Одним із джерел, важливих для дослідження середньовічної української рукописної традиції, є Віденський Октоїх (Кодекс Ганкенштейна) кінця ХІІ – початку ХІІІ ст., що зберігається в Австрійській національній бібліотеці (Codex Vindobonensis Slavicus 37). Видання знайомить зі сторінками цього рукопису та з дослідженнями використаними у манускрипті матеріалів, проведеними австрійськими вченими.

Пам’ятка є цінним джерелом української мови. Видання супроводжують палеографічні, текстологічні, мистецтвознавчі та мовознавчі дослідження, здійснені українськими та польськими науковцями. Пергаменний кодекс отримав подальше життя у Лавришівському монастирі (Білорусь), зі становленням православ’я та литовсько-руської писемності у Великому князівстві Литовському, яка розвивалася за галицько-волинською писемною традицією (Україна).

Луцьке Євангеліє - одна з найдавніших східнослов'янських пам'яток християнської культури. Воно передувало появу таких пам'яток духовності, як «Крехівський Апостол» і Пересопницьке Євангеліє, і в кінці - Острозької Біблії 1581 р.

Після майже 700-річного періоду забуття книга отримала нове життя у вигляді видання факсимільного типу. Відтепер славісти, мовознавці, мистецтвознавці та інші дослідники зможуть здійснювати наукову роботу над Луцьким Євангелієм.

Псалтир, переписаний в 1384 році в Луцьку священиком-переписувачем Іваном, в ХХ столітті було віднайдено в бібліотеці Медічі Лауренциана у Флоренції. Ця книга - надзвичайно цікаве і значне джерело щодо палеографії, текстології, розвитку церковнослов'янської мови на східнослов'янському ареалі, історії української мови. Разом з виданням опубліковано ряд статей, присвячених дослідженню рукопису (М. Гардзаніті, К. Вердіані, В. Крисько, К. Мак-Роберт), історичним особистостям, що вплинули на його появу (П. Троневич).

Новітнє наукове видання факсимільного типу унікального кирилично-глаголичного рукописного Реймського Євангелія, що отримало назву за місцем сучасного зберігання. Книга є конволютом ХІ та ХIV ст.; найдавніший рукопис, пов’язаний із київським книжним скрипторієм та, ймовірно, з бібліотекою великого київського князя Ярослава Мудрого. Доля книги тісно сплелася з історією середньовічних Русі, Чехії та Франції та за правом може вважатися спільною історико-культурною книжною пам’яткою.

Видання складається з 2-х частин. Перша частина відтворює сторінки рукописної пам’ятки, а друга містить результати її дослідження сучасними українськими науковцями, що розкриває кодикологічні, палеографічні, мистецькі та мовні (кириличної частини) особливості кодексу, історію його створення, побутування та вивчення.

Мета видання – зробити пам’ятку доступною як для спеціалістів, так і для всіх, хто цікавиться історією й мовою української середньовічної релігійної рукописної книги, а також спонукати вчених до подальших наукових студій над писемними пам’ятками кирило-мефодіївської традиції.