Поповнення БД «Суспільство і влада в Україні на етапі соціально-економічних перетворень 1919–1938 рр.»

21 лютого 2022 р. 16:18

База даних «Суспільство і влада в Україні на етапі соціально-економічних перетворень 1919–1938 рр.» налічує понад 10300 бібліографічних записів. Вона і надалі поповнюється новими документами, які пропонуємо до уваги користувачів.

Кузіна, К. В. Удаваний сміх: образ ВЧК/ОГПУ/НКВД у офіційному гумористичному дискурсі (1920–1930-ті рр.) / К. В. Кузіна // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2021. – № 1 (55). – С. 258-291. – Бібліогр.: 20 назв.

«Правляча партія мала монополію на засоби трансляції офіційних жартів, встановивши контроль та цензуру над гумористичними друкованими виданнями. Радянському офіційному гумористичному дискурсу було властиве глузування над «ворогом» і водночас – звеличення та героїзація ВЧК/ОГПУ/НКВД» (с. 259).

Якубовський, І. В. Відображення намірів влади з утягування школярів до кола виконавців Голодомору 1932–1933 рр. у районній пресі Київщини та Чернігівщини / І. В. Якубовський // Київські історичні студії : наук. журнал. – 2021. – № 2 (13). – С. 117-123.

«Школярів  залучали  безпосередньо  до  пошуків  прихованого  хліба,  що  робило  їх  співучасниками  й  свідками  репресивних  заходів.  Культивувалася  практика  доносів  на  батьків  і  односельців  загалом. Усе  це  лягало  тяжким  тягарем  на  психіку  учнів,  неминуче  завдаючи  моральних  травм  і  психологічно  обеззброюючи  перед  майбутніми  вимогами  влади.  Активне  й  різнобічне  використання  дітей  є  переконливим  доказом  того,  що  влада  системно  підійшла  до  проблеми  організації  вбивства  селян  голодом під час Голодомору 1932–1933 рр.» (с. 122).

Сінкевич, Є. Г. Радянізація села в УСРР у 1920-х роках. На прикладі польської та німецької національних меншин / Є. Г. Сінкевич // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри : зб. наук. пр. – Херсон, 2021. – Вип. VIII. – С. 312-319.

«Проводячи достатньо жорстко політику радянізації політичного і економічного устрою радянська влада з метою навернення на свій бік не російського населення пішла на певні кроки, що отримали назву «коренізація», а в УСРР – «українізація». Коренізація полягала в залученні національних кадрів до державного управління… Політика «коренізації» мала тимчасовий характер, лише з тактичною метою стабілізації більшовицької влади в національних республіках» (с. 315-316).