Нобельське Четвероєвангеліє — рукописне старослов’янське Євангеліє, визначна рукописна пам'ятка XVI століття. Найдавніша писемна пам’ятка Українського Полісся. Написане 1520 року в селі Нобель Зарічненського району Рівненської області.

Історична знахідка Нобельського Четвероєвангелія руйнує міф про те, що українське Полісся (сучасна Рівненщина) було населено неосвіченими мешканцями. Наукова цінність цієї знахідки – ствердження того, що на початку 16 століття книги активно використовувалися на території усієї України.

Нобельське Євангеліє «повторно відкрила» для України у 2014 році учителька, краєзнавець із Зарічненського району Валентина Тумаш. Також немало для «повернення» цієї пам’ятки до українців зробив отець Павло Дубінець – уродженець села Нобель, настоятель Свято-Параскевського храму в селі Марочне.

«Євангеліє, написане 1520 року в селі Нобель Зарічненського району, зберігалося у тамтешній церкві. Але у 1856 році граф Тишкевич заснував у Вільнюсі Музей давнини, і споряджена ним на Полісся археографічна експедиція десь у 1860 році забрала Євангеліє з Нобеля. Його сліди місцева краєзнавиця Валентина Тумаш-Ляховець виявила у Вільнюсі в Бібліотеці Академії наук Литви», - розповідає отець Павло (Дубінець), який і сам долучився до краєзнавчої розвідки.

Наприкінці 2019 року за сприяння меценатів виготовлено 4 репринтних копії Нобельського Євангелія, одна з яких буде повернена до Нобля, а інші передані до наукових бібліотек, музеїв та інших установ. Тепер ця книга може стати відносно доступною для дослідників і шанувальників української старовини.

Флавіан Добрянський у своїй праці «Описание рукописей Виленской публичной бібліотеки, церковно-славянскихъ и русскихъ», 1882 року видання, докладно передає зміст Нобельського рукописного Четвероєвангелія:

«Л. 1. Передмова до Євангелія від Матвія. Початку немає.

Л. 2. Євангеліє від Матвія.

Л. 98. Передмова до Євангелія від Марка.

Л. 100. Зміст.

Л.102. Євангеліє від Марка.

Л. 159. Зміст Євангелія від Луки.

Л. 161. Передмова.

Л. 164. Текст.

Л. 257. Заголовок Євангелія від Іоанна й передмова.

Л. 260. Євангеліє від Іоанна.

Л. 325. Соборник. Російських святих у соборнику немає. Далі вказані тижні Великого Посту, різні потреби. У кінці подані вказівки на євангелівські читання».

Автор робить відмітку: «…полуустав довольно небрежный». Таке письмо властиве людині без належної освіти. Мабуть, таким був дячок-переписувач Севастьян Аврамович, бо чорновою рукописною роботою під наглядом священиків та ігумень монастирів займалися нижчі церковні чини: диякони, псаломщики, послушники.

Утім, потребує уточнення навіть ім’я переписувача книги, адже на звороті 347 сторінки Добрянський відмічає запис, зроблений тим же почерком, що й зміст Євангелія: «Буде й буде Микольському добра два й три, і до п’яти попів, а писав Левко, дячок Глоумі…»