ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
21.05.2026
 |
Народився В. Острозький 2(15) лютого 1526 року в м. Дубно (нині Рівненська область). Походив з родини Острозьких, найбагатшого і найвпливовішого князівського роду України XVI - початку XVII ст.
Названий при народженні Василем, з 1540-х років став уживати «князівське» ім'я Костянтин, тому в літературі фігурує під подвійним ім'ям Василь-Костянтин. Після смерті батька (1530) виховувався під материнською опікою в м. Турів.
Молодий Острозький дістав гарну освіту, про що свідчать його листування та промови в сенаті. Залишившись фактично єдиним спадкоємцем свого багатого батька, Острозький отримав у володіння величезні маєтності на Волині, Київщині, Поділлі та Галичині. Він володів також значними земелями в Угорщині та Чехії.
Військову службу розпочав у 18-літньому віці (1543) під орудою маршалка Волинської землі кн. Федора Сангушка, загартовуючись і набуваючи військовий досвід у битвах з татарами. У 1550 році був призначений володимирським старостою і маршалком Волинської землі. Зосереджував у своїх руках велику владу: йому підлягали місцеві старости, очолював посполите рушення, керував шляхетськими з'їздами Волинської землі та Брацлавщини, територія якої на той час входила до Волині.
Злів : Печатки клієнтів («приятелів») Василя- Костянтина Острозького: луцького підсудка Івана Хрінницького та київського каштеляна Івана Чаплича-Шпановського; по центру : Герб на воротах Дубенського замку, резиденції Василя- Костянтина Острозького; зправа : Печатки слуг Василя- Костянтина Острозького: Вацлава Вільгорського, Павла Оранського і Богдана Костюшковича-Хоболтовського.
Зображення з киги : Ульяновський, В. І. Князь Василь-Костянтин Острозький : історичний портрет у галереї предків та нащадків / В. І. Ульяновський. – Київ : Простір, 2012. – С 101, 107.
Наприкінці XVI - початку XVII ст. придбавав маєтки на Київщині. Іменував себе самостійним правителем «Dei gratia in Volinia dux Ostrocensis» (Божою Милістю на Волині Острозький князь).
Виступив проти Люблінської унії (1569), підтримуючи позицію більшості литовських панів ради. Попри те, що залишився в Любліні після від'їзду литовських послів, відмовився від запрошення короля прибути до сенату і незабаром виїхав до Тарнова. Після ухвали сейму про приєднання Волині, Київщини і Брацлавщини до Корони Польської тричі відмовлявся через хворобу від приїзду для складення присяги. Лише під загрозою втрати власних маєтків змушений був приїхати до Любліна і підписати акт про приєднання Волині до Польщі. Згодом, як київський воєвода, склав присягу щодо приєднання Київщини. А вже як коронний сенатор підписав унію Польщі з Великим князівством Литовським. У 1572 році після смерті короля Сигізмунда II Августа претендував на польський престол. У 1574 році переніс князівську резиденцію з Дубна до Острога.
Своєрідними були стосунки князя Острозького з козацтвом. Розуміючи важливе стратегічне значення Запорозької Січі як форпосту проти турецько-татарської навали, він намагався підтримувати з козаками партнерські стосунки, приймав їх на службу. Однак на початку 1590-х років вороже поставився до козацьких заворушень, що загрожували розгалуженим земельним володінням князівського роду. Під час козацького повстання під проводом Криштофа Косинського (1591-1593) військо Острозького, попри низку невдач, у вирішальній битві під П'яткою завдало повстанцям нищівної поразки. Згодом він рішуче виступив проти повстання Северина Наливайка (1594-1596).
Злів : Лист цісаря Священної Римської імперії Максиміліана II до князя Василя-Костянтина Острозького (1570 р.); зправа : Лист Князя острозького, текст листа сучасною українською мовою - "Милостивий княже Корецький, мій милостивий пане і приятелю! ... Вашої князівської милості щирий приятель, брат і слуга Костянтин князь Острозький, воєвода київський, власна рука."
Зображення з киги : Ульяновський, В. І. Князь Василь-Костянтин Острозький : історичний портрет у галереї предків та нащадків / В. І. Ульяновський. – Київ : Простір, 2012. – С 104, 98.
Як київський воєвода протягом майже 50-ти років боронив південно-східні кордони українських земель і виявив неабиякі дипломатичні й військові здібності в боротьбі з татарами, не раз (1574, 1575, 1577, 1578, 1589, 1593, 1594) відбиваючи їх напади. 1578 року був оточений в Острозі й, не діставши допомоги, маючи лише власне, недостатнє для відсічі, військо, змушений був домовлятися з кримським ханом Мегмед-Гіреєм II і сплатити 3 тисячі дукатів, аби врятувати від погрому Київ. Був речником створення європейської антитурецької ліги. Брав участь у походах на Москву. На конвокаційному сеймі (1587) перебував серед можливих претендентів на королівський престол.
Князь Острозький був меценатом освіти та культури, протектором православ'я: мав вплив на заміщення церковних посад, надав багато фундушів на православні церкви і монастирі, виступав за необхідність внутрішньої реформи православної церкви та покращення рівня освітньої підготовки православного духовенства. У родовому маєтку заснував перший в Україні вищий навчальний заклад - слов'яно-греко-латинську школу (1576). Запросив до Острога Iвана Федорова, відкрив друкарню (1578-1608). Перетворив свій маєток на справжній науково-культурний осередок.
Князь відзначався терпимістю в питаннях віри і в принципі був за єднання церков, але уявляв собі унію церковну у вселенському масштабі, тому рішуче виступив проти Берестейської унії 1596 року, котра об'єднувала церкви в межах лише однієї держави. 24 червня 1595 року у відозві до православних викривав дії митрополита Михайла Рогози і єпископів як відступників від віри батьків і закликав до опору унії. У травні 1599 році взяв участь у з'їзді протестантів і антиуніатів у Вільні й підписав акт конфедерації.
Останні роки життя провів у своїх маєтностях. Помер Василь Костянтинович 1608 року в Острозі, де й був похований.
Видання з фонду НІБУ
Білінський, В. Україна-Русь : роман-дослідження : у 3-х кн. Кн. 2 : Князі Острозькі / В. Білінський. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2015. – 376 с.
Великий довідник. Україна / уклад. О. М. Кожушко. – Харків : Ранок, 2009. – 624 с. : іл.
Зі змісту : Острозький Костянтин-Василь (1526-1608). – С.404-406.
Вечерський, В. В. Українські монастирі / В. В. Вечерський. – Київ : Наш час, 2008. – 399 с. – (Невідома Україна).
Волинець, О. Замок Острозьких в Старокостянтинові / О. Волинець. – Львів : Бона, 2018. – 25 с. : фот. – (Проект національної співпраці “Чим живуть замки”).
Гайдай, Л. І. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях : від найдавніших часів до Хмельниччини : навчальний посібник-коментар / Л. І. Гайдай. – Луцьк : Вежа, 2000. – С. 318-319.
Грушевський, М. С. Історія України-Руси. Т. 6 : Життя економічне, культурне, національне XIV–XVII віків / М. С. Грушевський. – Київ : Наукова думка, 1995. – С. 277, 280, 282, 598.
Грушевський, М. С. Історія України-Руси. Т. 7 : Козацькі часи – до року 1625 / М. С. Грушевський. – Київ : Наукова думка, 1995. – С. 99, 115, 148, 153-154.
Дзярнович О. Князі Острозькі / О. Дзярнович [та ін.] ; наук. ред. І. Тесленко. – Київ : Балтія Друк, 2014. – 280 с. : фот.
Дмитрук, А. (протоиерей). Эпоха и деятельность православных Острожских князей в Украине (XIV–XVII вв.) / А. Дмитрук. – Одесса : Астропринт, 2013. – 352 с. : ил.
Encyclopedja Powszechna. T 20 : Optymaci – Polk. – Warszawa : S. Orgelbranda, 1865. – 983 c.
Зі змісту : Konstanty Wasili Ostrogski = Костянтин-Василь Острозький. – С. 160-163.
Encyklopedja Powszechna z ilustracjami I mapami. T. 11 : O – Polony. – Warszawa : S. Orgelbranda Synow, 1901. – 451 с.
Зі змісту : Ostrogski (ksiaze) = Герб князів Острозьких. – С. 174-175.
Іларіон (митрополит). Життєписи великих українців / Іларіон, упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. – Київ : Либідь, 1999. – 672 с. : іл, фото. – (Літературні пам’ятки України).
Зі змісту : Князь Костянтин Острозький. – С. 546-658.
Історія України в особах : IX–XVIII ст. – Київ : Україна, 1993. – С. 156-163.
Корені та парості : український генеалогікон / упоряд. В. Шевчук. – Київ : Либідь, 2008. – 470 с. : іл.
Зі змісту : 1. Генеалогія роду Острозького. – С. 131-142.
2. Про пресвітлого і преславного Василя, князя Острозького, воєводу Київського. – С. 161-164.
Костомаров, М. І. Історія України в життєписах визначних її діячів / М. І. Костомаров. – Репр. відтворення вид. 1918 р. – Київ : Україна, 1991. – С. 160-193.
Кралюк, П. М. Князі Острозькі / П. М. Кралюк, Я. Я. Хаврук. – Харків : Фоліо, 2015. – 63 с.
Кралюк, П. М. Шестиднев, або Корона дому Острозького / П. М. Кралюк. – Київ : Ярославів Вал, 2010. – 318 с. : іл.
Левицкий, О. Л. Анна-Алоиза, княжна Острожская / О. Л. Левицкий // Киевская старина. – 1883. – № 11. – С. 329-373.
Ліщук, Д. C. Богоспасаємий град Костянтинів. Церква. Культура. Освіта (кінець ХVI–початок XVII ст.) / Д. С. Ліщук. – Чернівці : Технодрук, 2021. – 104 с.
Ліщук, Д. C. Ранньомодерний Костянтинів на зламі ХVI–XVII ст. / Д. С. Ліщук. – Чернівці : Технодрук, 2023. – 120 с.
Зі змісту : Князі Острозькі : сторінки історії. – С. 29-49.
Максимович, М. Письма о Князьях Острожских к графине А. Д. Блудовой / М. Максимович. – Киев, 1866. – 54 с.
Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2 т. Т. 2 : Л—Я / ред. О. Онопрієнко. – Київ : Євроімідж, 2002. – 896 с. : фото. – (Золоті імена України).
Зі змісту : Костянтин (Василь) Острозький. Культурно-освітній діяч, меценат. – С. 282-283.
Острозька академія XVI–XVII століття : енциклопедія. – Острог : Вид-во Нац. ун-ту Острозька академія, 2010. – 512 с. : 36 л. іл.
Зі змісту : Острозький Василь-Костянтин (1526–1608). – С. 323-327.
Прищепа Б. А. Історичне краєзнавство Волині : навчальний посібник / Б. А. Прищепа, О. П. Прищепа. – Рівне : ПП ДМ, 2008. – 351 с.
Зі змісту : Князь Василь-Костянин Острозький. – С. 348-251.
Провідники духовності в Україні : довідник / ред. І. Ф. Курас. – Київ : Вища школа, 2003. – 783 с.
Зі змісту : Острозький Костянтин (Василь) Костянтинович. – С. 78-80.
Ричков, П. А. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких / П. А. Ричков, В. Д. Луц. – Київ : Техніка, 2002. – 168 с. : іл. – (Національні святині України).
Саух, П. Ю. Князь Василь-Костянтин Острозький / П. Ю. Саух. – Рівне : Волинські обереги, 2002. – 243 с. : іл.
Сегеда, С. Український пантеон / С. Сегеда. – Київ : Балтія Друк, 2013. – 184 с. : іл.
Зі змісту : Василь-Костянтин Острозький. – С. 42-49.
Семенюк, Л. С. Література волинського краю (XI–XVIII ст.) : навчальний посібник / Л. С. Семенюк. – Луцьк : Твердиня, 2013. – 188 с. : 2 вкл. л. іл.
Зі змісту : Острозький осередок як координатор культурної діяльності в регіоні. – С. 86-106.
Собчук, В. Д. Від коріння до крони : Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XV – першої половини XVII ст. / В. Д. Собчук. – Кременець : Кременецько-Почаївський держ. історико-архітектурний заповідник, 2014. – С. 24-25, 58-59, 120-403.
Собчук, В. Д. Історична Волинь: Північний Захід України в регіональному та локальному вимірах минулого / В. Д. Собчук. – Кременець : Кременецько-Почаївський держ. історико-архітектурний заповідник, 2017. – 316 с. : XVI вкл. с. фот., іл.
Зі змісту : Архів Князів Острозьких : найдавніші реєстри документів. – С. 121-142.
Україна в міжнародних відносинах : енциклопедичний словник-довідник. Вип. 6. Біографічна частина: Н – Я / відп. ред. М. М. Варварцев. – Київ : Ін-т історії України НАНУ, 2016. – 369 с.
Зі змісту : Острозький Василь-Костянтин Костянтинович. – С. 66-69.
Ульяновський, В. І. Князь Василь-Костянтин Острозький : історичний портрет у галереї предків та нащадків / В. І. Ульяновський. – Київ : Простір, 2012. – 1370 с. : 40 іл.
Уманец, О. М. Князь Константин-Василий Острожский / О. М. Уманец // Русский архив. – 1904. – № 4. – С. 625-634.
Підготували: Науменко Т. В., Ширшова Л. Г.
(відділ культурних комунікацій)
