Гробниця фараонів Рамсеса V і Рамсеса VI

Одна з найкрасивіших подвійних гробниць Долини Царів в Луксорі. Гробниця розташована в долині Ваді-Біба-ель-Мулук, KV9[1] і відома з давніх-давен. Римлянам ця гробниця була відома як гробниця Мемнона, а вченим експедиції Наполеона як гробниця метемпсихозу (La Tomb de la Metempsychose). Королівські мумії Рамзеса V і Рамзеса VI були вкрадені ще в давнину. Гробниця була розкопана між 1820-30 роками Джеймсом Бертоном, але не зареєстрована. Пізніше в 1888 році Жорж Дарсессі розкопав її ще раз для Служби старожитностей Єгипту. Мумії Рамсеса V і Рамзеса VI були виявлені в тайнику гробниці KV35 в 1898 році.

Катакомби Ком ель-Шукафа

Підземні катакомби Ком ель-Шукафа на південно-західній околиці Олександрії є найбільшим римським кладовищем в місті. Будова, що відноситься до I і II ст. н.е., була виявлена в 1900 році при розробці кам'яного кар'єру. Катакомби Ком ель-Шукафа – це підземний архітектурний комплекс, де в три яруси розташовані гробниці знаті. На жаль, два нижніх яруси залиті підґрунтовими водами – поруч Середземне море. Під землю тут ведуть гвинтові сходи, по якій можна спуститися в ротонду на глибині тридцяти метрів. Від ротонди в сторони розходяться численні зали та похоронні камери з вирубаними прямокутними нішами для саркофагів. Внутрішні стіни катакомб позбавлені декору. Єдина «прикраса» – розпис у жалобній каплиці або молитовному залі. На стіні висічено звичайний мотив давньоєгипетського похоронного обряду: Анубіс схилився над ложем, на якому лежить мумія, поруч стоять супутники – Ісіда і Гор.

Некрополь Бені-Хасан

Бені-Хасан — скельний некрополь епохи Стародавнього і Середнього царства в Єгипті. Розташований на східному березі Нілу поруч із стародавнім містом Менат-Хуфу, між сучасними містами Мінья і Маллаві. Комплекс Бені-Хасан вирубаний в скельній породі і включає 39 великих поховань високопоставлених давньоєгипетських вельмож і сотні гробниць більш дрібних чиновників, найдавніші з яких відносяться до часів VI династії, а самі пізні до епохи XXX династії. Гробниці належать до трьох різних типів: В 12 з великих поховань збереглися написи і зображення.

Синагога Бен Езра

Синагога Бен-Езра – одна з найдавніших синагог старого Каїру. Синагога також відома тим, що у ній було знайдено скарбницю старовинних єврейських, арамейських та іудейсько-арабських світських та священних рукописів. Колекція, що відома як Каїрська гениза, була доставлена ​​до Кембриджського університету. Серед інших реліквій в колекції було знайдено так званий «Київський лист», що вважається найдревнішим автентичним документом, написаним на території Київської Русі і може датуватися 10 ст. н. е. Документ написаний гебрейською мовою і містить першу згадку про Київ у формі Qiyyōb (івр. קייב‎).

Мечеть-медресе султана Баркук

Мечеть-медресе султана Баркук або Мечеть-медресе-ханко аз-Захера Баркук – релігійний комплекс в Ісламському Каїрі, історичному середньовічному районі Каїра, столиці Єгипту. Він був зведений на замовлення султана Баркук як школа релігійної освіти для всіх чотирьох сунітських мазхабів і складався з мечеті, медресе, мавзолея і ханаки. Комплекс був побудований у 1384-1386 роках, при цьому купол був доданий останнім. Це було перша архітектурна споруда, що з'явилася за часів черкеської династії (Бурджіти) мамлюкского султанату. Разом з комплексом султана Калауна і медресе ан-Насира Мухаммада, до яких косплекс примикає, він утворює один з найбільших архітектурних ансамблів мамлюкської монументальної архітектури в Каїрі, в частині вулиці Аль-Муизз, відомої як Бейн ель-Касрайн.

Червоний монастир

Червоний монастир – це Коптський православний монастир, один з найдавніших і найбільш добре збережених пам'яток християнської  архітектури і мистецтва Єгипту. Він розташований у Верхньому Єгипті недалеко від міста Сохаг. Прийнята назва «Червоний монастир» пов'язана з кольором його зовнішніх стін, складених з червоної цегли, на відміну від розташованого в 4 км на південь від нього Білого монастиря, стіни якого побудовані з білого вапняку. Монастир присвячений Святому Пшоі (Pshoi) (Bishoi по-арабськи), якого не слід плутати з більш відомим Bishoi, який проживав у Ваді-ель-Натрун.

Гробниця цариці Мересанх III

Цариця Мересанх III була дочкою Цариці IV Династії Хетепхерес II (2723 по 2563 р. до н.е.) і принца Каваба, онукою другого Царя IV Династії Стародавнього Царства – Хуфу і дружиною 4-го Царя IV Династії – Хафра. Мересанх померла незабаром після закінчення правління Хафра і була похована в мастабе в некрополі Гіза (G7530). Написи по обидва боки від входу в гробницю оповідають про те, що поховання Цариці було здійснено через 272 дня після її смерті. Первісно гробниця була запланована для матері Мересанх – Цариці Хетепхерес II, але смерть Мересанх настала несподівано, і Хетепхерес пожертвувала свою усипальницю і свій гранітний саркофаг для доньки. Напис на саркофазі говорить: «Я віддала саркофаг доньці своїй – Мересанх, яка була любима».

Гробниця Менни

Гробниця Менни, знатного писаря епохи Середнього царства, розташована в фіванської Долині знаті. У вхідному коридорі ми бачимо Менну з дружиною і дочкою, що віддають шану сонцю. На зображеннях в лівому крилі переднього приміщення він спостерігає за роботами на полях, бенкетує і приносить жертви в супроводі дружини. У сценах на протилежній стіні подружжя бере участь в релігійних церемоніях разом з Анубісом, Осирисом, Ра і Хатхор. Дальнє приміщення, прикрашене головним чином похоронними сюжетами, оживляє його сцена полювання та рибної ловлі, що знаходиться праворуч. Від заупокійної статуї Менни в ніші збереглися тільки ноги.