], коли військо досягло містечка Комишня (смт Комишня Миргородський район Полтавська область) 31 серпня 1658 року туди прибув й новий царський гінець [дяк В. Кикін]. Гетьман прийняв його вже у Липовій Долині (тепер селище міського типу, Липоводолинська стг, Роменський район Сумська область) стародавньому селищі, яке на той час належало до Миргородського полку. Селище зафіксовано на картах Гійома-Левассера де Боплана, який відвідував у 1647 році Україну та поділився своїми враженнями від подорожі в книзі «Опис України», де вміщена карта, яка свідчить про існування у верхів’ї річки Хорол такого поселення [21]. 

Селище Липова Долина – останній населений пункт, який пов’язаний з історичними подіями, що описує Микола Костомаров у першій частині своєї статті квітневого номера журналу «Основа» 1861 року. Наприкінці статті дається посилання на те, що продовження буде вже у наступному номері, однак у номері за травень його немає, а з’являється продовження статті у липневому випуску часопису. 
Продовження огляду у наступних випусках.

 

P.S.: Даний виклад матеріалу не претендує на вичерпний огляд історичних подій, що описуються автором М. Костомаровим у статті «Гетьманство Виговського», а лише частково розкриває їх історичний контекст та доповнює короткими відомостями про населені пункти, в яких відбувались події, згадані у статті. 

Доповнюємо огляд документальними джерелами з бази даних «Історія міст і сіл України», які за часом створення (чи описом подій) відносяться до історичного періоду, про який ідеться у статті М. Костомаров «Гетьманство Виговського»

Стверджувальний універсал-привілей гетьмана України Івана Виговського. 1657, листопада 29 (19). Чигирин. № 9 // Сіверянський літопис. - 1998. - № 6. - С. 21. 
Універсал-привілей гетьмана України Івана Виговського. 1658, липня 7 (червня 27). Чигирин. № 13 // Сіверянський літопис. - 1998. - № 6. - С. 22, 23.
Універсал-привілей гетьмана України Івана Виговського. 1658, лютого 9 (січня 30). Чигирин. № 10 // Сіверянський літопис. - 1998. - № 6. - С. 21, 22.
1654-1657. Список маетностей, пожалованных царем Алексеем Михайловичем семейству Виговских // Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные археографической комиссией в 15 т. - СПб. : Типогр. А. Катанского, 1892. - Т. 15 : 1658-1659. - С. 2, 3, 4.
1658, август - январь 1659. Отписки боярина Василия Борисовича Шереметьева с товарищами о нападении на Киев Данила Виговского вместе с другими полковниками, Ив. Выговского и полковника Потоцкого и Шренберка, о сношениях его с Ив. Выговским и о других действиях и намерениях восставших козаков // Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные археографической комиссией в 15 т. - СПб. : Типогр. А. Катанского, 1892. - Т. 15 : 1658-1659. - С. 249-281.
Крип’якевич І. П. Український державний скарб за Богдана Хмельницького / І. П. Крип’якевич // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. - 1920. - Т. 130. - С. 73-106. 
Бульвінський А. Г. Українська дипломатія на варшавському сеймі 1659 р. / А. Г. Бульвінський // Україна дипломатична. Науковий щорічник. — К., 2003. — Вип. 3. — С. 257—270.
Тагин Ф. А. Киев, мать городов русских [Microform] / Ф. А. Тагин. - (1 мкф. : 39,6 МБ). - Петроград : К. Н. Губинский, 1915. - 59 с. : іл. - Електрон. версія друк. публікації.
Гирич І. Київ в українській історії / І. Гирич. - Київ : Смолоскип, 2011. - 304 с. : іл.

Джерела, які містять інформацію з історії міста Переяслав, Переяславської міської територіальної громади Бориспільського району Київської області*
*В даному та наступних розділах географічні рубрики зазначено за сучасними адміністративними координатами.
1659, після 29 вересня. Львів. Уривок з листу невідомого до невідомого. № 46 // Старий Межибіж : (збірник джерел). - 2019. - С. 33, 34. 
Згадується місто Переяслав, Переяславська мтг Бориспільський район Київська область.
Персоналія: Виговський Іван (1608-1664), військовий, політичний і громадський діяч, Гетьман Війська Запорозького у 1657-1659 рр.
Іваненко А. Переяславський полк у контексті військово-політичних подій в Україні початку 60-х рр. XVII ст. / А. Іваненко // Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. - 2004. - Вип. 15. - С. 53-58. 
Переяславський полк - адміністративно-територіальна та військова одиниця Лівобережної України у XVII-XVIII століттях. Адміністративний центр - місто Переяслав.
Іваненко А. Повстання Переяславського полку 1666 року: причини та наслідки / А. Іваненко // Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. - 2006. - Вип. 18. - С. 21-26.
Кралюк П. М.Богдан Хмельницький: легенда і людина / П. М. Кралюк. - Харків : Фоліо, 2018. - 282 с. 
Персоналії: Хмельницький Богдан (1596-1657), військовий політичний і громадський діяч, перший гетьман; Виговський Іван (1608-1664) військовий, політичний і громадський діяч, гетьман Війська Запорозького у 1657-1659 рр.
Лоха В. Городові козаки міста Переяслава II пол. XVII ст.: соціально-економічна структура / В. Лоха // Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. - 2005. - Вип. 17. - С. 55-63.
Лоха В. Козацькі полковники Переяслава XVII-XVIII ст.: походження, привілеї, права / В. Лоха; Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т ім. Григорія Сковороди // Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. - 2007. - Вип. 19. - С. 108-118.
Лоха В. Урядовці Переяславського магістрату середини ХVII - 80-х рр. XVIII ст.: склад, структура та основні функції / В. Лоха // Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. - 2009. - Вип. 23. - С. 49-58.
Лоха В. Проміжні групи городян Переяслава: статус і соціальна структура у другій половині XVII-XVIII ст. / В. Лоха // Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. - 2010. - Вип. 25. - С. 65-69.
Морозов О. Гірке прозріння Юрія Крижанича / О. Морозов // Сіверянський літопис. - 1995. - № 2. - С. 28-33.
Персоналія: Виговський Іван (1608-1664) військовий, політичний і громадський діяч, гетьман Війська Запорозького у 1657-1659 рр.
Тарапон О. Переяславський козацький полк: до і після 1654 року / О. Тарапон, А. Іваненко // Наукові записки з української історії: збірник наукових статтей. - 2005. - Вип. 17. - С. 38-43.

Джерела, які містять інформацію з історії міста Полтави
VI. 1658, апрель-июнь. Наказ стольнику Алексею Пантелеевичу Чирикову, посланному 26 апреля 1658 года воеводой в Полтаву, о том, как ему исполнять свои обязанности... // Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные археографической комиссией в 15 т. . - СПб. : Типогр. А. Катанского, 1892. - Т. 15 : 1658-1659. - С. 151-160.
Волошин Ю. Козаки і Посполиті: міська спільнота Полтави другої половини XVIII ст. / Юрій Волошин. - Київ : К.І.С., 2016. - 356 с.
Калашник Є. С. Полтавський полк на давніх картах / Є. С. Калашник // Праці Центру пам’яткознавства: збірник наукових праць. - Київ, 2016. - Вип. 30. - С. 208-222 : рис.

Полтавський полк - адміністративно-територіальна і військова одиниця Війська Запорозького з центром у м. Полтава. Проаналізовано картографічну традицію зображень полку та земель, що входили до його складу у XVI - кінці XVIII ст.
Коваленко О. В.Полтава XVII–XVIII століть / О. В. Коваленко. - Київ : Філюк О., 2015. - 230, [1] с. : іл.
Мокляк В. О. Полтавський полк: сотні та сотники / В. О. Мокляк // Старожитності Лівобережного Подніпров’я–2018: збірник наукових праць. - Київ ; Полтава, 2018. - С. 165-183.
Мокляк В. Полтавська битва 30-31 травня 1658 року / В. Мокляк // Україна між Польщею та Росією: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 330-ї річниці Вічного миру (1686) і 350-ї річниці Андрусівського перемир’я (1667), 23 грудня 2016 р. - 2016. - С. 68-73.
Персоналія: Виговський Іван (1608-1664), військовий, політичний і громадський діяч, гетьман Війська Запорозького у 1657-1659 рр.
Сальніков В. Початок Руїни: битва під Полтавою 1658 року / В. Сальніков // Село Жуки - батьківщина літописця Самійла Величка: збірник матеріалів наукової конференції. - 2017. - С. 35-40.

Джерела, які містять інформацію з історії міста Гадяч Гадяцької мтг, Миргородського району Полтавської області
1729, грудня 24 (13). Гадяч. Універсал гетьмана Данила Апостола // Сіверщина гетьманських часів. - Київ : Фолиант, 2020. - Т. 3: 1726-1740. - С. 98.
Гадяч - гетьманська столиця України // Грибан Г. Гортаючи сторінки історії Полтавщини / Г. Грибан, В. Халимон. - Полтава : Дивосвіт, 2016. - С. 344-354. : фот. кол.
Газін В. В. Між Гадячем та Переяславом: Москва та Варшава в боротьбі за Україну в 1658–1659 рр. / В. В. Газін // Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи : зб. наук. пр. - 2015. - Вип. 4. - С. 87-102.
Горобець В. М.Гадяцький договір 1658 р. – чому угода так і не стала унією? (Про перспективи та проблеми реалізації проекту у 360-ліття його укладення) / В. М. Горобець // Український історичний журнал. - 2018. - № 5. - С. 21-45.
Костюк В. С. Гадяч. Краєзнавчі розвідки / В. С. Костюк. - Київ : КВІЦ, 2010. - 96 с. : іл.
Обушний М. І.Гадяцький договір у контексті українського державотворення : (до 350-річчя Гадяцької унії) / М. І. Обушний // Українознавство – 2008. - 2007. - С. 123-128.
Педич В. П. Іван Виговський та Гадяцький трактат у дослідженні Василя Герасимчука / В. П. Педич, В. В. Тельвак // Переяславський літопис : зб. наук. ст. - 2016. - Вип. 9. - С. 74-83.
Стадник М. Гадяцька унія / М. Стадник // Хроніка–2000. - 2009. - Вип. 80. - С. 250-292.
Чухліб Т. В. Гадяч 1658 року та ідея його відновлення в українсько-польських стосунках (1660-ті-початок 1680-х рр.) / Т. В. Чухліб ; Національна академія наук України, Інститут історії України, Науково-дослідний інститут козацтва. - Київ, 2008. - 85 с.
Чухліб Т. В. Гадяцька угода 1658 р. та ідея її відновлення в українсько-польських стосунках другої половини ХVІІ ст. / Т. В. Чухліб // Український історичний журнал. - 2008. - № 3. - С. 45-74.

Джерела, які містять інформацію з історії міста Лубни Полтавської області
Дяченко Т. М. Лубни першої половини XVII ст. в “Очерках Лубенской старины” К. П. Бочкарьова та їх автор / Т. М. Дяченко, Н. М. Сахарова // Князі Вишневецькі та їх місце в історії України : збірник наукових праць : матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 1025-літтю заснування міста Лубен. - Лубни : Інтер Парк, 2018. - С. 144-155.
Козгора І. В. Історія крізь долі: абетка славетних краян / І. В. Козгора, В. М. Козгора. - Полтава : АСМІ, 2016. - 271 с. 
Згадується: місто Лубни Полтавська область
Ночовний Ю. В. Історико-демографічна характеристика населення містечка Пирятин Лубенського полку (за матеріалами Сповідних розписів 1758 року) / Ю. В. Ночовний ; Нац. заповідник "Глухів", Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК // Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. - 2014. - Вип. 7. - С. 132-136 : табл.
Лубенський полк - адміністративно-територіальна одиниця Гетьманщини, один із 10-ти лівобережних полків козацької держави. Полковий центр — місто Лубни.
Славою оповиті тисячолітні Лубни // Грибан Г., Халимон В. Гортаючи сторінки історії Полтавщини / Г. Грибан, В. Халимон. - Полтава : Дивосвіт, 2016. - С. 307-317. : фот. кол.
Харлан О. Характерники в козацькому війську за польськими джерелами XVII ст. [місто Лубни Полтавська область] / О. Харлан // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: збірник наукових праць / Наук.-дослід. центр “Часи козацькі”, Укр. т-во охорони пам'яток історії та культури , Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, Іст.-культ. асоціація “Україна-Туреччина”, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. - 2016. - Вип. 25. - С. 242-247. - (Бібліотечка “Часи козацькі”).

Джерела, які містять інформацію з історії міста Миргород Полтавської області
Город Миргород // Павловский К. Ф. Статистические сведения о Полтавской губернии сто лет назад (архивный материал) / К. Ф. Павловский. - Полтава, 1905. - С. 50-52. - Оттиск из 2-го выпуска трудов Полтавской Ученой Архивной Комиссии.
Заруба В. М. Миргородський полк у структурі територіального та адміністративного устрою "Війська Запорозького" (1648–1782 рр.)  / В. М. Заруба // Січеславський альманах. - 2006. - Вип. 2. - С. 120-127.
Миргород - від калюжі до перлини // Грибан Г., Халимон В. Гортаючи сторінки історії Полтавщини / Г. Грибан, В. Халимон. - Полтава : Дивосвіт, 2016. - С. 318-328. : фот.кол.
Розсоха Л. Козацькі місця на Миргородщині: історико-краєзнавчий довідник / Л. Розсоха ; Районове козацьке товариство «Миргородський полк українського козацтва», Миргородський краєзнавчий музей. - Миргород : "Миргород"-ТОВ, 2007. - 55 с.
Розсоха Л. Миргородські історичні етюди / Л. Розсоха. - Гадяч : Гадяч, 2014. - 296 с. : іл.
Розсоха Л. О. Села і хутори Миргородщини XVII–XX століть: матеріали до іст.-топонім. студій / Л. О. Розсоха. - Миргород : Миргород, 2008. - 234 с.

Джерела, які містять інформацію з історії міста Чигирин Чигиринської мтг Черкаського району Черкаської області
Абашіна Л. До історії виникнення та діяльності Генеральної військової канцелярії в Чигирині 1648-1676 рр. / Л. Абашіна // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: збірник наукових праць. - 2013. - Вип. 22: Ч. ІІ. - С. 8-11. - (Бібліотечка "Часи козацькі").
Брель О. В. Історична топографія Чигирина кінця ХVI-ХVІІ ст. / О. В. Брель, Л. І. Харченко // Чигиринщина: історія і сьогодення. Матеріали V науково-практичної конференції 12-13 листопада 2015 р. - Черкаси : Вертикаль, 2016. - С. 32-40.
Брель О. Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії / О. Брель // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: збірник наукових праць. - 2013. - Вип. 22: Ч. ІІ. - С. 5-8. - (Бібліотечка "Часи козацькі").
Брель О. Гетьманський двір у Чигирині за картографічними матеріалами ХVІI ст. / Ольга Брель // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: збірник наукових праць. - 2016. - Вип. 25. - С. 29-35 : іл. - (Бібліотечка “Часи козацькі”).
Вечерський В. Гетьманські столиці України: [Чигирин, Батурин, Глухів]. / В. Вечерський. - Київ : Наш час, 2010. - 320 с. - (“Невідома Україна”). 
Згадуються населені пункти: місто Чигирин, Чигиринська мтг Черкаський район Черкаська область, місто Батурин, Батуринська мтг, Ніжинський район Чернігівська область, місто Глухів, Глухівська мтг Шостинський район Сумська область.
Мицик Ю. А. Чигирин - гетьманська столиця / Мицик Ю. А., отець. - 2-е вид. - Київ : Кліо, 2016. - 392 с.
Перепелиця А. Курінь-вартівня резиденції Б. Хмельницького в Чигирині (1648-1678 рр.) / А. Перепелиця // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: збірник наукових статей. - 2014. - Вип. 23. - С. 70-76. - (Бібліотечка “Часи козацькі”).
Перепелиця А. Свято-Миколаївська церква в Чигирині (XVII - XXI ст.) / А. Перепелиця // Україна між Польщею та Росією: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 330-ї річниці Вічного миру (1686) і 350-ї річниці Андрусівського перемир’я (1667), 23 грудня 2016 р. - 2016. - С. 105-115.
Персоналія: Виговський Іван (1608-1664), військовий, політичний і громадський діяч, гетьман Війська Запорозького у 1657-1659 рр.
Самков О. М. Плани і карти міста Чигирин / О. М. Самков, О. Г. Толкушин // Чигиринщина: історія і сьогодення. Матеріали V науково-практичної конференції 12-13 листопада 2015 р. - Черкаси : Вертикаль, 2016. - С. 47-50.
Шмиголь Л. Городові отамани Чигирина 1648-1657 років / Л. Шмиголь // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: збірник наукових праць. - 2011. - Вип. 20, Ч. І. - С. 305-309. - (Бібліотечка "Часи козацькі").
Шмиголь Л. Городові отамани Чигирина 1657-1676 років / Л. Шмиголь // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: збірник наукових праць. - 2012. - Вип. 21: Ч. ІІ. - С. 149-153. - (Бібліотечка "Часи козацькі").

Джерела, які містять інформацію з історії міста Корсунь-Шевченківський,Корсунь-Шевченківської мтг Черкаського району Черкаської області
Корсунщина в історії України: зб. матеріалів наук.-практ. конф., 15 груд. 2015 р. / Корсунь-Шевчен. держ. іст.-культ. заповідник; редкол.: П. Я. Степенькіна та ін. - Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2016. - 389 с. : іл., табл., портр.
Корсунщина козацької доби : проблеми дослідження та збереження історичних пам’яток: збірник матеріалів науково-практичної конференції, присвяченої 500-річчю українського козацтва. 19 червня 1992 р. / Черкаська обласна державна адміністрація, Управління культури, Корсунь-Шевченківська районна державна адміністрація, Музей історії Корсунь-Шевченківської битви; ред. кол.: Т. Л. Бондаренко, П. Я. Степанькіна. - Київ, 1993. - 109 с. : іл.
Мицик Ю. А. Корсунь козацький / Ю. А. Мицик, С. Ю. Степенькін ; НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Корсунь-Шевченківський держ. іст.-культ. заповідник. - Київ : КЛІО, 2016. - 221, [2] с. : іл.
Про те, як “Польща в пилу та крові впала під ноги козаків” (Битва під Корсунем 1648 року) // Славетна Україна. Битви та повстання від княжої до імперської доби / О. І. Гуржій, О. П. Реєнт. - Київ : Арій, 2021. - С. 107-113. 
Про перемогу козаків над польським військом у 1648 році у Корсунській битві.
Степанькіна П. Я. Місце Корсуня в політичному житті України ХІ-ХVІІ ст. / П. Я. Степанькіна // Черкащина в контексті історії України: матеріали Першої науково-краєзнавчої конференції Черкащини (до 50-річчя утворення Черкаської області). - Черкаси : Ваш Дім, 2004. - С. 111-115.

Джерела, які містять інформацію з історії селища міського типуЛипова Долина,Липоводолинськоїстг Роменського району Сумської області
Філіпова Г. В. “Українська ревізія” князя О. Д. Меншикова 1720 року / Г. В. Філіпова // Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. - 2017. - Вип. 10. - С. 165-168.
Згадується селище Липова Долина.

Джерела, які містять інформацію з історії села Гоголів, Великодимерської селищної територіальної громади Броварського району Київської області
1659, январь - апрель. Акты, относящиеся к отправлению в Малороссию князя Алексея Никитича Трубецкого с товарищами // Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные археографической комиссией в 15 т. - СПб. : Типогр. А. Катанского, 1892. - Т. 15: 1658-1659. - С. 307-328.
Випис з київських ратушних книг. 1754, листопада 18 (7). Київ. № 80 // Документальна спадщина Свято-Михайлівського Видубицького монастиря в Києві ХVII-XVIII ст. - 2017. - С. 467.
У документі також згадуються населені пункті, землі яких належали Видубицькому монастирю: місто Київ; село Рожни, Зазимська стг Броварський район Київська область; село Гоголів, Великодимерська стг Броварський район Київська область.
Гоголів, село Броварського району // Пам’ятні місця Київської області : короткий путівник. - 1958. - С. 192, 193.
Гоголів // По землі Київській : путівник-довідник. - 1963. - С. 31-33.
Гоголів // Сікорський М. І. та ін. Київщина: короткий путівник. - 1976. - С. 123.
Коцюба О. Гоголів [село, Броварський район Київська область] / О. Коцюба , В. Коцюба // Історія поселень Броварського краю від стародавніх часів і до сьогодення. - 2003. - Кн. 3. - С. 141-163.

Список не є вичерпним. Більше документів з даної теми Ви можете знайти в Електронному каталозі та базах даних НІБУ.

Список джерел:
1. Пінчук Ю. А. Костомаров Микола Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України. Т. 5: Кон - Кю / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] ; НАН України. Інститут історії України. - К. : Наукова думка, 2008. - 568 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kostomarov_M. - (останній перегляд: 17.05.2022).
2. Марченко К. О. Політико-правові погляди у науковій спадщині Миколи Костомарова / К. Марченко // Розвиток наукової думки постіндустріального суспільства: сучасний дискурс: матеріали міжнародної наукової конференції (13 листопада 2020 р.). - Т. 2. - Миколаїв, 2020. - С. 94, 95.
3. Костомаров Микола Іванович: історик, мислитель, поет, громадський діяч [Елекронний ресурс] (проєкт) / Стус Центр. - Режим доступу: https://stus.center/p/kostomarov-mikola-ivanovich-74834. -(останній перегляд: 17.05.2022).
4. Костомаров Н. Гетманство Выговского / Н. Костомаров // Основа: южно-русский литературно-ученый вестник. - 1861. - Апрель. - С. 1-66.
5. Горобець В. М. Пушкар Мартин [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України. Т. 2 / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] ; НАН України. Інститут історії України. - К. : Наукова думка, 2003. - 688 с.: іл. – Режимдоступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pushkar_M. - (останній перегляд: 17.05.2022).
6. Горобець В. М. Барабаш Яків Федорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України. Т. 1: А-В / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] ; НАН України. Інститут історії України. - К. : Наукова думка, 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Barabash_Ya. -(останній перегляд: 17.05.2022).
7. Горобець В. М. Конотопська битва 1659 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України. Т. 5: Кон - Кю / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] НАН України. Інститут історії України. - К. : Наукова думка, 2008. - 568 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konotopska_Bitva_1659. - (останній перегляд: 17.05.2022).
8. Шурхало Дмитро. Гетьман Іван Виговський – ініціатор і жертва спроби українсько-польського порозуміння [Елекронний ресурс] (проєкт) / Радіо Свобода. - 2017 рік. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/28744915.html. - (останній перегляд: 17.05.2022).
9. Алекбеρли М. А. Хотинская война (1621 г.).- Черновцы: Издательство Черновицкого университета, 1957. – С.32.
10. Архієпископ Чернігівській і Новгород-Сіверський Лазар Баранович [Електронний ресурс] / Центральний державний історичний архів України. – Режим доступу: https://cdiak.archives.gov.ua/v_Lazar_Baranovych.php. - (останній перегляд: 17.05.2022).
11. Степанков В. С. Березневі Статті 1654 р. [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України. Т. 1: А-В / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] ; НАН України. Інститут історії України. - К. : Наукова думка, 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bereznevi_statti_1654. - (останній перегляд: 17.05.2022).
12. Мицик Ю. А. Пушкаря і Барабаша Повстання 1658 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] ; НАН України. Інститут історії України. - К. : Наукова думка, 2003. - 688 с.: іл.  – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pushkaria_Barabasha_1657. - (останній перегляд: 17.05.2022).
13. Гуржій О. І. Богун Іван [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України. Т. 1: А-В / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] ; НАН України. Інститут історії України. - К. : Наукова думка, 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bogun_I. - (останній перегляд: 17.05.2022).
14. Мицик Ю. А. Сербини прізвище [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Serbyny.- (останній перегляд: 24.05.2022).
15. Битва під Конотопом 1659 [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам’яті. – Режим доступу: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lypen/7/1659-bytva-pid-konotopom. - (останній перегляд: 17.05.2022).
16. Костомаров Н. Гетманство Выговского / Н. Костомаров // Основа: южно-русский литературно-ученый вестник. - 1861. - Апрель. - С. 48.
17. Мицик Ю. А. Гуляницький Григорій [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України. Т. 2: Г-Д / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] ; НАН України. Інститут історії України. - К. : Наукова думка, 2004. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gulyanycky_G. - (останній перегляд: 17.05.2022).
18. Чухліб Т. В. Шереметєв Борис Петрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України. Т. 10: Т-Я / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] ; НАН України. Інститут історії України. - К. : Наукова думка, 2013. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Sheremetiev_B. - (останній перегляд: 17.05.2022).
19. Костомаров Н. И. Гетманство Выговского / Н. Костомаров. – Петербург : тип. П.А Кулиша, 1862. – С. 112.
20. Боплан, Гійом Левассер. ОписУкраїни : пер. з фр. / Г. Л. Боплан ; пер., авт. прим., авт. передм. Я. Кравець. - Львів :Каменяр, 1990. - 300, [2] с. : іл.