Книгу присвячено військовому формуванню Січових Стрільців, яке було створене і діяло у складі українських армій з Центральної Ради, Гетьманату та Директорії в 1917-1919 рр. На основі багатого історіографічного і джерельного матеріалу висвітлено створення, організацію командної вертикалі, структуру та всі реорганізаційні процеси. Приділено увагу військово-політичним подіям, які безпосередньо та опосередковано відбувалися за участі стрілецтва і були з ним пов’язані. Розглянуто участь стрільців у боротьбі проти збройної агресії більшовицької Росії, а також протистоянні з російською білогвардійською армією генерала А.Денікіна

Книжка професора Гарвардського університету Сергія Плохія є першою спробою не тільки політичної, але також інтелектуальної біографії Михайла Грушевського та тлі ідейних колізій його доби. Життєвий і науковий шлях найвидатнішого українського історика ХХ століття розглянуто в контексті поразки та розпаду всеросійського історичного наративу і повстання національної версії українського історіописання. Заперечивши «звичайну» схему руської історії, Грушевський витворив «незвичайний» на той час конструкт історії української, який започаткував переділ історичного простору між імперським і національним наративами і став передумовою розвалу спершу Російської імперії, а згодом Совєтського Союзу. Аналізуючи у своїй праці обидві ідентичності Михайла Грушевського – історика та політика, дослідник пропонує цілком нове бачення його ролі у підважуванні та руйнуванні імперської ідеї триєдиної російської нації та формуванні українського національного проекту.

В праці розглядається роль архітектури в культурній спадщині князів Острозьких – видатних діячів вітчизняної історії доби пізнього середньовіччя. Узагальнюючи літературні та архівні джерела, ґрунтуючись на власних розвідках, автор аналізує меценатську діяльність декількох поколінь цих «некоронованих королів Русі», в систематичний спосіб висвітлює найпомітніші князівські ініціативи в розбудові існуючих та заснуванні нових міст, в спорудженні унікальних замкових комплексів, фундації цілої низки самобутніх храмів та монастирських ансамблів.

На підставі представницького кола джерел в роботі досліджується система охорони запорізьких кордонів у часи Нової Січі. При цьому вона розглядається як комплекс зусиль та заходів, спрямованих на захист запорозьких територій, які здійснювались і спеціалізованими прикордонними запорозькими формуваннями, і всіма іншими січовими інституціями.