ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
01.04.2026
Перший випуск циклу віртуальних книжкових виставок «Маркери історії: екслібриси XVI–XVII ст. на сторінках іноземних видань» присвячено суперекслібрису Імператорської академії натуралістів на примірнику видання Historia simplicium reformata Міхаеля Бернгарда Валентіні (1657–1729).
Видання Historia simplicium reformata Michael Bernhard Valentini становить значний інтерес не лише як джерело з історії природничих наук ранньомодерної доби, але й як матеріальний об’єкт книжкової культури. Особливу цінність примірника визначає наявність суперекслібриса та рукописного власницького запису, що дозволяють реконструювати його історію побутування та інституційну належність.
Valentini, Michaelis Bernhardi. Historia simplicium reformata, sub Musei Museorum titulo antehâc in Vernaculâ edita, jam autem in gratiam Exterorum, sub directione, emendatione & locupletatione autoris, à D. Joh. Conrado Beckero, medico alsfeldensi, latio restituta, accedit India Literata, E Lingua Belgica primum in Germanicam translata, nunc verò, ad desiderium Exterorum Latinitate donata, longe auctior reddita, novisque Figuris aeneis illustrata à Christophoro Bernhardo Valentini, M. B. Filio [Текст] / M. Valentini. - Francofurti ad Moenum : Ex Officina Zunneriana, 1716. - 664 с. : il. - Латина
«Historia simplicium reformata» — це видатна наукова праця Валентіні. Її повна латинська назва — Historia Simplicium Reformata, sub Musei Museorum titulo antehac in Vernacula edita. Ця книга є латинським перекладом його раніше опублікованої німецькомовної праці «Musei Museorum», виданим у Франкфурті-на-Майні (Francofurti ad Moenum) у 1716 році видавництвом Ex Officina Zunneriana. Прикметно, що переклад на латину здійснив лікар Йоганн Конрад Беккер (Joh. Conrad Becker) під наглядом та з доповненнями самого автора. Праця присвячена «простим речовинам» (simplicia) — переважно лікарським рослинам, мінералам та тваринам, що використовувалися в тогочасній медицині та фармації. Також, у якості доповнення, до видання часто додавалася праця India Literata, яка містить епістолярні дисертації про екзотичні рослини, дерева та дорогоцінне каміння Східної Індії.
Книга має вагоме історичне значення у світлі досліджень Валентіні із застосуванням «кабінетів курйозів» (кунсткамер), адже відображає тогочасні зусилля з систематизації природничих знань. Вона — не просто медичний довідник, а справжня енциклопедія епохи раннього Просвітництва, що поєднує медицину, ботаніку та мистецтво колекціонування.
Ось кілька цікавих деталей, які розкривають її цінність:
Суперекслібрис розміщено на титульному аркуші видання і виконано у вигляді тиснення із застосуванням позолоти. Композиційно він являє собою круглий відбиток із центральним гербовим зображенням та написом по колу. У центрі зображено орла з розпростертими крилами, увінчаного короною, що є характерним символом імперської влади та водночас широко використовувався в емблематиці наукових інституцій Священної Римської імперії. Під орлом розміщено щит із декоративними елементами, що формують геральдичну композицію. Орнаментальне обрамлення виконане у вигляді вінка або стилізованого рослинного декору, що підкреслює урочистий та репрезентативний характер знака.
Навколо центрального зображення міститься латиномовний напис: “Academiae Naturae Curiosorum Norimbergensis”. Його переклад, «Академія допитливих природи з Нюрнберга», дозволяє однозначно ідентифікувати власника книги як Academia Naturae Curiosorum – Імператорську академію натуралістів, більш відому під назвою German National Academy of Sciences Leopoldina. Заснована у 1652 році, ця установа є однією з найстаріших наукових академій світу і відігравала провідну роль у формуванні європейської наукової спільноти.
Використання суперекслібриса саме цією академією є показовим з огляду на практики інституційної ідентифікації книжкових зібрань у XVII–XVIII століттях. На відміну від паперових екслібрисів, які наклеювалися на форзаци, суперекслібрис наносився безпосередньо на палітурку або титульний аркуш шляхом тиснення, що надавало йому більш офіційного та статусного характеру. Такий спосіб маркування свідчить про належність книги до організованої бібліотечної колекції та підкреслює її цінність як елементу наукового фонду.
Наявність цього суперекслібриса дозволяє припустити, що даний примірник входив до бібліотеки Академії натуралістів і використовувався в науковому обігу. Це особливо важливо з огляду на зміст самого видання, яке присвячене опису природних речовин (simplicia) та їх застосуванню в медицині. Таким чином, книга безпосередньо відповідала науковим інтересам академії, члени якої займалися дослідженнями у галузі медицини, ботаніки та природознавства.
Окрім суперекслібриса, у примірнику наявний також рукописний власницький запис на титульній сторінці. Такі записи є важливим джерелом для вивчення історії побутування книги, оскільки вони можуть містити імена власників, дати придбання або дарування, а також інші відомості про рух книги між різними колекціями. У поєднанні з інституційним знаком Академії цей рукописний елемент створює багаторівневу систему маркування, що відображає зміну власників або співіснування приватної та інституційної форм власності.
З історико-культурної точки зору, цей примірник є свідченням функціонування так званої «республіки вчених» (Respublica litteraria) – наднаціональної мережі інтелектуалів, об’єднаних спільною мовою науки (латиною) та обміном знаннями. Наявність у книзі знака Academia Naturae Curiosorum підтверджує її включеність у цей інтелектуальний простір і водночас демонструє роль бібліотек як центрів накопичення та поширення наукової інформації.
Отже, суперекслібрис на виданні М. Б. Валентіні 1716 року є не лише маркером власності, але й важливим історичним джерелом, що дозволяє дослідити інституційну історію книги, простежити її функціонування в науковому середовищі XVIII століття та глибше зрозуміти практики формування книжкових зібрань ранньомодерної Європи.
Міхаель Бернгард Валентіні (1657–1729) — типовий і водночас добре знаний учений свого часу, який здобув успіх і вплив у період раннього Просвітництва. Народжений у 1657 році в родині університетського служителя (педеля), а отже — соціально менш привілейований, він зумів досягти значних висот: став деканом медичного факультету, а згодом — ректором Гіссенського університету.
Валентіні був професором physica naturalis (натуральної філософії), а також медицини, і здобув вагомий авторитет завдяки впровадженню експериментальної фізики в Гіссенський університет. Його численні публікації — не лише з медицини, а й із природознавства та описів різноманітних «курйозів» — привернули увагу багатьох наукових товариств, членом яких він згодом став.
Валентіні вивчав філософію і медицину в Гіссені в той час, коли навчальні програми з медицини та натуральної філософії ще викладалися у традиційному схоластичному дусі. Після роботи лікарем він здійснив освітню подорож країнами Західної Європи (1686), під час якої у Лондоні познайомився з Робертом Бойлем — фізиком, хіміком та філософом, одним із засновників Лондонського королівського товариства.
У 1687 році Валентіні став професором фізики в Гіссені. Того ж року він придбав кілька фізичних інструментів — зокрема повітряний насос із майстерні Musschenbroek у Лейден, який на той час був одним із провідних центрів технічних і наукових інновацій.
У 1720 році він опублікував працю з порівняльної анатомії хребетних. 10 листопада 1715 року його було обрано членом Лондонського королівського товариства з розвитку знань про природу. Він також був членом Німецької національної академії наук Леопольдини та Прусської академії наук у Берліні.
