ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
25.01.2026
До уваги користувачів пропонуємо книжкову виставку з фонду відділу документів іноземними мовами, присвячену 250-річчю з дня народження видатного німецького письменника, композитора й художника Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776–1822) — класика європейського романтизму, автора фантастичних повістей, новел, музично-літературних есеїв і казок.
Ернст Теодор Амадей Гофман — одна з найяскравіших і водночас найскладніших постатей німецького романтизму. Він народився 24 січня 1776 року в Кенігсберзі, місті з насиченим культурним і інтелектуальним життям. Майбутній письменник зростав у непростій родинній атмосфері: мати була глибоко релігійною, замкненою та вразливою жінкою, а батько — талановитим юристом із художніми нахилами, однак несталим у побуті. Коли хлопчикові виповнилося три роки, батьки розлучилися, і подальше виховання Ернста відбувалося в домі родичів матері.
Значний вплив на формування світогляду Гофмана мав його дядько, який працював юристом, але водночас захоплювався філософією, містикою та фантастикою. Саме під його впливом у майбутнього письменника рано з’явився інтерес до незвичайного, таємничого й ірраціонального. Водночас у дитинстві виявилися виняткові здібності Гофмана до музики й образотворчого мистецтва. Він рано почав грати на музичних інструментах, вивчав теорію музики, добре малював і вважався надзвичайно обдарованою дитиною.
Навчання в школі давалося Гофману легко, хоча значну частину часу він присвячував творчим заняттям. Згідно з родинною традицією, він обрав юридичну освіту й у 1795 році блискуче закінчив університет у Кенігсберзі. Попри успіхи в навчанні, юриспруденція ніколи не була для нього справжнім покликанням — мистецтво постійно залишалося на першому місці.
Початок професійної діяльності Гофмана пов’язаний із державною службою. Він працював у різних містах, зокрема в Берліні, Познані та Варшаві. У цей період його життя поєднувало офіційну кар’єру чиновника з активною творчою діяльністю. Гофман писав музику, створював карикатури, брав участь у театральному житті. Однак незалежний характер і схильність до сатири неодноразово шкодили його службовому становищу. Карикатури на впливових осіб призводили до конфліктів і переведень на гірші посади.
Під час перебування у Варшаві Гофман активно займався музикою: організував музичне товариство, працював як диригент, композитор і художник-декоратор. Тут же з’явилися його перші серйозні літературні зацікавлення. Проте після наполеонівського вторгнення він, як і багато інших прусських чиновників, залишився без роботи. У пошуках заробітку Гофман переїхав до Берліна, маючи намір повністю присвятити себе мистецтву, але ці спроби виявилися надзвичайно складними.
Подальші роки життя Гофмана пройшли в постійній боротьбі з матеріальними труднощами. Він працював капельмейстером у театрах, давав приватні уроки, писав музичні та літературні статті. Театральні проєкти часто зазнавали краху, що ще більше ускладнювало його становище. У цей час Гофман пережив тяжку хворобу та особисту трагедію — смерть доньки, що стало для нього сильним психологічним ударом.
Попри всі труднощі, саме в цей період формується його унікальний літературний стиль. Твори Гофмана поєднують реальність і фантастику, іронію й трагізм, психологічну глибину та гротеск. Він звертається до теми роздвоєності особистості, конфлікту між внутрішнім світом людини та зовнішньою дійсністю, що було характерним для епохи романтизму, але в його творчості набуло особливої гостроти.
Літературне визнання прийшло після публікації повісті «Золотий горщик», яка одразу привернула увагу читачів і критиків. Згодом з’явилися такі значні твори, як «Чортів еліксир», «Нічні оповідання», «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер», «Серапіонові брати», «Життєві погляди кота Мурра». У цих текстах Гофман виступає не лише як фантаст, а й як тонкий психолог і сатирик, який критично осмислює сучасне йому суспільство.
Останні роки життя письменника були затьмарені важкою хворобою. Він поступово втрачав здатність рухатися, але навіть прикутий до ліжка не припиняв творчої праці, диктуючи нові тексти. Ернст Теодор Амадей Гофман помер 26 червня 1822 року. Його спадщина справила величезний вплив на розвиток європейської літератури, зокрема на жанр фантастики та психологічної прози, а його твори й сьогодні залишаються актуальними й затребуваними.
З фонду НІБУ:
