ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
07.12.2025
Книжкова виставка до 145-річчя від дня народження Сергія Івановича Маслова в межах наукового дослідження «Історичне товариство Нестора-літописця»
Багатогранна діяльність Історичного товариства Нестора Літописця – одного з провідних наукових осередків кінця 19 - початку 20 ст., – зумовлена подвижницькою працею провідних вітчизняних вчених, які, поширюючи історичні знання та здійснюючи видавничу діяльність, заклали підґрунтя наукової школи з вивчення цілої низки гуманітарних дисциплін, взяли активну участь в охороні та дослідженні пам’ятників історії і мистецтва.
«Давнє і поважне з високими науковими заслугами «Историческое Общество Нестора-летописца» при Київському університеті в числі своїх членів і то членів активних і близько з товариством зв’язаних, мало низку українських учених, відомих як дослідників, як прихильників розвитку української культури та як українських громадян» [1, с. 33]
Одним з таких дослідників, яскравих представників українських науковців, які зробили вагомий внесок у наукову діяльність Товариства, а згодом і у становлення інших провідних вітчизняних наукових інституцій, є книгознавець, палеограф, літературознавець, відомий знавець українського письменства 11-18 ст. Сергій Іванович Маслов (1880-1957).
Народився Сергій Маслов в м. Ічня Борзнянського повіту Чернігівської губернії (нині Прилуцького району Чернігівської області). Під час навчання у класичній Прилуцькій гімназії виявив цікавість до, здавалося б, абсолютно різних наук: студіював математику і фізику, захоплювався історією та літературою, почав збирати власну бібліотеку. Пізніше навчався на хімічному відділенні Політехнічного інституту у Києві, захоплювався ботанікою, морфологією та систематикою рослин, «близько зійшовся з студентськими українськими гуртками і був постійним відвідувачем літературно-музичних вечірок, що влаштовувалися в гостинних родинах М. В. Лисенка та Олени Пчілки (Косач)» [2, с. 9], природничому відділенні фізико-математичного факультету Університету св. Володимира у Києві.
У 1902 р. Сергій Маслов вступив на перший курс слов’яно-руського відділення історико-філологічного факультету, студіював філософію та класичну філологію. Одночасно з цим вивчав фольклор та рослинний світ України: у 1902-1903 рр. він склав гербарій з 350 видів насінньових та вищих спорових рослин, які зібрав в Борзенському та Прилуцькому повітах; збирав матеріали для словника живої української мови, ліричні пісні, думи та релігійні вірші (псалми) у місцевих лірників та кобзарів, вивчав народні звичаї, традиції одягу тощо. Частину зібраного лексичного матеріалу (520 карток) Сергій Іванович надіслав Борисові Грінченку для упорядкування «Словника української мови»; матеріали до репертуару лірників Полтавщини та Чернігівщини - до Харкова, де частину їх було надруковано в «Трудах Харьковского Предварительного Комитета по устройству XII Археологического съезда» (т. 2; ч. 1, 2; Харків, 1902).
Навчаючись на 3-му курсі історико-філологічного факультету, Сергій Маслов ґрунтовно зацікавився історією давньої вітчизняної літератури, палеографією, бібліографією та історією друкарства. Саме в цей період сформувалися його наукові пріоритети: дослідження рукописів, стародруків, аналіз мови та стилістики давніх текстів, а також інтерес до джерел української книжкової традиції. Під керівництвом професора Володимира Миколайовича Перетца (1870-1935), який заснувавши у 1907 році знаменитий «Семінарій російської філології» при Університеті св. Володимира, згуртував навколо себе талановиту студентську молодь – майбутніх знаних науковців, дослідників-філологів і літературознавців, Сергій Іванович Маслов підготував у 1904 році доповідь «О типографіях в Юго-Западной Руси XVI и первой половины XVII в.» і потім упродовж 3 років (1904-1907) працював над фундаментальною монографією з історії української літератури XVII ст. «Кирилл Транквиллион-Ставровецкий и его литературная деятельность» [2, с. 10], присвяченою літературній діяльності українського релігійного діяча, філософа, богослова, поета, письменника, проповідника, видавця Кирила Транквіліона Ставровецького ([1581?] - 1646). В першій редакції роботу було завершено у 1908 році. В ній проаналізовано джерела до біографії Кирила Транквіліона на тлі історичних подій та загального літературного розвитку України початку 17 ст., здійснено огляд, стилістичний та мовний аналіз його творів – «Зерцала», «Учительного Євангелія», «Перла многоценного», досліджено літературну долю цих творів– у передруках, наслідуваннях і перекладах. Глава монографії, присвячена праці Кирила Транквіліона Ставровецького «Перло многоценное» та спостереження над його віршами, відкриває цикл досліджень С. Маслова про українську поезію 17-18 ст. За словами В. М. Перетца, «такої ґрунтовної, повної, критичної та діловито написаної монографії ми не маємо ні про одного з старих українських письменників» [2, с. 25].
Монографія не була видана своєчасно, «немилосердно строгий та занадто критичний до самого себе в погоні за досконалістю» [2, с. 25], Сергій Маслов сподівався знайти ще нові деталі і спостереження, залучити додаткові матеріали і, як наслідок, надовго відклав публікацію своєї праці. Вона побачила світ у київському видавництві «Наукова думка» у 1984 році. У книзі збережено авторський текст – стиль, композиція, термінологія, архаїзми. Лише в окремих випадках до тексту додаються необхідні редакційні вставки. Усі поправки автора, які збереглися в рукописі, як і тексти статей і доповідей, що готувались на основі цього дослідження, були враховані під час підготовки видання.
Саме Маслов вводить до наукового обігу «відкриті» ще Михайлом Максимовичем у 1850 р. вірші Івана Величковського до Лазаря Барановича і виявлені під час 14 Археологічного з’їзду в Чернігові (В. Перетцом, О. Грузинським і К. Невєровою) збірники віршів цього видатного поета епохи бароко. Завдяки С. І. Маслову ці рукописні збірники були врятовані від загибелі та придбані у 1945 році Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України За словами друга Сергія Івановича – відомого літературознавця Олександра Назаревського, Маслов є одним з кращих знавців «барокового» стилю в українській літературі [3, с. 9].
У той же час Сергій Маслов розпочав упорядкування ґрунтовної бібліографічної картотеки з питань історії літератури, мови та бібліології. Станом на 1927 рік вона складалась з більш як 15000 карток.
По закінченні у 1907 році Університету, за пропозицією В. М. Перетца та А. М. Лободи С. І. Маслова було залишено професорським стипендіатом [аспірантом] кафедри історії російської мови та письменства. В цей час було опубліковано декілька статей вченого з історії української літератури 17-18 ст. та бібліографії рукописів та стародруків. Результати історико-книгознавчих досліджень він оприлюднив на засіданнях Семінарія В. М. Перетца, Історичного товариства Настора Літописця, дійсним членом якого став з 18 травня 1908 року, а також Українського наукового товариства в Києві (дійсний член - з січня 1908 р.) та під час роботи XIV Археологічного з’їзду в Чернігові в серпні 1908 року.
Маслов С. Казанье Мелетия Смотрицкого на честный погреб о. Леонтия Карповича / С. Маслов // Чтения в Историческом Обществе Нестора-летописца. Кн. 20. Вып. 2 / издан под ред. Ю. А. Кулаковского и А. М. Лободы. – Киев : Типо-литогр. Т. Г. Мейнандера, 1908. – Отдел 3. - С. 101-119.
Лонгин Карпович (чернече ім’я Леонтій; поч. 1580-х, Пінськ – 1620, Вільнюс) – ректор Віленської братської школи, єпископ Володимирський і Берестейський, проповідник, письменник.Автор відзначив блискучий полемічний талант одного з найвідоміших діячів церковно-громадського життя «Юго-Западной Руси» першої половини 17 ст., відданого поборника православ’я Мелетія Смотрицького (бл. 1578 – 1633). Зазначено, що повчання Смотрицького є передвісником того типу проповіді, представником і теоретиком якої був видатний церковно-освітній діяч України Іоаникій Галятовський (1620-1688). Як історичний документ, повчання Смотрицького є важливим з точки зору зібрання біографічних даних про Леонтія Карповича, розповідає про Карповича як зразкового ієрея та архимандрита. В «Казаньи» містяться й деякі риси для характеристики настроїв самого автора наприкінці 1620 р. – засуджуючи унію, він є палким прихильником православної церкви. У статті, як зазначає Маслов, збережено усі особливості оригінального твору: орфографія, рядкові та надрядкові знаки, розділення слів, цитати з Біблії та св. отців тощо.
Маслов С. [Текст “Казанья Мелетия Смотрицкого на честный погреб о. Леонтия Карповича“ / сообщил С. И. Маслов] // Чтения в Историческом Обществе Нестора-летописца. Кн. 20. Вып. 3 / издан под ред. Ю. А. Кулаковского и А. М. Лободы. – Киев : Топо-литогр. Т. Г. Мейнандера, 1908. – Отдел 3. - С. 121-155 [3].
Маслов С. И. Казанье Мелетия Смотрицкого на честный погреб о. Леонтия Карповича / С. И. Маслов. – Киев : Тип. Т. Г. Мейнандера, 1908. – 55, [6] с. – Оттиск из «Чтений в Историческом Обществе Нестора-летописца (кн. 20; вып. 2 и 3). – На титульному аркуші – власницький запис, текст: «Л. Булаховський. 1 IX 44». Леонід Арсенійович Булаховський (1888-1961) - видатний український мовознавець, академік АН УРСР (з 1939), член-кореспондент АН СРСР (з 1946), заслужений діяч науки УРСР (1941).
Пізніше, у Записках Українського наукового товариства у Києві, присвячених діяльності видатного українського мовознавця, лексикографа, педагога, громадського діяча П. І. Житецького (1837-1911), вийшла стаття Маслова «Наука Леонтія Карповича в неділю перед Різдвом», в якій він представляє «Науку» як рукопис з колекції Київського Софійського собору (№357). Відзначаючи морально-повчальний тон проповіді, у вступній статті автор ґрунтовно аналізує художні засоби, якими користується Леонтій Карпович. «Досліди С[ергія] Ів[ановича] в галузі історії старовинного українського казання мають ще й те значіння, що йому пощастило значно відсунути до початку XVII с. «вченої» ораторської мови того типу, який в 1650-60-х рр. особливо яскраво виявився в казаннях Галятовського» [2, с. 24].
Маслов С. Наука Леонтія Карповича в неділю перед Різдвом / написав С. Маслов // Записки Українського наукового товариства у Київі. Кн. 2. – Київ, 1908. – С. 117-141 [IV].
З друкарні 1-ої Київської Друкарської спілки вийшов також окремий відбиток цієї статті.
Вагомою заслугою Сергія Івановича Маслова є узагальнення і розвиток досліджень з історії та побутування української рукописної та стародрукованої книги. «Добру школу», яку пройшов вчений, відзначив його вчитель і наставник В. М. Перетц (1870-1935). «Розпочатий та закінчений ним Опис рукописів Історичного Товариства Нестора-літописця (р. 1908) та […] Огляд рукописів бібл[іотеки] Унів[ерситету] Св. Володимира (р. 1910) були для нього неначе основою для розвитку і поглиблення бібліографічних та історично-літературних інтересів і закінченням великої роботи над описом київських бібліотек, який розпочав проф. М. І. Петров» [2, с. 21]. При цьому Сергій Іванович застосував розроблені ним принципи, які дозволили ретельно описати кожний окремий примірник. Опис рукопису починається з заголовка або загальної назви (відповідно до його змісту), далі відзначаються кількість примірників, тип письма, час написання (століття), кількість аркушів, формат (в частках аркушу та в сантиметрах), стара нумерація аркушів, орнамент (рамки, заставки та ініціали), присутність циноберних написів, ступінь збереженості, оправа, записи переписувачів і власників, ім’я особи, яка передала рукопис до бібліотеки Товариства. Наприкінці – докладний опис змісту рукопису (з наведенням заголовків і початкових рядків окремих статей) та бібліографічні примітки. Щодо давніх історично-юридичних документів, які є частиною збірників, автор обмежився коротким загальним переліком, не надаючи більш докладного опису. Різні витяги з рукописів наведено з додержанням усіх особливостей мови і орфографії. Цінним як в історичному, так і в бібліографічному сенсі є коментар, складений до Опису, який містить списки пам’яток з київських книгосховищ. Всього описано 27 рукописів [2, с. 22].
Маслов С. И. Описание рукописей Исторического Общества Нестора-летописца. – Киев : Тип. Т. Г. Мейнандера, 1908. – VII, [1], 50, [2], IV, 58 с. – Оттиск изXXI кн. «Чтений в Историческом Обществе Нестора-летописца». – На обкладинці – дарчий запис, текст: «Многоуважаемому Юлиану Андреевичу Кулаковскому. Серг. Маслов». Юліан Андрійович Кулаковський (1855-1919) - історик, археолог, філолог класичних мов, візантиніст.
У 1909 році було надруковано додаток до Опису рукописів Товариства Нестора Літописця.
Маслов С. Неизданные проповеди Георгия Конисского и Манассии Максимовича. (Приложение к «Описанию рукописей Ист. Общества Нестора-летописца) / С. Маслов // Чтения в Историческом Обществе Нестора-летописца. Кн. 21. Вып. 1, 2 / изданы под ред. Ю. А. Кулаковского и А. М. Лободы. – Киев, 1909. – Отдел 3. Материалы. – С. 33-94.
Маслов С. Еще четыре проповеди Георгия Конисского / С. Маслов // Чтения в Историческом Обществе Нестора-летописца. Кн. 22. Вып. 1-2 / издана под ред. Ю. А. Кулаковского и А. М. Лободы. – Киев : Тип. Т. Г. Мейнандера, 1911. – Отд. 3. – XIV, 66 с.
На продовження статті, надрукованої у 1908 році в «приложениях» к «Описанию рукописей Исторического общества Нестора-летописца» (ЧИОНЛ. Кн. ХХІ. В.1-2 и отдельно. К., 1908), де було надруковано чотири раніше не виданих проповідей Георгія Кониського, які він виголосив на посаді префекта Київської академії. У даній статті представлено та прокоментовано ще чотири повчання Кониського, які теж відносяться до київського періоду його діяльності: «[Слово в день великомученика Георгия, Георгием Конеским пропов.]», «Слово, проповеданное в день святого Воскресения Господня префектом Академии Киевской Георгием Конеским. 1749 года», «Слово в день святой великомученицы Варвары, Конеским проповеданное», «Слово в день пресветлого Воскресения Христова, проповеданное пречестным иеромонахом, господином Георгием Конеским, Академии Киевской префектом».
Так само сумлінно підійшов Сергій Іванович до опису рукописів Університету св. Володимира. «Завдяки його праці вчені довідалися про різноманітні історичні та літературні пам’ятки української старовини, - серед них навіть про такі, які вважали за загинувші, як, напр., твори ієром. Клементія» [2, с. 23]. Описуючи старовинні рукописи бібліотеки університету, Сергій Іванович виявив автобіографічний збірник віршів та приказок Климентія Зинов’єва, який відкрив свого часу український поет та етнограф Олександр Шишацький-Ілліч (1828-1859) і охарактеризував видатний діяч українського національного відродження, письменник, фольклорист Пантелеймон Куліш (1819-1897). Цей збірник – один з найцінніших пам’ятників української поезії і пареміографії XVII-XVIII ст., упродовж багатьох років вважався безнадійно втраченим. Після того, як рукопис віднайшов Маслов, вірші Климентія були науково оброблені і опубліковані В. М. Перетцем [Вірші єром[онаха] Климентія Зіновієва сина] [4]. Загалом «Обзор рукописей библиотеки Императорского университета св. Владимира» (Київ, 1910) містить відомості про 230 рукописів, історію створення цінного зібрання, починаючи з 1834 року – часу заснування Університету, характеристику рукописів за групами.
У книзі представлено вичерпну інформацію як про форму кожної пам’ятки (формат, кількість аркушів, характер та час написання, особливості оправи), так і її зміст, а також відомості, звідки рукопис надійшов до університетської бібліотеки.
Однією з головних тем наукових досліджень С. І. Маслова була історія книги та друкарства в Україні. У 1910 році вийшла стаття вченого «Библиографические заметки о некоторых церковно-славянских старопечатных изданиях», перший розділ якої присвячено гравірованим аркушівкам другої чверті 17 ст., що їх видавала друкарня Києво-Печерської лаври, а другий – «Викладу на Отче Наш» Іоана Золотоустого (Кутейн, 1631), основна частина якого надрукована українською мовою. Окремою відбиткою працю надруковано у Варшаві (1910).
Питанням датування українських стародруків присвячено статтю Сергія Маслова, яку він виголосив на XIV Археологічному з’їзді в Чернігові у 1908 році, відзначивши, що навіть видані одного року книги, можуть відрізнятися написанням окремих слів, кількістю аркушів, художнім оформленням, шрифтом. Короткий виклад статті надруковано в «Известиях XIV Археологического съезда в г. Чернигове».
Маслов С. И. К истории западно-русских типографий XVII века / С. И. Маслов // Известия XIV Археологического съезда в г. Чернигове. – Чернигов, 1908. – С. 34-35.
Маслов С. И. К истории западно-русских типографий XVII века / С. И. Маслов // Труды четырнадцатого Археологического Съезда в Чернигове / под ред. гр. Уваровой. Т. 3. – Москва, 1911. – С. 371-376.
Упродовж 1911-1913 рр. Маслов активно продовжував дослідження книжкових пам’яток: здійснив палеографічний опис однієї з найдавніших пам’яток української мови – Христинопольського Апостола з бібліотеки Університету св. Володимира [12], взяв участь в наукових екскурсіях Семінарія Перетца, уклав «Каталог Отдела Печатного и Писчебумажного дела Всероссийской выставки в Киеве 1913 г.»
У 1914 році в «Чтениях» Товариства Нестора Літописця та окремою відбиткою було опубліковано ґрунтовне дослідження Сергія Маслова про бібліотеку українського богослова, філософа, письменника, поета, публіциста, проповідника, релігійного, культурно-політичного діяча Стефана Яворського (1658-1722). «Ні в одній […] [роботі] С[ергія] Ів[анови]ча, навіть в найспеціальніших, не виявилась так любов до книги і книголюбів, як в його розвідці про бібліотеку Стефана Яворського» [2, с. 32]. На підставі історичних джерел автор розповідає про історію формування книгозбірні, яку Стефан Яворський заповів Ніжинському монастиреві, характеризує склад фонду бібліотеки, публікує «Тестамент» Яворського та написану ним перед смертю «Елегію» до своїх книг.
Маслов С. Библиотека Стефана Яворского / С. Маслов // Чтения в Историческом Обществе Нестора-летописца. Кн. 24. Вып. 2 / издана под ред. Ю. А. Кулаковского и А. М. Лободы. – Киев : Тип. Т. Г. Мейнандера, 1914. – Отд. 2. – С. 99-162 : 4 вкл. л. : ил.
Маслов С. Документы, относящиеся к судьбе библиотеки Стефана Яворского / С. Маслов // Чтения в Историческом Обществе Нестора-летописца. Кн. 24. Вып. 2 / издана под ред. Ю. А. Кулаковского и А. М. Лободы. – Киев : Тип. Т. Г. Мейнандера, 1914. – Отд. 3. Материалы. – С. 17-102.
Маслов С. Библиотека Стефана Яворского. – Киев : Тип.Т. Г. Мейнандера, 1914. – [2], 66, LXXXVIIIс. : [4] вкл. л. : ил. – Оттиск из Чтений в Историческом Обществе Нестора-летописца. Кн. 24. Вып. 2).
Маслов С. И. Грамота Стефана Яворского Нежинскому Благовещенскому монастырю 1717 г. – Киев : Тип. Худож.-ремесл. мастерской – Школы Печатного дела, 1914. – 16 с., 2 вкл. л. : ил. – Отдельный оттиск из журнала «Искусство в Южной России», 1914; №5-6. – На титульному аркуші – власницький запис, текст: «АНазарев[ский] 1914». Олександр Адріанович Назаревський (1887-1977) - видатний український літературознавець, бібліограф, педагог, учасник Семінарія Володимира Перетца в Університеті св. Володимира, товариш С. І. Маслова.
Про бібліотеки Димитрія Ростовського, Феофана Прокоповича він згадує в ґрунтовному дослідженні «Українська друкована книга XVI–XVIII ст.» (1925).
Будучи секретарем Історичного товариства Нестора Літописця у 1914-1917 та 1921-1927 рр., С. І. Маслов сприяв оптимізації його археографічної діяльності: він наполягав на створенні каталогу українських рукописів, ініціював дослідження монастирських книгозбірень, приватних колекцій і церковних бібліотек. Ряд змістовних доповідей вченого, виголошених на засіданнях Товариства, залишились неопублікованими. Це, зокрема: «Памяти П. И. Житецкого» (доповідь 13 березня 1911 р.), «Историческая справка о возникновении и деятельности Общества Нестора-летописца» (29 листопада 1915 р.), звіти про склад та діяльність Товариства за різні періоди 1915, 1916, 1917 та 1921 рр., «Деятельность Исторического Общества Нестора-летописца за первые 50 лет его существования (1873- 1 января 1923 г.)», «Труды С. Т. Голубева по истории литературы Юго-Западной Руси XVI-XVII вв. и южно-русской библиографии» (14/27 листопада 1921 р.), «Труды И. М. Каманина по южно-русской палеографии» (9/22 січня 1922 р.), «Гетман Петр Конашевич-Сагайдачный в народной песне и виршах» (10/23 квітня 1922 р.) та ін. [2, с. 48].
Стиль вченого вирізняється академічною точністю та скрупульозним підходом до джерел. «Щасливий дар – в небагатьох словах вміщати багато цінних відомостей – є характерною рисою С[ергія] Ів[ановича] як вченого», - зазначав В. Перетц [2, с. 32]. Науковець завжди підкреслював необхідність системної каталогізації українських стародруків та їх доступності для наукової спільноти.
Публікації з цієї тематики стали підґрунтям для подальшої праці вченого в Українському науковому інституті книгознавства (УНІК) — установі, що була заснована 1922 року в Києві як провідний центр з дослідження книги. Упродовж перших восьми років існування (1923-1930) Інститут видав 66 видань, 25 номерів журналу «Бібліотечні вісті» і ще 12 видань у 1930-х рр. Розквіт видавничої діяльності УНІК припадає на 1925-1927 роки. Було засновано дві серії «Науково-популярна бібліотека книгознавства» та «Українські бібліологи». Перші 5 випусків першої серії, розрахованої на масового читача, вийшли у 1925 році, 6-ий – в 1926, інші підготовлені випуски за браком коштів або тому, що не були подані до видавництва своєчасно, залишились ненадрукованими, зокрема Ю. Меженка «Історія письмен» та «Що таке наука про книжку», а також В. Міяковського «Історія цензури на українську книжку».
У серії «Українські бібліологи» вийшла лише одна книга – присвячена 25-річній науковій діяльності Сергія Івановича Маслова.
Сергій Маслов. 1902-1927 / Український науковий інститут книгознавства ; обкладинка, заставки та кінцівки роботи А. Середи. – Київ, 1927. – (Українські бібліологи).
Біографічні дані про колегу подав талановитий науковець, бібліограф Микола Іванченко (1883-1941), нарис наукової діяльності С. І. Маслова підготував Володимир Перетц, реєстр праць ювіляра з 1902 по 1927 рр. уклав «один з кращих українських бібліографів» [7, с. 9], книгознавець Ярослав Стешенко (1904-1939).
У 1924 р. Сергій Маслов очолив Комітет для опису видань, що вийшли на території України у 16–18 ст., організований при Археографічній комісії ВУАН; у 1924–1925 рр. - взяв активну участь у підготовці ювілейної виставки з нагоди 350-річного ювілею українського книгодрукування, до якої склав каталог - зведення вітчизняних стародруків київських книгозбірень. Всього в Каталозі представлено київські примірники понад 200 видань, надрукованих в львівських, київських, чернігівських, Стрятинській, Крилоській, Унівській, Острозькій, Дерманській, Рохманівській, Почаївській, Новгород-Сіверській, Бердичівській та Миколаївській друкарнях у 16–18 ст. Інші розділи видання презентують книги, надруковані поза межами України, друкарське приладдя, у тому числі те, що вживалося для тиснення на шкіряних оправах в інтролігарні Києво-Печерської лаври у 18 ст.
Каталог Ювілейної виставки українського друкарства / склав проф. С. І. Маслов ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1925. – 43, [7] с.
«Цей каталог має не лише «службове» значення на час виставки, але як плід великих знань складача – залишиться корисним довідником і назавжди збереже значіння для всіх, хто цікавиться історією друкарського мистецтва на Україні» [2, с. 31]
У 1920-х рр. робота Сергія Івановича в царині дослідження вітчизняного друкарства 16-18 ст. є надзвичайно плодотворною: він написав розлогу передмову до альбому «Водяні знаки на папері українських документів XVI і XVII вв. (1566-1651) (І. Каманін, О. Вітвицька; Київ, 1923); підготував розвідки «Друкарство на Україні в XVI-XVIII вв.» (1924), що охоплює характеристику друкарень на українських теренах та їхню продукцію; «Українська друкована книга XVI-XVIII вв.» (1925); «Етюди з історії стародруків» (1925-1928), в яких досліджує стародруковані видання, починаючи з другої половини 17 ст.; у співпраці з відомим українським археологом і мистецтвознавцем М. О. Макаренком (1877-1938) відредагував збірник «Українська книга XVI-XVII-XVIII ст.» (Труди Українського наукового інституту книгознавства ; т. 1. 1926); дослідив зразки шрифта і філіграней у рукописах і стародруках лаврської бібліотеки [Маслов С. Образцы шрифта и филиграней] // Бібліологічні вісті. – 1926. – №4. – С. 144]; написав, за словами В. Перетца, «зразкову» рецензію на праці з історії українського друкарства І. Свєнціцького «Початки книгопечатаня на землях України» (Жовква, 1924) та І. Огієнка «Історія українського друкарства. Т. 1» (Львів, 1925) [Бібліологічні вісті. – 1927. – №2]; розробив інструкцію та план роботи над складанням українського бібліографічного репертуару XVI-XVIII ст. (Київ, 1928); підготував статтю «З історії бібліографії стародруків в половині XIX ст.» [Бібліологічні вісті. – 1929. – №2-3. – С. 26-35].
Маслов С. Етюди з історії стародруків I-VIII / С. Маслов ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1925. – 79, [5] с. – Відбитка з «Трудів Українського Наукового Інституту Книгознавства ; т. 1». – На авантитулі дарчий запис, текст: «Глубокоуважаемому Алексею Афанасьевичу Дмитриевскому. Серг. Маслов. 13/26 июля 1926 г.». Олексій Опанасович Дмитрієвський (1856-1929) - історик-літургіст, знавець грецької палеографії та книгарства.
«Строго фактичний виклад, стислість, змістовність, незвичайна навіть для бібліографічних праць точність» [2, с. 31], - цим визначенням наукового стилю Сергія Маслова професора В. М. Перетца можна охарактеризувати усі наукові розвідки Сергія Маслова.
Його авторитет визнавали як в Україні, так і за її межами. У 1926 році ґрунтовну працю вченого «Ukrainische Druckkuunst des 16 bis 18 Jahrhunderts» було надруковано в щорічнику "Gutenberg-Jahrbuch" (Майнц); це була перша публікація дослідження українського книгознавця у престижному закордонному виданні.
З травня 1926-го по листопад 1937 р. С. Маслов очолював відділ стародруків Всенародної бібліотеки України (ВБУ; нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), займався поповненням, упорядкуванням та описом рідкісних книг, багато з яких потрапили до установи з націоналізованих монастирських бібліотек. Саме в цей період у відділі було сформовано основні колекції відділу, розпочалося обслуговування читачів. Упорядкування видань здійснювалося за такою схемою: стародруки розподілялись за шрифтовою ознакою (латинський, кириличний, єврейський шрифти), за мовами, в межах мов – за сторіччями, далі – за форматом та абеткою. Така система розстановки дозволяла, навіть не маючи каталогів, досить швидко розшукати потрібне видання. Напрацювання ВБУ в цьому напрямі вчений виклав у статті «Всенародна бібліотека України та її стародруки» (1927).
Як завідувач відділу, С. І. Маслов розробив низку організаційно-технологічних документів, що визначили пріоритетні завдання та основні функції відділу: «Статут відділу стародруків ВБУ», «Спеціальні вимоги до приміщення та устаткування Відділу стародруків», «Перспективний план остаточної організації Відділу стародруків ВБУ», норми робочих процесів відділу тощо. Він активно сприяв вдосконаленню науково-методичної бази ВБУ з питань бібліографії та бібліотекознавства. Наприкінці 1920-х років за ініціативи Маслова у відділі стародруків ВБУ було розпочато формування колекції «Rara», до якої відбиралися справжні шедеври книжкового мистецтва, видання з мистецькими екслібрисами та суперекслібрисами, автографами та маргіналіями [7].
Актуальною і на сьогоднішній день є робота С. І. Маслова «Визначення дублетів в ділянці стародруків», заснована на необхідності ретельного аналізу всіх ознак стародрукованої книги. Вперше її було видано у 1936 році Бібліотекою Академії наук УСРР.
Маслов С. І. Визначення дублетів в ділянці стародруків. – Київ, 1936. – 13 с. / С. І. Маслов ; Бібліотека Академії наук УСРР. – (Матеріали до історії книги і письма).
Роботу було надруковано на склографі невеликим тиражем, вона залишилась не відображеною ані в «Літопису друку УРСР. Книги» (1936-1937), ані в спеціальній бібліографії радянської бібліотекознавчої літератури за 1935-1939 рр., виданій цією ж Бібліотекою у 1941 році. Як зазначив відомий український книгознавець, бібліограф-енциклопедист Федір Пилипович Максименко (1896-1983), відповідальний редактор перевидання праці Маслова (Львів, 1960), ця робота вченого не була відома працівникам великих бібліотек, музеїв та архівів, які виникли у період другої половини 1930-х – кінця 1950-х років. У 1956 році Сергій Іванович погодився на її перевидання, праця вийшла лише через 3 роки після смерті вченого, у 1960 році.
З 1926 по 1935 р. Сергій Маслов був незмінним керівником секції та головою комісії історії книги при УНІКу. Він формує методологічну базу для бібліографічної роботи, створює стандарти для опису стародруків, що використовувалися у численних публічних та академічних бібліотеках. «За 1926-1927 акад. рік С. І. Маслов організував і провів сім відкритих засідань секції історії книги, де було заслухано і обговорено 18 доповідей» [5, с. 221]. У 1927-1928 рр., за ініціативи С. Маслова, в УНІК на основі архівних джерел планувалось здійснити дослідження діяльності окремих друкарень, що існували на території України упродовж 16-18 ст., дослідити папір, що використовувався в давній рукописній та друкованій книзі, зібрати матеріали до історії вітчизняного друкарства в першій половині 19 ст. та словника українських друкарів та видавців у 16-18 ст., а також матеріалів до історії цін на книги та історії книжкової торгівлі. Наприкінці 1928-на початку 1929 рр. Сергій Іванович збирався оприлюднити свої розвідки: «Синопсис» 1680 р. та його передруки XVIII-XX ст..»; «Маловідоме видання Чернігівської друкарні І. Величковського на пошану Лазаря Барановича»; «До історії українських Einblattdrucke початку XVIII ст. (друковане видання маніфесту 21/I.1709 про «Мазепиних шпегов»); «До історії праці Тромоніна «Изъяснение знаков. Видимых в писчей бумаге» (М., 1844) [5, с. 222]. Упродовж 1929-1933 рр. передбачалось здійснити ряд заходів з метою популяризації досягнень у галузі історії книги серед різних верств населення: створити музей книги, влаштувати виставки з історії рукописної та друкованої східноєвропейської, польської, російської та української книги. У 1929-1930 рр. С. І. Маслов підготував до друку вісім книжкових реєстрів XVIII ст. з означенням цін на книги, продовжував збирати матеріали до наступних розвідок з історії стародруків [5, с. 223].
Навіть в часи тоталітаризму, репресій, ідеологічних утисків, коли «наукові успіхи досягалися різко всупереч компартійній ідеології» [8, с. 8], Сергій Іванович, отримавши тавро «апологета релігійної книги», «аполітичного», «типово буржуазного професора», одного з «недобитків націоналістичної зграї, яка шкодила в бібліотеці» [ВБУ], хоча і змушений був звільнитися з посади завідувача відділом стародруків ВБУ [5, с. 461], був позбавлений можливості публікувати свої праці упродовж чотирьох років, фактично працював «у стіл», зберіг почуття власної гідності та бажання творити. Залишилась неопублікованою грунтовна наукова праця, яку вчений готував як докторську дисертацію: «І. Мазепа в літературі к. XVII – п. XVIII ст.». Йому наполегливо радили змінити назву дисертації, адже ім’я видатного українського гетьмана було «непопулярне» [10, с.202]
У 1946 році Постановою ЦК КП(б) від 24 серпня було засуджено авторів Нарису історії української літератури (С. Маслов, Є. Кирилюк), «які через «Нариси» пропагують буржуазно-націоналістичні погляди в питаннях історії і літератури» [5, с. 461].
Нарис історії української літератури / АН УРСР, Ін-т мови і літератури ; за ред. С. І. Маслова і Є. П. Кирилюка. – Москва : Вид-во АН УРСР, 1945. – 279 с.
За рік С. Маслова було позбавлено авторства підручника з української літератури для філологів. Ученого звинувачували у захопленні ліберальними ідеями М. Грушевського, С. Єфремова, Б. Грінченка, П. Куліша [10, с.202]
22 жовтня 1947 р. газета «Радянська Україна» надрукувала статтю «Нове повторення старих помилок», де йдеться про підготовлену до випуску працю «Українська культура». «Українська культура» не є та книга, що її чекав український радянський читач від наших істориків, від нашої Академії наук. Автори книги, на чолі з редакторами К. Гуслистим, С. Масловим, М. Рильським, повторили і поглибили ті буржуазно-націоналістичні помилки і перекручення, які викрив Центральний Комітет Комуністичної партії більшовиків України в працях Інституту історії Академії наук УРСР, в горезвісному «Нарисі української літератури» [5, с.461-462]. Книга так і не вийшла з друку…
Сергій Маслов є автором понад 100 актуальних і донині праць з археографії, книгознавства, бібліографії, палеографії та інших історичних та філологічних дисциплін. За сукупністю опублікованих наукових праць у 1948 році вчений був удостоєний вченого ступеня доктора філологічних наук без захисту дисертації. Водночас багато його наукових розвідок залишились незавершеними й ненадрукованими.
Внесок Сергія Івановича Маслова в культурну історію України неможливо переоцінити. Він першим здійснив масштабний розшук, палеографічний і філологічний аналіз та публікацію творів багатьох маловідомих українських письменників 16-18 ст., першим виконав цілісний науковий огляд українських стародруків, розробив методику укладання українського бібліографічного репертуару 16-18 ст., науково обґрунтував необхідність ретельного аналізу усіх ознак стародрукованої книги з метою визначення її дублетів; став одним з перших в Україні викладачів історії книги та історії бібліотек, першим українським автором, чиє дослідження з історії вітчизняного книгодрукування було перевидане в Європі.
Вимогливість, перш за все, до самого себе, неупередженість суджень, аналітичний підхід до наукових гіпотез, відсутність безапеляційних висновків, прагнення до абсолютної повноти наукового фактажу, - ці принципи наукової діяльності С. І. Маслова забезпечили йому беззаперечний авторитет серед колег. «Ні в Україні, ні в усьому Радянському Союзі й поза його межами не було вченого, рівного С. І. Маслову щодо знання фактів і історико-літературного процесу давньої літератури. Він був ученим виняткової ерудиції в галузі бібліографії, книгознавства, палеографії, критики тексту, історії мови та літератури, суспільно-політичної й культурної історії нашої країни» [10, с.206]
Упродовж своєї багаторічної наукової діяльності Сергій Іванович Маслов зібрав коштовну особову бібліотеку. ЇЇ основний масив (понад 11 тис. томів видань 19-го – першої половини 20 ст.) відображає енциклопедичні знання та багатогранні наукові інтереси вченого: книгознавство та історія книгодрукування, бібліографія, літературознавство, філологія, археографічні, історико-краєзнавчі, бібліотекознавчі, історико-філософські джерела, художня література, різнотематичні періодичні видання, майже 1000 плакатів, сотні листівок, карти, атласи, ноти, газети, – зберігається в головному корпусі НБУВ, рукописи – в Інституті рукопису НБУВ, стародруки – у відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ.
Фундаментальний архів Сергія Маслова, разом з архівом його дружини – літературознавиці Олени Митрофанівни Маслової (1887–1934) за заповітом вченого зберігається в Інституті рукопису НБУВ (фонд 33, понад 8300 од. зб.) [7].
Використана література:
1. Гермайзе, Осип. Праця Київського Українського Наукового Товариства на тлі наукового життя Наддніпрянської України : наук. журн. українозн. : орган Іст. секції Академії (б. Укр. наук. т-ва в Київі) / ВУАН, Іст. секція ; під заг. ред. Михайла Грушевського. – Київ, 1929. – Січень-Лютий. – С. 31-37.
2. Сергій Маслов. 1902-1927 / Український науковий інститут книгознавства ; обкл., заст. та кінцівки роботи А. Середи. – Київ, 1927. – (Українські бібліологи).
3. Маслов С. И. Кирилл Транквиллион-Ставровецкий и его литературная деятельность / С. И. Маслов ; к изд. подгот. А. И. Павленко ; отв. ред. В. И. Крекотень. – Киев : Наукова думка, 1984. – 245 с. – (Опыт историко-литературной монографии).
4. Вірші єром[онаха] Климентія Зіновієва сина / видав з передмовою Володимир Перетц // Пам’ятки українсько-руської мови і літератури / видає Археографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка. Т. 7. – Львів, 1912.
5. Ковальчук Г. І. Український науковий інститут книгознавства (1922-1936) / Г. І. Ковальчук ; наук. ред. В. І. Попик ; Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ : Академперіодика, 2015. – 688 с. : іл.
6. Ковальчук Г. І. Архів професора С. І. Маслова як джерело з історії філологічних студій та Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Г. І. Ковальчук // Рукописна та книжкова спадщина України / Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2009. – Вип. 13. – С. 36-48.
7. Ковальчук Г. І. Маслов Сергій Іванович // Українська бібліотечна енциклопедія : [Електронний ресурс] / Галина Іванівна Ковальчук. – Загол. з титул. екрана. – Режим доступу: https://ube.nlu.org.ua/article
8. Бібліологічні вісті. 1923-1930 : систематичний анотований покажчик / Нац. парлам. б-ка України ; уклад. Г. І. Ковальчук ; наук. кер., ред. та вступ. ст. С. І. Білоконя. – Київ :Абрис, 1996. – 159 с.
9. Ємчук, Оксана. Особовий архівний фонд та бібліотечна колекція С. І. Маслова як складова вітчизняної культурної спадщини / Оксана Ємчук // Архіви України. – 2009. - №1-2. – С. 105-115.
10. Ємчук, Оксана. Сергій Маслов – учений і педагог (до 130-річчя від дня народження) /Оксана Ємчук // Архіви України. – 2010. - №5. – С. 200-208.
11. Ємчук, Оксана Ігорівна. Сергій Іванович Маслов (1880-1957) як учений, організатор архівної та бібліотечної справи : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. іст. наук / О. І. Ємчук ; Держ. комітет архівів України, Укр. наук.-досл. ін.-т архів. справи та документозн. ; наук. кер.: Матяш І. Б. ; офіц. оп.: Ковальчук Г. І., Мага І. М. – Київ, 2010. – 19 с.
12. Маслов С. И. Отрывок Христинопольского Апостола, принадлежащий библиотеке Университета св. Владимира / С. И. Маслов // Известия Отделения русского языка и словесности Императорской академии наук. 1910. Т. 15. Кн. 4. – Санкт-Петербург, 1910. – С. 229-269.
Видання – з бібліотеки митрополита Київського і Галицького, священноархімандрита Свято-Успенської Києво-Печерської лаври Флавіана (в миру Микола Миколайович Городецький, 1840-1915). Книжкове зібрання нараховувало близько 20000 томів. У 1939 році бібліотека митрополита Флавіана стала складовою фонду новоствореної Державної історичної бібліотеки УРСР (нині Національна історична бібліотека України, далі – НІБУ). Під час нацистської окупації м. Києва у 1941–1943 рр. частину бібліотеки було вивезено до Німеччини. Загальну кількість вивезених в роки окупації раритетів книгозбірні митрополита Флавіана встановити не вдалося. У вересні 1996 року, завдяки плідній діяльності Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей, під час візиту Федерального Канцлера ФРН Гельмута Коля до України Бібліотека отримала 165 одиниць книг, переданих Уряду України Урядом Федеративної Республіки Німеччини. Основну частину цих книг склали видання з колекції митрополита Флавіана. Окрім провенієнцій (шрифтового екслібрису «Библиотека митрополита Флавиана» та суперекслібрису «М. Ф.»), що засвідчують приналежність до бібліотеки Флавіана, на виданні присутні штампи Бібліотеки відділу видань [у Берліні] («Bucherei der Publikationsstelle»), яка існувала упродовж 1931-1945 років під назвою Publikationsstelle Berlin-Dahlem і метою якої було сприяння у вивченні Східної Європи та Інституту Й. Г. Гердера (м. Марбург) («J. G. Gerder-Institut. Marburg») – наукового центру історичних досліджень Східної Європи, названого на честь одного з визначних представників німецького Просвітництва Йоганна Готфрида Гердера (1744-1803). Інститут має спеціалізовану бібліотеку, зокрема, багато цінних джерел з історії України, архів історичних зображень та велику колекцію карт.
13. Величковський І. Твори / І. Величковський / вступ. ст. С. І. Маслова, В. П. Колосової, В. І. Крекотня ; підгот. тексту та коментарі В. П. Колосової, В. І. Крекотня). – Київ, 1972.
14. Слово о полку Ігоревє : фотокопія видання 1800 р. / пер. М. К. Грунського ; пер. у віршах М. Т. Рильського ; ст. і комент. С. І. Маслова. – Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1952. – VIII, 115, [4] с.
15. Житецький, Ігнат. Заходи коло організації історичного товариства в Київі / Ігнат Житецький // Україна : наук. журн. українозн. : орган Іст. секції Академії (б. Укр. наук. т-ва в Київі) / ВУАН, Іст. секція ; під заг. ред. Михайла Грушевського. – Київ, 1929. – Січень-Лютий. – С. 23-30.
16. Кревецький, Іван. Київське товариство Нестора-літописця / Іван Кревецький // Літературно-науковий вістник. – Річник VII. Кн. XI. Т. XXVIII за падолист. – Львів : З друк. Наук. т-ва ім. Шевченка під зарядом К. Беднарського, 1904. – С. 65-72.
17. Колесник М. П. Історичне товариство Нестора-літописця: основні етапи й напрями діяльності (1872-1931 рр.) / М. П. Колесник // Український історичний журнал. – 1989. - №9. – С. 50-56.
18. Королевич Н. Ф. Українські бібліографи XX століття : навч. посіб. для ін-тів культури України / Н. Ф. Королевич. – Київ : Кн. палата України, 1998. – 327 с.
Підготувала Світлана Смирнова
Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань
