ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
07.03.2026
 |
«Він був українцем не тільки по крові, мові, переконанням, українською стихією насичені і всі його твори, і формальне джерело його генія б’є незмінно з рідного чорнозему Чернігівщини»
Федір Ернст |
9 березня відзначаємо 140-річчя від дня народження Георгія (Юрія) Івановича Нарбута (1886-1920), українського графіка, ілюстратора, педагога.
Художник Георгій Нарбут відомий практично кожному українцю – і як той, що створив дизайн перших українських грошових купюр 1918 року, і як той, хто промалював перші поштові марки УНР, і зрештою – як той, завдяки кому повернувся Україні у якості герба давній княжий тризуб. Саме з подачі знаменитого художника Георгія Нарбута він з’явився спочатку на грошах, а потім – і на гербі незалежної держави.
За своє коротке життя Георгій Нарбут встиг пожити в російській імперії, при УНР, Гетьманаті Скоропадського і трошки навіть в радянській Україні. Він народився в родовому маєтку Нарбутівка на Чернігівщині в старовинній козацько-старшинській родині. З дитинства оточений атмосферою української історії та мистецтва, він виріс серед родинних реліквій часів Гетьманщини, що згодом визначило його глибоке розуміння національної символіки та орнаментики. Митець став справжнім революціонером української графіки, створивши унікальну мистецьку мову, що поєднала національні традиції з найкращими досягненнями європейського модерну. Його творчий метод базувався на глибокому вивченні української мистецької спадщини – від орнаментів трипільської культури та візантійських мініатюр до гравюр доби козацького бароко та народних картинок.
Період козаччини дуже приваблював Нарбута. Саме в яскравому та самобутньому козацькому бароко він черпав натхнення для створення унікального українського нарбутівського стилю. Через стилізування робіт під козацьке бароко він виробив новий стиль. Надихався зразками минулого, щоб творити сучасність. Велика любов до українського та прагнення ідентифікувати себе як нащадка козацького роду проявилися у підході до усіх його праць.
Щоліта приїздив до Глухова, де вивчав пам'ятки української старовини. В описанні свого власного герба Нарбут вказав: «Мазепинець полку Чернігівського Глухівської сотні, старшинський син і гербів та емблем живописець». (1912 рік).
«Московщину не люблю. Люблю Україну і їй віддам усі сили», — казав у 1917 році Георгій Нарбут архівісту Якову Ждановичу.
У 1917 році Георгій Нарбут з родиною переїжджає до Києва — тут 17 березня представники партій і громадських організацій створюють Українську Центральну Раду. Митця можна сміливо вважати творцем естетики української державності часів УНР та Гетьманату Скоропадського. Він фактично створював візуальну ідентичність молодої держави, закладаючи основи національного графічного дизайну.
Особливе місце у творчості Георгія Івановича посідає геральдика та державна символіка. Створений ним малий герб УНР – стилізований тризуб, став не просто державним символом, а графічним шедевром, де лаконічність форми поєднується з глибоким символічним змістом. Він узяв за основу національну символіку гетьманської держави Війська Запорозького. На восьмикутному щиті синього кольору в центрі був розміщений козак, одягнений у золоті орнаментовані шати. Над щитом козака вивищувався золотий тризуб — знак Великого князя Володимира.
У липні 1918 він розробив малу Державну Печатку. У центрі — козак, як на гербі, а по колу напис нарбутівським шрифтом — ДЕРЖАВNЕ СЕКРЕТАРСТВО. Латинська “N” не просто так з’явилася. Це була його своєрідна особливість — замість кириличної “Н” писати латинську “N”. Так нарбутівський шрифт відрізнявся від інших.
Розробляючи дизайн перших українських банкнот та поштових марок, художник фактично створював візуальну ідентичність молодої держави, закладаючи основи національного графічного дизайну. Кожна банкнота була мистецьким твором, де поєднувалися елементи народного орнаменту, історичні мотиви та сучасна типографіка.
Перші ескізи банкнот графік створював ще у 1916 році, до проголошення незалежності. 6 січня 1918-го (24 грудня за старим стилем) в обігу з’являється перший кредитовий білет у 100 карбованців. Георгій Нарбут — перша людина після Володимира Великого та Ярослава Мудрого, хто зобразив тризуб на українських грошах.
Загалом можна сказати, що Нарбут є автором 13 з 24 банкнот, випущених за часів української державності у 1917—1920 роках (і за Центральної Ради, і за Скоропадського, і за Директорії).
Георгій Нарбут був майстром малих графічних форм – екслібриси, видавничі марки, віньєтки митця демонструють віртуозне володіння композицією в обмеженому просторі.
Затверджений державним гербом тризуб з’являється не тільки на державних паперах і грошових знаках. Він прикрашає нові поштові марки номіналом 10, 20, 30 та 40 шагів. «Державні знаки у виконанні Нарбута — це наше наочне свідоцтво державної зрілості, наша гордість і слава», — писав історик мистецтва Володимир Січинський.
У доробку талановитого митця також костюми для Гетьмана та генерального судді, костюми військових одностроїв, оформлення упаковок та етикеток для товарів і навіть крісла для державного сенату.
Свою кропітку роботу над державними символами Георгій Нарбут поєднував з ілюструванням періодичних видань, книжок, створенням станкових графічних композицій.
Співпрацював із журналами «Наше минуле», «Зорі», «Солнце Труда», «Мистецтво» та ін. У 1918—1920 роках разом з Миколою Зеровим, Сергієм Єфремовим, Павлом Зайцевим і Вадимом Модзалевським створив літературно-художню містифікацію — «неслужащого дворянина Лупу Юдича Грабуздова», за «авторством» якого створювалися поезії, оповідання, пародійні «наукові» трактати, графічні твори тощо.
Оформив багато книжок – від казок Андерсена до «Малоросійського Гербовника» (Владислава Лукомського і Вадима Модзалевського, (1914 рік), «Гербів гетьманів Малоросії» (1915 рік), «Старовинна архітектура Галичини» (Юрія Лукомського, 1905 рік), «Стародавні садиби Харківської губернії» (1917 рік) тощо.
Апогеєм творчості Нарбута могли стати ілюстрації до перевидання “Енеїди” Івана Котляревського. Проте, на жаль, він встиг зробити лише одну ілюстрацію.
1917-го Нарбут планував скласти «Абетку» українською мовою – ще одного символу державності. Він вважав її найважливішою серед всього, створеного ним як графіком. Мав намір використати різні шрифти, обов’язково використовуючи українські барокові художні мотиви. Цінність задуму «Абетки» полягає в тому, що вона є прикладом майстерної роботи з мистецтвом шрифту, лаконічності та довершеності композиції. Автор осмислює досвід європейських ілюстраторів та надає зображенням унікального українського характеру і символізму. За життя Георгій Нарбут випустив два варіанти “Абетки”: у 1917-му варіант 14 літер з обкладинкою, а 1919 року розробив ще три букви. Завершити її не вдалося та його доробок у галузі шрифту на багато років визначив розвиток цього мистецтва в Україні.
У 1917 році за ініціативою Михайла Грушевського та за активної участі провідних діячів української культури було засновано Українську академію мистецтв, яка мала стати центром національної мистецької освіти. Георгій Нарбут одразу долучився до цього проєкту, очоливши графічну майстерню, а згодом ставши ректором Академії. Його візія мистецької освіти була революційною для свого часу. Він прагнув створити не просто навчальний заклад, а справжню лабораторію українського мистецтва, де б органічно поєднувалися вивчення національної спадщини з найновішими світовими тенденціями. Художник особисто розробляв навчальні програми, запрошував найкращих митців до викладання, створював умови для творчих експериментів студентів.
Вплив Нарбута на розвиток українського мистецтва важко переоцінити – він фактично створив національну школу графічного дизайну, а його учні та послідовники розвинули нарбутівські принципи в напрямках від книжкової графіки до плаката, від промислового дизайну до монументального мистецтва. Творча спадщина Нарбута стала фундаментом, на якому будувалося українське графічне мистецтво XX століття, а його естетичні принципи продовжують надихати сучасних дизайнерів та графіків, які шукають шляхи поєднання національної ідентичності з універсальною мистецькою мовою.
Рекомендовані джерела:
Бойко–Гагарін А. Георгій Нарбут творець грошей з національним духом / А. Бойко–Гагарін // Нумізматика і фалеристика. – 2017. – № 2 (Квітень-червень). – С. 20-27.
Ернст Ф. Л. Георгій Нарбут та нова українська книга / Ф. Ернст ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1927. – 30 с. : іл.
Завітій Б. Козак Нарбута – дуже політичний, це державний козак / Б. Завітій // Антиквар. – 2020. – № 5 (119). – С. 25-33.
Косів В. Твори В. Кричевського та Г. Нарбута у графічному дизайні української діаспори 1945–1989 років: цитати й парафрази / В. Косів // Мистецтвознавство України: зб. наук. пр. – 2018. – Вип. 18. – С. 86-93.
Лукомский Г. К. Венок на могилу пяти деятелей искусства : памяти Е. И. Нарбута, В. Л. Модзалевского, А. А. Мурашко, К. В. Шероцкого, П. Я. Дорошенко / Г. К. Лукомский. – Берлин : Грани, 1925. – 30 с.
Майстер української графіки : до 100-річчя з дня народження Г. І Нарбута : рек. бібліогр. покажчик / Сумська держ. обл. універсальна наук. б-ка ім. Н. К. Крупської, Сумський облвиконком, Упр. культури ; уклад. Т. Мишко ; ред. Н. О. Горнов. – Суми, 1986. – 5 с.
Мельник О. Я. Художньо-композиційні особливості книжкової графіки Г. Нарбута та можливості їх інтерпретації у сучасному графічному дизайні / О. Я. Мельник, Ю. В. Штець // Культура і сучасність: альманах. – 2021. – № 1. – С. 104-108.
Мітченко В. Стильові особливості нової абетки Георгія Нарбута / В. Мітченко // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. – 2017. – Вип. 26. – С. 39-47.
Мудрак М. Образний світ Георгія Nарбута і творення українського бренду / М. Мудрак. – Київ : Родовід, 2021. – 159 с. : іл.
Нагорна О. Георгій Нарбут / О. Нагорна. – Харків : Фоліо, 2020. – 119 с. – (Знамениті українці).
Георгій Нарбут : альбом / Г. І. Нарбут ; авт.-упоряд. П. О. Білецький. – Київ : Мистецтво, 1983. – 119 с. : іл.
Георгій Іванович Нарбут в колекції музею / Харківський художній музей ; уклад. М. Безхутрий. – [Харків], 1973. – 48 с. : іл.
Нарбут. Студії. Спогади. Листи : [реконструкція знищеного 1933 року “Нарбутівського збірника”] / упоряд. С. Білокінь. – Київ : Родовід, 2020. – 407 с. : іл.
Пушкаш О. «Українською стихією насичені всі його твори...» : Георгій Нарбут / О. Пушкаш // Пам’ять століть. – 1998. – № 1. – С. 153-159.
Руденко О. У капсулі часу: до історії створення печатки Державного секретарства. / О. Руденко // Антиквар. – 2020. – № 5 (119). – С. 52-57.
Савчук Ю. Знак Соборності. Великий державний герб України: від Нарбута до Якутовича / Ю. Савчук // Антиквар. – 2020. – № 5 (119). – С. 56-67.
Сидор-Гібелинда О. Нарбут наш / О. Сидор-Гібелинда // Критика. – 2022. – Рік 26, Число 5-6. – С. 28-33.
Січинський В. Юрій Нарбут. 1886—1920 / В. Січинський. – Краків ; Львів : Укр. вид-во, 1943. – 63 с. – (Українське мистецтво ; Вип. 2).
Скакун В. П. Династія Нарбутів / В. П. Скакун. – Суми : Мрія, 2024. – 107 с. : фот.
Українська абетка. Малюнки Георгія Нарбута / упоряд. О. О. Савчук; авт. передм. М. Ю. Філевич ; худож. О. Г. Чекаль. – Харків : Олександр Савчук, 2020. – 36, [1] с. : [13] арк. іл.
Філевич М. «Українська абетка» Георгія Нарбута / М. Філевич // Народознавчі зошити. – 2018. – № 6 (144). – С. 1505-1527.
Ювілей НАОМА: шляхи розвитку українського мистецтвознавства (до 130-річчя від дня народження Г. Нарбута) : тези і матеріали доповідей Всеукраїнської наукової конференції молодих науковців, аспірантів і студентів, 22 квітня 2016 року / М-во культури України, Нац. акад. образотв. мистецтва і архітектури, Кафедра теорії та історії мистецтва. – Київ : Фенікс, 2017. – 139 с.
Підготувала Оксана Марченко
Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань
Докладніше про проєкт:
Культурний фронт: МИ – УКРАЇНЦІ!
